What do you think?
Rate this book
Гессі
У затишному світі, що нагадує часи Belle Époque, де люди дбають передусім про мистецькі насолоди, танцювальні вечірки й вишукані манери, живе 15-річна Гестія Амалія. Проте її життя незбагненним чином перетинається з іншим світом — невидимим, але вловлюваним у химерних подіях і яскравих снах. І чим далі, то більше Гессі розуміє: вона має розгадати хитросплетіння цих світів — лише тоді сповна пізнає себе…
Дівчина балансує між очікуваннями інших і тим, до чого озивається її серце, але рано чи пізно доведеться обирати. Це історія довгих пошуків і неминучих потрясінь. Історія давніх богів, долі яких вплелися в життя людей. І про те, що закохатися до нестями можна, просто побачи
Дівчина балансує між очікуваннями інших і тим, до чого озивається її серце, але рано чи пізно доведеться обирати. Це історія довгих пошуків і неминучих потрясінь. Історія давніх богів, долі яких вплелися в життя людей. І про те, що закохатися до нестями можна, просто побачи
416 pages, Hardcover
Published May 1, 2018
About the author
Наталія Матолінець
20 books355 followersЛьвівська письменниця, авторка двох поетичних збірок й фентезійних романів.
Володарка ІІ премії конкурсу «Коронація Слова 2017» у номінації Романи за твір «Гессі», який опублікувало видавництво Vivat у 2018.
Роман «Варта у Грі» отримав спецвідзнаку конкурсу «Крилатий лев 2017» за новаторський пошук у жанрі міського фентезі & диплом конкурсу «Львівські перехрестя», опублікований у видавництві АССА у 2018 році.
Фіналістка І конкурсу фентезійних оповідань «Брама», за підсумками якого вийшла збірка у видавництві Vivat у 2018.
Роман «Гессі» увійшов до довгого списку премії Дитяча книга року BBC-2018 та був відзначений ІІІ премією Запорізької книжкової толоки 2018 серед підліткових книг.
Авторка отримала відзнаку порталу Barabooka як «Дебют року у прозі 2018» за роман «Варта у Грі».
Роман "Академія Аматерасу" увійшов у топ-5 Дитяча Книга Року BBC 2019.
Роман "Варта у Грі. Артефакти Праги" увійшов до короткого списку Топ Барабуки.
Авторка здобула ІІ місце у конкурсі урбан-фентезі оповідань "Гардарикі" (2019)
Серія "Варта у Грі" здобув відзнаку "Серія року 2021" від порталу БараБука.
Учасниця фестивалів «Форум видавців», «Книжковий арсенал», «LiTerraCon», «Книжкова толока», «Брама: фестиваль фентезі», «Книжковий Миколай» та інших, а також фіналістка конкурсів фантастичних оповідань від об'єднання «Зоряна Фортеця». Лауреат літературної премії ім. Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя» (2007). Твори друкувалися в численних ЗМІ, альманахах і антологіях.
Володарка ІІ премії конкурсу «Коронація Слова 2017» у номінації Романи за твір «Гессі», який опублікувало видавництво Vivat у 2018.
Роман «Варта у Грі» отримав спецвідзнаку конкурсу «Крилатий лев 2017» за новаторський пошук у жанрі міського фентезі & диплом конкурсу «Львівські перехрестя», опублікований у видавництві АССА у 2018 році.
Фіналістка І конкурсу фентезійних оповідань «Брама», за підсумками якого вийшла збірка у видавництві Vivat у 2018.
Роман «Гессі» увійшов до довгого списку премії Дитяча книга року BBC-2018 та був відзначений ІІІ премією Запорізької книжкової толоки 2018 серед підліткових книг.
Авторка отримала відзнаку порталу Barabooka як «Дебют року у прозі 2018» за роман «Варта у Грі».
Роман "Академія Аматерасу" увійшов у топ-5 Дитяча Книга Року BBC 2019.
Роман "Варта у Грі. Артефакти Праги" увійшов до короткого списку Топ Барабуки.
Авторка здобула ІІ місце у конкурсі урбан-фентезі оповідань "Гардарикі" (2019)
Серія "Варта у Грі" здобув відзнаку "Серія року 2021" від порталу БараБука.
Учасниця фестивалів «Форум видавців», «Книжковий арсенал», «LiTerraCon», «Книжкова толока», «Брама: фестиваль фентезі», «Книжковий Миколай» та інших, а також фіналістка конкурсів фантастичних оповідань від об'єднання «Зоряна Фортеця». Лауреат літературної премії ім. Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя» (2007). Твори друкувалися в численних ЗМІ, альманахах і антологіях.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 80 reviews
July 21, 2023
Красиве але трохи нуднувате українське фентезі.
Про такі книги говорять "чистий вайб" - сюжет, світобудова і розвиток персонажів губляться в тихій магічній атмосфері. Але, на жаль. це не мій тип "вайбу", тому історія мені не зайшла.
Увесь роман взагалі сприймається як прелюдія до більшої історії, але неочікувано отримує завершення і багато питань так і залишаються без відповідей. Персонажі цікаві, але їм не вистачає глибини - деякі відверто шаблонні. Сюжет теж поверховий і стрибає наче без цілі. Все це дуже розчаровує особливо через оригінальний і незвичайний світ, де відбуваються події. Хоча він і неописаний дуже детально, але задумка була класна і хотілося б побачити її розвиток.
Загалом на трієчку: книжка легка і залишає особливий після-смак, але історія наче не до кінця прописана, тому розчаровує.
Про такі книги говорять "чистий вайб" - сюжет, світобудова і розвиток персонажів губляться в тихій магічній атмосфері. Але, на жаль. це не мій тип "вайбу", тому історія мені не зайшла.
Увесь роман взагалі сприймається як прелюдія до більшої історії, але неочікувано отримує завершення і багато питань так і залишаються без відповідей. Персонажі цікаві, але їм не вистачає глибини - деякі відверто шаблонні. Сюжет теж поверховий і стрибає наче без цілі. Все це дуже розчаровує особливо через оригінальний і незвичайний світ, де відбуваються події. Хоча він і неописаний дуже детально, але задумка була класна і хотілося б побачити її розвиток.
Загалом на трієчку: книжка легка і залишає особливий після-смак, але історія наче не до кінця прописана, тому розчаровує.
June 6, 2018
Якби була змога, я б поставила "Гессі" десять зірочок=)
January 29, 2020
3,5/5 🌟
Нечасто мені доводилося читати книжку, враження від якої так сильно коливалися в різні сторони. То подобається, то взагалі ні, то знову так, то знову ну що це було? В кінці дуже важко було оцінити.
Загалом історія хороша, цікава, написана чудовою українською мовою, має неймовірне оформлення. Але мені вона не зайшла так, як я цього сподівалася. Не знаю, чому, але не очікувала, що книга буде аж такою дитячою. Хоча знову ж таки, вона не така вже й дитяча.
Мені чогось бракувало. Якоїсь цілісності, глибинності. Хоча це я вже, може, занадто прискіпуюся. Герої і їхні мотивації в цій книзі мені не здавалися неправдоподібними, а це вже багато чого вартує. Плюс це українське фентезі! Це круто. Проте чогось не вистачило. І я впевнена, що через місяць-два я абсолютно забуду весь сюжет. Мене не зачепила історія, хоча після 200-ої сторінки читати було дійсно цікаво, як і дізнатися, що станеться з героями далі.
Думаю, якби прочитала цю книгу в підлітковому віці, булa б у неймовірному захваті. Адже там про все, що переживають підлітки: пошуки себе, перше кохання, дружба, сімейні стосунки, батьки-діти, втрати, відкриття для себе світу і нових досвідів. Тому я впевнена, що ця книжка стане чудовим подарунком підліткам. Тішуся, що є в сучукрліті такі історії.
Нечасто мені доводилося читати книжку, враження від якої так сильно коливалися в різні сторони. То подобається, то взагалі ні, то знову так, то знову ну що це було? В кінці дуже важко було оцінити.
Загалом історія хороша, цікава, написана чудовою українською мовою, має неймовірне оформлення. Але мені вона не зайшла так, як я цього сподівалася. Не знаю, чому, але не очікувала, що книга буде аж такою дитячою. Хоча знову ж таки, вона не така вже й дитяча.
Мені чогось бракувало. Якоїсь цілісності, глибинності. Хоча це я вже, може, занадто прискіпуюся. Герої і їхні мотивації в цій книзі мені не здавалися неправдоподібними, а це вже багато чого вартує. Плюс це українське фентезі! Це круто. Проте чогось не вистачило. І я впевнена, що через місяць-два я абсолютно забуду весь сюжет. Мене не зачепила історія, хоча після 200-ої сторінки читати було дійсно цікаво, як і дізнатися, що станеться з героями далі.
Думаю, якби прочитала цю книгу в підлітковому віці, булa б у неймовірному захваті. Адже там про все, що переживають підлітки: пошуки себе, перше кохання, дружба, сімейні стосунки, батьки-діти, втрати, відкриття для себе світу і нових досвідів. Тому я впевнена, що ця книжка стане чудовим подарунком підліткам. Тішуся, що є в сучукрліті такі історії.
January 28, 2019
Утровано зефірна повільна історія, де чергуються бали, пікінки, прогулянки, цукерні, книгарні, ательє.
September 2, 2018
У липні мій букстаграм вибухав захватом від прочитаного, а я, #вредний_читач і т.д., була свято переконана, що книжка не для мене, бо: 1) доросла тьотінька (чисто здуріла дівка), 2) дисертація, які книжки! 3) сучукрліт не завжди хороший, так шо може не варто?
•
Боже, як я помилялася, як я тяжко помилялася!
Роман, янг-едалт, казка – звіть як хочете – не схожий ні на що з того, що написали десятки авторів.
«Гессі» не антиутопія (яких аж забагато), не історія, в якій є одна вибрана дівчинка, котра має врятувати світ, бо інакше всім тряпка
Це дуже захоплива, насичена давньогрецькими міфами, чудовими героями оповідь, яка затягує так, що я спершу отямилась, коли промайнуло півсотні сторінок, з думкою «я зараз запищу від радості», потім, о другій ночі, залізла-таки в мережу подякувати авторці і зараз, дочитавши, я витирала сльози і окуляри, тримала книжку в руках і розуміла, що нічого настільки доброго і прекрасного я не читала останні кілька років!
•
Я всерйоз не знаю, як описати всім тим щасливчикам, у яких «Гессі» ще попереду, що їх чекає і не проспойлити якийсь епізод. Зате точно знаю, що у моєму віш-лісті до Форуму є аж два пункти - придбати «Гессі» для своєї бібліотечки і підписати її в Наталії Матолінець - вона й книжка - це така любов!
•
Боже, як я помилялася, як я тяжко помилялася!
Роман, янг-едалт, казка – звіть як хочете – не схожий ні на що з того, що написали десятки авторів.
«Гессі» не антиутопія (яких аж забагато), не історія, в якій є одна вибрана дівчинка, котра має врятувати світ, бо інакше всім тряпка
Це дуже захоплива, насичена давньогрецькими міфами, чудовими героями оповідь, яка затягує так, що я спершу отямилась, коли промайнуло півсотні сторінок, з думкою «я зараз запищу від радості», потім, о другій ночі, залізла-таки в мережу подякувати авторці і зараз, дочитавши, я витирала сльози і окуляри, тримала книжку в руках і розуміла, що нічого настільки доброго і прекрасного я не читала останні кілька років!
•
Я всерйоз не знаю, як описати всім тим щасливчикам, у яких «Гессі» ще попереду, що їх чекає і не проспойлити якийсь епізод. Зате точно знаю, що у моєму віш-лісті до Форуму є аж два пункти - придбати «Гессі» для своєї бібліотечки і підписати її в Наталії Матолінець - вона й книжка - це така любов!
March 10, 2020
«Гессі»
Наталія Матолінець
Харків: Віват, 2018. — 416 с.
⠀
Кожна дівчинка мріє мати хоч краплинку магії 🧚🏻♂️
⠀
Магії, яка виконає будь-яке бажання.
⠀
Магії, яка допоможе її сім‘ї і рідним завжди бути щасливими.
⠀
Але щастя, річ мінлива.
⠀
І не завжди те, що ми бажаємо нашим рідним, принесе їм щастя.
⠀
Складні родинні стосунки, дорослішання, пошук себе і дрібка магії!
⠀
Соціальне фентезі.
Фентезі однієї родини.
Феміністичне фентезі.
Фентезі з ароматом кави і тістечок!
⠀
Цитата:
⠀
« - Я не знаю, що мені треба для щастя, - зізналася Гессі.
Доанна подивилась на неї скоса:
- Ніхто не знає, Гесті. Ніхто. Хоча мало не кожен твердить, що в нього є цілий список речей, котрі для того щастя потрібні. Але тільки-но він їх отримує, як - пшик! І квит. Нема щастя. І знову воно десь не там, де його шукали. Я колись була така... я думала, що... - Вона задерла голову й подивилася у стелю. Укрита різьбленим деревом, вона скидалась на велике чарівне полотно, потьмяніле од часу. - Я колись думала, що мені для щастя потрібен тільки Аїден. Тільки Аїден.
- А тепер?
- А тепер я хочу бути щасливою від усього. Від того, що в мене в чашці стигне улюблений чай. Від того, що ти прийшла на гостину й принесла мені шаль. Від того, як із лісу вранці наповзає туман, а в сутінках сонце світиться золоченим мідяком крізь гілля. Я примушую себе іноді дивитися на світ і відчувати його, бо після того, як Аїден пішов, занурилась в одну сіру темінь. А іноді прокидаюсь сама-самісінька на світанку, виходжу на веранду, боса й змерзла, ловлю дрижаки і думаю - це все прекрасне.
Життя прекрасне!»
⠀
Частина анотації:
⠀
«У затишному світі, що нагадує часи Belle Époque, де люди дбають передусім про мистецькі насолоди, танцювальні вечірки й вишукані манери, живе 15-річна Гестія Амалія. Проте її життя незбагненним чином перетинається з іншим світом — невидимим, але вловлюваним у химерних подіях і яскравих снах. І чим далі, то більше Гессі розуміє: вона має розгадати хитросплетіння цих світів — лише тоді сповна пізнає себе…»
⠀
#примхливачитака
#оксанамількевич
Наталія Матолінець
Харків: Віват, 2018. — 416 с.
⠀
Кожна дівчинка мріє мати хоч краплинку магії 🧚🏻♂️
⠀
Магії, яка виконає будь-яке бажання.
⠀
Магії, яка допоможе її сім‘ї і рідним завжди бути щасливими.
⠀
Але щастя, річ мінлива.
⠀
І не завжди те, що ми бажаємо нашим рідним, принесе їм щастя.
⠀
Складні родинні стосунки, дорослішання, пошук себе і дрібка магії!
⠀
Соціальне фентезі.
Фентезі однієї родини.
Феміністичне фентезі.
Фентезі з ароматом кави і тістечок!
⠀
Цитата:
⠀
« - Я не знаю, що мені треба для щастя, - зізналася Гессі.
Доанна подивилась на неї скоса:
- Ніхто не знає, Гесті. Ніхто. Хоча мало не кожен твердить, що в нього є цілий список речей, котрі для того щастя потрібні. Але тільки-но він їх отримує, як - пшик! І квит. Нема щастя. І знову воно десь не там, де його шукали. Я колись була така... я думала, що... - Вона задерла голову й подивилася у стелю. Укрита різьбленим деревом, вона скидалась на велике чарівне полотно, потьмяніле од часу. - Я колись думала, що мені для щастя потрібен тільки Аїден. Тільки Аїден.
- А тепер?
- А тепер я хочу бути щасливою від усього. Від того, що в мене в чашці стигне улюблений чай. Від того, що ти прийшла на гостину й принесла мені шаль. Від того, як із лісу вранці наповзає туман, а в сутінках сонце світиться золоченим мідяком крізь гілля. Я примушую себе іноді дивитися на світ і відчувати його, бо після того, як Аїден пішов, занурилась в одну сіру темінь. А іноді прокидаюсь сама-самісінька на світанку, виходжу на веранду, боса й змерзла, ловлю дрижаки і думаю - це все прекрасне.
Життя прекрасне!»
⠀
Частина анотації:
⠀
«У затишному світі, що нагадує часи Belle Époque, де люди дбають передусім про мистецькі насолоди, танцювальні вечірки й вишукані манери, живе 15-річна Гестія Амалія. Проте її життя незбагненним чином перетинається з іншим світом — невидимим, але вловлюваним у химерних подіях і яскравих снах. І чим далі, то більше Гессі розуміє: вона має розгадати хитросплетіння цих світів — лише тоді сповна пізнає себе…»
⠀
#примхливачитака
#оксанамількевич
February 12, 2019
Не хотіла спати, не хотіла працювати, хотіла «Гессі» читати…
⠀
Так, «Гессі» з тих книжок, які затягують тебе у свій світ і відмовляються відпускати, поки не перегорнеш останню сторінку. Та навіть тоді не відпускає. Думками повертаєшся до історії, обдумуєш, згадуєш і чекаєш, коли ж вийдуть нові книжки Наталі! Я, між іншим, ще ніколи так пристрасно не чекала книжок українських авторів.
⠀
Минулої весни я побачила обкладинку «Гессі». Прочитала, що там йтиметься про часи типу Belle Époque. І довго думала «та невже щось таке красиве і оригінальне від української авторки?». І хто б тоді міг подумати, що через півроку після цієї думки я буду пити вино з Наталею? Ледь стримувалась, аби не почати її катувати і вимагати подробиці наступних книжок. Але Наталя так красиво пише, що краще таки прочитати історію текстом з усіма описами і діалогами ❤️
⠀
«Гессі» - роман двох світів. Один з усією буденністю підлітків: закоханість, проблеми з батьками, зради, друзі та навчання. Інший світ сповнений мороком, у якому переживаєш втрату близьких і намагаєшся знов віднайти шматочки себе, а також зрозуміти навколишній світ і у що він раптом перетворився. Один світ звичайний, а інший магічний. І та магічність раптом проривається у буденність. І як в усіх хороших історіях, магія несе не лише добро і казку. Вона приносить біль і втрату.
⠀
Читала, що для багатьох ця книжка залишилася просто історією кохання. Навіть якщо так, то це одна з найпрекрасніших підліткових книжок про кохання. І що поганого у книжках про кохання? Якщо авторці вдається повернути мене у часи мого першого кохання і викликати цим широчезну усмішку, прискорити серцебиття і змусити пищати, то я тільки за, дайте ще!
⠀
Все одно для мене «Гессі» не залишилася лише історією про різні кохання. Наталі вдалося створити широчезний, височезний світ, наповнений продуманими деталями. Просто іноді у фантастичних книжках буває таке, що читаєш і бачиш краї цієї книжки, відчуваєш, що от за тією кімнатою нема коридору, а після тієї вулиці нема іншої і так далі. Наталя створила такий світ, що я б могла заплющити очі і сама піти його розвідувати.
⠀
Так, «Гессі» з тих книжок, які затягують тебе у свій світ і відмовляються відпускати, поки не перегорнеш останню сторінку. Та навіть тоді не відпускає. Думками повертаєшся до історії, обдумуєш, згадуєш і чекаєш, коли ж вийдуть нові книжки Наталі! Я, між іншим, ще ніколи так пристрасно не чекала книжок українських авторів.
⠀
Минулої весни я побачила обкладинку «Гессі». Прочитала, що там йтиметься про часи типу Belle Époque. І довго думала «та невже щось таке красиве і оригінальне від української авторки?». І хто б тоді міг подумати, що через півроку після цієї думки я буду пити вино з Наталею? Ледь стримувалась, аби не почати її катувати і вимагати подробиці наступних книжок. Але Наталя так красиво пише, що краще таки прочитати історію текстом з усіма описами і діалогами ❤️
⠀
«Гессі» - роман двох світів. Один з усією буденністю підлітків: закоханість, проблеми з батьками, зради, друзі та навчання. Інший світ сповнений мороком, у якому переживаєш втрату близьких і намагаєшся знов віднайти шматочки себе, а також зрозуміти навколишній світ і у що він раптом перетворився. Один світ звичайний, а інший магічний. І та магічність раптом проривається у буденність. І як в усіх хороших історіях, магія несе не лише добро і казку. Вона приносить біль і втрату.
⠀
Читала, що для багатьох ця книжка залишилася просто історією кохання. Навіть якщо так, то це одна з найпрекрасніших підліткових книжок про кохання. І що поганого у книжках про кохання? Якщо авторці вдається повернути мене у часи мого першого кохання і викликати цим широчезну усмішку, прискорити серцебиття і змусити пищати, то я тільки за, дайте ще!
⠀
Все одно для мене «Гессі» не залишилася лише історією про різні кохання. Наталі вдалося створити широчезний, височезний світ, наповнений продуманими деталями. Просто іноді у фантастичних книжках буває таке, що читаєш і бачиш краї цієї книжки, відчуваєш, що от за тією кімнатою нема коридору, а після тієї вулиці нема іншої і так далі. Наталя створила такий світ, що я б могла заплющити очі і сама піти його розвідувати.
October 7, 2018
Ще з дитинства мені сняться надзвичайно яскраві й фантастичні сни. Багато з них досі пам‘ятаю. Та й не те, що пам‘ятаю - деякі й тепер повторюються або продовжуються, як чергова серія улюбленого серіалу. Мабуть, саме тому фентезі - мій улюблений жанр літератури і кіно, а тема паралельних, інших світів інтригує з часів знайомства з екранною Фантазією і книжковою країною Оз, завершуючи поки світами, в центрі яких знаходиться Темна вежа, а тепер ще й - таємнича Академія, створена уявою Наталії Матолінець.
А, можливо, й навпаки - таке захоплення впливає на мої нічні пригоди? 🤫
Чому у відгуку на «Гессі» згадала про сни? А хоча б через це речення із нової улюбленої книги: «Адже сни - це наче інша реальність. Я читав теорію, що вони насправді видіння з інших світів, де наше життя відбувається теж по-іншому. Тому вони такі химерні.» Та це ж точне визначення моїх снів!
«Гессі» - це любов з перших речень. Читаючи її, я наче перебувала на одній радіохвилі з Наталією. Ну принаймні мені так хочеться вірити 😳
💜 Ця фантастична історія - свіжий ковток натхнення творити, кохати, не переставати фантазувати, хоч скільки паспорт показує твоїх років, та й просто жити і бути щасливим. Обирати щастя, що залежить від нас самих.
А ще хочу освіжити в пам‘яті колись такі улюблені легенди грецької міфології. Та я раніше просто пищала від чергової серії Геркулеса, Ксени чи нової голлівудської екранізації, в яких серед героїв знаходились Зевс, Аїд, Афродіта, Аполлон і т.д.
О, може врешті прочитати далі половини першої частини Персі Джексона?
Ох цей нескінченний список «до-прочитання». Надіюся, в наступному/іншому житті книг буде не менше 😁
А, можливо, й навпаки - таке захоплення впливає на мої нічні пригоди? 🤫
Чому у відгуку на «Гессі» згадала про сни? А хоча б через це речення із нової улюбленої книги: «Адже сни - це наче інша реальність. Я читав теорію, що вони насправді видіння з інших світів, де наше життя відбувається теж по-іншому. Тому вони такі химерні.» Та це ж точне визначення моїх снів!
«Гессі» - це любов з перших речень. Читаючи її, я наче перебувала на одній радіохвилі з Наталією. Ну принаймні мені так хочеться вірити 😳
💜 Ця фантастична історія - свіжий ковток натхнення творити, кохати, не переставати фантазувати, хоч скільки паспорт показує твоїх років, та й просто жити і бути щасливим. Обирати щастя, що залежить від нас самих.
А ще хочу освіжити в пам‘яті колись такі улюблені легенди грецької міфології. Та я раніше просто пищала від чергової серії Геркулеса, Ксени чи нової голлівудської екранізації, в яких серед героїв знаходились Зевс, Аїд, Афродіта, Аполлон і т.д.
О, може врешті прочитати далі половини першої частини Персі Джексона?
Ох цей нескінченний список «до-прочитання». Надіюся, в наступному/іншому житті книг буде не менше 😁
July 2, 2018
Друга книжка молодої львівської письменниці Наталії Матолінець, що вийшла цієї весни, на "Варту у Грі" схожа хіба що деякими інтонаціями та особливостями світотворення. "Варта" - урбан-фентезійний екшен, де динаміка аж бринить. "Гессі" - шепітлива фентезійна майже-притча, в якій іноді переконливо перемагає логіка сну. Того самого затишного і солодкого сну, за яким ховається щось інше - і то на другий погляд небезпечніше.
Концентрований затишно-солодкий шар оповіді формує світ цього роману та багато в чому визначає не стільки сюжет, скільки поведінку персонажів. Говорити про "Гессі" і згадувати про Бель Епок і стилістику ар-деко - це банально, звісно (тут, якщо хтось натяки з обкладинки не зчитав, то ще в анотації прямим текстом розкажуть), але без цього обійтися складно. Особливо зважаючи на те, що ми говоримо про ідилічне фентезі, написане львів'янкою.
Дія "Гессі" відбувається в якомусь іншому світі, але він має виразні ознаки центральноєвропейськості, причиому в її найвищому, ідеалізованому, прояві. Жодних прямих прив'язок до історії нашого світу там нема, але уявіть собі, що Першої світової війни не було, і Австро-Угорська імперія готується зустріти ревучі двадцяти в усьому своєму припорошеному тістечково-декоративному блиску. Тістечкам тут приділяється дуже багато уваги. Декоруму - ще більше. Авторка з помітним неозброєним оком інтересом "десантує" стандартні психологічні проблеми порєдного янґ-адалту: стосунки із сестрою, стосунки з батьками, стосунки з подругами, стосунки з хлопцями (якжеж без любовного трикутника! еее, навіть кількох), переживання смерті близьких, переживання власної інакшості - в світ балів, пікніків, проханих вечорів, старанно дібраного вбрання та символізму найпростіших побутових моментів. Щоправда, іноді головна героїня (як будь-яка дівчина-підліток в сучасному тексті) пробує розправити крила.
Маленький спойлер: з "мереживними рамками" Гессі ще попрацює, деякі (дуже скромні, але приємні до певної межі - не збігаємося ми з авторкою в уявленнях про романтику) натяки на емансипацію у фіналі нас ще порадують. Великий спойлер: але головна проблема цих рамок в тому, що визначає їх не воля батьків чи злостиве суспільство. Там трохи складніше.
Оця орнаментальність, декоративність, багатофігурність у поєднанні зі специфічною малоконфліктністю оповіді (більшість персонажів другого плану тут потрібні для того, щоби головна героїня спробувала зробити їх щасливими за допомогою чарівної фотокамери) впритул наближають "Гессі" до "синдрому стамбульської цукерні" - був у мене істинно екзистенційний досвід з шоколадно-малиновим тортом, що повністю вписується в концепцію "Що занадто, то нездраво". Але я недаремно чекала, щоб з-під шовків, крему та позолоти визирнуло Щось Інше. Те саме інше, навколо якого закрутився цей світ агресивного затишку, внутрішній конфлікт, що обумовив правила гри, але ледь не зруйнував її джерело - і частково під впливом зовнішньої небезпеки.
Небезпечно-міфологічний шар у "Гессі" - це текст у тексті (розповідь про дивне посмертне існування Аїдена Фаулі-Прейшера), але водночас ще й інший світ. Світ, в якому "бог з машини" перестає бути абстрактним поняттям чи літературознавчою лайкою. Це світ Академії - навчального закладу для молодих богів, які тільки вчаться опановувати свої сили. А для декого з них уповні усвідомити свою природу - уже неабиякий прорив.
Солідно розширений текст відгуку лежить отут.
Концентрований затишно-солодкий шар оповіді формує світ цього роману та багато в чому визначає не стільки сюжет, скільки поведінку персонажів. Говорити про "Гессі" і згадувати про Бель Епок і стилістику ар-деко - це банально, звісно (тут, якщо хтось натяки з обкладинки не зчитав, то ще в анотації прямим текстом розкажуть), але без цього обійтися складно. Особливо зважаючи на те, що ми говоримо про ідилічне фентезі, написане львів'янкою.
Дія "Гессі" відбувається в якомусь іншому світі, але він має виразні ознаки центральноєвропейськості, причиому в її найвищому, ідеалізованому, прояві. Жодних прямих прив'язок до історії нашого світу там нема, але уявіть собі, що Першої світової війни не було, і Австро-Угорська імперія готується зустріти ревучі двадцяти в усьому своєму припорошеному тістечково-декоративному блиску. Тістечкам тут приділяється дуже багато уваги. Декоруму - ще більше. Авторка з помітним неозброєним оком інтересом "десантує" стандартні психологічні проблеми порєдного янґ-адалту: стосунки із сестрою, стосунки з батьками, стосунки з подругами, стосунки з хлопцями (якжеж без любовного трикутника! еее, навіть кількох), переживання смерті близьких, переживання власної інакшості - в світ балів, пікніків, проханих вечорів, старанно дібраного вбрання та символізму найпростіших побутових моментів. Щоправда, іноді головна героїня (як будь-яка дівчина-підліток в сучасному тексті) пробує розправити крила.
Маленький спойлер: з "мереживними рамками" Гессі ще попрацює, деякі (дуже скромні, але приємні до певної межі - не збігаємося ми з авторкою в уявленнях про романтику) натяки на емансипацію у фіналі нас ще порадують. Великий спойлер: але головна проблема цих рамок в тому, що визначає їх не воля батьків чи злостиве суспільство. Там трохи складніше.
Оця орнаментальність, декоративність, багатофігурність у поєднанні зі специфічною малоконфліктністю оповіді (більшість персонажів другого плану тут потрібні для того, щоби головна героїня спробувала зробити їх щасливими за допомогою чарівної фотокамери) впритул наближають "Гессі" до "синдрому стамбульської цукерні" - був у мене істинно екзистенційний досвід з шоколадно-малиновим тортом, що повністю вписується в концепцію "Що занадто, то нездраво". Але я недаремно чекала, щоб з-під шовків, крему та позолоти визирнуло Щось Інше. Те саме інше, навколо якого закрутився цей світ агресивного затишку, внутрішній конфлікт, що обумовив правила гри, але ледь не зруйнував її джерело - і частково під впливом зовнішньої небезпеки.
Небезпечно-міфологічний шар у "Гессі" - це текст у тексті (розповідь про дивне посмертне існування Аїдена Фаулі-Прейшера), але водночас ще й інший світ. Світ, в якому "бог з машини" перестає бути абстрактним поняттям чи літературознавчою лайкою. Це світ Академії - навчального закладу для молодих богів, які тільки вчаться опановувати свої сили. А для декого з них уповні усвідомити свою природу - уже неабиякий прорив.
Солідно розширений текст відгуку лежить отут.
December 1, 2025
Зізнаюся, я давала Наталії Мато��інець ще один шанс: попередня книга мені не зовсім зайшла, тож хотіла зрозуміти, чи знайду свій вайб у її творчості.
Початок «Гессі» читався досить легко: стиль плавний, описовий, навіть трохи медитативний. Відчувається, що авторка дуже добре бачить атмосферу й уміє її передати — місто, люди, дрібні деталі побуту оживають буквально з перших розділів. Але особисто мені часом бракувало динаміки: текст гарний, але не завжди тримав у напрузі.
Найбільше сподобалося розкриття світу й міфології, особливо переплетіння буденного й магічного. Атмосфера туману, вуличок, чогось прихованого — це справді сильна сторона. Гессі як героїня вийшла своєрідною, не картонною, з власними слабкостями й впертістю, але часом мені було важко емоційно до неї прив’язатися.
У другій половині книга нарешті набирає обертів і стає цікавішою — більше інтриги, більше напруги, більше загадок. Саме там я відчула, що читання пішло швидше, і вже було приємно добігати до фіналу.
Підсумовуючи:
читалося добре, місцями затишно, місцями трохи затягнуто, але враження скоріше позитивні.
Не скажу, що це любов з першої сторінки, але книга мала свій шарм і атмосферу, яка мене тримала. І, чесно, для марафону — дуже вдала історія: не надто важка, не перевантажена, але й не порожня.
Це було краще за «Академію Аматерасу», але я знаю, що є значно цікавіші і кращі історії в моєму вішлисті, тому авторку для себе закриваю.
Початок «Гессі» читався досить легко: стиль плавний, описовий, навіть трохи медитативний. Відчувається, що авторка дуже добре бачить атмосферу й уміє її передати — місто, люди, дрібні деталі побуту оживають буквально з перших розділів. Але особисто мені часом бракувало динаміки: текст гарний, але не завжди тримав у напрузі.
Найбільше сподобалося розкриття світу й міфології, особливо переплетіння буденного й магічного. Атмосфера туману, вуличок, чогось прихованого — це справді сильна сторона. Гессі як героїня вийшла своєрідною, не картонною, з власними слабкостями й впертістю, але часом мені було важко емоційно до неї прив’язатися.
У другій половині книга нарешті набирає обертів і стає цікавішою — більше інтриги, більше напруги, більше загадок. Саме там я відчула, що читання пішло швидше, і вже було приємно добігати до фіналу.
Підсумовуючи:
читалося добре, місцями затишно, місцями трохи затягнуто, але враження скоріше позитивні.
Не скажу, що це любов з першої сторінки, але книга мала свій шарм і атмосферу, яка мене тримала. І, чесно, для марафону — дуже вдала історія: не надто важка, не перевантажена, але й не порожня.
Це було краще за «Академію Аматерасу», але я знаю, що є значно цікавіші і кращі історії в моєму вішлисті, тому авторку для себе закриваю.
October 17, 2018
Мирний час Прекрасної епохи. Брукованими вуличками міста, дуже схожого на Львів, цокотить юна панянка з чарівною фотокамерою та книжкою про академію богів у руках. Гестія Амалія, або просто Гессі, — дівчина незвичайна. Вона з тих, кого називають мрійниками, з тих, хто будують повітряні замки.
Перш за все, хочеться подякувати за кілька окремих сюжетних ліній, які переплітаються між собою. Я страшенно люблю такі речі, бо вони змушують здогадуватися, в якій точці ці історії зійдуться і як будуть розвиватися. Також перша частина складається з "клаптикових" історій, тобто кожен розділ має завершений міні-сюжет. Гессі зустрічає людей з внутрішніми турботами і за допомогою фотокамери робить їх щасливими. Читач тим часом розуміє, що не в камері одній річ.
У кінці на основі тих зустрічей героїня повністю переосмислює поняття щастя. Цим роман нагадав мені про дві книжки, котрі в певні періоди життя справили на мене велике враження: "Поліанну" Елеонор Портер та "Кульбабове вино" Рея Бредбері. Вони обидві розмірковують над питанням щастя, любові, дорослішання, залишаючи по собі гірко-солодкий присмак.
Поговорімо про персонажів і світ. Якщо у "Варті у грі" я скаржилася на ці моменти, то тут у мене зауваг немає. Усі персонажі мають свої власні драми й переживання, запамʼятовуєш навіть серйозно-гордівливого Тавіша, який зʼявляється лише в середині книжки і відіграє, на перший погляд, другорядну роль.
Окремої уваги заслуговує лінія з батьками Гестії. Не буду сильно спойлерити, але мушу сказати, що фінал з поточної життєвої позиції мене приємно здивував і змусив покивати головою — батько вчинив правильно. І що важливо, інформація про це подається маленькими шматочками впродовж всієї книжки, залишаючи інтригу.
Світ роману — ніби й наш, але має інші назви. Заради цікавості позбирала дещо:
фіренський акцент — французький акцент, більш ніж певна;
Ітеллі — Італія;
Астірі — тут місто, але "імперська столиця", тому думаю, відсилка на Австрію.
Якщо маєте свої здогадки, пишіть в коментарях.
Є тут і пасхалки. Львівське кафе не впізнала, бо я не зі Львова, але ось цей шматочок явно натякає на збірки від КСД "Теплі історії до ..." та "Лвів. Щось там. Щось там":
У романі є місце і грецькій (та іншій) міфології. Зокрема повне імʼя Гессі — Гестія — відсилає нас до богині домашнього вогнища. Про її брата, Аїдена, думаю, коментувати не треба. Це все стягується до другої основної лінії навколо Академії Аматерасу для богів. На першій згадці про Аматерасу мій внутрішній японофіл запищав, наче маленька дівчинка. Нарутофагів прошу охолонути — основна увага приділяється саме грецьким божествам. Однак аніме за "Гессі" я б подивилася. У мальовці "Кенді-Кенді".
Окрім всього цього, що я вже назвала, герої багато і часто говорять про книжки. Книгомани оцінять. Із додаткових фішечок, які формують атмосферу роману, варто також згадати про солодке. Тут його надзвичайно багато і в різних формах. А як може бути інакше, якщо мама Гессі керує цукернею. Мені дещо не пощастило з цим, бо коли я читала книжку, то виконувала челендж "30 днів без солодкого" — уже на пізніх стадіях. Хто намагався довго не вживати цукор, той знає, що в певний момент солодке не те що перестаєш хотіти, а тебе від нього буквально відвертає. Тому легерські тістечка та ще й з цукатами викликали в мене зовсім не ті емоції. Навіть довелося на деякий час читання закинути.
Щодо основної любовної лінії між Гессі і Блакитнооким. За відчуттями — це "Варта" номер два. Чоловіча сторона то зʼявляється, то зникає — і так по колу. Я не розумію такий тип стосунків у художній літературі, а точніше, чому вони у фіналі спрацьовують. Проте насправді все окей, це підліткова книжка, і любов тут хоч і значна, але не основна тема. Твердим мінусом це можна назвати хіба що з натяжкою.
І я не кажу, що Гессі мала скінчити з Дарріном. (Гм... А якщо так подумати, це перший на моїй памʼяті притомний любовний трикутник в підлітковому укрфентезі, навколо якого можна влаштовувати гарячі суперечки. Вау.) Даррін вельми симпатичний мені як персонаж, тому я була б рада будь-якій розв'язці, аби це зробило його щасливим. Просто... коли ти більше восьми років читаєш "Skip Beat!", то починаєш цінувати любовні історії, в яких дві сторони повільно пізнають одне одного та у звʼязку з цим міняються внутрішньо. Між героями виникає хімія: вона росте, росте — і зрештою вибухає в якомусь підсумку.
Від духовного до матеріалістичного — про дизайн. Форзац гіпнотичний. 10 балів за форзац. Обкладинку намалювала Євгенія Чистотіна; шалено подобається, як спадає розмитою аквареллю поділ сукні. До речі, мені здається, чи риси обличчя Гессі взяті зі стилю самої Наталії? Як я вже згадувала в огляді "Варти", авторка створює багато ілюстрацій та замальовок до своїх творів. Гарнітура мені теж знайома. Чи це не Casanova? Але ні, завитки в іншу сторону. Можливо, щось похідне.
Перш за все, хочеться подякувати за кілька окремих сюжетних ліній, які переплітаються між собою. Я страшенно люблю такі речі, бо вони змушують здогадуватися, в якій точці ці історії зійдуться і як будуть розвиватися. Також перша частина складається з "клаптикових" історій, тобто кожен розділ має завершений міні-сюжет. Гессі зустрічає людей з внутрішніми турботами і за допомогою фотокамери робить їх щасливими. Читач тим часом розуміє, що не в камері одній річ.
У кінці на основі тих зустрічей героїня повністю переосмислює поняття щастя. Цим роман нагадав мені про дві книжки, котрі в певні періоди життя справили на мене велике враження: "Поліанну" Елеонор Портер та "Кульбабове вино" Рея Бредбері. Вони обидві розмірковують над питанням щастя, любові, дорослішання, залишаючи по собі гірко-солодкий присмак.
"Раніше їй здавалося, що щастя — це константа, одна й безумовна, а тепер вона замислилась над тим, що іноді треба ще й вибирати те щастя. І тоді неодмінно жертвувати іншим варіантом".
Поговорімо про персонажів і світ. Якщо у "Варті у грі" я скаржилася на ці моменти, то тут у мене зауваг немає. Усі персонажі мають свої власні драми й переживання, запамʼятовуєш навіть серйозно-гордівливого Тавіша, який зʼявляється лише в середині книжки і відіграє, на перший погляд, другорядну роль.
Окремої уваги заслуговує лінія з батьками Гестії. Не буду сильно спойлерити, але мушу сказати, що фінал з поточної життєвої позиції мене приємно здивував і змусив покивати головою — батько вчинив правильно. І що важливо, інформація про це подається маленькими шматочками впродовж всієї книжки, залишаючи інтригу.
— Дарріне, — поцікавилася Гессі знічев'я, — як думаєш, чому люди не можуть бути щирими?
— Їм, мабуть, страшно, — відповів юнак після кількох секунд роздумів.
— Вони бояться інших?
— Себе. Перш за все — себе.
Світ роману — ніби й наш, але має інші назви. Заради цікавості позбирала дещо:
фіренський акцент — французький акцент, більш ніж певна;
Ітеллі — Італія;
Астірі — тут місто, але "імперська столиця", тому думаю, відсилка на Австрію.
Якщо маєте свої здогадки, пишіть в коментарях.
Є тут і пасхалки. Львівське кафе не впізнала, бо я не зі Львова, але ось цей шматочок явно натякає на збірки від КСД "Теплі історії до ..." та "Лвів. Щось там. Щось там":
— Найперше й найліпше — то збірка оповідок різних авторів. Вибрали тему шоколаду. Віриш? — Він дістав товстенький том у коричневій палітурці з золотими візерунками. — Думаю, таке дуже добре купуватимуть панянки-ласунки. Щоб не лише їсти тортики, а про них і читати!
У романі є місце і грецькій (та іншій) міфології. Зокрема повне імʼя Гессі — Гестія — відсилає нас до богині домашнього вогнища. Про її брата, Аїдена, думаю, коментувати не треба. Це все стягується до другої основної лінії навколо Академії Аматерасу для богів. На першій згадці про Аматерасу мій внутрішній японофіл запищав, наче маленька дівчинка. Нарутофагів прошу охолонути — основна увага приділяється саме грецьким божествам. Однак аніме за "Гессі" я б подивилася. У мальовці "Кенді-Кенді".
Окрім всього цього, що я вже назвала, герої багато і часто говорять про книжки. Книгомани оцінять. Із додаткових фішечок, які формують атмосферу роману, варто також згадати про солодке. Тут його надзвичайно багато і в різних формах. А як може бути інакше, якщо мама Гессі керує цукернею. Мені дещо не пощастило з цим, бо коли я читала книжку, то виконувала челендж "30 днів без солодкого" — уже на пізніх стадіях. Хто намагався довго не вживати цукор, той знає, що в певний момент солодке не те що перестаєш хотіти, а тебе від нього буквально відвертає. Тому легерські тістечка та ще й з цукатами викликали в мене зовсім не ті емоції. Навіть довелося на деякий час читання закинути.
Щодо основної любовної лінії між Гессі і Блакитнооким. За відчуттями — це "Варта" номер два. Чоловіча сторона то зʼявляється, то зникає — і так по колу. Я не розумію такий тип стосунків у художній літературі, а точніше, чому вони у фіналі спрацьовують. Проте насправді все окей, це підліткова книжка, і любов тут хоч і значна, але не основна тема. Твердим мінусом це можна назвати хіба що з натяжкою.
І я не кажу, що Гессі мала скінчити з Дарріном. (Гм... А якщо так подумати, це перший на моїй памʼяті притомний любовний трикутник в підлітковому укрфентезі, навколо якого можна влаштовувати гарячі суперечки. Вау.) Даррін вельми симпатичний мені як персонаж, тому я була б рада будь-якій розв'язці, аби це зробило його щасливим. Просто... коли ти більше восьми років читаєш "Skip Beat!", то починаєш цінувати любовні історії, в яких дві сторони повільно пізнають одне одного та у звʼязку з цим міняються внутрішньо. Між героями виникає хімія: вона росте, росте — і зрештою вибухає в якомусь підсумку.
Від духовного до матеріалістичного — про дизайн. Форзац гіпнотичний. 10 балів за форзац. Обкладинку намалювала Євгенія Чистотіна; шалено подобається, як спадає розмитою аквареллю поділ сукні. До речі, мені здається, чи риси обличчя Гессі взяті зі стилю самої Наталії? Як я вже згадувала в огляді "Варти", авторка створює багато ілюстрацій та замальовок до своїх творів. Гарнітура мені теж знайома. Чи це не Casanova? Але ні, завитки в іншу сторону. Можливо, щось похідне.
June 15, 2019
Талановитість авторки "Гессі" заперечувати не можна. Вона не пише! Вона малює словом. В цьому романі все таке атмосферне, що під час читання відчуваєш всі ті запахи випічки! А уява вимальовує красивенні сукні, стрічки, квіти, тут все красиве, магічне, загадкове і... Абсолютно не моє
Гессі — незвичайна дівчинка. В неї є незвичайна камера, добре серце і щира душа. І навіть бачу продовження цій історії — циклом книг так на 7:) Це дивовижне фентезі від української авторки чарує і відкриває нові сторінки в сучасній українській літературі.
Але, на жаль, я не її читачка. Мені не вистачило подій, динаміки, глибини персонажів, хоча сам світ пречудовий і напрочуд талановито описаний. І я розумію, що в цій книзі провідними є настрій, атсосфера, а не динамічність. Саме через це я читала її незвично довго. Я б назвала цю книгу "осінньою": вона підходить для меланхолійних самотніх вечорів, коли хочеться помріяти про магію.
Але мої вечори не самотні і не меланхолійні, тому мені важко було "пірнути" в текст, я все очікувала чогось такого раптового, змінного.
Гессі — незвичайна дівчинка. В неї є незвичайна камера, добре серце і щира душа. І навіть бачу продовження цій історії — циклом книг так на 7:) Це дивовижне фентезі від української авторки чарує і відкриває нові сторінки в сучасній українській літературі.
Але, на жаль, я не її читачка. Мені не вистачило подій, динаміки, глибини персонажів, хоча сам світ пречудовий і напрочуд талановито описаний. І я розумію, що в цій книзі провідними є настрій, атсосфера, а не динамічність. Саме через це я читала її незвично довго. Я б назвала цю книгу "осінньою": вона підходить для меланхолійних самотніх вечорів, коли хочеться помріяти про магію.
Але мої вечори не самотні і не меланхолійні, тому мені важко було "пірнути" в текст, я все очікувала чогось такого раптового, змінного.
June 23, 2022
Якби тут було більше зірочок, я б поставила мільйон! Така світла, ніжна, романтична, захоплива історія назавжди залишиться у моїй пам‘яті. Книга неймовірно написана, кожне слово ніби огорнуте серпанком та мереживом. На отанньому розділі я вже ледь не ридала, але ж той епілог, епілог - це щось неймовірно прекрасне. Щиро дякую авторці за цей шедевр.
December 30, 2020
Найбільш красиве й максимально тепле та магічне, що траплялось зі мною цього року💫
February 5, 2023
Гестія Амалія це незвичайна 15-річна дівчинка підліток. З нею відбуваються дивовижні події, які ніхто не може пояснити, тому оточення вважає її дуже дивною. Вона ж змушена стримувати себе, аби потрапляти у ті рамки, які існують в суспільстві. Її сім'я втратила її брата Аїдена і хоча усі воліють про це не згадувати, вона часто любить згадувати хороші моменти зі своїм братом.
Гестія має чарівну камеру, яка усіх робить щасливими. Це стає її покликанням. З появою камери у її житті відбувається все більше надзвичайних пригод.
Ця книжка чудова. Чудово прописані герої, сюжетні лінії. Книжка захоплює і хочеться дізнатися що ж буде. Сам світ в книзі дуже цікавий. А сюжет відбувається у часи Belle Epoque (період між 1890 і 1914 роками), часи вишуканих сукенок та балів з танцями. Ця атмосфера просто надзвичайна.
Гестія має чарівну камеру, яка усіх робить щасливими. Це стає її покликанням. З появою камери у її житті відбувається все більше надзвичайних пригод.
Ця книжка чудова. Чудово прописані герої, сюжетні лінії. Книжка захоплює і хочеться дізнатися що ж буде. Сам світ в книзі дуже цікавий. А сюжет відбувається у часи Belle Epoque (період між 1890 і 1914 роками), часи вишуканих сукенок та балів з танцями. Ця атмосфера просто надзвичайна.
August 20, 2018
Що ж, дочитав. Викладу найсвіжіші враження, те, що прийшло на думку при завершенні читання. Цю книгу я б поділив на дві частини: перша - світ Гессі; друга - світ Академії. З першою частиною все добре, плавно, атмосферно і з відчуттям вселенського добра. Я купався в словах, образах, сценах, атмосфері і насолоджувався зрозумілими та гарно прописаними ролями героїв. Улюблена частина - випускний з танцями. Улюблена героїня - Анна. Дуже переконливими вийшов сімейний застій між батьками Гессі, різнополюсність між Гессі та Генрі, цікаві лінії Овішів та Тавішів (надіюсь не помилився з назвами), купа книжкових моментів та тонни солодощів (які хотілось скуштувати). Так, це нетиповий текст для чоловіків, але я люблю все що пов'язане зі стилем життя початку 20 сторіччя, тому мені дуже зайшло. Мінуси цієї частини: не альтернативність здавалось би альтернативного світу - я цього не відчув, бо трохи перекручені назви відомих міст та країн не переконали, а відсутність мапи та прописаних політично-географічних фішок світу не дозволили відчути себе комфортно в ньому; часті хвороби - гнітило; дуже різка зміна характеру Гессі після "сну", хоча можливо це так і має бути. Проблеми починаються в другій частині. Вона на кілка позицій слабша в стилістичному плані. Але видно що це тільки питання часу. Через одну-дві книги тексти авторки будуть читатися набагато гармонійніше. Перш за все засмутив курсив книги про Академію - незручно читати. Відсутність базової інформації про Академію, Тріаду, переходи між світами... Я був голодний щодо інформації. Це ніби прочитати Гаррі Поттера з "Таємної кімната" взагалі не читаючи "Філософського каменя". Надіюсь далі буде більше інформації. Також ідея школи молодих древніх богів мені здалася не дуже оригінальною. Є ж уже таке, той же Персі Джексон. Всі чоловічі ролі... я не знаю що написати, що АЇден, що Полі... якісь вони нечіткі... не переконливі: може це стрибки між книгою і реальністю, не знаю, так відчуваю. Хоча загадковий Історик вирулив ситуацію на користь чоловіків. Натомість жіночі ролі шикарні. Особливо історія осиротіння малих сестер білявок і подальша втрата-переродження Персі. Кінцівка порадувала, але мені не зовсім сподобались кінцеві розклади пар. Але логіка в них присутня. В загальному книга сюжетно складніша за "Варту", більше довших ниточок, де інколи в мене виникали читацькі вузлики. Але позитивних вражень вагон! Загальне враження: однозначно рекомендую до прочитання! В цій книзі кожен знайде собі щось своє і отримає, надіюсь, дрібку щастя. Клац! 10/10
July 23, 2020
Це настроєва, романтична і смачна книжка, з якої ще й можна виловити оберемок цікавих алюзій та ремінісценцій, а також низку роздумів про забуття, самопізнання і природу щастя.
Головна героїня, власне Гессі, — непевна у собі, не надто зваблива і вельми незграбна дівчина, та можливо усе це не зовсім так, і, вже точно, не назавжди, оскільки щось дуже особливе ховається всередині неї, а довкола, у різних проявах і подобах, виринає магія.
Чи дійсно камера, подарована дівчині випадковим знайомцем, щастєтворна? Чому пам’ять інших про загиблого брата Гессі Аїдена така примхлива? Хто цей загадковий блакитнокий пан, який являється їй наяву, але ніби й уві сні? Які таємниці та небезпеки ховає інший світ чи вимір, згаданий на сторінках книги із назвою “Академія Аматерасу”? Стільки важливих, доленосних навіть, питань знаходять відповіді, але іноді поступаються на тлі звичайних собі турбот, радощів і прикрощів юності. Щоправда, юні��ть ця вписана у декорації вінтажної Belle Époque, тож там, де губитиметься екшен і фентезійність, вируватиме своя вишукана естетика крамничок, кав’ярень, книгарень, чаювань, вечірок, прогулянок і мандрівок. Ну, і смаколиків-солодощів тут буде досхочу. І всіма, а особливо лимонними тістечками, кортітиме пригоститися!
Головна героїня, власне Гессі, — непевна у собі, не надто зваблива і вельми незграбна дівчина, та можливо усе це не зовсім так, і, вже точно, не назавжди, оскільки щось дуже особливе ховається всередині неї, а довкола, у різних проявах і подобах, виринає магія.
Чи дійсно камера, подарована дівчині випадковим знайомцем, щастєтворна? Чому пам’ять інших про загиблого брата Гессі Аїдена така примхлива? Хто цей загадковий блакитнокий пан, який являється їй наяву, але ніби й уві сні? Які таємниці та небезпеки ховає інший світ чи вимір, згаданий на сторінках книги із назвою “Академія Аматерасу”? Стільки важливих, доленосних навіть, питань знаходять відповіді, але іноді поступаються на тлі звичайних собі турбот, радощів і прикрощів юності. Щоправда, юні��ть ця вписана у декорації вінтажної Belle Époque, тож там, де губитиметься екшен і фентезійність, вируватиме своя вишукана естетика крамничок, кав’ярень, книгарень, чаювань, вечірок, прогулянок і мандрівок. Ну, і смаколиків-солодощів тут буде досхочу. І всіма, а особливо лимонними тістечками, кортітиме пригоститися!
May 18, 2024
Мила, легка та магічна історія про дорослішання дівчинки, яку всі вважають дивною. Не можу назвати себе любителем no plot just vibes, та її я читала з превеликим задоволення, насолоджуючись насиченою мовою авторки та кожною згадкою Академії. Попри всю тягучість сюжету, перерви на чаювання, тістечка та прогулянки, книжка ні разу не викликала в мене нудьгу чи сонливість. Майстерно.
Я не знаю, чи варто починати знайомство зі світом Академії (чи як називається цей всесвіт, поправте) з "Гессі". Напевно, краще взяти "Академію Аматерасу" чи мою кохану "Ґайю..". Бо тут сюжет концентрується на головній героїні Гестії, лише трохи змінюючи фокус на магічний світ, а про світобудову практично нічого не описано. Не впевнена, чи мені б так сподобалося, якби "Гессі" була першою.
⭐4.25
Я не знаю, чи варто починати знайомство зі світом Академії (чи як називається цей всесвіт, поправте) з "Гессі". Напевно, краще взяти "Академію Аматерасу" чи мою кохану "Ґайю..". Бо тут сюжет концентрується на головній героїні Гестії, лише трохи змінюючи фокус на магічний світ, а про світобудову практично нічого не описано. Не впевнена, чи мені б так сподобалося, якби "Гессі" була першою.
⭐4.25
June 14, 2022
«Гессі» - це прекрасний твір, у світ якого неможливо не зануритись з головою! Сюжет, динаміка - усе заворожує. Спостерігати за особливою дівчиною та її камерою, що робить людей щасливими надзвичайно цікаво. Також мені була хорошою гілка сюжету, де розказується про старшого брата героїні в Академії, куди він потрапив після смерті. Загадка блакитноокого, яким згодом виявився Полі, найбільш викликала мій інтерес.
This entire review has been hidden because of spoilers.
July 19, 2023
Дуже ніжна та легка історія
March 4, 2024
Прекрасна магічна історія про... А про що ж? Для мене була про переживання втрати, занурення в глибші глибини своєї безнадії та знаходження все ж власного шляху до щастя.
А для вас...для вас вона можливо стане історією дівчинки, а може - чарівних істот, чи хто зна ;)
А для вас...для вас вона можливо стане історією дівчинки, а може - чарівних істот, чи хто зна ;)
May 30, 2018
Варта у Грі
Приємно, коли в Україні виходять хороші книги.
Приємно, коли ці книги не перекладні, а написані українцями.
Чооооорт забирай, аж до вселенської вакханалії приємно, коли книга, що виходить, є: а) фентезі (вслухайтесь, як звучить це слово, - так звучить тріскання екранів айфонів видавців, що ще вчора вважали, що фентезі роман не продаватиметься, якщо там огняна Миролена не полюбить Кудисьтамзара і злобний вікінг Трахтарарах кривавою поганською магією їх не розлучатиме) б) якщо автором книги є твоя подруга.
Говорю я зараз про Nataly Matolinets і два її романи, що вийшли #підарсенал – «Варта у грі» (видавництво «Асса») та «Гессі»(видавництво «Віват»). Перший роман – міське фентезі про сутичку світлих і темних магів, другий – фентезі з естетикою Belle Epoque про перероджену богиню Гестію. Обидва романи я прочитала щойно-щойно, переварила, тому ось вам мій вердикт.
Обидва романи – хороший дебют. До біса хороший дебют з хештегом #годнота. Роман «Гессі», який переміг на останньому Міжнародний літературний конкурс "Коронація слова", мені сподобався на 5 із 5 (хоча перед прочитанням була переконана, що «Варта» мені сподобається більше), і ось чому:
1) Нічого зайвого. Я ридала кривавими сльозами кожного разу, коли брала розрекламовану сучукрлітну новинку, де тому, як сказано, приділялось уваги устократ більше, ніж тому, що сказано. Гарна обгортка і лайнова цукерка – не про цей роман. Так, оповідь ведеться про Гессі, романтично-тиху реінкарнацію богині Гестії, та це навіть не вишенька на торті, це крихта шоколаду на вишеньці, бо тема реінкарнації богів і Belle Epoque одна одну доповнюють, не конфліктують і не показують ці теми такими, як ми звикли їх побачити.
2) Герої. Ні, це вам не сучукрлітне «хороший, ну бо як головний герой може бути не бравим козаченьком, що страждає?», це цілком тривимірні особи навіть якщо фізично цей персонаж більшу частину книжки взаємодіє не з основною тусівкою героїв. Наталя, if you know what I mean).
3) Теми, що підіймаються. Не люблю, коли письменники кажуть, що «етт, хотів показати, як то тяжко буває, коли Х і У, тому для Z присвятив третину книги». У Наталі насправді добре вийшло де-не-де згадати і вкласти мені в душу речі, які є сумними і правдивими, речі, які ти знаєш, але відчуваєш по-іншому, коли читаєш. Речі, які ми лейбимо як нещастя, але які повинні були трапитись саме так і у той час.
Що мені не сподобалось або видалось не достатнім:
1) Лінія Аїдена у локації А (отут вам без спойлерів)
2) Географія світу. Світ Гессі вважається альтернативним, однак єдина альтернативність, яку я знайшла, - це назви країн.
Що ж до «Варти у грі», то вона коротша, інша за чуттям, естетикою і пахне продовженнями. Цій книзі я даю 4 з 5, саме 4, не 4- чи з 4+, бо «Гессі» прийшла і показала, за що їй дали «Коронацію». Що хорошого у «Варті у грі»:
1) Львів як локація, де між собою взаємодіють світлі і темні, «змішуються» між собою, взаємодіють. У світлі того, що за сюжетом у Львові відбувається Гра – змагання двох сторін за панування у Центральноєвропейському конгломераті – локації Львова грають роль, і вона виправдовує себе. І хей, це не «Львів. Дівчинка. Ванільно», аніскільки.
2) Центрування Львова як локації для битви за орган, що об’єднує ще й поляків, словак, угорців, чехів… Ніякого «вони чужі і гноблять нас», я вважаю, що це #перемога
3) Типи магії – алхіміки, відьми, маги. Відьма заварить тобі бороду до колін заввиграшки, маги крейдою тебе в Тартар вкинуть і тд. Маги живляться енергією людей: світлі – радісними емоціями, темні – негативними.
Що не сподобалось у «Варті…»:
1) Динаміка другопланових персонажів – темні vs. світлі
2) Стосунки Варти і Златана – це складна тема, яку, я впевнена, ми з Наталею ще обговоримо раз мільйон
3) Розмір книги. Як на любительку книжок Джордана чи Герберта, де кожне слово вийшло з історії світу, мені деталей було МА-ЛО. Але гей, як я казала, книга пахне продовженнями, чи не так?
Приємно, коли в Україні виходять хороші книги.
Приємно, коли ці книги не перекладні, а написані українцями.
Чооооорт забирай, аж до вселенської вакханалії приємно, коли книга, що виходить, є: а) фентезі (вслухайтесь, як звучить це слово, - так звучить тріскання екранів айфонів видавців, що ще вчора вважали, що фентезі роман не продаватиметься, якщо там огняна Миролена не полюбить Кудисьтамзара і злобний вікінг Трахтарарах кривавою поганською магією їх не розлучатиме) б) якщо автором книги є твоя подруга.
Говорю я зараз про Nataly Matolinets і два її романи, що вийшли #підарсенал – «Варта у грі» (видавництво «Асса») та «Гессі»(видавництво «Віват»). Перший роман – міське фентезі про сутичку світлих і темних магів, другий – фентезі з естетикою Belle Epoque про перероджену богиню Гестію. Обидва романи я прочитала щойно-щойно, переварила, тому ось вам мій вердикт.
Обидва романи – хороший дебют. До біса хороший дебют з хештегом #годнота. Роман «Гессі», який переміг на останньому Міжнародний літературний конкурс "Коронація слова", мені сподобався на 5 із 5 (хоча перед прочитанням була переконана, що «Варта» мені сподобається більше), і ось чому:
1) Нічого зайвого. Я ридала кривавими сльозами кожного разу, коли брала розрекламовану сучукрлітну новинку, де тому, як сказано, приділялось уваги устократ більше, ніж тому, що сказано. Гарна обгортка і лайнова цукерка – не про цей роман. Так, оповідь ведеться про Гессі, романтично-тиху реінкарнацію богині Гестії, та це навіть не вишенька на торті, це крихта шоколаду на вишеньці, бо тема реінкарнації богів і Belle Epoque одна одну доповнюють, не конфліктують і не показують ці теми такими, як ми звикли їх побачити.
2) Герої. Ні, це вам не сучукрлітне «хороший, ну бо як головний герой може бути не бравим козаченьком, що страждає?», це цілком тривимірні особи навіть якщо фізично цей персонаж більшу частину книжки взаємодіє не з основною тусівкою героїв. Наталя, if you know what I mean).
3) Теми, що підіймаються. Не люблю, коли письменники кажуть, що «етт, хотів показати, як то тяжко буває, коли Х і У, тому для Z присвятив третину книги». У Наталі насправді добре вийшло де-не-де згадати і вкласти мені в душу речі, які є сумними і правдивими, речі, які ти знаєш, але відчуваєш по-іншому, коли читаєш. Речі, які ми лейбимо як нещастя, але які повинні були трапитись саме так і у той час.
Що мені не сподобалось або видалось не достатнім:
1) Лінія Аїдена у локації А (отут вам без спойлерів)
2) Географія світу. Світ Гессі вважається альтернативним, однак єдина альтернативність, яку я знайшла, - це назви країн.
Що ж до «Варти у грі», то вона коротша, інша за чуттям, естетикою і пахне продовженнями. Цій книзі я даю 4 з 5, саме 4, не 4- чи з 4+, бо «Гессі» прийшла і показала, за що їй дали «Коронацію». Що хорошого у «Варті у грі»:
1) Львів як локація, де між собою взаємодіють світлі і темні, «змішуються» між собою, взаємодіють. У світлі того, що за сюжетом у Львові відбувається Гра – змагання двох сторін за панування у Центральноєвропейському конгломераті – локації Львова грають роль, і вона виправдовує себе. І хей, це не «Львів. Дівчинка. Ванільно», аніскільки.
2) Центрування Львова як локації для битви за орган, що об’єднує ще й поляків, словак, угорців, чехів… Ніякого «вони чужі і гноблять нас», я вважаю, що це #перемога
3) Типи магії – алхіміки, відьми, маги. Відьма заварить тобі бороду до колін заввиграшки, маги крейдою тебе в Тартар вкинуть і тд. Маги живляться енергією людей: світлі – радісними емоціями, темні – негативними.
Що не сподобалось у «Варті…»:
1) Динаміка другопланових персонажів – темні vs. світлі
2) Стосунки Варти і Златана – це складна тема, яку, я впевнена, ми з Наталею ще обговоримо раз мільйон
3) Розмір книги. Як на любительку книжок Джордана чи Герберта, де кожне слово вийшло з історії світу, мені деталей було МА-ЛО. Але гей, як я казала, книга пахне продовженнями, чи не так?
July 21, 2025
Перше знайомство з авторкою. І воно незабутнє. Наталія не просто пише про щось задля умовних стандартів, а вишукує і виловлює ці ідеї з глибин своєї душі. Я мала щастя познайомитися з нею у Тернополі на обговоренні цієї книги, тож впевнено можу сказати, що історія розкрилася по-новому після тієї розмови.
Загалом, Гессі є дуже хорошим прикладом нашої, не перекладної, літератури, яка не проходила через руки ще одного сприйняття (перекладача). Завдяки цьому збережений цінний дух першоджерела у стількох деталях побуту героїв та їхніх іменах. Найкрасивіше, що тут є, то це звісно описи, які я ще на зустрічі назвала пейзажними. Тобто це не просто опис моря, наче з фото, а саме з картини. Формулювання схожі на мазки й це спершу відлякує, бо звикнути важко, але надалі розумієш, що це твоє мислення, обмежене банальними книжками, вилізло на поверхню. Це ж стосується і самої структури оповіді, манери героїв вести діалог, їх вигляду, локацій вигаданого світу. У цьому є стільки автентичного, що треба просто докласти зусиль, аби влитися. До фіналу я вже сприймала цю авторську манеру як даність і рідкість. Тож, аби знову пізнати щось схоже, обов’язково візьмуся за інші книжки.
Окрема подяка видавництву та художниці за оформлення. Яке щастя, що Матолінець отримала обкладинки, які відповідають рівню її письма.
Книжка йшла мені незвично довго, але я не мала жодного бажання кинути її непрочитаною. Скоріше розтягувала цю атмосферу, аби краще її зрозуміти. Не пожалкувала. А ще зрозуміла, що хочу купляти їх, а не позичати. Щоби читати в тому темпі, яким відгукується нутро.
Загалом, Гессі є дуже хорошим прикладом нашої, не перекладної, літератури, яка не проходила через руки ще одного сприйняття (перекладача). Завдяки цьому збережений цінний дух першоджерела у стількох деталях побуту героїв та їхніх іменах. Найкрасивіше, що тут є, то це звісно описи, які я ще на зустрічі назвала пейзажними. Тобто це не просто опис моря, наче з фото, а саме з картини. Формулювання схожі на мазки й це спершу відлякує, бо звикнути важко, але надалі розумієш, що це твоє мислення, обмежене банальними книжками, вилізло на поверхню. Це ж стосується і самої структури оповіді, манери героїв вести діалог, їх вигляду, локацій вигаданого світу. У цьому є стільки автентичного, що треба просто докласти зусиль, аби влитися. До фіналу я вже сприймала цю авторську манеру як даність і рідкість. Тож, аби знову пізнати щось схоже, обов’язково візьмуся за інші книжки.
Окрема подяка видавництву та художниці за оформлення. Яке щастя, що Матолінець отримала обкладинки, які відповідають рівню її письма.
Книжка йшла мені незвично довго, але я не мала жодного бажання кинути її непрочитаною. Скоріше розтягувала цю атмосферу, аби краще її зрозуміти. Не пожалкувала. А ще зрозуміла, що хочу купляти їх, а не позичати. Щоби читати в тому темпі, яким відгукується нутро.
January 25, 2025
На перший погляд це мила казочка про підлітків, їх пригоди, переживання, перші почуття, магію та богів у розкішних лаштунках.
Але насправді історію можна сміливо назвати енциклопедією життя та виживання у світі.
Але це зроблено дуже тактовно, непомітно, органічно.
Цей атмосферний і магічний роман показує, що життя не завжди може бути щасливим і не щоразу виходить все саме так, як бажаєш чи плануєш. Але ж насправді все у твоїх руках. Щоб отримати омріяне, потрібно реалістично оцінити ситуацію, вірити у свої сили і затято йти до мети. А в цьому мають допомагати рідні.
Ця книга і про пошуки і розуміння себе, своїх бажань і мрій, про депресію, нещасливі і щасливі ❤️ і шлюб, втрату, зцілення, життя таким, яким воно є насправді.
Єдине, що не сподобалося - це нав'язливі думки дівчаток 16 років про заміжжя. Але, мабуть, це дань описаної епохи.
І мова, якою спілкуються персонажі, така приємна і дещо піднесена, я аж замилувалася.
Цю історію хочеться розібрати на цитати, бо настільки влучними вони є.
Саме те, що потрібно і дітям, і підліткам, і дорослим, якщо опиняєшся на роздоріжжі і вважаєш, що збився зі свого шляху.
Це чудова книга, яку варто обов'язково ввести у шкільну програму і мати у кожній бібліотеці.
Також хочу відмітити дуже миле оформлення книги. Воно точно милуватиме око!
Із персонажів мені не сподобалася сестра Гессі - Генріка (егоїстка і маніпуляторка) і їх мама (емоційний сухар).
Тож моє 1 знайомство із творчістю авторки пройшло суперуспішно!
З радістю продовжу вивчення інформації про загадкову Академію, де навчаються божества та їх магію.
Хоч який серіал можна зняти!
Режисери, не втрачайте можливість створити ще 1 кіношедевр!
Але насправді історію можна сміливо назвати енциклопедією життя та виживання у світі.
Але це зроблено дуже тактовно, непомітно, органічно.
Цей атмосферний і магічний роман показує, що життя не завжди може бути щасливим і не щоразу виходить все саме так, як бажаєш чи плануєш. Але ж насправді все у твоїх руках. Щоб отримати омріяне, потрібно реалістично оцінити ситуацію, вірити у свої сили і затято йти до мети. А в цьому мають допомагати рідні.
Ця книга і про пошуки і розуміння себе, своїх бажань і мрій, про депресію, нещасливі і щасливі ❤️ і шлюб, втрату, зцілення, життя таким, яким воно є насправді.
Єдине, що не сподобалося - це нав'язливі думки дівчаток 16 років про заміжжя. Але, мабуть, це дань описаної епохи.
І мова, якою спілкуються персонажі, така приємна і дещо піднесена, я аж замилувалася.
Цю історію хочеться розібрати на цитати, бо настільки влучними вони є.
Саме те, що потрібно і дітям, і підліткам, і дорослим, якщо опиняєшся на роздоріжжі і вважаєш, що збився зі свого шляху.
Це чудова книга, яку варто обов'язково ввести у шкільну програму і мати у кожній бібліотеці.
Також хочу відмітити дуже миле оформлення книги. Воно точно милуватиме око!
Із персонажів мені не сподобалася сестра Гессі - Генріка (егоїстка і маніпуляторка) і їх мама (емоційний сухар).
Тож моє 1 знайомство із творчістю авторки пройшло суперуспішно!
З радістю продовжу вивчення інформації про загадкову Академію, де навчаються божества та їх магію.
Хоч який серіал можна зняти!
Режисери, не втрачайте можливість створити ще 1 кіношедевр!
December 29, 2024
4,5
Чудова підліткова казка, якби мені було десь 12 - була б у захваті. Трошки не сподобалась розв'язка, але то таке :)
Чудова підліткова казка, якби мені було десь 12 - була б у захваті. Трошки не сподобалась розв'язка, але то таке :)
December 31, 2025
Історія, якій належить моє серце цілком і повністю. Під гарну музику з belle époque – якраз прекрасно. Магія, любов й слова, що заливає серце медом.
Безмежно приємно було перечитати книжку, яку я читала будучи у віці головної героїні, й тепер у віці молодої дівчини.
Безмежно приємно було перечитати книжку, яку я читала будучи у віці головної героїні, й тепер у віці молодої дівчини.
Read
December 31, 2018Чайок цей запарений на давньогрецькій міфології і частина героїв в процесі виявляться десь звідти.
Події відбуваються в такому собі "світі, схожому на наш", що, втім, виявляється лише в трохи спотворених назвах сусідніх країн. Героїня - трохи відлюдькувата, тиха, незґрабна дівчинка, на яку батьки дивляться трохи так: "ну... принаймні інші наші діти нормальні". Зате у неї є чарівна фотокамера і книжка, яку померлий брат передав їй із посмертя.
Історія розгортається так неквапно, медитативно, сюжет, здається, стоїть на місці, але з обкладинки я, мабуть, чогось такого й очікувала, тому спротиву такій повільності абсолютно не відчувала. А от що справді трохи дратувало: ти собі починаєш думати: ага, оте-во не просто так отам-во, авторка це зараз якось обіграє. А баламбасів, авторка це ніяк не обігрує.
З книжкою-в-книжці та сама проблема, що й у "Фанатці" Ровелл Рейнбов, вона цікавить тільки тим, що в ній є брат Гессі, який дуже багато для неї важить. Світ Гессі мені уявлявся живо, а от світ Аїдена я так і не змогла уявити. Втім, обіцяють, що у другій книжці на перший план вийде якраз світ Аїдена. Будем бачити.
Події відбуваються в такому собі "світі, схожому на наш", що, втім, виявляється лише в трохи спотворених назвах сусідніх країн. Героїня - трохи відлюдькувата, тиха, незґрабна дівчинка, на яку батьки дивляться трохи так: "ну... принаймні інші наші діти нормальні". Зате у неї є чарівна фотокамера і книжка, яку померлий брат передав їй із посмертя.
Історія розгортається так неквапно, медитативно, сюжет, здається, стоїть на місці, але з обкладинки я, мабуть, чогось такого й очікувала, тому спротиву такій повільності абсолютно не відчувала. А от що справді трохи дратувало: ти собі починаєш думати: ага, оте-во не просто так отам-во, авторка це зараз якось обіграє. А баламбасів, авторка це ніяк не обігрує.
З книжкою-в-книжці та сама проблема, що й у "Фанатці" Ровелл Рейнбов, вона цікавить тільки тим, що в ній є брат Гессі, який дуже багато для неї важить. Світ Гессі мені уявлявся живо, а от світ Аїдена я так і не змогла уявити. Втім, обіцяють, що у другій книжці на перший план вийде якраз світ Аїдена. Будем бачити.
June 20, 2019
Ох, Гессі. Книга безперечно гарна. Повна таких дівочих штучок про які здавалося в 20 з хвостиком уже не мрієш, та все ж... Кожна дівчина хоч раз у житті мріяла відчути себе героїнею цікавої історії, зустріти якогось блакитноокого незнайомця й, зрештою, кожна мріє аби всі довкола неї були щасливими. У цьому ми всі чимось схожі на Гессі.
Цікавий задум із богами й їхніми перевтіленнями, гарно побудований світ. Звичайно, зауваги теж є.
Але книга мені сподобалась. Цікаво чи буде продовження?..
п.с. Дозволю собі також відмітити безмежно чарівну обкладинку.
Цікавий задум із богами й їхніми перевтіленнями, гарно побудований світ. Звичайно, зауваги теж є.
Але книга мені сподобалась. Цікаво чи буде продовження?..
п.с. Дозволю собі також відмітити безмежно чарівну обкладинку.
This entire review has been hidden because of spoilers.
December 14, 2024
Прекрасна епоха. Красиве місто, що неймовірно нагадує Львів. Цукерні, книгарні, сукні, бали. Легенди, боги, магія. І п'ятнадцятирічна Гессі, яка щиро мріє зробити щасливою кожну людину й отримує таку можливість завдяки чарівній камері. Втім, перш ніж дарувати щастя іншим, потрібно самій його віднайти.
⠀
Красива казка, читати яку було легко і приємно. Завдяки авторці я на декілька вечорів перенеслася у цікавий світ і потоваришувала з неординарними людьми, подорожувала чарівними краями і смакувала шоколадом із присмаком щастя й дива.
⠀
Д��кую письменниці за незабутні емоції!
⠀
4,5/5
⠀
Красива казка, читати яку було легко і приємно. Завдяки авторці я на декілька вечорів перенеслася у цікавий світ і потоваришувала з неординарними людьми, подорожувала чарівними краями і смакувала шоколадом із присмаком щастя й дива.
⠀
Д��кую письменниці за незабутні емоції!
⠀
4,5/5
May 28, 2026
Моя оцінка: 6/10⭐️
Це третя книга, яку я читала в авторки. Я велика поціновувачка двології про Ґая. Після прочитання якої пообіцяла собі постаратись прочитати всі книги авторки.
«Гессі» — повна протилежність «Ґаї». Коли я читала «Ґаю», то хотіла, щоб персонажі хоч трошки посиділи й поговорили. А тут мені навпаки постійно хотілось, щоб уже хоч щось відбулось.
«Гессі» — це затишне фентезі про щастя. З прекрасними описами всього навколо. Авторка пише справді красиво, тому якщо ви любите гарний текст і неймовірно затишну атмосферу — ця історія точно для вас.
Після 200 сторінки подій стає значно більше. І коли трапилось ножове поранення в живіт — я так орала від щастя 😭 Вибачте, але люблю я таке.
Сама Гессі мені не сподобалась. Ну не звична вона панні. Я дуже довго кричала в книгу: «Гессі, включи голову! Полі і Поль, алооо, там же 1+1». І в її кохання я теж не повірила. Як саме вона закохалась — я так і не зрозуміла. Особисто я після ножового удару. Але я теж не зовсім звична пані 😅
І кінцівка мені теж не дуже сподобалась. Бо вона майже нічого не пояснює. Що взагалі відбулось? Як так? Можливо, щось дізнаюсь уже в Академія Аматерасу, бо тут було багато знайомих персонажів із «Ґаї».
Чарівна історія. Але я просто не люблю затишне фентезі. Наступна зупинка Академія Аматерасу.
«— Звичайно, кидати людей — це взагалі погана річ. Вони можуть упасти й забитись.»
Це третя книга, яку я читала в авторки. Я велика поціновувачка двології про Ґая. Після прочитання якої пообіцяла собі постаратись прочитати всі книги авторки.
«Гессі» — повна протилежність «Ґаї». Коли я читала «Ґаю», то хотіла, щоб персонажі хоч трошки посиділи й поговорили. А тут мені навпаки постійно хотілось, щоб уже хоч щось відбулось.
«Гессі» — це затишне фентезі про щастя. З прекрасними описами всього навколо. Авторка пише справді красиво, тому якщо ви любите гарний текст і неймовірно затишну атмосферу — ця історія точно для вас.
Після 200 сторінки подій стає значно більше. І коли трапилось ножове поранення в живіт — я так орала від щастя 😭 Вибачте, але люблю я таке.
Сама Гессі мені не сподобалась. Ну не звична вона панні. Я дуже довго кричала в книгу: «Гессі, включи голову! Полі і Поль, алооо, там же 1+1». І в її кохання я теж не повірила. Як саме вона закохалась — я так і не зрозуміла. Особисто я після ножового удару. Але я теж не зовсім звична пані 😅
І кінцівка мені теж не дуже сподобалась. Бо вона майже нічого не пояснює. Що взагалі відбулось? Як так? Можливо, щось дізнаюсь уже в Академія Аматерасу, бо тут було багато знайомих персонажів із «Ґаї».
Чарівна історія. Але я просто не люблю затишне фентезі. Наступна зупинка Академія Аматерасу.
Коли прощання, то завжди не віриться. Коли прощання - то завжди якось невчасно. Найдивніше, що доводиться іноді розходитись із людьми, з якими доля тебе більше не зведе. Але, прощаючись із ними, ти не відчуваєш, що це кінець. Бо просто кажеш їм «бувай» чи «до зустрічі». І не думаєш, що це все. Взагалі. А потім вони зникають у вірі час. Але ти не відчуваєш болю, бо наче між вами ще натягнута ниточка того «бувай», того «до зустрічі». А якщо вона натягнута, то ще колись, можливо, приведе вас одне до одного... Можливо. Колись. Можливо, приведе. Усе можливо...
Displaying 1 - 30 of 80 reviews