Книгу присвячено історичним місцям Києва, його відомим і маловідомим локаціям, видатним людям, що жили і творили в його межах. Стиль автора легкий та інформативний, дозволяє відкрити захопливу історію столиці для читачів різного рівня підготовленості.
Коли я відвідувала курси екскурсоводів, нам проводили багато екскурсій Києвом. Більшість екскурсій побудовані довкола Києва XIX століття. Це легко зрозуміти, адже основна забудова центрального міста - це як раз будівлі кінця XIX-початку XX віку. І при цьому екскурсоводи дуже скупо розповідали нам про Київ власне український. В основному це всілякі купріни, вертинські, бібікови і сєрафіми саровські. Ця книга - масштабне дослідження Києва саме українського, не лише у питаннях, хто де жив та де працював. Гирич детально розповідає, як українська інтелігенція кінця XIX століття помалу, але неухильно боролася із статусом нацменшини у власному місті. Як збиралися старогромадівці, видавали журнали та книги, навчали дітей в гімназіях, всупереч всім заборонам, ціною власних кар'єр та життів. Як чимало української еліти за російські гроші відмовлялися від власного минулого та історії та ставали імперськими солдатами (історія не змінюється, ніт). Для мене особисто ця книга - це серія мостів. Між епохами та людьми, буквально крізь час (скільки, ви думаєте, район Пріорка називається Пріоркою і чому? Або ж чому в Києві стільки Борщагівок?). Як завжди після прочитання такого талмуду я відчуваю, як мало ще знаю і про рідне місто, і про його українськість. Раджу всім, і не тільки тим, хто любить Київ чи живе в ньому. Єдина моя скарга - дуже хотілося б карту, навіть сучасного міста, щоб краще орієнтуватися в тих мікрорайонах, про які пише Гирич.