What do you think?
Rate this book
Ольга, дружина Пікассо
У липні 2018 року минає 100 років з часу одруження геніального іспанського художника Пабло Пікассо та відомої балерини, українки з Ніжина, Ольги Хохлової. Повість «Ольга, дружина Пікассо» — перша в Україні художня книга про Ольгу Хохлову, балерину трупи Сергія Дяґілєва «Російський балет», та її сімейне життя з Пабло Пікассо, яке тривало 18 років. Окрім головних персонажів, у канву повісті відомої письменниці з Ніжина Тетяни Сидоренко вплетено складні й цікаві постаті найближчого мистецького оточення Пабло і Ольги — непересічних особистостей в історії світової культури ХХ століття — С. Дяґілєва, І. Стравинського, Ж. Кокто, А. Матісса, Г. Апполінера, Л. Араґона, М. Брака, Гертруди Стайн та інших. А вдало винайдена форма «есхатологічного інтерв’ю» надає повісті відчуття безпосереднього спілкування з головними персонажами твору.
160 pages, Hardcover
First published May 1, 2018
7 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
September 1, 2018
ОЛЬГА, ДРУЖИНА ПІКАССО.
Книга закінчується інформацією, що у рідному місті Ніжині з нагоди 125-річчя викарбувано у мармурі портрет ВИДАТНОЇ землячки.
Сама ж книга ніяк не розкриває особистості Ольги, ні як танцівниці, ні мисткині, ні індивідуальності врешті решт.
Вона всього лише "дружина Пікассо". Талановитого і жахливого. От про нього, його пасій, коханок, дивацтва, дітей та внуків інформації достатньо.
Про Ольгу я ж не дізналася практично нічого.
Мені хотілося почитати про її дитинство і її сходження до вершини. Це ж так цікаво! Дівчинка, народжена в українській провінції згодом танцює у балеті самого Дягілева! Як? Яким був цей шлях?
У книзі все якось дуже загально, змазано, казково. Ніби для дітей молодшої школи казка про Попелюшку.
Враховуючи, що стверджують,ніби Хохлова не мала великого таланту, лише працелюбність і техніку —знати деталі ще цікавіше!
Натомість я читала, як Пікассо гасив недопалки до її ніг, як коханка повзала перед ним на колінах, величала його "Сонцем для Всесвіту" і надавала різного роду сексуальні послуги.
Більшість інформації в неті змальовує Ольгу, як істеричку, неврастенічку, жінку, яка вставляла палки в колеса генію, заставляючи його писати не те, що він мав би.
Книга ж розповідає про Ольгу-жертву. Яка лише й мріяла про щасливе життя з коханим, у затишному домі, повному дітей.
Прочитане викликало у мене обурення. Я не розумію, не можу зрозуміти всіх тих жінок, які кидалися під ноги генію. Так, у талановитих свої забаганки і збоченства, але що штовхало жінок на тотальне приниження і зневагу? Хіба воно того вартувало? Мабуть, це треба було народитися на початку минулого століття, щоб дати собі відповіді на ці запитання...
Риторичне питання: чи мають право генії створювати вічні речі, руйнуючи при цьому життя своїх рідних на покоління вперед?
Книга закінчується інформацією, що у рідному місті Ніжині з нагоди 125-річчя викарбувано у мармурі портрет ВИДАТНОЇ землячки.
Сама ж книга ніяк не розкриває особистості Ольги, ні як танцівниці, ні мисткині, ні індивідуальності врешті решт.
Вона всього лише "дружина Пікассо". Талановитого і жахливого. От про нього, його пасій, коханок, дивацтва, дітей та внуків інформації достатньо.
Про Ольгу я ж не дізналася практично нічого.
Мені хотілося почитати про її дитинство і її сходження до вершини. Це ж так цікаво! Дівчинка, народжена в українській провінції згодом танцює у балеті самого Дягілева! Як? Яким був цей шлях?
У книзі все якось дуже загально, змазано, казково. Ніби для дітей молодшої школи казка про Попелюшку.
Враховуючи, що стверджують,ніби Хохлова не мала великого таланту, лише працелюбність і техніку —знати деталі ще цікавіше!
Натомість я читала, як Пікассо гасив недопалки до її ніг, як коханка повзала перед ним на колінах, величала його "Сонцем для Всесвіту" і надавала різного роду сексуальні послуги.
Більшість інформації в неті змальовує Ольгу, як істеричку, неврастенічку, жінку, яка вставляла палки в колеса генію, заставляючи його писати не те, що він мав би.
Книга ж розповідає про Ольгу-жертву. Яка лише й мріяла про щасливе життя з коханим, у затишному домі, повному дітей.
Прочитане викликало у мене обурення. Я не розумію, не можу зрозуміти всіх тих жінок, які кидалися під ноги генію. Так, у талановитих свої забаганки і збоченства, але що штовхало жінок на тотальне приниження і зневагу? Хіба воно того вартувало? Мабуть, це треба було народитися на початку минулого століття, щоб дати собі відповіді на ці запитання...
Риторичне питання: чи мають право генії створювати вічні речі, руйнуючи при цьому життя своїх рідних на покоління вперед?
August 20, 2018
Коли я побачила цю книжку, то зраділа. Класно, думаю, бо Ольга Хохлова була справді непересічною жінкою взагалі, і в творчості Пабло Пікассо зокрема. Я люблю такі історії, а тут ще й А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА видає. Словом, я очікувала на щось хороше.
Почну з того, що книжка написана жахливо. От прям настільки жахливо, наскільки можна це уявити. Треба сказати, що редакторів, коректорів, чи будь-кого, хто відповідає за якість тексту у книжці у вихідних відомостях не вказано. Воно й не дивно. Є, наприклад, сторінки, де всі речення закінчуються знаками оклику, або зо п‘ять речень підряд із трьома крапками в кінці. Найбільш сіпає око те, що там не один знак оклику (хай там, бог з ним), а цілих три. Цього я пояснити не можу.
Але пунктуація - то не найгірше. «1912 року власник кабаре, лошара, продав ту картину за двадцять доларів», чи «Але то буде потім. Коли стукне 80 +». І ні, це не пряма мова, не цитата, це слова авторки. Мене це, відверто, вибішувало.
Є в книжці така річ, як «есхатологічні інтерв‘ю». Я до цього не чула про таке, тай в google інформації небагато. Але от уявіть собі: ви журналіст і ви берете інтерв‘ю у Пікассо (він на той час вже визнаний генієм). Так от, ви собі там про щось розпитуєте, і раптом Пабло пробиває на відвертість і він пропонує розповісти вам про всіх його жінок, а ви такі «ні, ні, не треба». Він ще раз пропонує, а ви знову відмовляєтесь. Уявляєте, щоб журналіст відмовився від такого матеріалу? Я - ні.
Образ Ольги. В принципі, як звичайний образ української жінки: нещасно-закохано-стражденний. На презентації авторка сказала: я хотіла зробити Ольгу таку, як треба було. Ага. Круто. Може й воно то так було, але варто було б розповісти й про те, наскільки ця жінка вплинула на манеру малювати Пабло тих років, коли вони були разом.
І ще. Так, книжка художня. Але це про реальну людину, як не крути. А там все настільки розмито, що фактів про Ольгу Хохлову можна знайти набагато більше у Вікіпедії. А якщо відкрити сторінку англійською мовою, той поготів.
Такі справи. Дивно тільки, Малкович почав таке видавати. :(
Почну з того, що книжка написана жахливо. От прям настільки жахливо, наскільки можна це уявити. Треба сказати, що редакторів, коректорів, чи будь-кого, хто відповідає за якість тексту у книжці у вихідних відомостях не вказано. Воно й не дивно. Є, наприклад, сторінки, де всі речення закінчуються знаками оклику, або зо п‘ять речень підряд із трьома крапками в кінці. Найбільш сіпає око те, що там не один знак оклику (хай там, бог з ним), а цілих три. Цього я пояснити не можу.
Але пунктуація - то не найгірше. «1912 року власник кабаре, лошара, продав ту картину за двадцять доларів», чи «Але то буде потім. Коли стукне 80 +». І ні, це не пряма мова, не цитата, це слова авторки. Мене це, відверто, вибішувало.
Є в книжці така річ, як «есхатологічні інтерв‘ю». Я до цього не чула про таке, тай в google інформації небагато. Але от уявіть собі: ви журналіст і ви берете інтерв‘ю у Пікассо (він на той час вже визнаний генієм). Так от, ви собі там про щось розпитуєте, і раптом Пабло пробиває на відвертість і він пропонує розповісти вам про всіх його жінок, а ви такі «ні, ні, не треба». Він ще раз пропонує, а ви знову відмовляєтесь. Уявляєте, щоб журналіст відмовився від такого матеріалу? Я - ні.
Образ Ольги. В принципі, як звичайний образ української жінки: нещасно-закохано-стражденний. На презентації авторка сказала: я хотіла зробити Ольгу таку, як треба було. Ага. Круто. Може й воно то так було, але варто було б розповісти й про те, наскільки ця жінка вплинула на манеру малювати Пабло тих років, коли вони були разом.
І ще. Так, книжка художня. Але це про реальну людину, як не крути. А там все настільки розмито, що фактів про Ольгу Хохлову можна знайти набагато більше у Вікіпедії. А якщо відкрити сторінку англійською мовою, той поготів.
Такі справи. Дивно тільки, Малкович почав таке видавати. :(
This entire review has been hidden because of spoilers.
August 11, 2020
Це смішно, але книжка, яка нібито присвячена розкриттю особистості Ольги Хохлової, лише побіжно присвячена їй. Протогоністом тут виступає скоріш Пікассо, адже саме про його творчість та жінок ми дізнаємося найбільше. Що ж до Ольги, складається враження, що досить популярна балерина невдало вийшла заміж за художника, що саме був модним, і таким чином змарнувала життя. Було б краще, аби авторка більше написала про артистичну кар'єру балерини та сезони Дягілева.
Манера оповіді не те, щоб погана, але не зачіпала, і розповідь у 156 сторінок видавалась безкінечною.
Нещодавно дізналась про автобіографічну книжку Франсуази Жило "Моє життя з Пікассо". Почала читати і вже готова стверджувати, що ця праця стане більш цінним джерелом знань. А якщо хочеться більше дізнатись про Пікассо, варто подивитись міні-серіал Геній2. Пікассо, де літнього художника грає А.Бандерас, або почитати М.Юнгера "Пікассо: живопис, що шокував світ".
Манера оповіді не те, щоб погана, але не зачіпала, і розповідь у 156 сторінок видавалась безкінечною.
Нещодавно дізналась про автобіографічну книжку Франсуази Жило "Моє життя з Пікассо". Почала читати і вже готова стверджувати, що ця праця стане більш цінним джерелом знань. А якщо хочеться більше дізнатись про Пікассо, варто подивитись міні-серіал Геній2. Пікассо, де літнього художника грає А.Бандерас, або почитати М.Юнгера "Пікассо: живопис, що шокував світ".
March 30, 2020
... в нього алергія на гармонію (с)
.
не назву себе вкрай вибагливим читачем (але і вкрай невибагливим не назву), проте в своїх літературно-читацьких пошуках я намагаюся не обмежувати себе в жанрах і тим паче авторах. важлива історія, ракурс, думка і досвід. відтак, біографічна мелодраматична повість перед тобою, пригодницький роман з класичною фабулою чи пост-модерна притча, не важливо. важливе вміння, як говорив один живий класик, розповісти свою історію.
лаконічна повість Тетяни Сидоренко, присвячена життю Ольги Хохлової, дружини Пабло Пікассо, є, на мій погляд, досить вдалою спробою поверхового життєпису легендарного художника. нелегка доля українки Хохлової, відомої балерини родом з Ніжина, є і своєрідним портретом митця з його неоднозначним характером і складною творчою натурою.
Пікассо був великим митцем, але при цьому завжди лишався полігамним деміургом, котрому найбільше вдавалися міжстилістичні експерименти з людьми. особливо, рідними. по-іншому в нього бути не могло.
його чуття світу і себе в ньому диктували художнику саме таку модель поведінки. їй не бракувало ні жорстокості, ні епатажу, ні зухвальства, ні презирства з самозакоханістю. зрештою, якби хоч щось в цьому короткому списку було відсутнім в Пабло, не факт, що світ отримав би таку визначну і революційну для мистецтва постать. сильних особистостей творять внутрішні конфлікти і протиріччя.
книга носить ознайомчий характер, тим не менше, годинка друга, витрачена на 157 сторінок тексту, вас напевно не розчарує
.
не назву себе вкрай вибагливим читачем (але і вкрай невибагливим не назву), проте в своїх літературно-читацьких пошуках я намагаюся не обмежувати себе в жанрах і тим паче авторах. важлива історія, ракурс, думка і досвід. відтак, біографічна мелодраматична повість перед тобою, пригодницький роман з класичною фабулою чи пост-модерна притча, не важливо. важливе вміння, як говорив один живий класик, розповісти свою історію.
лаконічна повість Тетяни Сидоренко, присвячена життю Ольги Хохлової, дружини Пабло Пікассо, є, на мій погляд, досить вдалою спробою поверхового життєпису легендарного художника. нелегка доля українки Хохлової, відомої балерини родом з Ніжина, є і своєрідним портретом митця з його неоднозначним характером і складною творчою натурою.
Пікассо був великим митцем, але при цьому завжди лишався полігамним деміургом, котрому найбільше вдавалися міжстилістичні експерименти з людьми. особливо, рідними. по-іншому в нього бути не могло.
його чуття світу і себе в ньому диктували художнику саме таку модель поведінки. їй не бракувало ні жорстокості, ні епатажу, ні зухвальства, ні презирства з самозакоханістю. зрештою, якби хоч щось в цьому короткому списку було відсутнім в Пабло, не факт, що світ отримав би таку визначну і революційну для мистецтва постать. сильних особистостей творять внутрішні конфлікти і протиріччя.
книга носить ознайомчий характер, тим не менше, годинка друга, витрачена на 157 сторінок тексту, вас напевно не розчарує
August 3, 2018
Подекуди цікаві прийоми, але враження суттєво псує повна відсутність редактури тексту.
July 13, 2018
Чудове доповнення до біографії Гертруди Стайн...
А загалом Пікасо постає як зухвалий, жорстокий і талановитий чоловік, що ділив жінок на дві категорії: Богині і підстилки. Причому завжди перетворював перших на других. Ользі вдалося викликати і збурити в ньому світлі почуття і на певний час похитнути цю теорію.
"якщо не робиш людину щасливою, то не роби хоч нещасною"
На жаль,такому не судилося бути.....
А загалом Пікасо постає як зухвалий, жорстокий і талановитий чоловік, що ділив жінок на дві категорії: Богині і підстилки. Причому завжди перетворював перших на других. Ользі вдалося викликати і збурити в ньому світлі почуття і на певний час похитнути цю теорію.
"якщо не робиш людину щасливою, то не роби хоч нещасною"
На жаль,такому не судилося бути.....
Displaying 1 - 6 of 6 reviews