What do you think?
Rate this book
Білий попіл
Приватному детективу Тарасу Білому замовляють розслідувати вбивство панночки. Обвинувачують такого собі семінариста Хому Брута, й справа ніби геть зрозуміла... Втім, хутір, де сталося вбивство, приховує таємницю. І ця таємниця — страшніша за всі оповідки про панночку, яка встала з гробу.
«Білий попіл» — це надзвичайно цікавий, атмосферний та водночас динамічний трилер у стилі нуар. У ньому повно загадок, що їх до останнього кортить розкрити. І, згідно з законами жанру, найменша деталь свого часу неодмінно отримує блискавичне пояснення. Але особливість роману в тому, що кожна таємниця врешті-решт матиме не одне, а відразу два трактування — логічне і містичне.
«Білий попіл» — це надзвичайно цікавий, атмосферний та водночас динамічний трилер у стилі нуар. У ньому повно загадок, що їх до останнього кортить розкрити. І, згідно з законами жанру, найменша деталь свого часу неодмінно отримує блискавичне пояснення. Але особливість роману в тому, що кожна таємниця врешті-решт матиме не одне, а відразу два трактування — логічне і містичне.
352 pages, Kindle Edition
First published January 1, 2018
110 people are currently reading
2374 people want to read
About the author
Ілларіон Павлюк
5 books861 followersІлларіон Павлюк - український письменник, журналіст, продюсер, документаліст. Автор трьох романів: Білий попіл (переклад з рос.: Бриних Михайло, 2018), Танець недоумка (переклад з рос.: Мельників Ростислав, 2019) та Я бачу, вас цікавить пітьма (переклад з рос.: Вікторія Стах, 2020).
2015 року брав участь у війні на Сході в складі добровольчого батальйону.
2015 року брав участь у війні на Сході в складі добровольчого батальйону.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 481 reviews
December 26, 2020
Мабуть, варто почати з пояснення, чим цей роман НЕ є. Бо я вже бачив різні порівняння, які тільки заводять на манівці.
1. Це "чорнова версія" (чи "бліда копія") третього роману Павлюка - "Я бачу, вас цікавить пітьма". Ні, ні, і ще раз ні. Це різні романи. Так, в них є схожі елементи. Але це "цегла": з них вибудовуються різні твори. Ми ж не кажемо, що Нотр-Дам та багатоповерхівка в Києві - одна і та ж будівля, бо їх збудовано з тієї ж цегли?
Так, "Білий попіл" - перший роман Павлюка. Так, в ньому є елементи, які згодом з'являться в "Пітьмі". Але це не робить "Білий попіл" "пробою пера", яку можна ігнорувати, пропустити тощо.
2. Це альтернативна версія Гоголівського "Вія". Це порівняння ще гірше за попереднє. Тут Павлюк постає таким собі епігоном, який пише фанфіки на Гоголя. До Гоголівського "Вія" стосунку "Попіл" не має. Звісно, якщо не йдеться про "Поднимите мне веки" та білі кола на землі. Якщо ось це суть "Вія", тоді Павлюк епігон Гоголя. Бо інших деталей з "Вія" майже нема.
Якщо ж вже вдаватися до порівнянь, то краще не вдаватися, бо вони будуть спойлерами! Скажу тільки, що драйв тут як у фільмах Ґая Річі. Цей роман він залюбки екранізував - якби знав про його існування!
Тому - аби не спойлерити - скажу, що тут є містичний детектив, де обидві складові цілком рівноправні. Містики вдосталь. Детективу - також. Несподівані повороти? І так, і ні. Якщо уважно стежити за всіма деталями, то авторський задум можна розгадати. Але сюжет такий захоплюючий, що деталі фіксуєш - і біжиш далі. І лише згодом всі частини головоломки складаються докупи.
І в цьому плані роман вивірений як годинник. Наприкінці все сходиться, жодна загадка не залишається нерозкритою.
Після цього роману в мене тільки посилилося відчуття, що Павлюк - "мультиінструменталіст", тобтр може писати в різних жанрах. І це тішить, бо обіцяє нове цікаве читання!
P.S. а "пасхалка" на Толкіна просто шикарна. І відчуваєттся вплив Еко, але, можливо, це вийшло в автора спонтанно
1. Це "чорнова версія" (чи "бліда копія") третього роману Павлюка - "Я бачу, вас цікавить пітьма". Ні, ні, і ще раз ні. Це різні романи. Так, в них є схожі елементи. Але це "цегла": з них вибудовуються різні твори. Ми ж не кажемо, що Нотр-Дам та багатоповерхівка в Києві - одна і та ж будівля, бо їх збудовано з тієї ж цегли?
Так, "Білий попіл" - перший роман Павлюка. Так, в ньому є елементи, які згодом з'являться в "Пітьмі". Але це не робить "Білий попіл" "пробою пера", яку можна ігнорувати, пропустити тощо.
2. Це альтернативна версія Гоголівського "Вія". Це порівняння ще гірше за попереднє. Тут Павлюк постає таким собі епігоном, який пише фанфіки на Гоголя. До Гоголівського "Вія" стосунку "Попіл" не має. Звісно, якщо не йдеться про "Поднимите мне веки" та білі кола на землі. Якщо ось це суть "Вія", тоді Павлюк епігон Гоголя. Бо інших деталей з "Вія" майже нема.
Якщо ж вже вдаватися до порівнянь, то краще не вдаватися, бо вони будуть спойлерами! Скажу тільки, що драйв тут як у фільмах Ґая Річі. Цей роман він залюбки екранізував - якби знав про його існування!
Тому - аби не спойлерити - скажу, що тут є містичний детектив, де обидві складові цілком рівноправні. Містики вдосталь. Детективу - також. Несподівані повороти? І так, і ні. Якщо уважно стежити за всіма деталями, то авторський задум можна розгадати. Але сюжет такий захоплюючий, що деталі фіксуєш - і біжиш далі. І лише згодом всі частини головоломки складаються докупи.
І в цьому плані роман вивірений як годинник. Наприкінці все сходиться, жодна загадка не залишається нерозкритою.
Після цього роману в мене тільки посилилося відчуття, що Павлюк - "мультиінструменталіст", тобтр може писати в різних жанрах. І це тішить, бо обіцяє нове цікаве читання!
P.S. а "пасхалка" на Толкіна просто шикарна. І відчуваєттся вплив Еко, але, можливо, це вийшло в автора спонтанно
December 8, 2020
«білий попіл» запрягає повільно, але як уже розганяється, то тільки вітер у вухах.
цей твіст на «вія» такий гостросюжетний, що на поворотах його трохи заносить, і, аби без спойлерів, варто говорити про нього ономатопеями: спочатку ніби ага, потім опа, вжжжух, хоба з ноги у двері (метафорично кажучи), воу-воу-полегше, а далі геп і піу-піу – і ти стоїш така, роззираєшся, а довкола все всіяне трупами, як у порядному вестерні, і герой волочить ногу назустріч призахідному сонцю (знову ж, сута метафора). вкрай приємна література.
любовна лінія, щоправда, fucked up. сильно.
цей твіст на «вія» такий гостросюжетний, що на поворотах його трохи заносить, і, аби без спойлерів, варто говорити про нього ономатопеями: спочатку ніби ага, потім опа, вжжжух, хоба з ноги у двері (метафорично кажучи), воу-воу-полегше, а далі геп і піу-піу – і ти стоїш така, роззираєшся, а довкола все всіяне трупами, як у порядному вестерні, і герой волочить ногу назустріч призахідному сонцю (знову ж, сута метафора). вкрай приємна література.
любовна лінія, щоправда, fucked up. сильно.
October 13, 2020
Книга читається дуже швидко! Думала чому так і зрозуміла: вся справа в сюжеті. Він зовсім не провисає, навпаки, веде за собою містикою, детективом і літературною основою – «Вієм» Гоголя. Тут є декілька загадок і всі цікаві, тож якщо одну розкусите, то інтерес не зникне.
Величезна подяка Михайлові Бриниху за пречудовий переклад, а Ілларіону Павлюку – за таку якісну цікаву роботу! Дуже хотілося б більше подібних детективів, тим паче що у нас ще чимало класичних літературних творів чекають свого переосмислення)))
Величезна подяка Михайлові Бриниху за пречудовий переклад, а Ілларіону Павлюку – за таку якісну цікаву роботу! Дуже хотілося б більше подібних детективів, тим паче що у нас ще чимало класичних літературних творів чекають свого переосмислення)))
January 19, 2024
Неочікувано, але вдруге читати цю книгу мені було набагато цікавіше. Тому із задоволенням піднімаю оцінку з 3 до 4 ))
April 21, 2022
Павлюк- то велика любов.
Взяти жанр ретророману і перетворити його у містичний трилер з елементами бойовика в стилі Гая Річі та Тарантіно - наразі, це тільки він так може. А що найважливіше, робить це, Іларіон, навдивовижу майстерно. Не відпускає до останньої сторінки.
Взяти жанр ретророману і перетворити його у містичний трилер з елементами бойовика в стилі Гая Річі та Тарантіно - наразі, це тільки він так може. А що найважливіше, робить це, Іларіон, навдивовижу майстерно. Не відпускає до останньої сторінки.
June 16, 2022
Ok, I wanted a nice easy fun book and this was exactly what I needed: a horror mystery-retelling of Gogol's Viy. The pace is very fast, action scenes are abundant. Mysteries are intriguing.
The only thing is that I thought it was a bit too much by the end, I don't know if we needed villain's monologue and their motivation explained, cause it didn't work for me anyway. (What I mean is for a morally grey character to work you have to be invested in them and sympathise with them. But to do so you need more time spent with them to get to know them. And this story didn't invest in them at all and so by the end I'm thinking - the f I care why you did it.) And maybe I would've loved having a little breather time between the action in the end.(I would've loved the story to be slower and more atmospheric. The horror part would've greatly benefited from it. Btw Stephen King often good on ambiance as far as I remember.)
Anyways, fun fun fun! My friend says that Pavluk is Ukrainian Stephen King but I haven't read Steve in a while. For me it was Tim Burton's Sleepy hollow/Shutter Island Ukrainian-style. Hope I didn't spoil anything.
The only thing is that I thought it was a bit too much by the end, I don't know if we needed villain's monologue and their motivation explained, cause it didn't work for me anyway. (What I mean is for a morally grey character to work you have to be invested in them and sympathise with them. But to do so you need more time spent with them to get to know them. And this story didn't invest in them at all and so by the end I'm thinking - the f I care why you did it.) And maybe I would've loved having a little breather time between the action in the end.(I would've loved the story to be slower and more atmospheric. The horror part would've greatly benefited from it. Btw Stephen King often good on ambiance as far as I remember.)
Anyways, fun fun fun! My friend says that Pavluk is Ukrainian Stephen King but I haven't read Steve in a while. For me it was Tim Burton's Sleepy hollow/Shutter Island Ukrainian-style. Hope I didn't spoil anything.
August 7, 2018
Коли щодня твоя стрічка в ФБ кричить: о, #БілийПопіл — це так цікаво! о, ніч не спала — читала! о, такий роман, такий трилер, така загадка! — то ти вже без жодної думки про силу маркетингу та іншу лабуду йдеш і купуєш ту книгу. Бо ти любиш книги і любиш про них кричати не менше, ніж оті всі, хто у стрічці ФБ. А ще ти любиш складати свою думку про прочитане і тішишся, мов капосне дитя, якщо вона не співпадає з думкою загалу й у тебе є шанс випендритися)))
Так от: цього разу випендритися у мене не вийде. Бо хоч-не-хоч, а мушу долучитися до тих, хто "о, ніч не спала — читала!" (у моєму випадку то було з ліхтариком на дачі))) Бо це справді "такий роман, такий трилер!", а ще — чудова нагода відпочити, повністю й абсолютно, відключитися від роботи, домашніх буднів, глибоких роздумів про сенс буття, мету життя й потреби себе мотивувати та вдосконалювати. Так-так, ця книга не з тих, що покликані змінити ваше світосприйняття))) Вона просто дає змогу відпочити — від усього й від себе у тому числі.
Втім, аби точно втямити, про що саме йдеться, варто пригадати або й пере/прочитати гоголівського "Вія". Бо саме описані там події і стали стартовими для сюжету роману Ілларіона Павлюка, цебто маємо такий собі сиквел, події якого відбуваються за двадцять років після описаних Гоголем. Кінематографічний термін виплив не випадково: автор написав ну дуже кінематографічний роман. Динамічний захопливий сюжет, мінімум описів і довгих абзаців, максимум дії та жвавих діалогів, яскраві декорації й костюми — все це так і проситься на екран. Та ще якби у вигляді серіалу... Та з продовженням — на кілька сезонів... То я вже розмріялася)))
А поки що маємо ще один український детективний трилер (дехто стверджує, що це нуар, але я не буду))) І дуже тішить, що наша сучасна література збагачується чтивом такого жанру й такої якості (з останнього прочитаного цього штибу: "Марево" Олега Бондаря та Світлани Томашевської", "Песиголовець" Олександра Завари, про Макса Кідрука вже мовчу — то само собю зрозуміло). Єдине, що мене особисто засмутило, — я здогадалася, хто вбивця, не прочитавши й ста перших сторінок. Таке зі мною ну дуже рідко буває, тому й люблю детективи))) Потім сподівалася, що помилилася, — та де там! Хоча плюсиків до моєї самооцінки це додало, тому забудьте те, що я писала на початку: книга таки змінює читача. Принаймні робить його відпочилим — це щонайменше)))
Так от: цього разу випендритися у мене не вийде. Бо хоч-не-хоч, а мушу долучитися до тих, хто "о, ніч не спала — читала!" (у моєму випадку то було з ліхтариком на дачі))) Бо це справді "такий роман, такий трилер!", а ще — чудова нагода відпочити, повністю й абсолютно, відключитися від роботи, домашніх буднів, глибоких роздумів про сенс буття, мету життя й потреби себе мотивувати та вдосконалювати. Так-так, ця книга не з тих, що покликані змінити ваше світосприйняття))) Вона просто дає змогу відпочити — від усього й від себе у тому числі.
Втім, аби точно втямити, про що саме йдеться, варто пригадати або й пере/прочитати гоголівського "Вія". Бо саме описані там події і стали стартовими для сюжету роману Ілларіона Павлюка, цебто маємо такий собі сиквел, події якого відбуваються за двадцять років після описаних Гоголем. Кінематографічний термін виплив не випадково: автор написав ну дуже кінематографічний роман. Динамічний захопливий сюжет, мінімум описів і довгих абзаців, максимум дії та жвавих діалогів, яскраві декорації й костюми — все це так і проситься на екран. Та ще якби у вигляді серіалу... Та з продовженням — на кілька сезонів... То я вже розмріялася)))
А поки що маємо ще один український детективний трилер (дехто стверджує, що це нуар, але я не буду))) І дуже тішить, що наша сучасна література збагачується чтивом такого жанру й такої якості (з останнього прочитаного цього штибу: "Марево" Олега Бондаря та Світлани Томашевської", "Песиголовець" Олександра Завари, про Макса Кідрука вже мовчу — то само собю зрозуміло). Єдине, що мене особисто засмутило, — я здогадалася, хто вбивця, не прочитавши й ста перших сторінок. Таке зі мною ну дуже рідко буває, тому й люблю детективи))) Потім сподівалася, що помилилася, — та де там! Хоча плюсиків до моєї самооцінки це додало, тому забудьте те, що я писала на початку: книга таки змінює читача. Принаймні робить його відпочилим — це щонайменше)))
May 2, 2023
Білий попіл
Ілларіон Павлюк
⭐️⭐️⭐️⭐️
Відразу скажу - мої суб'єктивні 4 зірки могли б легко бути максимумом, якби я не взявся б за "Попіл" після "Пітьми".
В ситуації, що виникла, рука не тягнеться доставити додаткову позначку. Неправильно обрав порядок читання.
Враження про книгу?
Як вже писали раніше в коментарях, вона значно простіша, ніж попередня прочитана робота Павлюка. Не так багато уваги приділяється психології вчинків, описам навколишнього середовища та персонажам - вони не пропрацьовані аж настільки, як у "Пітьмі". Хоча й картоном їх теж не назвеш, бо декорації не викликають почуття, а ��ут із діючими особами повний порядок.
ГГ не бісив - вже чудово. Хотілось вболівати за нього, чесно. А Настя взагалі стала для мене Сонечком у романі. Поряд на дивані моє☀️ було трохи за хмарками - порцію вітаміну D я все одно отримав.
Антураж 19 сторіччя переданий поверхово - автор не ставив на перше місце розкривати епоху. Видимих ляпів немає - уже непогано.
На сторінках отримуємо і міцну детективну складову👮🏻♀️, і триллерні нотки🔪, та й трохи містики👻 теж не завадить. А як вам бойовик на сторінках? І таке буде😎
Я, як було зрозуміло, не відразу вихопив суті і недосвідчено подумав про одне - і не потрапив в ціль. І винуватця впевнено не визначив - лише підозрював, але в рахунок це не береться😔 За це Павлюку респект. Хоча, можливо, то я просто тугодум.
Достойна робота. Підійде для швидкого читання, коли є розуміння, що часу буде мало, але пірнути у вигаданий світ аж надто хочеться.
Ілларіон Павлюк
⭐️⭐️⭐️⭐️
Відразу скажу - мої суб'єктивні 4 зірки могли б легко бути максимумом, якби я не взявся б за "Попіл" після "Пітьми".
В ситуації, що виникла, рука не тягнеться доставити додаткову позначку. Неправильно обрав порядок читання.
Враження про книгу?
Як вже писали раніше в коментарях, вона значно простіша, ніж попередня прочитана робота Павлюка. Не так багато уваги приділяється психології вчинків, описам навколишнього середовища та персонажам - вони не пропрацьовані аж настільки, як у "Пітьмі". Хоча й картоном їх теж не назвеш, бо декорації не викликають почуття, а ��ут із діючими особами повний порядок.
ГГ не бісив - вже чудово. Хотілось вболівати за нього, чесно. А Настя взагалі стала для мене Сонечком у романі. Поряд на дивані моє☀️ було трохи за хмарками - порцію вітаміну D я все одно отримав.
Антураж 19 сторіччя переданий поверхово - автор не ставив на перше місце розкривати епоху. Видимих ляпів немає - уже непогано.
На сторінках отримуємо і міцну детективну складову👮🏻♀️, і триллерні нотки🔪, та й трохи містики👻 теж не завадить. А як вам бойовик на сторінках? І таке буде😎
Я, як було зрозуміло, не відразу вихопив суті і недосвідчено подумав про одне - і не потрапив в ціль. І винуватця впевнено не визначив - лише підозрював, але в рахунок це не береться😔 За це Павлюку респект. Хоча, можливо, то я просто тугодум.
Достойна робота. Підійде для швидкого читання, коли є розуміння, що часу буде мало, але пірнути у вигаданий світ аж надто хочеться.
August 20, 2024
Чудова книжка, гарний стиль написання, моторошно містична атмосфера та відсилки на Вія це чудово, але інтриги особливої немає, всі сюжетні повороти вгадуються наперед.
August 28, 2024
Історія в стилі Себастіана і Тайлера
Ну що ж, щось я вгадав до розв'язки, щось ні, щось мені досі залишилося незрозумілим...
Ну мені сподобалося)
Казали, що книжки Павлюка майже обов'язково читати в порядку виходу, та те, що я прочитав танець до попелу мені не завадило насолодитися обома книжками)
Ну що ж, щось я вгадав до розв'язки, щось ні, щось мені досі залишилося незрозумілим...
Ну мені сподобалося)
Казали, що книжки Павлюка майже обов'язково читати в порядку виходу, та те, що я прочитав танець до попелу мені не завадило насолодитися обома книжками)
March 26, 2024
Засуджую таку величезну різницю у віці. Для мене це батя кохає дочку. Фу.
І багатократне вбивство коней засуджую.
Тому чотири.
І багатократне вбивство коней засуджую.
Тому чотири.
May 7, 2018
Ухх, містично, жанрово, детективно. Похмуро і по-гоголівський.
А врешті гарно скроєна історія, у якій є справді Панночка та Вій.
Але наскільки це ті ж герої, що й у Гоголя ще треба добряче подумати.
Інтрига тримає до кінця.
Для усіх шанувальників жанру просто маст. Для усіх, хто не вірить, що в сучасній українській літературі немає доброго трилера - будь-ласка. Вже не дочекаюся відгуків від фанів жанру.
Бо для мене це щось лячно-новеньке.
А врешті гарно скроєна історія, у якій є справді Панночка та Вій.
Але наскільки це ті ж герої, що й у Гоголя ще треба добряче подумати.
Інтрига тримає до кінця.
Для усіх шанувальників жанру просто маст. Для усіх, хто не вірить, що в сучасній українській літературі немає доброго трилера - будь-ласка. Вже не дочекаюся відгуків від фанів жанру.
Бо для мене це щось лячно-новеньке.
July 21, 2022
Далеко не фан такого жанру, але тут все написано так цікаво, зрозуміло, і якісно, що навіть мене затягнуло на тиждень. Однозначно буду радити їі всім навколо, певно найкраща книга цього буремного літа 2022р
February 2, 2024
Це перша прочитана мною книга Павлюка, знайомство із яким я чомусь довго відкладав. Але після того, як я натрапив на інформацію, що книга є вільним ретеллінгом Вія Гоголя, то вирішив таки її придбати. На мою думку, атмосфера гоголівського твору цілком пристойно передана у Павлюка, за двома винятками: по-перше, автор ввів нову дійову особу - приватного сищика, який власне і розслідує смерть панночки, і по-друге, твір майже повністю перетворився на суцільний екшн, таке враження, начебто читаєш сценарій якогось голівудського бойовика. Але тим не менш, читав із задоволенням і в цілому книжка справдила мої очікування. Думаю колись дістатися і іншої його книжки, "Я знаю, вас цікавить пітьма", яка отримала звання кращої книжки 2023 року.
April 30, 2023
насправді, тут швидше 3,5⭐️
якийсь мікс «вія» і «бійцівського клубу» — і мені це не зовсім зіграло на користь:)
тому що на початку книжки, я вже розгадала до чого все йде через явні схожості з «БК» і тому читалось швидше як фанфік на нього і «вій»
хоча було атмосферненько і гарно написано, та й я приємно збула кілька годин з нею, тому не можу казати, що вона погана. просто не дуже тут є чогось оригінального. це можна було б приховати, але в автора не дуже вийшло приховування:):)
якийсь мікс «вія» і «бійцівського клубу» — і мені це не зовсім зіграло на користь:)
тому що на початку книжки, я вже розгадала до чого все йде через явні схожості з «БК» і тому читалось швидше як фанфік на нього і «вій»
хоча було атмосферненько і гарно написано, та й я приємно збула кілька годин з нею, тому не можу казати, що вона погана. просто не дуже тут є чогось оригінального. це можна було б приховати, але в автора не дуже вийшло приховування:):)
January 12, 2023
Це
Просто
Неймовірно!
Той самий випадок, коли книга довго відкладалася, але все ж не розчарувала, і навіть навпаки.
У Білому Попелі ідеально все – прекрасно написана детективна історія (українського виробництва, що взагалі вогінь) з гармонією дії, екшену, діалогів, аргументації та доказової бази, наявність готичних елементів у тексті, ненадійний оповідач (навіть багато таких оповідачів), замкнений простір, добре відтворені лексика та побут 18 століття, містична складова, несподівані повороти. Автор не спотворив гоголівські мотиви та сюжети, не перетворив це на не приший кобилі хвіст у тексті, за що особлива дяка.
Для не надто прошареного читача окремі твісти стануть просто вибуховими, що тільки плюс. Я про багато що здогадувалася, але це зовсім не завадило насолодитися майстерно написаною історією.
Моя щира рекомендація всім!
Просто
Неймовірно!
Той самий випадок, коли книга довго відкладалася, але все ж не розчарувала, і навіть навпаки.
У Білому Попелі ідеально все – прекрасно написана детективна історія (українського виробництва, що взагалі вогінь) з гармонією дії, екшену, діалогів, аргументації та доказової бази, наявність готичних елементів у тексті, ненадійний оповідач (навіть багато таких оповідачів), замкнений простір, добре відтворені лексика та побут 18 століття, містична складова, несподівані повороти. Автор не спотворив гоголівські мотиви та сюжети, не перетворив це на не приший кобилі хвіст у тексті, за що особлива дяка.
Для не надто прошареного читача окремі твісти стануть просто вибуховими, що тільки плюс. Я про багато що здогадувалася, але це зовсім не завадило насолодитися майстерно написаною історією.
Моя щира рекомендація всім!
Read
August 6, 2024«Кажуть, людині без минулого немає жодної винагороди і в майбутньому».
Ця книга – моє знайомство з Ілларіоном. Він має великий хист до письма. Треба вміти так написати головного героя, щоб переживати за нього по справжньому.
Ця книга – моє знайомство з Ілларіоном. Він має великий хист до письма. Треба вміти так написати головного героя, щоб переживати за нього по справжньому.
January 12, 2023
Одна з найкращих книг, котрі мені довелося читати!!
Дійсно книга починає тримати в сюжеті вже з перших сторінок і тримає до останніх слів! В останнє таким чином мене захоплювала "Темна Вежа" або "11.22.63" Стівена Кінга. Ще більше гріє душу, що це є сучасною українською літературою!
Автору величезна подяка за цю роботу
Дійсно книга починає тримати в сюжеті вже з перших сторінок і тримає до останніх слів! В останнє таким чином мене захоплювала "Темна Вежа" або "11.22.63" Стівена Кінга. Ще більше гріє душу, що це є сучасною українською літературою!
Автору величезна подяка за цю роботу
February 17, 2024
3 / 5, але одразу плюс один бал чисто за те, що мені просто подобається Павлюк як особистість.
Сама ж книжка для мене була просто непоганим швидким чтивом. Прочитав за два вечори і навіть не помітив. Тут все так несеться, шо капець. Сподобалось те, що незавершених питань в мне не залишилось в кінці книги. Автор зміг закрити всі свої плот твісти. Більшість сюжетних рушіїв для мене були зрозумілими і, як наслідок, очевидними до чого вони ведуть, нажаль. Також мені якось не вистачило описів як головного героя, так і усього довкола. Мабуть були трохи завищені очікування, та це вже моя проблема, а не автора. Взагалі книга гарна і цілісна. Любителям детективів зайде. Однозначно вартує уваги.
Сама ж книжка для мене була просто непоганим швидким чтивом. Прочитав за два вечори і навіть не помітив. Тут все так несеться, шо капець. Сподобалось те, що незавершених питань в мне не залишилось в кінці книги. Автор зміг закрити всі свої плот твісти. Більшість сюжетних рушіїв для мене були зрозумілими і, як наслідок, очевидними до чого вони ведуть, нажаль. Також мені якось не вистачило описів як головного героя, так і усього довкола. Мабуть були трохи завищені очікування, та це вже моя проблема, а не автора. Взагалі книга гарна і цілісна. Любителям детективів зайде. Однозначно вартує уваги.
November 10, 2020
«Білий попіл» - це сучасний український роман, що поєднує естетику і тропи крутозвареного нуарного детективу, готику і містицизм оригінального оповідання Гоголя (а місцями навіть викликає асоціації з елдрітч хоррором у стилі Лавкрафта), з добре прописаними персонажами, динамічним закрученим сюжетом та хорошим екшеном. Де ти був раніше?!
Однозначно візьмуся за інші твори Ілларіона Павлюка.
Однозначно візьмуся за інші твори Ілларіона Павлюка.
September 6, 2022
«Білий попіл»
⠀
Автор Ілларіон Павлюк
⠀
Видавництво Старого Лева, 2018
⠀
Чи хотіли б ви прочитати пояснення містичного явища, хай навіть літературного походження…
⠀
Дізнатися більше деталей про улюблених героїв?
⠀
І так, вашій увазі сиквел до «Вія» - повісті М. Гоголя з циклу повістей «Миргород».
⠀
Чи його інша, сучасніша інтерпретація … хай там як, але вийшло гарно!
⠀
Хоча Хома вже не той …
⠀
Динамічний, атмосферний, цікавий трилер-детектив.
⠀
Це моя друга книжка автора і я не розчарована.
⠀
Щ��ро раджу любителям жанру, Гоголя, панночки та Павлюка!
⠀
Цитата:
⠀
«- І що Хома цей?.. То він панночку вбив?
⠀
- А хто ж іще… - погодився беззубий. - Його ж над її тілом знайшли, з каменюкою в руці!
⠀
- Дивне йому випробування придумали: замкнули в церкві з тілом небіжчиці…
⠀
- Та чому ж дивне! Тієї ночі в церкві всі ікони повідкривали. А для Вія це - як поклик, мовляв, бач, ми тебе не боїмося! От він туди й заявився. Дуже навіть правильне випробування.
⠀
- А якщо Хома був невинуватий?
⠀
- Якби був невинуватий, то панночка не встала б з труни і вій демонові не підняла.»
⠀
Про книжку:
⠀
«Приватному детективу Тарасу Білому замовляють розслідувати вбивство панночки. Обвинувачують такого собі семінариста Хому Брута, й справа ніби геть зрозуміла... Втім, хутір, де сталося вбивство, приховує таємницю. І ця таємниця — страшніша за всі оповідки про панночку, яка встала з гробу.
⠀
«Білий попіл» — це надзвичайно цікавий, атмосферний та водночас динамічний трилер у стилі нуар. У ньому повно загадок, що їх до останнього кортить розкрити. І, згідно з законами жанру, найменша деталь свого часу неодмінно отримує блискавичне пояснення. Але особливість роману в тому, що кожна таємниця врешті-решт матиме не одне, а відразу два трактування — логічне і містичне.
⠀
Тому, залежно від світосприйняття читача, роман стає чи то детективним трилером, чи то містичним. А втім, саме про це і хочеться поміркувати наприкінці книжки...»
⠀
#примхливачитака
⠀
Автор Ілларіон Павлюк
⠀
Видавництво Старого Лева, 2018
⠀
Чи хотіли б ви прочитати пояснення містичного явища, хай навіть літературного походження…
⠀
Дізнатися більше деталей про улюблених героїв?
⠀
І так, вашій увазі сиквел до «Вія» - повісті М. Гоголя з циклу повістей «Миргород».
⠀
Чи його інша, сучасніша інтерпретація … хай там як, але вийшло гарно!
⠀
Хоча Хома вже не той …
⠀
Динамічний, атмосферний, цікавий трилер-детектив.
⠀
Це моя друга книжка автора і я не розчарована.
⠀
Щ��ро раджу любителям жанру, Гоголя, панночки та Павлюка!
⠀
Цитата:
⠀
«- І що Хома цей?.. То він панночку вбив?
⠀
- А хто ж іще… - погодився беззубий. - Його ж над її тілом знайшли, з каменюкою в руці!
⠀
- Дивне йому випробування придумали: замкнули в церкві з тілом небіжчиці…
⠀
- Та чому ж дивне! Тієї ночі в церкві всі ікони повідкривали. А для Вія це - як поклик, мовляв, бач, ми тебе не боїмося! От він туди й заявився. Дуже навіть правильне випробування.
⠀
- А якщо Хома був невинуватий?
⠀
- Якби був невинуватий, то панночка не встала б з труни і вій демонові не підняла.»
⠀
Про книжку:
⠀
«Приватному детективу Тарасу Білому замовляють розслідувати вбивство панночки. Обвинувачують такого собі семінариста Хому Брута, й справа ніби геть зрозуміла... Втім, хутір, де сталося вбивство, приховує таємницю. І ця таємниця — страшніша за всі оповідки про панночку, яка встала з гробу.
⠀
«Білий попіл» — це надзвичайно цікавий, атмосферний та водночас динамічний трилер у стилі нуар. У ньому повно загадок, що їх до останнього кортить розкрити. І, згідно з законами жанру, найменша деталь свого часу неодмінно отримує блискавичне пояснення. Але особливість роману в тому, що кожна таємниця врешті-решт матиме не одне, а відразу два трактування — логічне і містичне.
⠀
Тому, залежно від світосприйняття читача, роман стає чи то детективним трилером, чи то містичним. А втім, саме про це і хочеться поміркувати наприкінці книжки...»
⠀
#примхливачитака
May 2, 2023
5/5
Це просто неймовірно.
Книга дуже легко і швидко читається. І знову, я не розуміла, що тут відбувається і навіть вбивцю не відгадала, такий собі з мене детектив😂
Спочатку я думала, що цей роман схожий на "Я бачу вас цікавить пітьма", навіть ототожнювала Томаша з Харитоном😅 Аж смішно наскільки я помилялася. Ці романи абсолютно різні. Якщо в пітьмі навколо містики побудований весь сюжет, то тут вона скоріше для надання атмосфери історії, певної похмурості. До того ж, їй можна знайти цілком логічне пояснення, але як зазначає автор, все залежить від світосприйняття читача, особисто для мене це більше детективний трилер, аніж містичний.
Я була в шоці від розв'язки цієї історії, для мене це було дуже несподівано. Але, оглядаючись назад і згадуючи всі деталі, я розумію, що здогадатися можна було, підказки були, проте це не врятувало мене від потрясіння😅 Після того, я ,напевно, ще хвилину сиділа, складала всі частинки пазлу і дивувалася, наскільки то все логічно.
Окремо хочу зазначити, що тут є любовна лінія, навіть дві. Щоправда, одна була в минулому, навколо якої закручується сюжет, а інша в теперішньому, яка взагалі не несе ніякого змістовного навантаження. Я думаю, від неї взагалі можна було б відмовитися і сюжет від того аж ніяк не постраждав би.
Тепер хочеться знайти щось схоже, коли трохи відійду від цієї книги🤣
Це просто неймовірно.
Книга дуже легко і швидко читається. І знову, я не розуміла, що тут відбувається і навіть вбивцю не відгадала, такий собі з мене детектив😂
Спочатку я думала, що цей роман схожий на "Я бачу вас цікавить пітьма", навіть ототожнювала Томаша з Харитоном😅 Аж смішно наскільки я помилялася. Ці романи абсолютно різні. Якщо в пітьмі навколо містики побудований весь сюжет, то тут вона скоріше для надання атмосфери історії, певної похмурості. До того ж, їй можна знайти цілком логічне пояснення, але як зазначає автор, все залежить від світосприйняття читача, особисто для мене це більше детективний трилер, аніж містичний.
Я була в шоці від розв'язки цієї історії, для мене це було дуже несподівано. Але, оглядаючись назад і згадуючи всі деталі, я розумію, що здогадатися можна було, підказки були, проте це не врятувало мене від потрясіння😅 Після того, я ,напевно, ще хвилину сиділа, складала всі частинки пазлу і дивувалася, наскільки то все логічно.
Окремо хочу зазначити, що тут є любовна лінія, навіть дві. Щоправда, одна була в минулому, навколо якої закручується сюжет, а інша в теперішньому, яка взагалі не несе ніякого змістовного навантаження. Я думаю, від неї взагалі можна було б відмовитися і сюжет від того аж ніяк не постраждав би.
Тепер хочеться знайти щось схоже, коли трохи відійду від цієї книги🤣
June 8, 2022
4.5/5
Приємно здивована вдалим знайомством з Павлюком.
Надзвичайно захоплива детективна історія з нотками містики. Це той троп, де у маленькому селі/містечку коїться казна-що, а чужинець не може второпати в місцеві звичаї та причуди і влізає куди не треба. Але розв'язка була для мене в новинку. Просто вау.
Приємно здивована вдалим знайомством з Павлюком.
Надзвичайно захоплива детективна історія з нотками містики. Це той троп, де у маленькому селі/містечку коїться казна-що, а чужинець не може второпати в місцеві звичаї та причуди і влізає куди не треба. Але розв'язка була для мене в новинку. Просто вау.
February 15, 2021
Прочитала книжку Павлюка, наче фільм Найта Ш‘ямалана подивилася.
При чому деякі сцени ставив Тарантіно, а деякі - Мішель Ґондрі.
Трохи тривожно, трохи містично, трохи непевно, трохи шалено, трохи загадково, трохи неясно. Але, без сумнівів, цікаво. І дуже атмосферно.
При чому деякі сцени ставив Тарантіно, а деякі - Мішель Ґондрі.
Трохи тривожно, трохи містично, трохи непевно, трохи шалено, трохи загадково, трохи неясно. Але, без сумнівів, цікаво. І дуже атмосферно.
April 1, 2022
Кліше на кліше на кліше. Розв'язка почалась багатообіцяльно, але виявилася безглуздям. Зі значними корективами задум міг би бути непоганим.
April 21, 2024
вперше за довгий час я прочитала книгу 🤧
взагалі, якби я взялась за цей роман в своєму режимі суперчитачки, то він би прочитався за один вечір, але зараз я в режимі «робити все, але не читати», тож розтягнула її на місяць (!!!)
загалом, мені зайшло
як я вже казала я люблю оце, коли автор закидає купою всяких моментів, але ти всеодно ні чорта не розумієш до кінця, а потім все раптово починає ставати на свої місця і твій мозок просто вибухає
так, за це я і люблю Павлюка
таким він був у «Я бачу вас цікавить пітьма» і такий він і у «Білому попелі»
8/10 🫶🏻
взагалі, якби я взялась за цей роман в своєму режимі суперчитачки, то він би прочитався за один вечір, але зараз я в режимі «робити все, але не читати», тож розтягнула її на місяць (!!!)
загалом, мені зайшло
як я вже казала я люблю оце, коли автор закидає купою всяких моментів, але ти всеодно ні чорта не розумієш до кінця, а потім все раптово починає ставати на свої місця і твій мозок просто вибухає
так, за це я і люблю Павлюка
таким він був у «Я бачу вас цікавить пітьма» і такий він і у «Білому попелі»
8/10 🫶🏻
May 24, 2024
Атмосфера, час, забобона релігійність і містика….все як я люблю, ще й детектив. Те, що розвʼязка взагалі без долі містики виявиться, я і не очікувала, але це дуже файно. Мені сподобалось, хоча я не дуже люблю кіношні моменти з бойовиків, але нехай буде. Трошки вгадала сюжетний поворот раніше, ніж треба було, і це не заважало насолоджуватися і шукати відповіді.
Третя книга Павлюка і не схожа на інші, кожна в своєму жанрі, зі своєю атмосферою і головною ідеєю. Чекаю з нетерпінням на наступну його книгу!
Третя книга Павлюка і не схожа на інші, кожна в своєму жанрі, зі своєю атмосферою і головною ідеєю. Чекаю з нетерпінням на наступну його книгу!
December 23, 2021
Містично та атмосферно.
Хороша детективна лінія та цікавезний сюжет. Ще подобається, що є купа загадок та підказок, які ведуть уважного читача до розгадки.
І так красиво обіграна історія з Вієм.
Хороша детективна лінія та цікавезний сюжет. Ще подобається, що є купа загадок та підказок, які ведуть уважного читача до розгадки.
І так красиво обіграна історія з Вієм.
November 15, 2023
Пишу максимально поверхнево та ні-про-що, бо, здається, все, чим можна описати цей історично-містичний детектив-трилер, буде спойлером.
Могла би зняти півбала за неприємну любовну лінію (хоч її і можна виправдати історичним періодом, в якому відбувається дія), проте давно вже книга майже на чотириста сторінок не змушувала мене відкласти на один день всі справи й читати так, ніби за мною хтось женеться.
Інтертекстуальні ігри з автора з улюбленим моїм Гоголем так захопили мою увагу, що я не встигла сформувати переконливі аргументи для тих розвитків сюжету, які передбачала. Тому зі щирим здивуванням стежила за подіями, хоч і радіючи трошки, що про дещо інтуїтивно здогадалася.
Це була дика гонка і я радо рекомендую зануритися в неї, не читаючи опису сюжету та відгуків. Бо воно того варте.
Могла би зняти півбала за неприємну любовну лінію (хоч її і можна виправдати історичним періодом, в якому відбувається дія), проте давно вже книга майже на чотириста сторінок не змушувала мене відкласти на один день всі справи й читати так, ніби за мною хтось женеться.
Інтертекстуальні ігри з автора з улюбленим моїм Гоголем так захопили мою увагу, що я не встигла сформувати переконливі аргументи для тих розвитків сюжету, які передбачала. Тому зі щирим здивуванням стежила за подіями, хоч і радіючи трошки, що про дещо інтуїтивно здогадалася.
Це була дика гонка і я радо рекомендую зануритися в неї, не читаючи опису сюжету та відгуків. Бо воно того варте.
February 1, 2024
легкий, дуже колоритний містичний детектив з нотками трилеру та бойовика на сторінках. загадковий хутір, вбивство, приватний детектив який не пам'ятає щонайменше половину свого життя і один чоловік, що майстерно скручує самокрутки. о, ще забула додати про страшного вія з довгими віями і про священника, що цілується з конями. це все вас чекає у білому попелі, хоча це тільки початок...
сюжет розповідає про доволі цікавого приватного детектива на ім'я тарас білий, що дуже нагадував мені того самого дядька з 90-х який полюбляє бійки і має такий притаманний бандитам характер. а ще полюбляє авантюри. і про вбивство доньки сотника, яке і береться розслідувати тарас, адже не хоче аби через людську жагу помсти постраждав невинний. але коли приїжджає на хутір, де і відбулось вбивство, його чекають одні лише дивацтва: на сороковинах всі гуляють і сміються, священник зовсім не священник, друзі молодого парубка це дорослі чоловіки за 40, всі на хуторі вірять що поряд брама пекла і бояться демона вія. і ніхто не хоче казати тарасу правду про події тієї ночі коли відбулося вбивство.
це дуже кінематографічна книга, сцени яскраві, колорит хутора 19 сторіччя прекрасний, містичність моментами зашкалює але це все дуже цікаво, динамічно, без змоги відірватись від сюжету. легка книжка для випадку коли хочеться просто ненадовго поринути у захопливий книжковий світ. чудове знайомство з автором після якого ще дужче закортіло почитати його "пітьму".
сюжет розповідає про доволі цікавого приватного детектива на ім'я тарас білий, що дуже нагадував мені того самого дядька з 90-х який полюбляє бійки і має такий притаманний бандитам характер. а ще полюбляє авантюри. і про вбивство доньки сотника, яке і береться розслідувати тарас, адже не хоче аби через людську жагу помсти постраждав невинний. але коли приїжджає на хутір, де і відбулось вбивство, його чекають одні лише дивацтва: на сороковинах всі гуляють і сміються, священник зовсім не священник, друзі молодого парубка це дорослі чоловіки за 40, всі на хуторі вірять що поряд брама пекла і бояться демона вія. і ніхто не хоче казати тарасу правду про події тієї ночі коли відбулося вбивство.
це дуже кінематографічна книга, сцени яскраві, колорит хутора 19 сторіччя прекрасний, містичність моментами зашкалює але це все дуже цікаво, динамічно, без змоги відірватись від сюжету. легка книжка для випадку коли хочеться просто ненадовго поринути у захопливий книжковий світ. чудове знайомство з автором після якого ще дужче закортіло почитати його "пітьму".
Displaying 1 - 30 of 481 reviews