Якою Україна могла би бути, але випадково не стала? Які переломні моменти скерували історію у відповідному напрямку і чому? Як випадковості безповоротно змінюють хід історичних подій?
Це — перша науково-популярна книжка в жанрі альтернативної історії, що простежує варіанти та шляхи, якими могла би піти історія нашої держави, якби не зазнала тих чи інших карколомних випадковостей, що впливали на розвиток та становлення України.
Про автора: Дмитро Шурхало — український журналіст і письменник, автор науково-популярних книжок.
Чудова книжка про кількість змарнованих нагод, вікна можливостей і надію на тлі тотальної безнадії. Із неї хочеться зробити два висновки: 1) Україна могла відбутися давно і потужно, а українство стати однією із передових націй; 2) се диво, що ми маємо Україну і вважаємо себе українцями взагалі. Загалом згадалася одна із оповідок Лема, де він описує мільйони дрібниць та випадоквостей, котрі спричинилися до появи на світ героя. І про кожну точку біфуркації, котру описує автор в цій книжці я думав, що якби щось пішло по іншому сценарію, то нікого із нас просто би не було. Тому правильно так, як є. Головне не проґавлювати нагоди й не намагатися підлаштовувати минуле під себе, а творити теперішнє та майбутнє, вибачте за патос.
Що було б зараз з нами, якби в 2013 році з 30 листопада на 1 грудня студентів на майдані не розігнали силою? . Якби ми дотягнули з президентом Януковичем до 2015 і отримали б чергові вибори? . Якби не розвалився радянський союз? Якби Центральна рада була у свій час більш послідовною? Якби Володимир обрав іслам, а не християнство? . От про це книга "Якбитологія". Це спроба моделювання альтернативної історії, аналіз ключових історичних моментів. Цікавий експеримент. АЛЕ☝ . ❕Сприймати написане треба критично. Це просто авторський погляд, нехай і критичний. . ❕Автор - журналіст і це відчувається. (Заголовки, власні саркастичні зауваги, прослідковується авторський суб'єктивізм) . ❕Тут немає списку посилань. Є факти, цитати, але немає джерел! Це перше, на що я звертаю увагу в книгах такого характеру. "Кілька довірених осіб сказало.." якось непереконливо звучить. . Тому цю книгу не треба сприймати як історичну працю, а от як цікаве авторське бачення, інтерпретацію - цілком можливо. . А назва яка цікава - "Якбитологія!". Як би склалося життя, якби склалися деталі минулого зовсім в інший пазл...
Чудові приклади випадковості в українській історії. Чому сталося так, а не інак - від хрещення Русі до останніх революційних подій. Найбільше мене вразили глави про Визвольні змагання 100 тому. Скільки було шансів, скільки було невдач. Я заповажав Петлюру за те, що він здатен був змінюватись і не здаватися попри всі помилки й поразки. Не можу оцінити історичну якість книги - автор все ж журналіст, а не історик. А я й поготів. Скажімо, розповідь про Берію-реформатора часто спирається на слова Павла Судоплатова. Теж мені авторитет. Проте поза сумнівів захопливість та повчальність книги - згаяти шанси легко, тому варто дивитися ширше. Просто необхідне читання для притомних українців у наші дні.
Це погляд у історію, який завжди хочеться робити, адже з ним відкривається безмежна кількість "А що, якби...", які так ми всі любимо. Наша історія має безмежну кількість ситуацій, коли щось могла статись не так як є, як в кращу, так і в гіршу сторону, як за часів Хмельницького, так і в наш час
Якщо ви, як і я, давно мріяли розібратись в історії України, але засинаєте на третій сторінці будь-якої історичної книги, розслабтесь,проблема не у вас. Ви просто не ті книжки читаєте. Історія не зводиться до сухих дат, фактів і постатей. В ній теж є місце емоціям, інтригам, курйозам, драмам і непрогнозованим випадковостям. Саме такі випадковості ї їхній вплив на хід історії лягли в основу «Якбитології», книги з альтернативної історії України Дмитра Шурхала. Автор провів детальний аналіз 25 знакових історичних подій від часів Володимира Великого і до сьогодення з точки зору того чому все відбулось саме так, і як могло статись інакше, якби…
Крім того, що це перша і досі єдина книга з альтернативної історії України, є ще низка причин її прочитати, а саме:
1. Автор не просто переповідає історію, чи її поворотні моменти, а доповнює її цікавими, маловідомим фактами, які навряд чи розкажуть у школі. Наприклад, про те, що дружина імператора Росії Петра І, Катерина І до зустрічі з чоловіком була звичайнісінькою естонською повією на ім’я Марта Скавронська. Або як російський імператор Микола І відмовився від прав на Гаваї. Чи хоча б те, що заступник Гітлера по партії Рудольф Гесс керувався астрологією у прийнятті рішень. 2. Своє бачення, аналіз і висновки про ті чи інші події автор підкріплює цитатами українських і світових істориків: Ярослава Грицака, Ганса Умбрайта, Безіла Ліддела Гарта, Абдурахмана Авторханова і ін; дослідників: Дмитра Видріна, Збігнєва Бжежинського, Зігмунта Швейковського і ін; і навіть, безпосередніх учасників тих, чи інших подій, а саме: Леоніда Кучми, Тараса Чорновола, Павла Скоропадського, Нестора Махна, Лева Троцького, Юзефа Пілсудського, Альфреда Розенберга і ін. 3. «Якбитологія» розповідає історію України в контексті світової. Завдяки цьому одразу стають зрозумілими певні рішення як окремих історичних постатей, так і організацій стосовно зовнішньо-політичного курсу, вибору союзників і тд. Наприклад, улюбленець Петра І – Іван Мазепа підтримує Шведського короля Карла ХІІ в наступі на Московське царство, керуючись тим, що Швеція є наймогутнішою панівною державою Європи кінця 17 -початку 18 ст, а отже здатна протистояти ворогам України. Також, логічною вимальовується розкритикована співпраця з німцями ОУН, організації, яку так наполегливо намагались знищити Польща і СРСР. 4. Читачам пропонують зовсім новий, несподіваний погляд на певні історичні події. Наприклад, проголошення І Універсалу в підручниках пояснюється намаганнями УЦР протистояти тиску Тимчасового Уряду. Насправді ж, І Універсал зумовлений страхом автономістів втратити контроль в країні внаслідок зростання популярності самостійників. 5. Автор виводить, або, скоріше, повертає на арену недооцінених постатей, як-от, самостійника Миколу Міхновського і отамана Степової дивізії Костя Пестушка. Обоє мали всі шанси змінити хід історії нашої держави у 1917-1921 рр. 6. Для кращого розуміння історичних процесів і їхніх масштабів пропонуються зрозуміліші сучасному читачеві аналогії. До прикладу, порівнює ослаблену кризою Османську імперію 19 ст з сучасною Україною. Для розуміння потужності Степової дивізії чисельністю 20 тис вояків зазначає, що така ж кількість воювала у складі УНР. А також, розповідаючи про виселення московитами литовців і їхніх симпатиків з Новгорода у 15 ст, додає, що у 20 ст це називалось би не інакше, як масова депортація. 7. Книга сповнена спростувань різних історичних міфів. Приміром, Лаврентію Берії інкримінують більшість сталінських репресій. Втім, згідно з даними, наведеними в «Якбитологіі», на його совісті - 10 000 смертей, в той час, як Микита Хрущов винен у смерті понад 100 000 співгромадян. 8. Два розділи книги присвячені релігійному питанню. Прочитавши їх, дізнаєтесь аргумент, який схилив Володимира Великого на користь християнства. А також вивчите вдалу історію створення Московського патріархату і невдалу - Київського. 9. Якщо історія минулих століть цікава як у викладі, так і в аналізі, то здавалось би, чим автор може вразити, розповідаючи події останніх років, які ми з вами переживали особисто. Втім, цей період цікавий саме аналізом. Мене вразило, наскільки слушно автор зауважив, що якби зміна влади під час подій 2014-2015 років відбулась у грудні-січні, коли Росія була зайнята підготовкою до зимової Олімпіади в Сочі, Крим мав всі шанси залишитись у складі України. 10. Автор «Якбитології» журналіст, а, отже має хист писати не лише інформативно, а й цікаво! Не обіцяю, що прочитаєте книгу залпом, адже вона насичена фактами, які вимагають осмислення. Однак, таки обіцяю, що смакуватимете кожну главу. Більше того, в моєму випадку, деякі історичні події, виствітлені в «Якбитології», мотивували шукати і вивчати додаткові матеріали.
Дочитавши докінця, пожалкувала тільки про одне, що книга не трапилась мені до рук раніше. Адже вона таки вартує уваги і своєї вартості. Однозначно читайте «Якбитологію» і розширюйте свої знання з історії!
Такий собі узвар з промахів українців. Автор стверджує, що книга про усілякі непомітні дрібнички та випадкові події, необдумані миттєві рішення, що вирішально вплинули на перебіг подій та кінцевий результат. Тобто автор бере світову (окей, європейську) історію та розглядає її в контексті можливого становлення української нації та державності, якби якісь дрібнички таки сталися, або ж таки не сталися.
Я спробую розглянути цей відгук у контексті контексту. Тут зібрані втрачені можливості та моменти імпотентності українців. Скільки можливостей ми зруйнували для отримання незалежності, для народження національної свідомості. Просто в певний момент не знайшлося необхідної людини, або ж знайшлося, але трохи запізно, коли доленосний шанс вже випарувався. І насправді, дуже важливо нам ознайомитися з цією працею, щоб мати на увазі, якщо нам випаде такий шанс - то його треба не проґавити.
І загалом, цікаво та корисно знати, що українці - миролюбива, демократична нація. В усіх варіантів розвитку подій ми намагалися обрати найменш насильницький, егоїстичний та найбільш миролюбивий. Чи варто нам таки себе змінювати та бороться за свою державу з більшим егоцентризмом та нахабством? Чи варто нам продовжувати бути м'якими по відношенню до світу, очікуючи, що світ буде таким самим м'яким та чемним до нас? Гарне питання.
Окреме дякую за розгляд розвитків подій з точок біфуркації не лише у вигляді "втрачених солодких можливостей...", а й в сенсі того, що за тих чи інших обставин все могло би бути й набагато й гіршим.
Раджу всім, хто намагається розібратися в тому, що зараз коїться в Україні, адже щоб впорядкувати сьогодення та покращити майбутнє, треба розкласти рівняння минулого на множники та винести звідти все необхідне.
Книга "Українська Якбитологія" перевершила мої сподівання, оскільки я очікував зустріти нудне ниття на тему втрачених можливостей, розбавлене дешевим історичним фентезі, а прочитане справило на мене протилежне враження. Замислився над тим, що роздуми над "втраченими можливостями" є майже безглуздими, оскільки передбачити усі повороти долі неможливо. І якщо б хтось винайшов машину часу і перемістився в конкретний момент минулого, щоб попередити якусь негативну для Україну подію, то не факт, що наступні події, нові для нас, оскільки їх не було в нашому минулому, не приведуть у підсумку до того самого результату, якого ми намагалися уникнути. Подібні роздуми полегшують больові відчуття від вивчення історії України, яка радше є історією поразок, ніж перемог. Хоча саме ці поразки і загартовують волю українців вижити попри все: як в минулому, так і зараз, в 2022 році, коли Україна бореться із ордою російських орків, а новітня історія України твориться в режимі реального часу. Без будь-яких "якби".
Точки біфуркації - моменти історії які стають поворотними і одночасно абсолютно непередбачуваними. Саме про них розповідає Дмитро Шурхало в своїй "Якбитології". Підхід що розкриває більш широкий погляд на події історії, відкриваючи моменти коли дії однієї людини можуть врятувати або загубити тисячі життів. Саме під цим кутом по-новому відкриваються особистості відомих гетьманів, прославлених керівників ЦР, забутих повтанчих отаманів, членів кп(б) та українських політиків