У книзі Юрія Винничука постає дивовижний світ, побачений очима дитини, де реальність переплітається з фантастикою, а казка з дійсністю, де чарівниці й відьми такі ж буденні, як сажотруси або двірники. Світ мальовничих видінь і снів, марева розбурханої уяви пов’язані з малою батьківщиною автора - містом Станіславом (тепер Івано-Франківськ).
Yuri Vynnychuk (sometimes spelled as Yuriy Vynnychuk, Yuryy Vynnychuk, Iurii Vynnychuk, Yurii Vynnychuk, Jurij Wynnytschuk, Jurij Wynnyczuk, Jurij Vіnіčuk, Youri Vinitchouk) is a contemporary Ukrainian writer.
Не знаю чи то через те, що я цю книжку прослухав за один день : в лісі коли грузив дрова, вдома, коли їх різав і складав, і врешті, на розкішній божественній гойдалці, коли відпочитав з на стільки голосно муркітливим кошеням, що його purr майже перекривав аудіокнижку. Але. Але книга мені на стільки сподобалася, що з легкістю можу назвати її найкращою у Винничука. Отже, шо тут є? Магічний реалізм, міфолонізоване дитинство, повна відсутність обіцяного Станилавова (ці історії могли б відбуватися в будь-якому місті і від цього сюжет би ні скілечки не постраждав) і (Алілуя!) відсутність цих примітивно-гидотних порнографічних замальовок, які потім стали візитівкою автора. Відчувається вплив Шульца, що не дивно, адже Винничук його перекладав (в Андруховича вийшло ліпше). Висновок: це єдина книжка Винничука, яку я дійсно можу порекомендувати до прочитання!
P. S. Ну ок, "Аптекар" теж більш менш стерпна річ.
Одна із перших книжок і вона прекрасна. Особливо короткі оповіді, з багатою поетикою, з дуже близьким мені фантазійним світом, хай іноді надто кучерявий та звивистий. Інший, світлий Винничук, що поринає у власне дитинство. Шкода, що він більше так не пише. Окрема любов - серія "Тета Амалія".
Досить непогана збірка історій. Від неї віє дитинством, і не лише автора, а й своїм власним. Дитина в ранніх оповіданнях - збірний персонаж з усіх діток пост-радянського світу. З сторінок віддає ароматом очікування Різдва, літа, зустрічі з друзями та чергового рейду по ягодам сусідніх дворів. Але глобально, не можу сказати, що книжка мені сподобалась - чим далі від дитинства, тим менш цікаво. Остання казка виявилась сухою і не цікавою, та й в додачу не такою ж уже казкою.
Дуже хороша збірка старих оповідань. Автор запрошує читача в дивовижний світ спогадів, уяви, казок. У чарівний світ дитинства. Не дивлячись на певні діалекти, у Винничука чудовий стиль описувати природу, запахи, смаки і вищі почуття.