В перший день я прочитала три сторінки цієї книжки, на другий, пишаючись собою - п‘ять, на третій - сімдесят, бо не могла відірватися. Це не моя перша книжка німецькою, але перша, яку я читала без словника (можу написати в CV, що рівень моєї німецької - романи для підлітків) і з цікавістю - бо найцікавіше, що для мене є в німецькій культурі і історії крутиться навколо Стіни і поділів на Схід та Захід.
В Гамбургу тринадцятилітня дівчинка, після смерті мами, яка колись втекла зі Східної Німеччини, вирішує поїхати до родичів у Єну, перейшовши кордон у неочевидному напрямку. Всі хто може переконує їі, що цього не варто робити, але Лілі знаходить напівлегальний шлях і переїжджає до родини, а ми спостерігаємо різниці і схожості між двома Німеччини очима підлітка. Все відбувається в 1988 році і читачі знають, що весь драматизм ситуації незабаром буде знівельований. Я собі згадувала Unorthodox і дискусії про те, як показати два протилежні середовища, не стереотипізуючи. Ось приблизно так як у цьому романі, який зосереджується на стосунках між людьми і похмурих родинних таємницях. Нові друзі Лілі на Сході не розуміють, як вона могла відмовитися від благ цивілізації, але частина з них також ніколи б не перейшла на той бік, просто тому, що вони звикли до своїх двориків, сусідів і родичів. Там є декілька персонажів - переконаних комуністів, але вони не є втіленням зла, та й ніхто, зрештою не є втіленням зла. Роман був написаний на початку 2000-х для аудиторії, яка виросла після падіння стіни і якій залишилися лише спогади і набори стереотипів.