День усіх білок

by Irena Karpa

Украинската писателка Ирена Карпа е написала една история за приключения, за доброто, дружбата, свободата и Мечтата. Изпълнена с премеждия и хумор, с главоломни обрати и сложни ситуации, от които храбро се измъкват нашите герои – катерички и кучета, сови и къртици, лесничеи и бандити. История за това, което наистина е ценно в живота и колко е важно да се бориш за правата си, независимо кой си – възрастен, дете или горско животинче.

Няма да можете да се откъснете от сюжета до последната страница. „Денят на катериците“ е книга, която се харесва както на деца, така и на тези, които си мислят, че вече са възрастни.

96 pages, Hardcover

Published January 1, 2017

About the author

Irena Karpa (Ірена Карпа) graduated from the Kyiv National Linguistic University, majoring in English and French. Since 1997 she has been the front woman of the Qarpa band, specializing in a fusion of industrial music, punk-rock, hardcore and psychedelic trip-hop. Her first novel Znes Palionogo was published in 2000. After a long trip to the Southern Asia, she published another novel Freud would weep which was nominated for a prestigious prize. Since 2005 Irena has been working as a host at several major Ukrainian TV-channels and acting as a model for Playboy and Penthouse.
Irena Karpa was named the WRITER OF THE YEAR-2005. Freud would cry was the finalist of Book of the Year award of the BBC Ukraine.

Reviews

[Kate Squirrel · Rating 2 out of 5]

"День усіх білок" став для мене справжнім розчаруванням. Здавалося б, дитяча історія про звіряток, з чарівними ілюстраціями Наталки Гайди, товстенька і кумедна, хіба можна тут чогось остерігатися? Виявилося, ще й як.

Написала "День усіх білок" Ірена Карпа, до її творчості я зовсім не палаю прихильністю, проте мала надію, що в дитячій книзі все буде інакше. Не склалося. Герої книги — що білки, що собаки, що інші звірята — зовсім не схожі на тварин чомусь, а цілком собі люди, тільки пухнасті. Старша донька-білка Біггі, вона ж Біг сістер, сидить на дієті, є ще Мачо-Білк, з золотим зубом і кашкетом, у нього білочки-прихильниці, що мріють про подарунки "брендові, з перших ліній"... Мама білячого сімейства вічно про все забуває, а готує так, що діти викидають її страви через вікно, зате тато їх підгодовує тишком. Якась не дуже здорова сімейна атмосфера. По лісу ходить пара гопників в спортивних костюмах і говорить так: "Смарі, бєлка! - Харашо, шо нє у тєбя бєлка." Взагалі суржиком (або отакою перекрученою російською) говорить багато героїв книжки. Напевно, авторка хотіла наблизити книгу до життя, але літературна мова для того і є, щоб люди знали, як правильно треба говорити, а якщо в книжках буде суржик, звідки ж вони дізнаються? Тут ще є песик, якого звати Сракс. Багато жартів, які будуть зовсім не зрозумілі дітям, як от чому Кучерявчик схожий на ар-ен-бі співачку, про ті ж дієти і бренди, та й навіть я не вловила, де треба сміятися. Потужне втовкмачування моралі про збереження природи, про ницість чиновників (вони так і названі, товсті, всі в золоті, жінки з купою косметики, але як це пояснити дитині?) — не плавно, через сюжетну лінію, а прямим текстом. Сам сюжет дуже розгалуджений: спочатку про День усіх білок, який от-от настане, але про нього успішно забули до кінця книги, потім про пошуки летяги, а наприкінці все закрутилося в замах на життя лісника. І загалом книзі не вистачає літредактора: "шо", "надіти", продубльовані слова, білки спочатку чорні, потім у них руді китички, потім вони знову чорні...

Карпа присвятила цю книгу також Всеволоду Нестайку, за те, що навчив її писати книжки. Мені здається, що пан Всеволод настільки вище цього дивного гопницького гумору, як до Місяця й назад.

[Tetiana Dzhyhar · Rating 2 out of 5]

Писати погано дитячі книжки це більший гріх ніж писати погано дорослі книжки. Особливо здається взнаки той факт, шо їх тре дочитувати, бо дитині подобається
Максимально не зрозуміло для кого ця книжка, бо дошкільнятам і молодному шкільному віку буде заскладно з величезної купи дорослих жартів, а підліткам читати про лісових мешканців буде вже нуднувато.
Мене ж, як дорослу вибішували стереотипи про чиновник=мразь, тьотка з губами=рускоговоряща тупіца, та і самі вставки російської мені видавались недолугими.
Мені здається то найгірша "дитяча книжка", яка мені траплялась.
Можливо, вона вже застаріла, але вкурвила добряче.

[Anna Kozyuta · Rating 4 out of 5]

Така не зовсім дитяча казочка. Якщо подобається стиль Карпи, то можна почитати)

[Darya · Rating 3 out of 5]

У Карпатському лісі, в заповіднику, живе, поміж інших пухнастих мешканців, родина білок: мама, тато, старша сестричка Біґґі, Кучерявчик і молодша сестричка Манюня. Вони роблять запаси на зиму і готуються святкувати День усіх білок. А Кучерявчик ще й має потаємну мрію: навчитися літати, задля чого він хоче познайомитися з білкою-летягою і взяти у неї майстер-клас. Але якісь багатії-чиновники захотіли вирубати заповідний ліс, аби побудувати елітне житло, тож тваринам доведеться рятувати і ліс, і лісника, який вперто стоїть на захисті природи.

Це дуже важлива тема, яку конче треба дитячій аудиторії пропонувати. Але втілення щось у мене залишає багато запитань. Персонажі прописані придурковато; забагато не дуже потрібних для сюжету побічних персонажів, які введені, напевно, з розважальною метою, але жарти довкола них не завжди на дитячий рівень (наприклад, вся лінія про бренди і консюмеризм), тому я не певна, що ці віньєтки про Мачо-білка і його двох пригламуренних баришень будуть справді зрозумілі і смішні аудиторії молодшого шкільного віку. Сюжет теж дещо розпадається, нібито авторка просто почала писати про щось, а по ходу змінювала думку, довкола чого ж тут буде основна наративна арка. Що за "день усіх білок" і чому його слід було винести в назву - я, на жаль, не дуже зрозуміла.

Але деякі детальки дуже сподобалися: про завезену з Сибіру (wink-wink) білку-летягу, якій і в неволі приватного зоопарку нормально, фігня ця ваша свобода; те, що і суржикомовний гопник теж отримує наприкінці свою redemption scene, бо він, може, і не сильно культурний, але і він цю природу цінує.

[Daria Pidhirska · Rating 1 out of 5]

Господи, навіщо ЦЕ попалось мені в бібліотеці?
Я не прихильниця Карпи, ще з 17 років, але сподівалась, що в дитячій книжці тієї "типової" Карпи буде менше!
Дарма...
Книга неясно для кого... Чи то для підлітків, чи то для дошкільнят... Тупі жарти, банальні стереотипи на кожній сторінці, діалоги російською (для підкреслення "поганості" антигероїв), я особисто перекладала все дочці, коли читала, бо вона не розуміє російської.
Сюжет теж надзвичайно дивний, всього багато, а толку ніякого, починалось, як історія про пригоду і про мрію, закінчилось бандитськими розбірками і замахом на вбивство.
Я НЕ РЕКОМЕНДУЮ читати цю книгу вашим дітям: ніколи, за жодних обставин.
Дарма втрачений час.