Карл Шльоґель. Український виклик. Відкриття європейської країни. (Karl Schlögel. Entscheidung in Kiew. Ukrainische Lektionen).
Чим більше сучасної літератури нон-фікшн попадається під руку, тим глибший сум мене охоплює від думки про те, як неправильно нам викладали (і викладають) історію... І я навіть не про фактаж, я про те, як інакше розумієш історію своєї країни, коли підходиш і складаєш її собі з історії окремих міст, містечок, регіонів і біографій. Зовсім інша картинка вимальовується, і питання інші ставляться...
Ця книга - це печворк нарисів з історії восьми великих міст України, написані в різні періоди нашої незалежності. В деяких містах (як Львів, чи Чернівці) Карл Шльоґель побував ще в 1990-ті, інші побачив на початку 2000-х, а деякі докечались його уваги в буремний 2014-й. Але до вивчення кожного підійшов ретельно, і тут я знімаю капелюха, наскільки логічно, доступно і легко показана довга і складна історія певних регіонів.
Книга компліментарна щодо України, навіть, занадто, бо важко мені уявити, щоб громадянину Німеччини, подорожуючи нашими дорогами, відвідуючи наші громадські вбиральні (особливо в 1990-х), не захотілось додати ложки "дьогтю" чи вжити певних "недипломатичних" слів - але ні, з великою симпатією, добрими і лагідними словами описуються наші міста. І за це хочу подякувати, бо ми звикли себе тільки сварити, чи бачити все в чорних фарбах, і в тій ситуації, в якій ми зараз, нам час від часу потрібний такий теплий погляд "звідтам".
Чи відчувається, що автор є істориком і знавцем російської історії і культури - так, відчувається, але вдруге знімаю капелюха, наскільки людина може визнати свої певні упередження й помилки, і намагатись так ретельно вивчати іншу, невідому для себе країну. Тут вже черга за нами, пробувати написати від себе і своє...
Єдине, чого мені бракує в цій "клаптиковій ковдрі" - півночі нашої: ні Луцька, ні Рівного, ні Житомира, ні Сум, ні Чернігова, без яких картина, не є повною. І південь - це не тільки Одеса і Крим, є там ще міста ... але це вже наші виклики і завданн,. відкрити їх для себе, і зазначити в своїй ментальній карті.
Рекомендую цю книгу всім любителям документалки, нарисів, краєзнавцям і історикам. А перед усім - своїм колегам (екскурсоводам), і не тому, що вас здивують фактами, ні, ви самі все знаєте, а от виклад і стиль - так, нам є, чого повчитись, і ця праця гарний приклад як чітко, просто, зв`язно і доступно розповідати про нашу історію, наші міста, особливо для іноземців! Приємних вражень!
P.S. Українською переклала Наталя Комарова, видавництво "Дух і Літера", 2016.