Німий бог

by Jyrki Vainonen, Юркі Вайнонен, Юрій Зуб (Translator)

Юркі Вайнонен, уже добре відомий українським читачам як автор химерних «13 новел», тепер запрошує вирушити разом зі скульптором Андре в мандри до напівміфічної й похмурої Бретані. Це загублена в горах місцина, де люди інакше дивляться на світ, поклоняються печерним галкам і остерігаються чужинців. Саме тут перед своїм загадковим зникненням жив батько Андре, уславлений артист перформансу. Чому він вирішив покинути сцену й оселитися в ізоляції від світу, у старому вітряку на околиці села? Що з ним врешті трапилось? Аби дошукатися істини, Андре доведеться переосмислити власне сприйняття реальності, переступити поріг свідомого і з’ясувати, які моторошні таємниці охороняє мовчазне бретонське село.

Genres: Fiction, Contemporary, Novels

176 pages, Hardcover

First published January 1, 2003

Reviews

[Marysya Rudska · Rating 4 out of 5]

З відгуків інших читачів “Німого бога” стає зрозуміло, що варто почитати "13 новел".
Німий бог - на мій смак, досить непоганий. Навряд чи я буду його перечитувати чи гаряче рекомендувати іншим, але для читання на кілька карантинних вечорів - цілком хороша книжка.

Це химерла оповідь, що розгортається в позагеографічному просторі. Вигадана місцевість, вигадані вірування й традиції. Текст щедро декорований галками, вітряками і мареннями від грибів.

Текст переклав Юрій Зуб. Переклад досить цікавий. Спочатку я поставилась до нього з підозрою. Всі ці дивні слова з не першого ряду синонімів - всякі звогнені, попростувати, вліті, жадання, хура, вимережити, святобливо, ослизлий. Ну, думаю, прівєт! Чекаєм на бентегу! Але перше враження було оманливе. Сюжет розгортається і стає все дивнішим і дивнішим і слова починають грати свою важливу роль в цьому світі. І те, що вонинеповсякденні - підтримує магреалістичний настрій книжки. Класно вийшло!

І обкладинка дуже кльова :)

[Iryna Khomchuk · Rating 5 out of 5]

Давно мені не потрапляло до рук настільки атмосферної книги. У ній дме вітер, крутяться крила білих і одного, пофарбованого в блакитне, вітряків і кричать сотні галок. Це — сувора Бретань, схована в горах, омита дощами й солоним вітром з океану. Це — невеличке село, в яке приїхав герой, аби знайти сліди свого батька (а насправді — пізнати себе самого). Це — магічний реалізм у скандинавському варіанті, й він прекрасний!

Прекрасні й герої у своєму шаленому бажанні бути тим, ким є насправді. Недарма батька — відомого актора — називають Шалом. Він проживає своє життя, не зважаючи на такі "перешкоди", як діти, обов’язки, тілесний біль тощо. Прагнення, сховані десь на споді душі, найважливіші — якщо їх звідти дістати. А це вже неабиякий талант — почути самого себе. І його Шал передав у спадок синові, котрий проживав життя, не розуміючи, чому йому не живеться, а просто існується, доки не витяг зі свого споду те, що складало його сутність...

Так, розумію, що пишу ще заплутаніше, ніж сюжет цієї невеликої книги)) Але у Вайнонена (й перекладача!) значно ліпше вийшло розказати словами те, що зазвичай лише відчувається. Зокрема, потреба в чомусь незнаному, але важливому. Материнське розуміння ще не проявленої сутності своєї дитини. Єднання двох тіл, яке годі назвати словом "секс", бо це щось значно, значно більше. Мовчання галок — воно в книзі аж дзвенить тишею, в якій є все. Й момент перетворення людини на бога...

[wow_42 · Rating 3 out of 5]

дуже дивна книга. неначе, й не погана, але не прям хороша. зрештою, грибний суп якийсь.

як ото кажуть: тут є початок, жахлива плутанина посередині і кінець.

[Victoria Unizhona · Rating 2 out of 5]

Одразу кажу - мені зовсім не сподобалося. Це було нудно, огидно і просто нестерпно тягко читати. І якби не книжковий клуб - закинула б ще на початку.

Є люди, які завжди знайдуть в чому геніальність будь-якого твору і в уривку "як герой відкриває двері" - пояснення сенсу життя. Я не з тих. На мою думку, є просто ніякі чи пусті твори. Знову ж таки - суто для мене.

Головний герой думає, що він син бога. Їсть гриби, марить, спить з коханкою зниклого батька (яка наряджається у піря) і так по колу. Не знаю, що було огидніше - описи інтиму з цією жінкою чи знущання з дітей і занадто інтимні роздуми про голих дітей.

На твоїх стегнах зачинається жабяча ікра… ти ллєш ікру мені до рота, жадібно ковтаю твій слиз…

Я очікувала хоч на якусь здорову лінію сюжету, але зась. Початок був трішки обнадійливий - але чим далі - тим зрозуміліше ставало, що буде гірше і гірше. Кінцівка розчарувала - пусто і от ніяк.

Не знаю, що це було, але як читачка - можу сказати, що є стільки хороших творів і не варто шукати в болоті золота, бо його там може і не бути.

[Олена Рябченко · Rating 5 out of 5]

Химерна дивність.

Галки, вітряки, забуте богом село, діти, каліцтва.

Зрозуміла, що на цю книгу треба відповідний настрій, бо якщо читати не тоді, – все здається абракадаброю.

Вночі мені снилися жахи, де люди калічать себе і сміються. Кріпота. Така ж як і кінець книжки.

[Anna Vovchenko · Rating 3 out of 5]

Попри всі хитро запаковані алюзії, розраду й насолоду для внутрішнього герменевта, читати "Німого бога" після значно самодостатніших і самостійніших "13 новел" — однаково, що стрибати в басейн, у якому вчора було 5 метрів води, а сьогодні — тільки один. Немає розчарування, але немає й виправданих очікувань.

[Roksolana Sviato · Rating 3 out of 5]

Ніби й не розчарована, але чогось таки не вистачає. Чи то, навпаки, забагато.
Це наче мати склянку води, але налити її в дволітрову банку. Можна, звісно, але для чого, якщо склянка пасувала б ідеально.
Одне слово, спершу радила б читати його новели.

[Юра Мельник · Rating 4 out of 5]

Фінський автор пише про Бретань (скоріш за все реальний регіон Франції), у якому є вигадана країна Елюарія (скоріш за все названа на честь сюрреалістичного поета Поля Елюара). В ту країну відправляється мандрівник, у пошуках свого батька, який колись був відомим актором, а зрештою покинув кар*єру і оселився у млині на околиці похмурого села. Історія прикрашена сюрреалістичними описами, галюциногенними мареннями і польотами пташок у стилі Альфреда ХІчкока

[Олеся Бойко · Rating 4 out of 5]

химерне, але добре чтиво, схоже на сон. шкода, що українською у вільному доступі нема притомних рецензій, щоб зрозуміти всі посилання на сюрреалістів

[Iva · Rating 4 out of 5]

Це було дуже дивно і трохи розтягнуто. Трохи дивно - бо то Юркі Вайнонен, а затягнуто - бо це, таки, курва, Вайнонен - новеліст, що написавши 100 сторінок подумав: "Нє, тут або дописати ще трохи, або скорочувати". І не скоротив.
Не варто очікувати прописаної у анотації "локальної атмосфери" чи ще чого подібного. Ні, це доволі таки Вайнонівська річ, що, як і у випадку із "13 новел" є позагеографічною та позачасовою.
Моя думка: залиши він "Німого бога" новелою про Шал, що втрачає товариша Голоса йде у якості галячого бога шукати собі спадкоємця - все було б ОК. Але все побічне про замкнуте суспільство бритів + спадковість + кохання = надмір. Ліпше б розбив на кілька новел, а не ліпив все в одну.

[Iruldina Ataieva · Rating 5 out of 5]

​​Вперше читаю Вайнонена, вперше читаю фінського автора.. і це вау. Нічого не очікувала від книги, хоч і чула переважно схвальні відгуки та вона мене здивувала. Сюжет це суцільна мішанина стилів та жанрів. Це наче етнічна новела, в той же час вона міфічна, готична, тут і сюрреалізм, магічний реалізм, символізм. Буквально кожна сторінка дивує.

Маємо головного героя Андре, він не знає свого батька але отримує листа, шо той зник безвісти. Випадково чи ні але химерним чином - зник він на батьківщині матері Андре. Батько був відомим актором перформансу, проте останні роки жив таємним життям у закритому селі Бретань, далеко у горах. Андре хоче подивитись на прихисток батька, ��ін вирушає на пошуки. Те, що він там знаходить, які робить викриття і як долучається до віри місцевих.. все це максимально сюрреалістичне та неймовірне.

Описи автора настільки атмосферні, моторошні, вони занурюють і охоплюють під час читання. Відірватись від книги важко. Мені вона нагадала фільм «Сонцестояння», якщо не дивились - подивіться. В книзі багато етносу, марення, таємниць та ритуалів, багато природи, неймовірно описані дикість та незвіданість закритих комун.

У передмові Юркі написав, що його книга це шана усім сюрреалістам. Думаю люди, наділені знанням цього жанру, знайдуть багато прихованих відсилок. Я ж нажаль, не з них. Усе що помітила це театр «Сальвадор», який явно віддає шану відомому художнику-сюрреалісту.

Мені сподобався «Німий Бог», не дивлячись на обʼєм книга сильна, унікальна, некомфортна. Її можна сприймати по різному але точно не прямо в лоба.

[Olena Benkovska · Rating 4 out of 5]

Все починається там, де закінчується.

Бачу цю книгу дуже хвалять за саме атмосферу в яку вона тебе забирає. І я не буду виключенням. Ти буквально чуєш ту тишу, дихаєш тим повітрям, відчуваєш той холод… Не знаю як у автора то виходить. Але враження дуже круті.

Шож стосується самої історії - готуйтесь, шо із «зрозумілого» буде майже «нічього». Тотальний сюр, у якому кожному треба віднайти свої змісти. І в тому я і вбачаю основний сенс книги.

Якшо хочеться історії шо «розважить» - це мимо. Не розчаровуйте себе, і не гайте час.
Якщо шукаєте історій, яки залишають більше питань, чим відповідей, але з довгим післясмаком - то це воно.

[Юлія Бернацька · Rating 3 out of 5]

Ну, це було, як мінімум дуже атмосферно і моментами страшно. Не можу сказати, що мені сподобалося, бо від сцен сексу дуже хотіло проблюватися, але й сказати, що зовсім не сподобалося теж не можу. Тому якось так.

[Kateryna · Rating 1 out of 5]

Хочеться це описати фразою "Та за шо"

[Arina Sydorkina · Rating 4 out of 5]

Вайнонен сподобався мені ще по збірці "13 новел". І роман його теж не розчарував. Містичне дійство, повільна історія, багато неочікуваних образів та метафор. Легкий, не напряжний, світлий сюр. Подій та сюжету там небагато, але атмосфери і настрою вдосталь.

[Наталия · Rating 5 out of 5]

А мені сподобався цей химерний світ Вайнонена )))

[Oksana Uskova · Rating 2 out of 5]

Вітряки та галки...

Це було химерно читати. Химерність - це така фішка від автора, "фірмовий знак" його творчості. Комусь подобається, мені - ні.

[Бондар Семен · Rating 5 out of 5]

Нагадайте мені більше ніколи настільки спокійно не брати книги, які радять @chytomo_books , бо я очікував просто приємне знайомство з фінською літературою, яка пройшла повз мене.
Я ж просто взяв книгу з прикольним описом і класним оформленням. Хто ж знав...
А тепер до суті справи – перед вами маленька, навіть не на 200 сторінок книжка, ви думаєте, ну най буде, на вихідні там, авжеж, вона ж мала, та й по опису кльово.
Перші п'ятдесят сторінок вам нормально, бо це просто історія мандрів головного героя в пошуках історії свого мертвого батька. А далі все трохи змінюється.
Чому місцеві поклоняються галкам? Хто такий Бай, якого вони звуть богом? Що відбулося з дітьми в маленькому селі Бретань? Хто така ця Аліста, яка знає, що при стегні їх троє...
Ви ніколи не здогадаєтесь, що наприкінці. Ніколи. Ви будете думати, що все найцікавіше вже відбулось, аж тут поворот. Потім ви будете думати, що гірше не буде, це точно, аж тут ви побачите це... Останні десять сторінок вам здаватиметься, що найстрашніше позаду. Та навіть в епілозі вам огріють важким камінням сюжету.
Тягуча мова, прекрасний переклад, геніально вибудуваний світ і така суто язичницька ідея в основі. А кажуть, мовляв, Вайнонен зовсім відійшов від "Калевали"... Та хіба хоч на метр?
Автор найбільше, як на мене, схожий в цьому романі на Тараса Прохаська з його "НепрОстими". Це якийсь один рівень надприродного безуму, один рівень геніальності...
Читайте цю книгу обов'язково, бо Юркі Вайнонен – моє книжкове відкриття у 2022 році...

[Ilonka Sheleshko · Rating 4 out of 5]

той випадок, коли складно пояснити який читацький досвід зі мною стався.
я занурилась у світ, створений автором, де вирувала у моїй голові холоднеча, жахливий вітер й пустота. це все відчувалось вкрай різко, хоча не можу сказати чи заслуга цього тільки у самій історії чи ще й в моменті, коли я її читала. здається, усе ж, ця книжка створена для певного настрою.
не думаю, що для цієї історії варто знати сюжет заздалегідь. краще дізнаватись у процесі. принаймі, зі мною так спрацювало дуже добре.
водночас, щодо самої історії: вона була й повноцінною і неповноцінною. кажуть, варто починати з новел Вайнонена. гадаю, частково причина й у цьому. історія пошуків батька, легенди й міфи, вірування чи то в себе, чи в щось інше. але кохання? воно не банальне й не солодке, ні. але воно мене вибивало з колії тексту щоразу. не зрозуміла мабуть.
найвартіснішим для мене став кінець. так і мало бути. усі історії, чи видумані, чи міфологічні, чи реальні, закінчуються. і рідко в тому закінченні є сенс і захват.

[Женя · Rating 3 out of 5]

Ну таке... Щось дивно-химерне. Птахи, діти в гніздах, чоловік під кригою, далеке селище, моторошні вистави (перформанси?), галюциногенні гриби та специфічні описи сексу.

Що по сюжету. Головний герой вирішив поїхати в далеке селище де зник (помер) його батько, якого він ніколи в житті не бачив, але багато про нього читав в пресі. Мати Героя як раз з цього селища і вона сповідувала вірування в галок притаманне тій місцевості. Ну, віриш собі й вір, але вона і сина залучала - чіпляючи йому на голову та пах прикраси з пір'я до 14 років 😳
Так ось приїхав наш герой в це дивне селище, поселився на вітряку і почав робити скульптуру свого батька. Паралельно намагаючись з'ясувати що ж з ним сталося, займаючись сексом з його колишньою і паралельно будувати плани як потрапити в печеру з галками.
Закінчення трішки несподіване, але не сказати, що зовсім непередбачуване.

Посмак: що це було? І навіщо воно було?

[Dr_ Andrain · Rating 4 out of 5]

🪶Фінляндське Intermezzo🪶

Можливо, це заголовок є певним перебільшенням, однак я згадав чомусь відомий твір М. Коцюбинського, коли закінчував читати цю повість ...
Досить химерна річ, в якій під кінець навіть з'являються елементи жаху (як мінімум, достатньо моторошні сцени) ...
Можна порекомендувати любителями "абстрактної прози", тобто, коли сам до кінця не розумієш про що читаєш ... Зате атмосферно ... О, ну і гарна обкладинка ... :}

☔ Dr_Andrain ☔

[Soili Talvi]

Jyrki Vainosen teos Mykkä jumala imaisi mukaansa outoihin tapahtumiinsa. Andre on lähtenyt etsimään tietoa isästään, jota ei ole koskaan tavannut ja Bretonian kylä luopuu salaisuuksistaan hitaasti. Näkysieniä syödään hyvällä halulla ja niiden vaikutuksen alaisena kerronta on surrealistista proosarunoa ja vieläpä hyvin tehokasta sellaista. Melkoinen lukukokemus siis!

[Rind · Rating 4 out of 5]

Стиль і дух книги дуже хороший.Живий світ,прекрасні описи навколишнього середовища і переживань головного героя.Також вже під кінец починаєш розуміти всю містичність і сенс сцен,але все-таки ця химерність не завжди зрозуміла і не всім може бути до вподоби.

[Maks Kovalchuk · Rating 5 out of 5]

Роман читається хвилями, моментами дуже захопливо, моментами нудно, але загалом чудово. Історія дітей і батьків, митця та його сприйняття на фоні сільської глушини, де ніколи можна бути певним що є реальним

[Lina · Rating 4 out of 5]

Купила вслед за 13 новеллами, потому что автор купил, но эта книга сложнее для восприятия, а может, дело в переводе. Очень глубокий символизм

[Jussi V · Rating 3 out of 5]

Erilainen, pieni kertomus.

[Uliana Yatsyshyn · Rating 4 out of 5]

Дивний твір. Я могла очікувати магічний реалізм, але не трилер.

[Марина · Rating 3 out of 5]

Не сподобалася. Мова якась кострубата, читалося важко, місцями заплутано. А сюжет сподобається лише любителям містики, сюрреалізму. Я люблю містику, але тут якась дичина. Не моє, нажаль. Але комусь, звісно, сподобається і сюжет, і мова.

[Nina · Rating 2 out of 5]

Like Maria Peura's Valon reunalla, I read this one, too, for an entrance examination. I'm quite eager to try it again now, 'cause back then, it really didn't come through to me. I read it kind of intrigued and expectant and got something out of it on the second reading, but I'm sure it'd provide a greater reading experience for me now :)

[Kristiina · Rating 4 out of 5]

Viitaukset surrealismiin paikoin turhankin osoittelevia. Nautittavaa tyyliä. Paikoin loogisia kömmähdyksiä.