Зворушлива історія про дружбу пихатого на перший погляд кота Фердинанда й доброго песика Пуха, які за збігом обставин опинилися на вулиці й тепер укупі живуть на смітнику… Що змусило Фердинанда змінити своє ставлення до Пуха, щиро за нього переживати та навіть рятувати, наражаючи себе на небезпеку?
Погляньте на цю самовпевнену і нахабну котячу морду. Характерний цей рудань, чи не так? А песик, зображений поруч із ним на обкладинці? Правда ж, із першого погляду видно, яке це миле, добре і навіть наївне створіння? Знайомтеся: це Фердинанд і Пух, намальовані та виписані литовською письменницею Ліною Жутауте. Вони насправді такі, як і перше про них враження. Цинічний егоїстичний кіт шукає теплого місця під сонцем і хоче прославитися, а маленький, викинутий на Звалище цуцик бачить дивні сни, однак нічогісінько не пам’ятає про своє минуле. Здавалося б, що їх може об’єднувати? Та звичайнісінька й одночасно незвичайна дружба.
Історія про бездомних тварин, про те, як вони потрапляють на звалище, про підступного зайця, щасливий випадок, сироту Гнатика, розумну курку, самотнього дідуся вийшла щемкою й доброю. І зі щасливим фіналом. А ще мене потішили литовськомовні написи на ілюстраціях — такі майже рідні після кількох років життя у цій країні. А ще трошки засмутив коректорський недогляд: трапилося кілька прикрих хибодруків. Але кіт та песик нас із сином просто захопили!
Потішила свою внутрішню дитину. Проста та щира дитяча історія. Можливо навіть не варто відмічати її у стрічці, але та хай буде) Малюнки тішили мене більше ніж сама пригода кота Фердинанда і песика Пушка.
Red Latvian edition (can't add it for some reason). Cute story, ending seemed somewhat abrupt, but reasonably fitting. Translation could have been a bit better, especially for kids aged 6-12 as a target audience
Lepns runcis Ferdinands un jauks, balts sunītis Pūciņš dzīvo izgāztuvē. Viņi ir pamesti dzīvnieki, kuri dzīvo ar citiem pamestiem, nevienam nevajadzīgiem dzīvniekiem. Runcis Pūciņu sauc par Pū, kas mazajam suņukam nepatīk, bet viņš cenšas samierināties, jo Ferdinands taču ir draugs. Runcis gan sākumā Pū neuzskata par draugu, drīzāk par tādu, kuru var izmantot savā labā. Pienāk diena, kad lepnajam runcim atmostas sirdsapziņa un viņš sajūtas vainīgs, cik nejauki ir izturējies pret vienīgo dzīvo būtni, kas pret viņu attiecas ļoti jauki. Pamazām Ferdindas saprot, ka viņš ir pieķēries tam sunim. It kā būtu zem viņa goda draudzēties ar suni, iedomājieties tikai, draudzēties ar kaut kādu kranci, bet ko sirdij padarīsi. Pienāk diena, kad runcis nolemj pamest izgāztuvi un dodies meklēt labāku dzīvi. Pūciņš, nedomājot, dodas līdzi. Un sākas abu divu piedzīvojums, kas stiprina draudzību un rada apstākļus, kad otra labā jāuzupurējas. Kur aizvedīs šis ceļojums? Sirsnīgs un skaists stāsts par draudzību. Smeldzīgs un skumjš, jo aizskar pamesto dzīvnieku tēmu. Un to, kā jebkurš dzīvnieks ilgojas pēc mājām, silta glāsta un pilnas ēdiena bļodiņas. Grāmata, kura liek aizdomāties un kura liek smieties.