Тетяна Пахомова — українська письменниця, що дебютувала влітку 2016 року своїм романом «Я, ти і наш мальований і немальований бог» і отримала першу премію літературного конкурсу «Коронація слова». У новому її романі події розгортаються в Польщі, для якої ХVIII сторіччя стало часом найстрашніших випробувань. Читач стане свідком історії, яка знову й знову повторюється — з іншими людьми, в інші часи, в іншій країні…
Свого сина і спадкоємця величезних статків та галицького Версалю — родового гнізда, заснованого ще коронним гетьманом, Потоцькі назвали Щенсним, латиною — Феліксом. Щасливим… Оповитий родинною славою, ореолом поваги й заздрості, він мусив одружитися із Жозефіною Мнішек і стати польським королем. Важкою була ця ноша для мрійливого юнака. Гоноровий шляхтич батько, який вершив долі сотень тисяч людей, та амбітна і свавільна мати з малих літ ліпили з нього майбутнього володаря, відгризаючи, як вовки, кожний прояв милосердя й людяності. Бо світом правлять не вони, а влада і гроші… Та якось при дорозі молодий Потоцький зустрів прекрасну лісову мавку — синьооку красуню Гертруду. І вперше пішов проти волі батьків, закохавшись і таємно одружившись. Тим самим поклав на терези історії не владу, гроші й любов, а майбутнє вільної Польщі…
Цікава тема роману, заснована на реальних історичних подіях про Станіслава Щенсного Потоцького, його батьків, таємне кохання і події перед розподілом Речі Посполитої і без втручання росії тут, звісно, не обійшлося. Тому цікаво читати як і про стосунки між усіма дійовими особами, так і з історичною перспективою, бо авторка намагається показати як ще тоді діяли російські технології, гроші і пропаганда. Але мені було забагато вставок з авторською думкою, із сьогоднішнього часу — це не давало повноцінно поринути в той час і не залишало мені простору, як читачці, робити власні висновки.
Класно показаний побут польської шляхти і їхнє ставлення до людей, що для них не становили жодної цінності.
Середня оцінка книжки тут не зовсім справидлива. Роман на тверду четвірку з плюсом, мене трохи бентежили думки авторки прямо в творі - для мене вони були зайвими. А так рекомендую, особливо тим, хто любить історичні романи.