Моцарт із Лемберга

by Богдан Коломійчук, Тетяна Омельченко (illustrator)

«Моцарт із Лемберга» — нова книжка Богдана Коломійчука, популярного сучасного автора-белетриста. Дія роману відбувається у першій половині XIX століття у Відні, Галичині та Баварії. Головний герой — молодший син геніального композитора Вольфганга Амадея Моцарта, Франц Ксавер. Попри успадкований талант, Франц не досяг батькової слави, але життя його було сповнене пристрасті, інтриг та пригод. А доля — тісно пов’язана зі Львовом, тодішнім Лембергом.


У творі гармонійно поєднуються жанри історичного, пригодницького та любовного романів, а динамічний сюжет тримає читача від першої до останньої сторінки.

Genres: Ukrainian Literature, Historical Fiction, Fiction, Music

288 pages, Kindle Edition

First published January 1, 2018

About the author

Богдан Коломійчук — український письменник,журналіст, актор, володар гран-прі конкурсу «Коронація слова 2013» в номінації «Романи».
У 2006 році закінчив Львівський університет ім. Франка.
Займається арт-менеджментом, захоплюється історією Львова.

Книжки:
- Роман "Людвисар", 2013, видавництво «Фоліо»

- "Таємниця Єви", 2014, видавництво «Фоліо»

Reviews

[Valeria Tsikava · Rating 4 out of 5]

Чи легко бути тінню свого батька?
Звісно ні.
Моцарту-молодшому було не просто. Бо всі від нього чекали якщо не більшого, то хоча б такого самого, як у батька - таланту, хисту та творчості.

А він, судячи з прочитаного, легко піддавався впливу. Але тим не менш, прожив цікаве та насичене пригодами життя. Хоча і не до кінця реалізоване.

/Справжню музику неможливо примусити звучати, мій хлопчику. Так само, як і неможливо її стримати, коли вона прагне назовні … /

[Olha · Rating 3 out of 5]

Час від часу люблю читати сучасну українську літературу. Раніше я взагалі до неї досить скептично ставилась і загалом у книжкових обирала зарубіжну класику. Та зараз стільки всього цікавого видають в українській літературі, що не можу втриматись.

"Моцарт із Лемберга" - свіжа книга від українського автора Богдана Коломійчука, видавали улюблені ВСЛ. Історія про сина Вольфганга Амадея Моцарта - Франца Ксавера. Про те як він переїхав до Лемберга (тобто Львова). І взагалі літературно напівправдиво напіввигадано про сина Моцарта.

Книга сподобалась тим, що читається дуже легко. Сторінка за сторінкою перегортаються і не помічаєш, як книга вже закінчилась. Було цікаво дізнатись про життя Франца Ксавера Моцарта. Якось завжди завдяки художній літературі краще запам'ятовуєш, хто де і у яких роках жив. Так згадала про Гайдна і Бетховена (яких у книзі теж трохи було). Книга ідеально підійде для відпочинку.

Та загалом стиль книги не зовсім мій. Усе так доволі манірно. Ще здавалось, що персонажі не живуть за межами книги. От що автор вигадав - те і помістив у книзі. (А як радив Умберто Еко - у книзі ви передаєте лише невелику частину того світу, який собі вигадали.) Дивували німецькі вставки. От розмовляють двоє персонажів німецькою (все це пишеться українською) і тут вони заходять в кафе, з ними вітається офіціант і оп - німецька фраза з приміткою-перекладом. Але ж попередні персонажі теж розмовляли німецькою, але писалось українською. Мабуть це для колориту. Але все одно було дивно.

Взагалі хотілось, аби книга була ширшою. Більше описів, більше деталей. Бо автор більше концентрувався у кожному розділі на кількох днях якогось року. Хотілось або вже всю книгу про якийсь конкретний період життя Франца Ксавера, або тоді більше. Хоча у книзі й так майже 300 сторінок.

До речі, знайшла доволі багато одруківок у книзі. Один раз Франц став Фанцом. Або "вимагав, аби я йому спокій та займалася дитиною" чи передостаннє речення книги "й знову глянув небо". Здається мені, що тут пропущені слова.

[Marysya · Rating 2 out of 5]

Книга дуже схожа на "Маску" Володимира Лиса та "Лемберг під знаменами сонця" Анни Хоми. Сюжет нафарширований авантюрними "захопливими" подіями, яких так багато, що думаєш, а що ж ще автор сюди вплете - тут і привид, і угода з дияволом; божевільний вчений, який ганяється за головами геніїв, ну і звичайно, початок 19ст. з усіма своїми peculiarities: дуелі, подорожі диліжансом, пишні фрази і сентиментальні листи, і головне - заборонене кохання. Якщо описати одним словом - сентиментально, якщо двома - то додам ще наіграно. Від сина Моцарта тут дуже мало - взято основні факти, але вони огорнуті надзвичайно бурхливою фантазією автора. От і третій епітет до книжки - бурхливо - настільки, що багато ліній не доведено до свого логічного пояснення. От таке, на 1-2 вечори або під час подорожі, щоб легко провести час.

[Olena Landar · Rating 4 out of 5]

Неочікувано для себе, мені зашла ця книга ( я не дуже люблю історичні романи). але ця книга і не була нудною, і я дізналась класні історичні факти. По-перше, я не знала що Лемберг - це Львів на одній з мов. По-друге, дуже цікаво було дізнатись про долю молодшого сина Моцарта.
Для мене єдиний мінусом була велика кількість всього в книзі.. дух батька, любовна лінія (і не одна), потім ще зявляється детектив і нова лінія. Якось швидно перестрибували з одного на інше.

[Klius Marichka]

Перші дві третини книги мені далися досить легко, двічі сміялася вголос, та потім почало ставати нуднувато. У книзі як такого сюжету немає, це такий собі напівбіографічний lad lit (чоловічий еквівалент чікліту) із сеттингом початку дев'ятнадцятого століття.
Не знаю, як оцінити - для трьох зірочок не вистачило вражень, а двох замало. Відчуваю десь на 2,6 ⭐ Стиль мені загалом сподобався, читатиму автора далі.

[Julia Chupryna · Rating 3 out of 5]

Як для белетризованого роману - напевно норм, але завжди хочеться більшого. Дуже схоже на історію з «Фелікс Австрія», обіцяли багато - отримали мало. Найкраще уявляю його в екранізації: ці замки в Підкамені, мереживо-багатошарові сукні, грайливі погляди, осінь-зима і знову осінь, фрагменти класичної музики, все круто. А коли читаєш, то здуваєшся від незакінченості ліній, нерозкриття всієї складності персонажів (автор в архівах працював, можна ж було про Франца Ксавера щось трохи накопати більше, глибше і пов’язуююче з добою), та навіть Лемберг якось трохи похмуро вийшов (Львів зараз би не пробачив)). Кінцева детективна лінія стала просто як грім серед і так не ясного неба. Заплутати заплутали, а розказати не розказали.

[Віталій Роман · Rating 5 out of 5]

Моє перше знайомство з творчістю Богдана Коломійчука, який за цей рік часто з’являвся в зоні доступу моїх літературно-читацьких радарів. Щодо книги, то це легке детективне плетиво в декораціях минувшої епохи європейських вельмож кінці 18 – початку 19 сторіччя. Книга читається легко та невимушено. Крізь текст не потрібно пробиватись, він збалансований і спонукає до приємного читання, в міру наповнений історичними фактами і має кілька різномастих героїв (на любий смак). Любовна лінія – сподобалась. Детективна лінія – сподобалась, хоч я читав не заради неї. Якщо директора театру з Личаківської-9 та батька Франца можна віднести до містики, то вона теж цікава. Хоча читачу так і не стає відомо, хто ж цей директор, і яким чином син бачив батька – хоча щодо першого, то звичайно ідеї в мене є, і багацько. І наостанок, щодо подорожей, то їх в книзі вдосталь. І це вважаю одною із окрас книги. Мати змогу подорожувати стількома європейськими містами тих часів, хоч і дуже коротко, велике задоволення для такого читача як я. Автор вдало показав ставлення австрійців до окупантів, та приємно здивував історією відносин Моцарта та Бетховена. Якщо це не вигадка (бо я зовсім не в темі), то це дуже цікаво. Якщо навіть і вигадка, то дуже гарна. Хорошою видалась ідея про «геніальність» черепів, та згадка про слідчого Відока. Здається останній є якоюсь історичною особистістю, бо ж був такий фільм однойменний… Найприємніша ж частина книги – це львівські «пригоди» головного героя, що, зрештою, є логічним, якщо читає книгу львів’янин.

Пасувало б назвати й негативні сторони, які б за логікою мали бути, бо ж «ідеальних текстів» не існує. Та вони може і є, але дуже незначні та стосуються «побільше б описів того міста», «побільше б деталей про того героя» і далі в такому порядку. Не маю до чого придертись.

Одним словом від книги отримав все те, на що розраховував. Вважаю і хочу, щоб всі книги розважального характеру (для мене це белетристика) були саме таким. Береш, читаєш, отримуєш задоволення. Після закінчення не виникає осаду незавершеності чи ще чогось, а просто хочеш читати ще чогось в цьому ж стилі та жанрі. І не важливо якого автора. Щодо Богдана Коломійчука, то однозначно продовжуватиму читати його інші твори, принаймні «Готель "Велика Пруссія"» обов’язково з’явиться в моїй читацькій колекції в найближчому майбутньому.

Висновок: ідеальна книга для чудового часопроведення на кілька осінніх вечорів.

[Vityska · Rating 3 out of 5]

Не вразив.

Ні Франц Ксавер Вольфганг Моцарт, яким його змальовує Богдан Коломійчук, ні власне сам роман. Таке враження, що автор спершу взявся за біографічний роман, потім подумав, що широкій публіці то не зайде, і переробив під ретродетектив. Безумовно, сама по собі лінія божевільного мисливця за головами геніїв доволі захоплива. Але замість того, щоб підсилити біографічну лінію, відчутно "гасить" їх, і виходить якось ні те, ні се. Чесно, коротка біографія Франца Ксавера у Вікіпедії виглядає захопливіше, ніж белетризований виклад її фрагменту.

Можливо, проблема в тому, що Моцарт-молодший таким і був — нуднуватим, невпевненим у собі, переслідуваним тінню батька? Але з прісного матеріалу завжди можна зробити смачну страву, додавши належних приправ. А тут щось не спрацювало. Мені навіть здається, що без такої міцної прив'язки до Моцарта це міг би вийти набагато класніший ретродетектив (відчутно, що автор в цьому жанрі сильний). Але Моцарт... Мені так хотілося зустріти персонажа, хай не ідеального, але такого, в якого можна закохатися. А тут доводилося раз по раз роздратовано закочувати очі...

Ні, були тут дуже класні і просто цікаві моменти. Мені особливо сподобався опис львівського середмістя, оті місточки над Полтвою... Не знаю, чи були вони насправді, але уявляти їх цікаво. Не скажу, що змарнувала час над цим романом. Але справді класний роман про Моцарта у Лемберзі ще має бути написаний 💛

[Сергій Мартинюк · Rating 4 out of 5]

Абсолютно новий для мене український автор, чудова манера письма (легка і водночас досить інформативна), тонкошкірий син Моцарта (навіть не знав, що в нього були діти!), котрий грає концерти у Львові, намагається позбутися шлейфів слави свого батька і його примарних візитів після смерті, безутішно закоханий в заміжню жінку, раптово продає душу дияволу (це, втім, не точно!) і має всі шанси згинути від рук навіженого професора, який намагається зрозуміти феномен геніальності, вивчаючи відтяті голови мертвих і живих геніїв ... - це якщо вкрай коротко. Якщо ще коротше, то попри поверховість історії і необов‘язковість окремих сюжетних ліній (нмсд), роман вийшов доволі атмосферним. Читатиму Коломійчука, при нагоді, і далі 🙌🏻

[Natalya Kushnir · Rating 3 out of 5]

Чесно, вже десь на 50тих сторінках мені захотілось цю книжку полишити, бо було нудно.

Це той випадок, коли передмова до книжки обіцяє захопливу історію, але щось пішло не так.

Моя упередженість з'явилась з перших сторінок, на яких було сказано, що Констанція, дружина Вольфганга Амадея Моцарта, ходила до нього на могилу. Загальновідомий факт, що ніхто не знає де саме та могила знаходиться, а на самому похороні Моцарта було 4-5 людей, Констанції серед них не було і де поховали її чоловіка вона не знала. І якщо книжка написана про реальну історичну постать, про яку зараз можна прочитати в мережі, то такі факапи розчаровують. Вигадка і факти мають поєднуватися органічно і логічно.

Загалом роман шаблонний і поверховий, в ньому нема глибини і подекуди логіки. Образ Франца Ксавера Моцарта зовсім не розкритий і невиразний (та й не лише його), а любовні лінії закінчились так і не розпочавшись.

Ні звідки взявся дивний персонаж, на ім'я Фредерік Альтман, з якимось натяком на містично-нечисте походження, обіцяв славу і успіх Францу, для чого треба було підписати угоду, та ця угода ні до чого не зобов'язувала, а потім він так само несподівано зник, як з'явився і ти така: а що це було?

А десь в третій частині книжки події раптом стрибнули на 10 років вперед і там вже йшлося про маньяка, який полює на голови живих і мертвих геніїв і розповідь вже нагадувала якийсь ретро детектив і стала трохи жвавішою, але вибивалась з загальної інтонації книжки.

Для мене найбільший плюс "Моцарта із Лемберга" Богдана Коломійця в тому, що я пішла читати про сина Моцарта у Вікіпедію українською та англійською мовами. І, знаєте, коротка біографія Франца Ксавера Вольфганга Моцарта цікавіша, аніж ціла книжка! З цього матеріалу можна було б зробити по справжньому захопливу історію.

Попри всі недоліки цієї книжки, автору дякую за неї, бо люди завдяки їй дізнаються про сина Моцарта, який більшу частину свого життя прожив у Львові і зробив багато для культурного життя міста.

Можливо комусь, хто не такий прискіпливий читач, як я, книжка сподобається більше, — в ній є трохи пригод і романтики.

[Julia Yepifanova · Rating 4 out of 5]

Най буде!
Нормальна жанрова книга - трошки того "Капітана Алатрісте" чи хто ще зі шпагою, тобто спочатку пригодницьке, потім любовне, потім детектива ну і Фауст наприкінці.
Слухала з задоволенням на Абук.

[Lilia Lytvyn · Rating 4 out of 5]

Гарно, легко читається. Сюжет захоплює. Однак деякі епізоди сюжети здалися мені зовсім непотрібними у цій історії.

[Olena Orlova · Rating 2 out of 5]

Люблю часом слухати класичну музику. Якщо десь є можливість відвідати концерт десь у соборі – намагаюся скористатися можливістю. Останній раз отримала величезне задоволення у Празі… Моцарт – той композитор, якого, мабуть, знають всі. Якщо не за його творами, то за ім’ям та, як тепер відомо, вигаданим конфліктом із колегою Сал’єрі. А чи хтось знає, що був у музиці ще один Моцарт? Його молодший син Франц Ксавер Вольфганг Моцарт? Я, на свій сором, нічого не знала про цю людину! Я так давно мала в планах роман Богдана Коломійчука і весь цей час була певна, що читатиму про Вольфганга Амадея… Який сором на мої сивини… Але тепер я – просвітлена :) Більше того, виявляється Франц Ксавер кілька років жив на Галичині та у Львові, тодішньому Лемберзі! Як то кажуть, оце так поворот :)

Не можу сказати, що я в захваті від роману, але принаймні просвітницьку функцію він виконав. Дітям відомих людей завжди важко у житті, адже їх порівнюють із батьками на кожному кроці. Особливо, коли вони обирають те саме поле діяльності. Не кожному вдається пройти власним шляхом та здобути власний успіх. Але Францу Ксаверу, мабуть таки це вдалося.

[Arthur Yatsenko · Rating 5 out of 5]

Книга як на мене видалася цікавою і напрочуд живою, незважаючи на вигаданий зміст, переплетення фактів з вигадкою, що не дозволяє читачеві зрозуміти де правда, проте вона і не претендує на достовірність, як і будь яка художня література. Як на мене тут можна почерпнути декілька доволі глибших ідей, як-от пошуки себе у цьому світі, реалізацію людини, проблему стосунків з батьками, що є однією з основних тем. Можливо ці всі теми і не є на повну розкриті, проте читачу вистачає уяви щоби задуматися про них.

Цікаво дивитися збоку на переживання головних героїв, які водночас і видаються смішними людині з цієї епохи. В такі моменти розумієш, що все скороплине та відносне у часі, і іноді ми перебільшуємо стосовно кола наших проблем

Окремо зауважу, що роман видався напрочуд елегійним та автор гарно змальовує атмосферу, місто та лаштунки де відбувається основна дія. Я особисто отримав більше естетичне задоволення від легкого читання книги, ніж провокування серйозних думок, проте цей роман я впевнений і не ставить собі це за мету. Окремо центральну роль в романі автор надає опису Львова, і хоча цей "Моцартівський" Львів не такий деталізований як у "Танго Смерті" Винничука, проте достатній для того щоби уявити собі цю епоху. Елемент містицизму як на мене можливо і "роздутий", проте трохи додає динамізму до самого твору.

[Roksoliana Stasenko · Rating 4 out of 5]

Люблю твори Богдана Коломійчука за гарну, легку мову.
Книга для легкого читання, максимум на кілька вечорів. Хотілося би більше фактів з життя сина Моцарта. Німецькомовні фрази створюють тогочасний колорит, проте часто вжиті з помилками. Думаю, варто би було показати їх знавцям німецької мови перед друком.

[Natasha · Rating 5 out of 5]

прочитавши цю книжку так далеко від України, та і від Європи, мені дуже захотілось додому та у Львів. А ще послухати Моцарта, та пошукати твори його сина, Франца.

[Андрій Гулкевич · Rating 3 out of 5]

Я не знаю джерела, якими користувався автор. Гадаю непогано було б додати якусь післямову про дослідження життя Моцарта, проведену автором. Передмова не дає можливості зрозуміти де правда, а де авторська вигадка, що вводить в ступор.

[Olga Zakharchyk · Rating 5 out of 5]

Схоже на "Бріджертони", але з Галицьким вайбом 😁 і зміщення уваги з любовної лінії більше на історичну драму...
Дуже гарна історія про сина легендарного Моцарта, розповідає як важко жити музиканту, коли всі очікують від нього геніальності... Кохання і дуелі, Лемберг і Відень... І музика, музика, музика...

[Oksana Ryzhkova · Rating 4 out of 5]

Відкриваю нові таємниці свого рідного міста. Можливо, якби не скандал навколо пам'ятника сину Моцарта у Львові, я б і не дізналась про цей факт - син відомого композитора Моцарта довгий час свого життя жив і працював у Львові. Книга саме про нього, про тонкощі його натури, про вантаж слави свого батька, про постійні порівняння з генієм. Гарно, цікаво і захопливо.

[Nataliia Mykhailyk · Rating 5 out of 5]

To my mind it is the best book of this author. On the one hand it is historical novel, on the other hand it is detective one. Furthermore, here it is gorgeous love line that I really enjoy.
I advise this book to everybody and especially to people who like different books genres.

[Afina Mandarina · Rating 5 out of 5]

Моя найулюбленіша книга автора! Захотілось послухати Моцарта та поїхати до Відня та до Лемберга.

[Tetiana Melnyk · Rating 5 out of 5]

З автором Богданом Коломійчуком познайомилась тільки минулого року , але відтоді він тав моїм найулюбленішим українським письменником.

Так як я довгий час живу у Відні, ім'я Вольфгана Амадеуса Моцарта чую і бачу чи не щодня. Чи то класичні концерти у найвидатніших церквах Відня, чи то мюзикли, чи імпровізовані вуличні концерти. Так, Австрія - це батьківщина великого Моцарта.
Великим було і здивування, що син Моцарта Франц Ксавер Моцарт мав пряме відношення до Лемберга. Interessant!
Тому книга Богдана Коломійчука "Моцарт із Лемберга" стала моєю наступною читацькою ціллю.
Отже, книга прочитана і моє враження від неї:

- Цікавий і наповнений сюжет, проте досить непередбачуваний. Тільки починаєш звикати до розвитку подій і уявляєш їх логічне продовження, як раптом все змінюється і твої думки біжать уже в іншому напрямку.
- Дуже імпонує стиль автора – інформативний, але і легкий у сприйнятті. Мова має свій особливий Fleur - це і діалектизми, це і іноземні слова, які так майстерно поєднувались між собою.
- Описи Лемберга чудово передають тодішню атмосферу. Ніби ти сам щойно пройшовся по тій вулиці і відчув свіжий вітерець з річки Полтви .
- Описи персонажів настільки влучні, що одразу думаєш: отак він і мав виглядати, це диявол! Тільки така жінка могла сподобатись юному Францу Моцарту!
- Письменник багато уваги надає деталям. Для мене це одна з найважливіших речей. В деталях часто і суть усього.
- Полюбилися вставки німецькою мовою. Ніби ще глибше занурюєшся в те, що відбувається. Ніби мозок сам собі робить пояснення: Німецька? Ну звісно ж німецька! Це ж Відень! А, значить, так вони вітались один з одним!

- З негативних моментів тільки те, що ця книжка закінчилась .
Чекаю на нові Schöpfungen автора!

[Olena Senyshyn · Rating 3 out of 5]

В автора дуже гарна мова і плавна оповідь - це найсильніші сторони цього твору. Але як біографія Ксав'єра Моцарта, цей роман занадто побіжний - охоплює все життя і показує якісь окремі епізоди. В цьому загублений сам герой, не кажучи вже про другорядних персонажів. При читанні було відчуття, що це така гра ляльками. От навколо будуємо антураж того часу, гарні манери, романтичні історії, беремо якісь факти з його життя і на фоні цього вкладаємо слова в уста персонажів-ляльок, а не тих реальних людей, які в той час жили.
Це хороший твір, щоб ознайомитись з якимись найважливішими моментами життя Ксав'єра Моцарта, але в ньому не розкрито проблематики, яка заявлена в анотації. Вона означена в творі загальними реченнями, та й все. І ще мінусом стало те, що твір не дає відчути музику цього композитора, її особливості, настрої. Так, написати про музику дуже складно, але тим сумніше, що автор з такою красивою мовою обмежився загальними фразами і не зробив цього.
Це непоганий пригодницький та любовний роман з чудовою мовою на вечір-два, але як біографія Ксав'єра Моцарта, на жаль, ця книжка не дуже.

[vhatos · Rating 3 out of 5]

Твір про життя сина Вольфганга Амадея Моцарта, Франца Ксавера, який тривалий час жив та працював у Львові, Підкамені та Бурштині, вийшов трохи поверховим. Автор, очевидно, користувався лише загально відомими фактами з Вікіпедії. На мою думку, невеликий роман переобтяжено постатями відомих осіб (Бетховена, князя Естерхазі, Відока, доктора Галля) та сенсаційних тогочасних подій (зникнення черепа композитора Гайдна). Чи мав стосунок до цього Франц Ксавер? Невідомо. Основна, банальна сюжетна лінія - закоханість Франца у заміжню жінку Жозефіну Кавалькабо, залишилась недопрацьованою. Якось непереконливо виглядає сцена сексуального домінування молодої Кароліни Естерхазі над Францом. Якось трафаретно зображено і тогочасний Львів. Елементи містики також не вразили.

[Amy · Rating 4 out of 5]

Як і більшість читачів, я не знала, що Моцарт був не один, а ще й мав двох синів😅
Перші дві третини книги мені сподобались, в них сюжет розвивався планомірно і доволі цікаво. Остання ж частина трохи зіпсувала враження, бо там автор буквально за один розділ додав детективну лінію і розв'язав її. Пов'язати її з біографією молодшого Моцарта не надто вийшло, як на мене. Але, не зважаючи на це, загалом книга мені сподобалась – особливо те, що події відбуваються в декількох містах, атмосферу яких чудово передано.
Отже, послухаю всі музичні твори, згадані у "Моцарті з Лемберга" і буду далі знайомитися з творчістю Богдана Коломійчука.

[Irena · Rating 5 out of 5]

“Якою мовою тут розмовляють? Франц із приємністю почув багато німецької і вже добре знайому польську. А ще звучала ця незбагненна і мелодійна русинська, що однаково добре годилася і для пісні, і для дитячої»
«дражнилки, і для про��льонів. Чимало чулося єврейського говору. І навіть італійська мова! Господи милосердний, звідки тут італійська?«Вавилон, — подумалось йому, — отак і виглядав Вавилон».

[Eugene Krashtan · Rating 4 out of 5]

Гарно і цікаво написано, але багато гілок сюжету зависло в повітрі. Альтман, Галль, Каролін та інші - промайнули і зникли. Та й Лемберга в книзі зовсім небагато у порівнянні з життям реального Франца Ксавера.

[Iva Mar · Rating 2 out of 5]

Не сподобалася надмірна манірність персонажів, їх різке випадання із сюжету.
Та й настрій книги загалом

[Анна Журавльова · Rating 4 out of 5]

Чудовий історично-пригодницький роман завдяки якому починаєш інакше дивитися на Франца Ксавера Моцарта, бо бачиш не тільки ім‘я, а й людина за ним.

[Tetiana Polianska · Rating 4 out of 5]

Книга Богдана Коломійчука "Моцарт із Лемберга" розповідає про Франца Ксавера Моцарта - молодшого сина видатного композитора Вольфганта Амадея Моцарта.

Основні події роману відбуваються в Галіції, куди молодого композитора запросили викладати музику донькам графа Баворовського. В романі будуть нерозділені почуття, любов, пригоди, спокута провини перед матір'ю і багато музики. Взагалі весь текст доволі мелодійний і переважно мінорний.

В романі життя Франца Ксавера виглядає достатньо самотнім та позбавленим визначних досягнень. Саме ці почуття і нещасливе кохання змушують його за авторським задумом подорожувати європейськими містами, щоб заробити популярність, власні статки і незалежність. Між тим, читаючи його офіційну біографію, натрапляєш на більш привітні події в житті Франца Ксавера, у якого були не тільки розчарування, а і досягнення. Так, через три роки життя в галицькій провінції він перебирається до Лемберга, де мешкав близько чверть століття і проявляє себе як талановитий викладач музики в найкращих аристократичних родинах.

Однією з подій в житті молодшого Моцарта автор описує виконання "Реквієму" хором собора Святого Юра, яким керував Франц Ксавер, але не згадує той факт, що трохи згодом на основі свого хору Моцарт заснував лемберзьке музичне товариство св. Цецилії, яке стало першою музичною школою у Львові. А це би могло додати нових, більш яскравих фарб художній біографії талановитого маестро. А втім раджу вам самостійно в цьому переконатись та прочитати книгу Богдана Коломійчука - він талановито пише і його роман "Моцарт із Лемберга" це підтверджує.

Єдине чого я не раджу робити - читати вступне слово авторства Оксани Линів, бо коли я перегорнула сторінку і побачила її підпис, - менІ захотілось відкласти книгу. Та й пам'ятник Францу Ксаверу Моцарту, встановлення якого відбулось переважно з її ініціативи - це повний несмак. Композитор заслуговує зовсім на інше вшанування свого імені.