What do you think?
Rate this book
Черевички Божьей Матери
Повесть "Черевички Божьей Матери" посвящена трагическим событиям 1941 года на Буковине. Главная героиня - Иванка Борсук, ей всего двенадцать лет, но она хорошо знает: в мире есть Добро и есть Зло. Девочка оказывается в самой гуще перипетий того времени... Родившаяся на Буковине и прекрасно знающая историю этого края, народные традиции и верования, Матиос очень точно и красочно описывает жизнь простых буковинцев и те страшные времена, в которых им довелось жить. Как сказала она сама об этой повести: "Это еще одно мое путешествие в украинский исторический ад. Беспощадное путешествие. Без ретуши и без лукавства".
224 pages, Hardcover
First published January 1, 2013
5 people are currently reading
152 people want to read
About the author
Maria Matios
28 books85 followersMaria Matios is a contemporary Ukrainian writer. Winner of the “Book of the Year 2004” and of the Taras Shevchenko National Award in 2005 (for her novel Sweet Darusia). Maria Matios bases her books on the unique experiences of her family, whose roots go back as far as 1790. She was born in the village of Roztoky in the Bukovyna region. Presently she resides in Kyiv.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 21 of 21 reviews
February 21, 2022
Це просто прекрасно! Вишукано, глибоко, цінно!
Марія Василівна майстерно змальовує життя буковинців у міжвоєнний час та період початку Другої Світової. Ці перетрубації, коли малесенькі території впродовж короткого часу встигли побувати під Румунією, Австро-Угорщиною та Росією та все ж не втратили ні віри, ні самоідентифікації.
Головна героїня, малолітня Іванка, в якої Божка розум відібрав, мала б викликати у нас співчуття, сум, подеколи подив чи відразу. Спершу так і здавалося, але з кожною сторінкою ви вже сумніваєтеся, в кого ж справді відібрано розум? Ця дитина мислить дуже ясно і діє щиро. Навідміну від своїх односельчан. Іванка проявляє недитячі мудрість і відвагу в ситуаціях (всі ми прекрасно знаємо, що робили і москалі, і німці в 40х роках минулого століття), де більшість людей ставали лицемірами і боягузами…
Коротка, але надзвичайно щемлива і важлива історія!
І надзвичайно сильно відгукується в теперішньому часі… майже сто років минуло, а ворог не змінився. І риторика не змінилася. І методи…
Марія Василівна майстерно змальовує життя буковинців у міжвоєнний час та період початку Другої Світової. Ці перетрубації, коли малесенькі території впродовж короткого часу встигли побувати під Румунією, Австро-Угорщиною та Росією та все ж не втратили ні віри, ні самоідентифікації.
Головна героїня, малолітня Іванка, в якої Божка розум відібрав, мала б викликати у нас співчуття, сум, подеколи подив чи відразу. Спершу так і здавалося, але з кожною сторінкою ви вже сумніваєтеся, в кого ж справді відібрано розум? Ця дитина мислить дуже ясно і діє щиро. Навідміну від своїх односельчан. Іванка проявляє недитячі мудрість і відвагу в ситуаціях (всі ми прекрасно знаємо, що робили і москалі, і німці в 40х роках минулого століття), де більшість людей ставали лицемірами і боягузами…
Коротка, але надзвичайно щемлива і важлива історія!
І надзвичайно сильно відгукується в теперішньому часі… майже сто років минуло, а ворог не змінився. І риторика не змінилася. І методи…
April 22, 2024
Люблю як пише Матіос...
March 24, 2023
Книгу "Солодка Даруся" авторки я читала років 3 тому, а пам'ятаю, ніби то було вчора. Чогось подібного я чекала і від цієї історії.
Одразу скажу, що книгу прочитала буквально за декілька годин, вона чудова, але у мене склалося враження ніби я підгледіла чи підслухала уривок з чужої історії і не дізналася її кінця.
Це розповідь про життя невеличкого села на Буковині, що охоплює літо 1941 року. Період, коли радянська влада відступила, а німецько-румунські війська наступали. Вона розказана через погляд на світ 12-річної Іванки, допитливої дівчинки з чутливою натурою та важким захворюванням. Розкуркулення селян, виселення неблагонадійних, гоніння євреїв - це ті моменти, коли історія України не лише про українців, а й інші народи. І от цього всього було так мало, буквально останні 50 сторінок.
Перші ж 150 сторінок - це сільське життя, побут, вірування, народна медицина, дитячі забави, мрії. Все це без натяку на радянську владу, яка вже понад рік панує в селі. Можливо, Іванка не дуже то й розуміла та й не відчувала змін до певного часу, коли не почалися перші виселення. Звичайно, вона багато побачила та переосмислила за короткий час, але що ж далі? Для мене це не книга з відкритим фіналом, а історія без кінця. Чи вдалося їй врятувати хоча б одне життя???
Знаю, що книга перевидавалася у видавництві "Абабагаламага" з дописаним сюжетом, можливо там є відповіді.
Одразу скажу, що книгу прочитала буквально за декілька годин, вона чудова, але у мене склалося враження ніби я підгледіла чи підслухала уривок з чужої історії і не дізналася її кінця.
Це розповідь про життя невеличкого села на Буковині, що охоплює літо 1941 року. Період, коли радянська влада відступила, а німецько-румунські війська наступали. Вона розказана через погляд на світ 12-річної Іванки, допитливої дівчинки з чутливою натурою та важким захворюванням. Розкуркулення селян, виселення неблагонадійних, гоніння євреїв - це ті моменти, коли історія України не лише про українців, а й інші народи. І от цього всього було так мало, буквально останні 50 сторінок.
Перші ж 150 сторінок - це сільське життя, побут, вірування, народна медицина, дитячі забави, мрії. Все це без натяку на радянську владу, яка вже понад рік панує в селі. Можливо, Іванка не дуже то й розуміла та й не відчувала змін до певного часу, коли не почалися перші виселення. Звичайно, вона багато побачила та переосмислила за короткий час, але що ж далі? Для мене це не книга з відкритим фіналом, а історія без кінця. Чи вдалося їй врятувати хоча б одне життя???
Знаю, що книга перевидавалася у видавництві "Абабагаламага" з дописаним сюжетом, можливо там є відповіді.
October 31, 2024
Книга чудова, читається легко, на одному диханні. Перша частина - це описи побуту, природи, дитинства Іванки, і я спочатку зовсім не очікувала того, що буде в другій частині. Друга частина показує реальні історичні події, людей такими, як вони є - розсварених, оздоблених, готових робити жахливі речі. Це дуже різкий і болючий перехід від дитинства до такої жахливої реальності. І закрадалася думка, що не так багато і змінилось за цей час. Ті ж самі проблеми меншовартості, та сама байдужість в очах людей, яка особливо підкреслена в кінці книги, ті ж самі намагання завжди знайти собі сильнішого «союзника» замість того, щоб обʼєднатися.
Смертельний гул змордованих і збитих докупи людей гучно розповзався по липневій квітучій землі невимовно прекрасних на цю пору гір - але від нього чомусь не камʼяніли односельці, а мовчки, ба, навіть якось байдуже, спостерігали з-поза своїх парканів і вориння за очевидним кінцем світу перед очима, дихали, не захлинаючись і не тримаючись за груди від жаху, замітали і без того чисті обійстя, обіч сусідських меж доїли розтелених корів, цвіркаючи молоком об дно дійниць, як щойно цвіркали кулі об землю під ногами нещасних; більш відважні господарі голосно сварилися через дитячі пустощі і пустощі курей у чужих городах; заклопотані роботою матері затикали крикливі роти немовлятам маковими квачами;
дехто через близьку грозу спішив згромадити сіно — люди ЖИЛИ так, ніби апокаліптичні події відбувалися тут щодня. Бо все, що тривало перед їхніми очима, — їх безпосередньо не стосувалося.
І через те сьогоднішнє життя ішло якось розмірено й буденно, як і до цього» (сторінка 205).
Люди жили і живуть так, ніби апокаліптичні події відбуваються тут щодня. Єдина відмінність - зараз апокаліптичні події дійсно відбуваються тут щодня.
Рекомендую до прочитання.
Смертельний гул змордованих і збитих докупи людей гучно розповзався по липневій квітучій землі невимовно прекрасних на цю пору гір - але від нього чомусь не камʼяніли односельці, а мовчки, ба, навіть якось байдуже, спостерігали з-поза своїх парканів і вориння за очевидним кінцем світу перед очима, дихали, не захлинаючись і не тримаючись за груди від жаху, замітали і без того чисті обійстя, обіч сусідських меж доїли розтелених корів, цвіркаючи молоком об дно дійниць, як щойно цвіркали кулі об землю під ногами нещасних; більш відважні господарі голосно сварилися через дитячі пустощі і пустощі курей у чужих городах; заклопотані роботою матері затикали крикливі роти немовлятам маковими квачами;
дехто через близьку грозу спішив згромадити сіно — люди ЖИЛИ так, ніби апокаліптичні події відбувалися тут щодня. Бо все, що тривало перед їхніми очима, — їх безпосередньо не стосувалося.
І через те сьогоднішнє життя ішло якось розмірено й буденно, як і до цього» (сторінка 205).
Люди жили і живуть так, ніби апокаліптичні події відбуваються тут щодня. Єдина відмінність - зараз апокаліптичні події дійсно відбуваються тут щодня.
Рекомендую до прочитання.
March 18, 2025
Дуже правильний текст. Щоб пам'ятати усе, визнавати помилки, бачити їх і не повторювати.
Це друга книга пані Матіос. І єдиний жаль у мене до вибору героя. Уже вдруге дитяча наївність грає тяжку роль з гірким присмаком. Тривожно, коли важкі теми промовляють дитячими словами. Мені це видається маніпуляцією читачем.
Це друга книга пані Матіос. І єдиний жаль у мене до вибору героя. Уже вдруге дитяча наївність грає тяжку роль з гірким присмаком. Тривожно, коли важкі теми промовляють дитячими словами. Мені це видається маніпуляцією читачем.
August 19, 2020
Die Geschichte der aufgeweckten und neugierigen Iwanka hat mir ganz gut gefallen. Die Autorin beschreibt authentisch das Leben in einem Dorf und die Protagonistin hat mir mit ihrer neugierigen Art sehr gefallen.
Das Buch spielt in dem ukrainischem Landteil Bukowina (Buchenland). Dieser Teil ist von vielen Kriegen geprägt. Leider hat man davon erst zu Ende des Buches wirklich etwas gemerkt. Hier wurde dann die Auswirkung des zweiten Weltkrieges auf die jüdische Gemeinschaft beleuchtet. Das hätte jedoch in meinen Augen gern mehr sein können.
Auch mit dem Erzählstil hatte ich hin und wieder ein Problem. Das Buch wird in vielen Momentaufnahmen erzählt. Manchmal war mir jedoch nciht ganz klar, was nun eine Erinnerung, und was Gegenwart sein soll.
Das Buch spielt in dem ukrainischem Landteil Bukowina (Buchenland). Dieser Teil ist von vielen Kriegen geprägt. Leider hat man davon erst zu Ende des Buches wirklich etwas gemerkt. Hier wurde dann die Auswirkung des zweiten Weltkrieges auf die jüdische Gemeinschaft beleuchtet. Das hätte jedoch in meinen Augen gern mehr sein können.
Auch mit dem Erzählstil hatte ich hin und wieder ein Problem. Das Buch wird in vielen Momentaufnahmen erzählt. Manchmal war mir jedoch nciht ganz klar, was nun eine Erinnerung, und was Gegenwart sein soll.
September 1, 2025
Повість «Черевички Божої матері» ніколи не втратить своєї болісної правдивості, актуальності, а навпаки підкреслює проблему фізичного знищення євреїв та українців у червні – липні 1941 року. Оповідь відбувається від імені 12 –річної дівчинки Іванки Борсук, що живе з батьками та іншими рідними у віддаленому гірському селі Буковини. Письменниця змальовує трагедію голокосту через життєву драму дівчинки, що хворіє на епілепсію, яку в селі називають «чорною хворобою». «Черевички Божої матері» це – квітка, що, як вірить дівчинка, має цілющу силу і може допомагати людям. Дитина переживає трагедію війни, стає свідком злочину комуністів – НКВД –стів, що знущаються з селян примушують «іти в колхоз», відбирають все нажите тяжкою щоденною працею майно. Невдовзі, на очах Іванки Борсук німці жорстоко розстрілюють, євреїв, що були її сусідами і заробляли на хліб, мелячи борошно у млині.
Можна з певністю сказати, що основною темою книжки є вплив трагедій та подій минулого на сьогодення в якому живуть і діють персонажі: Іванка, її мати, батько, дід Іван, Северина –Москалиця, Зісьо та інші.
Дуже промовистим є епізод, коли священник переховує у церкві «жидівку» Хаю, що ось –ось має народити немовля, щоб з жінки не познущалися «красні комісари», а натомість її жорстоко, показово вбивають німці. Авторка підкреслює, що окупанти, які називають себе «визволителями», насправді, діють однаковими методами і, понад усе, прагнуть знищити національну ідентичність, зламати волю людей до опору, в буквальному сенсі, розтоптати їхню гідність, залякати, упокорити.
Мати Іванки прагне зрозуміти чому такі нещастя випали на долю саме її дитини, жінка постійно відчуває невисловлене почуття провини, що спалює її душу вогнем.
Черевички Божої матері – глибокий символ, це – мрія дівчинки про те, що люди можуть і повинні жити в світі мирно, без війни, без сварок, незалежно від їх національності чи релігійних переконань, але реальність жорстока...
Червоний черевичок розстріляної німцями єврейки Хаї Рендиглевич показує, наскільки роздуми, дитяче розуміння Іванки про те, «що є Добро, а що є Зло» контрастують з безжальною дійсністю в якій Іванка мусить жити далі.
Цікаво, що Марія Матіос залишає фінал повісті відкритим, спонукаючи читачів до роздумів про добро і зло, вірність і зраду, важливість збереження свого національ��ого коріння, національної, історичної пам`яті, віри, традицій навіть під страхом смерті. Застосувавши художній прийом відкритості фіналу, авторка дарує своєму читачеві іскорку надії на те, що, попри весь трагізм, життєва історія Іванки Борсук може закінчитися щасливо.
Якщо уважно читатимете книгу, то знайдете в тексті легенди, описи гуцульських звичаїв, побуту мольфарів і, навіть замовляння від граду та дощу. Кожна сторінка сповнена щирої любові до рідних гірських вершин Карпат, що є не лише місцем сили, а й волелюбності, нескореності нашого народу, що опускається на коліна лише перед Господом, а зайдам, непроханим даватиме гідну відсіч завжди.
Можна з певністю сказати, що основною темою книжки є вплив трагедій та подій минулого на сьогодення в якому живуть і діють персонажі: Іванка, її мати, батько, дід Іван, Северина –Москалиця, Зісьо та інші.
Дуже промовистим є епізод, коли священник переховує у церкві «жидівку» Хаю, що ось –ось має народити немовля, щоб з жінки не познущалися «красні комісари», а натомість її жорстоко, показово вбивають німці. Авторка підкреслює, що окупанти, які називають себе «визволителями», насправді, діють однаковими методами і, понад усе, прагнуть знищити національну ідентичність, зламати волю людей до опору, в буквальному сенсі, розтоптати їхню гідність, залякати, упокорити.
Мати Іванки прагне зрозуміти чому такі нещастя випали на долю саме її дитини, жінка постійно відчуває невисловлене почуття провини, що спалює її душу вогнем.
Черевички Божої матері – глибокий символ, це – мрія дівчинки про те, що люди можуть і повинні жити в світі мирно, без війни, без сварок, незалежно від їх національності чи релігійних переконань, але реальність жорстока...
Червоний черевичок розстріляної німцями єврейки Хаї Рендиглевич показує, наскільки роздуми, дитяче розуміння Іванки про те, «що є Добро, а що є Зло» контрастують з безжальною дійсністю в якій Іванка мусить жити далі.
Цікаво, що Марія Матіос залишає фінал повісті відкритим, спонукаючи читачів до роздумів про добро і зло, вірність і зраду, важливість збереження свого національ��ого коріння, національної, історичної пам`яті, віри, традицій навіть під страхом смерті. Застосувавши художній прийом відкритості фіналу, авторка дарує своєму читачеві іскорку надії на те, що, попри весь трагізм, життєва історія Іванки Борсук може закінчитися щасливо.
Якщо уважно читатимете книгу, то знайдете в тексті легенди, описи гуцульських звичаїв, побуту мольфарів і, навіть замовляння від граду та дощу. Кожна сторінка сповнена щирої любові до рідних гірських вершин Карпат, що є не лише місцем сили, а й волелюбності, нескореності нашого народу, що опускається на коліна лише перед Господом, а зайдам, непроханим даватиме гідну відсіч завжди.
December 29, 2025
Хіба може бути така красива назва у страшної, болючої, неймовірно стражденної книги? Її варто було назвати "Карпатський Бабин Яр".
Дочитала кілька хвилин тому, о 2 ночі. Це найстрашніша книга мого 2025 р. Не знаю, як довго після неї відходитиму, збиратиму докупи свою розбиту на друзки душу та думки.
Марія Матіос "Черевички Божої Матері", 224 с.
в-во А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
Я думала, що це продовження "Букової землі" (яку так і не дочитала на поч. 2022-го, бо в наше реальне життя увірвалося дещо страшніше, аніж описане в тій книзі; тепер треба наново взяти і прочитати). І я не дуже помилилася, бо сама авторка під назвою книги дала уточнення: вирвані сторінки з буковинської саги.
Історія кількох літніх тижнів, яку ми бачимо очима дівчинки Іванки з далекого Карпатського села, наче не віщувала нічого жахливого. Так, дівчинка була слаба (епілепсія), односельці вважали її дивною, а батьки переймалися, як же вона далі житиме. Іванка любила свого діда Івана, що жив на хуторі Дідькова Яма. Любила знахарку Северину (у авторки є окрема повість "Москалиха", та і в "Буковій землі" ми теж зустрічаємо цю героїню). Іванка любила ходити лісами, багато мріяла, думала про такі речі, які сільську дитину не мали б цікавити.
Вона стала свідком багатьох страшних подій, які в їхньому селі чинили спочатку комуністи (вночі вивозили в сибір тих, хто їх же зустрічав хлібом-сіллю), згодом - румуни й німці, ще й руками сільських брехливих тварюк (знищили усіх юдеїв).
І це маленьке село (назви не згадано, десь недалеко од Вижниці) - копія нашого суспільства, цілої країни.Тут жили українці, євреї, та інших націй люди; бідні й багатші, добрі та заздрісні, патріоти й запроданці - різні. Були сусідами, ладнали між собою. Поки біда не показала кожного.
Дякую авторці! Її талант описувати історію України через життя простих людей - найвищого ґатунку, і з нею в цій майстерності ніхто з сучасних авторів не зрівняється.
Дякую своїй подрузі Жанні, яка подарувала мені цю книгу в липні 2022. Жанна пішла в засвіти рівно 2 р тому, 31.12.2023, померла з туги за коханим чоловіком, що загинув у серпні 2014, захищаючи Україну від московитів. Світла пам'ять обом, для мене було честю знати вас, дружити з такими людьми.
#рікукрліт_2025
Дочитала кілька хвилин тому, о 2 ночі. Це найстрашніша книга мого 2025 р. Не знаю, як довго після неї відходитиму, збиратиму докупи свою розбиту на друзки душу та думки.
Марія Матіос "Черевички Божої Матері", 224 с.
в-во А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
Я думала, що це продовження "Букової землі" (яку так і не дочитала на поч. 2022-го, бо в наше реальне життя увірвалося дещо страшніше, аніж описане в тій книзі; тепер треба наново взяти і прочитати). І я не дуже помилилася, бо сама авторка під назвою книги дала уточнення: вирвані сторінки з буковинської саги.
Історія кількох літніх тижнів, яку ми бачимо очима дівчинки Іванки з далекого Карпатського села, наче не віщувала нічого жахливого. Так, дівчинка була слаба (епілепсія), односельці вважали її дивною, а батьки переймалися, як же вона далі житиме. Іванка любила свого діда Івана, що жив на хуторі Дідькова Яма. Любила знахарку Северину (у авторки є окрема повість "Москалиха", та і в "Буковій землі" ми теж зустрічаємо цю героїню). Іванка любила ходити лісами, багато мріяла, думала про такі речі, які сільську дитину не мали б цікавити.
Вона стала свідком багатьох страшних подій, які в їхньому селі чинили спочатку комуністи (вночі вивозили в сибір тих, хто їх же зустрічав хлібом-сіллю), згодом - румуни й німці, ще й руками сільських брехливих тварюк (знищили усіх юдеїв).
І це маленьке село (назви не згадано, десь недалеко од Вижниці) - копія нашого суспільства, цілої країни.Тут жили українці, євреї, та інших націй люди; бідні й багатші, добрі та заздрісні, патріоти й запроданці - різні. Були сусідами, ладнали між собою. Поки біда не показала кожного.
Дякую авторці! Її талант описувати історію України через життя простих людей - найвищого ґатунку, і з нею в цій майстерності ніхто з сучасних авторів не зрівняється.
Дякую своїй подрузі Жанні, яка подарувала мені цю книгу в липні 2022. Жанна пішла в засвіти рівно 2 р тому, 31.12.2023, померла з туги за коханим чоловіком, що загинув у серпні 2014, захищаючи Україну від московитів. Світла пам'ять обом, для мене було честю знати вас, дружити з такими людьми.
#рікукрліт_2025
July 1, 2023
Марія Матіос не пише прозу. Вона вставляє в пістолет кулі і стріляє по читачах, не жаліючи їх. Справа в тому, що Матіос нічого не вигадує – її можна сміло відносити до документалістів, бо все, що вона робить – це переповідає світові трагедії через історії окремих людей.
Цього разу мова про маленьку Йванку, яка страждає на падучу, чорну хвороби, тобто епілепсію. Історія про її стосунки з батьками, з дідом, з Севериною-москалицею, з малими Клугманами і Капетутерами. Історія про красних комісарів, які вибивали за любов до України. Про румунів, які бачили в невеличкому селі на Буковині не Україну, а частину своєї примарної імперії. Про німців, які прийшли по «жидів» і про тих місцевих, які готові прогинатися під будь-кого.
Матіос не жаліє нікого: ось єврей, який працює на красних, ось українець, який топче мале єврейське дитя, повторюючи про себе, що це вам, жидам, за Ісуса.
Матіос не жаліє нікого і в цьому нагадує, що є велика прірва різниці між нами і російською літературою: ми готові говорити чесно. Так, євреї вбивали українців. Так, євреї працювали на совітів. Так, було багато трагедій. Але ми здатні це проговорити і сказати «пробач», яке, може, нічого й не вартує, але зупиняє пітьму ворожнечі. Бо як би не сварились українці і євреї, справжній ворог був по румунський бік, або по совітський, хоча в 41 році він здебільшого носив на одязі свастику.
Матіос проговорює таку кількість болючих речей, що іноді думаєш: не ту книгу назвали «Нудотою».
Це ще одна книга, яка заслуговує на Нобелівську. Нобелівську знову вручать росіянам. Як завжди.
Цього разу мова про маленьку Йванку, яка страждає на падучу, чорну хвороби, тобто епілепсію. Історія про її стосунки з батьками, з дідом, з Севериною-москалицею, з малими Клугманами і Капетутерами. Історія про красних комісарів, які вибивали за любов до України. Про румунів, які бачили в невеличкому селі на Буковині не Україну, а частину своєї примарної імперії. Про німців, які прийшли по «жидів» і про тих місцевих, які готові прогинатися під будь-кого.
Матіос не жаліє нікого: ось єврей, який працює на красних, ось українець, який топче мале єврейське дитя, повторюючи про себе, що це вам, жидам, за Ісуса.
Матіос не жаліє нікого і в цьому нагадує, що є велика прірва різниці між нами і російською літературою: ми готові говорити чесно. Так, євреї вбивали українців. Так, євреї працювали на совітів. Так, було багато трагедій. Але ми здатні це проговорити і сказати «пробач», яке, може, нічого й не вартує, але зупиняє пітьму ворожнечі. Бо як би не сварились українці і євреї, справжній ворог був по румунський бік, або по совітський, хоча в 41 році він здебільшого носив на одязі свастику.
Матіос проговорює таку кількість болючих речей, що іноді думаєш: не ту книгу назвали «Нудотою».
Це ще одна книга, яка заслуговує на Нобелівську. Нобелівську знову вручать росіянам. Як завжди.
November 29, 2023
У мене був період, коли я читала багато книжок Ремарка поспіль, аж допоки не впевнилася, що всіх книг не потрібно читати, бо Ремарк - це «війна, кальвадос і туберкульоз». Третя за рік книга Марії Матіос підштовхує до висновку, що Марія Матіос - «це буковинське село, війна і блаженні».
І саме завдяки персонажам, що мають психічні особливості авторці вдається показати всю потворність подій, про які вона розповідає - «Блаженні чисті серцем, бо вони бачитимуть Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.»(с)
Фабула «Черевичків Божої Матері» повторює «Солодку Дарусю»: так само буковинське село, яке переживає трагедію переходу від однієї влади до іншої, очима «чудної дівчинки». Акценти трохи більше зсунуті з радянської колонізації на фашистську окупацію й український антисемітизм. Щодо головних відмінностей між книгами, то сюжет «Черевичків Божої Матері» - лінійний і видався мені більш жорстоким, ніж «Солодкої Дарусі». Книгу на 220 сторінок я прочитала за 4 підходи, бо ті страхітливі події, які чинили одні люди проти інших просто валуном лягали на мене і не давали гортати сторінки чи навіть дихати.
На перший погляд може здатися, що головна героїня - Іванка, яка бачить світ краще, ясніше і світлішим, а тлом їй слугує війна, але у мене було відчуття, що головна героїня - саме війна, тлом якій слугує простодушна і світла дівчинка Іванка.
Дуже часто війна романтизується і знеособлюється, але у війни цілком конкретні людські обличчя. Вони може, навіть, привабливі, як у «красного комісара», що його вподобала дівчинка Іванка, але яка бридка сутність на ними насправді. Війна - це не про героїзм, війна - це про знищення.
Якщо ви готові до цієї розмови, то черевички Божої Матері вам також знадобляться.
І саме завдяки персонажам, що мають психічні особливості авторці вдається показати всю потворність подій, про які вона розповідає - «Блаженні чисті серцем, бо вони бачитимуть Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.»(с)
Фабула «Черевичків Божої Матері» повторює «Солодку Дарусю»: так само буковинське село, яке переживає трагедію переходу від однієї влади до іншої, очима «чудної дівчинки». Акценти трохи більше зсунуті з радянської колонізації на фашистську окупацію й український антисемітизм. Щодо головних відмінностей між книгами, то сюжет «Черевичків Божої Матері» - лінійний і видався мені більш жорстоким, ніж «Солодкої Дарусі». Книгу на 220 сторінок я прочитала за 4 підходи, бо ті страхітливі події, які чинили одні люди проти інших просто валуном лягали на мене і не давали гортати сторінки чи навіть дихати.
На перший погляд може здатися, що головна героїня - Іванка, яка бачить світ краще, ясніше і світлішим, а тлом їй слугує війна, але у мене було відчуття, що головна героїня - саме війна, тлом якій слугує простодушна і світла дівчинка Іванка.
Дуже часто війна романтизується і знеособлюється, але у війни цілком конкретні людські обличчя. Вони може, навіть, привабливі, як у «красного комісара», що його вподобала дівчинка Іванка, але яка бридка сутність на ними насправді. Війна - це не про героїзм, війна - це про знищення.
Якщо ви готові до цієї розмови, то черевички Божої Матері вам також знадобляться.
July 24, 2025
Іванка дуже цікава дитина, їй все треба знати, що, чому і як. Вона багато роздумує про життя, бозю, місяць та зорі, взагалі про навколишній світ. Так мені розумна дитина
Паралельно у її оповідках постає історичне тло, червоні комісари, страх євреїв, привласнення добра "владою". Серце пропускає декілька зайвих ударів, бо ти розумієш до чого то йде
Матіос пише так гарно, цей діалект, буковинський говір та простота захоплюють. Тут уперше зустріла Божку жіночого роду. Описи природи у які хочеться зануритися і блукати-блукати
Трохи сумно, що люди переймаючись хворобою спочатку йдуть до мольфарів, роблять якісь примовки, а в останню чергу до лікаря. Але такий час, вони більше вірять у природи, злу силу і Божку, що їх карає
Паралельно у її оповідках постає історичне тло, червоні комісари, страх євреїв, привласнення добра "владою". Серце пропускає декілька зайвих ударів, бо ти розумієш до чого то йде
Матіос пише так гарно, цей діалект, буковинський говір та простота захоплюють. Тут уперше зустріла Божку жіночого роду. Описи природи у які хочеться зануритися і блукати-блукати
Трохи сумно, що люди переймаючись хворобою спочатку йдуть до мольфарів, роблять якісь примовки, а в останню чергу до лікаря. Але такий час, вони більше вірять у природи, злу силу і Божку, що їх карає
March 5, 2025
Захоплюватися Романом з таким важким сюжетом це збочення, звичайно!
Але Марія Матіос дає таку атмосферу, що книга просто тебе засмоктує і пропускає наскрізь. Якісно контрастує дитяча чиста свідомість з цинічними жахіттями звірств, насилля, шовінізму і банального бажання шукати винних деінде, тальки не в собі.
Трагічні сторінки нашої історії, погроми євреїв, перевертні-вурдалаки, початок другої світової… та навіть на цьому тлі Матіос дає надію?
Дуже раджу!
Але Марія Матіос дає таку атмосферу, що книга просто тебе засмоктує і пропускає наскрізь. Якісно контрастує дитяча чиста свідомість з цинічними жахіттями звірств, насилля, шовінізму і банального бажання шукати винних деінде, тальки не в собі.
Трагічні сторінки нашої історії, погроми євреїв, перевертні-вурдалаки, початок другої світової… та навіть на цьому тлі Матіос дає надію?
Дуже раджу!
October 31, 2024
Книгу «проковтнув» за пару днів. Про життя у невеличкому буковинському селі в 1940-1941 роках розповідає маленька дівчинка Іванка. На її очах після окупації сталася трагедія, яку, здавалось, неможливо пережити. І яка ніколи не повинна повторитись. Але, на жаль, зараз на окупованих українських територіях відбувається майже те ж саме…
August 5, 2025
DNF, Seite 46.
"Darina, die Süße" habe ich geliebt. Das hier, ist eine erzählerische Katastrophe. Man bekommt nicht mal Sympathie oder Verständnis für den total bekloppten und ziemlich unbekannten Hauptcharakter.
Schade. Ich dachte, sie könnte eine meiner Lieblingsautorinen werden ...
"Darina, die Süße" habe ich geliebt. Das hier, ist eine erzählerische Katastrophe. Man bekommt nicht mal Sympathie oder Verständnis für den total bekloppten und ziemlich unbekannten Hauptcharakter.
Schade. Ich dachte, sie könnte eine meiner Lieblingsautorinen werden ...
January 2, 2026
Очікувала сильнішого емоційного удару, але «Черевички Божої Матері» мене не зачепили так, як мали б. Тема важка проте фінал книги говорить про іншу трагедію, ніж та, на яку налаштовує анотація, — і саме ця невідповідність залишає відчуття незавершеності.
August 7, 2019
I read it after a trip to Ukraine, to the mountains close to Chernivtsi. The descriptions and the ambiance of the book brought the travel memories back to me.
December 15, 2021
На одному диханні.
Щира, болюча, ніжна книга про дитинство, яке бачило війну і багато несправедливості.
Тут все, що напишу, буде зайвим. Бо в книгу треба пірнути.
Щира, болюча, ніжна книга про дитинство, яке бачило війну і багато несправедливості.
Тут все, що напишу, буде зайвим. Бо в книгу треба пірнути.
August 15, 2023
Ein Schönes Buch
4 Sterne 🌟
4 Sterne 🌟
October 21, 2025
Ця книга вразила мене до глибини душі…
December 23, 2023
Історія повторюється. Знову те саме. Той самий ворог, методи, риторика...
Дуже глибока книга.
Дуже глибока книга.
March 11, 2016
При моїй любові до Марії Матіос цю книгу місцями було нудно читати. Головна героїня Іванка нагадує Солодку Дарусю з одноіменної книги, але особисто в мене не викликала трепетливих емоцій, співпереживання та глибоких почуттів.
Що сподобалось, так це вміння авторки описати гуцулів, їхній побут та звичаї. В цьому вона майстер!
Що сподобалось, так це вміння авторки описати гуцулів, їхній побут та звичаї. В цьому вона майстер!
Displaying 1 - 21 of 21 reviews