What do you think?
Rate this book
Чужі скарби
Знайшовши на занедбаному горищі французького замку скарб, Анні Щербініна спершу вважає це подарунком долі. Здається, бляшанка з діамантами допоможе здійснити всі заповітні мрії й змінити сумне післявоєнне сирітське життя. Та дівчина й гадки не має, як вплине на її долю чужий скарб зі своєю трагічною історією. Українській парижанці доведеться перегорнути безліч важких сторінок у книзі життя, щоб зрештою повернутися на Батьківщину, віднайти себе справжню й істинні скарби.
320 pages, Paperback
Published April 24, 2018
11 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
April 20, 2019
Що нам підготувала доля, ми ніколи не знаємо. Куди заведе нас життя, як далеко та що вимагатиме за можливість відбутися на цій землі — лише мигцем би поглянути, зазирнути за найтаємничішу завісу…
Героїв цієї емоційно глибокої оповіді розкидало в просторі й часі. Історія починається на початку кривавого ХХ століття, у часи Першої світової війни, тоталітарного лихоліття й жахливих репресій. А закінчується — у сучасному світі, який так само палає вже через нову війну в Україні.
Це роман про людей, про Францію, про Україну, про мистецтво, про життєве покликання, становлення особистості, пошуки свого місця та само ідентифікацію. Дивовижне переплетення життів усіх дійових осіб змушує серце й розум вирувати під час читання. Дитячі спогади, знайдені діаманти, війни, поневіряння, пошуки й утрати, покарання і зради. І, звісно, кохання. Настільки потужне, що не згасло у вирі десятиліть, у полум’ї війни та пройшло крізь усі кола пекла на землі. Так, у романі є все це. Але книжка навдивовижу структурована і хронологізована, авторка переходить від одного відрізку часу та однієї долі до інших вчасно, саме тоді, коли читачу слід дізнатися про дещо інше і здійснити ретроспективну подорож. А ще в романі дуже багато прекрасної Франції. Вона прекрасна навіть у найтяжчий період своєї історії. Разом із героями читач має можливість пройтися старовинними вуличками, посидіти в затишних кав’ярнях, прогулятися в парках. Франція стала домівкою для багатьох, хто змушений був тікати від переслідувань на своїй батьківщині, і вона щиро прийняла своїх нових дітей. А вони мужньо несли кожен свій хрест під час усіх трагічних подій, які випали на їхню долю.
«Чужі скарби» — дуже філософський роман, сповнений глибоких розмірковувань головної героїні. Можливо, саме це й допомогло їй вижити, не зламатися під час катастрофічного, здавалося би, повороту долі. І врешті, на схилі літ, повернутися до своїх втрачених скарбів: кохання юності, батьківщини, віри, коріння.
Ми, люди сучасного світу, стрімко втрачаємо своє, забуваємо, звідки ми, хто ми є. Ми вирушаємо на пошуки кращої долі, де, як нам видається, ми станемо щасливими. Ми женемося за «чужими скарбами», і не зважаємо на свої власні. Ми забуваємо про них на довгі роки, на кілька поколінь. Вони припадають пилом і тьмяніють десь у темних схованках наших душ. Аж допоки ми раптом, вирішивши там прибрати, витягуємо на світло те найдорожче, про так незаслужено забули. Але для багатьох час уже давно сплив…
Варто берегти свої скарби — культуру, родину, країну, мову, віру. Бо чужі ніколи ще не принесли щастя жодній людині. І колись усім нам вчергове нагає про це історія.
https://books-herbarium.blogspot.com/...
Героїв цієї емоційно глибокої оповіді розкидало в просторі й часі. Історія починається на початку кривавого ХХ століття, у часи Першої світової війни, тоталітарного лихоліття й жахливих репресій. А закінчується — у сучасному світі, який так само палає вже через нову війну в Україні.
Це роман про людей, про Францію, про Україну, про мистецтво, про життєве покликання, становлення особистості, пошуки свого місця та само ідентифікацію. Дивовижне переплетення життів усіх дійових осіб змушує серце й розум вирувати під час читання. Дитячі спогади, знайдені діаманти, війни, поневіряння, пошуки й утрати, покарання і зради. І, звісно, кохання. Настільки потужне, що не згасло у вирі десятиліть, у полум’ї війни та пройшло крізь усі кола пекла на землі. Так, у романі є все це. Але книжка навдивовижу структурована і хронологізована, авторка переходить від одного відрізку часу та однієї долі до інших вчасно, саме тоді, коли читачу слід дізнатися про дещо інше і здійснити ретроспективну подорож. А ще в романі дуже багато прекрасної Франції. Вона прекрасна навіть у найтяжчий період своєї історії. Разом із героями читач має можливість пройтися старовинними вуличками, посидіти в затишних кав’ярнях, прогулятися в парках. Франція стала домівкою для багатьох, хто змушений був тікати від переслідувань на своїй батьківщині, і вона щиро прийняла своїх нових дітей. А вони мужньо несли кожен свій хрест під час усіх трагічних подій, які випали на їхню долю.
«Чужі скарби» — дуже філософський роман, сповнений глибоких розмірковувань головної героїні. Можливо, саме це й допомогло їй вижити, не зламатися під час катастрофічного, здавалося би, повороту долі. І врешті, на схилі літ, повернутися до своїх втрачених скарбів: кохання юності, батьківщини, віри, коріння.
Ми, люди сучасного світу, стрімко втрачаємо своє, забуваємо, звідки ми, хто ми є. Ми вирушаємо на пошуки кращої долі, де, як нам видається, ми станемо щасливими. Ми женемося за «чужими скарбами», і не зважаємо на свої власні. Ми забуваємо про них на довгі роки, на кілька поколінь. Вони припадають пилом і тьмяніють десь у темних схованках наших душ. Аж допоки ми раптом, вирішивши там прибрати, витягуємо на світло те найдорожче, про так незаслужено забули. Але для багатьох час уже давно сплив…
Варто берегти свої скарби — культуру, родину, країну, мову, віру. Бо чужі ніколи ще не принесли щастя жодній людині. І колись усім нам вчергове нагає про це історія.
https://books-herbarium.blogspot.com/...
October 3, 2018
Давно мені не траплялося можливості сісти за написання відгуку відразу по тому, як дочитала книгу. По свіжих слідах, так би мовити. Чи то пак враженнях. А вони мене накрили з головою, тому про "Чужі скарби" говоритиму багато й захоплено — попереджую)))
Як на мене, у романі Ірини Власенко є все, аби задовольнити будь-якого читача. Хочете романтичну історію про кохання у Парижі з геппіендом? Читайте. Хочете чогось серйозного, сповненого філософських роздумів і насиченого цитатами з розумних книг? Теж читайте. Ви не прихильник любовних романів і полюбляєте реалістичні твори, сюжет яких ґрунтується на реальних історичних подіях? Вам теж варто прочитати цей роман, бо тут стільки фактів про кілька хвиль еміграції українців, Першу та Другу світові війни, Голодомор і колективізацію, холодну війну, залізну завісу, сіру пострадянську реальність, Майдан та війну в Україні, майстерно вплетених у канву життя героїв, що нудно не буде.
Крім того, ви отримаєте змогу гуляти Парижем, прекрасним осіннім Парижем, сповненим світла й романтики, попри всі негаразди, як-от війна, дощ чи вкрадений рюкзак, блукатимете вузенькими вуличками, зазиратимете до кав’ярень і зустрічатиметесь із кимось дорогим у Люксембурзькому саду. Ви перейматиметеся долею членів дивної розгалуженої великої родини, яких життя розкидало двома світами — Францією та Україною, — аби потім дати їм змогу знову зустрітися. Ви зануритеся у плетиво причин і наслідків, розмірковуватимете про місце України на карті світу і про вплив на її формування козаків у давні часи, обурюватиметеся "глибокою стурбованістю" країн Заходу подіями, які відбуваються в нашій країні, журитиметеся й радітимете разом із героями книги. Ви мимохіть почнете шукати своє місце у своєму ж житті, як би дивно це не звучало, бо часом ми під впливом обставин губимо себе й потім ніколи не знаходимо. Мабуть, не надто наполегливо шукаємо...
Як на мене, у романі Ірини Власенко є все, аби задовольнити будь-якого читача. Хочете романтичну історію про кохання у Парижі з геппіендом? Читайте. Хочете чогось серйозного, сповненого філософських роздумів і насиченого цитатами з розумних книг? Теж читайте. Ви не прихильник любовних романів і полюбляєте реалістичні твори, сюжет яких ґрунтується на реальних історичних подіях? Вам теж варто прочитати цей роман, бо тут стільки фактів про кілька хвиль еміграції українців, Першу та Другу світові війни, Голодомор і колективізацію, холодну війну, залізну завісу, сіру пострадянську реальність, Майдан та війну в Україні, майстерно вплетених у канву життя героїв, що нудно не буде.
Крім того, ви отримаєте змогу гуляти Парижем, прекрасним осіннім Парижем, сповненим світла й романтики, попри всі негаразди, як-от війна, дощ чи вкрадений рюкзак, блукатимете вузенькими вуличками, зазиратимете до кав’ярень і зустрічатиметесь із кимось дорогим у Люксембурзькому саду. Ви перейматиметеся долею членів дивної розгалуженої великої родини, яких життя розкидало двома світами — Францією та Україною, — аби потім дати їм змогу знову зустрітися. Ви зануритеся у плетиво причин і наслідків, розмірковуватимете про місце України на карті світу і про вплив на її формування козаків у давні часи, обурюватиметеся "глибокою стурбованістю" країн Заходу подіями, які відбуваються в нашій країні, журитиметеся й радітимете разом із героями книги. Ви мимохіть почнете шукати своє місце у своєму ж житті, як би дивно це не звучало, бо часом ми під впливом обставин губимо себе й потім ніколи не знаходимо. Мабуть, не надто наполегливо шукаємо...
September 9, 2020
Давно не читала такого поверхневого твору, де купа інформації, та все ковзком. Авторка, певно, хотіла здатися читачеві дуже обізнаною в історіі - тут половину книги складає вікіпедія про різні події - від Наполеону, до першої і другої світової війни в Франції і терактів Батаклану, не забуваючи про екскурс в давні часи, бо як тут не розповісти про Анну Киівську, що була королевою Франції майже 10 століть тому, і до голодомору, сталінської війни, радянської влади, концтаборів, майдану, АТО, буде навіть географічний екскурс про Дніпрові пороги, і не забудемо Хортицю і Запорізьку Січ. Мало? Прикріпимо це все відомими постатями, від Моне до Кличка, бо ж як це все не втулити, стільки інформації авторка знає, треба це показати. Але історичних подій мало для вдалого твору, треба обов‘язково рожевого мила, бо без любові роману не буває. Так, щоб після 60 років розлуки з коханим зустрітися з ним на тій самій лавочці, що познайомились, і зрозуміти, що Любов вічна, хепі-енд . А ні, до хепі-енду ще буде Париж - такий, яким ви його бачите в своїх найромантичніших мріях. Але якщо ви колись потрапите до Парижу насправді, то не дивуйтесь, якщо незнайома людина не запропонує вам- нелегалу пожити в неї, і якщо ви раптом не зустрінете випадково брата вашої двоюрідної бабусі і він вам не зробить документи за помахом чарівної палички і не запросить вас на роботу... а, і ще цей дядько має жменю діамантів, якщо ви раптом пробудете 2 місяці в комі і українські лікарі не знають, як вас лікувати, діаманти допоможуть профінансувати операцію в Парижі👌 Ні, не дивуйтесь, бо таке буває лиш в Ірини Власенко. Шкода таке писати, але це посередній роман, сповнений кліше, який не вартує витраченого на нього часу.
September 28, 2022
я чесно кажучи не розумію таких негативних відгуків на цю книжку. тому що, взагальному мені сподобалось, але тут і справді були деякі моменти, які потрібно розібрати детальніше.
перш за все, це постійна згадка російських письменників, цитування їх, + велика кількість росіян/російського в сюжеті мене теж нервувала, але це вже таке, чисто мої ред флеги.
дальше, сюжет скаче з одного часу в інший, і щоб не заплутатись треба дуже уважно читати.
мені сподобалось, що в книзі за такий невеликий об'єм встигли розказати дуже багато подій з історії України і Франції, можливо по цій причині книга написана трохи сухо й стисло, але для мене це навіть плюс, не встигало надоїсти.
перш за все, це постійна згадка російських письменників, цитування їх, + велика кількість росіян/російського в сюжеті мене теж нервувала, але це вже таке, чисто мої ред флеги.
дальше, сюжет скаче з одного часу в інший, і щоб не заплутатись треба дуже уважно читати.
мені сподобалось, що в книзі за такий невеликий об'єм встигли розказати дуже багато подій з історії України і Франції, можливо по цій причині книга написана трохи сухо й стисло, але для мене це навіть плюс, не встигало надоїсти.
January 11, 2021
До напрочуд правильного відгуку Tania Tania додам ще одну деталь. Книга абсолютно наскрізь расистська. Авторка, нібито пишучи про щось інше, періодично вставляє абсолютно огидні расистські коментарі - ппосто так. Наприклад, про "смаглявих алжирців", які за кілька сторінок до того були темношкірими та, звісно ж, поцупили в недалекого головного героя наплічник; про те, що ми "голі й босі, скоро за рівнем життя доженемо Кенію та Уругвай" і таке інше. Авторка була в Кенії? Чи в Уругваї? Чи хоча б в Парижі, який вона так карамельно та шоколадно описує? Треба все ж писати про те, що знаєш по-справжньому, а не за книжками. Структура книги не витримана зовсім - то герої ведуть діалоги на десять сторінок, то сорок років життя героїні втулюється в два абзаци. То минулий час, то теперішній. Імена чотирьох геро��в, що взаємодіють в останніх частинах книги, всі починаються на "Ан", мабуть для того, щоб читачу було легше заплутатись (чула про цю ситуацію недавно на одному з літературних курсів, лектор радив так не робити і називав саме ці імена, тобто теж лишився під враженням від Антона, Антуана, Анні та Аннет). Але на все це можна було б навіть прикрити очі, якби не неприкритий расизм, на який я відмовляюсь заплющувати очі. Соромно за наших авторів, які собі таке дозволяють. Соромно за видавництва. Соромно за "Коронацію слова", бо ж книжка навіть їхню ознаку отримала.
August 26, 2022
Книга прo Францію чи спогади про війнy?🤔
Така гарна обкладинка і така нісенітниця всередині.
Роман «Чужі скарби» в 2017 році здобува відзнаку «Коронації слова» за розкриття суспільної проблеми. Але цього розкриття я так і не побачила. Лише факти, які можна знайти в Вікіпедії(про це згодом) та філософські думки авторки.
Сюжет такий заплутаний, що я іноді відволікалася та гортала сторінки назад, щоб зрозуміти в якому часі та в якій країні відбувається дія.
Ах так, забула сказати, що протягом всього роману ми будемо стрибати в часі та перескакувати з країни в країну. Бо події відбуваються в Україні та у Франції. Тобто часи першої світової вiйни, другої світової вiйни, а ще часів Голодомoру та сталінських репресій, а ще повернемося до часів козацтва та нинішніх подій, Майдану та АTО.
І щоб ви розуміли, ці всі події описувались так сухо, наче я читала статтю в інтернеті, і тут можна вже згадувати Вікіпедію.
Йдемо далі...
російськi вірші та згадки рoсійських письменників і поетів взагалі збили мене з пантелику. Хотіла закинути книгу, та все ж таки вирішила до читати.
А ще дуже засмутили згадки про війнy. Події які відбуваються зараз. Але не так засмутили, як ви могли подумати.
Щоб ви розуміли авторка в своєму романі ні разу не згадала те, що розпочала цю війнy саме рoсія. Жодного натяку на це не було. Жоднісінького!
Просто — розпочалася війнa, aнексували Крим, але хто це все розпочав — ні слова.
Що ж герої?
Герої абсолютно ніяки. Я взагалі не співчувала їм, ніяк не переживала. Мені просто було всеодно. А ще їхні недолугі вчинки, які неможливо описати одним словом, просто вибішували мене.
Єдиний плюс цієї книги — це опис Франції. Дійсно хотілося там опинитися.
Особисто мені книга сподобалася. В мене не підійметься рука комусь її радити.
Така гарна обкладинка і така нісенітниця всередині.
Роман «Чужі скарби» в 2017 році здобува відзнаку «Коронації слова» за розкриття суспільної проблеми. Але цього розкриття я так і не побачила. Лише факти, які можна знайти в Вікіпедії(про це згодом) та філософські думки авторки.
Сюжет такий заплутаний, що я іноді відволікалася та гортала сторінки назад, щоб зрозуміти в якому часі та в якій країні відбувається дія.
Ах так, забула сказати, що протягом всього роману ми будемо стрибати в часі та перескакувати з країни в країну. Бо події відбуваються в Україні та у Франції. Тобто часи першої світової вiйни, другої світової вiйни, а ще часів Голодомoру та сталінських репресій, а ще повернемося до часів козацтва та нинішніх подій, Майдану та АTО.
І щоб ви розуміли, ці всі події описувались так сухо, наче я читала статтю в інтернеті, і тут можна вже згадувати Вікіпедію.
Йдемо далі...
російськi вірші та згадки рoсійських письменників і поетів взагалі збили мене з пантелику. Хотіла закинути книгу, та все ж таки вирішила до читати.
А ще дуже засмутили згадки про війнy. Події які відбуваються зараз. Але не так засмутили, як ви могли подумати.
Щоб ви розуміли авторка в своєму романі ні разу не згадала те, що розпочала цю війнy саме рoсія. Жодного натяку на це не було. Жоднісінького!
Просто — розпочалася війнa, aнексували Крим, але хто це все розпочав — ні слова.
Що ж герої?
Герої абсолютно ніяки. Я взагалі не співчувала їм, ніяк не переживала. Мені просто було всеодно. А ще їхні недолугі вчинки, які неможливо описати одним словом, просто вибішували мене.
Єдиний плюс цієї книги — це опис Франції. Дійсно хотілося там опинитися.
Особисто мені книга сподобалася. В мене не підійметься рука комусь її радити.
Displaying 1 - 6 of 6 reviews