What do you think?
Rate this book
Дім, у котрому заблукав час
Як ми зазвичай уявляємо апокаліпсис? Нищівними повенями чи пожежами, землетрусами, атомними вибухами, нападом іншопланетян? А що, як усе виявиться набагато простіше, і до апокаліпсису призведе зникнення буденної речі з нашого життя - скажімо, годинникового часу?
Богдан - звичайний хлопець, не герой і не сміливець, та він походить із родини знаних годинникарів. Тепер йому належить зробити вибір - шукати своє місце у світі без часу, чи… дівчину, з якою колись забував про час?
Богдан - звичайний хлопець, не герой і не сміливець, та він походить із родини знаних годинникарів. Тепер йому належить зробити вибір - шукати своє місце у світі без часу, чи… дівчину, з якою колись забував про час?
384 pages, Hardcover
First published January 1, 2017
1 person is currently reading
20 people want to read
About the author
Вікторія Гранецька
9 books12 followersВікторія Гранецька народилася 24 березня 1981 року в селі Юрівка Козятинського району Вінницької області в родині поляка та українки. В дитинстві писала вірші, казки, оповідання, публікувалась у районній газеті «Вісник Козятинщини».
У 2003 році здобула фах практичного психолога у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського. До 2010 працювала офіціанткою, рекламним агентом, продавцем косметики, доглядачем за маленькими дітьми, консультантом у музичному магазині, коректором в газеті для російськомовних емігрантів Каліфорнії та Філадельфії, журналістом/редактором рубрики «Культура» в місцевому ЗМІ, а також літературним редактором в одному із глянцевих журналів.
З 2010 року мешкає у Вінниці, пише прозові твори.
2011 року за рукопис роману «Мантра-омана» отримала першу премію літературного конкурсу «Коронація слова» в номінації «роман». Це був дебютний твір 30-річної авторки, або, точніше, її перший завершений твір такого обсягу. Восени 2011 року роман вийшов у видавництві "Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля».
Упродовж 2012–2013 займалася журналістикою, соціально-культурними проектами («100 книжок для сільських бібліотек», «Сучасне Епатажне Креативне Слово», «Письменницькі спогади»), мала кілька публікацій у жанрі малої прози (есей «Симфонія № 38» у складі альманаху «Експрес Молодість», новела «Закохане місто» на шпальтах «Літературної України»), двічі побувала в складі журі конкурсу «Коронація слова».
У червні 2013 року в «Клубі сімейного дозвілля» вийшла її друга книжка під назвою «ТІЛО™». У вересні того ж року роман «ТІЛО™» потрапив у десятку фіналістів Міжнародної премії імені О. Ульяненка та увійшов до шорт-листа Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року'2013» у номінації «Красне письменство».
В 2015 почала писати неримовану поезію й отримала диплом лауреата VІІІ Всеукраїнського поетичного фестивалю «Підкова Пегаса-2015», а згодом за вірш «Смарагдові очі» — лауреатство у Міжнародному поетичному конкурсі «Намалюй мені ніч» від журналу «Склянка часу*Zeitglas».
Долучилася до започаткованого «Коронацією слова» проекту «Воскресіння Розстріляного Відродження» з літературознавчим нарисом «Корабель Юрія Яновського». Взяла участь у І Міжнародному фестивалі оповідання "«Intermezzo» (м. Вінниця) і продовжила експерименти з короткою прозою — у вересні 2015 року побачили світ українська та англійська версії оповідання письменниці «Емігрантка» у складі двомовної збірки есеїв та оповідань «Україна в мені» («Ukraine within me») від Львівського жіночого літературного клубу (видавництво «Апріорі»).
Есей «Остання жінка на Землі» вийшов на шпальтах літературно-художнього журналу «Дніпро», оповідання «Абонентська скринька» у складі збірки «Львів. Кава. Любов», виданої «Клубом Сімейного Дозвілля».
У вересні 2015 року вийшов «Щасливий» — третій роман письменниці, створений на основі реальної історії про українську дівчину та азербайджанського хлопця-мусульманина. Роман нагороджено спеціальною відзнакою «Коронації слова» у номінації «Гранд Романи» та опубліковано у київському видавництві «Нора-Друк». Книга була презентована у різних містах України, в тому числі й у середовищі українських мусульман в Ісламському культурному центрі м. Києва.
У 2003 році здобула фах практичного психолога у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського. До 2010 працювала офіціанткою, рекламним агентом, продавцем косметики, доглядачем за маленькими дітьми, консультантом у музичному магазині, коректором в газеті для російськомовних емігрантів Каліфорнії та Філадельфії, журналістом/редактором рубрики «Культура» в місцевому ЗМІ, а також літературним редактором в одному із глянцевих журналів.
З 2010 року мешкає у Вінниці, пише прозові твори.
2011 року за рукопис роману «Мантра-омана» отримала першу премію літературного конкурсу «Коронація слова» в номінації «роман». Це був дебютний твір 30-річної авторки, або, точніше, її перший завершений твір такого обсягу. Восени 2011 року роман вийшов у видавництві "Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля».
Упродовж 2012–2013 займалася журналістикою, соціально-культурними проектами («100 книжок для сільських бібліотек», «Сучасне Епатажне Креативне Слово», «Письменницькі спогади»), мала кілька публікацій у жанрі малої прози (есей «Симфонія № 38» у складі альманаху «Експрес Молодість», новела «Закохане місто» на шпальтах «Літературної України»), двічі побувала в складі журі конкурсу «Коронація слова».
У червні 2013 року в «Клубі сімейного дозвілля» вийшла її друга книжка під назвою «ТІЛО™». У вересні того ж року роман «ТІЛО™» потрапив у десятку фіналістів Міжнародної премії імені О. Ульяненка та увійшов до шорт-листа Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року'2013» у номінації «Красне письменство».
В 2015 почала писати неримовану поезію й отримала диплом лауреата VІІІ Всеукраїнського поетичного фестивалю «Підкова Пегаса-2015», а згодом за вірш «Смарагдові очі» — лауреатство у Міжнародному поетичному конкурсі «Намалюй мені ніч» від журналу «Склянка часу*Zeitglas».
Долучилася до започаткованого «Коронацією слова» проекту «Воскресіння Розстріляного Відродження» з літературознавчим нарисом «Корабель Юрія Яновського». Взяла участь у І Міжнародному фестивалі оповідання "«Intermezzo» (м. Вінниця) і продовжила експерименти з короткою прозою — у вересні 2015 року побачили світ українська та англійська версії оповідання письменниці «Емігрантка» у складі двомовної збірки есеїв та оповідань «Україна в мені» («Ukraine within me») від Львівського жіночого літературного клубу (видавництво «Апріорі»).
Есей «Остання жінка на Землі» вийшов на шпальтах літературно-художнього журналу «Дніпро», оповідання «Абонентська скринька» у складі збірки «Львів. Кава. Любов», виданої «Клубом Сімейного Дозвілля».
У вересні 2015 року вийшов «Щасливий» — третій роман письменниці, створений на основі реальної історії про українську дівчину та азербайджанського хлопця-мусульманина. Роман нагороджено спеціальною відзнакою «Коронації слова» у номінації «Гранд Романи» та опубліковано у київському видавництві «Нора-Друк». Книга була презентована у різних містах України, в тому числі й у середовищі українських мусульман в Ісламському культурному центрі м. Києва.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
September 15, 2019
«Дім, у котрому заблукав час»
Вікторія Гранецька, Анастасія Нікуліна, Марина Однорог
«Видавництво Фоліо», 2017
⠀
Уявіть на хвилинку, що всі годинники у світі зупинилися.
Ні, час залишився, але він більше не служить людям.
Він їм не потрібен.
Вони його не цінують.
⠀
Життя змінилося.
Настав апокаліпсис.
Реальність заповнили людські страхи і нічні жахіття.
Де сон, а де реальність?
Чи рудокосі янголи дійсно існують?
Чи вони рятують нас, чи, можливо, вони потребують нашого порятунку?
⠀
Ця книга досить незвична.
Складна.
Своєрідна.
Під певний настрій і період життя.
⠀
Мені все припало…
⠀
Вона наповнена болем.
А ще - роздумами про життя, про кохання, про людську сутність …
Про Майдан.
⠀
Авторкам вдалося показати реальність, огорнувши її у химерний «світ навиворіт».
Світ, де кати – це жертви, а жертви – вбивці.
⠀
Світ неоднозначний, бо час в ньому зупинився…
⠀
Цитата:
⠀
А наступної миті усе кидав. Навигадував собі! Насправді часу не існує. Є лише прилади для вимірювання часу. Їх вигадали люди для зручності. Бо люди звикли легковажити своїм вигаданим часом. Ділити його на порції, фасувати в пакунки, розкладати поличками свого життя. На тілі безліч шрамів… Колись наші пращури вірили, що сонце обертається довкруж землі, знадобилося чимало доказів, аби вони переконалися у протилежному. Так і з часом. Не час обертається довкола людських життів, то ми, люди, ходимо навкруги нього, аж доки спина не зігнеться дугою, очі не посліпнуть, ноги не зробляться чавунними – допоки не постаріємо. Час нікуди не поспішає. Він просто є. Минають люди.
⠀
Про авторів:
⠀
Вікторія Гранецька — українська письменниця-прозаїк. Лауреатка літературної премії Коронація слова: у 2011 році роман «Мантра-омана» здобув І премію.
⠀
Нікуліна Анастасія — українська письменниця, авторка книг у кількох стилях. Дебютний роман «Сіль для моря, або Білий Кит» здобув міжнародну українсько-німецьку літературну премію імені Олеся Гончара 2018 року у номінації «Проза» та відзнаку «Найкраща книга для підлітків» за підсумками року премії «Глиняний кіт — 2018».
⠀
Однорог Марина - засновник поетичного роз’єднання “Михайло Михайлович”, координатор мистецького фестивалю “Artgnosis”.
⠀
#примхливачитака
Вікторія Гранецька, Анастасія Нікуліна, Марина Однорог
«Видавництво Фоліо», 2017
⠀
Уявіть на хвилинку, що всі годинники у світі зупинилися.
Ні, час залишився, але він більше не служить людям.
Він їм не потрібен.
Вони його не цінують.
⠀
Життя змінилося.
Настав апокаліпсис.
Реальність заповнили людські страхи і нічні жахіття.
Де сон, а де реальність?
Чи рудокосі янголи дійсно існують?
Чи вони рятують нас, чи, можливо, вони потребують нашого порятунку?
⠀
Ця книга досить незвична.
Складна.
Своєрідна.
Під певний настрій і період життя.
⠀
Мені все припало…
⠀
Вона наповнена болем.
А ще - роздумами про життя, про кохання, про людську сутність …
Про Майдан.
⠀
Авторкам вдалося показати реальність, огорнувши її у химерний «світ навиворіт».
Світ, де кати – це жертви, а жертви – вбивці.
⠀
Світ неоднозначний, бо час в ньому зупинився…
⠀
Цитата:
⠀
А наступної миті усе кидав. Навигадував собі! Насправді часу не існує. Є лише прилади для вимірювання часу. Їх вигадали люди для зручності. Бо люди звикли легковажити своїм вигаданим часом. Ділити його на порції, фасувати в пакунки, розкладати поличками свого життя. На тілі безліч шрамів… Колись наші пращури вірили, що сонце обертається довкруж землі, знадобилося чимало доказів, аби вони переконалися у протилежному. Так і з часом. Не час обертається довкола людських життів, то ми, люди, ходимо навкруги нього, аж доки спина не зігнеться дугою, очі не посліпнуть, ноги не зробляться чавунними – допоки не постаріємо. Час нікуди не поспішає. Він просто є. Минають люди.
⠀
Про авторів:
⠀
Вікторія Гранецька — українська письменниця-прозаїк. Лауреатка літературної премії Коронація слова: у 2011 році роман «Мантра-омана» здобув І премію.
⠀
Нікуліна Анастасія — українська письменниця, авторка книг у кількох стилях. Дебютний роман «Сіль для моря, або Білий Кит» здобув міжнародну українсько-німецьку літературну премію імені Олеся Гончара 2018 року у номінації «Проза» та відзнаку «Найкраща книга для підлітків» за підсумками року премії «Глиняний кіт — 2018».
⠀
Однорог Марина - засновник поетичного роз’єднання “Михайло Михайлович”, координатор мистецького фестивалю “Artgnosis”.
⠀
#примхливачитака
March 19, 2019
Перегорнула останню сторінку книги і зрозуміла, як же сильно не хочеться критикувати. Але свою оцінку хочу пояснити.
Книга точно не моя. За всі 375 сторінок мені доля героїв була байдужісінька... Вони лишилися для мене якимись шаблонними і геть неживими. Головний герой Богдан взагалі не хотів мені уявлятися і якби не руде волосся Мири, то й вона також.
І якось ніби дивно, що не зачепило мене нічого, адже там йдеться відверто про наш Майдан, хоч і зветься він Ратушею. А в мене було лише липке відчуття, ніби цю тему сплюндровано...
Книгу можна було скоротити в 5 разів, як мінімум. Неможливо сказати напевне, про що ця історія, бо вона - як борщ, накидали, що під руку потрапило. Нема червоної нитки, яка би йшла наскрізно . Є купа історій, які чомусь не дуже хочуть триматися купи і живуть своїм життям. Може, для когось це добре, але мені не сподобалося.
Книга точно не моя. За всі 375 сторінок мені доля героїв була байдужісінька... Вони лишилися для мене якимись шаблонними і геть неживими. Головний герой Богдан взагалі не хотів мені уявлятися і якби не руде волосся Мири, то й вона також.
І якось ніби дивно, що не зачепило мене нічого, адже там йдеться відверто про наш Майдан, хоч і зветься він Ратушею. А в мене було лише липке відчуття, ніби цю тему сплюндровано...
Книгу можна було скоротити в 5 разів, як мінімум. Неможливо сказати напевне, про що ця історія, бо вона - як борщ, накидали, що під руку потрапило. Нема червоної нитки, яка би йшла наскрізно . Є купа історій, які чомусь не дуже хочуть триматися купи і живуть своїм життям. Може, для когось це добре, але мені не сподобалося.
Displaying 1 - 2 of 2 reviews