Це доволі непогана хрестоматія поверхового знання про розвиток фемінізму, але, проблема в тому, що назва не співпадає зі змістом. На головне питання (те, що написано на обкладинці) відповіді так і немає, як немає й загального висновку. Є перелік фактів, які, хоч і розширюють кругозір, але не надають достатньо аргументів для переконання, скажімо, людини з протилежними поглядами. Як вже уставлена феміністка, я отримала певну користь з цієї книги, але, проблема в тому, що позиціонує вона себе інакше, ніж презентує.
Моя головна претензія полягає в тому, що, попри великий обʼєм інформації, жодна з тем не розкрита повністю. Авторка перераховує їх, описує одним чи двома абзацами й переходить на іншу. Наприклад, розповідаючи про різні течії фемінізму та їх витоки, вона зазначає основні проблеми й ідеї, це все. Немає глибокого аналізу походження, мотивації та досягнень представниць різних відхилень, того, що їх обʼєднує, чи, навпаки, розрізняє. Навіть я, без глибокого академічного знання, знаю, що радикальні феміністки, наприклад, часто виключають зі своєї повістки трансгендерних жінок, а подекуди й взагалі дискримінують їх, що ліберальних феміністок називають пасивними, що інтерсекціоналальні феміністки зазнають критики через «розпилення уваги». Я б хотіла прочитати більше про такі дискусійні аспекти, їх спростування й тощо.
Рух не обовʼязково представляти ідеальним, аби переконати в його дієвості та необхідності. Не знаючи усіх фактів, як поганих, так і хороших, дуже небезпечно асоціювати себе з певною течією фемінізму. В основі кожної, по суті, лежать одні ідеї (з певними відмінностями), тому іноді дуже важко віднести себе до певної групи.
За що я цій книзі вдячна, так це за останні два розділи про український фемінізм. Іронічно, але це — та інформація, якої зазвичай бракує на теренах нашої держави. Багато книжок, перелічених авторкою, вже вийшли з друку й знайти їх дуже-дуже важко. Але ця праця надає дорожню мапу до цінних ресурсів та літературних джерел. Водночас, хоч я й усвідомлюю, що книга була написана до початку повномасштабного вторгнення, мене шокує постійна згадка р*сії. Війна триває з 2014 року. Я не розумію, навіщо й надалі тягнути їх в наш науковий простір. Дослідження Радянського союзу — це не дослідження України, особливо московськими вченими. Тому, я не розумію релевантності цих згадок.
Загалом, це непогана книга, хоча дуже поверхова. Якоїсь особливо шокуючої інформації я з неї не отримала, хоча імена вчених, які досліджували питання фемінізму як в Україні, так і за кордоном, є цінним ресурсом. Мені не вистачило живої лексики й заглиблення в питання, практичної складової, можливо, навіть деякого емоційного забарвлення. Все було дуже… стисло. Про що казати, якщо найбільше я насолоджувалася цитатами інших авторок, бо ж вони здавалися більш живими й пристрасними. Тим не менш, я вважаю, що такі праці — це важлива фундація для майбутнього феміністичної літератури в Україні. Якщо загальна публіка виявить інтерес до базового, то видавництва почнуть сягати глибше, чи не так?
Оцінка: 7/10