What do you think?
Rate this book
Η αρχετυπική πορεία της εξατομίκευσης
"Το άτομο είναι η μόνη πραγματικότητα. Όσο απομακρυνόμαστε από το άτομο προς αφηρημένες ιδέες περί Homo Sapiens, τόσο κινδυνεύουμε να πέσουμε έξω. Σε αυτή την εποχή της κοινωνικής αναστάτωσης και της γρήγορης αλλαγής, πρέπει να επιδιώξουμε να γνωρίσουμε πολύ καλύτερα, από ό,τι συνηθίζουμε, την ατομική ανθρώπινη ύπαρξη, επειδή πολλά εξαρτώνται από τα διανοητικά και ηθικά στοιχεία της. Και αν θέλουμε να δούμε τα πράγματα στη σωστή τους προοπτική, πρέπει να κατανοήσουμε τόσο το παρελθόν του ατόμου όσο και το παρόν του. Αυτός είναι ο λόγος που η κατανόηση των μύθων και των συμβόλων είναι θεμελιώδους σημασίας".
(C.G. JUNG, από το οπισθόφυλλο του βιβλίου)
Πρόλογος μεταφράστριας
ΠΡΟΣΕΓΓΙΖΟΝΤΑΣ ΤΟ ΑΣΥΝΕΙΔΗΤΟ: C. G. JUNG
Η σπουδαιότητα των ονείρων
Το παρελθόν και το μέλλον στο ασυνείδητο
Η λειτουργία των ονείρων
Η ανάλυση των ονείρων
Το πρόβλημα των ψυχολογικών τύπων
Το αρχέτυπο στον ονειρικό συμβολισμό
Η ψυχή του ανθρώπου
Ο ρόλος των συμβόλων
Η θεραπεία του διχασμού
Εικόνες
Η ΠΟΡΕΙΑ ΤΗΣ ΕΞΑΤΟΜΙΚΕΥΣΗΣ: MARIE-LOUISE von FRANZ
Η δομή της πορείας της ψυχικής ωρίμανσης
Η πρώτη συνάντηση με το ασυνείδητο
Η συνειδητοποίηση της σκιάς
Anima: η εσωτερική γυναίκα του άνδρα
Animus: ο εσωτερικός άνδρας της γυναίκας
Το ταυτό
Η σχέση με το ταυτό
Η κοινωνική πλευρά του ταυτού
Εικόνες
ΕΠΙΛΟΓΟΣ: ΕΠΙΣΤΗΜΗ ΚΑΙ ΑΣΥΝΕΙΔΗΤΟ: MARIE-LOUISE von FRANZ
Επιστήμη και ασυνείδητο
Ευρετήριο - Προσεγγίζοντας το ασυνείδητο
Ευρετήριο - Η πορεία της εξατομίκευσης
Ευρετήριο - Επίλογος: Επιστήμη και ασυνείδητο
Γλωσσάρι: Όροι αναλυτικής ψυχολογίας
C. G. Jung: Curriculum Vitae
The Collected Works of C. G. Jung
Marie-Louise von Franz - Curriculum Vitae
The Collected Works of Marie-Louise von Franz
(C.G. JUNG, από το οπισθόφυλλο του βιβλίου)
Πρόλογος μεταφράστριας
ΠΡΟΣΕΓΓΙΖΟΝΤΑΣ ΤΟ ΑΣΥΝΕΙΔΗΤΟ: C. G. JUNG
Η σπουδαιότητα των ονείρων
Το παρελθόν και το μέλλον στο ασυνείδητο
Η λειτουργία των ονείρων
Η ανάλυση των ονείρων
Το πρόβλημα των ψυχολογικών τύπων
Το αρχέτυπο στον ονειρικό συμβολισμό
Η ψυχή του ανθρώπου
Ο ρόλος των συμβόλων
Η θεραπεία του διχασμού
Εικόνες
Η ΠΟΡΕΙΑ ΤΗΣ ΕΞΑΤΟΜΙΚΕΥΣΗΣ: MARIE-LOUISE von FRANZ
Η δομή της πορείας της ψυχικής ωρίμανσης
Η πρώτη συνάντηση με το ασυνείδητο
Η συνειδητοποίηση της σκιάς
Anima: η εσωτερική γυναίκα του άνδρα
Animus: ο εσωτερικός άνδρας της γυναίκας
Το ταυτό
Η σχέση με το ταυτό
Η κοινωνική πλευρά του ταυτού
Εικόνες
ΕΠΙΛΟΓΟΣ: ΕΠΙΣΤΗΜΗ ΚΑΙ ΑΣΥΝΕΙΔΗΤΟ: MARIE-LOUISE von FRANZ
Επιστήμη και ασυνείδητο
Ευρετήριο - Προσεγγίζοντας το ασυνείδητο
Ευρετήριο - Η πορεία της εξατομίκευσης
Ευρετήριο - Επίλογος: Επιστήμη και ασυνείδητο
Γλωσσάρι: Όροι αναλυτικής ψυχολογίας
C. G. Jung: Curriculum Vitae
The Collected Works of C. G. Jung
Marie-Louise von Franz - Curriculum Vitae
The Collected Works of Marie-Louise von Franz
386 pages, Hardcover
First published January 1, 1997
44 people are currently reading
705 people want to read
About the author
Marie-Louise von Franz
83 books869 followersMarie-Louise von Franz was a Swiss Jungian psychologist and scholar.
Von Franz worked with Carl Jung, whom she met in 1933 and knew until his death in 1961. Jung believed in the unity of the psychological and material worlds, i.e., they are one and the same, just different manifestations. He also believed that this concept of the unus mundus could be investigated through research on the archetypes of the natural numbers. Due to his age, he turned the problem over to von Franz. Two of her books, Number and Time and Psyche and Matter, deal with this research.
Von Franz, in 1968, was the first to publish that the mathematical structure of DNA is analogous to that of the I Ching. She cites the reference to the publication in an expanded essay "Symbols of the Unus Mundus," published in her book Psyche and Matter. In addition to her many books, Von Franz recorded a series of films in 1987 titled The Way of the Dream with her student Fraser Boa.
Von Franz founded the C.G. Jung Institute in Zurich. In The Way of the Dream she claims to have interpreted over 65,000 dreams. Von Franz also wrote over 20 volumes on Analytical psychology, most notably on fairy tales as they relate to Archetypal or Depth Psychology, most specifically by amplification of the themes and characters. She also wrote on subjects such as alchemy, discussed from the Jungian, psychological perspective, and active imagination, which could be described as conscious dreaming. In Man and His Symbols, von Franz described active imagination as follows: "Active imagination is a certain way of meditating imaginatively, by which one may deliberately enter into contact with the unconscious and make a conscious connection with psychic phenomena."
Von Franz worked with Carl Jung, whom she met in 1933 and knew until his death in 1961. Jung believed in the unity of the psychological and material worlds, i.e., they are one and the same, just different manifestations. He also believed that this concept of the unus mundus could be investigated through research on the archetypes of the natural numbers. Due to his age, he turned the problem over to von Franz. Two of her books, Number and Time and Psyche and Matter, deal with this research.
Von Franz, in 1968, was the first to publish that the mathematical structure of DNA is analogous to that of the I Ching. She cites the reference to the publication in an expanded essay "Symbols of the Unus Mundus," published in her book Psyche and Matter. In addition to her many books, Von Franz recorded a series of films in 1987 titled The Way of the Dream with her student Fraser Boa.
Von Franz founded the C.G. Jung Institute in Zurich. In The Way of the Dream she claims to have interpreted over 65,000 dreams. Von Franz also wrote over 20 volumes on Analytical psychology, most notably on fairy tales as they relate to Archetypal or Depth Psychology, most specifically by amplification of the themes and characters. She also wrote on subjects such as alchemy, discussed from the Jungian, psychological perspective, and active imagination, which could be described as conscious dreaming. In Man and His Symbols, von Franz described active imagination as follows: "Active imagination is a certain way of meditating imaginatively, by which one may deliberately enter into contact with the unconscious and make a conscious connection with psychic phenomena."
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 16 of 16 reviews
April 15, 2008
Archetypal Dimensions of the Psyche investigates a nice variety of topics that relate to archetypes and dreams. Simply put, the overlying concept is that our dreams (or delusions) are not random. They contain symbols, symbols that can be useful in psychological analysis, personal self knowledge, or in making decisions about our lives.
The biggest problem is interpreting these meanings. This can be quite a complex task as these elements actually reflect archetypes from historical, religious, and mythological sources imbedded in our individual psyches. Essentially, differing cultural, religious, or historical backgrounds cause the archetypes to appear in slightly different ways for each person. Thus, not only do the archetypal symbols from our dreams (or delusions) need to be recognized as part of their greater story or meaning but also related to the needs and personal understanding of the individual.
Archetypal Dimensions of the Psyche would make an excellent text book for a class on archetypes and dreams. The material presented is detailed enough to adequately present a range of interconnecting concepts while still keeping to the main focus. Furthermore, each topic provides plenty of examples that would be perfect for class discussions. I'd sign up for such a class in a second.
The biggest problem is interpreting these meanings. This can be quite a complex task as these elements actually reflect archetypes from historical, religious, and mythological sources imbedded in our individual psyches. Essentially, differing cultural, religious, or historical backgrounds cause the archetypes to appear in slightly different ways for each person. Thus, not only do the archetypal symbols from our dreams (or delusions) need to be recognized as part of their greater story or meaning but also related to the needs and personal understanding of the individual.
Archetypal Dimensions of the Psyche would make an excellent text book for a class on archetypes and dreams. The material presented is detailed enough to adequately present a range of interconnecting concepts while still keeping to the main focus. Furthermore, each topic provides plenty of examples that would be perfect for class discussions. I'd sign up for such a class in a second.
March 19, 2020
Απλά συναρπαστικό. Fun fact, η χημεία μεταξύ Γιουνγκ και Φον φρανζ είναι τουλάχιστον γοητευτική. Ακόμα και μέσα απο τις αφυχες σελίδες ενός βιβλίου, η πνευματική συγγένεια δύο ολοκληρωμενων ανθρώπων είναι το πρότυπο του αλληγορικου ερωτισμού που ο φρουντ αφελως ερμηνεύσε με σαρκικους προσδιορισμους. Το είπα και θα το ξαναπώ, ο Γιουνγκ είναι μια πολυδιάστατη ιδιοφυΐα! Διαβάστε τον σα να μην υπάρχει αύριο!
March 18, 2021
Wonderfully enlightening read for any depth-psychologists in training or anybody into the occult.
Jung has been a lifelong passion of mine. As a kid, I was taken by the concept of dreams and the collective unconscious and what they are trying to communicate and exactly who is trying to do that communication. While this book deals less with dreams and more with anima/animus and how to reconcile that energy, I still found this book tremendously beneficial to my lucid dream work as well as my occult work.
Marie-Louise von Franz distills Jung’s often way-too-heady and confusing prose into something eminently readable and digestible. Never have I read any other book that is able to explain the esoteric thoughts of Jung in a way like Marie-Louise von Franz can.
5/5 stars.
Jung has been a lifelong passion of mine. As a kid, I was taken by the concept of dreams and the collective unconscious and what they are trying to communicate and exactly who is trying to do that communication. While this book deals less with dreams and more with anima/animus and how to reconcile that energy, I still found this book tremendously beneficial to my lucid dream work as well as my occult work.
Marie-Louise von Franz distills Jung’s often way-too-heady and confusing prose into something eminently readable and digestible. Never have I read any other book that is able to explain the esoteric thoughts of Jung in a way like Marie-Louise von Franz can.
5/5 stars.
June 28, 2024
a collection of articles and lectures (and therefore a little repetitive), about Jungian psychology, mainly von Franz's brilliant reading in fairy tales, religion, alchemy and more. this book sums up quite nicely topics she'd been dealing with in her other books and career.
February 25, 2025
Марія Луїза Фон-Франц
"Архетипові виміри Психе"
З цією книгою я знайшов для себе ідеальний спосіб читання іншої книги, а саме "Архетипи і колективне несвідоме" Юнґа.
До слова, "Архетипи" я за життя читав разів зо три, але аж тепер можу щиро сказати, що розумію 90% прочитаного. Алгоритм читання в мене сформувався ось так: спершу читаємо базу Юнґа, а потім книги по цій же тематиці від його учнів Марії Луїзи Фон Франц і Едварда Едінґера.
От наприклад в "Архетипах" Юнґ згадує брата Нікляуся із Флює - швейцарського святого і національного героя. Без зайвих деталей, він відразу переходить до аналізу мандали-ікони з видіннями святого в церкві Заксельна. Читач вже мав би знати про важливість цього святого, його біографію та видіння, але Юнґ все це пропускає.
На відміну від нього, Фон Франц подає історичну довідку, описує епізод в якому Кляус врятував цілісність Швейцарії, детально описує видіння, зокрема таємничого чоловіка у ведмежій шкурі, паралельно згадує культ берсерків та інші схожі практики. Пам'ятаю, що всі попередні рази для мене фраґмент про "Христа у ведмежій шкурі" завжди був неясним і таємничим.
Це ж таки стосується погляду Юнґа на Ягве, якого він вважає богом цілісним, тим, що тримав у собі полярності, на відміну від всеблагого бога Нового Заповіту (ширше цю ідею він розвиває в "Еоні"). І цей пункт теж Фон Франц розкладає по полочках і все стає зрозуміло!
Але це ще не все. В цій роботі вона також тезами виводить основні ідеї книги "Психологія і алхімія" і "Дух Меркурій", також цитує та аналізує найпізніші погляди Юнґа на релігію.
Будьмо чесні, Юнґ пише важко, місцями дуже важко, постійно покликається на різні джерела, до кожної сторінки стабільно кілька приміток. Фон Франц навпаки - максимально доступна, ось лише погляньте на її лаконічні дефініції основних понять юнґіанства:
"Основні положення К.Г. Юнґа про відкриття Самості, яке він називав індивідуацією, приймаються тут як передумови: перший етап це інтеграція тіні; другий - засвоєння внутрішніх сил протилежної статі, аніми та анімуса; і, зрештою, це відкриття Самості.
Тінь — це колективне позначення найрізноманітніших характеристик особистості его — в нашій культурі, як правило, нижчих, природних чи інстинктивних або навіть злих, які були пригнічені через освіту або особисту огиду. Аніма включає позитивні та негативні – здебільшого також репресовані – жіночі характеристики у чоловікові. У своєму позитивному аспекті це жіноче співчуття чи чутливість, іноді також почуття інтуїції, ерос, художні нахили, любов до природи, визнання ірраціональної дійсності. Негативно - це примхливість, дратівливість, суб'єктивне судження, нудьга, іпохондрія, сентиментальність. Анімус у жінці проявляється позитивно, як ініціатива, глибина думки, послідовність, мужність, почуття релігійної істини; негативно, як завищена самовпевненість, жорстокість, надмірна чоловіча поведінка тощо.
Головним аспектом Самості є сама нумінозність — те, що, зрештою, є вищим, одкровення сенсу життя, божественного внутрішнього психічного центру, внутрішнього світу за межами всіх конфліктів, те, що сприймається як абсолютна внутрішня правда."
Тим не менш, ця книга не просто додаток, а окремішня оригінальна праця, Фон Франц аналізує багато снів своїх пацієнтів, а добру половину книги займає аналіз казок, де вона вже в чергове покликається на українську народну казку (перед тим в своїй книзі "Про сни і смерть" цитувала українську народну пісню).
Найперший аналіз вражає в саме серце - це випадок з чоловіком до якого увісні приходить Тескатліпока:
" Дуже сильне враження на мене справив випадок добре освіченого мексиканця, католика. Хоча він сподобався мені з самого початку, у мене було відчуття, що я його не розумію, і мені здавалося, що він практично нічого не виносить з того, що кажу йому я. Потім без будь-якого попередження, без очевидного зв'язку з його повсякденним життям, йому наснився наступний сон: у кроні дерева лежить великий обсидіановий камінь, який раптово починає рухатися, зістрибує з дерева і загрозливо котиться у бік сновидця. Сновиду охопила паніка, і він побіг, щоб урятувати своє життя, а камінь переслідував його. Потім сновидець побачив кілька робітників, які копали у землі прямокутну яму. Вони сказали йому, що йому слід стати в центр дірки та зберігати холоднокровність. Після того, як він це зробив, обсидіановий камінь став зменшуватися в розмірах, доки не став розміром не більше кулака і не розмістився прямо біля сновидця.
Коли я почула цей сон, я мимоволі вигукнула: «Але заради всього святого, що ви маєте спільного з Тескатліпокою?». З чистого випадку я знала, що обсидіан — це один із головних символів цього стародавнього ацтекського божества. Після цього з'ясувалося, що сновидець був на три чверті ацтеком, чого до того моменту він ніколи не згадував, оскільки в Мексиці расові забобони все ще сильні. Тепер мені стало ясно, чому в нас були такі труднощі з розумінням одне одного: корінні американці думають у образній та міфологічній манері, але серцем; наше раціональне абстрактне мислення їм абсолютно чуже. Я переорієнтувала себе і ми змогли порозумітися. Після цього сну у сновидця відкрилася глибока рана — смуток і обурення з приводу жорстокості псевдо-християнина Кортеса та його банди одержимих золотом шукачів пригод, але також пробудився величезний інтерес до давніх ацтекських богів. Таким чином він знову знайшов своє духовне коріння і почав творчо працювати зі старими ацтекськими текстами. Його невроз був зцілений, і він значно більшою мірою став самим собою. Він також став здатним краще розуміти християнські істини, а саме як архетипова паралель до ацтекських релігійних міфів. Незважаючи на те, що злочини Кортеса відносяться до періоду часу, що відстає на сотні років тому, цей історичний епізод безпосередньо викликав ту психічну дезорієнтацію, яка змусила сновидця пройти аналіз. Все ще живий архетипічний божественний образ Тескатліпоки буквально переслідував його, і шляхом зіткнення з ним віч-на-віч і залучення у взаємодію з ним чоловік знову відкрив для себе можливість зв'язку зі своїм�� духами-предками і зі своїми культурними та релігійними коренями."
Те чим Марія Луїза зробула світову славу, це аналіз казок і в цій книзі його вдосталь. Я ж обмежусь коротким епізодом в якому вона описує цінність казкових сюжетів:
"Більшість казок засновані на протистоянні добра та зла. Як сказав Макс Люті у своїй чудовій роботі з цієї теми, казковий стиль характеризується насамперед і найбільше нічим не затьмареною опозицією між чорним і білим, добрим і злим. У самого героя ми не знаходимо жодних психологічних конфліктів, він не є частково тим, а частково цим,— ні, кожна якість персоніфікується в найпростішій формі: хоробрість протистоїть боягузтву, заздрість — невинності, доброта — злостивості, самозречення і самопожертва — необмеженій пожадливості чи жадобі. Зло майже завжди покарано, як правило, знищено, хоча іноді його тільки проганяють геть, а добро тріумфує або його рятують надприродні сили. Герой досягає своєї мети завдяки хоробрості, хитрості, гумору чи фортуні; героїня - завдяки стійкості перед стражданнями, вірності, хитрощам чи талану. Часто зло засуджує саме себе чи кінчає із собою наприкінці історії, або ж може несвідомо вибрати своє власне покарання.
Люті зазначає, що казки бідні на «конкретні деталі та об'єкти реального світу; вони демонструють невелику глибину досвіду, незначну складність людських відносин, малу кількість відтінків, але як компенсацію за цю бідність змісту вони дуже зрозумілі і пронизливі формою». «Казки», як він пише, «сприймають і описують світ, який зростає в опозиції до невизначеної, заплутаної, неясної та загрозливої реальності. <…> За недовговічними і ветхими формами тлінного світу стоять чисті форми, постійні і незмірно ефективні ».
З точки зору юнґіанської психології можна сказати, що казки не описують свідомо пережиті людьми події, але ці «чисті форми» роблять видимими фундаментальні архетипічні структури колективного несвідомого. Це пояснює нелюдський, або, як назвав це Люті, абстрактний характер фігур; вони є архетиповими образами, за якими ховається секрет несвідомої психіки."
Ще кілька цікавих цитат:
Про Антропоса:
У той час як тотемна тварина виражає глибоку несвідому форму цілісності, соціальної єдності та згуртованості, на вищому культурному рівні ми натомість знаходимо новий символ — велику, всеосяжну людську постать, яку Юнґ назвав Антропос. Як і тотемна тварина, Антропос вважається предком людства, який поєднує всіх людей. У багатьох міфах він навіть є сировиною, з якої формується весь космос. Він сприймається як життєвий принцип і сенс всього існування і вважається тотемом всього людства, а не лише одного племені.
У багатьох міфах творіння, що належать різним народам, говориться, що всесвіт спочатку був сформований з частин гігантської людської фігури. У німецькій "Едді" це був гігантський Імір: "З плоті Іміра земля виникла, гори з його кісток". «..У Китаї, космос утворився від карлика Пан Ґу, який водночас був велетнем. Pan означає „яєчна шкаралупа“, а також „твердішати“, а Gu означає „недорозвинений“,„зародок“. Коли заплакав Пан Ґу, було створено Жовту річку та Янцзи Цзянь; коли він зітхнув, здійнявся вітер; коли він заговорив, пролунав грім; і коли він спрямував свій погляд, була блискавка. Під час його смерті чотири священні гори Китаю були сформовані з його тіла, з горою Сун, п'ятою, посередині. З його очей вийшли сонце та місяць. Через довгий час він переродився в утробі незайманої, "святої матері першопричини", і став шановним героєм ». Сенс цих міфів Антропоса як первозданного початку космосу відповідає тому факту, що все наше сприйняття реальності випереджається нашою психікою та нашими психічними структурами.
Ми знаходимо подібні поняття у ведичній літературі стародавньої Індії. Тут космічним предком людства був Яма, який у пізніх Упанішадах став Пурушею, що означає «людина» чи «особистість». Він представляє Самість, індивідуальне "Я" або найпотаємніше психічне ядро в кожній особистості; але в той же час він також представляє колективне Я, навіть космічне Я, всепроникний божественний принцип.
У Ріґведі (10.19), чотири касти виникли з тіла тисячоокого Пуруші. Згодом, коли інші боги принесли його в жертву, місяць виник з його розуму, сонце з його очей, повітря з пупа і небеса з його черепа. "Він є", кажуть нам, "все, що було і все, що буде ... Воістину, він внутрішня сутність всіх живих істот" (Мундака-Упанішад, 2.1).
У давній перській релігії, Ґайомарт також відповідає цій фігурі. Його ім'я походить від gayo, "вічного життя" і maretan "смертного існування". Ґайомарт, який був насінням доброго бога Ахурамазди, був першим священнослужителем. Коли його було вбито злим богом Аріманом, вісім металів витекли з його тіла. З золота, яке було його душею, народилася рослина ревінь, з якої виникла перша людська пара, що започаткувала людський рід.
У цих міфах простежується ідея про те, що людство спочатку мало колективну душу: у психічному плані всі люди були єдністю. Юнґ використовував термін Леві-Брюля для опису цього феномену, назвавши його містичною співучастю або архаїчною ідентичністю. Коли ми аналізуємо сновидіння маленьких дітей, ми часто бачимо, що вони бачать сни не про свої проблеми, а радше про батьківські. У сімейних групах або інших тісно пов'язаних спільнотах люди часто бачать сни про проблеми оточуючих людей. Схоже, що на глибших рівнях несвідомого ми не можемо відокремити себе від інших людей. Наша несвідома психіка зливається з іншими. Негативна сторона цього явища полягає в тому, що чим більше ми несвідомі, тим більше відкриті для психічної інфекції. Комплекси інших людей можуть впливати на нас настільки, що ми стаємо одержими ними. Вони можуть навіть викликати колективну одержимість.
У єврейській легенді Адам, перша людина та єврейська версія Антропоса, часто описується як космічний гігант. Бог зібрав червоний, чорний, білий і жовтий пил із чотирьох кінців землі, щоб утворити його. Згідно з каббалістом Ісааком Лур'є, всі душі людства були сплетені в Адамі «як гніт лампи зітканий з багатьох волокон». У цій традиції первісна людина постає, як «Я» цілої нації, всього людства, Він — своєрідний груповий дух, від якого всі ведуть своє життя. Це бачення колективної душі також пояснює, чому в деяких Писаннях стверджується, що тіло Адама Кадмона складається із усіх заповідей Закону.
Марія Луїза Фон-Франц "Архетипові виміри Психе"
Ілюстрації: Імір, Пан Ґу, Пуруша, Ґайомарт, Адам Кадмон (див. у моїх соц. мережах)
Про Троля, Кощія і Оха:
В Азії та у первісних народів зустрічаються розповіді про конфлікт чи боротьбу зі злом, проте вони суттєво частіші, мабуть, у монотеїстичних країнах Європи та Близького Сходу, де акцент на особистій етичній проблемі та боротьбі зі злом набагато сильніший. В історіях такого роду є один особливо огидний різновид зла, що набуває форми повної безсердечності або ж похмурої смертоносної несамовитості.
Наприклад у норвезькій казці у короля було семеро синів, яких він щиро любив. Шістьох із них він відправив на пошуки наречених. Наймолодшого, якого він любив найбільше, залишив удома, а наречену йому мали привезти брати. Вони знайшли шість прекрасних принцес для себе, але забули про свого молодшого брата. На шляху додому біля підніжжя гори, вони зустріли троля — в аналогічному німецькому сюжеті це був дідуган — і той обернув усі шестеро пар у камінь. Потім наймолодший брат вирушив на їхні пошуки. На своєму шляху він допоміг різним пораненим тваринам — вороні, лососю та вовку — які пообіцяли також допомогти і йому. Він прийшов у садибу злісного троля і виявив там принцесу, яка закохалася в нього і розповіла йому, що троль невразливий, тому що його серце не в його тілі. Вночі, у ліжку, принцеса випитує у троля його секрет. Він каже їй: «Далеко-далеко є серед озера острів. Стоїть на тому острові церква, і є в церкві джерело, а в тому джерелі плаває качка. Усередині тієї качки — яйце. Ось у тому яйці і є моє серце». За допомогою вдячних йому тварин героєві вдається знайти яйце. Коли він ледь стиснув яйце, троль з криком болю впав біля його ніг. Герой наказав тролю звільнити шість перетворених на камінь пар, і троль виконав цю вимогу. Потім герой дуже міцно стискає яйце, і троль розпадається на шматки. Після цього всі сім пар повертаються додому.
В інших казках місце безсердечного троля займає «цар-чорнокнижник» або навіть сам Диявол. Іншими словами, за своєю внутрішньою суттю це злий природний дух, який отримує задоволення від руйнувань та вбивств як таких. Страшно подумати про те, що щось таке є і в людському несвідомому, проте свідчення міфів і казок показує, що це очевидний факт.
Образ, відповідний тролю без серця, у росії відомий як «Кощій Безсмертний», чия «смерть» у морі на острові, на тому острові дуб, під дубом закопано скриню, в скрині — заєць, в зайці — качка, в качці — яйце, в яйці — смерть. Коли герой знищує яйце, троль вмирає.
Аналогічним демоном є і український лісовий цар, Ох, який вчить селянського сина магі��, а в нагороду за це хоче назавжди залишити його у своєму підземеллі. Він з'являється у вигляді зморшкуватого старого з зеленою бородою. Все в його «світі під землею» зелене, а служать йому мавки, тобто душі померлих дітей без хрещення. Намагаючись втекти від Оха, юнак завдяки магії, якої навчився, перетворюється на різних тварин, проте Ох щоразу обертається ще швидшим і жорстокішим звіром і ловить його. Зрештою хлопець перетворюється на гранатовий перстень, який знаходить царська дочка. Ох з'являється як купець і вимагає обручку собі, стверджуючи, що втратив його. Царська дочка кидає обручку на землю, і вона розсипається на безліч зерен пшона; Ох перетворюється на півня і починає їх клювати, але одне зерно, приховане під ногою царівни, він не помічає. І з цього зерна виникає парубок, який цього разу зумів назавжди втекти від Оха.
Ще одну подібну фігуру можна виявити в російській казці «Цар-чорнокнижник», цей цар наказує кожному з претендентів на руку своєї дочки втекти від нього. Він незмінно знаходить їх за допомогою чорної книги та обезголовлює їх. «Він отримував задоволення від цієї жахливої гри», - скажемо ми. Один наречений, головний герой, зрештою вислизає від нього, набравши вигляду кремнієвого каменю.
У Норвегії цей демон часто набуває вигляду троля. В одній німецькій казці він — старигань із гір, що має жертовника, на якому лежить колюча риба. Отже, демон має стосунок до певних аспектів дохристиянських богів цих народов. Він є персоніфікацією злого бога чи духу природи, який постійно намагається заволодіти людиною та зробити її інструментом реалізації своїх власних злих задумів. Я підозрюю, що такий дух винен у стані холодного божевілля деяких психопатів, — безумця заслужено називають «одержимим Дияволом», повністю поглиненим темною силою. І все-таки цей принцип зла має слабке місце, хоча виявити його важко: у безумця справді є серце, або ж «смерть», тільки — мовою наших казок — воно заховано десь дуже далеко.
Марія Луїза Фон-Франц "Архетипові виміри Психе"
Одним із образів, що мають найбільшу значущість є образ божественної людини або колективного героя, який ми знаходимо практично у всіх культурних групах (Христос, Осіріс, Авалокітешвара). У термінах порівняльного релігієзнавства ми могли б назвати цю фігуру Антропосом, щоб відрізнити її від різних богів, духів і демонів, які є символами особливих автономних імпульсів у колективній психіці. На відміну від них Антропос є ключовим аспектом колективного несвідомого, який особливо відповідає за якість людяності, включаючи людську культурну свідомість.
У розвитку релігійних культурних громад очевидно є певний фундаментальний закон, який викликає періодичну дезінтеграцію та колапс, а потім оновлення та рекомбінацію своїх основних елементів. Впринципі, всі окремі спонукальні мотиви — наприклад, сексуальний інстинкт, агресивне прагнення влади чи інстинкт виживання — мають як психологічні, так і символічні аспекти. На архаїчному рівні ці дві сторони діють у тісній співпраці. Проте з часом та історичним розвитком вони мають тенденцію розходитись. Коли таке відбувається, ритуал і релігійні вчення виливаються в жорсткий інтелектуальний формалізм, проти якого повстають фізичні інстинкти. Ця конфліктна ситуація потрібна для розвитку вищої свідомості, проте конфлікт також може зайти надто далеко і стати деструктивним. Тоді необхідне возз'єднання протилежностей. Така ситуація апелює до пам'яті (анамнезису) первосності, Антропоса як архетипу тотальної людини, яка знаходиться в самому серці всіх великих релігій. У понятті такого homo maximus знову поєднуються вищі та нижчі аспекти творіння.
Марія Луїза Фон-Франц "Архетипові виміри Психе"
Ісус-берсерк:
У Старому Заповіті ведмідь представляє темну сторону Ягве, а у північних шаманів ведмідь є «духом-помічником» або союзником. У більшості країн північної Європи ведмідь раніше був настільки шанований, що про нього говорили тільки як про «батька», «священного чоловіка», «священну жінку», «мудрого батька», «золотоногого» тощо.
Для давніх німців носіння ведмежої шкіри означало, що людина була берсерком. Здатність ставати берсерком була парапсихологічним даром, який передавався у спадок у деяких німецьких військових сім'ях. Він проявляється як божественний екстаз, різновид священного гніву. Про таких людей говорили, що вони падали безпам'ятно на землю, наче були мертві, і в цей момент їхні душі покидали їхні тіла у формі ведмедя. Потім вони у гніві вступали у битву, знищуючи всіх ворогів, іноді, однак, випадково також і своїх людей . Основний стан розуму в цьому "бутті берсерком" називався grimr, що може трактуватися як "лютість" або "гнів". Перетворення на берсерка також називалося hamfong, іншими словами, це зміна шкіри або форми людини, так само як і зміна тіні людини і її захисного духу.
Марія Луїза Фон-Франц "Архетипові виміри Психе"
"Архетипові виміри Психе"
З цією книгою я знайшов для себе ідеальний спосіб читання іншої книги, а саме "Архетипи і колективне несвідоме" Юнґа.
До слова, "Архетипи" я за життя читав разів зо три, але аж тепер можу щиро сказати, що розумію 90% прочитаного. Алгоритм читання в мене сформувався ось так: спершу читаємо базу Юнґа, а потім книги по цій же тематиці від його учнів Марії Луїзи Фон Франц і Едварда Едінґера.
От наприклад в "Архетипах" Юнґ згадує брата Нікляуся із Флює - швейцарського святого і національного героя. Без зайвих деталей, він відразу переходить до аналізу мандали-ікони з видіннями святого в церкві Заксельна. Читач вже мав би знати про важливість цього святого, його біографію та видіння, але Юнґ все це пропускає.
На відміну від нього, Фон Франц подає історичну довідку, описує епізод в якому Кляус врятував цілісність Швейцарії, детально описує видіння, зокрема таємничого чоловіка у ведмежій шкурі, паралельно згадує культ берсерків та інші схожі практики. Пам'ятаю, що всі попередні рази для мене фраґмент про "Христа у ведмежій шкурі" завжди був неясним і таємничим.
Це ж таки стосується погляду Юнґа на Ягве, якого він вважає богом цілісним, тим, що тримав у собі полярності, на відміну від всеблагого бога Нового Заповіту (ширше цю ідею він розвиває в "Еоні"). І цей пункт теж Фон Франц розкладає по полочках і все стає зрозуміло!
Але це ще не все. В цій роботі вона також тезами виводить основні ідеї книги "Психологія і алхімія" і "Дух Меркурій", також цитує та аналізує найпізніші погляди Юнґа на релігію.
Будьмо чесні, Юнґ пише важко, місцями дуже важко, постійно покликається на різні джерела, до кожної сторінки стабільно кілька приміток. Фон Франц навпаки - максимально доступна, ось лише погляньте на її лаконічні дефініції основних понять юнґіанства:
"Основні положення К.Г. Юнґа про відкриття Самості, яке він називав індивідуацією, приймаються тут як передумови: перший етап це інтеграція тіні; другий - засвоєння внутрішніх сил протилежної статі, аніми та анімуса; і, зрештою, це відкриття Самості.
Тінь — це колективне позначення найрізноманітніших характеристик особистості его — в нашій культурі, як правило, нижчих, природних чи інстинктивних або навіть злих, які були пригнічені через освіту або особисту огиду. Аніма включає позитивні та негативні – здебільшого також репресовані – жіночі характеристики у чоловікові. У своєму позитивному аспекті це жіноче співчуття чи чутливість, іноді також почуття інтуїції, ерос, художні нахили, любов до природи, визнання ірраціональної дійсності. Негативно - це примхливість, дратівливість, суб'єктивне судження, нудьга, іпохондрія, сентиментальність. Анімус у жінці проявляється позитивно, як ініціатива, глибина думки, послідовність, мужність, почуття релігійної істини; негативно, як завищена самовпевненість, жорстокість, надмірна чоловіча поведінка тощо.
Головним аспектом Самості є сама нумінозність — те, що, зрештою, є вищим, одкровення сенсу життя, божественного внутрішнього психічного центру, внутрішнього світу за межами всіх конфліктів, те, що сприймається як абсолютна внутрішня правда."
Тим не менш, ця книга не просто додаток, а окремішня оригінальна праця, Фон Франц аналізує багато снів своїх пацієнтів, а добру половину книги займає аналіз казок, де вона вже в чергове покликається на українську народну казку (перед тим в своїй книзі "Про сни і смерть" цитувала українську народну пісню).
Найперший аналіз вражає в саме серце - це випадок з чоловіком до якого увісні приходить Тескатліпока:
" Дуже сильне враження на мене справив випадок добре освіченого мексиканця, католика. Хоча він сподобався мені з самого початку, у мене було відчуття, що я його не розумію, і мені здавалося, що він практично нічого не виносить з того, що кажу йому я. Потім без будь-якого попередження, без очевидного зв'язку з його повсякденним життям, йому наснився наступний сон: у кроні дерева лежить великий обсидіановий камінь, який раптово починає рухатися, зістрибує з дерева і загрозливо котиться у бік сновидця. Сновиду охопила паніка, і він побіг, щоб урятувати своє життя, а камінь переслідував його. Потім сновидець побачив кілька робітників, які копали у землі прямокутну яму. Вони сказали йому, що йому слід стати в центр дірки та зберігати холоднокровність. Після того, як він це зробив, обсидіановий камінь став зменшуватися в розмірах, доки не став розміром не більше кулака і не розмістився прямо біля сновидця.
Коли я почула цей сон, я мимоволі вигукнула: «Але заради всього святого, що ви маєте спільного з Тескатліпокою?». З чистого випадку я знала, що обсидіан — це один із головних символів цього стародавнього ацтекського божества. Після цього з'ясувалося, що сновидець був на три чверті ацтеком, чого до того моменту він ніколи не згадував, оскільки в Мексиці расові забобони все ще сильні. Тепер мені стало ясно, чому в нас були такі труднощі з розумінням одне одного: корінні американці думають у образній та міфологічній манері, але серцем; наше раціональне абстрактне мислення їм абсолютно чуже. Я переорієнтувала себе і ми змогли порозумітися. Після цього сну у сновидця відкрилася глибока рана — смуток і обурення з приводу жорстокості псевдо-християнина Кортеса та його банди одержимих золотом шукачів пригод, але також пробудився величезний інтерес до давніх ацтекських богів. Таким чином він знову знайшов своє духовне коріння і почав творчо працювати зі старими ацтекськими текстами. Його невроз був зцілений, і він значно більшою мірою став самим собою. Він також став здатним краще розуміти християнські істини, а саме як архетипова паралель до ацтекських релігійних міфів. Незважаючи на те, що злочини Кортеса відносяться до періоду часу, що відстає на сотні років тому, цей історичний епізод безпосередньо викликав ту психічну дезорієнтацію, яка змусила сновидця пройти аналіз. Все ще живий архетипічний божественний образ Тескатліпоки буквально переслідував його, і шляхом зіткнення з ним віч-на-віч і залучення у взаємодію з ним чоловік знову відкрив для себе можливість зв'язку зі своїм�� духами-предками і зі своїми культурними та релігійними коренями."
Те чим Марія Луїза зробула світову славу, це аналіз казок і в цій книзі його вдосталь. Я ж обмежусь коротким епізодом в якому вона описує цінність казкових сюжетів:
"Більшість казок засновані на протистоянні добра та зла. Як сказав Макс Люті у своїй чудовій роботі з цієї теми, казковий стиль характеризується насамперед і найбільше нічим не затьмареною опозицією між чорним і білим, добрим і злим. У самого героя ми не знаходимо жодних психологічних конфліктів, він не є частково тим, а частково цим,— ні, кожна якість персоніфікується в найпростішій формі: хоробрість протистоїть боягузтву, заздрість — невинності, доброта — злостивості, самозречення і самопожертва — необмеженій пожадливості чи жадобі. Зло майже завжди покарано, як правило, знищено, хоча іноді його тільки проганяють геть, а добро тріумфує або його рятують надприродні сили. Герой досягає своєї мети завдяки хоробрості, хитрості, гумору чи фортуні; героїня - завдяки стійкості перед стражданнями, вірності, хитрощам чи талану. Часто зло засуджує саме себе чи кінчає із собою наприкінці історії, або ж може несвідомо вибрати своє власне покарання.
Люті зазначає, що казки бідні на «конкретні деталі та об'єкти реального світу; вони демонструють невелику глибину досвіду, незначну складність людських відносин, малу кількість відтінків, але як компенсацію за цю бідність змісту вони дуже зрозумілі і пронизливі формою». «Казки», як він пише, «сприймають і описують світ, який зростає в опозиції до невизначеної, заплутаної, неясної та загрозливої реальності. <…> За недовговічними і ветхими формами тлінного світу стоять чисті форми, постійні і незмірно ефективні ».
З точки зору юнґіанської психології можна сказати, що казки не описують свідомо пережиті людьми події, але ці «чисті форми» роблять видимими фундаментальні архетипічні структури колективного несвідомого. Це пояснює нелюдський, або, як назвав це Люті, абстрактний характер фігур; вони є архетиповими образами, за якими ховається секрет несвідомої психіки."
Ще кілька цікавих цитат:
Про Антропоса:
У той час як тотемна тварина виражає глибоку несвідому форму цілісності, соціальної єдності та згуртованості, на вищому культурному рівні ми натомість знаходимо новий символ — велику, всеосяжну людську постать, яку Юнґ назвав Антропос. Як і тотемна тварина, Антропос вважається предком людства, який поєднує всіх людей. У багатьох міфах він навіть є сировиною, з якої формується весь космос. Він сприймається як життєвий принцип і сенс всього існування і вважається тотемом всього людства, а не лише одного племені.
У багатьох міфах творіння, що належать різним народам, говориться, що всесвіт спочатку був сформований з частин гігантської людської фігури. У німецькій "Едді" це був гігантський Імір: "З плоті Іміра земля виникла, гори з його кісток". «..У Китаї, космос утворився від карлика Пан Ґу, який водночас був велетнем. Pan означає „яєчна шкаралупа“, а також „твердішати“, а Gu означає „недорозвинений“,„зародок“. Коли заплакав Пан Ґу, було створено Жовту річку та Янцзи Цзянь; коли він зітхнув, здійнявся вітер; коли він заговорив, пролунав грім; і коли він спрямував свій погляд, була блискавка. Під час його смерті чотири священні гори Китаю були сформовані з його тіла, з горою Сун, п'ятою, посередині. З його очей вийшли сонце та місяць. Через довгий час він переродився в утробі незайманої, "святої матері першопричини", і став шановним героєм ». Сенс цих міфів Антропоса як первозданного початку космосу відповідає тому факту, що все наше сприйняття реальності випереджається нашою психікою та нашими психічними структурами.
Ми знаходимо подібні поняття у ведичній літературі стародавньої Індії. Тут космічним предком людства був Яма, який у пізніх Упанішадах став Пурушею, що означає «людина» чи «особистість». Він представляє Самість, індивідуальне "Я" або найпотаємніше психічне ядро в кожній особистості; але в той же час він також представляє колективне Я, навіть космічне Я, всепроникний божественний принцип.
У Ріґведі (10.19), чотири касти виникли з тіла тисячоокого Пуруші. Згодом, коли інші боги принесли його в жертву, місяць виник з його розуму, сонце з його очей, повітря з пупа і небеса з його черепа. "Він є", кажуть нам, "все, що було і все, що буде ... Воістину, він внутрішня сутність всіх живих істот" (Мундака-Упанішад, 2.1).
У давній перській релігії, Ґайомарт також відповідає цій фігурі. Його ім'я походить від gayo, "вічного життя" і maretan "смертного існування". Ґайомарт, який був насінням доброго бога Ахурамазди, був першим священнослужителем. Коли його було вбито злим богом Аріманом, вісім металів витекли з його тіла. З золота, яке було його душею, народилася рослина ревінь, з якої виникла перша людська пара, що започаткувала людський рід.
У цих міфах простежується ідея про те, що людство спочатку мало колективну душу: у психічному плані всі люди були єдністю. Юнґ використовував термін Леві-Брюля для опису цього феномену, назвавши його містичною співучастю або архаїчною ідентичністю. Коли ми аналізуємо сновидіння маленьких дітей, ми часто бачимо, що вони бачать сни не про свої проблеми, а радше про батьківські. У сімейних групах або інших тісно пов'язаних спільнотах люди часто бачать сни про проблеми оточуючих людей. Схоже, що на глибших рівнях несвідомого ми не можемо відокремити себе від інших людей. Наша несвідома психіка зливається з іншими. Негативна сторона цього явища полягає в тому, що чим більше ми несвідомі, тим більше відкриті для психічної інфекції. Комплекси інших людей можуть впливати на нас настільки, що ми стаємо одержими ними. Вони можуть навіть викликати колективну одержимість.
У єврейській легенді Адам, перша людина та єврейська версія Антропоса, часто описується як космічний гігант. Бог зібрав червоний, чорний, білий і жовтий пил із чотирьох кінців землі, щоб утворити його. Згідно з каббалістом Ісааком Лур'є, всі душі людства були сплетені в Адамі «як гніт лампи зітканий з багатьох волокон». У цій традиції первісна людина постає, як «Я» цілої нації, всього людства, Він — своєрідний груповий дух, від якого всі ведуть своє життя. Це бачення колективної душі також пояснює, чому в деяких Писаннях стверджується, що тіло Адама Кадмона складається із усіх заповідей Закону.
Марія Луїза Фон-Франц "Архетипові виміри Психе"
Ілюстрації: Імір, Пан Ґу, Пуруша, Ґайомарт, Адам Кадмон (див. у моїх соц. мережах)
Про Троля, Кощія і Оха:
В Азії та у первісних народів зустрічаються розповіді про конфлікт чи боротьбу зі злом, проте вони суттєво частіші, мабуть, у монотеїстичних країнах Європи та Близького Сходу, де акцент на особистій етичній проблемі та боротьбі зі злом набагато сильніший. В історіях такого роду є один особливо огидний різновид зла, що набуває форми повної безсердечності або ж похмурої смертоносної несамовитості.
Наприклад у норвезькій казці у короля було семеро синів, яких він щиро любив. Шістьох із них він відправив на пошуки наречених. Наймолодшого, якого він любив найбільше, залишив удома, а наречену йому мали привезти брати. Вони знайшли шість прекрасних принцес для себе, але забули про свого молодшого брата. На шляху додому біля підніжжя гори, вони зустріли троля — в аналогічному німецькому сюжеті це був дідуган — і той обернув усі шестеро пар у камінь. Потім наймолодший брат вирушив на їхні пошуки. На своєму шляху він допоміг різним пораненим тваринам — вороні, лососю та вовку — які пообіцяли також допомогти і йому. Він прийшов у садибу злісного троля і виявив там принцесу, яка закохалася в нього і розповіла йому, що троль невразливий, тому що його серце не в його тілі. Вночі, у ліжку, принцеса випитує у троля його секрет. Він каже їй: «Далеко-далеко є серед озера острів. Стоїть на тому острові церква, і є в церкві джерело, а в тому джерелі плаває качка. Усередині тієї качки — яйце. Ось у тому яйці і є моє серце». За допомогою вдячних йому тварин героєві вдається знайти яйце. Коли він ледь стиснув яйце, троль з криком болю впав біля його ніг. Герой наказав тролю звільнити шість перетворених на камінь пар, і троль виконав цю вимогу. Потім герой дуже міцно стискає яйце, і троль розпадається на шматки. Після цього всі сім пар повертаються додому.
В інших казках місце безсердечного троля займає «цар-чорнокнижник» або навіть сам Диявол. Іншими словами, за своєю внутрішньою суттю це злий природний дух, який отримує задоволення від руйнувань та вбивств як таких. Страшно подумати про те, що щось таке є і в людському несвідомому, проте свідчення міфів і казок показує, що це очевидний факт.
Образ, відповідний тролю без серця, у росії відомий як «Кощій Безсмертний», чия «смерть» у морі на острові, на тому острові дуб, під дубом закопано скриню, в скрині — заєць, в зайці — качка, в качці — яйце, в яйці — смерть. Коли герой знищує яйце, троль вмирає.
Аналогічним демоном є і український лісовий цар, Ох, який вчить селянського сина магі��, а в нагороду за це хоче назавжди залишити його у своєму підземеллі. Він з'являється у вигляді зморшкуватого старого з зеленою бородою. Все в його «світі під землею» зелене, а служать йому мавки, тобто душі померлих дітей без хрещення. Намагаючись втекти від Оха, юнак завдяки магії, якої навчився, перетворюється на різних тварин, проте Ох щоразу обертається ще швидшим і жорстокішим звіром і ловить його. Зрештою хлопець перетворюється на гранатовий перстень, який знаходить царська дочка. Ох з'являється як купець і вимагає обручку собі, стверджуючи, що втратив його. Царська дочка кидає обручку на землю, і вона розсипається на безліч зерен пшона; Ох перетворюється на півня і починає їх клювати, але одне зерно, приховане під ногою царівни, він не помічає. І з цього зерна виникає парубок, який цього разу зумів назавжди втекти від Оха.
Ще одну подібну фігуру можна виявити в російській казці «Цар-чорнокнижник», цей цар наказує кожному з претендентів на руку своєї дочки втекти від нього. Він незмінно знаходить їх за допомогою чорної книги та обезголовлює їх. «Він отримував задоволення від цієї жахливої гри», - скажемо ми. Один наречений, головний герой, зрештою вислизає від нього, набравши вигляду кремнієвого каменю.
У Норвегії цей демон часто набуває вигляду троля. В одній німецькій казці він — старигань із гір, що має жертовника, на якому лежить колюча риба. Отже, демон має стосунок до певних аспектів дохристиянських богів цих народов. Він є персоніфікацією злого бога чи духу природи, який постійно намагається заволодіти людиною та зробити її інструментом реалізації своїх власних злих задумів. Я підозрюю, що такий дух винен у стані холодного божевілля деяких психопатів, — безумця заслужено називають «одержимим Дияволом», повністю поглиненим темною силою. І все-таки цей принцип зла має слабке місце, хоча виявити його важко: у безумця справді є серце, або ж «смерть», тільки — мовою наших казок — воно заховано десь дуже далеко.
Марія Луїза Фон-Франц "Архетипові виміри Психе"
Одним із образів, що мають найбільшу значущість є образ божественної людини або колективного героя, який ми знаходимо практично у всіх культурних групах (Христос, Осіріс, Авалокітешвара). У термінах порівняльного релігієзнавства ми могли б назвати цю фігуру Антропосом, щоб відрізнити її від різних богів, духів і демонів, які є символами особливих автономних імпульсів у колективній психіці. На відміну від них Антропос є ключовим аспектом колективного несвідомого, який особливо відповідає за якість людяності, включаючи людську культурну свідомість.
У розвитку релігійних культурних громад очевидно є певний фундаментальний закон, який викликає періодичну дезінтеграцію та колапс, а потім оновлення та рекомбінацію своїх основних елементів. Впринципі, всі окремі спонукальні мотиви — наприклад, сексуальний інстинкт, агресивне прагнення влади чи інстинкт виживання — мають як психологічні, так і символічні аспекти. На архаїчному рівні ці дві сторони діють у тісній співпраці. Проте з часом та історичним розвитком вони мають тенденцію розходитись. Коли таке відбувається, ритуал і релігійні вчення виливаються в жорсткий інтелектуальний формалізм, проти якого повстають фізичні інстинкти. Ця конфліктна ситуація потрібна для розвитку вищої свідомості, проте конфлікт також може зайти надто далеко і стати деструктивним. Тоді необхідне возз'єднання протилежностей. Така ситуація апелює до пам'яті (анамнезису) первосності, Антропоса як архетипу тотальної людини, яка знаходиться в самому серці всіх великих релігій. У понятті такого homo maximus знову поєднуються вищі та нижчі аспекти творіння.
Марія Луїза Фон-Франц "Архетипові виміри Психе"
Ісус-берсерк:
У Старому Заповіті ведмідь представляє темну сторону Ягве, а у північних шаманів ведмідь є «духом-помічником» або союзником. У більшості країн північної Європи ведмідь раніше був настільки шанований, що про нього говорили тільки як про «батька», «священного чоловіка», «священну жінку», «мудрого батька», «золотоногого» тощо.
Для давніх німців носіння ведмежої шкіри означало, що людина була берсерком. Здатність ставати берсерком була парапсихологічним даром, який передавався у спадок у деяких німецьких військових сім'ях. Він проявляється як божественний екстаз, різновид священного гніву. Про таких людей говорили, що вони падали безпам'ятно на землю, наче були мертві, і в цей момент їхні душі покидали їхні тіла у формі ведмедя. Потім вони у гніві вступали у битву, знищуючи всіх ворогів, іноді, однак, випадково також і своїх людей . Основний стан розуму в цьому "бутті берсерком" називався grimr, що може трактуватися як "лютість" або "гнів". Перетворення на берсерка також називалося hamfong, іншими словами, це зміна шкіри або форми людини, так само як і зміна тіні людини і її захисного духу.
Марія Луїза Фон-Франц "Архетипові виміри Психе"
October 17, 2018
Archetypal Dimensions of the Psyche, by Marie-Louise von Franz, integrates Jungian ideas of the form and formless, material and divine, finite and infinite. I love her material as articles, essays, and lectures in one volume, and there are three others in this valuable collection.
Using her diagram of the structure of the unconscious maps showing ego consciousness, personal unconsciousness, group unconsciousness, subconsciousness of large-scale national unities, and universal archetypal structures, I recognized more of these unseen, immeasurable elements. Peering into ego consciousness, she unveils the atomic nucleus of the psyche called the Self portrayed in myths, sages, and dreams. The proper role of the ego in psychic totality is required in one's individuation.
Her last chapter discusses Jung's Discovery of Self ("Die Selbsterfahryng bei C. G. Jung") whether Christianity's ideas of life or death can midwife the spontaneous and subconscious life of the psyche, or do we rely on God, divine, spirit to solve our problems. Optimistically, she and I believe that only an individual can do it.
Using her diagram of the structure of the unconscious maps showing ego consciousness, personal unconsciousness, group unconsciousness, subconsciousness of large-scale national unities, and universal archetypal structures, I recognized more of these unseen, immeasurable elements. Peering into ego consciousness, she unveils the atomic nucleus of the psyche called the Self portrayed in myths, sages, and dreams. The proper role of the ego in psychic totality is required in one's individuation.
Her last chapter discusses Jung's Discovery of Self ("Die Selbsterfahryng bei C. G. Jung") whether Christianity's ideas of life or death can midwife the spontaneous and subconscious life of the psyche, or do we rely on God, divine, spirit to solve our problems. Optimistically, she and I believe that only an individual can do it.
December 9, 2011
Another spell-binding book by von Franz - you think, I can't get this, then you get it! You think, this is beyond grasp, and then she opens the door of your understanding so you grasp it! Wherever you may be now, von Franz, I thank thee for helping me see the mysteries more clearly.
April 30, 2018
The book includes theory plus plenty of examples of fairytale or myth interpretation and dream interpretation. Knowing only a bit of Jung's theories, I found the theory often arcane. The interpretations sometimes seemed well explained and other times seemed arbitrary or abstruse.
Though I like her prose style, I'm sure that a reader who is more knowledgeable will be able to get much more out of the book.
Though I like her prose style, I'm sure that a reader who is more knowledgeable will be able to get much more out of the book.
December 7, 2020
Thank the gods for Ms von Franz.
July 19, 2022
Marie Louise Von Franz is always fantastic! Some of these essays - especially the one on individuation, were very enlightening.
December 8, 2022
Fascinating read. Marie-Louise von Franz detangles complex Jungian concepts in a straightforward manner, without compromising on the depth of the problems.
October 28, 2023
Really enjoyed this book, felt that it touched on many dimensions of Jung’s philosophy. Found it to be a bit repetitive but reinforced key points well.
I’d highly recommend!
I’d highly recommend!
January 19, 2013
This volume is the fourth in a series of collected essays and generally pertains to the manifestation of archetypal phenomena encountered during the individuation process as defined by Carl Jung.The fact that the book is one of a series is of little consequence as many of the authors lectures/essays presume that the audience has little or no background knowledge on Jungian psychology,in spite of this she still manages to explore the areas in question with a depth that other authors fail to reach in more academic works, and it is a testament to her understanding of the subject at a higher level than many of her contemporaries.
Repetition does occur briefly and is the only evidence that this book is a collection of essays,rather than written purposefully around its title.Although some prior knowledge in this field is required to get the best out of it I find it unlikely that you'd come to this book without it
Repetition does occur briefly and is the only evidence that this book is a collection of essays,rather than written purposefully around its title.Although some prior knowledge in this field is required to get the best out of it I find it unlikely that you'd come to this book without it
August 29, 2014
M.L. Von Franz was one of Jung's greatest expositors, and this volume is a treasure box of her analysis. The fourth and final in a series of her anthologized writings from Shambala, the book shows the range and depth of Von Franz's work and, in doing so, provides a potent and thorough introduction to many of the foundational ideas of analytic psychology--individuation, the shadow, anima/animus, and Self archetypes, the collective unconscious, dream interpretation. Some of the entries were too technical for a layman like me, but most of the book was accessible and provided inspiration and insight into the mysteries of life as discovered through the inward journey.
November 25, 2022
Βιβλίο δυναμίτης,διαφωνώ σε πολλά σημεία αλλά σε γενικές γραμμές είναι φοβερό.Στο δεύτερο μέρος της Marie-Louis το βιβλίο απογειώνεται.
April 4, 2023
Best book I have read so far in 2023
Displaying 1 - 16 of 16 reviews