Книжка Арі Турунена, відомого фінського соціолога та письменника, – це захоплююча подорож сторінками історії дев’яти великих міст світу, починаючи від VII ст. до н. е. і закінчуючи сучасною добою. Мілет і Александрія, Паталіпутра, Багдад і Ханчжоу, Флоренція, Ісфахан, Амстердам і Сан-Франциско – усіх їх єднало одне: толерантність і відкритість до сприйняття іншості, що уможливили заможне життя та культурний поступ. Історії цих величних міст нагадують про те, що процвітання і творчий розвиток потребують простору вільної думки, сповненого людяністю і взаєморозумінням між різними особистостями, етносами, державами. Терпимість до меншин, думок, критики і нових ідей забезпечує життєздатність і породжує творчий потенціал. Для широкого кола читачів, передусім тих, хто цікавиться різноманітними питаннями історії.
Valtiotieteen lisensiaatti ja toimittaja Ari Turunen on kirjoittanut useita kirjoja ihmisten tapojen historiasta. Hänen tuotantoonsa kuuluvat Hyvän ja Pahan merkit eli taikauskoisten tapojen tarina, Humalan henki eli juomatapojen tarina, Ei onnistu! Jälkiviisasta vastustamisen historiaa sekä Tosi on! Valheen, vilpin ja vääristelyn historiaa. Hän on tehnyt useita radio-ohjelmasarjoja, kirjoittanut kolumneja Metro-lehteen ja Kalevaan ja ollut Metsäntutkimuslaitoksen ja Tieteen tietotekniikan keskuksen CSC:n viestintäpäällikkönä. Lisensiaatintyössään hän tutki eri kulttuurien maailmankuvia ja kulttuurien omalaatuisia käsityksiä toisistaan.
Тема книжки і матеріал повністю не співпадають. Автор хоче показати, як толерантність сприяє розвитку міст, але його виклад зовсім не про те. Дев'ять історій міст, де лише три історії - про міста, а решта шість - про країни. Чому так? Тому що автор подає історії відкриттів та економічного успіху, які - за дивним збігом обставин - відбувалися в містах. Кожен розділ - це 90% розповідей про злет та падіння міста, а далі 10% ритуальних примовлянь, що злет відбувся завдяки толерантності, а падіння - через її втрату. Проте тут постає інше питання: причина в толераниності чи інституціях, які гарантували право власності, а тому сприяли розвитку? Тобто можна взяти просто два поняття з Аджемоґлу та Робінсона - екстрактивні та інклюзивні інститути - і з їх допомогою пояснити зібраний автором матеріал. І пояснення вийде кращим! Адже коли економіка передбачає "відкритий доступ", то такою стає і політика, і навпаки. А тому міста розвивалися через толерантність? Автор і сам наводить приклади, які цьому суперечать: в Ісфагані шах хотів залучити вірмен до міста в рооі купців, але вірмени не хотіли, тому 10 тисяч вірмен було примусово поселено в Ісфагані. Чи в Амстердамі додумалися до Ост-Індійської компанії, і це був прорив толерантності, бо всі могли бути акціонерами. А потім виявляється, що прорив полягав в експлуатації та винищенні населення Індонезії... Не вельми вписується в модель толерантності. І у всьому тексті відсутнф згадки про роль жінок. Лише раз - в розділі про Ханчжоу - раптом згадується, що жінкам трохи дали прав... Як було в інших містах? Чи це ознака толерантності? Підсумовуючи, автор просто намагається сполучити дві модні ідеї - толерантність та креативність - і підганяє під це матеріал, хоча йому це слабо вдається...
Я люблю такі книги. Читала на подібну тематику “Цивілізацію” Фергюсона, “Зброя, мікроби і харч” Даймонда та “Чому нації занепадають” Аджемоглу та Робінсона. ⠀ 🌆Ця книга трошки меншого масштабу - про 9 окремих успішних міст на різних континентах та в різні епохи. Я для себе відкрила багато цікавого, бо зі стародавньої історії, чесно-кажучи, мало що знаю. Мене щиро здивували принципи управління Багдаду (не так я собі уявляла місто близького Сходу), й індійське місто Паталіпутрі, та Господи, Александрія, Ісфахан, Ханчжоу й навіть більш мені знайомі Флоренція з Амстердамом також були для мене відкриттям. Ще тут про Мілет та сучасний Сан-Франциско йде мова. ⠀ 🏰Автор аналізує правителів та їх стиль менеджменту у періоди найбільшого розквіту вищеперелічених міст. І цікаво, що є дещо спільне всюди. Всім цим містам на етапах розвитку були притаманні: толерантність до різних націй, рас, культур та релігій, вкладались кошти та заохочувались наукові дослідження й часто розвиток мистецтва. Здебільшого в таких крутих містах добре жилося і юдеям (яким по життю не пощастило - здебільшого їх ненавиділи та заздрили) й різним меншинам. Не все було ідеально, але за таких порядків панували розвиток науки та технологій, покращувався загальний добробут, освіченість населення, право й культура. ⠀ 🧐Є над чим замислитись та робити висновки, як на мене. ⠀ 👌Читати цікаво й легко, дуже раджу ⠀
цікаві історії, невеликі нариси про міста та держави. Такі шкіци-пояснення дуже би пасували до якихось художніх текстів, що розгортаються на тлі якихось історишних подій.
може бути корисна в особистому розвитку. кожне місто, описане Туруненом було і є відкритим до іншості, сприймало кожного, хто робив щось нове і влаштовувало якось сприятливі умови розвитку. можна провести аналогії людина-місто. цікаво написано і легко читається
«Свого часу десь у світі було місто, де вершилася величні справи»
Міста в історії людства завжди були центрами культури, поступу та передових ідей. Їх зводили десятиліттями, а руйнували всього за декілька днів. Їх розквіт тривав сотні років, але деякі з них назавжди зникли з людської пам’яті. Колишні столиці ставали провінціями, а невеличкі поселення перетворювалися у мегаполіси. Все в історії плинне, все змінюється. Нічого немає вічного. І обличчя міст теж.
Книга непогана, але ж це не історія міст) Це ще одна типічна книга про тих, хто «був у руля». Якоюсь цікавої інформації про логістику чи архітектуру міст ви не знайдете, а всі історії завершуються висновком: «Вкладай в торгівлю та науку, не воюй, будь толерантним, і все буде чікі-пукі»…
An interesting collection of historical essays on several illustrious cities, from antiquity to modernity, which reinforces, in general, a fairly simple idea: an open inclusive society contributes to the development of trade, science and art, which, in turn, makes such a society richer more attractive.
Yksi parhaista historian kirjoista, joita olen lukenut. Mielenkiintoinen, ei liian tieteellinen, kuvaus kaupungeista, joista ei liian paljoa tietoa ainakaan itsellä ollut. Hieno kokonaisuus!
є цікаві факти з історії. загалом цікава лінія опису наукової думку з точки зору основних центрів науки в певні інтервали історії. посил про толерантність і мультикультурність цікавий і правильний- це було б непогано перечитати людям які займають виконавчі посади в містах. з інакшої сторони - мантра про толерантність після декількох розділів починає здаватись "водичкою", і місцями воно таки трошки притягнуте за вуха, якщо по чесному.
Четверка только за то, что первые 70% давались как-то очень тяжело. Это один из самых насыщенных смыслом и информацией текстов, что мне попадались в последнее время. Многие современные книги посвящены одному вопросу, который мусолится и повторяется на протяжении всего рассказа. А здесь плотность единиц информации зашкаливает, но это круто. Хороший аналитический материал по истории точек развития цивилизации со сквозными выводами, которые можно сразу применять в менеджменте, выстраивании личных отношений или даже воспитании детей :)
Voisi olla teknisesti sujuvampi ja vähemmän tietosanakirjamaisen raskas luettava, mutta toisaalta samalla sivisti, tiivisti suuren määrän historiallista tietoa ja pisti ajattelemaan. Ei pöllömpi opus.
Чим довше слухала, тим чіткішим було відчуття натягування сови на глобус. Ідея автора зрозуміла, але багато що виглядає відвертим підтасовуванням карт, на жаль
Aika kiinnostava aatehistoriallinen kertomus yhdeksästä vapaamielisestä kaupungista, jotka menestyivät aikansa ympäristössä. Anatolian Miletos oli vapaamielisempi kuin naapurinsa Ateena, ja houkutteli siksi keskeisiä filosofeja. Aleksandriassa yhdistyi kreikkalainen ja egyptiläinen kulttuuripiiri mahtavaksi tiedon pääkaupungiksi. Intian Pataliputra oli varhainen yritys hyvinvointivaltion rakentamiseksi, Bagdad puolestaan aikansa kulttuuripiirien vapaamielinen yhdistymispiste. Kiinan Hangzhoun kymmenettuhannet virkamiehet kirjoittivat runoutta, Firenzen hallitsijat kutsuivat kaupunkiin taiteilijoita ympäri maailman ja sijoittivat taiteeseen. Iranin Isfahan oli keskeinen kauppapaikka, jossa amsterdamilaiset ja kiinalaiset kävivät valtion suojeluksessa kauppaa keskenään. Amsterdam oli aikansa Euroopan suvaitsevaisuuden keskipiste ja San Fransisco eteenpäin katsova kansojen sulatusuuni. Ari Turunen kirjoittaa hyvin, joskin osassa kuvauksista on pienoista toistoa. Kansainvälisen tason teos?
Як для науково-популярної книги — просто вогонь. Я справді насолодилася, коли читала, навіть не доводилося заставляти себе продовжувати, бо цікаво ж!
Загалом, в книзі є деякі мінуси, такі як: розтягнуті моменти, дуже багато конкретики та складність тексту, але вони не значні. Про історії античних міст я дізнавалася з захопленням, а от Сан-Франциско розчарував — ледь подолала цю купу тексту про новітні технології та хай-тек компанії.
Я задоволена, що змогла з користю провести час та винести для себе багато нового з історії таких міст як: Мілет, Александрія, Багдад, Паталіпурта, Ісфахан, Ханджоу, Флоренція, Амстердам та Сан-Франциско. Дуже порадувала різноманітність культур, демонстрація різних континентів та їх особливостей — це дало більш ґрунтовне розуміння інших народів. У тексті автор не оминає проблему прав жінок, хоча, на мою думку, розкриває її недостатньо.
Отже, книгу читати можна і треба. Через наукової літератури, вона одна з найкращих в моїй колекції прочитаного.
Неймовірно цікаві історії про розвиток та процвітання міст, та причини їх подальшого занепаду. Ніколи не задумувався, але виявилось що слова "тиран", "сатрап", "деспот" не завжди мали негативне забарвлення, яке мають сьогодні. Колись це просто були назви для різного штибу керівників територіальних одиниць. Тиран - правитель полісу (міста), тобто мер по нашому. Сатрап - перський губернатор. Деспот - найвищий титул після імператора в Візантійській імперії, пізніше теж свого роду губернатори, і навіть в деяких випадках незалежні керманичі. Цікаво, які шанси у слова "президент" отримати негативне забарвлення в Україні? Можливо через покоління про людину, яка зробила якусь дурість будуть говорити "ну ти й презедент"? При чому саме так - з орфографічною помилкою?
Kirja esittelee yhdeksän omana aikanaan maailmanhistorian luovinta ja sen myötä vaurainta kaupunkia. Luulin tarttuneeni puhtaaseen historiakirjaan, mutta mitä pidemmälle sivuilla etenin sitä enemmän huomasin peilaavani tekstiä tähän päivään. Sen vuoksi viimeiset kaupunkitarinat, Amsterdam ja San Francisco, kolahtivat oikein kovaa. Historiakirja pääsi ravistelemaan tämän hetkistä maailmankuvaani. Rehellisyyden nimissä yhdeksästä kaupungista kolme on jo tätä kirjoittaessa päässyt unohtumaan.
Насправді отримала задоволення від читання. Якщо про Мілет та Александрію я мала досить ґрунтовні знання, то про інші міста уся інформація була відносно новою. Цікаво, що чим ближче розквіт міста до сучасності, тим менш цікавим воно видається. Сан-Франциско було важко подолати через численні компанії та розробки, які взагалі мені не цікаві. А от глава про Ісфахан вийшла дуже крутою. Сподіваюсь, якось буде нагода відвідати Ісфахан та інші міста.
Той випадок, коли книга могла б бути реально цікавішою, але ... Доволі плутана розповідь, іноді роки так стрибали по абзацу, що важко було зорієнтуватися, коли ж що сталося. Нужна мова, не знаю, хто в цьому винен, автор, чи перекладач. Траплялися відверті маніпуляції. Не сподобалося, коротше кажучи.
Книжка про історії дев'яти міст (Мілет, Александрія, Паталіпутра, Багдад і Ханчжоу, Флоренція, Ісфахан, Амстердам і Сан-Франциско ) які зазнали злету та падіння . Описуються фактори та обставини які сприяли небаченому в той історичний час розвитку цих міст та аналізується спільність у причинах що призвели до їх занепаду.
Ця книга могла б бути набагато коротшою. Хоча містить багато цікавих історичних деталей, купу дат та імен, навряд чи читачу вони всі будуть корисними. Головна ідея стає зрозумілою після прочитання одного-двох розділів.
Почав цю книгу перед вторгненням. Коли їхали з Харкова, то звісно забув її вдома. І от, майже рік пройшов, я забрав її і дочитав. Такий от символізм. Було цікаво, хоча місцями і трохи нудно і, як на мене, притягнуто. Але з головною думкою звісно ж погоджуюсь.
Арі Турунен «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобувають толерантність»
Якщо коротко, то книжка трохи не відповідає своїй назві. Тут зібрані історії міст, таких як Мілет, Багдад та інші, на вершині свого історичного розвитку.
Цікаво написано, проте, десь на третьому описі міста виникає відчуття дежавю. Змінюються імена історичних осіб, а дифірамби, про те яке ж це було велике місто, залишаються без змін. Про «здобуття толерантності» пару окремих речень в кінці текста про кожне місто, які виглядають недоречними та якимось штучними, начебто вирвані з чиєїсь дисертації.
А, ну і як вишенька на торті, останній розділ книги про Сан-Франциско! Сан-Франциско! І це після Александрії, Паталіпутри та Багдада 🫤
Відверто, в книжці є цікаві факти, гарні ілюстрації, проте їх не так багато
Книга, яка описує визначні періоди історії дев’яти міст, які на певних етапах розвитку людства були одними з найбагатших, найуспішніших та найпрогресивніших у світі - Мілет, Александрія, Паталіпутра, Багдад, Ханчжоу, Флоренція, Ісфахан, Амстердам та Сан-Франциско. Різні епохи, різні точки земної кулі, але є один спільний фактор, що уможливив всі ці історії успіху – толерантність до інакшості у різних її проявах. Плюралізм думок, традицій та світосприйняття, відсутність упередженості щодо віросповідання та національності сприяли розвитку торгівлі, мистецтва, науки та появі нових винаходів та концепцій. Важливо намагатись неупереджено сприймати людей інших культур та вміти поставити себе на місце іншого, поглянути на речі з чужої точки зору. Особливо в наш час російського путінського шовінізму та американського трампівського популізму. Інакше людство ще не одне століття буде сперечатись з багатьох питань про те це «6» чи «9» намальована.
Книга однозначно сподобалась. Вона з тих, які освіжають вже наявні знання, відкривають багато нових фактів та змушують активно ґуґлити аби втамувати свій інформаційний голод. А ще змушують бідкатись скільки ще всього хочеться дізнатись і скільки прогалин в знаннях ще треба заповнити. І жалкувати, що так мало вільного часу і так багато цікавого та захопливого для читання. Люблю таке. Тому книгу раджу.
Mielenkiintoinen näkökulma, mutta kokonaisuus tulee hieman turhan monotoniseksi ja kapeakatseiseksi. Lukujen sisällä tietty sekavuus ja ryhdikkään kehyksen puute jäi vaivaamaan.
UA Це книга яку прочитав, і не склав обʼємне враження про місто, устрій чи епоху за яку йде мова. Це книга, яка зацікавлює дізнаватись більше про те, що тут написано. Часто гуглила поселення або персонажів про яких йшла мова у книзі. Написано легко у художньому стилі, з однобоким поданням подій під основну ідею книги. Але ця ідея абсолютно робоча - там де є свобода та толерантність буде процвітання.
EN After you read this book you don’t form a comprehensive impression of the city, system, or era that you reading about. This is a book that makes you interested in learning more about what is written here. I often Googled settlements or characters that were discussed in the book. It is written easily in an artistic style, with a one-sided presentation of events under the main idea of the book. But this idea is working - where there is freedom and tolerance, there will be prosperity.
Kiinnostavia, viihdyttäviä, nopeita läpileikkauksia yhdeksästä historiallisesta kaupungista, joiden kukoistuksen taustalla oli kansainvälisyys ja avoimuus erilaisille ajattelutava, ja jotka tuhosi ylimielisyys, ahdasmielisyys, hedonismi ja ahneus. Jotain kriittisyyttä tai vastaväittäjää jäin joissain pöhinähenkisemmissä kohdissa vähän kaipamaan.