What do you think?
Rate this book
Палімпсест #2
Альянс
Волелюбне минуле зіштовхнулось з деспотичним сьогоденням. Стожар та дарвенхардка - закляті вороги...хай навіть ніколи не бачились раніше.
Просто не може бути по-іншому. Не в імперії, де знищується геть усе, що видається загрозливим для чинного порядку. І де Стожари та пам'ять про їх державу Патрію - найстрашніша з усіх загроз. Але коли опиняєшся віч-на-віч з людиною, що схожа на тебе, як дві краплі води, виникає питання: а чи все так однозначно? Анна, Ханна та їх друзі вирішують не йти визначеним іншим шляхом. Вони укладають альянс - кожна має, що запропонувати іншій. Кожна має, чого забажати на заміну. І так, тягнучи за ниточки обіцянок, герої книги вирушають у мандрівку Циркутою. В якій усякий матиме змогу показати своє справжнє обличчя. І ще ж не слід забувати, що палімпсест не може мати тільки один шар розповіді. І з-під ідеально припасованих одна до одної сталевих плит тиранічної держави от-от і проб'ються промені, що кинуть світло на багато таємниць минулого. На те, яким був Метейський край, коли ним не правили ще белати. На те, ким насправді були Стожари. І як же здолати нездоланних.
Ще більше пригод, загадок та пристрасті варто очікувати від другої книги трилогії "Палімпсест", що має назву "Альянс".
Просто не може бути по-іншому. Не в імперії, де знищується геть усе, що видається загрозливим для чинного порядку. І де Стожари та пам'ять про їх державу Патрію - найстрашніша з усіх загроз. Але коли опиняєшся віч-на-віч з людиною, що схожа на тебе, як дві краплі води, виникає питання: а чи все так однозначно? Анна, Ханна та їх друзі вирішують не йти визначеним іншим шляхом. Вони укладають альянс - кожна має, що запропонувати іншій. Кожна має, чого забажати на заміну. І так, тягнучи за ниточки обіцянок, герої книги вирушають у мандрівку Циркутою. В якій усякий матиме змогу показати своє справжнє обличчя. І ще ж не слід забувати, що палімпсест не може мати тільки один шар розповіді. І з-під ідеально припасованих одна до одної сталевих плит тиранічної держави от-от і проб'ються промені, що кинуть світло на багато таємниць минулого. На те, яким був Метейський край, коли ним не правили ще белати. На те, ким насправді були Стожари. І як же здолати нездоланних.
Ще більше пригод, загадок та пристрасті варто очікувати від другої книги трилогії "Палімпсест", що має назву "Альянс".
544 pages, Hardcover
First published January 1, 2018
6 people are currently reading
47 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 15 of 15 reviews
July 31, 2018
У другій книзі трилогії Палімпсест дізнаємося детальніше про історію Патрії та значно більше про Стожарів, про їх велич та падіння. «Альянс» - це поєднання двох історій, в одній продовжуються пригоди головних персонажів з попередньої книжки, а у другій розповідається про минуле, коли Патрія ще існувала, а Стожари були могутніми. У книзі достатньо добре поєднані описи з активними діями протагоністів. Очікую продовження.
Мінус – бракує карти)
Мінус – бракує карти)
November 27, 2022
Ну що ж, «Альянс» у порівнянні з першою частиною трохи збавив динаміку оповіді, але глибше занурився в світобудову, чому я була невимовно рада.
У цій частині наші герої – Анна і ко та Ханна та Всевлад (зневажливо) укладають між собою угоду, бо у кожного є те, що потрібне іншій стороні, та вирушають у мандрівку Циркутою, а в процесі знайомляться між собою, конфліктують та рятують одне одному життя, тим самим стаючи ближчими та розмиваючи поняття між ‘друг’ та ‘ворог/ тимчасовий союзник’.
Паралельно до їхньої, розгортається сюжетна лінія одного з останніх Стожарів – Чорногора. Разом з ним ми переносимося на 800 років назад, коли Патрія була ще вільною незалежною державою та спостерігаємо за подіями, які призвели до її падіння та підкорення нещадною імперією Циркутою.
Чесно кажучи, чисто психологічно, «Альянс» було дуже важко читати, особливо зараз. Якщо в першій частині Патрія була такою собі умовною державою, яку колись підкорили і якій ти ніби і співчуваєш, але не особливо засмучуєшся, то в «Альянсі» ми бачимо Патрію очима людини, яка там жила, любила і була щаслива. І в якої це все забрали. Ми бачимо людей, знайомимося з їхніми традиціями, закохуємося в архітектуру міст, тільки щоб в наступному ж розділі побачити це саме місце вже очима Анни, вісімсот років по тому, і зненавидіти все, що циркутці ‘відбудували’, переназвали і присвоїли. Усі ті пам’ятники завойовникам, які розставили по колись вільному місту. Увесь той блиск і розкіш, якими відчайдушно намагаються прикрити геноцид, колись скоєний на цих вулицях. І в розділах Чорногора це постійне відчуття біди, що наближається і якої ти знаєш, що не уникнути. Коротше, може накрити ПТСР, тому вважайте.
І тим не менше, є в цьому всьому якась дрібка надії, бо навіть після 800 років окупації герб Патрії з’являється на її колишніх теренах і ми усвідомлюємо, що якимось чином там все ще залишилися люди, готові віддати за нього життя. І новий Стожар, готовий захищати цих людей до останнього.
У кінці я взагалі просто внутрішньо верещала, бо останні рядки дуже нагадали мені одну з моїх найулюбленіших сцен з «Баффі» (якщо я звісно все правильно зрозуміла), плюс ця сцена була просто ідеально зацикльовувала дві паралельні сюжетні лінії, які були в «Альянсі», тому мене просто переповнювало емоціями.
Звісно, у мене є і зауваження (ну а як же без них) і в даному випадку вони до персонажів. Отже у нас є Анна, Ханна, Всевлад, Тигран, Либідь, Златодара, Тарас, Вишена + Адам (здається нікого не забула). З них усіх тільки у трьох (Анни, Ханни та Всевлада) є якісь сюжетні лінії, решта відчувається в основному як масовка, яка незрозуміло що взагалі робить в усій цій подорожі. Ну ок, я ще можу зрозуміти присутність Тиграна – він любовний інтерес Анни і її захищає, але він абсолютно залежний від неї персонаж. У нього немає жодних власних цілей, бажань, мети, емоцій, які не пов’язані з Анною. І я ще якось більш менш терпіла це все, бо наївно сподівалася, що все-таки є якийсь задум і всі ці персонажі тут не просто так. Але потім коли не принісши до цієї історії нічого унікального, не зробивши нічого такого, що не міг зробити жоден інший персонаж, я почала сильно в цьому сумніватися. Для чого в цій історії Тарас? Щоб імітувати якусь присутність любовного трикутника і бісити мене особисто? Либідь тут просто в ролі милої молодшої сестри Тиграна, щоб було не так очевидно, що в нього немає особистості поза Анною? Чому Вишена далі з ними, яку роль вона відіграє після того, як її героїчно врятували? Чому мені має бути не байдуже до її небажання бути матір’ю? Господи, просто відпустіть її, і мені голову не морочте. Я все ще дуже сподіваюся, що можливо у всіх них буде якась важлива роль в третій частині, але випадок зі Златодарою мене дуже розчарував.
Ще був один момент, який трохи вибісив. Коли вже під кінець Ахаз допитує Анну про Павутиння, там є такий рядок:
“Може, він сказав «Павутиння», а я одразу почула «Тигран».
І це просто АААААААААААААА, бо буквально декілька сотень сторінок тому Анна, цілком заслужено, мало не відірвала Тарасу голову, коли він посмів припустити, що вона хоче залишитися в цьому світі тільки через те, що закохалася в Тиграна, а вона йому на це видала цілу промову, про людей з Павутиння, які її врятували і яких вона вважає своїми людьми і перед якими відчуває обов’язок і т.д. і т.п. Але тепер коли над Павутинням нависла загроза все що вона чує це «Тигран», не «Тигран, Либідь, Златодара, Ждан, Воля, решта людей», ні це тільки «Тигран». Фемінізм вистрелив собі в ногу.
Ще мені зовсім не цікаві головні любовні лінії, бо дуже вже вони нудні та передбачувані. Чесно слово, може це моя дурна натура, завжди хотіти того, чого мені не дають, але як же хотіло перетасувати героїв і звести Ханну з Тиграном та Анну з Всевладом. У тих коротеньких сценах, де він був лише з Ханною у Тиграна раптом з’являлася особистість і вона з ним набагато цікавіша, ніж з Всевладом, тому я дуже старанно вчитувалася між рядків, щоб не пропустити жодного маленького моменту між ними. Ну а Анна з Всевладом були б дуже токсичні, абсолютно нездорові, але яка б це була драма. Мені здається, воно того вартувало б.
Одним словом, може здаватися, що зауважень у мене більше, ніж того, що сподобалося, але це насправді не так, бо мені «Альянс» дуже сподобався і тепер я нервово поглядаю на «Батьківщину» і дуже переживаю чи встигнуть там сповна розкрити все те, що мені хочеться, щоб розкрили. Чесно кажучи, просто дуже подобається цей світ і хочеться в ньому варитися подовше – щоб це була не трилогія, а семикнижжя, бо щось мені слабо ввіриться, що таку могутню та давню імперію як Циркута буде легко повалити за ту одну книжку, що залишилася.
У цій частині наші герої – Анна і ко та Ханна та Всевлад (зневажливо) укладають між собою угоду, бо у кожного є те, що потрібне іншій стороні, та вирушають у мандрівку Циркутою, а в процесі знайомляться між собою, конфліктують та рятують одне одному життя, тим самим стаючи ближчими та розмиваючи поняття між ‘друг’ та ‘ворог/ тимчасовий союзник’.
Паралельно до їхньої, розгортається сюжетна лінія одного з останніх Стожарів – Чорногора. Разом з ним ми переносимося на 800 років назад, коли Патрія була ще вільною незалежною державою та спостерігаємо за подіями, які призвели до її падіння та підкорення нещадною імперією Циркутою.
Чесно кажучи, чисто психологічно, «Альянс» було дуже важко читати, особливо зараз. Якщо в першій частині Патрія була такою собі умовною державою, яку колись підкорили і якій ти ніби і співчуваєш, але не особливо засмучуєшся, то в «Альянсі» ми бачимо Патрію очима людини, яка там жила, любила і була щаслива. І в якої це все забрали. Ми бачимо людей, знайомимося з їхніми традиціями, закохуємося в архітектуру міст, тільки щоб в наступному ж розділі побачити це саме місце вже очима Анни, вісімсот років по тому, і зненавидіти все, що циркутці ‘відбудували’, переназвали і присвоїли. Усі ті пам’ятники завойовникам, які розставили по колись вільному місту. Увесь той блиск і розкіш, якими відчайдушно намагаються прикрити геноцид, колись скоєний на цих вулицях. І в розділах Чорногора це постійне відчуття біди, що наближається і якої ти знаєш, що не уникнути. Коротше, може накрити ПТСР, тому вважайте.
І тим не менше, є в цьому всьому якась дрібка надії, бо навіть після 800 років окупації герб Патрії з’являється на її колишніх теренах і ми усвідомлюємо, що якимось чином там все ще залишилися люди, готові віддати за нього життя. І новий Стожар, готовий захищати цих людей до останнього.
У кінці я взагалі просто внутрішньо верещала, бо останні рядки дуже нагадали мені одну з моїх найулюбленіших сцен з «Баффі» (якщо я звісно все правильно зрозуміла), плюс ця сцена була просто ідеально зацикльовувала дві паралельні сюжетні лінії, які були в «Альянсі», тому мене просто переповнювало емоціями.
Звісно, у мене є і зауваження (ну а як же без них) і в даному випадку вони до персонажів. Отже у нас є Анна, Ханна, Всевлад, Тигран, Либідь, Златодара, Тарас, Вишена + Адам (здається нікого не забула). З них усіх тільки у трьох (Анни, Ханни та Всевлада) є якісь сюжетні лінії, решта відчувається в основному як масовка, яка незрозуміло що взагалі робить в усій цій подорожі. Ну ок, я ще можу зрозуміти присутність Тиграна – він любовний інтерес Анни і її захищає, але він абсолютно залежний від неї персонаж. У нього немає жодних власних цілей, бажань, мети, емоцій, які не пов’язані з Анною. І я ще якось більш менш терпіла це все, бо наївно сподівалася, що все-таки є якийсь задум і всі ці персонажі тут не просто так. Але потім коли не принісши до цієї історії нічого унікального, не зробивши нічого такого, що не міг зробити жоден інший персонаж, я почала сильно в цьому сумніватися. Для чого в цій історії Тарас? Щоб імітувати якусь присутність любовного трикутника і бісити мене особисто? Либідь тут просто в ролі милої молодшої сестри Тиграна, щоб було не так очевидно, що в нього немає особистості поза Анною? Чому Вишена далі з ними, яку роль вона відіграє після того, як її героїчно врятували? Чому мені має бути не байдуже до її небажання бути матір’ю? Господи, просто відпустіть її, і мені голову не морочте. Я все ще дуже сподіваюся, що можливо у всіх них буде якась важлива роль в третій частині, але випадок зі Златодарою мене дуже розчарував.
Ще був один момент, який трохи вибісив. Коли вже під кінець Ахаз допитує Анну про Павутиння, там є такий рядок:
“Може, він сказав «Павутиння», а я одразу почула «Тигран».
І це просто АААААААААААААА, бо буквально декілька сотень сторінок тому Анна, цілком заслужено, мало не відірвала Тарасу голову, коли він посмів припустити, що вона хоче залишитися в цьому світі тільки через те, що закохалася в Тиграна, а вона йому на це видала цілу промову, про людей з Павутиння, які її врятували і яких вона вважає своїми людьми і перед якими відчуває обов’язок і т.д. і т.п. Але тепер коли над Павутинням нависла загроза все що вона чує це «Тигран», не «Тигран, Либідь, Златодара, Ждан, Воля, решта людей», ні це тільки «Тигран». Фемінізм вистрелив собі в ногу.
Ще мені зовсім не цікаві головні любовні лінії, бо дуже вже вони нудні та передбачувані. Чесно слово, може це моя дурна натура, завжди хотіти того, чого мені не дають, але як же хотіло перетасувати героїв і звести Ханну з Тиграном та Анну з Всевладом. У тих коротеньких сценах, де він був лише з Ханною у Тиграна раптом з’являлася особистість і вона з ним набагато цікавіша, ніж з Всевладом, тому я дуже старанно вчитувалася між рядків, щоб не пропустити жодного маленького моменту між ними. Ну а Анна з Всевладом були б дуже токсичні, абсолютно нездорові, але яка б це була драма. Мені здається, воно того вартувало б.
Одним словом, може здаватися, що зауважень у мене більше, ніж того, що сподобалося, але це насправді не так, бо мені «Альянс» дуже сподобався і тепер я нервово поглядаю на «Батьківщину» і дуже переживаю чи встигнуть там сповна розкрити все те, що мені хочеться, щоб розкрили. Чесно кажучи, просто дуже подобається цей світ і хочеться в ньому варитися подовше – щоб це була не трилогія, а семикнижжя, бо щось мені слабо ввіриться, що таку могутню та давню імперію як Циркута буде легко повалити за ту одну книжку, що залишилася.
Read
September 13, 2020Завжди важко писати відгуки на продовження серій. Анна мене перестала напрягати - ура, але тут її було дещо менше (і Ханни - теж(((( Друга частина - це знайомство з імперією зблизька, з усякими її несправделивостями, а також із культурою белатів, яка по-своєму може заворожувати - десь так, як чудуєшся з незнищенності медоїда, гиги, і взагалі того, нащо він такий треба, з тим своїм паскудним характером.
Ну і також тут ми дізнаємося, як імперія захопила Патрію - тут є файний підступний поворот (взагалі їх наприкінці два таких, і один закидає удочку на третю частину, в якій цікаво буде прочитати мотивацію декого - приблизно здогадуюсь, що то може бути, цікаво, чи вгадала).
Ну і також тут ми дізнаємося, як імперія захопила Патрію - тут є файний підступний поворот (взагалі їх наприкінці два таких, і один закидає удочку на третю частину, в якій цікаво буде прочитати мотивацію декого - приблизно здогадуюсь, що то може бути, цікаво, чи вгадала).
August 16, 2018
Книга друга “Альянс” Ярина Каторож, Трилогія «Палімпсест», «Видавнича група КМ-БУКС», 2017.
ЧИТАТИ 👨🏼💻: 4/5 ( ⭐️⭐️⭐️⭐️).
Друга книга «Альянс» мене теж не залишила байдужою! Чудова робота!
Історія заплітається все складніше. Героі розкриваються з іншого боку. Більше пристрасті і вогню. Дуже не передбачувані повороти сюжету. Читаючи ти все глибше занурюєшся в краіну Стожарів. Ця книга розкриває дуже багато деталей з історіі та побуту цього фентезійного світу.
Любов... дружба... зрада...
Вкінці навіть мала «гусячу шкіру» 🤫
Тепер з нетерпінням чекаю на третю книгу.
Авторка створила дуже реалістичний, фентезійний світ 👏🏼
Книгу я замовила у автора @katorozhart особисто через Instagram, отримала дуже швидко і з автографом.
ЧИТАТИ 👨🏼💻: 4/5 ( ⭐️⭐️⭐️⭐️).
Друга книга «Альянс» мене теж не залишила байдужою! Чудова робота!
Історія заплітається все складніше. Героі розкриваються з іншого боку. Більше пристрасті і вогню. Дуже не передбачувані повороти сюжету. Читаючи ти все глибше занурюєшся в краіну Стожарів. Ця книга розкриває дуже багато деталей з історіі та побуту цього фентезійного світу.
Любов... дружба... зрада...
Вкінці навіть мала «гусячу шкіру» 🤫
Тепер з нетерпінням чекаю на третю книгу.
Авторка створила дуже реалістичний, фентезійний світ 👏🏼
Книгу я замовила у автора @katorozhart особисто через Instagram, отримала дуже швидко і з автографом.
August 24, 2020
Серце нестримно калатає від прочитання другої частини, адже всі ті пригоди і події, які проживаєш з головними героями не полишають розум у спокою після прочитання розділу чи закриваючи книгу.
В другій частині більш детально розказано історію Стожарів, їх побут і життя, а також їхню сутність. Як жила Патрія до завоювання Циркутою і як саме відбулося це завоювання.
Описи подій, речей є достатньо деталізованими, що дає змогу чітко уявити їх.
Також тема Стожарів, старовірів з додаванням теми рун це дійсно в ціль.
Не очікувала, що українські молоді автори можуть здивувати і захопити своїми сюжетами так сильно.
В другій частині більш детально розказано історію Стожарів, їх побут і життя, а також їхню сутність. Як жила Патрія до завоювання Циркутою і як саме відбулося це завоювання.
Описи подій, речей є достатньо деталізованими, що дає змогу чітко уявити їх.
Також тема Стожарів, старовірів з додаванням теми рун це дійсно в ціль.
Не очікувала, що українські молоді автори можуть здивувати і захопити своїми сюжетами так сильно.
July 7, 2019
Для мене завжди другі книги трилогій якісь слабші: немає тієї новизни та ВАУ ефекту як в першій, або замало розв’язок та пояснень як в третій. З цією книгою все вийшло не так. «Альянс» не поступився «Стожару» нічим, ба навіть став трошки кращим за попередню книгу трилогії. І от чому:
1. Кількість локальних зон сюжету зменшилась. В «Стожарі» були три: «Львів», «Сколіс-дарвенхардці» та власне «Стожар». В цій нас покинув «Львів», «Сколіс-дарвенхардці» та «Стожар» успішно об’єднались в «Альянс-аля-братство кільця» і як окраса книги з’явилась зовсім нова сюжетна лінія, сюжетна локальна зона яку я б назвав «праСтожари». Ці зміни дозволили дізнатись про нові деталі світу Стожарів, «побачити» цікаві місця (які авторці прийшли до уяви чистячи картоплю :) ), довше прожити історію поряд із старими та новими героями. Це однозначно плюс книги.
2. «праСтожари» – ця сюжетна лінія саме те, що я і хотів від «Палімпсесту» коли купляв першу книгу. Як зрештою і лінія «Стожар», про що писав у своєму відгуку на першу частину. Заявились нові цікаві герої, неочікувані події, історії та легенди світу, перипетії повели вперед та познайомили мене з купою фентезійних елементів, якими й має приваблювати читачів книга в жанрі фентезі.
3. Були моменти, які дійсно вразили, і ось які: історія Чорногіра; «квітник» Чорногіра; Смоляна; лікування хворих Стожарами; те, яким чином Патрія росла демографічно; кінцівка книги; продумані героями легенди Альянсу перед відправкою в путь – «в Мордор» :)
4. Кінцівка книги "агонь"! Невже я побачу велетів!? :)
Загалом друга книга суттєво розкрила світ та вдало впоралась із роллю містка між початком і кінцем історії. Не виникає відчуття «замало» чи «незрозуміло». Є чітке відчуття: «Коли ж я зможу прочитати «Батьківщину», третю книгу трилогії» :)
Попри позитив, хочу наголосити і про негатив. Але він спровокований тільки моїм суб’єктивним сприйняттям і нічим іншим.
1. Анна та Ханна. Я плутався. Увесь час. Під кінець книги особливо. Важко ідентифікувати коли Ханни текст, а коли Анни. Це відібрало плавність читання і не дозволило зробити повне занурення в їх історії.
2. Нетипові для світу Стожарів слова: «фантастично», як прилад. А от коли Анна щось таке видавала – то це навпаки було дуже-дуже оригінально. Але від мови інших героїв (ну, окрім Тараса) я очікував чистішої мови.
3. Динаміка сюжету. Вона в книзі посередня. Тільки в кінці пішло краще.
4. Повтори. Декілька разів відчувалось повторення сюжетних сцен, чи що. «Пішли. Повернулись. Пішли. Повернулись туди ж»
5. Кохання. НМСД: його тут забагато :) Три пари як мінімум – і у всіх все ніби файно йшло. Хоча потім пішов цікавий зашквар :) І це плюс.
6. Обсяг книги завеликий, попри те, що історія й не так динамічна. Дуже багато приділено уваги деталям світу: одяг, кольори, звуки, риси обличчя, вага тіла і комплекси через неї, зброя і бої. Так, вперше це почитати було добре, але коли повторюється – то це мене не радувало.
Ну, наче все. Якось так :)
Загалом книга сподобалась. Із задоволенням чекатиму на продовження-закінчення.
1. Кількість локальних зон сюжету зменшилась. В «Стожарі» були три: «Львів», «Сколіс-дарвенхардці» та власне «Стожар». В цій нас покинув «Львів», «Сколіс-дарвенхардці» та «Стожар» успішно об’єднались в «Альянс-аля-братство кільця» і як окраса книги з’явилась зовсім нова сюжетна лінія, сюжетна локальна зона яку я б назвав «праСтожари». Ці зміни дозволили дізнатись про нові деталі світу Стожарів, «побачити» цікаві місця (які авторці прийшли до уяви чистячи картоплю :) ), довше прожити історію поряд із старими та новими героями. Це однозначно плюс книги.
2. «праСтожари» – ця сюжетна лінія саме те, що я і хотів від «Палімпсесту» коли купляв першу книгу. Як зрештою і лінія «Стожар», про що писав у своєму відгуку на першу частину. Заявились нові цікаві герої, неочікувані події, історії та легенди світу, перипетії повели вперед та познайомили мене з купою фентезійних елементів, якими й має приваблювати читачів книга в жанрі фентезі.
3. Були моменти, які дійсно вразили, і ось які: історія Чорногіра; «квітник» Чорногіра; Смоляна; лікування хворих Стожарами; те, яким чином Патрія росла демографічно; кінцівка книги; продумані героями легенди Альянсу перед відправкою в путь – «в Мордор» :)
4. Кінцівка книги "агонь"! Невже я побачу велетів!? :)
Загалом друга книга суттєво розкрила світ та вдало впоралась із роллю містка між початком і кінцем історії. Не виникає відчуття «замало» чи «незрозуміло». Є чітке відчуття: «Коли ж я зможу прочитати «Батьківщину», третю книгу трилогії» :)
Попри позитив, хочу наголосити і про негатив. Але він спровокований тільки моїм суб’єктивним сприйняттям і нічим іншим.
1. Анна та Ханна. Я плутався. Увесь час. Під кінець книги особливо. Важко ідентифікувати коли Ханни текст, а коли Анни. Це відібрало плавність читання і не дозволило зробити повне занурення в їх історії.
2. Нетипові для світу Стожарів слова: «фантастично», як прилад. А от коли Анна щось таке видавала – то це навпаки було дуже-дуже оригінально. Але від мови інших героїв (ну, окрім Тараса) я очікував чистішої мови.
3. Динаміка сюжету. Вона в книзі посередня. Тільки в кінці пішло краще.
4. Повтори. Декілька разів відчувалось повторення сюжетних сцен, чи що. «Пішли. Повернулись. Пішли. Повернулись туди ж»
5. Кохання. НМСД: його тут забагато :) Три пари як мінімум – і у всіх все ніби файно йшло. Хоча потім пішов цікавий зашквар :) І це плюс.
6. Обсяг книги завеликий, попри те, що історія й не так динамічна. Дуже багато приділено уваги деталям світу: одяг, кольори, звуки, риси обличчя, вага тіла і комплекси через неї, зброя і бої. Так, вперше це почитати було добре, але коли повторюється – то це мене не радувало.
Ну, наче все. Якось так :)
Загалом книга сподобалась. Із задоволенням чекатиму на продовження-закінчення.
This entire review has been hidden because of spoilers.
December 26, 2019
Як на мене, слабша за першу частину, але в Альянсі йде глибоке занурення в світ і історію Стожарів, а я люблю більше події і персонажів, тому, ймовірно, мені перша сподобалася більше. Чекаю на останню частину трилогії.
February 16, 2020
Друга частина мені сподобалася трохи менше ніж перша (хоча і стиль і майстерність виконання залишилися на висоті) з наступних причин:
1. Динаміка розгортання подій. Такого екшену як в першій частині вже не було і місцями складалося враження що епізоди ніби штучно розтягнуті. Не зважаючи на те, що кожна сцена щось та в собі містила (чи то ми краще пізнавали персонажа, чи дізнавалися якусь деталь), проте деякі лінії могли б бути динамічнішими. Всі основні герої по суті йшли в місце А, потім ішли в місце Б і кінець. По дорозі в них було не так і багато перипетій як на 500 сторінок тексту.
2. Концентрованість історії фантастичного світу. В першій частині так гарно і послідовно все розкривалося, без зайвого нагромадження. А тут ішло цілими сторінками і довгими-довгими монологами по сторінці. Виглядало штучно.
3. Любов. Сформувалися сталі парочки і замість того щоб їх ворушити, аби додати якоїсь дії, нам представили ще одну парочку. Попри красивість імен і доволі яскраві образи Чорногора і Смоляни, мені вони чомусь не зайшли. Через них мав бути розкритий світ Стожарів і причини війни, тому їхня функціональність для подальшого сюжету була настільки очевидна, що я не змогла їм поспівчувати. Плюс в їхніх розділах знову ж була ця концентрована історія світу і мене це втомлювало. Так як і кількість другорядних Ратимирів, Славів і ще купи гарних і не дуже необхідних персонажів, які мене завжди дратують в книжках, бо в мене дуже погана пам'ять на таких героїв. Хоча дуже сподобалася ідея з мапою на спині у Чорногора. В Дяченків була подібна у "Стократі", але тут карту було дуже гарно представлено і вмотивовано.
Третя книжка обіцяє бути суцільним мочиловом, тому з нетерпінням чекаю!
1. Динаміка розгортання подій. Такого екшену як в першій частині вже не було і місцями складалося враження що епізоди ніби штучно розтягнуті. Не зважаючи на те, що кожна сцена щось та в собі містила (чи то ми краще пізнавали персонажа, чи дізнавалися якусь деталь), проте деякі лінії могли б бути динамічнішими. Всі основні герої по суті йшли в місце А, потім ішли в місце Б і кінець. По дорозі в них було не так і багато перипетій як на 500 сторінок тексту.
2. Концентрованість історії фантастичного світу. В першій частині так гарно і послідовно все розкривалося, без зайвого нагромадження. А тут ішло цілими сторінками і довгими-довгими монологами по сторінці. Виглядало штучно.
3. Любов. Сформувалися сталі парочки і замість того щоб їх ворушити, аби додати якоїсь дії, нам представили ще одну парочку. Попри красивість імен і доволі яскраві образи Чорногора і Смоляни, мені вони чомусь не зайшли. Через них мав бути розкритий світ Стожарів і причини війни, тому їхня функціональність для подальшого сюжету була настільки очевидна, що я не змогла їм поспівчувати. Плюс в їхніх розділах знову ж була ця концентрована історія світу і мене це втомлювало. Так як і кількість другорядних Ратимирів, Славів і ще купи гарних і не дуже необхідних персонажів, які мене завжди дратують в книжках, бо в мене дуже погана пам'ять на таких героїв. Хоча дуже сподобалася ідея з мапою на спині у Чорногора. В Дяченків була подібна у "Стократі", але тут карту було дуже гарно представлено і вмотивовано.
Третя книжка обіцяє бути суцільним мочиловом, тому з нетерпінням чекаю!
July 3, 2021
3,5. Особисто для мене книга трохи «просіла» в частині мого сприйняття минулих подій, хоча ця інформація і була необхідною для подальшого розуміння створеного авторкою світу: трохи розтягнуто, деяка початкова ідеалізація держави Стожарів, хоч і була поступово але вчасно частково заретушована реаліями любого суспільства, таки далася для мене взнаки.
June 13, 2025
все ще дуже цікаво, але водночас ця частина майже вся занадто спокійна, без напруження, без динаміки.
в цій книзі з'явилася ще одна часова лінія, а саме – коли жили останні Стожари, яке було суспільство в їхні часи, як мирно і добре жилося. ну і як врешті Циркута все зіпсувала
в цій книзі з'явилася ще одна часова лінія, а саме – коли жили останні Стожари, яке було суспільство в їхні часи, як мирно і добре жилося. ну і як врешті Циркута все зіпсувала
April 7, 2020
Сподобалось більше навіть, ніж перша книга. Дуже чекаю на продовження.
August 20, 2023
Це просто увау.
Це просто вибух!!!
Непередбачено, сильно!
Це просто вибух!!!
Непередбачено, сильно!
August 7, 2019
Надзвичано сподобались сюжетні лінії Чорногіра і Смоляни :)
Кінцівка - трохи дивує, але в останній частині, впевнена, все зміниться догори дригом (і тих, кого вважали зрадниками - не є такими (це якщо без спойлерів)).
Чекаю третю частину!
Кінцівка - трохи дивує, але в останній частині, впевнена, все зміниться догори дригом (і тих, кого вважали зрадниками - не є такими (це якщо без спойлерів)).
Чекаю третю частину!
June 29, 2022
Родовід Стожарів
⠀
@jarinakatorozh ➖ "Альянс"
⠀
В 2️⃣ частині авторка продовжує нас знайомити з Циркутою, а також розповідає більше про Патрію.
⠀
Як і в попередній частині тут також є 2️⃣ сюжетні лінії.
⠀
1️⃣сюжетна лінія розповідає про Стожарів. Стожари були не правлячою династією, вони народжувалися у звичайних сім'ях, з часом їхні здібності проявлялися. І тоді їх починали навчати Шукачі, а пізніше і самі Стожари. Зазвичай Стожарів було 9, які проживали у столиці.
⠀
Стожари правили Патрією, але не мали війська і їхній народ не бився на зброї. З Циркутою вони домовлялися на умовах для викупу рабів, але взамін мали щось своє по суті віддати. Держава, яка немає війська довго не притягне, адже на угодах та договорах неможливо домовитися з тою імперією, якій постійно мало землі. Саме на цій лінії показують початок кінця. Що сталося причиною того, що Стожари загинули та зникнули на століття. Тут є лінія кохання, але на жаль вона трагічна.
⠀
2️⃣сюжетна лінія розповідає про альянс. Альянс між Анною, Ханною та Всевладом. Кожен в альянсі мав отримати те, що бажав.
Анна мала дізнатися більше про Стожарів, а також спосіб як відправити Тараса назад до Львова (саме звідти вона і Тарас, але для самої Анни це її минуле).
Ханна, бажала врятувати Вишену і її сина заради них вона стала дарвенхардкою. Вишена через свою необережність і через одного дебіла потрапила на каторгу.
Всевлад бажав помсти Величним, які засудили до страти його матір. Матір, яка заступилася за свого друга та його кохану дівчину-метейку.
⠀
Вони відправляються в подорож. З ними також відправляються Тарас, Тигран, Златодара та Либідь, які бояться Анну залишити з дарвенхардцями, довіряти їм небезпечно, особливо насліднику престолу.
Їхня подорож довга, в ній починається зароджуватися довіра. Але чи допоможе довіра Стожареві чи погубить її❓
⠀
Рекомендую⭐⭐⭐⭐⭐
⠀
#iruska_книги #книжковийвампір #читаюкниги #книжковийсвіт #книжковийхробак #читайукраїнське #читайукраїнською #пишиукраїнською #блогукраїнською #bookblog #instabook #bookstagram #букстаграм #книжковийманьяк #книголюб #помішананакнижках #яринакаторож #палімпсест #кмбукс #читаюкмбукс #альянс #заразячитаю #nowimreading
⠀
@jarinakatorozh ➖ "Альянс"
⠀
В 2️⃣ частині авторка продовжує нас знайомити з Циркутою, а також розповідає більше про Патрію.
⠀
Як і в попередній частині тут також є 2️⃣ сюжетні лінії.
⠀
1️⃣сюжетна лінія розповідає про Стожарів. Стожари були не правлячою династією, вони народжувалися у звичайних сім'ях, з часом їхні здібності проявлялися. І тоді їх починали навчати Шукачі, а пізніше і самі Стожари. Зазвичай Стожарів було 9, які проживали у столиці.
⠀
Стожари правили Патрією, але не мали війська і їхній народ не бився на зброї. З Циркутою вони домовлялися на умовах для викупу рабів, але взамін мали щось своє по суті віддати. Держава, яка немає війська довго не притягне, адже на угодах та договорах неможливо домовитися з тою імперією, якій постійно мало землі. Саме на цій лінії показують початок кінця. Що сталося причиною того, що Стожари загинули та зникнули на століття. Тут є лінія кохання, але на жаль вона трагічна.
⠀
2️⃣сюжетна лінія розповідає про альянс. Альянс між Анною, Ханною та Всевладом. Кожен в альянсі мав отримати те, що бажав.
Анна мала дізнатися більше про Стожарів, а також спосіб як відправити Тараса назад до Львова (саме звідти вона і Тарас, але для самої Анни це її минуле).
Ханна, бажала врятувати Вишену і її сина заради них вона стала дарвенхардкою. Вишена через свою необережність і через одного дебіла потрапила на каторгу.
Всевлад бажав помсти Величним, які засудили до страти його матір. Матір, яка заступилася за свого друга та його кохану дівчину-метейку.
⠀
Вони відправляються в подорож. З ними також відправляються Тарас, Тигран, Златодара та Либідь, які бояться Анну залишити з дарвенхардцями, довіряти їм небезпечно, особливо насліднику престолу.
Їхня подорож довга, в ній починається зароджуватися довіра. Але чи допоможе довіра Стожареві чи погубить її❓
⠀
Рекомендую⭐⭐⭐⭐⭐
⠀
#iruska_книги #книжковийвампір #читаюкниги #книжковийсвіт #книжковийхробак #читайукраїнське #читайукраїнською #пишиукраїнською #блогукраїнською #bookblog #instabook #bookstagram #букстаграм #книжковийманьяк #книголюб #помішананакнижках #яринакаторож #палімпсест #кмбукс #читаюкмбукс #альянс #заразячитаю #nowimreading
March 26, 2023
В «Альянсі» більше знайомимося зі світом навколо, подорожуємо з героями регіонами Циркути.
В цій частині ніби й безліч всього (розвиток стосунків, виконання давніх обіцянок, більше дізнаємося про минуле персонажів), але цікавими для мене були лиш розділи про давніх Стожарів і кульмінація вкінці.
Загалом, ця книга сподобалася значно менше, ніж перша частина.
В цій частині ніби й безліч всього (розвиток стосунків, виконання давніх обіцянок, більше дізнаємося про минуле персонажів), але цікавими для мене були лиш розділи про давніх Стожарів і кульмінація вкінці.
Загалом, ця книга сподобалася значно менше, ніж перша частина.
Displaying 1 - 15 of 15 reviews