Галицькі добровольчі полки СС – це унікальна та маловідома сторінка української військової історії. Створені майже водночас із дивізією військ СС “Галичина”, вони ніби перебували у її тіні та ніколи не ставали об’єктом історичної розвідки. Через це згадані полки овіяні багатьма міфами, зокрема їх помилково ототожнюють із дивізією, хоча вона завжди була самостійною військовою одиницею. Дослідження історії цих формувань дозволяє привідкрити завісу таємниці важливих моментів української військової історії. Наприклад, такі актуальні питання, як український добровольчий рух, ставлення нацистів до українців, взаємини українських добровольчих військ СС із УПА, військова звитяга українських вояків, оборона Тернополя від Червоної армії, участь галицьких добровольців у боротьбі з польськими та французькими партизанами тощо. Галицькі добровольчі полки СС проіснували недовго, проте залишили яскравий слід в історії української мілітарії. Ця книжка є першим в історіографії детальним дослідженням галицьких добровольчих полків СС № 4–8.
Цікава книга, яка написана максимально об'єктивно. Розваінчує низку міфів про дивізію "Галичина" - як негативних, так і позитивних. Ключова ідея книги: галицькі добровольці мали доволі розмите почуття національної ідентичності. Тобто, вони вважали себе патріотами, але часто зневажливо ставилися до УПА як до вояків, яким бракує вишколу, і навіть відмовлялися переходити на бік УПА, а відступали з нацистськими військами за межі України. І націоналістична пропаганда діяла на них лише в умовах доволі спокійної служби та слабкої дисципліни: як тільки доводилося брати участь у важких боях, солдати були просто гвинтиками воєнної машини - ключовим для них була вірність військовій присязі. А тому вони воювали і проти французьких макі, і проти більшовиків, і деколи навіть проти УПА (але останнє - через лише непорозуміння), хоча офіційно їх намагалися подати лише як борців проти більшовизму, а так вони начебто опиралися боротьбі проти інших противників Третього Райху.