What do you think?
Rate this book
Проза. Кузьма Скрябін
Кузьма Скрябін (справжнє ім’я Андрій Кузьменко) народився в місті Самбір Львівської області 17 серпня 1968 року. Закінчив музичну школу за класом фортепіано. У 1989 році записав першу пісню у складі музичної групи «Скрябін». З того часу став відомим як співак, автор музики і текстів багатьох пісень, а також як талановитий письменник. 2 лютого 2015 року Кузьма Скрябін загинув в автомобільній аварії.
У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки «Я, “Побєда” і Берлін» (українською та російською), «Я, Паштєт і Армія» та «Я, Шонік і Шпіцберген». До цього видання включено усі прозові твори Кузьми Скрябіна, в яких якнайкраще розкрився його оригінальний, приправлений іскрометним гумором письменницький талант.
У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки «Я, “Побєда” і Берлін» (українською та російською), «Я, Паштєт і Армія» та «Я, Шонік і Шпіцберген». До цього видання включено усі прозові твори Кузьми Скрябіна, в яких якнайкраще розкрився його оригінальний, приправлений іскрометним гумором письменницький талант.
378 pages, Hardcover
Published January 1, 2016
10 people are currently reading
39 people want to read
About the author
Kuzma Skryabin
9 books27 followersукраїнський співак, письменник, телеведучий, продюсер, актор. Лідер гурту «Скрябін».
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
March 19, 2023
Вмощуйтесь зручніше, буде лонгрід.
"Коли не знаєш, з чого почати, то закрадається думка: чи варто починати взагалі?".
1. Я вдячна, що одного грудневого дня мій одногрупник згадав про книжки і ми домовились обмінятися улюбленими книжками. Я віддала Матера вам не наймичка, або Чому діти — це прекрасно..., а він - Я, Шонік і Шпіцберген. Прочитала я цей твір за один вечір і пішла гуглити лоукости будь-куди, бо так смачно описати пригоди, як Кузьма, не вміє ніхто.
2. Пізніше (дякую Софії Лучкевич за подарунок) стався "Я, "Побєда" і Берлін". Це прекрасно. Як прокоментував Захар стиль написаного: "Важко зробити так, щоб читаючи текст, людина сміялася вголос. Але в нього вийшло". При всьому бажанні описати МАСТРІДІНГОВІСТЬ цього твору, у мене не вийде. Тому читайте самі.
3. Переломний момент - "Місто, в якому не ходять гроші". Тут сталася вимушена перерва від читання на місяць. Бо це не той класичний Кузьма з його зворотами, дотепністю, позитивом і залізобетонним правилом "якось буде". Це сіра, похмура розповідь, яка не згладжує кути нашого соціуму, а навпаки - підточує їх. Попри те, що хіхі-хаха тут не було, цей текст дав багато простору "на подумати". Мисля зʼявилася одна - я не розумію, де в одній людині вмістилося стільки: таланту, глибини думки, бажання жити і жити весело, мудрості і вміння бачити все наскрізь. Я б хотіла мати хоча б частину вміння писати, як Кузьма, щоб пояснити, яка ж він іконічна особистість, як для України, так і для світу.
4. "Я, Паштєт і армія". Це дуже смішно, дуже життєствердно і дуже реалістично. ВЕСЬ твір було враження, ніби я спостерігаю за цими пригодами. Здається, якби раптом якийсь режисер захотів зняти 10-годинний фільм, не опускаючи жодної деталі, він міг би зекономити на послугах сценариста, бо книжка написана І-ДЕ-АЛЬ-НО. Особливо в сучасних реаліях сподобалося те, що попри перебування головного героя десь в глибині росії і ведення усіх діалогів російською, жодного російського слова там не прозвучало :) :
"Коли не знаєш, з чого почати, то закрадається думка: чи варто починати взагалі?".
1. Я вдячна, що одного грудневого дня мій одногрупник згадав про книжки і ми домовились обмінятися улюбленими книжками. Я віддала Матера вам не наймичка, або Чому діти — це прекрасно..., а він - Я, Шонік і Шпіцберген. Прочитала я цей твір за один вечір і пішла гуглити лоукости будь-куди, бо так смачно описати пригоди, як Кузьма, не вміє ніхто.
2. Пізніше (дякую Софії Лучкевич за подарунок) стався "Я, "Побєда" і Берлін". Це прекрасно. Як прокоментував Захар стиль написаного: "Важко зробити так, щоб читаючи текст, людина сміялася вголос. Але в нього вийшло". При всьому бажанні описати МАСТРІДІНГОВІСТЬ цього твору, у мене не вийде. Тому читайте самі.
3. Переломний момент - "Місто, в якому не ходять гроші". Тут сталася вимушена перерва від читання на місяць. Бо це не той класичний Кузьма з його зворотами, дотепністю, позитивом і залізобетонним правилом "якось буде". Це сіра, похмура розповідь, яка не згладжує кути нашого соціуму, а навпаки - підточує їх. Попри те, що хіхі-хаха тут не було, цей текст дав багато простору "на подумати". Мисля зʼявилася одна - я не розумію, де в одній людині вмістилося стільки: таланту, глибини думки, бажання жити і жити весело, мудрості і вміння бачити все наскрізь. Я б хотіла мати хоча б частину вміння писати, як Кузьма, щоб пояснити, яка ж він іконічна особистість, як для України, так і для світу.
4. "Я, Паштєт і армія". Це дуже смішно, дуже життєствердно і дуже реалістично. ВЕСЬ твір було враження, ніби я спостерігаю за цими пригодами. Здається, якби раптом якийсь режисер захотів зняти 10-годинний фільм, не опускаючи жодної деталі, він міг би зекономити на послугах сценариста, бо книжка написана І-ДЕ-АЛЬ-НО. Особливо в сучасних реаліях сподобалося те, що попри перебування головного героя десь в глибині росії і ведення усіх діалогів російською, жодного російського слова там не прозвучало :) :
- Давайтє, галубчікі, за дєнь рождєньіца-то по-бистрячку, тяпнєм мальох.
і так весь твір. дякую за це.
оцінка? неоціненно. це був чудовий досвід перебування in my Кузьма era.
August 29, 2024
Мабуть, кожен дорослий українець знає, хто такий Кузьма Скрябін. Це ім'я стало брендом (особливо після трагічної загибелі Андрія). Особисто я любила творчість Кузьми десь із... коротше, зі своїх студентських років. Звісно, це були його пісні, а також виступи в ролі телеведучого. А от про Кузьму-письменника почула років 15 тому, трапилася мені в інтернеті аудіокнига "Я, "Побєда" і Берлін", начитана самим автором, - і все, я пропала! слухала її щодня, майже напам'ять вивчила. Пізніше знайшла ще й начитану Кузьмою його "Я, Паштєт і Армія" - і знову щоденні прослуховування під час миття посуду чи будь-якої механічної роботи. Ееех, були часи... Перші враження від цих книг важко забути. Я реготала до сліз, до болю в животі, я іржала мов коняка (мабуть, і сусідів лякала, та мені все одно, краще сміятися, ніж плакати). А потім настала війна (я про 2014 р). А потім не стало Кузьми. 😢
Я продовжувала слухати пісні та аудіокниги, але дуже хотіла мати твори Андрія у друкованому вигляді. Дякую @folio_ua, яке зреагувало на запит читачів, і випустило його книги. Спочатку вони з'явилися окремими книжечками у м'яких палітурках. Я їх купувала, але пороздаровувала. Бо з'явився гарний двотомник у твердій обкладинці, з лаконічним дизайном, з фото Кузьми. Це було саме те, що я й хотіла.
Отож, дана книга містить прозові твори Кузьми Скрябіна - їх усього чотири.
Незмінно улюбленою лишається "Я, "Побєда" і Берлін". Це історія про те, як Андрій купив старе авто "Побєда", як він з друзями на ньому їздив, і зрештою дістався аж до Німеччини. Розповідь смішна, щира, написана так, ніби це друг розказує тобі про свої пригоди. Не чекайте надто літературної мови, тут зустрічаються "шось" і "сюда", "всьо" і "нєфіг дєлать", але це так органічно, гарно, як пісня. Тим, хто мріяв про свою першу тачку і нарешті нашкріб на неї!
Книга екранізована.
Чому всі вважають, що "Я, Паштєт і Армія" - це суто чоловіча історія, і жінкам її краще не читати? Я спочатку слухала 100500 разів, потім читала, і незмінно реготала з армійських грубих жартів. Сам Кузьма не вважав цю книгу літературним твором, це швидше біографічні замальовки про конкретний відрізок життя, а саме - про роки служби в совєцькій армії. Кузьмі пощастило служити в госпіталі, тож він мав більше свободи, ніж прості солдати. А де свобода - там і витівки, пригоди, драйв (чого варта лиш вилазка на рок-концерт через річку по льоду). Уміти смішно описати зовсім невеселі ситуації - це велика майстерність. І у Кузьми вона була. Разом з нестримним почуттям гумору, іронією. Так, цей твір 18+, тут є дуже відверті сцени, але от що дивно - у книгах Кузьми мене такі речі чомусь не дратують, вони там якось гармонійно існують, наче так і треба, наче без них і книжка про походеньки солдатів була б не та. Коротше, мені норм, а ви самі вирішуйте - читати таке чи ні. Зрештою, на багатьох сайтах можна знайти уривок твору на пробу.
"Я, Шонік і Шпіцберген" - швидше щоденник чи блог. Як і попередні мемуарні історії вона - про реальне життя Кузьми. Це розповідь про мандрівку з Києва до Норвегії, на архіпелаг Шпіцберген. Поїздка була такою насиченою, цікавою, екстремальною. Я б такої не витримала. Дегустації алкоголю, поїздки на собачих упряжках, сніги й вічна мерзлота навколо. Та Кузьма не забув показати красу Норвегії, і я знову згадала про свою мрію потрапити до цієї країни фйордів, гір, озер.
Якщо інші книги Кузьми біографічні, і одним з героїв виступає він сам, то "Місто, в якому не ходять гроші" - психологічний трилер-антиутопія. Дуже короткий, можливо, дещо недопрацьований, але класний за задумом. Гг - Аліса - потрапляє у дивне місто, в якому не існує грошей. За все треба платити якимись своїми діями. А за певні речі доведеться когось убити. Історія похмура, місцями огидна, але цікава. Зовсім не схожа на попередні твори Кузьми. Надрукована вже після його смерті. Екранізована.
Звісно, мені сподобалася ця збірка, і я щиро раджу її.👍
Я продовжувала слухати пісні та аудіокниги, але дуже хотіла мати твори Андрія у друкованому вигляді. Дякую @folio_ua, яке зреагувало на запит читачів, і випустило його книги. Спочатку вони з'явилися окремими книжечками у м'яких палітурках. Я їх купувала, але пороздаровувала. Бо з'явився гарний двотомник у твердій обкладинці, з лаконічним дизайном, з фото Кузьми. Це було саме те, що я й хотіла.
Отож, дана книга містить прозові твори Кузьми Скрябіна - їх усього чотири.
Незмінно улюбленою лишається "Я, "Побєда" і Берлін". Це історія про те, як Андрій купив старе авто "Побєда", як він з друзями на ньому їздив, і зрештою дістався аж до Німеччини. Розповідь смішна, щира, написана так, ніби це друг розказує тобі про свої пригоди. Не чекайте надто літературної мови, тут зустрічаються "шось" і "сюда", "всьо" і "нєфіг дєлать", але це так органічно, гарно, як пісня. Тим, хто мріяв про свою першу тачку і нарешті нашкріб на неї!
Книга екранізована.
Чому всі вважають, що "Я, Паштєт і Армія" - це суто чоловіча історія, і жінкам її краще не читати? Я спочатку слухала 100500 разів, потім читала, і незмінно реготала з армійських грубих жартів. Сам Кузьма не вважав цю книгу літературним твором, це швидше біографічні замальовки про конкретний відрізок життя, а саме - про роки служби в совєцькій армії. Кузьмі пощастило служити в госпіталі, тож він мав більше свободи, ніж прості солдати. А де свобода - там і витівки, пригоди, драйв (чого варта лиш вилазка на рок-концерт через річку по льоду). Уміти смішно описати зовсім невеселі ситуації - це велика майстерність. І у Кузьми вона була. Разом з нестримним почуттям гумору, іронією. Так, цей твір 18+, тут є дуже відверті сцени, але от що дивно - у книгах Кузьми мене такі речі чомусь не дратують, вони там якось гармонійно існують, наче так і треба, наче без них і книжка про походеньки солдатів була б не та. Коротше, мені норм, а ви самі вирішуйте - читати таке чи ні. Зрештою, на багатьох сайтах можна знайти уривок твору на пробу.
"Я, Шонік і Шпіцберген" - швидше щоденник чи блог. Як і попередні мемуарні історії вона - про реальне життя Кузьми. Це розповідь про мандрівку з Києва до Норвегії, на архіпелаг Шпіцберген. Поїздка була такою насиченою, цікавою, екстремальною. Я б такої не витримала. Дегустації алкоголю, поїздки на собачих упряжках, сніги й вічна мерзлота навколо. Та Кузьма не забув показати красу Норвегії, і я знову згадала про свою мрію потрапити до цієї країни фйордів, гір, озер.
Якщо інші книги Кузьми біографічні, і одним з героїв виступає він сам, то "Місто, в якому не ходять гроші" - психологічний трилер-антиутопія. Дуже короткий, можливо, дещо недопрацьований, але класний за задумом. Гг - Аліса - потрапляє у дивне місто, в якому не існує грошей. За все треба платити якимись своїми діями. А за певні речі доведеться когось убити. Історія похмура, місцями огидна, але цікава. Зовсім не схожа на попередні твори Кузьми. Надрукована вже після його смерті. Екранізована.
Звісно, мені сподобалася ця збірка, і я щиро раджу її.👍
July 1, 2023
Це одна з небагатьох книжок, до яких я повертаюсь і повертатимусь за гарним настроєм.
Мова зараз саме про «Я, «Побєда» і Берлін».
«Побєда» — це авто якщо що 😁
Легка авантюрна історія, приправлена не дуже цензурним гумором та суржиком.
Якщо ви хоча б трохи знайомі з піснями Скрябіна, то знайте, що він собі і тут не зрадив.
Із того, що можу процитувати 😅
«Коли не знаєш з чого почати, то закрадається думка: чи варто починати взагалі.»
«Він справляв враження митця-невдахи. Типу — сам роблю, сам кайфую, і нікому не дано зрозуміти силу його таланту.»
Головна ознака того, що ця книга потрапила на мою полицю «на всі віки» те, що багато розписувати я її не можу 😂, бо ідіть і читайте.
У збірнику ще є й інші історії (всі класні, але Побєда — то топ):
Я, Паштєт і армія
Я, Шонік і Шпіцберген
Місто, в якому не ходять гроші
От щодо останнього в мене найбільше питань, бо то хоррор 😂😂😂 (серед гумористичних історій). І задумка в ньому крута, а от кінцівка не вразила.
5 / 5 ⭐️ (на всі віки👌)
Мова зараз саме про «Я, «Побєда» і Берлін».
«Побєда» — це авто якщо що 😁
Легка авантюрна історія, приправлена не дуже цензурним гумором та суржиком.
Якщо ви хоча б трохи знайомі з піснями Скрябіна, то знайте, що він собі і тут не зрадив.
Із того, що можу процитувати 😅
«Коли не знаєш з чого почати, то закрадається думка: чи варто починати взагалі.»
«Він справляв враження митця-невдахи. Типу — сам роблю, сам кайфую, і нікому не дано зрозуміти силу його таланту.»
Головна ознака того, що ця книга потрапила на мою полицю «на всі віки» те, що багато розписувати я її не можу 😂, бо ідіть і читайте.
У збірнику ще є й інші історії (всі класні, але Побєда — то топ):
Я, Паштєт і армія
Я, Шонік і Шпіцберген
Місто, в якому не ходять гроші
От щодо останнього в мене найбільше питань, бо то хоррор 😂😂😂 (серед гумористичних історій). І задумка в ньому крута, а от кінцівка не вразила.
5 / 5 ⭐️ (на всі віки👌)
April 26, 2020
Коли досить давно я читав «Я, «Побєда» і Берлін», мало що пам’ятаю про ту книгу, лише уривки про подорож, та те, що вона мені сподобалась. Хоча друга розповідь в книзі, про місто де не ходять гроші, мені здалась депресивною.
Гарна пам’ять про частину про Берлін, це причина, чому я вирішив прочитати прощу Скрябіна, але то була помилка. Я не знаю, чи то мої погляди змінились, чи то реально читати «Я, паштет і армія» дуже важко, бо ця розповідь на 90% складається з сортирних жартів рівня 10-річних. Всі жарти про пердьож болісно читати.
Історія про Шпіцберген дуже коротка, щоб оцінювати її, але й там багато такого ж рівня. Тільки кінцівка сподобалась.
В мене рука не повертається поставити нижче 4-х, бо це Скрябін і я напевно не цільова, але для мене це навіть не 2.
Гарна пам’ять про частину про Берлін, це причина, чому я вирішив прочитати прощу Скрябіна, але то була помилка. Я не знаю, чи то мої погляди змінились, чи то реально читати «Я, паштет і армія» дуже важко, бо ця розповідь на 90% складається з сортирних жартів рівня 10-річних. Всі жарти про пердьож болісно читати.
Історія про Шпіцберген дуже коротка, щоб оцінювати її, але й там багато такого ж рівня. Тільки кінцівка сподобалась.
В мене рука не повертається поставити нижче 4-х, бо це Скрябін і я напевно не цільова, але для мене це навіть не 2.
July 29, 2025
Природа прирекла нас, мужиків, на вічний пошук.
Хоч знаєте — від добра добра не шукають, а вдруг знайдем!
А попадеться гірша — помучимся — і знову в путь... от так і митарствуєм.
Хоч знаєте — від добра добра не шукають, а вдруг знайдем!
А попадеться гірша — помучимся — і знову в путь... от так і митарствуєм.
September 5, 2023
Якось раптово почала слухати Скрябіна та дивитись інтерв'ю з Кузьмою наприкінці жовтня. От і подумала - гайда читати тепер книжку!
В цю частину ввійшли "Я, Побєда і Берлін", "Місто, в якому не ходять гроші", "Я, Паштєт і армія" та "Я, Шонік і Шпіцберген" (найкоротший).
Про кожен з творів можна говорити довго, але навіщо, якщо можна прочитати?
Перше, що кинулося в очі - я не була готова до такої мови. Як і до таких незвичних порівнянь та образів - це справді рідкість в літературі, таке не кожному під силу. Безперечно, раджу. Згадую слова Положинського - прочитав книжку Кузьми - наче сам з ним поспілкувався.
В цю частину ввійшли "Я, Побєда і Берлін", "Місто, в якому не ходять гроші", "Я, Паштєт і армія" та "Я, Шонік і Шпіцберген" (найкоротший).
Про кожен з творів можна говорити довго, але навіщо, якщо можна прочитати?
Перше, що кинулося в очі - я не була готова до такої мови. Як і до таких незвичних порівнянь та образів - це справді рідкість в літературі, таке не кожному під силу. Безперечно, раджу. Згадую слова Положинського - прочитав книжку Кузьми - наче сам з ним поспілкувався.
Displaying 1 - 6 of 6 reviews