Немає нічого неможливого
🔷Про сюжет
Одного літа на прохання дядька Яна приїхала в південне містечко Степове🌅
У дівочі плани на літо ніяк не входило розгрібання мотлоху в кімнаті в квартирі🗝, в якій раніше жила дивакувата стара, але хіба вона могла відмовити любому дядькові😉
Серед просто гір загублених кимось речей, що й мала прибрати Яна, виділялася коробка📦 Дивно, але її не торкнувся пил, що вкривав все навколо🤔
Не знати чому, але дівчині захотілося знайти власників речей із коробки, їй здалося, що ці предмети важливі для їх них🥹
Чи вдасться Яні все ж таки прибрати кімнату?🧐
Чи зможе дівчина знайти тих, хто загубив речі з коробки?🧐
Які дива чекають на Яну?🧐
🔷Про враження
Ідеальна книга для читання влітку! 😍
@cristin_books , дякую, що підказала відкласти її саме на літо☀️
Атмосфера південного містечка, спекотні й сонячні дні, наповнені приємною й омріяною прохолодою вечори та речі, що зберігають історії із життя їх власників - така затишна і трошки трепетна книга📖
Я вже вкотре переконуюся, що українська мова💙💛 - це чистий кайф🥰😅
Я смакувала кожну сторінку😍, адже авторка звичайними, буденними словами створила ТАКІІІІІ образи, що, здавалося, я не читала книгу, а дивилася фільм🎬
✔️глибока, вогка, чорна, мов ніщо, смоляна темрява коридору
✔️надзвичайно щільна тиша, яка ніби заповзає під комір сорочки
✔️чорний товстий з яскравими бурштиновими, мов нічні ліхтарі, очима кіт на ім’я Кіт, що ходить сам по собі
Усім серцем я полюбила історіі, пов’язані з речами з коробки♥️ А особливо ту… про малюнок з відірваним краєчком…
А цей фінал😏
Завжди має бути той, хто збирає… береже речі… історії, той, хто вберігає їх від забуття!