What do you think?
Rate this book
The Last Day
Winner of BBC Book of the Year, Ukraine award.
Jura finds that the favourite rooms in his house, each designed to reflect an aspect of his personality, are disappearing one by one. He remembers perfectly well playing the piano in `The Grand Piano Room'. However, the other members of his family deny the room ever existed. In `The Last Day' a family discovers an app that tells them on which day one of them will die. A man receives letters from God giving him choices which throw him into a moral dilemma. In this award-winning collection of stories, `Melnikas questions the taboos that limit human freedom.' Lire Jaroslavas Melnikas is one of the most inventive and interesting Ukrainian and Lithuanian writers today. La Croix wrote of him, `He meditates, like Dostoyevsky, on the relationship between sin and freedom.'
Jura finds that the favourite rooms in his house, each designed to reflect an aspect of his personality, are disappearing one by one. He remembers perfectly well playing the piano in `The Grand Piano Room'. However, the other members of his family deny the room ever existed. In `The Last Day' a family discovers an app that tells them on which day one of them will die. A man receives letters from God giving him choices which throw him into a moral dilemma. In this award-winning collection of stories, `Melnikas questions the taboos that limit human freedom.' Lire Jaroslavas Melnikas is one of the most inventive and interesting Ukrainian and Lithuanian writers today. La Croix wrote of him, `He meditates, like Dostoyevsky, on the relationship between sin and freedom.'
150 pages, Paperback
First published January 1, 2004
3 people are currently reading
342 people want to read
About the author
Jaroslavas Melnikas
18 books56 followersYaroslav Melnik (born on 6 February 1959 in Smygoy, Dubno Region, Rovno Region, Ukraine) is a writer, literary critic, philosopher.
Graduated from the Faculty of Philology at the University of Lviv and the post-graduate course at the Gorki Institute of Literature. Worked in magazines "Laima" and "Woman" in editorial offices. The French magazine ELLE cursed the Psicho section.
Living in Vilnius. Since 1989 Member of the Lithuanian Writers 'Union, as well as a member of the Ukrainian Writers' Union.
Jaroslavas Melnikas (g. 1959 m. vasario 6 d. Smygoje, Dubno rajonas, Rovno sritis, Ukraina) – rašytojas, literatūros kritikas, filosofas.
Baigė Lvovo universiteto Filologijos fakultetą ir M. Gorkio literatūros instituto aspirantūrą. Dirbo žurnalų „Laima“ ir „Moteris“ redakcijose. Prancūzų žurnale "ELLE" kuravo skiltį "Psicho".
Gyvena Vilniuje. Nuo 1989 m. Lietuvos rašytojų sąjungos narys, taip pat Ukrainos rašytojų sąjungos narys.
Kelių prozos, filosofijos, kritikos knygų, tarp jų ir išleistų už Lietuvos ribų bei sulaukusių gerų užsienio kritikų atsiliepimų, autorius. Romanas „Išguitieji iš Edeno“ („Les Parias d’Eden“) buvo išleistas prancūzų kalba vienoje didžiausių Prancūzijos leidyklų.
Lietuvoje rašytojo prozos kūriniai buvo publikuoti literatūriniuose leidiniuose „Metai“, „Literatūra ir menas“, „7 meno dienos“, „Nemunas“ ir kt. 1996 m. Vilniuje išleista filosofinių esė knyga „Laisvė ar nuodėmė“. Melnikas yra taip pat Maskvos literatūrinio žurnalo „Novyj mir“ bei prancūzų „Les Alpes vagabondes“ autorius.
2008 m. gavo Jurgio Kunčino literatūrinę premiją ; 2009 m. – pirmoji premija už geriausią metų apsakymą („Šaknys“); knygas „Pasaulio pabaiga“ (2007 m.) ir „Tolima erdvė“ (2009 m.) literatūrologai išrinko į Metų knygos penketuką. Knyga „Kelias į rojų“ 2010 m. pateko į kūrybingiausių knygų dvyliktuką bei nominuota Europos literatūrinei premijai.
2012 m. geriausi tekstai iš knygų „Rojalio kambarys“ ir „Pasaulio pabaiga“ pasirodė rinkinyje ukrainiečių kalba „Skambink man, kalbėk su manimi“, kuris pateko į geriausių Metų knygų penketuką.
Graduated from the Faculty of Philology at the University of Lviv and the post-graduate course at the Gorki Institute of Literature. Worked in magazines "Laima" and "Woman" in editorial offices. The French magazine ELLE cursed the Psicho section.
Living in Vilnius. Since 1989 Member of the Lithuanian Writers 'Union, as well as a member of the Ukrainian Writers' Union.
Jaroslavas Melnikas (g. 1959 m. vasario 6 d. Smygoje, Dubno rajonas, Rovno sritis, Ukraina) – rašytojas, literatūros kritikas, filosofas.
Baigė Lvovo universiteto Filologijos fakultetą ir M. Gorkio literatūros instituto aspirantūrą. Dirbo žurnalų „Laima“ ir „Moteris“ redakcijose. Prancūzų žurnale "ELLE" kuravo skiltį "Psicho".
Gyvena Vilniuje. Nuo 1989 m. Lietuvos rašytojų sąjungos narys, taip pat Ukrainos rašytojų sąjungos narys.
Kelių prozos, filosofijos, kritikos knygų, tarp jų ir išleistų už Lietuvos ribų bei sulaukusių gerų užsienio kritikų atsiliepimų, autorius. Romanas „Išguitieji iš Edeno“ („Les Parias d’Eden“) buvo išleistas prancūzų kalba vienoje didžiausių Prancūzijos leidyklų.
Lietuvoje rašytojo prozos kūriniai buvo publikuoti literatūriniuose leidiniuose „Metai“, „Literatūra ir menas“, „7 meno dienos“, „Nemunas“ ir kt. 1996 m. Vilniuje išleista filosofinių esė knyga „Laisvė ar nuodėmė“. Melnikas yra taip pat Maskvos literatūrinio žurnalo „Novyj mir“ bei prancūzų „Les Alpes vagabondes“ autorius.
2008 m. gavo Jurgio Kunčino literatūrinę premiją ; 2009 m. – pirmoji premija už geriausią metų apsakymą („Šaknys“); knygas „Pasaulio pabaiga“ (2007 m.) ir „Tolima erdvė“ (2009 m.) literatūrologai išrinko į Metų knygos penketuką. Knyga „Kelias į rojų“ 2010 m. pateko į kūrybingiausių knygų dvyliktuką bei nominuota Europos literatūrinei premijai.
2012 m. geriausi tekstai iš knygų „Rojalio kambarys“ ir „Pasaulio pabaiga“ pasirodė rinkinyje ukrainiečių kalba „Skambink man, kalbėk su manimi“, kuris pateko į geriausių Metų knygų penketuką.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 31 reviews
October 21, 2018
Jaroslavo Melniko "Rojalio kambarys" - apsakymų rinkinys, kuriame realybė persipina su mistika. Labai patiko!
Likimų knyga - 4.5⭐
Kelyje - 3⭐
Galas - 4.5⭐
Autorius - 4⭐
Atleisk, ar ką - 3⭐
A.a.a. - 4⭐
Rojalio kambarys - 5⭐
Niekad nesibaigia - 3⭐
Likimų knyga - 4.5⭐
Kelyje - 3⭐
Galas - 4.5⭐
Autorius - 4⭐
Atleisk, ar ką - 3⭐
A.a.a. - 4⭐
Rojalio kambarys - 5⭐
Niekad nesibaigia - 3⭐
January 8, 2020
Noir Press is an indie publisher who specialise in printing books by contemporary Lithuanian authors. Earlier this year, I read Renata Serelyte’s The Music Teacher, which I thought was fabulous so my expectations were pretty high when The Last Day plopped through my mailbox.
Jaroslavas Melnikas’ The Last Day is a collection of 8 short stories and they are all stunners. Think of the intellectual surrealism of Eugene Ionesco mixed with Haruki Murakami’s early short stories. As Melnikas is a philosopher, most the short stories have a metaphysical quality to them.
One such example is the highlight The Grand Piano Room. A person who has a room with a specific function in his house starts to notice that these specific rooms are disappearing and the furniture of that specific room appears in another room i.e the piano from the music room is in the art room, then the canvases and piano then are in the study and so on. This keeps on happening until the whole house is contained in one room. There will be a solution to this conundrum but it is better to read it.
Fate is also a big theme in the book. The title story is about a person who writes the death date of every living person in the world, which leaks and leads to worldwide confusion. A.A.A. is about a man who receives a letter with four choices which affect his destiny. The concluding story, It Never Ends is about an endless experimental film that depicts life and the main protagonist knows that there are consequences by watching it.
These stories a bizarre but never annoyingly wacky. Melnikas is more concerned in getting a deeper concept out rather than proving that he is a master of writing a weird story. Saying that all eight stories are readable and Marija Marcinkute’s translation is fantastic. One of my gripes with translated books is that I can feel the translation. No such thing here.
The Last Day is a rare book for me: A short story collection which provides brain food and yet reads easily AND is consistent. Each story is pure brilliance, hopefully Melnikas’ writing will reach a wider audience. As it would be a crime if such well crafted short works do not receive wider exposure.
Jaroslavas Melnikas’ The Last Day is a collection of 8 short stories and they are all stunners. Think of the intellectual surrealism of Eugene Ionesco mixed with Haruki Murakami’s early short stories. As Melnikas is a philosopher, most the short stories have a metaphysical quality to them.
One such example is the highlight The Grand Piano Room. A person who has a room with a specific function in his house starts to notice that these specific rooms are disappearing and the furniture of that specific room appears in another room i.e the piano from the music room is in the art room, then the canvases and piano then are in the study and so on. This keeps on happening until the whole house is contained in one room. There will be a solution to this conundrum but it is better to read it.
Fate is also a big theme in the book. The title story is about a person who writes the death date of every living person in the world, which leaks and leads to worldwide confusion. A.A.A. is about a man who receives a letter with four choices which affect his destiny. The concluding story, It Never Ends is about an endless experimental film that depicts life and the main protagonist knows that there are consequences by watching it.
These stories a bizarre but never annoyingly wacky. Melnikas is more concerned in getting a deeper concept out rather than proving that he is a master of writing a weird story. Saying that all eight stories are readable and Marija Marcinkute’s translation is fantastic. One of my gripes with translated books is that I can feel the translation. No such thing here.
The Last Day is a rare book for me: A short story collection which provides brain food and yet reads easily AND is consistent. Each story is pure brilliance, hopefully Melnikas’ writing will reach a wider audience. As it would be a crime if such well crafted short works do not receive wider exposure.
April 27, 2019
brilliant.
https://www.oddlyweirdfiction.com/201...
The stories in this book explore the philosophical via the strange without getting bogged down in the depths of philosophy or its accompanying jargon. In a nutshell, the author believes that "every moment in a person's life is powered by its particular logic," and he traces that logic "to its extreme," adding that "often it will pierce the limits of reality." And that's what this book does -- pierces the limits of reality. This is a fascinating concept, and throughout the eight stories in this book, there are people who find themselves having to cope with some of the most extraordinary or outlandish situations, and then navigating their way into finding some sort of meaning or significance in what is happening.
The Last Day reads like a photo album filled with existentialist moments caught and recorded for all time, related via allegory and metaphor. And while the situations explored in these stories seem somewhat bizarre, it's easy to empathize with many of the characters once you move into the frame of the logic at work in each tale. It's a mind-bending, offbeat experience, to be sure, as well as one of the best short story collections I've read so far this year. You probably won't come out of it the same as before you went into it. It probably won't be for everyone, but if you are an outside-the-box reader, you will certainly appreciate this one. It is strange with purpose, the best kind.
Recommended for readers of the strange who want something well above and beyond the norm.
https://www.oddlyweirdfiction.com/201...
The stories in this book explore the philosophical via the strange without getting bogged down in the depths of philosophy or its accompanying jargon. In a nutshell, the author believes that "every moment in a person's life is powered by its particular logic," and he traces that logic "to its extreme," adding that "often it will pierce the limits of reality." And that's what this book does -- pierces the limits of reality. This is a fascinating concept, and throughout the eight stories in this book, there are people who find themselves having to cope with some of the most extraordinary or outlandish situations, and then navigating their way into finding some sort of meaning or significance in what is happening.
The Last Day reads like a photo album filled with existentialist moments caught and recorded for all time, related via allegory and metaphor. And while the situations explored in these stories seem somewhat bizarre, it's easy to empathize with many of the characters once you move into the frame of the logic at work in each tale. It's a mind-bending, offbeat experience, to be sure, as well as one of the best short story collections I've read so far this year. You probably won't come out of it the same as before you went into it. It probably won't be for everyone, but if you are an outside-the-box reader, you will certainly appreciate this one. It is strange with purpose, the best kind.
Recommended for readers of the strange who want something well above and beyond the norm.
February 6, 2020
Книга мого життя – 1/5
Алюмінієва ложка – 1/5
Кінець – 5/5
А.А.А. – 5/5
Христос – 2/5
В дорозі – 3/5
Не можна взяти живого Бога – 3/5
Книга доль – 5+ /5
Телефонуй мені, говори зі мною – 3/5
Рояльна кімната – 4/5
Іде вічно – 1/5
Всього - 3
Алюмінієва ложка – 1/5
Кінець – 5/5
А.А.А. – 5/5
Христос – 2/5
В дорозі – 3/5
Не можна взяти живого Бога – 3/5
Книга доль – 5+ /5
Телефонуй мені, говори зі мною – 3/5
Рояльна кімната – 4/5
Іде вічно – 1/5
Всього - 3
January 3, 2025
Istorijos apie iš pažiūros paprastą gyvenimą, bet kai kurie fantastiniai elementai paverčia jas nepaparastas, išskirtines, supurtančias suvokimą. Nemažai filosofijos, svarbių klausimų kėlimo, kas man knygose patinka. Džiaugiuosi, kad pasirinkau perskaityti.
June 3, 2023
Recensione originale: https://sonnenbarke.wordpress.com/202...
Jaroslavas Melnikas (Jaroslav Melnik) è nato in Ucraina ma si è successivamente trasferito in Lituania, paese di cui ha preso la cittadinanza, e oggi è a tutti gli effetti considerato un autore lituano. Ha scritto libri in ucraino, lituano e francese (vive infatti tra la Lituania e la Francia). Credo però che questo sia l'unico disponibile in inglese, mentre nessuno dei suoi libri è mai stato tradotto in italiano. Se però leggete in francese credo che possiate avere una più vasta scelta.
Noir Press è una casa editrice inglese che si dedica a tradurre in inglese libri di autori lituani contemporanei.
Come sono venuta a conoscenza di questo libro? Grazie a una blogger che seguo e che ha gusti molto simili ai miei. Qui potete leggere la sua bella recensione e se vi piace la letteratura "strana" e/o la weird fiction in senso stretto vi consiglio di seguirla (scrive in inglese).
The Last Day è una raccolta che comprende otto racconti, uno più bizzarro dell'altro. Tutti i racconti hanno forti influenze letterarie e non solo: per esempio ho sentito Canetti, F. Scott Fitzgerald (The End, purtroppo, è praticamente un plagio di Il curioso caso di Benjamin Button), ma anche The Truman Show.
I racconti sono tutti molto belli e scritti con uno stile eccellente. A quanto ho letto in giro, Melnikas è anche un filosofo e questo si sente moltissimo, perché tutti i racconti ruotano intorno a delle tematiche profonde che non possono che far riflettere su alcuni aspetti della vita. C'è sicuramente molta filosofia in questi racconti.
Il mio preferito è The Grand Piano Room, di cui potete leggere le prime pagine qui. In questo racconto, un uomo molto benestante ha una stanza per ogni sua necessità: dalla stanza della pittura a quella del pianoforte e così via. Un giorno la stanza del pianoforte scompare nel nulla, così, come se niente fosse. L'uomo vuole entrare nella stanza ma semplicemente non trova più la porta. E tutti i suoi familiari si comportano come se non ci fosse nulla di strano, come se quella stanza non fosse mai esistita. Piano piano tutte le stanze scompaiono una dopo l'altra e il protagonista si trova ad affrontare una situazione paradossale e a lui dolorosamente ignota. Non svelo di più perché non voglio togliervi il piacere della lettura, nel caso in cui decidiate di procurarvi questo libro (che, per inciso, costa pochi centesimi in ebook su Amazon).
Molto bello anche il racconto che dà il titolo alla raccolta. Qui ci troviamo di fronte a una situazione molto canettiana che mi ha ricordato il dramma Die Befristeten, che avevo recensito qui. Un uomo ha raccolto in un libro la data di morte di tutti gli abitanti del mondo e si viene a creare una situazione di panico assurda per cui da un lato tutti vogliono conoscere la propria data di morte, dall'altro ne hanno paura. Ma le conseguenze saranno ben diverse da quello che ci si potrebbe immaginare e in un certo senso il racconto rimanda anche alla mania tutta da social network di fare tutto in diretta, anche le cose più intime.
It Never Ends è un altro dei miei racconti preferiti. È vero, come è stato detto sdegnosamente da qualche recensore, che la donna viene rappresentata come un essere del tutto inferiore, praticamente come un animale domestico (paragone che il protagonista non si vergogna di fare), ma sarebbe ora di imparare a sganciare la finzione dalle credenze degli autori. Così si capirebbe che non è certamente Melnikas a pensarla così, ma che vuole solo rappresentare la psicologia di un personaggio fortemente disturbato. Ad ogni modo, il titolo si riferisce a un film che, appunto, non finisce mai. Il protagonista si trova un giorno a entrare in un cinema dove vede questo film molto bizzarro in cui si segue passo passo la vita di una donna. Questo è anche il racconto più lungo e secondo me è eccezionale.
Molto filosofico A.A.A., nel quale il protagonista riceve delle lettere in cui gli viene chiesto di prendere in mano il proprio destino e compiere delle scelte importanti. Per esempio, preferisce avere un figlio o vedere il proprio lavoro riconosciuto? Il protagonista crede che sia Dio stesso a inviargli queste lettere nelle quali il destino viene messo in discussione. Un racconto sul libero arbitrio, leggendo il quale non possiamo fare a meno di riflettere su quanto abbiamo o meno in mano le redini del nostro destino.
Anche gli altri racconti sono assai meritevoli, ma non mi starò a dilungare, ho preferito parlarvi solo di quelli che mi sono piaciuti di più. Vi consiglio caldamente di leggere questo libro se vi piace la weird fiction ma anche la letteratura filosofica e pure il postmodernismo (The Author è l'apoteosi del postmoderno). Come dicevo, l'ebook costa pochi centesimi, vi consiglio di dargli una chance. Per parte mia, vorrei leggere altro di questo autore, ma il mio francese non è abbastanza buono e aspetto nella speranza che qualcuno si decida a tradurre altri suoi libri.
Jaroslavas Melnikas (Jaroslav Melnik) è nato in Ucraina ma si è successivamente trasferito in Lituania, paese di cui ha preso la cittadinanza, e oggi è a tutti gli effetti considerato un autore lituano. Ha scritto libri in ucraino, lituano e francese (vive infatti tra la Lituania e la Francia). Credo però che questo sia l'unico disponibile in inglese, mentre nessuno dei suoi libri è mai stato tradotto in italiano. Se però leggete in francese credo che possiate avere una più vasta scelta.
Noir Press è una casa editrice inglese che si dedica a tradurre in inglese libri di autori lituani contemporanei.
Come sono venuta a conoscenza di questo libro? Grazie a una blogger che seguo e che ha gusti molto simili ai miei. Qui potete leggere la sua bella recensione e se vi piace la letteratura "strana" e/o la weird fiction in senso stretto vi consiglio di seguirla (scrive in inglese).
The Last Day è una raccolta che comprende otto racconti, uno più bizzarro dell'altro. Tutti i racconti hanno forti influenze letterarie e non solo: per esempio ho sentito Canetti, F. Scott Fitzgerald (The End, purtroppo, è praticamente un plagio di Il curioso caso di Benjamin Button), ma anche The Truman Show.
I racconti sono tutti molto belli e scritti con uno stile eccellente. A quanto ho letto in giro, Melnikas è anche un filosofo e questo si sente moltissimo, perché tutti i racconti ruotano intorno a delle tematiche profonde che non possono che far riflettere su alcuni aspetti della vita. C'è sicuramente molta filosofia in questi racconti.
Il mio preferito è The Grand Piano Room, di cui potete leggere le prime pagine qui. In questo racconto, un uomo molto benestante ha una stanza per ogni sua necessità: dalla stanza della pittura a quella del pianoforte e così via. Un giorno la stanza del pianoforte scompare nel nulla, così, come se niente fosse. L'uomo vuole entrare nella stanza ma semplicemente non trova più la porta. E tutti i suoi familiari si comportano come se non ci fosse nulla di strano, come se quella stanza non fosse mai esistita. Piano piano tutte le stanze scompaiono una dopo l'altra e il protagonista si trova ad affrontare una situazione paradossale e a lui dolorosamente ignota. Non svelo di più perché non voglio togliervi il piacere della lettura, nel caso in cui decidiate di procurarvi questo libro (che, per inciso, costa pochi centesimi in ebook su Amazon).
Molto bello anche il racconto che dà il titolo alla raccolta. Qui ci troviamo di fronte a una situazione molto canettiana che mi ha ricordato il dramma Die Befristeten, che avevo recensito qui. Un uomo ha raccolto in un libro la data di morte di tutti gli abitanti del mondo e si viene a creare una situazione di panico assurda per cui da un lato tutti vogliono conoscere la propria data di morte, dall'altro ne hanno paura. Ma le conseguenze saranno ben diverse da quello che ci si potrebbe immaginare e in un certo senso il racconto rimanda anche alla mania tutta da social network di fare tutto in diretta, anche le cose più intime.
It Never Ends è un altro dei miei racconti preferiti. È vero, come è stato detto sdegnosamente da qualche recensore, che la donna viene rappresentata come un essere del tutto inferiore, praticamente come un animale domestico (paragone che il protagonista non si vergogna di fare), ma sarebbe ora di imparare a sganciare la finzione dalle credenze degli autori. Così si capirebbe che non è certamente Melnikas a pensarla così, ma che vuole solo rappresentare la psicologia di un personaggio fortemente disturbato. Ad ogni modo, il titolo si riferisce a un film che, appunto, non finisce mai. Il protagonista si trova un giorno a entrare in un cinema dove vede questo film molto bizzarro in cui si segue passo passo la vita di una donna. Questo è anche il racconto più lungo e secondo me è eccezionale.
Molto filosofico A.A.A., nel quale il protagonista riceve delle lettere in cui gli viene chiesto di prendere in mano il proprio destino e compiere delle scelte importanti. Per esempio, preferisce avere un figlio o vedere il proprio lavoro riconosciuto? Il protagonista crede che sia Dio stesso a inviargli queste lettere nelle quali il destino viene messo in discussione. Un racconto sul libero arbitrio, leggendo il quale non possiamo fare a meno di riflettere su quanto abbiamo o meno in mano le redini del nostro destino.
Anche gli altri racconti sono assai meritevoli, ma non mi starò a dilungare, ho preferito parlarvi solo di quelli che mi sono piaciuti di più. Vi consiglio caldamente di leggere questo libro se vi piace la weird fiction ma anche la letteratura filosofica e pure il postmodernismo (The Author è l'apoteosi del postmoderno). Come dicevo, l'ebook costa pochi centesimi, vi consiglio di dargli una chance. Per parte mia, vorrei leggere altro di questo autore, ma il mio francese non è abbastanza buono e aspetto nella speranza che qualcuno si decida a tradurre altri suoi libri.
August 9, 2018
A collection of eight short stories reflecting on the philosophy of life.
My goodness. The Last Day is one of the most thought-provoking books I have read in a very long time. I’m not sure I understood all Jaroslavas Melnikas’ allusions and intentions, but this collection certainly made me consider the nature of life, identity, truth, religion and philosophy.
The quality of imagination in creating these stories is exceptional and they have lost nothing in Marija Marcinkute’s translation. The stories are intense and the prose is eloquent and meaningful. The variety of syntax and the rhetorical questions made me think hard about my own life and the realities we create for ourselves – not always truthfully. Jaroslavas Melnikas lays bare the manner in which we can be self-deceptive, how we make frequently selfish choices and how we construct our own life’s narrative, sometimes only too thoughtlessly as in On The Road. I found many of his approaches and allegorical ideas very unsettling. There’s a nightmarish quality to many of the stories (especially with the disappearing rooms in The Grand Piano Room) and the concept of knowing exactly which day I will die on as happens in The Last Day confirmed for me that I do not want to know. This story is also an effective salutary tale of how we have become inured to social media, living our lives in public, even at its most intimate of moments such as our deaths.
I found myself attributing meaning and interpretations that may be very wide of the author’s intentions. In A.A.A I became convinced that the title was onomatopoeic for the sound of the increasingly challenging questions being asked – Eh? Eh? Eh? Both The Author and It Never Ends made me consider alternative realities far more than any science fiction I have read.
I’m not sure quite what I think of The Last Day. I’m puzzled, disturbed and unsettled by these stories. I’m going to have to return to them time and time again as I have a feeling their meanings and significance will shift and alter as my life moves on and changes, so that I am bringing different reader experiences to them. Whatever my final thought are, The Last Day holds some very special stories; they are utterly fascinating and I really recommend them.
My goodness. The Last Day is one of the most thought-provoking books I have read in a very long time. I’m not sure I understood all Jaroslavas Melnikas’ allusions and intentions, but this collection certainly made me consider the nature of life, identity, truth, religion and philosophy.
The quality of imagination in creating these stories is exceptional and they have lost nothing in Marija Marcinkute’s translation. The stories are intense and the prose is eloquent and meaningful. The variety of syntax and the rhetorical questions made me think hard about my own life and the realities we create for ourselves – not always truthfully. Jaroslavas Melnikas lays bare the manner in which we can be self-deceptive, how we make frequently selfish choices and how we construct our own life’s narrative, sometimes only too thoughtlessly as in On The Road. I found many of his approaches and allegorical ideas very unsettling. There’s a nightmarish quality to many of the stories (especially with the disappearing rooms in The Grand Piano Room) and the concept of knowing exactly which day I will die on as happens in The Last Day confirmed for me that I do not want to know. This story is also an effective salutary tale of how we have become inured to social media, living our lives in public, even at its most intimate of moments such as our deaths.
I found myself attributing meaning and interpretations that may be very wide of the author’s intentions. In A.A.A I became convinced that the title was onomatopoeic for the sound of the increasingly challenging questions being asked – Eh? Eh? Eh? Both The Author and It Never Ends made me consider alternative realities far more than any science fiction I have read.
I’m not sure quite what I think of The Last Day. I’m puzzled, disturbed and unsettled by these stories. I’m going to have to return to them time and time again as I have a feeling their meanings and significance will shift and alter as my life moves on and changes, so that I am bringing different reader experiences to them. Whatever my final thought are, The Last Day holds some very special stories; they are utterly fascinating and I really recommend them.
April 20, 2019
I don’t really know how to explain this one. I guess if I had to pigeonhole it, I’d call it literary fiction, but it’s also kind of like a set of short stories mixed together into one psychedelic whole. We start with a book that accurately predicts the day of people’s deaths, move on to disappearing rooms inside a family house and then eventually end up at a strange cinema that seems to have no staff.
It’s tough going and definitely not an easy read, but it’s also one of those books that compels you to keep on reading because you can’t wait to find out what happens next. And yet despite that, it’s not a plot heavy book. I don’t normally like this kind of stuff, but Melnikas nailed it. And of course, by reading this book, you’re also supporting Lithuanian literature and picking up a BBC Book of the Year award-winner, if you care about such things. Go and read it.
It’s tough going and definitely not an easy read, but it’s also one of those books that compels you to keep on reading because you can’t wait to find out what happens next. And yet despite that, it’s not a plot heavy book. I don’t normally like this kind of stuff, but Melnikas nailed it. And of course, by reading this book, you’re also supporting Lithuanian literature and picking up a BBC Book of the Year award-winner, if you care about such things. Go and read it.
March 4, 2020
Tai trumpų istorijų rinkinys, todėl normalu, kad vienos istorijos labiau patinka nei kitos. O jeigu viena ar kelios yra tiesiog puikios, tuomet kitos turėtų sumažinti bendrą vertinimą. Tik ne Jaroslavo Melniko „Rojalio kambarys“, kur net keturios istorijos iš aštuonių – „Likimų knyga“, „Galas“, „Atleisk, ar ką“ ir „Rojalio kambarys“ – vertos šešių žvaigždžių. Todėl vidurkis knygai – stiprios penkios.
Visos istorijos tuo pat metu ir siurrealistinės, ir tikros. Pavyzdžiui, „Rojalio Kambario“ herojų ištinka keisčiausias dalykas – vienas po kito dingsta kambariai jo name. Siurrealistiška? Ne, tikra. Taip ir matau meniškos dūšios žmogų sovietiniame bendrabutyje, užpilantį gyvenimą degtine ir haliucinuojantį apie visus kambarius, kurių nėra. Bet yra...
Greitai persiskaito ir lengvai perkelia į herojų pasaulį.
Visos istorijos tuo pat metu ir siurrealistinės, ir tikros. Pavyzdžiui, „Rojalio Kambario“ herojų ištinka keisčiausias dalykas – vienas po kito dingsta kambariai jo name. Siurrealistiška? Ne, tikra. Taip ir matau meniškos dūšios žmogų sovietiniame bendrabutyje, užpilantį gyvenimą degtine ir haliucinuojantį apie visus kambarius, kurių nėra. Bet yra...
Greitai persiskaito ir lengvai perkelia į herojų pasaulį.
February 9, 2017
Realybė ir mistika, pasireiškianti lyg aukštesnių jėgų įsikišimas į nieko apie tai nenutuokiančių žmonių gyvenimus, diktuoja apsakymų ir apysakų veiksmą. Senutė ima jaunėti ir išgyventi tai, kas jau buvo likę praeityje; iš namo pradeda dingti kambariai, nors niekas to net nepastebi; paštu atkeliauja laiškai, verčiantys rinktis vieną iš keturių likimo variantų... Klausti kodėl - beprasmiška. Veikėjams telieka susitaikyti su pokyčiais ir tikėtis, kad likimas jiems bus palankus. Pasakojimai konstruojami meistriškai, įtikinamai ir nieko nereikalinga juose nėra. Vienintelis minusas yra kalba, kuri šen bei ten skamba nenatūraliai, kaip neprofesionalus vertimas.
January 15, 2025
Абсолютно унікальні тексти для мене, ніколи не читала нічого подібного. Сюрреалістичність, якась трохи психоделіка, химерність приправлені божественним та релігійним. Герої ніби божеволіють, хоча сам автор в інтервʼю казав, що вони не божевільні, проте перебувають «на межі».
В тексті багато самотності, герої намагаються знайти мету існування і попри все намагаються бути вільними.
Буває ти не розумієш, що точно намагався донести автор, але на якомусь рівні відчуваєш це, хоча й бракує слів це описати чи навіть сформувати свої думки в щось цільне.
Попри дивність подій, автор так їх подає, що ти хочеш відчути себе героєм цих оповідей, прожити якийсь такий шматок життя, накинути на себе ці химерні події/атмосферу. Але якщо задуматись, то страшно, страшно не повернутись.
Реальність тисне на героїв, намагаючись розчавити, виникають сумніви де божевілля, а де реальність. Декілька разів в різних оповіданнях автор пише, що щось хоче забрати героя у самого себе («повернення до них неминуче розлучить мене із собою») - дуже цікаво, бо це одна з основних тем моєї роботи в психотерапії. Кожен герой ніби має обрати себе, спиратись на себе і тільки такий вибір допомагає впоратись з абсурдною реальністю, яка йому пропонується. Адже якщо це божевілля, це все одно реальність для тої чи іншої людини, і дуже важливо знайти в собі щось, що допоможе жити запропонований психікою варіант і почувати себе принаймні в якійсь гармонії. Декілька разів при прочитані цієї книги, я згадувала іншу, де описувались вже реальні події, яку написав невролог Олівер Сакс. Людяний, гуманний підхід був одним з основних в його роботі. Він наголошував на тому, що фізичні прояви діагнозу не так важливі, як те, що саме відчуває пацієнт.
Важко описати сюжети цих оповідей, та все ж: є книга доль, через яку кожна людина на планеті знає день своєї смерті; є кінотеатр, в якому йде нескінченний фільм, де транслюється життя однієї людини, кожна секунда цього життя (колись в дитинстві я уявляла, що все моє життя для когось йде по телевізору, і гадала чи цікаво за мною дивитись😄, потім побачила фільм Шоу Трумана, і сказала, що вони вкрали мою ідею. І ось знову 😄); є будинок, в якому поступово зникають кімнати; є лист, де треба обрати подальшу долю серед запропонованих варіантів, тощо-тощо.
Оцінка: 4,5/5
В тексті багато самотності, герої намагаються знайти мету існування і попри все намагаються бути вільними.
Буває ти не розумієш, що точно намагався донести автор, але на якомусь рівні відчуваєш це, хоча й бракує слів це описати чи навіть сформувати свої думки в щось цільне.
Попри дивність подій, автор так їх подає, що ти хочеш відчути себе героєм цих оповідей, прожити якийсь такий шматок життя, накинути на себе ці химерні події/атмосферу. Але якщо задуматись, то страшно, страшно не повернутись.
Реальність тисне на героїв, намагаючись розчавити, виникають сумніви де божевілля, а де реальність. Декілька разів в різних оповіданнях автор пише, що щось хоче забрати героя у самого себе («повернення до них неминуче розлучить мене із собою») - дуже цікаво, бо це одна з основних тем моєї роботи в психотерапії. Кожен герой ніби має обрати себе, спиратись на себе і тільки такий вибір допомагає впоратись з абсурдною реальністю, яка йому пропонується. Адже якщо це божевілля, це все одно реальність для тої чи іншої людини, і дуже важливо знайти в собі щось, що допоможе жити запропонований психікою варіант і почувати себе принаймні в якійсь гармонії. Декілька разів при прочитані цієї книги, я згадувала іншу, де описувались вже реальні події, яку написав невролог Олівер Сакс. Людяний, гуманний підхід був одним з основних в його роботі. Він наголошував на тому, що фізичні прояви діагнозу не так важливі, як те, що саме відчуває пацієнт.
Важко описати сюжети цих оповідей, та все ж: є книга доль, через яку кожна людина на планеті знає день своєї смерті; є кінотеатр, в якому йде нескінченний фільм, де транслюється життя однієї людини, кожна секунда цього життя (колись в дитинстві я уявляла, що все моє життя для когось йде по телевізору, і гадала чи цікаво за мною дивитись😄, потім побачила фільм Шоу Трумана, і сказала, що вони вкрали мою ідею. І ось знову 😄); є будинок, в якому поступово зникають кімнати; є лист, де треба обрати подальшу долю серед запропонованих варіантів, тощо-тощо.
Оцінка: 4,5/5
October 21, 2021
A small collection of short stories. 8 stories in all and they're all bizar.
The first one is about a book that tells on which day you die. One is about a room that disappears. And the title story is about a film that has no end and has been playing for years.
These were a lot of fun and the translation was done very well.
The first one is about a book that tells on which day you die. One is about a room that disappears. And the title story is about a film that has no end and has been playing for years.
These were a lot of fun and the translation was done very well.
May 21, 2023
Ярослав Мельник «Телефонуй мені, говори зі мною»
Збірка сюрреалістичних оповідань та повістей (2012).
«–Де ти? Навкруги сніг. Мені так самотньо, тату»
Емоційно, незвично та драматично…
Що робити людині в якої у власному будинку зникають одна за одною кімнати? Чи дійсно це божевільне марення? А чи єдина можливість виправити все в минулому та переродитися?
Як читинити чоловіку, який ходить на один і той же сеанс фільму, а він, видається, триває вічно? Чи справді це відбувається в реальності?
Як достукатися синові до батька, який завжди обіцяє приїхати, але ніколи не дотримується своїх слів. І тільки просить одного: говорити з ним, телефонувати йому. І чи набереться син сміливості нарешті припинити ці безглузді розмови?
Проза Ярослава Мельника досить нетипова для українського читача. Вона сповнена «зсувами» нашої повсякденної реальності, що переплітається з дивним та химерним світом. Вона увібрала в себе архетипні поняття «Бога», «Батька», «Матері» та «Вітчизни», водячи читача, мов ту заблукану дитину, то манівцями, то добре протоптаними та звичними сюжетними стежками. Хоча в кінці кожного шляху на нас обов’язково чекатиме емоційне потрясіння, звільнення і катарсис.
Можливо, ви теж досить емоційно відреагуєте на химерні оповідки автора, а особливо – «Телефонуй мені, говори зі мною». Останні рядки цієї історії читаються з болісним комком у горлі. Тілом пробігає крижаний холод, сповільнюється дихання.
А після кількасекундного мовчання героїв –виступають сльози…
Так що, вимкни Wi-Fi, читай книги
Збірка сюрреалістичних оповідань та повістей (2012).
«–Де ти? Навкруги сніг. Мені так самотньо, тату»
Емоційно, незвично та драматично…
Що робити людині в якої у власному будинку зникають одна за одною кімнати? Чи дійсно це божевільне марення? А чи єдина можливість виправити все в минулому та переродитися?
Як читинити чоловіку, який ходить на один і той же сеанс фільму, а він, видається, триває вічно? Чи справді це відбувається в реальності?
Як достукатися синові до батька, який завжди обіцяє приїхати, але ніколи не дотримується своїх слів. І тільки просить одного: говорити з ним, телефонувати йому. І чи набереться син сміливості нарешті припинити ці безглузді розмови?
Проза Ярослава Мельника досить нетипова для українського читача. Вона сповнена «зсувами» нашої повсякденної реальності, що переплітається з дивним та химерним світом. Вона увібрала в себе архетипні поняття «Бога», «Батька», «Матері» та «Вітчизни», водячи читача, мов ту заблукану дитину, то манівцями, то добре протоптаними та звичними сюжетними стежками. Хоча в кінці кожного шляху на нас обов’язково чекатиме емоційне потрясіння, звільнення і катарсис.
Можливо, ви теж досить емоційно відреагуєте на химерні оповідки автора, а особливо – «Телефонуй мені, говори зі мною». Останні рядки цієї історії читаються з болісним комком у горлі. Тілом пробігає крижаний холод, сповільнюється дихання.
А після кількасекундного мовчання героїв –виступають сльози…
Так що, вимкни Wi-Fi, читай книги
July 27, 2019
Shortlisted for the 2019 Rubery Book Award
Translated by Marija Marcinkute, this is a powerful collection of short stories by a Lithuanian writer of Ukrainian descent. The title story imagines a world in which everyone on the planet is suddenly able to discover the exact time of their own death via the so-called ‘Book of Fates’. Told from the point of view of Kolya, a family man with a wife and two children, it examines the social and psychological impact of such knowledge: in some respects it changes nothing, and people live as they had been; likewise, when the book’s prophecies begin to fail, Kolya’s joy isn't as profound as he might have thought: at least the book offered certainty, and not knowing merely reintroduces the curse of the unknown. The tale is darkly humorous, with a philosophical facet typical of the collection as a whole. Other stories include The End, a piece about a grandmother who begins to grow younger, regressing from adulthood to infancy; and On the Road, the tale of a man who one day begins to follow a series of instructions left for him by people he doesn't know, raising questions about free will, and apparently celebrating the notion of determinism, particularly perhaps the freedom from not having to make decisions. At their best the stories resemble Kafka, perhaps viewed through the hallucinatory lens of Gogal. It’s a class act.
Translated by Marija Marcinkute, this is a powerful collection of short stories by a Lithuanian writer of Ukrainian descent. The title story imagines a world in which everyone on the planet is suddenly able to discover the exact time of their own death via the so-called ‘Book of Fates’. Told from the point of view of Kolya, a family man with a wife and two children, it examines the social and psychological impact of such knowledge: in some respects it changes nothing, and people live as they had been; likewise, when the book’s prophecies begin to fail, Kolya’s joy isn't as profound as he might have thought: at least the book offered certainty, and not knowing merely reintroduces the curse of the unknown. The tale is darkly humorous, with a philosophical facet typical of the collection as a whole. Other stories include The End, a piece about a grandmother who begins to grow younger, regressing from adulthood to infancy; and On the Road, the tale of a man who one day begins to follow a series of instructions left for him by people he doesn't know, raising questions about free will, and apparently celebrating the notion of determinism, particularly perhaps the freedom from not having to make decisions. At their best the stories resemble Kafka, perhaps viewed through the hallucinatory lens of Gogal. It’s a class act.
July 19, 2019
This is the strangest collection of stories I've read since discovering Roald Dahl as a child! I think most of my friends would hate these stories, but I sure wish someone I know would read them so that they could explain them to me! In a weird way, I was riveted by them. I was disappointed in the endings of most stories except for one, "AAA" in which the narrator receives letters from an anonymous source (Fate, God?) which provide him four life choices from which he must choose his fate: for example, a broken spine, a stroke, sclerosis of the liver or an open stomach ulcer. All the narratives in this collection deal with some sort of existential dilemma, Fate and/or God, and "supernatural" or bizarre occurrences which leave you wondering if the narrator is insane. In one story, the rooms of a house disappear. In the last and longest story, a strange never ending movie entices our narrator. I would best describe the book as speculative fiction, with shades of magical realism. It reminded me of Martin Scorsese's film "After Hours." Melnikas is a Lithuanian author of Ukrainian decent. The English translation had me stumbling at times, but the book did win BBC Book of the Year, so there's that.
February 25, 2021
'When a writer decides to make his protagonist a writer, you can only pity his poor dried-up imagination.'
This short story collection reads like a group of thought experiments. How would society live if everyone knew the day of their death? Are we more than the spaces we create in? What fate would you choose if you were given four choices?
The concept behind each story is fascinating and the human response realistic. A quirky yet interesting group of stories that have captured the feel of classic Russian Literature.
The representation of women in these stories do read like they have been written from a middle aged white male who presents women from the perspective and in the position of the male protagonist, which causes its own constraints. For example in the story, 'The Piano Room' the husband has a studio, wood turning room, piano room, etc & the wife has a powder room 🙄. Yes, thanks mate 👎
The last story 'It Never Ends' shows the derogatory portrayal of women while our male protagonist is having a mid life crisis. Although it was interesting to explore his thinking during this, it still gave me chills.
This short story collection reads like a group of thought experiments. How would society live if everyone knew the day of their death? Are we more than the spaces we create in? What fate would you choose if you were given four choices?
The concept behind each story is fascinating and the human response realistic. A quirky yet interesting group of stories that have captured the feel of classic Russian Literature.
The representation of women in these stories do read like they have been written from a middle aged white male who presents women from the perspective and in the position of the male protagonist, which causes its own constraints. For example in the story, 'The Piano Room' the husband has a studio, wood turning room, piano room, etc & the wife has a powder room 🙄. Yes, thanks mate 👎
The last story 'It Never Ends' shows the derogatory portrayal of women while our male protagonist is having a mid life crisis. Although it was interesting to explore his thinking during this, it still gave me chills.
February 26, 2025
Один з улюблених авторів, обожнюю вештатися лабіринтами уяви Ярослава Мельника, всотувати його філософію, випробовувати свій розум. Цю збірку можна перечитувати безкінечно, розгадувати символи, пізнавати себе через призму героїв, щоразу інтерпритуючи прочитане по-іншому. Найбільше пройняла повість "Рояльна кімната". Ідея про "іншу реальність" просто мозкодробильна, у кожного вона своя, плюс наші мрії, які ми найбільше жадаємо, але й насправді боїмося втілити. Інтерв'ю в кінці збірки як яскравий акцент: вражаючий автор і багатогранна особистість. Вимагаю багато виданого в Україні Мельника.
Щаслива, що вполювала це видання 2016 року від ТЕМПОРИ, якісне і лаконічно оформлене. Дуже-предуже сподіваюся вполювати іншу збірку від КСД 2014 року.
Щаслива, що вполювала це видання 2016 року від ТЕМПОРИ, якісне і лаконічно оформлене. Дуже-предуже сподіваюся вполювати іншу збірку від КСД 2014 року.
November 29, 2021
Цікаво, дивно з великою кількістю релігійних питань й хорошого сюру. Під час читання не покидало відчуття, що Ярослав Мельник взявся за такі теми і зайшов з таким підходом до них, як зазвичай роблять автор(к)и-підлітки: пише про глобальні дилеми й моральні засади. І в інтерв'ю наприкінці книжки, котре виступає замість після мови, автор каже: "Я думаю, що мої твори цікаві не тільки інтелектуалам (мою прозу часто називають "інтелектуальною", "екзистенційною"), а й молоді, з її жагою крайнощів і стихійного протесту... На глибині, у своїй прозі, я десь залишився тим "гарячим" двадцятилітнім критиком, яким Ти мене пам'ятаєш". І це дійсно відчувається.
September 9, 2023
Pirma šio rašytojo skaityta knyga, ir paliko mane sužavėtą! Labai aiškios, ryškios kiekvienos apysakos temos, trumpi ir 'crisp' sakiniai. Ir tos temos tokios netikėtai stiprios - nors atrodo kaip haliucinacijos, bet vis save pagaudavau mąstant, kad situacijų jausmas labai pažįstamas. Žodžiu, rekomenduoju, ir ieškosiu daugiau Melniko knygų. Čia pasaulio lygio literatūra.
August 28, 2018
Based on my reading experience, most short story collections turn out to be a mixed bag, with some high and low points, but, in the case of this collection, I was pleasantly surprised that I thoroughly enjoyed all 8 of these stories that generally follow protagonists, who are preoccupied with some existential or philosophical dilemma. For example, the title story, The Last Day, presents a version of the world in which everyone can find out the exact date of their death, and the story explores how this knowledge might affect people’s lives and relationships.
My favourite story in the collection was definitely The Grand Piano Room. I don’t want to give too much away, but it read like a Soviet man’s daydream/nightmare, a surreal and clever allegory of communal living during the Soviet era. I don’t know if that was the author’s intention, but that was my interpretation of this bizarre story. It felt like I was witnessing the gradual disintegration of the protagonist’s dream life, and, consequently, his mental state, when confronted with reality. It’s a very effective and darkly humorous story that also serves as a great example of one of the aspects that I enjoyed the most in this collection; Melnikas does not spell things out for the reader but leaves plenty of room for interpretation. Many of these stories examine the theme of identity, and the layers of self-deception that people construct to deal with, or escape, the realities of everyday life.
Another major theme in this collection is the concept of fate. Some of the narrators in these stories are searching for some higher purpose in life, however, they seem to be more inclined to put their lives in the hands of someone else (be it God, or some other entity, or just another person) instead of taking responsibility for the course of their lives. The most notable example of this, is the narrator in On The Road, who is willing to follow mysterious instructions that tell him to go to various places, without providing a clear reason why, because he feels that these “missions” give him an important purpose in life.
The last and longest story in the collection, It Never Ends, is a haunting story about a man, who starts to frequent an old cinema that is showing an avant-garde film about the life of a girl named Liz that, supposedly, never ends. Here again, we meet a narrator who is searching for some purpose in life in all the wrong places. At the cinema, he develops an unsettling relationship with another regular audience member, a very strange young woman, who is just called “the scarecrow”. I’m still not sure that I understood everything that happened in this story, but it will stay with me for quite some time.
Overall, The Last Day is a compelling, unsettling and insightful short story collection that definitely deserves much more attention. If you enjoy stories that inspire you to think about life from a philosophical perspective, I highly recommend you give this collection a try.
Full review: https://beyondepilogue.wordpress.com/...
My favourite story in the collection was definitely The Grand Piano Room. I don’t want to give too much away, but it read like a Soviet man’s daydream/nightmare, a surreal and clever allegory of communal living during the Soviet era. I don’t know if that was the author’s intention, but that was my interpretation of this bizarre story. It felt like I was witnessing the gradual disintegration of the protagonist’s dream life, and, consequently, his mental state, when confronted with reality. It’s a very effective and darkly humorous story that also serves as a great example of one of the aspects that I enjoyed the most in this collection; Melnikas does not spell things out for the reader but leaves plenty of room for interpretation. Many of these stories examine the theme of identity, and the layers of self-deception that people construct to deal with, or escape, the realities of everyday life.
Another major theme in this collection is the concept of fate. Some of the narrators in these stories are searching for some higher purpose in life, however, they seem to be more inclined to put their lives in the hands of someone else (be it God, or some other entity, or just another person) instead of taking responsibility for the course of their lives. The most notable example of this, is the narrator in On The Road, who is willing to follow mysterious instructions that tell him to go to various places, without providing a clear reason why, because he feels that these “missions” give him an important purpose in life.
The last and longest story in the collection, It Never Ends, is a haunting story about a man, who starts to frequent an old cinema that is showing an avant-garde film about the life of a girl named Liz that, supposedly, never ends. Here again, we meet a narrator who is searching for some purpose in life in all the wrong places. At the cinema, he develops an unsettling relationship with another regular audience member, a very strange young woman, who is just called “the scarecrow”. I’m still not sure that I understood everything that happened in this story, but it will stay with me for quite some time.
Overall, The Last Day is a compelling, unsettling and insightful short story collection that definitely deserves much more attention. If you enjoy stories that inspire you to think about life from a philosophical perspective, I highly recommend you give this collection a try.
Full review: https://beyondepilogue.wordpress.com/...
Read
December 5, 2018Meaninglessness, helplessness, and loneliness are central to this collection of short stories. Please find a comprehensive review of this book in
Vilnius Review
.
January 6, 2021
I misunderstood this book unfortunately, I’m not a fan of short stories. Some of these were ok, and showed some great promise, but others were just a little odd for me.
Following on from my enjoyment of Devilspel also from Noir Press, I’ll certainly be looking up another title soon though.
Following on from my enjoyment of Devilspel also from Noir Press, I’ll certainly be looking up another title soon though.
November 28, 2022
Labai stipru ir gilu - 6 žvaigždės! Žemiau vertinama dalis "Kelyje" man atvirkščiai - labai patiko ir surezonavo, apie žmogų, kuris taip ir negyvena savo gyvenimo, kaip ir daugelis iš mūsų. Kiekvienas atras savąjį šios knygos gylį.
October 10, 2024
Such interesting and quite dark stories! It kept me hooked throughout the book.
Personally the last story got a bit too werid for me but i still wanted to know what would happen.
Really good book!
Personally the last story got a bit too werid for me but i still wanted to know what would happen.
Really good book!
April 6, 2025
Jeigu kas paklaustų, koks didžiausias mano 2025 (dar nepasibaigusių!) metų atradimas, tai nedvejodama atsakyčiau: Jaroslavas Melnikas. Per savaitgalį, beveik vienu prisėdimu perskaičiau šitą knygą ir iki šiol dar neatsigaunu. Retai tenka patirti tokią skaitymo pilnatvę ir estetinį džiaugsmą. Šiuose apsakymuose viskas taip paprasta, ir tuo pačiu labai sudėtinga. Bet "sudėtingumas" - lengvas, lengvai perskaitomas ir provokuojantis gilius apmąstymus.
September 14, 2024
Ця книга займає в моєму серденьку особливе місце, я її знайшла, коли була на першому курсі, і відтоді, коли мене питали, яка моя улюблена книга, я відповідала Ярослав Мельник «Телефонуй мені, говори зі мною». І перечитавши її більше, ніж через 10 років, я повторюю це говорити.
Перед вами збірка новел, названа по одній із них. Коли я вперше читала, то вона мені сподобалася найбільше, тому вирішила трошки розповісти по ній.
Це історія про сина, який дуже довго не бачив свого батька, тому що той науковець, який працює на таємному обʼєкті. Йшли роки, а нерозуміння чому батько лише телефонує, а не приїжджає на свята та день народження наростало. Напруження між чоловіком та його дружиною змусило їхати на пошуки правди в рідне містечко батька. Прийшовши до квартири він виявляє, що там вже живуть інші люди, а попередній власник помер. Син не вірить, йде на пошуки могили. І знаходить. Звонить батьку, той все заперечує, але ж могила перед очима. Йде в інститут, де раніше працював батько та знаходить його колишнього колегу, який посміхається кажучи, як це схоже на його батька. А далі читайте самі😉
Задумайтесь, колись це здавалося фантастикою, а зараз голос Яремчука промовляє до нас з екранів.
В кожній із новел зачіпляються питання вічних екзестенційних криз із якими стикаються людина. Сам автор пише, що його головна зброя- метафора та символ. «Я бачу життя, як метафору». А я бачу Ярослава Мельника, як свіжий ковток повітря, який вам щиро рекомендую відчути🤍
Перед вами збірка новел, названа по одній із них. Коли я вперше читала, то вона мені сподобалася найбільше, тому вирішила трошки розповісти по ній.
Це історія про сина, який дуже довго не бачив свого батька, тому що той науковець, який працює на таємному обʼєкті. Йшли роки, а нерозуміння чому батько лише телефонує, а не приїжджає на свята та день народження наростало. Напруження між чоловіком та його дружиною змусило їхати на пошуки правди в рідне містечко батька. Прийшовши до квартири він виявляє, що там вже живуть інші люди, а попередній власник помер. Син не вірить, йде на пошуки могили. І знаходить. Звонить батьку, той все заперечує, але ж могила перед очима. Йде в інститут, де раніше працював батько та знаходить його колишнього колегу, який посміхається кажучи, як це схоже на його батька. А далі читайте самі😉
Задумайтесь, колись це здавалося фантастикою, а зараз голос Яремчука промовляє до нас з екранів.
В кожній із новел зачіпляються питання вічних екзестенційних криз із якими стикаються людина. Сам автор пише, що його головна зброя- метафора та символ. «Я бачу життя, як метафору». А я бачу Ярослава Мельника, як свіжий ковток повітря, який вам щиро рекомендую відчути🤍
December 5, 2022
Labai patiko! Trumpos, kaip kažkas rašė panašios istorijos į "Black Mirror" serialą.
June 2, 2020
Viena geriausių visų laikų lietuvių autorių knygų, kurioje gausu alegorinių, filosofinių poteksčių. Kai kurie apsakymai yra tokie taikliai paveikūs, kad įsimena ilgam. Kai kuriuos norisi skaitant pasilaikyti ilgiau, paieškoti sau aktualių prasmių ir atsakymų. Nors autorius rašo gana paprasta kalba ir stiliumi, kai kur pasitelkdamas humorą, satyrą, tai nėra lengvo turinio knyga, bet novelių apie gyvenimo ir būties prasmę, rinkinys. Rekomenduoju kiekvienam, ieškančiam prasmės ar gilesnių poteksčių.
July 4, 2020
Dreamlike and Kafkaesque, but with distinct Eastern European flavor.
May 19, 2021
Ось чого мені не вистачало останнім часом: якісного сюрреалізму!
Displaying 1 - 30 of 31 reviews