Справжнє ім'я Павло Михайлович Губенко. Український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ ст. Перший надрукований твір Остапа Вишні — «Демократичні реформи Денікіна (Фелейтон. Матеріалом для конституції бути не може).» — побачив світ за підписом «П. Грунський» у Кам'янці-Подільському в газеті «Народна воля» 2 листопада 1919.
В цій же газеті було надруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника, а з квітня 1921, коли він став працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК», розпочався період його активної творчості і систематичних виступів у пресі. Псевдонім Остап Вишня вперше з'явився 22 липня 1921 в «Селянській правді» під фейлетоном «Чудака, їй-богу!».
Остап Вишня проводив і велику громадську роботу. Він брав участь у діяльності літературних об'єднань «Плуг» і «Гарт», в організаціі та редагуванні, разом з Е. Блакитним, перших двох номерів журналу «Червоний Перець» (1922) і продовжив працю в цьому журналі, коли в 1927 р. було поновлено його вихід. Відома робота Остапа Вишні в оргкомітеті Спілки письменників. Перший твір після концтабору — «Зенітка». Другий і останній період творчості був непростим для Вишні. Написав багато гуморесок про мисливство, які об'єднані в збірці
Після закінчення Другої світової війни Остап Вишня також став членом редколегії журналу «Перець» і активним його співпрацівником.
Напевно, всі чули про Остапа Вишню, але особисто я ніколи не знайомилась з його творчістю. А дарма! Бо не тільки твори, а й сама постать автора варта уваги. ⠀ Коли я тільки-но відкрила "Усмішки", то одразу звернула увагу на біографію автора з багатьма цитатами та цікавими історіями з життя Остапа Вишні(якого насправді звали Павлом Губенком). Після її прочитання у мене склалося таке враження, ніби я знала цього привітного й оптимістичного чоловіка дуже давно. ⠀ Знайомство з творчістю О. Вишні я почала з усмішки "Моя автобіографія". У ній автор з усією щирістю, простотою та гумором розповідає про своє життя, а також про те, що впливало на його світогляд та становлення як письменника. ⠀ Наступним твором, який я прочитала була мисливська усмішка "Сом". Ця гумореска є своєрідною інструкцією-застереженням для риболовів. Вона написана з широким використанням анекдоту, але, у той же час, у ній змальовані чарівні річкові пейзажі. До того ж, твір складається з чотирьох частин, які значно відрізняються одна від одної. В одній з них читач тільки знайомиться з краєвидами річки Оскіл; у другій вже розмовляє з місцевим рибалкою про величезного сома, який проковтнув гусака та тягав за собою моторного човна, а закінчується ця історія розповіддю про раціон та ловлю цієї риби. ⠀ Поки я прочитала лише ті усмішки, які входили до шкільної програми, але впевнена, що ще не раз повернусь до цих наскрізь просякнутих народним гумором творів.
Небольшой рассказ автора о своей жизни и детстве. Можно прочитать это произведение вместо биографии, но и о ней не стоит забывать.
Легкое и ненавязчивое чтение вам обеспечено. Быстро прочитала и забыла. Совершенно не зацепило и не оставило след в душе. Автор действительно пишет о себе и чувствуется, что это реальный человек. Не смотря на всё мне кажется эта идея обыденной, но достаточно хорошо исполнена. Никаких эмоций, кроме легкой улыбки, не вызвало это небольшое произведение. Как по мне, то автор может намного больше и лучше, но что есть, то есть.
Рассказу поставила 3/5. Искренне считаю, что прочитать от скуки можно, но и я не любитель произведений на украинском языке, увы.