"Нічна птаха витріщалася на денну своїми круглими очиськами, крутила головою. Отакої! Невже й справді їй поміж усього птаства дісталися найгірші години доби? Вона нічого з того, чим так тішився Жайворонок, не чула й не бачила. Її час – темрява, зірки й тиша. Нема чим похвалитися. І от Сова вирішила: досить! Досить бути нічною птахою! Почухала собі черевце лапкою – і виголосила невеличку промову: – Відтепер стану ранньою пташкою!.."
Гали́на Костянти́нівна Вдовиче́нко (*народилась21 червня 1959, Кольський півострів) — українська журналістка та письменниця у 1959 році на Кольському півострові за Полярним колом. У дитинстві разом з родиною часто переїжджала з місця на місце. Навчалась у школах Івано-Франківська, Надвірної, Рави-Руської, Москви, постійно бували у бабусі з дідом у селі Отинія Коломийського району Івано-Франківської області, на батьківщині батька. Закінчила філологічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка.
Живе у Львові.Працює заступником головного редактора щоденної газети «Високий Замок». Має доньку та сина.
Галина Вдовиченко дебютувала у 2008 році - з романом «Пів’яблука», який вийшов у видавництві «Нора-Друк» (Київ) і став лідером продажів на стенді видавництва під час роботи Львівського Форуму видавців-2008. Перший тираж книжки розійшовся протягом місяця. Відзнаки:
- Спеціальна відзнака конкурсу «Коронація слова-2008» «Вибір видавців» (перша в історії конкурсу) - за роман «Пів’яблука».
- Диплом «Дебют 2008 року» у номінації «Кращий автор» від книготоргової мережі ЕМПІК
- 2-е місце у конкурсі «Найкраща українська книга-2009» за версією читачів та журі тижневика «Кореспондент» (роман «Пів’яблука»).
- Роман «Замок Гербуртів» (Тамдевін») отримав 1-шу премію у номінації «романи» на Всеукраїнському конкурсі романів, п’єс та кіносценаріїв «Коронація слова»-2009.
- Спеціальна відзнака «Гранд-Коронація слова» (роман «Хто такий Ігор?»).
- Перше місце у номінації «Оригінально оформлене та проілюстроване видання» на Міжнародному дитячому фестивалі у Львові (травень 2011), відзнака «Книжкового Левеня» (казкова повість «Мишкові миші»).
- 2-е місце у номінації «Світ дитинства» та 3-є місце у номінації «Мистецтво друку» у національному конкурсі «Краща книга України» (2011), засновник - Держкомтелерадіо України (казкова повість «Мишкові миші»).
- Короткий список Літературної премії Бі-бі-сі-2011. Роман «Бора» - у п’ятірці фіналістів.
- 1-а премія у номінації «прозові твори для дітей» у Всеукраїнському конкурсі романів, п’єс та кіносценаріїв «Коронація слова»-2012 – за казкову повість «Ліга непарних шкарпеток».
Ми з сином щиро любимо героїв прочитаних нами дитячих книг Галини Вдовиченко: й усіх "36 і 6 котів-детективів", і "Чорну-чорну курку". Сова та Жайворонок, утім, стали винятком.
Цей твір зовсім інший, ніж згадані мною. У ньому немає гумору, від якого читачі нестримно регочуть і на який ми очікували. Історія про Сову та Жайворонка радше нагадує традиційні байки, хіба що форма не віршована. Решта ж — практично один в один: двоє героїв-антагоністів, які уособлюють типові людські характери (нескладно здогадатися, які), нехитра алегоричність, трошки комізму (не плутати зі згаданим мною вище гумором), чітко сформульована мораль тощо. Мабуть, саме через цю відверту повчальність синові не надто припала до вподоби ця книга. Зате я оцінила художнє оформлення книги: стильно, оригінально й зі смаком.
Це оповідання сучасної української письменниці Галини Вдовиченко про сову, яка прагнула змінити свій графік і прокидатися рано-вранці, як жайворонок. У підсумку: Сова і Жайворонок нарешті поладнали і зрозуміли, що краще кожному лишатися собою. Це ще більше зміцнило їхню дружбу, і тепер вони бачаться вдосвіта або ж надвечір і розповідають одне одному про красоти улюбленої для кожного пори: для Сови — ночі, а для Жайворонка — дня.
Мене зацікавили харизматичні ілюстрації Христини Лукащук, тому придбала книжку собі в колекцію. Також цікава казка про те, що всі люди різні і нам не треба всім робити одне й те саме.
В цій книзі птахи-друзі ніяк не могли разом провести цілий день, адже ці птахи мають різні біоритми. Жайворонку цікаво, що ж так сові подобається вночі, а сові цікаво чому ж жайворонок полюбляє день. Птахи вирішили помінятись місцями і прожити життям один одного. Для того, щоб дізнатись про цю пригоду потрібно читати книгу)) В книзі надзвичайно гарно описано красу, яку ми спостерігаємо вдень. Читаючи ніби чуєш спів птахів і відчуваєш різні аромати зелені. Чомусь впевнена була, що сова не зможе довго протриматись без сну вдень. А з жайворонком навпаки. На мою думку, ця пташка активна і дуже витривала. Читаючи про пригоду, коли жайворонок випав з крила сови, ми аж з сином подих затамували. Кожна тварина, пташка створена так, щоб жити їй було комфортно на землі. Ми можемо змінити умови життя, харчування тварини. Але чи зможе вона прожити в таких умовах довго?