What do you think?
Rate this book
Все буде добре
Рятівник проти тирана. Домогосподарка проти повії. Дитяча дружба – проти відвертої зради. Хто кого? Так, граючись, життя випробовує на міцність наміри чотирьох дітей, які просто хотіли, щоб в них все було добре.
320 pages, Hardcover
First published January 1, 2018
1 person is currently reading
42 people want to read
About the author
Анастасія Нікуліна
20 books132 followersАнастасія Нікуліна — українська письменниця, інста-блогерка, книжкова оглядачка, лауреатка міжнародних премій. Працює в різних жанрах.
Авторка книг «Відбій повітряної тривоги» (з Олександром Греховим), «Я іду шукати», «Більше нікому» (з Олегом Бакуліним), «Завірюха», «Зграя», «Сіль для моря» та «Викрадачі снігу».
Facebook: https://www.facebook.com/anastasia.in...
Instagram: @innspirit.
TikTok: @dominatrixmuse.
Авторка книг «Відбій повітряної тривоги» (з Олександром Греховим), «Я іду шукати», «Більше нікому» (з Олегом Бакуліним), «Завірюха», «Зграя», «Сіль для моря» та «Викрадачі снігу».
Facebook: https://www.facebook.com/anastasia.in...
Instagram: @innspirit.
TikTok: @dominatrixmuse.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 17 of 17 reviews
September 28, 2020
«Все буде добре»
А. Нікуліна, О. Бакулін
КСД 2018
⠀
Здається, люди дають присяги, обіцянки й зарікання, спеціально щоб їх порушити.
Невже це через те, що заборонений плід солодкий?
Чи люди мають схильність до передбачення невідворотного?
Чи просто “Вищі сили” тільки й чекають клятв і потім включають “щасливцю” програму супер випробувань на міцність?
⠀
Починаючи читати цю книжку, я вишукувала авторку між рядків. Звичайна проблема рідера й особистого знайомства з автором книжки.
⠀
Але не знайшла!? Не відчула. Коли читаєш, здається, що в руках класний зарубіжний трилер!
⠀
Книга цільна. Я не відчула також і «співавторства», відчуття ніби писала одна людина!
⠀
Іноді трішки по дитячому наївна.
Іноді трішки перебільшена.
Іноді трішки передбачування.
⠀
Але дійсно цікава!
⠀
І так, я таки дізналася, хто такий той «Гектор»!
⠀
Цитата:
⠀
«Вогнище на березі озера вихоплювало з тіні обличчя чотирьох дітей, що сиділи навколо нього на колінах, тримаючись за руки. Кожен із них подумки промовляв свої слова, формулюючи власну клятву. Серйозні, зосереджені, із заплющеними очима, вони мали вигляд зовсім не по літах.
⠀
- Клянусь, що ніколи не залишу друга в біді! - Сашко згадав, як страшно було, коли Антон тонув, і обіцяв собі продовжити рятувати всіх, хто цього потребуватиме.
⠀
- Клянусь, що ніколи не зраджу! - Антон уявляв майбутнє, де є він, його щаслива родина, а поряд - друзі.
⠀
- Клянусь, що завжди буду вірною! - Марічка стиснула міцніше руку Антона, понад усе бажаючи, щоб її життя склалося.
⠀
- Клянусь, що ніколи не побажаю чужої долі! - Катруся скоса подивилася на Сашка, наказавши собі забути про Антона та знайти власне щастя»
⠀
Анотація:
⠀
«Рятівник проти тирана. Домогосподарка проти повії. Дитяча дружба – проти відвертої зради. Хто кого? Так, граючись, життя випробовує на міцність наміри чотирьох дітей, які просто хотіли, щоб в них все було добре.»
⠀
#примхливачитака
А. Нікуліна, О. Бакулін
КСД 2018
⠀
Здається, люди дають присяги, обіцянки й зарікання, спеціально щоб їх порушити.
Невже це через те, що заборонений плід солодкий?
Чи люди мають схильність до передбачення невідворотного?
Чи просто “Вищі сили” тільки й чекають клятв і потім включають “щасливцю” програму супер випробувань на міцність?
⠀
Починаючи читати цю книжку, я вишукувала авторку між рядків. Звичайна проблема рідера й особистого знайомства з автором книжки.
⠀
Але не знайшла!? Не відчула. Коли читаєш, здається, що в руках класний зарубіжний трилер!
⠀
Книга цільна. Я не відчула також і «співавторства», відчуття ніби писала одна людина!
⠀
Іноді трішки по дитячому наївна.
Іноді трішки перебільшена.
Іноді трішки передбачування.
⠀
Але дійсно цікава!
⠀
І так, я таки дізналася, хто такий той «Гектор»!
⠀
Цитата:
⠀
«Вогнище на березі озера вихоплювало з тіні обличчя чотирьох дітей, що сиділи навколо нього на колінах, тримаючись за руки. Кожен із них подумки промовляв свої слова, формулюючи власну клятву. Серйозні, зосереджені, із заплющеними очима, вони мали вигляд зовсім не по літах.
⠀
- Клянусь, що ніколи не залишу друга в біді! - Сашко згадав, як страшно було, коли Антон тонув, і обіцяв собі продовжити рятувати всіх, хто цього потребуватиме.
⠀
- Клянусь, що ніколи не зраджу! - Антон уявляв майбутнє, де є він, його щаслива родина, а поряд - друзі.
⠀
- Клянусь, що завжди буду вірною! - Марічка стиснула міцніше руку Антона, понад усе бажаючи, щоб її життя склалося.
⠀
- Клянусь, що ніколи не побажаю чужої долі! - Катруся скоса подивилася на Сашка, наказавши собі забути про Антона та знайти власне щастя»
⠀
Анотація:
⠀
«Рятівник проти тирана. Домогосподарка проти повії. Дитяча дружба – проти відвертої зради. Хто кого? Так, граючись, життя випробовує на міцність наміри чотирьох дітей, які просто хотіли, щоб в них все було добре.»
⠀
#примхливачитака
October 5, 2020
⭐️9/10
December 25, 2020
Типовий сюжет для серіалів ТВ каналу вітчизняного
May 31, 2021
Чтиво рівня кухонних серіалів.
Заклішована мова; плоскі персонажі;
Заклішована мова; плоскі персонажі;
September 14, 2020
Олександр, точніше Алекс, повертається в Україну з Америки, щоб стати керуючим банками на території своєї рідної держави. Тут, в одному львівському супермаркеті, він випадково зустрічає Марічку - дівчину, чи то пак жінку, з якою, крім ще двох інших друзів, він колись дружив і до якої мав почуття. Та замість того, щоб відповісти взаємно, дівчина вирішує його використати. Чим же це все закінчиться?
Чесно кажучи, не дуже люблю історії подібного плану. Але анотація до книги зацікавила. Та й навіть однієї книги мені вистачило, щоб зрозуміти, що книги цієї авторки можуть бути цікаві.
Знаєте, важко було читати, знаючи, що рано чи пізно щось має статись чи вибухнути. І в таких книгах ніколи не знаєш, як поведеться та чого очікувати від того чи іншого персонажа. Звичайно, хотілося, щоб деякі з них виявилися значно кращими людьми, але розумієш, що в житті такі трапляються. І від них нікуди не дінешся.
Та й сама історія закінчилась двояко. З одного боку, двоє із чотирьох друзів таки стали щасливими, але з іншого знову ж таки розумієш, що в Україні після розпаду СССР така ситуація справді могла би скластися.
І раз на те пішло, то мені було цікаво читати про те, як один із героїв сприймав те, що у нього СНІД. Все ж таки, це пояснює багато чого у цій історії.
Чесно кажучи, не дуже люблю історії подібного плану. Але анотація до книги зацікавила. Та й навіть однієї книги мені вистачило, щоб зрозуміти, що книги цієї авторки можуть бути цікаві.
Знаєте, важко було читати, знаючи, що рано чи пізно щось має статись чи вибухнути. І в таких книгах ніколи не знаєш, як поведеться та чого очікувати від того чи іншого персонажа. Звичайно, хотілося, щоб деякі з них виявилися значно кращими людьми, але розумієш, що в житті такі трапляються. І від них нікуди не дінешся.
Та й сама історія закінчилась двояко. З одного боку, двоє із чотирьох друзів таки стали щасливими, але з іншого знову ж таки розумієш, що в Україні після розпаду СССР така ситуація справді могла би скластися.
І раз на те пішло, то мені було цікаво читати про те, як один із героїв сприймав те, що у нього СНІД. Все ж таки, це пояснює багато чого у цій історії.
This entire review has been hidden because of spoilers.
November 3, 2021
Відчуття, що подивилась мильну оперу. Не сподобалось взагалі. Автори перестарались з сюжетними лініями та поворотами
June 16, 2019
Іронія в тому, що слова "Все буде добре" з вуст героїв цієї книги означають приблизно таке: "Я поняття не маю, що буде далі".
⠀
Мені ця книга нагадала книги Люко Дашвар: в центрі оповіді - історії людей, підслухані, побачені, почуті. Вони сплітаються в клубок подій, котрий нагадує емоційну гойдалку: от все добре, дитинство, запах сіна, річка. Мить - і дорослість накриває своєю сірістю, приреченістю. Дорослі грають вже в інші ігри: тут і зрада, і брехня, і інтриги, і великий бізнес, бідні душі і багаті сподівання.
⠀
Що сподобалось?
⠀
❤Мені дуже "зайшла" композиція: в тексті постійно відбуваються стрибки з дитинства в дорослість і це відчувається практично на якомусь стилістичному рівні. Читаючи про дитинство, хочеться пити каву, ніжитись на сонечку, переглянути старі фотографії. Все це викликає ностальгію: в кого не було пригод із друзями, сидіння на траві, розмов про майбутнє? Кілька сторінок - і починається дорослість, оповідь напружується і чашку з кавою хочеться відставити.
⠀
❤Кожен розділ - по-своєму цілісний і завершений, може викликати деякі труднощі постійне стрибання з року в рік, але поступово картинка в голові прояснюється і все стає на свої місця. З окремих розділів складається пазл цілісної оповіді.
⠀
❤Цікаві герої - кожен з них живий, дууже емоційний і дехто дратує просто до неймовірного. Марію хотілося пристукнути цієї книжкою, ох і бісова жінка.
Інколи ловила себе на тому, що я їм не дуже вірю: занадто швидкі переходи від однієї емоції до іншої, занадто невмотивовані вчинки, перебільшено емоційна поведінка... Але знаєте що? В житті люди ж такі самі! Бо часом і в реальному дивлюсь на людину і думаю: і що воно ото чудить? Так і тут. Життя, як воно є. Люди, які хочуть, щоб все було добре і нічого для цього не роблять.
⠀
Це книга про людей, про те, як ми самі будуємо і руйнуємо свої життя. Якими наївними, впевненими і сліпими ми можемо бути.
⠀
Тримала в руках новий каталог КСД, бачила цю книжку в переліку. Десь там маячить "Ініціація"... Мені хочеться порівняти ці дві книги, бо вони обидві беруть у фокус людське життя. Але не буду. Проте по секрету від себе, пораджу: "Все буде добре" - значно цікавіша і герої в ній живіші і реальніші
⠀
Мені ця книга нагадала книги Люко Дашвар: в центрі оповіді - історії людей, підслухані, побачені, почуті. Вони сплітаються в клубок подій, котрий нагадує емоційну гойдалку: от все добре, дитинство, запах сіна, річка. Мить - і дорослість накриває своєю сірістю, приреченістю. Дорослі грають вже в інші ігри: тут і зрада, і брехня, і інтриги, і великий бізнес, бідні душі і багаті сподівання.
⠀
Що сподобалось?
⠀
❤Мені дуже "зайшла" композиція: в тексті постійно відбуваються стрибки з дитинства в дорослість і це відчувається практично на якомусь стилістичному рівні. Читаючи про дитинство, хочеться пити каву, ніжитись на сонечку, переглянути старі фотографії. Все це викликає ностальгію: в кого не було пригод із друзями, сидіння на траві, розмов про майбутнє? Кілька сторінок - і починається дорослість, оповідь напружується і чашку з кавою хочеться відставити.
⠀
❤Кожен розділ - по-своєму цілісний і завершений, може викликати деякі труднощі постійне стрибання з року в рік, але поступово картинка в голові прояснюється і все стає на свої місця. З окремих розділів складається пазл цілісної оповіді.
⠀
❤Цікаві герої - кожен з них живий, дууже емоційний і дехто дратує просто до неймовірного. Марію хотілося пристукнути цієї книжкою, ох і бісова жінка.
Інколи ловила себе на тому, що я їм не дуже вірю: занадто швидкі переходи від однієї емоції до іншої, занадто невмотивовані вчинки, перебільшено емоційна поведінка... Але знаєте що? В житті люди ж такі самі! Бо часом і в реальному дивлюсь на людину і думаю: і що воно ото чудить? Так і тут. Життя, як воно є. Люди, які хочуть, щоб все було добре і нічого для цього не роблять.
⠀
Це книга про людей, про те, як ми самі будуємо і руйнуємо свої життя. Якими наївними, впевненими і сліпими ми можемо бути.
⠀
Тримала в руках новий каталог КСД, бачила цю книжку в переліку. Десь там маячить "Ініціація"... Мені хочеться порівняти ці дві книги, бо вони обидві беруть у фокус людське життя. Але не буду. Проте по секрету від себе, пораджу: "Все буде добре" - значно цікавіша і герої в ній живіші і реальніші
June 18, 2023
Роман львівської письменниці Анастасії Нікуліної та Олега Бакуліна «Все буде добре» залишає по собі дуже неоднозначні, суперечливі емоції, враження, думки. З першого погляду, назва книги додає мотивації, сповнює надії, віри у краще, а після прочитання стає зрозуміло, що життя жорстоке, несправедливе, часто потрібно боротися за своє «місце під сонцем», гідний статус у суспільстві.
Кожен із чотирьох друзів –дитинства – Сашко, Катруся, Марія та Антон обирає свій власний шлях до успіху, різні засоби для досягнення життєвих цілей але чи стануть вони, зрештою щасливими?, чи здійсняться їхні мрії та сподіванння?, чи отримають вони другий шанс, щоб усе виправити, а можливо – змінити?.. І, найголовніше – чи витримає їхдавня дружба випробування часом, коли четверо друзів зустрінуться на переплетених дорогах долі у великому місті та дорослому житті. Про все це – на сторінках захоплючої книги, яку неможливо читати швидко, тому що часто замислюєшся: А чи можна було вчинити по іншому?, чому сталося саме так, а не інакше, не щасливіше?
Сюжет у романі розкривається паралельними лініями: Перша - Оповідь про безтурботне босоноге дитинство нерозлучної четвірки підлітків у селі Бистриця, перші несміливі симпатії, поцілунки крадькома під вечірнім зоряним небом улітку. Друга – такі різні шляхи кожного у дорослому житті: Батько Гордій забирає сина-підлітка до Америки, адже на думку Гордія, так для дитини буде лише краще. Натомість, Сашко почувається самотнім та нікому не потрібним у чужій країні, далеко від дому, матері, друзів. Письменниця промовисто змальовує на прикладі Сашка дитячу психологічну травму, якої дитина зазнає внаслідок розлучення батьків.
«Сашко міцніще обійняв ноги, його голос почав тремтіти.
- Мама почала на нього кричати. Що все знає, усе бачила. Бачила його з якоюсь кур... куркою в готелі, і що він використовує свій статус, щоб спати з молодими іноземками. Що не терпітиме цього заради нашої родини і що захистить мене від нього».
Згодом, Олександр, він же Алекс, вже дорослим, повертається в Україну, як директор мережі американського банківського бізнесу, який хоче отримати провідні позиції на українському ринку, але чи легко вести бізнес в Україні, особливо коли до справ бізнесу домішується політика? – «помаранчеві», «сині», підкилимні домовленості, підстави, зради, брехня підступ, кримінал – усе заради великих грошей та ще більших прибутків.
Марія шукає товариства та ласки впливових чоловіків, часто має розкішне життя за рахунок свого покровителя, але чи не занадто велику ціну виставить жінці спокусниця доля?
Катруся до певного часу залишається в селі, але чи зможе жінка пробачити зраду коханого і хто ж ця ненависна розлучниця?.
Автори роману наводять читача на думку про те, що психологічні травми, які руйнують людину, як особистість що має право на процвітання та успіх, закладаються ще у дитинстві. Саме сім`я та стосунки між батьком та матір`ю мають вирішальне значення для становлення людини у дорослому житті.
Проблема «соціального сирітства» та усиновлення дітей є гостро актуальною проблемою сьогодення на яку автори книги звертають прискіпливу увагу, змальовуючи відчуття диини- сироти, що змушена жити в інтернаті.
« - Проблема дітей – сиріт актуальна не тільки в Україні, а й у цілому світі. Щороку на неї виділяють мільярди доларів, але запитайте себе: на шо, власне, вони йдуть?....
- Мешканці сиротинців потребують батьків, опіки, вони хочуть вирости в повноцінній сім`ї, де їх любитимуть. А отже, їм, за замовчуванням, не потрібні кращі ліжка, кращі умови проживання, кращі стіни клітки, у якій вони замкнені. Вони просто хочуть на волю, у світ повний можливостей, де не потрібно боротися за право подивитись телевізор чи сходити в туалет, чи просто почитати книгу. Прагнучи в цей вигаданий, ідеальний світ і після вісімнадцятирічного ув`язнення потрапивши на волю, вони шоковані. Адже наша планета – це великий інтернат, величезне поле бою, де якщо не ти, то тебе» .
Роман «Все буде добре» - про пошуки себе у цьому світі, про те, що робити, коли зовсім заплутався?, про контрасти між Америкою та Україною, вибір власного життєвого шляху, боротьбу з важкою недугою і про те, що «ти живий – доки хочеш цього...».
Тепер кілька слів про мої враження, як читача: книга залишає в серці осад суму та неминучої відплати за скоєне, а ще гірке усвідомлення того, що від себе не втечеш дарма що перебуваєш тут в Україні, чи десь там – за океаном.
Найважливіший висновок, який читач може взяти до уваги зі сторінок роману: Важливо не здаватися, йти вперед, незважаючи на повсякденні труднощі та перепони. Кожний новий день життя це можливість усе змінити, але так важливо – не прогавити шанс, та опинитися у потрібний час, в потрібному місці, з потрібними людьми.
Кожен із чотирьох друзів –дитинства – Сашко, Катруся, Марія та Антон обирає свій власний шлях до успіху, різні засоби для досягнення життєвих цілей але чи стануть вони, зрештою щасливими?, чи здійсняться їхні мрії та сподіванння?, чи отримають вони другий шанс, щоб усе виправити, а можливо – змінити?.. І, найголовніше – чи витримає їхдавня дружба випробування часом, коли четверо друзів зустрінуться на переплетених дорогах долі у великому місті та дорослому житті. Про все це – на сторінках захоплючої книги, яку неможливо читати швидко, тому що часто замислюєшся: А чи можна було вчинити по іншому?, чому сталося саме так, а не інакше, не щасливіше?
Сюжет у романі розкривається паралельними лініями: Перша - Оповідь про безтурботне босоноге дитинство нерозлучної четвірки підлітків у селі Бистриця, перші несміливі симпатії, поцілунки крадькома під вечірнім зоряним небом улітку. Друга – такі різні шляхи кожного у дорослому житті: Батько Гордій забирає сина-підлітка до Америки, адже на думку Гордія, так для дитини буде лише краще. Натомість, Сашко почувається самотнім та нікому не потрібним у чужій країні, далеко від дому, матері, друзів. Письменниця промовисто змальовує на прикладі Сашка дитячу психологічну травму, якої дитина зазнає внаслідок розлучення батьків.
«Сашко міцніще обійняв ноги, його голос почав тремтіти.
- Мама почала на нього кричати. Що все знає, усе бачила. Бачила його з якоюсь кур... куркою в готелі, і що він використовує свій статус, щоб спати з молодими іноземками. Що не терпітиме цього заради нашої родини і що захистить мене від нього».
Згодом, Олександр, він же Алекс, вже дорослим, повертається в Україну, як директор мережі американського банківського бізнесу, який хоче отримати провідні позиції на українському ринку, але чи легко вести бізнес в Україні, особливо коли до справ бізнесу домішується політика? – «помаранчеві», «сині», підкилимні домовленості, підстави, зради, брехня підступ, кримінал – усе заради великих грошей та ще більших прибутків.
Марія шукає товариства та ласки впливових чоловіків, часто має розкішне життя за рахунок свого покровителя, але чи не занадто велику ціну виставить жінці спокусниця доля?
Катруся до певного часу залишається в селі, але чи зможе жінка пробачити зраду коханого і хто ж ця ненависна розлучниця?.
Автори роману наводять читача на думку про те, що психологічні травми, які руйнують людину, як особистість що має право на процвітання та успіх, закладаються ще у дитинстві. Саме сім`я та стосунки між батьком та матір`ю мають вирішальне значення для становлення людини у дорослому житті.
Проблема «соціального сирітства» та усиновлення дітей є гостро актуальною проблемою сьогодення на яку автори книги звертають прискіпливу увагу, змальовуючи відчуття диини- сироти, що змушена жити в інтернаті.
« - Проблема дітей – сиріт актуальна не тільки в Україні, а й у цілому світі. Щороку на неї виділяють мільярди доларів, але запитайте себе: на шо, власне, вони йдуть?....
- Мешканці сиротинців потребують батьків, опіки, вони хочуть вирости в повноцінній сім`ї, де їх любитимуть. А отже, їм, за замовчуванням, не потрібні кращі ліжка, кращі умови проживання, кращі стіни клітки, у якій вони замкнені. Вони просто хочуть на волю, у світ повний можливостей, де не потрібно боротися за право подивитись телевізор чи сходити в туалет, чи просто почитати книгу. Прагнучи в цей вигаданий, ідеальний світ і після вісімнадцятирічного ув`язнення потрапивши на волю, вони шоковані. Адже наша планета – це великий інтернат, величезне поле бою, де якщо не ти, то тебе» .
Роман «Все буде добре» - про пошуки себе у цьому світі, про те, що робити, коли зовсім заплутався?, про контрасти між Америкою та Україною, вибір власного життєвого шляху, боротьбу з важкою недугою і про те, що «ти живий – доки хочеш цього...».
Тепер кілька слів про мої враження, як читача: книга залишає в серці осад суму та неминучої відплати за скоєне, а ще гірке усвідомлення того, що від себе не втечеш дарма що перебуваєш тут в Україні, чи десь там – за океаном.
Найважливіший висновок, який читач може взяти до уваги зі сторінок роману: Важливо не здаватися, йти вперед, незважаючи на повсякденні труднощі та перепони. Кожний новий день життя це можливість усе змінити, але так важливо – не прогавити шанс, та опинитися у потрібний час, в потрібному місці, з потрібними людьми.
February 16, 2022
Гарна і мила. Весняна? Дещо містична. І це тільки про обкладинку книги, про яку я чимало чула. Автори кажуть, що вона не відповідає тексту. Проте, давайте розберемося в цьому, адже, як кажуть, у медалі є дві сторони. От бачите ви фіолетове квіткове зображення. Виникає припущення, що це любовний роман. Правда? Читаєте анотацію, у якій мовиться про те, що книжка про друзів дитинства, шляхи яких знову перетинаються у дорослому віці. Усе зрозуміло. Якщо звернули увагу на зміст, то він безперечно зацікавив, адже Анастасія Нікуліна та Олег Бакулін дуже відповідально підійшли до нього й підібрали до 12 розділів назви-перлинки народної мудрості. І тут уже або уява підкидає варіанти того, про що може йтися, або ж зовсім нема припущень. Уявімо, що у вас вдосталь часу і ви навіть наважились заглянути в пролог ще до того, як узяли почитати або ж купили цю книжку. Він заінтригував, викликав запитання: чому Юрчик та мама на цвинтарі? хто вони такі? хто такий Гектор і чому друзі його вбили? І тут, геть забувши початкові думки про обкладинку, берете книгу й занурюєтесь у сюжет. Уже не важливо, що там була за “упаковка”. Адже ніхто не говорить про те, що вона обов’язково має відповідати вмісту. А якщо не прочитали пролог і піддалися власному чуттю? Тоді чекатиме сюрприз. Та чи приємний?
Фіолетовий колір є символом незбагненності й таємничості. Утворюється з поєднання синього та червоного, а значить містить у собі тепле й холодне водночас. Пристрасть і спокій, розсудливість і непередбачуваність протиставляються одне одному в характерах головних героїв. Село та місто, українське місто й закордонний мегаполіс, заможність та виживання, молодість та старість, дитячі уявлення та мрії і реалії дорослого життя, чесність та гра без правил… Це ще далеко не весь список змальованих протиставлень у книзі. А ці квіти-дивинки на обкладинці уособлюють в собі спогади про батька й загалом про дитинство (зрозуміла, уже після прочитання. Я ж не намагаюсь побачити там те, чого нема й виправдати цим зображення, чи не так?). Отож ця обкладинка хоч і не найкраще, що могло трапитись із цим романом, але точно має зв’язок із текстом.
Тут відчувається дух виживання. Це виживання сім’ї на фоні зрад та необдуманих вчинків; виживання дружби, попри розлуку й дорослішання; виживання людини, незважаючи на небезпеки, спокуси та хвороби; виживання почуттів всупереч усьому.
“Все буде добре” - оптимістична назва книги, у кожному розділі якої простежується цей посил, це переконання, віра в ці слова. “Все буде добре” - найпрепаскудніше словосполучення на знак втішання, “ці слова роблять усім боляче”. Хоча інколи так не вистачає, щоб хтось їх сказав.
Фіолетовий колір є символом незбагненності й таємничості. Утворюється з поєднання синього та червоного, а значить містить у собі тепле й холодне водночас. Пристрасть і спокій, розсудливість і непередбачуваність протиставляються одне одному в характерах головних героїв. Село та місто, українське місто й закордонний мегаполіс, заможність та виживання, молодість та старість, дитячі уявлення та мрії і реалії дорослого життя, чесність та гра без правил… Це ще далеко не весь список змальованих протиставлень у книзі. А ці квіти-дивинки на обкладинці уособлюють в собі спогади про батька й загалом про дитинство (зрозуміла, уже після прочитання. Я ж не намагаюсь побачити там те, чого нема й виправдати цим зображення, чи не так?). Отож ця обкладинка хоч і не найкраще, що могло трапитись із цим романом, але точно має зв’язок із текстом.
Тут відчувається дух виживання. Це виживання сім’ї на фоні зрад та необдуманих вчинків; виживання дружби, попри розлуку й дорослішання; виживання людини, незважаючи на небезпеки, спокуси та хвороби; виживання почуттів всупереч усьому.
“Все буде добре” - оптимістична назва книги, у кожному розділі якої простежується цей посил, це переконання, віра в ці слова. “Все буде добре” - найпрепаскудніше словосполучення на знак втішання, “ці слова роблять усім боляче”. Хоча інколи так не вистачає, щоб хтось їх сказав.
July 31, 2022
У дитинстві все простіше.
Кажеш “все буде добре” і віриш в це. Усе хороше попереду, друзі найкращі, кожне літо бажане і незабутнє. Так було і в Каті, Марічки, Антона та Сашка, які були впевнені, що їхня дружба назавжди.
А потім доросле життя змусило кожного обрати свій шлях. Хтось боровся за перше кохання, постійно озираючись назад і не помічаючи, що мав усе, про що мріяв. Хтось жив на утриманні багатих покровителів і паралельно проклинав таке життя. Хтось переконав себе, що має врятувати ту, що страждає, а її вдячність значно програвала його щирості. А хтось так довго терпить несправедливість у тиші та покірності, що одного разу зважується на таке, чого ніхто очікував.
Життя кожного з друзів переплелося одне з одним через багато років. От тільки чи всі вони пам'ятають клятву біля річки? Чи судилося здійснитися мріям колись наївних дітей, а тепер дорослих з дорослими проблемами?
Книжка читається легко, детальки про персонажів не складно утримувати в голові, кожна дія логічно випливає з попередньої. Хто мені найбільше сподобався? З головних героїв – ніхто. А так чомусь на думку спадає Віталік. Бо у нього працюють мізки – відразу збагнув що і до чого.
Пролог з епілогом створює обрамлення до всієї історії, даючи відповідь на запитання – чи все врешті-решт сталося добре? Епізоди дитинства і дорослості чергуються один з одним, поступово розкриваючи кожного персонажа. Люблю такий прийом. Фразою "Все буде добре" буквально просякнуте все – вона і в обіцянках, і у мріях, і у слогані, тож обрати доречнішу назву мабуть було б неможливо.
Під кінець з'явилися нові деталі, що розкрили причини певних вчинків одного з персонажів. Та, на жаль, не для кожного з друзів історія завершилася хеппі ендом. Хтось вивчив урок, хтось обрав слабкість, когось провчили обставини, хтось покірно чекав на диво...
Окреме враження від “робочих моментів”, де у сюжеті згадується специфіка професій персонажів. Я можу лише дивуватися, бо ж, блін, це або реально досвід, круто трансформований через слова, або талант і терпіння до пошуку та обробки інформації! Як на мене, все правдоподібно, принаймні я багато чого не знала.
Кажеш “все буде добре” і віриш в це. Усе хороше попереду, друзі найкращі, кожне літо бажане і незабутнє. Так було і в Каті, Марічки, Антона та Сашка, які були впевнені, що їхня дружба назавжди.
А потім доросле життя змусило кожного обрати свій шлях. Хтось боровся за перше кохання, постійно озираючись назад і не помічаючи, що мав усе, про що мріяв. Хтось жив на утриманні багатих покровителів і паралельно проклинав таке життя. Хтось переконав себе, що має врятувати ту, що страждає, а її вдячність значно програвала його щирості. А хтось так довго терпить несправедливість у тиші та покірності, що одного разу зважується на таке, чого ніхто очікував.
Життя кожного з друзів переплелося одне з одним через багато років. От тільки чи всі вони пам'ятають клятву біля річки? Чи судилося здійснитися мріям колись наївних дітей, а тепер дорослих з дорослими проблемами?
Книжка читається легко, детальки про персонажів не складно утримувати в голові, кожна дія логічно випливає з попередньої. Хто мені найбільше сподобався? З головних героїв – ніхто. А так чомусь на думку спадає Віталік. Бо у нього працюють мізки – відразу збагнув що і до чого.
Пролог з епілогом створює обрамлення до всієї історії, даючи відповідь на запитання – чи все врешті-решт сталося добре? Епізоди дитинства і дорослості чергуються один з одним, поступово розкриваючи кожного персонажа. Люблю такий прийом. Фразою "Все буде добре" буквально просякнуте все – вона і в обіцянках, і у мріях, і у слогані, тож обрати доречнішу назву мабуть було б неможливо.
Під кінець з'явилися нові деталі, що розкрили причини певних вчинків одного з персонажів. Та, на жаль, не для кожного з друзів історія завершилася хеппі ендом. Хтось вивчив урок, хтось обрав слабкість, когось провчили обставини, хтось покірно чекав на диво...
Окреме враження від “робочих моментів”, де у сюжеті згадується специфіка професій персонажів. Я можу лише дивуватися, бо ж, блін, це або реально досвід, круто трансформований через слова, або талант і терпіння до пошуку та обробки інформації! Як на мене, все правдоподібно, принаймні я багато чого не знала.
November 30, 2020
"Життя - це те що стається, поки ми будуємо плани"
⠀
Поки всі читають новинку #більшенікому від цього творчого тандему, таракани в моїй голові вирішили, що спочатку я мушу прочитати їхню першу роботу.
⠀
І я їм вдячна, бо вона мені сподобалась. Найбільше - життєвість роману. Деталі і особливості часу (історія починається в середині 80-х), психологізм дій і навіть нелогічні мотиви поведінки героїв - все дуже правдоподібно.
⠀
Мене дуже зігрівало село і його опис в книжці, приємно зустрічати своє, хай може не популярне, дізнаватися (!) нові діалектизми, згадувати особливе дитинство, подароване бабусями.
⠀
Найреалістичніше все ж таки те, як розбивається дитяча віра, що "все буде добре" об реалії дорослого життя і часто жорстокі обставин, до яких ми мало готові. І поки в дитинстві все добре само собою, то з часом ми маємо самі обирати що ж є для нас добрим. І чи варто нам ламати дитячі клятви... Бо ж наслідки від їхнього зламу переслідуватимуть нас завжди...
⠀
Коли відчуєте себе чужими в далеких від України місцях і реаліях, рекомендую близьку всім історію, герої якої здаються твоїми сусідами.
⠀
⠀
Поки всі читають новинку #більшенікому від цього творчого тандему, таракани в моїй голові вирішили, що спочатку я мушу прочитати їхню першу роботу.
⠀
І я їм вдячна, бо вона мені сподобалась. Найбільше - життєвість роману. Деталі і особливості часу (історія починається в середині 80-х), психологізм дій і навіть нелогічні мотиви поведінки героїв - все дуже правдоподібно.
⠀
Мене дуже зігрівало село і його опис в книжці, приємно зустрічати своє, хай може не популярне, дізнаватися (!) нові діалектизми, згадувати особливе дитинство, подароване бабусями.
⠀
Найреалістичніше все ж таки те, як розбивається дитяча віра, що "все буде добре" об реалії дорослого життя і часто жорстокі обставин, до яких ми мало готові. І поки в дитинстві все добре само собою, то з часом ми маємо самі обирати що ж є для нас добрим. І чи варто нам ламати дитячі клятви... Бо ж наслідки від їхнього зламу переслідуватимуть нас завжди...
⠀
Коли відчуєте себе чужими в далеких від України місцях і реаліях, рекомендую близьку всім історію, герої якої здаються твоїми сусідами.
⠀
July 25, 2022
Антон, Сашко, Марія та Катерина у підлітковому віці заприсяглися увесь час бути разом. з часом долі дітей розбіглися по різним місцям і навіть континентам. та прийде мить, коли їм доведеться зібратися разом.
непогана анотація для легкої історії про дружбу. я теж так думала.
насправді, епілог всі мої передбачення розвіяв. там була одна така річ, яка змушувала читати далі, щоб зрозуміти, ЯК ТАК ВИЙШЛО.
образи Сашка та Катерини були найкраще розкриті. Але б мені хотілося більше дізнатися про минуле Марії та Антона. хотіла б побачити повну картину їхнього дитинства, а не лише кадри, які були передісторією до їхніх вчинків.
Мері мені здалася типовою хв*йдою. Її хороші сторони я не побачила. Хоча хотілося.
а ще я би бажала більш детально прочитати про підлу схему Мері, про яку йшла мова в анотації. не було тієї енергійності. натомість я дізналася про купу цікавих моментів із дитинства вже дорослих підлітків. не жаліюсь, мені сподобалося.
а ще після прочитання книги фразу “Все буде добре” я почала сприймати зовсім інакше. через призму книги. чи добре це, чи погано точно не знаю.
непогана анотація для легкої історії про дружбу. я теж так думала.
насправді, епілог всі мої передбачення розвіяв. там була одна така річ, яка змушувала читати далі, щоб зрозуміти, ЯК ТАК ВИЙШЛО.
образи Сашка та Катерини були найкраще розкриті. Але б мені хотілося більше дізнатися про минуле Марії та Антона. хотіла б побачити повну картину їхнього дитинства, а не лише кадри, які були передісторією до їхніх вчинків.
Мері мені здалася типовою хв*йдою. Її хороші сторони я не побачила. Хоча хотілося.
а ще я би бажала більш детально прочитати про підлу схему Мері, про яку йшла мова в анотації. не було тієї енергійності. натомість я дізналася про купу цікавих моментів із дитинства вже дорослих підлітків. не жаліюсь, мені сподобалося.
а ще після прочитання книги фразу “Все буде добре” я почала сприймати зовсім інакше. через призму книги. чи добре це, чи погано точно не знаю.
July 11, 2022
Я сьогодні її дочитала!
Нарешті знайшла і тепер у мене майже вся колекція книг Анастасії.
Спочатку думала, що це легка літня історія, а в кінці прологу така: «що відбувається..?».
Загалом, історія у саме серце! Багато емоцій, які переживають герої я сама пережила і знайшла у них якусь частинку себе.
Анастасія Нікуліна пише неймовірно, і це факт. Буду рекомендувати усім друзям!
Нарешті знайшла і тепер у мене майже вся колекція книг Анастасії.
Спочатку думала, що це легка літня історія, а в кінці прологу така: «що відбувається..?».
Загалом, історія у саме серце! Багато емоцій, які переживають герої я сама пережила і знайшла у них якусь частинку себе.
Анастасія Нікуліна пише неймовірно, і це факт. Буду рекомендувати усім друзям!
October 9, 2020
Класна книжка, цікава, читається легко, насичена подіями. Рекомендую до читання ☺️
November 3, 2020
Як завжди,круто! Сюжет тримає в напрузі до останньої сторінки! 💪👍
December 4, 2020
Гарна книжка, читається на одному диханні. Питання автору, Анастасіє, чи не думали ви про другу частину ?
September 16, 2022
Ніби дешманський серіал подивилася. Муть.
Displaying 1 - 17 of 17 reviews