Дерева на дахах

by Олександр Вільчинський

Роман «Дерева на дахах» — це не тільки оповідь про життєві пошуки «неспокійної» людини, «героя свого часу» — Якова Довганя, бунтівника із довгим сивим хвостом і кільчиком у вусі. Це насамперед роман про Місто, про Тернопіль, що схожий на кораблик, про тернопільські будинки, схожі на кораблики, і про тернопільські кораблики, схожі на будинки, на дахах яких, до того ж, ще й ростуть дерева. Про тернопільську забігайлівку «для інтелектуалів і митців» «Пінгвін», а також про будинки, дерева та забігайлівки в інших містах, про одвічні стосунки між митцем і алкоголем, а ще про котів, чоловічу дружбу і справжню любов до Жінки. Чи то пак, до жінок. Словом, усім українським інтелектуалам, хто так і не дочитав «Улісс» Джойса, присвячується

345 pages, Paperback

First published January 1, 2010

Reviews

[Arkadii Tkachuk · Rating 4 out of 5]

З одного боку - дуже типовий текст для сучукрліту першої декади нового тисячоліття. Роман нічим не починається і нічим не закінчується: замальовка з життя провінційного спитого фотографа, яке зводиться переважно до спогадів та ностальгії. Як на мене, то розвитку персонажів - немає, урбаністичний простір описаний достатньо детально, щоб закріпитися на ментальній системі координат, але він не осмислений - тільки описаний. Коло спілкування ліричного героя наче й різнобарвне, але під кінець здається, що це - один і той же товариш по чарці з різними іменами у різних ситуаціях. Якщо Біллі Мілілган в одному тілі мав десятки особистостей, то чоловіки в романі - це одна особистість з десятком тіл.

Але! Але.
Текст читається плавно, неспішно, він цікавий і ненав'язливий. Вульгарності чи провокативна забужківська відвертість (яка тільки й "відвертає") відсутні, як і протилежність - моралізаторство. Внутрішні конфлікти героя - не надумані, а впізнавані й справжні. Думаю, я сам почуватимуся схоже у сорок три, скажімо. Життєва філософія героя хоч і не відзначається глибиною, але вкорінена в повсякденні, виплекана простором, у якому той живе. Вона анітрохи не виглядає штучною чи надуманою: всьому сказаному віриш. І книга постає у вигляді розмови фотографа із читачем, і я - як читач - лишився більш ніж задоволений.

[Volodymyr Okarynskyi · Rating 4 out of 5]

в книзі багато Тернополя. дія відбувається десь наприкінці 2000-х, також багато спогадів про 1990-ті. так що тим, хто любить Тернопіль і околиці, любить впізнавати в книжках знайому топографію, - сюди!
до речі, тут і немало Києва, є Чернівці, Одеса, і навіть Ланівці!)
я боявся, що то детектив. натомість, автор розповідає про богемне середовище фотомитців, журналістів, письменників. якщо не помиляюся, все ще рідкість у нашій літературі.

[Maria T · Rating 4 out of 5]

взяла цю книгу до рук, аби відпочити після високого читання. загалом вдалось, хоча в певний момент відчувала втому від нескінченного потоку подій, котрі нібито збираються в загальне полотно

так чи інакше, в перший день читання я з десяток разів пирснула від сміху, а то вартує багато