«Невже я втратила здатність сприймати дитячі книжки?»
.
.
Я вже не раз зізнавалась у своїй любові до дитячої літератури і не раз зазначала, що саме дитячих письменників поважаю найбільше. Адже наскільки майстерним має бути слово: воно має викликати довіру спершу у батьків дитини, а потім - у неї самої. Саме тому я так багато читаю книжок для дітей і так прискіпливо ставлюсь до їх змісту.
Книга Ігоря Калинця зацікавила мене одразу, як вона вийшла друком. Одна з причин - теплі слова Богдани Неборак на адресу письменника, який є її хрещеним батьком. До цього я читала вірші Калинця, окремі мені подобались, але дитячі твори не потрапляли до рук. Аж ось, книга «Данка і Крак» опинилась у мене на поличці.
З погляду сюжету і загальної ідеї ця книга чудова. До дівчинки Данки, що живе у Львові, якось прилітає птах Крак, що говорить людською мовою. Він розповідає чимало цікавого про рідне місто дівчинки, про історію його вулиць і героїв, та водночас вчить дівчинку вправлятись в знанні афоризмів та художніх творів. А от чому ж мудрий птах прилітає саме до Данки - це читач дізнається наприкінці історії.
Що ж мені видалось «не таким» у цій омріяній книзі? По-перше, це невідповідність слів дівчинки її віку. Так буває, коли дорослий хоче говорити «дитячою» мовою, але, цілком природньо, забуває, як це робиться. Данка то мудрішає, то забуває прості речі, то знає складні афоризми і твори, то виявляється, що писати вона не вміє. Тому навіщо робити Данку такою маленькою, але з надто дорослими судженнями, якщо об‘єктивно вік дитини, яка зможе сприйняти цю книгу - 10 і старше (а не 6-10, як зазначає видавництво). Ще одна причина - післясмак від читання. Я звикла до того, що казкові історії містять мораль, дитина має закрити книжку з розумінням того, чого саме вона повинна була навчитись в героїв. І хоча в цій книзі є корисна краєзнавча інформація, є ціла глава з крилатими висловами про погоду, в кінці - я лишилась розгубленою *спойлер* як і Данка.