Ви вагаєтеся, чи братися за перо? «Поки в творчому пошуку», «Талановитими лише народжуються», «Не маю часу, краще пошукаю щось більш стабільне».
Якщо у вас час від часу виникали такі думки — ця книжка написана саме для вас.
Один із найпопулярніших сучасних авторів Стівен Кінг якось зауважив: «Письменництво не спосіб заробити грошей, дістати визнання, налагодити стосунки. Воно збагачує життя як тих, хто читає твори, так і тих, хто їх пише. Дістати, досягти, стати щасливим».
Оригінальний «посібник» сучасної української авторки Таіс Золотковської саме для тих, хто хоче подолати власний страх, спробувати відшліфувати свої письменницькі здібності та отримати справжнє задоволення від руху олівця записником чи клацання клавіш клавіатури.
Чи думала я, що хочу написати книжку? Так, можливо. Зауважте, це "так, можливо" цілком підійшло б як відповідь на запитання чи хотіла б я злітати в космос чи покататися на страусах. Утім, навіть якби дійшло напряму до писання, навряд чи книга Таіс Золотковської "ПИШИ Легкий шлях від ідеї до книжки" стала б мені у пригоді. Зараз розкажу чому.
Почнемо з того, що мої враження можуть бути трохи спотворені тим, що я загалом скептично ставлюсь до ідеї книжок про те як писати книжки. Присягаюся, я дуже старалася бути неупередженою до "ПИШИ...", але, здається, трохи провалила це завдання.
Перше, на що звертаєш увагу, це розмір шрифту. І міжрядковий інтервали. І відступи з боків. Всі вони здоровенні. У книжці 288 сторінок, і з них: - 21 чиста сторінка - 2 сторінки присвят - 3 сторінки рецензії від Слави Світової - 3 сторінки змісту - 4 сторінки "Друзі "Mоноліт-Bizz"" зі списком блогерів і бізнес-тренерів - 2 сторінки "Запрошуємо товаришувати" - 2 сторінки "Де придбати книжки видавництва" - 2 сторінки з рекламою інших книг видавництва - 9 сторінок-ілюстрацій (до речі, дуже симпатичних).
Скільки місця при цьому лишається на реальний текст, можете порахувати самі.
Основну частину книги займають дуже очевидні поради на кшталт: пишіть про те, що вам подобається; пишіть про те, на чому ви розумієтеся; використовуйте в роботі свої особисті враження; шукайте необхідне у вікіпедії; зберігайте файли в хмарних сховищах. Трохи курйозною видається подана думка, що читання книжок з креативного письма - імітація письма, дії, які виглядають як робота над книжкою, але насправді є її уникненням. Також мене потішила порада, що, коли вам незручно писати вдома, - винайміть собі офіс чи майстерню. Let them eat cake!
Окремим блоком можна виділити регулярні згадки Гамлета (ні, не шекспірівського) і Клубу Анонімних Авторів. Більше того, у книжку включені замальовки і коротенькі історії від, як я розумію, членів та членкинь цього клубу. Навіщо? Та біс його зна. Крім того, тут є певна хроніка подорожей Таіс, вона живе, то у Нью-Йорку, то в Португалії, то в Харкові, то їде в Ізраїль. Ні, подорожі це круто, але як саме їхня постійна згадка має допомогти людям, що придбали цю книгу створити власну?
Не зрозумійте мене хибно, певне зерно раціональності тут безумовно присутнє, от тільки воно могло б утиснутися в три фейсбук-пости чи, якщо хочете паперову версію, буклет сторінок на п'ять-десять.
Пора вже визнати, що я просто заздрю Таіс, адже, як каже вона сама у своєму творі "люди критикують через заздрість". Хто знає, можливо, причина в цьому. Можливо, я просто не читала художніх книг пані Золотковської і саме тому не можу сприймати її як авторитетне джерело. А, можливо, ця книга - спосіб прорекламувати бренд самої Таіс, Гамлета та Клубу Анонімних Авторів, отримавши гроші з довірливих мрійників від писання.
"Пиши" Таіс Золотковської — цьогорічний нон-фікшн на українському ринку для тих, хто хоче стати письменником. Не читала нічого з творчості авторки, але знаю, що вона мала успішний досвід з NaNoWriMo, який, до слова, уже ось-ось почнеться. Отож, про що ця книжка? Підзаголовок звучить як "Легкий шлях від ідеї до книжки" — і це уповні відображає її зміст. Тут ви знайдете поради, як шукати ідеї для творів, їх розвивати і потім видавати.
"Пиши" здебільшого зосереджується на питаннях мотивації та організації праці. Якщо це те, що ви шукаєте, тоді чудово. Мені ж не вистачило сухої теорії щодо технік письма, літературних прийомів і правил, де б говорилося, що важливо памʼятати, коли пишеш. У кожному розділі лунає заклик: "Пиши! Пиши! Пиши!", який підкріплюється вправами на його тему. Тут ви дізнаєтеся, на чому писати, де писати, коли писати, в якому одязі і т.д. Тобто авторка пропонує різні прийоми, які допоможуть безпосередньо змусити тебе писати — й писати регулярно. Книжка, здавалося б, невеличка. Тут великий кегль, абзацні відступи, поля — і при цьому все одно багато води. Я вже казала, коли оглядала "Велику магію" Елізабет Ґілберт, що страшенно ненавиджу це в нон-фікшені. Як не візьмуся за якусь перекладену книжку такого роду, то неодмінно має бути купа історій на історії, які будуть пояснювати сенс, ходячи навколо нього довкола. Приклади — це добре. Але не треба перетворювати текст з корисною інформацією на телевізійне шоу. Крім того, в книзі описуються заледве дотичні техніки. З одного боку, так, вони корисні, при чому для широкого кола задач, а з іншого, навіщо робити на них акцент? Коли читаєш про mind-mapping чи медитації, то починаєш засинати. Для себе я виділила три найнасиченіші за ККІ розділи: "Структура", "Обставини" та "Діалоги". До речі, там і приклади були всі на місці. Особливо сподобався аутлайн історії про Лиса, в якому Таіс Золотковська покроково розписує, де має бути тривожний момент, усвідомлення перетворення персонажа і т.д.
Що ж до організації роботи, то мене зацікавив розділ "Канцтовари". Зокрема тому, що я сама використовую кілька інструментів, коли пишу. Зошит у клітинку — мій фаворит для планування, структурування, записування ідей, малювання портретів персонажів та прописування сцен, на яких зависаєш. Тому так, абсолютно згодна з авторкою щодо магії зошитів і блокнотів. При наборі на компʼютері останнім часом теж користуюся Ґуєл-диском, тому що: а) автоматичне збереження; б) текст знаходиться у хмарі, тобто можу мати до нього доступ з інших пристроїв; в) він у браузері, відтак менше перемикань. Просто Віндовс весь час засирається і при перемиканні програм починає свопитися. І ти йдеш і чистиш його. Гррр. Ворд зручний у тому разі, коли в тебе є готовий або майже готовий текст, який треба відредагувати, відформатувати, перечитати, перевірити на помилки. І третім в моєму арсеналі стоїть планшет, до якого навіть маю окрему клавіатуру. Я використовую програмку WriterP, і, якщо мені треба кудись піти і там працювати над матеріалом, не тягнучи на собі бандуру-ноут, то це саме те. Зокрема цей відгук я пишу на планшеті :) Хочеться окремо похвалити оформлення книжки. Приваблива, змістовна обкладинка, використання підзаголовків і маркерованих списків, виділення основних моментів напівжирним, широкі береги, на яких можна писати свої примітки. А також веселі малюночки!
Підсумок. Якщо ви не маєте зараз конкретних ідей, але дуже хочете написати роман/оповідання, почати писати (й продовжити) хоч щось, то "Пиши" ідеально для цього підходить. Ви зможете дізнатися, де шукати натхнення, як випрацювати звичку писати, як себе мотивувати й звідки брати матеріал як письменнику. Якщо ж у вас у голові вже сформувалася конкретна ідея, над якою ви плануєте працювати, і ви шукаєте шляхи, як найкраще й правильно її подати, то тут потрібної інформації ви знайдете зовсім трішки.
Розчарування дня: книжка "Пиши" від Таїс Золотківської. Не можна сказати, що вона зовсім порожня, декілька цікавих і корисних речей там є, непоганий розділ про подолання писемницького блоку, але... Весь час не полишало відчуття, що мене обманюють. Обманом став об'єм книги: мої однокурсники теж збільшували шрифт, поля і інтервали між рядками, щоб їх дипломні роботи виглядали товстішими. По-друге, авторка занадто багатослівна не по суті. І якщо багатослівність того ж Семківа повністю компенсується витонченістю і милозвучністю його мови, то тут цього немає й близько. Ще авторка занадто багато і недоречно рефлексує. Хоча, дякувати Всесвіту, не на тему свого алкоголізму, як пані Ламот. І останнє, це досвід. Чомусь мені здається нормальним, що книжку про те, як писати, видають вже тоді, коли за плечима є чималий досвід писемницької роботи. Цей досвід відчувається в "Як написати геніальний роман" Фрея, Кінговім "Про письменство. Мемуари про ремесло" чи в "Літературний майстер-клас" Вольфа. В "Пиши" цього не знаходиш. Точніше, прочитавши теоретичну частину, відразу втрачаєш, коли читаєш ті історії, які авторка наводить як приклади робіт до розділу. Ці малень��і оповіді демонструють що завгодно, але не вміння володіти словом... Чому були вибрані саме ці оповідки то лишиться загадкою, але мені здається, якби авторка написала приклади до розділів самостійно, �� не брала чужі роботи, то весь текст від того б виграв. А цей цілий розділ про альфа-читача? То була чудова задумка, зробити розділ у жартівливому форматі шкідливих порад, тільки це треба вміти робити. У авторки не вийшло. І ці дрібниці вщент зіпсували весь корисний ефект від книги. Печаль.
Назва книги точно передає зміст: «Легкий шлях». Ця книга майже не навчила мене чомусь новому. Її було приємно тримати в руках і читати, але більше тому що кожна сторінка просякнута особистістю авторки, і її слова легкі і її думки прості. Поринаєш в ілюзію, що з письменництвом все так само легко. Якщо ви хочете написати мега серйозну книгу, якщо ви усвідомлюєте наскільки це тяжко, майже неможливо, якщо ви через все переживаєте, а особливо якщо ви не любите романтичних описів - ця книга не для вас.
Книга, яку я рекомендую всім друзям, але нікому не даю читати власний екземпляр. Тому що хочу, щоб він завжди був під рукою. "Пиши" — це максимум корисної інформації, до якої повертаюсь знову і знову, та ще й письменницькі вправи на додачу.
"Люди критикують через заздрість. Насправді ж причини критики нічого не важать. Значення має, що ви зробите."
"Щоб чути власні думки, оберіть місце, де ви будете в тиші. Чути своє дихання."
"Визначте час, коли вам подобається писати, і час, коли ви можете писати."
"За кількістю неординарних питань письменник перевершить п'ятирічного малюка, адже, щоб розповідати історії, маємо вивчати, як улатшований світ, аби упевненим тоном розповісти про нього читачеві. Авторові вірять лише тоді, коли тон його оповіді вселяє впевненість, тобто тоді, коли оповідач знає, про що говорить."
"Стівен Кінг каже: щоб навчитися гарно писати, треба багато та ретельно читати."
"Для письменника характерне глибоке, вдумливе читання... не рахуємо блогів, газет і стрічки Facebook"
"Як читає письменник? 1) Запозичуємо ідеї з хороших книжок 2) Шукаємо стиль (від якого легше відштовхуватися в пошуках власної мови) 3) Вчимося масштабного змалювання світ, персонажів 4) Звертаємо увагу на розмірність прози 5) Робимо висновки, як не слід писати (Позначайте все, що дратує в книжках. Заносьте в список. Звертаємо увгу, що вам не подобається, а головне - чому) 6) Досліджуємо нові жанри 7) Привчаємо себе до поезії. Поезія - концентрована проза. 8) Читаємо класичну літературу, щоб учитися в найкращих"
"Мапа думок - прийом, що дає змогу побачити зв'язок між ідеями, розширити існуючі задуми й вибратися з письменницького блоку... за допомогою мапи можна встановлювати зв'язки між паралельними лініями: як вони впливають одна на одну й взаємодіють."
"Дитинство. Повернімося до простих речей. Коли відчуваєте, що життя ускладнилося, повертайтеся у дитинство."
"Розважати, інформувати, навчати [як перевірити те, що ви написали - ваша книга мусить виконувати ці три функції щоб бути успішною]"
"Твоє завдання - розповісти історію."
"Вона гарна, якщо задовольняє три потреби: розважати, інформувати й навчати."
"сюжет історі, у якій було б використано всі етапи: обставини; тривожний момент; небезпека; турбора; аргументи, протилежний трансформації; перша точка неповернення; відкидання назад; дзеркальний момент; друга точка неповернення; збираємо сили; морок; емоційний чинник; фінальна битва; трансформація"
"На діалогах зводяться й руйнуються великі твори."
"Діалог має можливість побудувати конфлікт. І сам діалог будується на конфлікті."
"Розглянемо функції діалогу. Він може показати особистість героя. Друга функція діалогу - розбавити текст."
"Іще один спосіб навчитися писати діалоги - багато читати. Читайте п'єси й сценарії, переглядайте улюблені телевізійні шоу із субтитрами."
"Найкраща перевірка діалогу - читання вголос."
"Існує думка, що сильна назва має щонайменше одну літеру "р", а якщо дві, то на вашу книжку чекає приголомшивий успіх"
"І остання, на мій погляд, найкрасивіша деталь. Склавши правильно перше й останнє речення, ми "замкнемо коло", зробимо твір цілісним."
"Випишіть слова-паразити, що роблять ваш текст слабшим. Як розпізнати зайве слово? Воно не має інформаційного або стилістичного навантаження."
"Оформлення книжки - колективний творчий процес, і важливо знайти спільне бачення"
"Основними інструментами на 2018 рік є Facebook, Instagram, GoodReads"
"GoodReads - сервіс для читачів. Додайте свою книжку, щойно отримаєте ISBN, ще до виходу з друку. Якщо ваші знайомі прочитали книжку, попросіть їх залишити відгуки на сайті. GoodReads - чудове місце для пошуку блогерів, вони напишуть відгук на вашу книжку"
"Головне правило поведінки в соціальних мережах - ділитися корисною і позитивною інформацією"
"Yakaboo й "Лавка Бабуїн" - дві основні книжкові крамниці, звідки йдуть продажі книжок."
"Українські мережі, що будуть цікавими: книгарня "Є" і "Буква""
"Доки робота не завершена - не базікайте. Не розповідайте про проект, щоб не втратити до нього інтересу."
Ще одна книга, яка обіцяє, що навчить вас написати роман?
Книгами про письменництво вже нікого не здивуєш. Про це писали ще Бредбері та Кінг.
Але знаєте - ця книга здивувала. Бо вона написана українською авторкою та про наші з вами реалії. А це більше ніяких правил англійської граматики та літературних агентів.
Ця книга це збірник потрібних порад, цікавих завдань та прикладів, що надихають.
Разом з Таіс ми дізнаємо, з чого розпочати, як не потрапити у письменницький блок, та як нарешті видати книгу.
Тому якщо ви давно мрієте про написання роману, повісті чи новели, але ви чекаєте на музу, то ось вона ваша муза - ця книга.
А ще скоро відбудеться грандіозна подія для письменників - NaNoWriMo. Тому саме час полювати на натхнення.
В ідеальному світі літературної творчості письменник строчить книгу за книгою, як тільки у нього з'являються ідеї. В реальності все не зовсім так. Яким би талановитим і наполегливим не був митець, не буває такого, що він не переживає відсутність натхнення, прокрастинацію, страх невдачі, не чує голосу свого внутрішнього критика, а різноманітні відволікаючі чинники зрештою не дають можливості перенести всі ідеї з голови на папір чи в електронний документ. . Книга «Пиши» стане справжньою знахідкою для тих, хто хоч раз брався за писанину (починаючи з посту в Instagram і закінчуючи романом) і стикнувся з такими проблемами. Я – стикнулася. Мене ніби закрили в тісному приміщенні без вікон, а ця книга стала ключем до дверей. І я нарешті вийшла з тої кімнати і вдихнула свіжого повітря на повні груди. . ПЛЮСИ КНИГИ: ✔ Немає «водички»; ✔ Теорія + практика. Читаєш і розумієш, що все насправді легше, ніж здається. Завдання значно розширюють фантазію і кругозір; ✔ Поради перегукуються з власним досвідом письменниці; ✔ Сторін��и приправлені здоровим гумором; ✔ Оформлення та ілюстрації – любов! Вони ніби написані олівцем від руки. І, схоже, у нас з Таіс однакові почерки; ✔ Зручна закладка; ✔ Авторка розповідає про особливості самвидаву і співпраці з видавництвами; ✔ Легко читається. Відчувається, що письменниця ділиться своїми знаннями щиро. . МІНУСИ КНИГИ: ✖ Занадто швидко закінчилася 😊 . Особливо запам'яталися проведені паралелі між творчістю і рибалкою, між змістовністю книг і вишнями. . Всі пусті поля книжки заповнені моїми замітками і списками. Хотіла спочатку вести конспект, але тоді мені треба переписати майже всю книжку. . А щоб прочитана інформація так і не залишилась просто прочитаною, тепер треба практикуватися. І байдуже, чи ці твори побачать світ, чи так і залишаться в шухляді. Просто я не можу не писати.
Чотири зірочки, бо більша частина інформації мені вже була відома. Але, можливо, початківцям вона була б більш корисною.
Загалом інформація викладена по суті, але я більшу кількість вправ пропустила, бо вони щось були не для мене, тому я і швидко прочитала саму книгу напротивагу «Писати як дихати».
І якщо чесно, ті вправи про море, дихання (особливо дуже часто дихання згадується) трохи вже не так заходять і деякими моментами трішечки дратують (чисто суб'єктивна думка)😅
«Писати як дихати» мені більше сподобалася, бо там більше вправ на письмо для себе, без якогось конкретного задуму.
До того як почати читати цю книжку, я розмовляла з Таіс на даху грецького будинку на заході сонця ;) Тому читання книги було як продовження розмови. Таке ж легке без зайвих повчань і отих "роби так". Писанина - це творчість. Не можна змусити бути творчим, можна хіба допомогти. І Таіс в цій книзі допомагає.
Одним из открытий прошлого лета для меня стала Таис Золотковская со своей книгой «Пиши». Это книга для писателей о писательстве. В ней собрано все то, что я люблю - свой опыт, свои переживания, полезные советы, упражнения и легкость. Она написана на украинском языке, украшена замечательными иллюстрациями. Когда я читала «Пиши», у меня возникало две мысли - хочется продолжать ее читать и одновременно хочется сразу же сесть за написание книги, или хотя бы короткой заметки. Я много раз поддавалась этому соблазну, открывала блокнот и начинала писать то, на что меня натолкнули слова автора или выполнять предложенные упражнения. При этом книга лежала раскрыта передо мной. В книге Таис так много тепла и заботы о том, кто будет ее читать. Такое впечатление, что она написана для меня лично наставником, и в то же время другом, который давно со мной знаком, который знает, что меня беспокоит, чего я не знаю, что я хотела бы услышать в этот момент, что меня позабавит, и что заставит задуматься. Я читаю много книг писателей о писательстве, и каждая из них чему-то учит. Порой это совершенно новое, а порой - повторение знакомого, благодаря чему убеждаешься, что эти техники/упражнения/задания работают. Книга «Пиши» для меня стала особенной потому что я чувствую, что автор очень близок ко мне: мы обе из Украины, обе любим писать, и даже обе того же года рождения. Таис много пишет о детстве, как об источнике вдохновения и воспоминаний, которые могут стать замечательными сюжетами для историй. Я слышала об этом и раньше, но почему-то именно в ее книге эти слова наконец попали в цель, и я начала писать и о своём детстве тоже. Пока что это просто тренировочные тексты для себя, но я уверена, что они меня приведут к чему-то поразительно интересному.
Чудовий збірник вправ для креативного письма. Практикувати після денної норми у 2000 слів. Гарно написано. Буду тримати за настільну книгу для щоденної письменницької зарядки.
Це була дивна книжка. Я її і похвалити повноцінно не можу, і розкритикувати по-людськи не вийде, бо є моменти, які мені сподобались.
В якийсь момент мене почали дратувати згадки про Клуб Анонімних Авторів через сторінку. Хотілось сказати
Я ЗРОЗУМІЛА, ЩО У ВАС Є КЛУБ І ТАМ ДУЖЕ КЛАСНО, АЛЕ Ж КНИЖКА НЕ ПРО КЛУБ?! АСТАНАВІТЄСЬ.
інакше б я її не взяла. Але вона досить приємна для сприйняття. Цупкий папір, короткі розділи. Проте вона з одного боку — структурована і кожен розділ має свою тему, з іншого — після деяких розділів мені були трохи не по собі, я не бачила в них якоїсь цінності для себе.
Тут є і практичні завдання, і поради. Дещо я вже знала, дещо відкрила. Якщо порівнювати цю книгу з якимись іншими, на згадку спадає Енн Ламот "Пташка за пташкою": настрій — надихнути вас, донести думку про те, що для того, щоб писати, треба — О ДИВО ДИВНЕ — писати.
Деякі поради я собі навіть зафоткала та зберегла, можливо, навіть випишу в блокнот.
Загалом, я рада, що я її не купила, бо руки чухались, а книжуля не з дешевих, проте в список "раджу" до інших книг про письмо я її все-таки внесу.
Відчуваю, що для людей, які не надто багато подібних речей прочитали, вона може стати не те щоб корисною, а навіть відкриттям.
купила електронну версію і вирішила ознайомитись. якщо коротко, то для мене корисними стали всього декілька розділів - десь 30-40% від книжки. під кінець стали набридати згадки Клубу Анонімних Авторів, подорожей та не відпускало відчуття, що все це писалося заради реклами. тільки почнеш читати абзац з корисною інформацією і бац! - вилізає, як на ютубі без преміуму. з такого жанру більше обожнюю Кінгові "Мемуари про ремесло" і часто перечитую її.
Книга, яку не змогла уважно прочитати.дуже важко написано, і багато тексту ні про що. Реально зачепило тільки два розділи, а решта так собі. Можливо, коли ти дуже боїшся писати, то це добрий початок, але якщо вже є трохи досвіду і знайомство з своєю музою, тоді там мало інформативності.
Писати легко? ⠀ Книжка "Пиши. Легкий шлях від ідеї до книжки." навчить вас бути письменником. Авторка проведе вас шляхом від народження ідеї до співпраці з видавництвом. ⠀ Легка і невимушена мова. Читається на одному диханні. ⠀ Не ховайте її далеко, якщо справді плануєте щось написати. ⠀ Може, це буде казка для вашої дитини? ⠀ Коли читала, було таке відчуття, ніби спілкуюся з давньою подругою, з якою бачилась ще в дитинстві, але яка знає про мої теперішні наміри і побоювання все. ⠀ А ще, ця книжка особлива для мене, бо отримала я її від @marikravenskih, як подарунок в конкурсі #писанина_марафон. ⠀
⠀ Таіс Золотковська @thaisiya Видавництво @monolithbizz. 286 с. Моя оцінка - 12 з 12. ⠀ Наостанок, щоб переконати, що книжка таки крута дозволю собі процитувати авторку. ⠀ "Люди критикують через заздрість. Насправді причини критики нічого не важать. Значення має, що ви зробите." ⠀ "Казка про Червону Шапочку, розказана від імені Вовка, буде інакшою, ніж розказана від імені Дроворуба." ⠀ "Якщо життєві обставини підказують вам, що настав час залишитися наодинці із собою, усамітнитися в тексті. Подвійна користь: ви відволікаєтесь від негараздів, а читачі прочитають нову історію."
Прочитала, книга змістовна, але це не те, що я зараз шукала. Можливо враження були б позитивніші, якби я читала цю книгу по розділах відповідно до потреби.
Книга цілком корисна, і тут ви зможете знайти вправи з письма і приклади їх виконання. Написано легко, але читати мені не дуже хотілося. Можливо книга просто потрапила мені до рук не у свій час.
Та все ж, якщо вам цікава тема написання тексту, але ви досі сидите і боїтеся зіпсувати білий аркуш, тоді можете придивитися до цієї книги.
А за можливості раджу вам переглянути зміст і назви розділів, це однозначно має допомогти вам зрозуміти чи ви знайдете тут те, що ви шукаєте саме зараз.
Справжній путівник для всіх, хто мріє про власну книгу, але його лякає цей шлях невідомості, повний страхів й блоків щоб реалізувати. Його авторка не просто сипле теоретичними порадами, а дуже структуровано дає поради по суті, і головне, всі вони підкріплені практичними завданнями в кожній главі. Це не чергова книга-натхнення на один день, радше це інструкцію про те, як взростити та підтримувати існування робочого ритму письменника в форматі марафону.
Книга написана максимально доступно, легко, багато прикладів. Мені сподобався стиль Таїс. Звісно, ця книжка не є аж такою панацеєю від відсутності ідей і творчого застою, проте вона однозначно покращує настрій, додає віри в себе як у творчу одиницю. Рекомендую авторам.
Одразу скажу, що книга мені сподобалася, хоча чекала від неї іншого. Чому? Не знаю, але рада, що сталося по іншому.
Книга як гребінець, причісує вже наявні знання та структурує їх. Або здатна відкрити нові грані письменництва. Все залежить від твого досвіду.
Разом з тим відсутні чіткі межі для правил, щоб писати. Це дає більше простору для творчості. Показує, що існують різні підходи до написання книги. З чого легко зрозуміти, що кожен письменник працює за своїм індивідуальним відчуттям.
Також досить гарно розкритті основні письменницькі поняття та етапи, через які доведеться пройти на цьому шляху.
Сама книга написана у формі есеїв. Майже в кожному є вправи для розвитку фантазії та впровадження письма у щоденну звичку.
До багатьох вправ додані приклади того, що анонімні автори пишуть на зустрічах. Завдяки чому видно, який різний у всіх стиль та підхід до написання своїх творів.
Таїс поділилася своїми знаннями, життям та привідкрила завісу життя автора. Цікаво поспостерігати, як живе сучасна авторка.
Раджу прочитати цю книгу, особливо письменникам-початківцям. В ній знайдеться багато корисного, що можна взяти у своє творче і звичайне життя ✨
Книжка дуже сподобалась! На відміну від інших книжок для авторів-початківців ця читається не як підручник, а радше - як збірка корисних порад і прикладів. Цікаві завдання, гарна мотивація, крізь усю книжку я відчувала, що автор, наче хороша подруга, підштовхує до однієї найважливішої думки: "Пиши, пиши, пиши! Джаст ду іт!" Рекомендую для читання авторам усіх рівнів. P.S. Таіс, дуже дякую, що дозволили писати в книжці :) напевно багатьох з нас переслідує образ суворої бібліотекарем 90-х, яка грозиться забрати читацький квиток за трохи понівечену книжку. А тут - прямий заклик до протилежного, я була в захваті! Залишила круті замітки на полях))