Книжка є версією іронічних правил гарних манер від Ольги Фреймут. Дарма що з досвіду етики, етикету й деяких неписаних законів, гарні манери, з огляду на історію культури, часто різні для жінок і чоловіків, жінки пропонують «свої правила гри» у житті: особистому, професійному й загалом соціальному. Це не гра в бісер, не гра у класики, але й не коучинг для малят. Книжка – аж ніяк не виправна колонія, тут нікого не примушують робити «так і не інакше». Тож насправді немає жодних комільфо, та й поняття краси – це окрема ритуалогія. Можливо, ви вийдете на новий рівень гри, якщо непомітно й красиво порушите правила comme il faut. Як заповідав Байрон: колись манери створювали люди, тепер манери створюють людей. Правда цієї книги й у тому, що була святою жінка, яка першою вбралася не в спідницю, а в штани, скинула з себе страхи виглядати пришелепуватою й обдарувала правом інших жінок робити так, як вона. Видання ілюстроване репринтами сторінок підручника «Подруга» для учениць закладів, де виховували шляхетних панянок в Україні ХІХ століття.
Етикет для божевільних, або для інших зі схожим психічним розладом, що й у панни Фреймут. У світі авторки, пані - це естетична егоцентрична лялька, яка жартує як галицькі Штепсель і Тарапунька, сипле архаїзмами і поводиться як повний неадекват, проте має "фатальний" вигляд. Фреймут рекомендує жінкам токсичну фемінність, котру подає під соусом інтелігентності.
Трохи цитаток:
"Є чоловіки, для яких це те саме, що й висякатися (мова йде про зраду). Бо накопичується щось. І він вивільнився. Чоловіки переважно полігамні. А коли він потім вертається до вас і говорить: "Я тебе люблю", - то не обманює. Бо те полігамне - фізіологічне, але не більше, ніж фізіологічне. Та інша для нього - що? Це так, як соус до риби, як пиво після сауни... Несправедливо? А ми фізіологічно різні... У жінки інші фізіологія та природа, психологія. У нас душа і тіло - воєдино. А в чоловіків є один орган, який живе окремо від душі";
"Я люблю свого чоловіка...дивувати. Під час вечері якось запала мовчанка. Я й сказала: "Володя, ось ти - вівторок. Точно не понеділок і гарантовано не п'ятниця!". Він перестав їсти. Випив вина. Розмова полелася річечкою Дністер..."
"Оберіть напівтьмяне місце, поверніться до чоловіка привабливішим профілем і заплачете... Якщо ваші сльози не подіяли на адресата, - витягніть носовичок із вашими ініціалами і скажіть щось таке: "Цвіте льон. Ця алергія... Даруйте";
"Що найсексуальніші в чоловікові?... 2. Гроші. Зароблені, а не вкрадені. Ті, кого любила і люблю, з простеньких хлопчурів зуміли стати заможними мужами завдяки харизмі й інтелекту (дехто навіть мешканцем рейтингу Forbes)".
Щодо заявленої іронії, то вона тут і їдка і зверхня.
Одна зірочка за поліграфію, інша за галицьку говірку у стилі моєї прабабусі Юстини.
Якби не бридкі поради щодо подружніх зрад, базовані на непропрацьованому травматичному досвіді авторки, легкий, хоча й не надто тонкий гумор інших частин зробив би цій книжці ще декілька зірочок. Проте після маячні останніх розділів серйозно сприймати балачки про гідність, грацію та гонор неможливо.
Запам'яталась порада, що задля гарної ходи треба ніжку ставити поперед ніжки, посміялась щодо лайфхаків, як виходити з депресії (але не сприймайте всерйоз, це тільки якщо вона у вас надумана), понасолоджувалась галицькою говіркою (або чому мені заходить Вінничук навіть з недолугими сексуальними сценами), пораділа, що пані Фреймут радить панянкам більше читати. Можливо, сприйняла б й інші правила, але те, що жінка не може хворіти на "неромантичні" хвороби, їсти в гостях й на побаченні і подібний "печерний" сексизм вибішували.
читайте так, як дивитеся на картини дега, щоб після споглядання його "танцкласу" хотілося займатися не балетом, а коханням. . . якщо справжня пані випадково побачила листування чоловіка й коханки, гвалту не чинить. мовчки наймає адвоката і відбирає у чоловіка все: до останніх райток у пуп'янки, які разом купували під час медового місяця. . . якщо у вас депресія, підіть до ставочка, знайдіть жабу і спитайте: в кого вона така незугарна вдалася? . . як вийти заміж: знайдіть собі, в кого закохатися. придивіться до колеги, до давнього друга, до скромного депутата у вечірньому випуску новин. тільки не дивіться млосним поглядом на високого мужчину з блакитними очима у темно-синьому блейзері в супермаркеті гуд вайн: то мій Володя, і мені він теж потрібний. . . використовуйте відпустку за призначенням: під час довгоочікуваних канікул панянка не копає городи і не робить ремонтів у хаті. вона відпочиває. . . не парфумтеся, як з переляку! . . не обмотуйте валізи целофаном: це оселючує. якщо боїтеся, що вас обкрадуть, закодуйте багаж. якщо непокоїтеся, що торбу покоцають вантажники, яким не склалася кар'єра футболіста, тоді змиріться. . . короткий безколірний манікюр обирають упевнені в собі дівчата. й елегантні багатійки "блакитної крові". прозорі нігті - ознака того, що панні не потрібні кігті для вполювання здобичі. вона має все. . . фотографії, де панна гарна, а коліжанка закотила очі, мов у нестямі, пані видаляє і нікому не показує. . . панянка завжди ходить на чужі сторінки авторизовано. якщо хоче висловитися, робить це публічно. їй нічого приховувати і вона себе не соромиться, як і своїх слів. анонімно тиняються інтернетом соцмережні маніяки та збоченці-садисти, які роблять боляче, ображають, принижують задля задоволення. . . не спіть - працюйте: ви не зможете балотуватися на президента сша з відбитком подушки на обличчі. . . кажіть правду: я спізнюся, бо довго спала. відмовки про затори лише для брехлійок. обманювати - не ваш рівень. . . спіть і їжте мало: переносьте депресії на завтра, а поганий настрій на Миколи та ніколи. . . звертайтесь до колег на ви. тоді вони не зможуть з вами фамільярити. . . ваш холодильник має бути схожим на вітрину harrods. виставте збанки-склянки, мов інсталяції з манекенів. . . донечко, нехай на тобі буде завжди ідеальна білизна. а як швидка забере? (с) мама . . якщо хворієте і вас піднуджує, не сумуйте, а потайки радійте: це знов-таки чудова нагода схуднути. нудота буває набагато страшніша - почитайте "нудоту" сартра. . . л-ю-б-о-у! <3
Иногда , люди относятся к жизни слишком серьёзно, забывая при этом жить.Как нужно жить правильно, ходить правильно, дышать правильно, спать правильно, правильно есть и так далее. Не слишком ли много «правильного» вы пытаетесь внести в свою жизнь ?Это не энциклопедия жизни и идеального поведения, а скорее Маленькое напоминание девушкам как вести себя в обществе. Как по мне, больше юмора господа , так легче жить. Проще воспринимать жизненные неурядицы. Есть моменты с чем можно не согласиться, есть моменты в книге где ты узнаешь себя. Единственное , что могу сказать, что полчаса проведённых с этой книгой, с первых до последней страницы -вы проведёте улыбаясь. Искромётный юмор,маленькие душевные истории из жизни -сделали своё дело, а дело в том, чтобы книга оставила доброе впечатление. В том,чтобы даже , если и существуют какие-то правила , самое главное оставаться в гармонии с собой и если длинные яркие ногти вычеркнут вас из списка настоящих леди -ну и ХРЕН С НИМ!!! «Лучше быть хорошим человеком , «ругающимися матом»,чем тихой , воспитанной тварью :) всем добра :)
Можливо, книга знадобиться тим, кому потрібна інструкція до життя. Тим, хто без сторонньої допомоги не знають, як діяти за тих чи інших обставин. Це право авторки, її подруг чи упорядниці жити за ними ж придуманими правилами. Тут надто мало про етикет і доволі багато про маніпуляції та маски. Найдужче запам’яталося про полігамність: чоловікам прощається, бо у них є орган, що живе окремо від голови, а у жінки - голова і душа - це одне ціле, а значить варто question her feelings. Чоловік може зраджувати і водночас любити, бо для нього зрадити - це як висікати носа. А жінка ні в якому разі не може так. Тому, шановні жінки, якщо вам зраджують, поплачтеся психотерапевту чи рибкам в акваріумі, ні в якому разі не видавайте чоловікові, що ви знаєте, і зберігайте стосунки. Ви ж бо мудріші.
Її тканинна палітурка із блакитною текстурою і сріблястим тисненням заворожує багатьох книгоманів. Та суперечлива публічна репутація авторки довго стримувала мене від прочитання. Зрештою, цікавість узяла гору (та і хто сказав, що я маю тепер жити за цими правилами, щоб почуватися панянкою?). Та і залізти в голову Олі Фреймут (як авторці) і людям із її кола теж цікаво.
4/5 за дотепний і лаконічний текст. Народжувати причепурившись я наврядчи буду, але дізнатися про різні види дрес-коду на fancy вечірки було корисно: раптом запросять на червону доріжку у Канни.
Про все по-трохи - так можна охарактерезувати цю книгу. Не всі оточуючі, звісно, замислюються над тим, як правильно зібрати торбинку в аеропорт, але якщо є відчуття, що серьйозно бракую знань - раджу обрати товстенний талмуд та довго його вивчати. Ця маленька книжечка підійде лише для того, щоб освіжити пам'ять. Тим не менш, вона стане у нагоді підліткам та малечі.
Стильно, іронічно, легко та з галицькою родзинкою. Ця книга не збірник правил, канонів та норм поведінки, а лише життєві рекомендації в смачному поданні від пані Олі Фреймут. Прочиталася «на одному диханні» з приємним післясмаком!
Читайте цю книгу крізь призму іронії та гумору. Бо мені вона подарувала чудовий настрій та емоції. Сподіваюсь і ви весь текст не трактували буквально. Ну й оформлення - воно чудове❤️
В жодному разі не варто сприймати книжку як посібник до дії. Можу рекомендувати лише поціновувачам особливого мовного стилю та унікального почуття гумору Ольги Фреймут.
Сподіваюся, що нікому не спаде на думку серйозно сприймати написане. Так, можна над деякими моментами посміятися, але є і відверто шкідливі, тож вийшло ні риба, ні м'ясо