What do you think?
Rate this book
Isola
Isola, Vol. 1
An evil spell has been cast on the Queen of Maar and her Captain of the Guard will do anything to reverse it. Their only hope lies on an island half a world away—a place known in myth as Isola, land of the dead.
Gotham Academy creators Brenden Fletcher and Karl Kerschl reunite with series colorist MSASSYK and letterer Aditya Bidikar for a breathtaking fantasy adventure two decades in the making.
Recommended for fans of Studio Ghibli and the work of Hayao Miyazaki.
Collects issues 1 through 5.
Gotham Academy creators Brenden Fletcher and Karl Kerschl reunite with series colorist MSASSYK and letterer Aditya Bidikar for a breathtaking fantasy adventure two decades in the making.
Recommended for fans of Studio Ghibli and the work of Hayao Miyazaki.
Collects issues 1 through 5.
144 pages, Paperback
First published October 24, 2018
41 people are currently reading
2053 people want to read
About the author
Brenden Fletcher
179 books184 followersBrenden Fletcher is a writer who's worked on DC Comics titles including the bestselling Batgirl of Burnside, Gotham Academy, and Black Canary.
He contributed the acclaimed Flash story to the Eisner and Harvey Award winning Wednesday Comics and has recently launched a Mighty Morphin Power Rangers: Pink series for Boom! Studios.
He contributed the acclaimed Flash story to the Eisner and Harvey Award winning Wednesday Comics and has recently launched a Mighty Morphin Power Rangers: Pink series for Boom! Studios.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 504 reviews
October 24, 2018
Wonderful art, choppy story.
World: The art is fantastic, it looks gorgeous and reminds me of a western take on Ghibli and Miyazaki art. There are hints of Nausicaa in the wall paintings and books and Rook and her journey looks straight ripped from Princess Mononoke so yeah, you know what they say about imitation and flattery. The world building here is choppy at best. There are flash backs but the world is almost constantly dream like and not and the transitions in the art is not clear so when there is no info dumping or context set up reader do feel lost in the world. There are snippets of info here and there and in the end you do work it out a bit but the lost feeling is not a welcome one, I didn't feel swept away into another world I just felt like I was jerked around or the writing wanted to withhold things to make it more interesting but it just lost it's magic more than anything. I had a similar feeling with 'Monstress' also but I felt it was a bit more here. Of course you can say that Ghibli world building is mostly visual and readers and viewers are taken on a journey and the creative team possibly was trying to do the same thing here, but here it felt choppy.
Story: Readers have no idea what's happening until almost midway through the 3rd issue and for the most part the first half of the book seems dreamlike and I know that it's the intention of the creative team but I didn't feel swept away I felt like I was wearing a blindfold forced by the writers to make the story more magical than it needs to be. I don't know how to explain it but the story was already magical enough for me and the art, as beautiful as it was, didn't really transition well between real and fake and the magic was not all hitting home for me. The story when it does finally pick up is very basic and this is more like a prologue in a story more than the journey. This is pretty much like the middle section of Princess Monoke when they are in the forest and Ashitaka is lost there, that's what the book is going for but there is not enough emotional substance for us to care for the characters because we don't get to spend time with them to build a bond before the dreamscape stuff happens. Ashitake had the village and the curse and the monster fight before he left on his journey, I think if we had something similar here than readers would be more invested in the characters moving forward.
Characters: The characters look interesting that's for sure. Moro however looks too similar to the clansman and the art did no favours to differentiate them. Rook is an interesting character but there is not a lot of depth there and there is no reason for her devotion to the Queen and it's barely touched upon by the writers but readers are expected to accept it and feel emotions. The Queen also has little to no development save the one scene in the throne when she turns and once again we are suppose to feel for them. The rest of the cast are there to bulk up the story much like Moro is suppose to be the interesting weird guide that we see a lot of in literature and anime/manga. Shallow.
An interesting prologue of a first book that looks gorgeous but is shallow and empty inside. I'm sad.
Onward to the next book!
*read individual issues*
World: The art is fantastic, it looks gorgeous and reminds me of a western take on Ghibli and Miyazaki art. There are hints of Nausicaa in the wall paintings and books and Rook and her journey looks straight ripped from Princess Mononoke so yeah, you know what they say about imitation and flattery. The world building here is choppy at best. There are flash backs but the world is almost constantly dream like and not and the transitions in the art is not clear so when there is no info dumping or context set up reader do feel lost in the world. There are snippets of info here and there and in the end you do work it out a bit but the lost feeling is not a welcome one, I didn't feel swept away into another world I just felt like I was jerked around or the writing wanted to withhold things to make it more interesting but it just lost it's magic more than anything. I had a similar feeling with 'Monstress' also but I felt it was a bit more here. Of course you can say that Ghibli world building is mostly visual and readers and viewers are taken on a journey and the creative team possibly was trying to do the same thing here, but here it felt choppy.
Story: Readers have no idea what's happening until almost midway through the 3rd issue and for the most part the first half of the book seems dreamlike and I know that it's the intention of the creative team but I didn't feel swept away I felt like I was wearing a blindfold forced by the writers to make the story more magical than it needs to be. I don't know how to explain it but the story was already magical enough for me and the art, as beautiful as it was, didn't really transition well between real and fake and the magic was not all hitting home for me. The story when it does finally pick up is very basic and this is more like a prologue in a story more than the journey. This is pretty much like the middle section of Princess Monoke when they are in the forest and Ashitaka is lost there, that's what the book is going for but there is not enough emotional substance for us to care for the characters because we don't get to spend time with them to build a bond before the dreamscape stuff happens. Ashitake had the village and the curse and the monster fight before he left on his journey, I think if we had something similar here than readers would be more invested in the characters moving forward.
Characters: The characters look interesting that's for sure. Moro however looks too similar to the clansman and the art did no favours to differentiate them. Rook is an interesting character but there is not a lot of depth there and there is no reason for her devotion to the Queen and it's barely touched upon by the writers but readers are expected to accept it and feel emotions. The Queen also has little to no development save the one scene in the throne when she turns and once again we are suppose to feel for them. The rest of the cast are there to bulk up the story much like Moro is suppose to be the interesting weird guide that we see a lot of in literature and anime/manga. Shallow.
An interesting prologue of a first book that looks gorgeous but is shallow and empty inside. I'm sad.
Onward to the next book!
*read individual issues*
November 7, 2018
Isola was a series I kept wanting to read and when I finally saw it up on Hoopla I had to read it. Was it worth the wait? Well...
Isola is about a warrior protecting her queen. You've seen this story a million times before. However, this time her queen is transformed into a tiger. So now they work together to survive in a world hellbent on taking them out. Will they survive or is this the end for our duo?
Good: the art. Just...wow. Art can go a long way to improve a series and this one does. I also thought the struggle of protecting someone you love is great. You feel actual stakes.
Bad: the story sometimes is hard to follow. Creatures and mystical people and beast pop out of nowhere. Also, it does hit one or two cliche moments that make it feel less interesting if it went in a different direction.
Overall this is a stunning book to look out. While I enjoy the characters I do hope for the plotting to become stronger. A 3.5 out of 5.
Isola is about a warrior protecting her queen. You've seen this story a million times before. However, this time her queen is transformed into a tiger. So now they work together to survive in a world hellbent on taking them out. Will they survive or is this the end for our duo?
Good: the art. Just...wow. Art can go a long way to improve a series and this one does. I also thought the struggle of protecting someone you love is great. You feel actual stakes.
Bad: the story sometimes is hard to follow. Creatures and mystical people and beast pop out of nowhere. Also, it does hit one or two cliche moments that make it feel less interesting if it went in a different direction.
Overall this is a stunning book to look out. While I enjoy the characters I do hope for the plotting to become stronger. A 3.5 out of 5.
January 1, 2025
Beautiful artwork! Story was a bit confusing.
October 30, 2020
The art is beautiful but the story doesn't really make any sense and it ends in exactly the same place where it began. The text leaves a lot of questions unanswered. Why is the queen cursed? Why is everyone out to get her? Why are they going to the land of the dead? Also, the visual storytelling is confusing as it seems to jump around in time (maybe?) without any visual clues as to when scenes are happening. There are also flashbacks (I think?) which show one of the character's mothers, but her mother looks exactly like her, so . . . maybe it's not a flashback? Who knows?
August 13, 2018
Definitely an interesting concept and a solid beginning, although there wasn't really a lot of explanation so I was a bit confused at times. Still, the art is absolutely gorgeous and I'm sure we'll get more into the mechanics of the plot in the next volume so I'm looking forward to continuing with this.
July 30, 2019
This is interesting but also really confusing?
It jumps between perspectives without really any warning and the storyline feels pretty jumbled - I’m not fully sure of what’s going on here 😅
The art in this is really beautiful though! Hopefully the next instalment will make everything click into place!
It jumps between perspectives without really any warning and the storyline feels pretty jumbled - I’m not fully sure of what’s going on here 😅
The art in this is really beautiful though! Hopefully the next instalment will make everything click into place!
January 4, 2021
Насправді, це один з найпотужніших візуально коміксів, що вийшов у 2020-му. І той факт, що такі речі виходять у нас друком попри всі економічні та епідеміологічні негаразди, повертає мені віру в людство. Це якщо дуже коротко. Але буде й докладно)
Мою розгорнуту рецензію незабаром буде опубліковано на uageek.space
Мою розгорнуту рецензію незабаром буде опубліковано на uageek.space
November 12, 2018
Check out more manga and graphic novel reviews @ Perspective of a Writer...
The Queen of Maar, Olwyn, has had a transformation spell cast on her, a curse that her Captain of the Guard, Rook, is desperate to reverse. It is said that half a world away there is hope, in a place known as Isola, land of the dead... if they can get there alive, without anyone realizing who the cat is!
We begin at the start of a potentially long, long journey. The Captain of a queen is on a quest and we learn through the blurb or through the course of the 5 collected issues (if you forgot the blurb before reading it like I did) that her queen is cursed. How we learn eventually and it is all due to family, of course. The journey is fraught with danger as the Captain works to stay at her queen's side. It's a fascinating beginning. I'm not sure that I'm clear of everything that happened, especially about the curse but I want to know more. I've been hooked with this start.
I found the introduced characters quite fascinating. Rook, the Captain, seems to have feelings beyond that of a guard for her queen, so we are looking at a F/F relationship here. It's shown us in a rather lovely, and subtle way that I found the most enjoyable and heartfelt. The queen introduces us to her family and boy is it a rocky relationship! I found this the most confusing because I didn't understand the motivation but that may have been the point too, just that Olwyn was betrayed by someone she should have been able to trust. I ADORE Pring, a crazy old dude that has had a rather twisted life up to this point and adds a bit of a twist to Rook's life as well! I enjoyed his role and how mysterious he was as we slowly learned more.
The art is gorgeous! I love how the light changed the base colors of scenes to green, blue, orange... It just really worked for me. I also adored how things were framed, this can be quite a dynamic part of the art and that is the case for Isola vol 1 as well. Sometimes I wished they'd focus on the bigger scene more often, but that is a minor complaint really. It feels very much like an anime as you read and the frames help showcase what is happening moment by moment. In this case the art really supported the story, rather than the story being an excuse for the art. And I really appreciated that depth!
Honestly the tension was probably the biggest let down for me. I kept reading as a feverish pace because I wanted to understand what was going on. It was a big puzzle at first, so there really wasn't enough information for me to be tense. There is a dream sequence right at the beginning that was confusing more than tense. There was this little skip because I was too clueless to understand. Despite this hiccup I really enjoyed the plot and was totally committed to Olwyn and Rook succeeding in their mission.
Isola vol 1 is a fascinating start to a diverse fantasy graphic novel series. I am captured by Rook's dedication to Olwyn as well as the puzzle of what caused Olwyn to find herself transformed into a tiger. The characters we've met long the way have also intrigued me, populating this supernatural world with compelling conflict and obstacles for our pair.
⋆ ⭐⭐⭐⭐ Authenticity
⋆ ⭐⭐⭐⭐ Tension
⭐⭐⭐⭐⭐ Plot
⭐⭐⭐⭐⭐ Art
Thanks to Edelweiss and Diamond Books for providing me with a copy in exchange for an honest review. It has not influenced my opinions.
______________________
You can find this review and many others on my book blog @ Perspective of a Writer. See my manga and graphic novel reviews in a special feature called Saturday Morning Cartoons...
Please like this review if you enjoyed it! *bow* *bow* It helps me out a ton!!
December 8, 2020
Однак очевидна, велика проблема з цим мальописом: повільний, дуже повільний темп розповіді. У якийсь момент мені взагалі здалося, що історія незрозуміло куди йде й для чого. Все настільки туманно, абстрактно поданно, що важко зачепитись оком хоча б за щось. У якісь моменти Бренден Флетчер пробує навіть додати кліфгенгери, але це стільки не оживлює інтерес до читання, а скільки додає ще більше питань до історії.
Із післямови стає зрозуміло, що автори хотіли створити великий, красивий світ у стилі Міядзакі (і це у них блискуче вдалося не без допомоги художника й колориста), але, як виявилось, Флетчер у намірі реалізувати свою юнацьку мрію просто забув про сценарій. Якщо ви любите більше роздивлятись, милуватись краєвидами, локаціями, обладунками й різними вигаданими істотами, то вам сюди. Якщо ж ви очікуєте якогось крутого, динамічного фентезі, то треба чекати або виходу усіх арок (і не факт, що суттєво щось зміниться), або просто навіть не братись. Загалом, не шкодую про читання і придбання (благо, що знайомився із першими випусками в оригіналі), але й триматись, напевно, за мальопис теж не буду.
Щодо видання, то воно майже чудове, однак є певні зауваги. Передусім, такий ультра-делюксовий формат (чи альбомний, якщо ви франкофіли й звикли до європейського формату мальованих історій) вимагає більш товстих сторінок, а вони тонкі й вразливі. Також запах фарби може в декого викликати алергію, хоча для мене не було критично. Нарешті, шрифт мені видався дещо спірним, але це вже більше суб'єктивно. Щодо обкладинки, то вона відображає частково карту світу й достатньо приємна на дотик (а ще світиться у темряві, якщо зазделегідь зарядиться від денного світла). Усе ж, підсумовуючи, не бачу великої і нагальної потреби в такому великому форматові, адже комікс не є класикою чи культовим, він не отримав мільйон нагород і не є якимось проривом у медіа. Вибір такого формату пояснюється лише індивідуальними інтересами.
Із післямови стає зрозуміло, що автори хотіли створити великий, красивий світ у стилі Міядзакі (і це у них блискуче вдалося не без допомоги художника й колориста), але, як виявилось, Флетчер у намірі реалізувати свою юнацьку мрію просто забув про сценарій. Якщо ви любите більше роздивлятись, милуватись краєвидами, локаціями, обладунками й різними вигаданими істотами, то вам сюди. Якщо ж ви очікуєте якогось крутого, динамічного фентезі, то треба чекати або виходу усіх арок (і не факт, що суттєво щось зміниться), або просто навіть не братись. Загалом, не шкодую про читання і придбання (благо, що знайомився із першими випусками в оригіналі), але й триматись, напевно, за мальопис теж не буду.
Щодо видання, то воно майже чудове, однак є певні зауваги. Передусім, такий ультра-делюксовий формат (чи альбомний, якщо ви франкофіли й звикли до європейського формату мальованих історій) вимагає більш товстих сторінок, а вони тонкі й вразливі. Також запах фарби може в декого викликати алергію, хоча для мене не було критично. Нарешті, шрифт мені видався дещо спірним, але це вже більше суб'єктивно. Щодо обкладинки, то вона відображає частково карту світу й достатньо приємна на дотик (а ще світиться у темряві, якщо зазделегідь зарядиться від денного світла). Усе ж, підсумовуючи, не бачу великої і нагальної потреби в такому великому форматові, адже комікс не є класикою чи культовим, він не отримав мільйон нагород і не є якимось проривом у медіа. Вибір такого формату пояснюється лише індивідуальними інтересами.
October 30, 2018
The art in this blew me away. Such amazing colours and art. The story doesnt give alot away until middle of the book. It provided enough to stem my interest for future novels. It had a weird Studio Ghibli final fantasy vibe mixed with Pocahontas.
November 27, 2018
I liked the art but that was about it. Not really what I was expecting, which I guess is my fault. Won’t continue with this series.
September 16, 2020
Emperor's New Groove was funnier when it starred a llama. Not sure we needed the tiger reboot.
Anyhow, ho-hum fantasy road trip with a fugitive queen and her captain of the guard. I'm almost intrigued enough by the characters to read the second volume, but the story was soooo dull. Maybe.
Anyhow, ho-hum fantasy road trip with a fugitive queen and her captain of the guard. I'm almost intrigued enough by the characters to read the second volume, but the story was soooo dull. Maybe.
August 2, 2021
Не знаю чому, але мені команда Брендена Флетчера та Карла Кершела відома саме завдяки мальопису «Академія Ґотем», який виходив у видавництві DC Comics. Я його особисто не читав, але інформація про цей комікс і сторінки з нього вигулькували багато разів на різних інфомраційних ресурсах. Та мова сьогодні піде про зовсім інший проект, «Ісолу» фентезійний світ зі своїми власними правилами в ньому.
У Брендона Флетчера була давня дитяча мрія, створити свій особливий світ, від якого захоплюватиме подих у тих, хто зануриться в нього. Ідея мальопису з’явилася у автора в тренажерному залі на біговій доріжці, коли він слухав саундтрек до аніме «Принцеса Мононоке». Звісно, що творчість Хаяо Міядзакі мала безспосередній вплив на бачення світу Ісоли. Якраз після цього він зв’язався із Карлом Кершелом та разом почали розвивати цей проект. І він вийшов справді магічним завдяки художній частині. І це добре, бо малюнок тут гарно згладжує двоякі враження від історії.
На королеву країни Маар, Олвін, наклали заклинання трансформації чи навіть прокляття, перетворивши її на тигрицю. Хоча вона виглядає так вишукано у вигляді тварини, що аж очі не сила відірвати, та королева бажає повернути своє людське тіло назад. Але Рук, капітанка її гвардії, відчайдушно намагається знайти спосіб допомогти Олвін, адже відчуває провину за те, що сталося з нею. Кажуть, що за півсвіту є надія, у місці, відомому, як Ісола, країні мертвих. І якщо вони зможуть туди дістатись живими, то є велика вірогідність знайти спосіб повернути все навспак.
Цей том — це початок потенційно довгої, небезпеної й цікавої подорожі Олвін та Рук, де ми дізналися про прокляття королеви, частково про її стосунки із родиною та про тих, хто нашкодив їй. Але про мотивацію поганців і про устрій світу навколо ми не дізнаємося майже нічого. Це все залишили білими плямами для читача. І воно насправді трохи дезорієнтує. Розумію, що таємниці та відкриті питання є хорошим інструментом, який чудово працює на інтригу (зі мною також), але повільний темп розповіді Брендена Флетчера, на додачу, ще більше відштовхував від історії. І це притому, що я люблю повільні темпи та довгі сюжети. Світ здається продуманим, що ми й бачимо з візуальної частини, але потсійно є враження, що він знаходиться за якимось деревом, кущем чи наступним схилом, просто нам його чомусь не показують. Герої потрапляють у різні куточки фантазії автора, але після прочитання першої арки цілісної картини не сфомрувалося.
Таке враження, що сценарист змістив акцент більш на героїв, їхні емоції та стосунки. І тут я кажу не тільки про стоусунки героїнь, як охорнця й королеви. А також про відносини жінки й жінки. Тут вони показані досить мило й тонко, тому викликали приємні та душевні емоції. Але цього мені, як вийявилося, взагалі не достатньо, щоби зловити на гачок, бо виглядало воно, як два персонажі посеред неймовірної краси краєвидів просто собі вирішують власні стосунки.
Ось, що справді рятувало повільний темп — це чудовий малюнок Карла Кершеля! Художник створює приголомшливий світ, який насичений різноманітними персонажами та середовищем навколо. Кожен елемент малюнку, таке враження, занурює у новий візуальний досвід, бо всі ці яскраві переливи фарб та деталі хочеться споглядати трішки довше. І це добре працює, не тільки для великих кадрів чи динамічних сцен, але для того, щоб у повній мірі відкрити світ, у якому перебувають герої історії. І тут, на мою, думку Карл Кершель справився добре, на відміну від Брендена Флетчера. Адже коли ти більше рухаєш історію та розповідаєш про світобудову, то художник має змогу більше показати це все з візуальної сторони.
Над коміксом видавництво попрацювало дуже добре — і воно для мене стоїть поряд із «Болотяною Істотою» Алана Мура (від видавництва «Рідна мова») між усіма мальописами, що вийшли у 2020 рцоі. «Ісола» отримала збільшений формат, палітурку, вибіркове лакування і просто щось дико незвичне для мене, флюрисцентні елементи на обкладинці. Потрібно піднести книжку до яскравого джерела світла й у темряві ви побачите карту світу спереду на обкладинці та ще один елемент на корінці. Виглядає воно захопливо!
Потрібно тепер написати якийсь висновок... Як ви зрозумли від сюжету загалом я задоволений, від малюнку ще б пак, але повільність розгортання цього сюжету змушує переживати чи не буде так само в наступній арці. Але це глянемо згодом, бо я купуватиму точно другий том, а опісля вже вирішуватиму, що робити далі. Усе ж таки, інтригує, що ж то за така країна мертвих, Ісола!
У Брендона Флетчера була давня дитяча мрія, створити свій особливий світ, від якого захоплюватиме подих у тих, хто зануриться в нього. Ідея мальопису з’явилася у автора в тренажерному залі на біговій доріжці, коли він слухав саундтрек до аніме «Принцеса Мононоке». Звісно, що творчість Хаяо Міядзакі мала безспосередній вплив на бачення світу Ісоли. Якраз після цього він зв’язався із Карлом Кершелом та разом почали розвивати цей проект. І він вийшов справді магічним завдяки художній частині. І це добре, бо малюнок тут гарно згладжує двоякі враження від історії.
На королеву країни Маар, Олвін, наклали заклинання трансформації чи навіть прокляття, перетворивши її на тигрицю. Хоча вона виглядає так вишукано у вигляді тварини, що аж очі не сила відірвати, та королева бажає повернути своє людське тіло назад. Але Рук, капітанка її гвардії, відчайдушно намагається знайти спосіб допомогти Олвін, адже відчуває провину за те, що сталося з нею. Кажуть, що за півсвіту є надія, у місці, відомому, як Ісола, країні мертвих. І якщо вони зможуть туди дістатись живими, то є велика вірогідність знайти спосіб повернути все навспак.
Цей том — це початок потенційно довгої, небезпеної й цікавої подорожі Олвін та Рук, де ми дізналися про прокляття королеви, частково про її стосунки із родиною та про тих, хто нашкодив їй. Але про мотивацію поганців і про устрій світу навколо ми не дізнаємося майже нічого. Це все залишили білими плямами для читача. І воно насправді трохи дезорієнтує. Розумію, що таємниці та відкриті питання є хорошим інструментом, який чудово працює на інтригу (зі мною також), але повільний темп розповіді Брендена Флетчера, на додачу, ще більше відштовхував від історії. І це притому, що я люблю повільні темпи та довгі сюжети. Світ здається продуманим, що ми й бачимо з візуальної частини, але потсійно є враження, що він знаходиться за якимось деревом, кущем чи наступним схилом, просто нам його чомусь не показують. Герої потрапляють у різні куточки фантазії автора, але після прочитання першої арки цілісної картини не сфомрувалося.
Таке враження, що сценарист змістив акцент більш на героїв, їхні емоції та стосунки. І тут я кажу не тільки про стоусунки героїнь, як охорнця й королеви. А також про відносини жінки й жінки. Тут вони показані досить мило й тонко, тому викликали приємні та душевні емоції. Але цього мені, як вийявилося, взагалі не достатньо, щоби зловити на гачок, бо виглядало воно, як два персонажі посеред неймовірної краси краєвидів просто собі вирішують власні стосунки.
Ось, що справді рятувало повільний темп — це чудовий малюнок Карла Кершеля! Художник створює приголомшливий світ, який насичений різноманітними персонажами та середовищем навколо. Кожен елемент малюнку, таке враження, занурює у новий візуальний досвід, бо всі ці яскраві переливи фарб та деталі хочеться споглядати трішки довше. І це добре працює, не тільки для великих кадрів чи динамічних сцен, але для того, щоб у повній мірі відкрити світ, у якому перебувають герої історії. І тут, на мою, думку Карл Кершель справився добре, на відміну від Брендена Флетчера. Адже коли ти більше рухаєш історію та розповідаєш про світобудову, то художник має змогу більше показати це все з візуальної сторони.
Над коміксом видавництво попрацювало дуже добре — і воно для мене стоїть поряд із «Болотяною Істотою» Алана Мура (від видавництва «Рідна мова») між усіма мальописами, що вийшли у 2020 рцоі. «Ісола» отримала збільшений формат, палітурку, вибіркове лакування і просто щось дико незвичне для мене, флюрисцентні елементи на обкладинці. Потрібно піднести книжку до яскравого джерела світла й у темряві ви побачите карту світу спереду на обкладинці та ще один елемент на корінці. Виглядає воно захопливо!
Потрібно тепер написати якийсь висновок... Як ви зрозумли від сюжету загалом я задоволений, від малюнку ще б пак, але повільність розгортання цього сюжету змушує переживати чи не буде так само в наступній арці. Але це глянемо згодом, бо я купуватиму точно другий том, а опісля вже вирішуватиму, що робити далі. Усе ж таки, інтригує, що ж то за така країна мертвих, Ісола!
Read
February 24, 2019The art was amazing and did an excellent job of telling the story—the problem was I had no idea what story it was telling.
I feel like in the excitement of artistically creating wildly imaginative scenes like that in Hayao Miyazaki’s Princess Mononoke, the story got lost. I wasn’t drawn into the world through the story, only the art, the writing tried harder to be different and inventive than it did to include me in on the emotional journey.
I will keep this because it’s beautiful, but I have no incentive to read on. Bummer.
I would recommend it to readers who enjoy vast worlds and big world building! It truly is cinematic and wonderful and the ideas and stunning.
Also, lots of diversity!
I feel like in the excitement of artistically creating wildly imaginative scenes like that in Hayao Miyazaki’s Princess Mononoke, the story got lost. I wasn’t drawn into the world through the story, only the art, the writing tried harder to be different and inventive than it did to include me in on the emotional journey.
I will keep this because it’s beautiful, but I have no incentive to read on. Bummer.
I would recommend it to readers who enjoy vast worlds and big world building! It truly is cinematic and wonderful and the ideas and stunning.
Also, lots of diversity!
February 25, 2019
Gorgeous, lush artwork with resplendent landscapes which are inhabited by fantastical creatures.
Unfortunately, the storyline was confusing at times as we seem to move between spiritual dreamlike sequences and reality and sometimes a hybrid in between.
Rook seemed just as perpetually confused as I was and that can be perplexing as we navigate this surreal world of splendor.
Unfortunately, the storyline was confusing at times as we seem to move between spiritual dreamlike sequences and reality and sometimes a hybrid in between.
Rook seemed just as perpetually confused as I was and that can be perplexing as we navigate this surreal world of splendor.
November 11, 2019
The light, insipid plot is just enough to carry the magnificent illustrations by Karl Kerschl, that are the real (if not the only) driving force of this incredibly beautiful masterpiece.
October 22, 2019
So pretty but so confusing. I don't really know what the story is about yet! Will happily try another volume though in the hopes it starts to gel more.
August 11, 2020
Um. I'm assuming there's a story here. Can someone please explain it to me. Gorgeous visuals though. But story? I have no idea.
January 24, 2021
Another one for the "beautiful art, throwaway story" category 😢
November 18, 2019
Ik kreeg dit boek als verjaardagscadeau van mijn broertje. Het is een echte schoonheid. De tekening zijn bijzonder gedetailleerd en esthetisch afgewerkt en het verhaal neemt je mee naar een magische wereld. Ik vrees dat er niets anders opzit dan de volgende delen onmiddellijk op de kop te tikken.
February 17, 2023
(3,3 of 5 for Iso-la-la la la.)
When I read Isola's interlude, it looks mighty fine. Rich, complex enough, high fantasy. But then the actual comics came. What introduction delivered in 10 pages is still more than 5 issues of the series. I was done super fast because the pages just fly. The art is nice, fairytale-ish, but not that nice to just stop and explore it. It has potential, but it is so unexplored, the story is so hollow and if something happens, there is zero thrill and significance to me. So to be honest Isola is a disappointment and I will not come back if it ever returns.
When I read Isola's interlude, it looks mighty fine. Rich, complex enough, high fantasy. But then the actual comics came. What introduction delivered in 10 pages is still more than 5 issues of the series. I was done super fast because the pages just fly. The art is nice, fairytale-ish, but not that nice to just stop and explore it. It has potential, but it is so unexplored, the story is so hollow and if something happens, there is zero thrill and significance to me. So to be honest Isola is a disappointment and I will not come back if it ever returns.
May 25, 2019
Stunning art. Let me repeat. Stunning and original art. As for the writing, this is what dragged this book down for me. It was choppy and a tad uninteresting. With a better writer this could have been a stellar series. I won’t be reading Volume 2.
April 5, 2020
[2.5 stars]
The art is literally gorgeous, but it doesn't make up for the stunted and confusing story. Panel transitions were also a bit sloppy and unclear. Not sure if I'll continue.
The art is literally gorgeous, but it doesn't make up for the stunted and confusing story. Panel transitions were also a bit sloppy and unclear. Not sure if I'll continue.
December 20, 2020
☆ 4 / 5 ☆
“Your eyes are melted iron but boil with love, soldier.”
Honestly I would give this a 5 star rating for the art alone. It’s truly so stunning and beautiful, and the colour work? Absolutely breathtaking. It definitely all works wonderfully to create the atmosphere of this graphic novel. There’s also a quality to this art where it makes one shot of a tiger’s eyes look so sorrowful and longing and really got to me.
Olwyn, the Queen of Maar, has been transformed into a tiger and she is travelling towards Isola, the land of the dead, protected by the Captain of her guard, Rook.
Rook grows frustrated as she can’t seem to communicate with her Queen and the way to Isola is long, treacherous, filled with hunters, beasts, and old friends that may not have good intentions.
I absolutely can’t resist a royalty / captain of the guard romance and while their relationship isn’t really the focal point of the story, we can already see the building blocks and underlying feelings that Olwyn and Rook have for each other.
We also meet Pring along the way, a cryptic Moro who likes to speak in riddles and about a certain prophecy. That was a very interesting character choice even if at times the lack of clarity in those moments of dialogue was a little frustrating.
While some aspects of the story remain elusive, especially when it comes to the Moro people, their motivations and inner-workings, what happened to be the two biggest questions I had throughout this volume were answered: why was the Queen transformed and why are they travelling to Isola.
That left me overall satisfied with where the story stops but the last few pages make me so intrigued about the continuation of the story!! I really want to see how the next volume will expand the world and story based on this introduction and feast my eyes on this art once again.
Youtube ☆ Twitter
“Your eyes are melted iron but boil with love, soldier.”
Honestly I would give this a 5 star rating for the art alone. It’s truly so stunning and beautiful, and the colour work? Absolutely breathtaking. It definitely all works wonderfully to create the atmosphere of this graphic novel. There’s also a quality to this art where it makes one shot of a tiger’s eyes look so sorrowful and longing and really got to me.
Olwyn, the Queen of Maar, has been transformed into a tiger and she is travelling towards Isola, the land of the dead, protected by the Captain of her guard, Rook.
Rook grows frustrated as she can’t seem to communicate with her Queen and the way to Isola is long, treacherous, filled with hunters, beasts, and old friends that may not have good intentions.
I absolutely can’t resist a royalty / captain of the guard romance and while their relationship isn’t really the focal point of the story, we can already see the building blocks and underlying feelings that Olwyn and Rook have for each other.
We also meet Pring along the way, a cryptic Moro who likes to speak in riddles and about a certain prophecy. That was a very interesting character choice even if at times the lack of clarity in those moments of dialogue was a little frustrating.
While some aspects of the story remain elusive, especially when it comes to the Moro people, their motivations and inner-workings, what happened to be the two biggest questions I had throughout this volume were answered: why was the Queen transformed and why are they travelling to Isola.
That left me overall satisfied with where the story stops but the last few pages make me so intrigued about the continuation of the story!! I really want to see how the next volume will expand the world and story based on this introduction and feast my eyes on this art once again.
Youtube ☆ Twitter
August 15, 2020
Questo primo volume della serie introduce il lettore in un mondo suggestivo fatto di guerrieri, clan, di una regina in pericolo e di un soldato che cerca di salvarla. Il tutto è immerso in un alone di magia con tendenze ecologiste messe in risalto da un bellissimo impianto grafico. Se la parte più riuscita di questo fumetto sono i disegni, ciò che delude un po' è la sceneggiatura. Non che sia carente la storia che viene narrata, ma di certo risulta confusa soprattutto nella prima parte e difficile da seguire per i salti temporali, con ricordi e sogni che si susseguono. Anche il finale (che finale non è essendo il primo volume di una serie) lascia con troppe domande in sospeso. Insomma non si vede quale strada seguirà questa storia e a fine lettura si rimane più confusi che curiosi. Non mi sento di bocciare la serie perché è intrigante il mondo che viene proposto, ma questo volume mi sembra più che altro l'assaggio di una storia e lascia un po' insoddisfatti.
March 28, 2021
Y’all. The art in this book is SO gorgeous. The story is completely mythic, high fantasy. The very beginning was a tiny bit confusing but once you finish and loop back around it becomes very clear. Also at the end, they conveniently included the prologue to this book which was published in another title previously. I think Chapter 2 is already out so you’ll be seeing that here soon.
.
If you dig epic fantasy and you like graphic novels, HIGHLY RECOMMEND. Also female soldiers, spelled shape shifting, old gnarly wise ones, animal warriors.
.
If you dig epic fantasy and you like graphic novels, HIGHLY RECOMMEND. Also female soldiers, spelled shape shifting, old gnarly wise ones, animal warriors.
September 17, 2018
Gorgeous, but abstruse. We're thrown into the deep end without much - if any - story-telling aid, and while we're a little ways further down the road at the end of volume 1, this fantastical world and the creatures within are still largely obscured.
Kerschl's art excels, as always, and the story has enough bite to intrigue the reader, but if answers and broad sketches don't appear soon, this one will drop.
Obscurity for obscurity's sake only serves to annoy, and readers need to know we're going somewhere eventually.
Kerschl's art excels, as always, and the story has enough bite to intrigue the reader, but if answers and broad sketches don't appear soon, this one will drop.
Obscurity for obscurity's sake only serves to annoy, and readers need to know we're going somewhere eventually.
January 23, 2019
I don't really know what to say about Isola, because by the time I finished, I wasn't sure what I had read. The end was very confusing to me, so I talked it over with a friend who read and enjoyed it, but she wasn't any clearer on what had happened than I was. The difference was that while the reading left me dissatisfied and confused, it left her happy and wanting more.
Books are weird.
Books are weird.
Displaying 1 - 30 of 504 reviews