Valse mélancolique. Музична новела

by Olha Kobylianska, Ольга Кобилянська

«Valse melancolique» Ольги Кобилянської – музична новела, в якій ідеться про долю трьох незалежних, сильних і вольових жінок Марти, Ганни та Софії.

Genres: Ukrainian Literature, Classics, Fiction, School, Ukraine, Audiobook

ebook

First published January 1, 1896

About the author

A pioneering Ukrainian modernist writer; sister of Yuliian Kobyliansky. A self-educated and well-read woman, her first novellen were written in German, beginning in 1880. From 1891 she lived in Chernivtsi. Her travels and acquaintance with Lesia Ukrainka, Nataliia Kobrynska, Osyp Makovei, Ivan Franko, Vasyl Stefanyk, and Mykhailo Kotsiubynsky changed her cultural and political outlook, and she became involved in the Ukrainian women's movement in Bukovyna and began writing in Ukrainian. Many of her works—including the novels Liudyna (A Person, 1891) and Tsarivna (The Princess, 1895)—have as their protagonists cultured, emancipated women oppressed in a philistine, provincial society; semiautobiographical elements and the influence of the writings of George Sand and Friedrich Nietzsche are evident. A neoromantic symbolist, she depicted the struggle between good and evil and the mystical force of nature (eg, the short story ‘Bytva’ [Battle]), predestination, magic, and the irrational in many of her stories of peasant life and in her most famous novels, Zemlia (Land, 1902) and V nediliu rano zillia kopala (On Sunday Morning She Gathered Herbs, 1909). Her works are known for their impressionistic, lyrical descriptions of nature and subtle psychological portrayals.

Kobylianska's works have been published in many editions and selections. The fullest collections were published in 1927–9 (9 vols) and 1962–3 (5 vols). In 1944 a literary memorial museum dedicated to her was opened in Chernivtsi.

Reviews

[Darka]

думала, що мені буде нудно, але насправді по закінченню я екзальтовано притискаю книжку до серця, одна з найкращих історій за цей рік. наскільки сучасною вона чується, наскільки я перейнялася життям Наталки, її прагненнями і невдачами, наскільки мені цікаво було, то важко описати. дуже і дуже добре!

[Inna · Rating 4 out of 5]

Слухала в аудіо і направду спіймала цей осінній меланхолійний настрій.

Дві дівчини, такі різні і несхожі за вдачею (Мартуха марить родиною і коханням, Ганнуся ж не боїться лишитися в житті без чоловіка, бо їй найбільше важить її творчість) змушені шукати собі третю співмешканку, щоб мати змогу продовжувати платити за житло.

Кобилянська тут для мене геть інакша, ніж в романі «Земля»: чуттєва, емоційна і прогресивна, ніде правди діти. Дати в кінці XIX століття голос жіночому персонажеві, що наголошує на самодостатності жінки!
В нашій літературі все є, просто треба цікавитися)

[ліда лісова · Rating 5 out of 5]

музична новела — і цим все сказано. тому, мабуть, і зловила неочікувані флешбеки до Кундери. так втішає, коли піймав ритм оповідки, та ще й впізнав у ньому таки вальс.

цікава штука зі чи не найінтимнішою ув літературі темою — жіночою дружбою. постійно виникає спокуса сприймати її, як сапфічну. я от боролася з цим бажанням, аби не стереотипізувати й не проґавити те тепле, щемке, що Кобилянська витворила.

дуже об'ємна мова. уявляю, як свого часу це могло дико читатися, та аж трохи заздрю тогочасному читачу. але навіть зара образність свіжа й подекуди неочікувана.

історія особиста, як сама Ольга зазначала. але це не завадило їй висвітлити тогочасну жіночу інтелігенцію (чого до в Україні ніхто не робив) і абсолютно фолінлавнути мене в кожну персонажку.

*драматично прикладає "меланхолійний вальс" до душі, як подорожник*

[Dina · Rating 5 out of 5]

слей

[Daria · Rating 5 out of 5]

— Се вальс, Софіє? — спитала несміливо.
— Вальс.
— Гарний...
— Так! Се Valse mélancolique.
— Чия композиція?
— Моя.
— Маєш у нотах?
— Ні, в душі...

[Nadiia Maievska · Rating 5 out of 5]

Прекрасний чуттєвий твір про таких різних, але кожна по-своєму чудових жінок.

[Francisca · Rating 4 out of 5]

Olha Kobylianska fue una prosista singular del modernismo ucraniano. Su obra se vio influida por el feminismo, el arte, la naturaleza, y eso se ve en estos relatos que La Tortuga Búlgara nos ha traído editados en España bajo Valse mélancolique, aunque parezca lo contrario, son dos los relatos que lo habitan y no solo uno.. Aunque de siglos pasados, hoy día Kobylianska está más viva que nunca. Y eso se ve en este libro que leemos

I. Un bosque mudo se nos presenta en Inculta, un bosque cuyos abetos y los álamos crecen
y crecen y una gitana piensa como sueña y sueña como piensa. Es este relato un despertar a los sentidos, en el que el murmullo del río suena para hacer de los personajes algo por lo que vivir. Ellos rodean los bosques, rodean el río, rodean la casa. Los Cárpatos son aquí el signo viviente de una etapa. Se halla aquí la vida hutsul, un grupo étnico, dedicado al pastoreo y a la vida en la montaña,en el sudoeste de Ucrania. Ellos nos demuestra que valió la pena nacer, que valió la pena hacerle caso a los sueños. Porque son aquí los sueños de la montaña los principales protagonistas.

II. Comprender la música, eso era a fin de cuentas de lo que trataba Valse Mélancolique. Tres señoritas burguesas con un bagaje cultural muy amplio empiezan a vivir juntas; y juntas están como persiguiendo algo... ¿es la felicidad tal vez? Son estas mujeres plenas y llenas que se bastan a sí mismas y parecen no necesitar a los hombres. Una estudia inglés, la otra es artista, la otra pianista. Sin duda el piano será la pieza clave aquí, un órgano musical del que se derrama la trama, se derraman los personajes y se derrama el té. Pero lo que buscan realmente no es la felicidad, es la armonía. Esa tan buscada por Sofía. Las otras: Marta y Hanniussa. Pero no podemos decir mucho más sin caer en decir el final, eso solo lo debe decidir la autora al leer este relato.

III. Flores al sol. Eso es lo que son estos relatos. Relatos que rompen el ritmo frenético de estos tiempos y nos remiten a una vida más pausada. Flores que se pausan ante la vida y nos invitan a pausarla nosotros también. Pues son estos textos para detenerse, sentarse y tomarlos de la mano junto a un té. Quiero decir que estos textos tienen lirismo, porque son poéticos y nos retrotraen a una nostalgia inherente a lo humano. Tienen humanidad, pues tratan sus relaciones y tratan sus emociones, las que se hayan inmersas dentro de cada personaje, cada rol aquí construido.

IV. Con todo quiero explicar que Valse Mélancolique nos ofrece una vida literaria justa, En la que leer con detenimiento nos extrae aquello más maravilloso que tenemos: lo que nos hace mujeres, lo que nos hace hombres, lo que nos hace personas. Kobylianska se compromete con las palabras como nos comprometemos los demás en leerla. Con ganas, con pasión y amor. Sus relatos destilan sabiduría, destilan metáfora y un intelecto finísimo que nos envuelve según la atmósfera de cada cual.

V. Es, este, un libro que murmura: como el bosque y el piano, como la gitana y las señoritas. Aquí nada grita, nada parece alterarse, aunque finalmente como flores marchitas caigan en un olvido que no queremos, pues para mí al menos estos relatos irán siempre conmigo.

[Olesia Shpak · Rating 5 out of 5]

«Valse melancolique» — прекрасна коротка новела про 1898 рік у Чернівцях, десь у розквіт європейської епохи Belle Époque, коли на вулицях запалювалися перші електричні ліхтарі.

фраґмент з життя молодих українських інтелектуалок-коліжанок, який в один момент почали знімати разом простору чернівецьку квартиру: вчительки Марти, художниці Ганнусі й новенької — музикантки Софії.

трохи про їх буденні дії, думки й проблеми, дуже схожі з нашими. про призначення жінки (спойлер: його, звісно, немає, роби те, що відчуваєш і те, до чого прагнеш), про майбутнє, фінанси, мрії про Італію та про таку якусь суцільну буковинську елеганцію :)

словом, 208 сторінок, які вдало доповнять ваш лінивий сніданок на терасі з другим горнятком фільтру.

ну і резюме: чорт забирай, обожнюю Кобилянську!

[Oleg · Rating 5 out of 5]

Три жінки, три характери. Запальна і енергійна Ганна, ніжна і любляча Марта, Софія-"музика" (не можу підібрати іншого епітета). Через твір червоним протягнута думка про самодостатність жінок, про присвяту себе мистецтву. Я, звичайно, не критик, але, якби помістити Кобилянську в сучасні реалії і дати розвернутися, то, може, в нас була б своя Атвуд з "Розповідями Служниці".

Хочеться сказати, що розповідь напружена, наче струна в роялі (ахаха, як закрутив - для тих, хто читав). Написано надзвичайно емоційно, книжка якось більше відчувається, а не читається.

#PEN100UKR (https://pen.theukrainians.org/)

[Kate · Rating 4 out of 5]

Valse melancolique - 4⭐️
Impromtu phantasie - 3⭐️
Некультурна - 3⭐️
Битва - 4⭐️
Людина- 5⭐️

[Khrystyna · Rating 5 out of 5]

“— Се вальс, Софіє? — спитала несміливо.
— Вальс.
— Гарний...
— Так! Се «Valse melancolique».
— Чия композиція?
— Моя.
— Маєш у нотах?
— Ні, в душі...”

Проникнутися меланхолією, жіночою дружбою, роздумами про мистецтво ("штуку"), гармонію, красу і призначення жінки, та прекрасною, об'ємною мовою Кобилянської.

“Тоді юрба переконається, що незамужня жінка — то не предмет насміху й пожалування, лише істота, що розвинулася неподілено. Значить: не будемо, приміром, жінками чоловіків або матерями, лише самими жінками. Ти розумієш? Будемо людьми, що не пішли ані в жінки, ані в матері, а розвинулися так вповні...”

“Гордість, яку природа кладе нам у душу, повинна ти більше розвивати. Се одинока зброя жінки, якою вона справді може вдержатися на поверхні життя. ”

[Anna Kushnir · Rating 4 out of 5]

Як н�� мене, то це така українська Джейн Остін, хоч і з більшою долею фемінізму.
Зі збірки тільки Царівна мені видалась повноцінним твором, оповідання скоріше зовсім не зачепили. І всюди прослідковується зосередженість на почуттях, переживаннях та емоціях, більше ніж на, власне, ідеях. Якщо порівнювати з Підмогильним та Винниченко з цієї ж серії української класики, то вони мене вразили набагато більше продуманністю і перепетіями сюжету та ідей. Кобилянська ж має досить специфічну мову (очікуйте зноски на слова практично на кожній сторінці), меншу чіткість в оповіді, більшу емоційність.
Якщо коротко, то читати було не нудно, але розчаровувала гг, що постійно говорила про своє нещастя і фемінізм, але практично майже нічого не робила для того, щоб змінити своє положення. Якось так.

[туся · Rating 4 out of 5]

чистий girlhood, і мені це подобається

Ганнуся слейй

[Oleksandr Fediienko · Rating 5 out of 5]

Детальніше – у дев'ятому випуску подкасту "небагатослів".

Марта і Ганна знімають квартиру на двох. Марта вчителює, а Ганна малює. Коли їм підвищують орендну плату, доводиться шукати співмешканку, і Ганні важливо, щоб вона була такої ж артистичної натури, що й вона. Їхня нова знайома, музикантка Софія, має трагічне і таємниче минуле. Ця новела – про сестринство і співпереживання, сподівання і прагнення до самоствердження.

[Mariia Viktorivna · Rating 4 out of 5]

Для мене Ольга Кобилянська, як Джейн Остін, але в українській інтерпретації. Фаворитом залишається її твір "Царівна". Щодо "Valse melancolique" на мою суб'єктивну думку цей твір не для школи, але ж знову ж це тільки моя думка.
Твір висвітлює жіноче питання (інтелігенцію). Вони три зовсім різні особистості, які намагаються реалізуватись у патріархальному світі, комусь вдається, комусь ні, хтось ламається.

[Ivanka Voytsekhovych · Rating 3 out of 5]

До збірки, крім фрагменту "Меланхолійного вальсу", ввійшли також новели "Impromptu phantasie", "Некультурна", "Битва" та "Людина". Тексти Ольги Кобилянської - це безсумнівна класика української літератури. Вона випереджала свій час і написала речі, очевидні для сучасних жінок, однак незбагненні для своїх сучасників. 

Як на мене, найкраще читалися саме перший й останній твори. "Меланхолійний вальс" і "Людина" написані естетично й зі смаком. Інші три новели мають власний стиль, однак звучать недопрацьовано і не відредаговано (якщо так можна писати про тексти, які вже видавалися сотні разів). 

Не можу не відзначити мову письменниці. Напевно, тому, що вона жила в мультикультурних Чернівцях і знала багато мов, її власна мова видається дивною мішаниною різних слів. Тут вам і чеська, і польська, і німецька... Без приміток було б важко розуміти. 

Загалом я вдячна Ользі Кобилянській за все, що вона зробила й написала для українок. Це - сила!

[Askorbinka · Rating 5 out of 5]

Надто емоційна історія для мене, але варто відзначити мову, психологію, героїнь-інтелектуалок — особливо для того часу. Тест Бехдель складає на відмінно.

[Simone · Rating 4 out of 5]

Olha Kobylianska ist eine Autorin, die in der Bukowina gelebt hat. Als sie 1863 geboren wurde, gehörte die Bukowina zum Österreichischen Kaiserreich (ab 1867 Österreich-Ungarische Monarchie). Sie starb 1942. Zu diesem Zeitpunkt gehörte Czernowitz, wo sie fast 50 Jahre lebte, zu Rumänien. Heute ist Chernivtsi eine Stadt in der Ukraine.

Olha Kobylianska war das vierte von sieben Kindern. Ihr Vater war Ukrainer und Ihre Mutter kam aus einer polnisch-deutschen Familie. Zuhause wurde deutsch, polnisch und ukrainisch gesprochen. Sie besuchte eine deutsche Volksschule für nur vier Jahre, danach war kein Geld mehr da für ihre weitere Ausbildung. Vier der sieben Kinder waren Buben und deren Ausbildung war vorrangig. Sie war allerdings wissbegierig und lernte autodidaktisch weiter. Dafür war sie bereit auch ungewöhnliche Schritte zu unternehmen. Ein Bruder erzählte ihr von einem exzentrischen Professor, der gerne eine junge Frau heiraten wollte, die ihn in Ruhe lasse, so dass er sich ganz seinen Studien widmen könnte. Sie schrieb daraufhin einen Brief und bot an, dass sie zu einer solchen Ehe bereit sei, wenn sie im Gegenzug seine Bibliothek nutzen und ohne Beschränkungen lesen und lernen dürfte. Am Ende schickte sie den Brief nicht ab, aber die Episode zeigt ihre Entschlossenheit zu lernen.

Außergewöhnlich ist, dass Olha Kobylianska sowohl auf Deutsch als auch auf Ukrainisch schrieb. Zunächst begann sie auf Polnisch einige Gedichte zu schreiben. Schnell wechselte sie aber ins Deutsche und schreib daraufhin Gedichte und Erzählungen in deutscher Sprache. Sie war damit durchaus erfolgreich und konnte sie in Zeitschriften, die v.a. in Wien aber auch in einigen deutschen Städten herausgegeben wurden, veröffentlichen. Bemerkenswert ist allerdings, dass sie sich ab Mitte der 1890er Jahre entschied, die Sprache zu wechseln und seit diesem Zeitpunkt v.a. auf Ukrainisch schrieb. Sie beschloss also, dass sie lieber eine ukrainische Schriftstellerin werden wollte, statt einer deutschen. Das Nachwort zum Buch hebt hervor, wie ungewöhnlich die Entscheidung war, v.a. da sie anfänglich durchaus Schwierigkeiten mit der ukrainischen Sprache hatte, was sie auch in ihrem Tagebuch festhält. Gleichwohl war es ihr so wichtig, dass sie alle Schwierigkeiten überwand und sogar ihre zunächst auf deutsch geschriebenen Werke ins Ukrainische übersetzte.

Mit ihren ukrainischen Werken erhielt sie erheblich mehr Anerkennung als mit ihren deutschen Werken. Viele führenden Intellektuelle und Schriftsteller begrüßten und lobten ihr Werk. Sie war auch mit vielen ukrainischen Schriftstellern befreundet. Dies gilt insbesondere für Lesia Ukrainka, mit der es einen langandauernden und intensiven Briefwechsel gibt (der, soweit ich das sehe, leider weder auf Deutsch noch auf Englisch übersetzt ist).

Lesia Ukrainka hat ihre Hinwendung zum Ukrainischen wie folgt beschrieben:
"In der deutschen Kultur wäre sie ein ewiger Gast geblieben, wenn auch ein gewünschter, während sie in der kleinrussischen Literatur zu Hause ist".

Das Buch ist ein Sammelband mit sechs Erzählungen, sieben Skizzen und einem Essay ("Über Tolstoi"). Außerdem gibt es ein interessantes Nachwort, das viele weitere Informationen über die Autorin enthält. Alle Text in dem Buch wurden zuerst auf Deutsch veröffentlicht. Die meisten Texte wurden auch auf Deutsch geschrieben, lediglich einige der Skizzen sind Übersetzungen aus dem Ukrainischen.

Im Zentrum vieler der Erzählungen in dem Buch (und auch generell in ihrem Werk) steht die Frage nach der Rolle der Frau in der Gesellschaft. Die Hauptprotagonisten sind häufig Frauen, die nicht dem traditionellen Rollenbild der Frau der entsprechen, wie etwa die Künstlerin oder die Musikerin in der Erzählung "Valse melancolique". In dieser Erzählungen leben drei Frauen zusammen in einer Wohngemeinschaft. Bevor die dritte Frau hinzukommt, spricht die Ich-Erzählerin sogar davon, dass sie und die Künstlerin wie ein Ehepaar zusammenleben. Sie stimmen auch darüber überein, dass sie keine Männer brauchen, sondern bewusst einen Lebensentwurf leben wollen, der den traditionellen Vorstellungen entgegengesetzt ist.

"Dann werden sich unsere Zuschauer überzeugen, dass die unverheiratete Frau nicht ein Gegenstand stillen Mitleides oder Spottes, ein Objekt ständigen Bedauerns sein muss, sondern ein Wesen, das sich ungeteilt entwickelt habe und lebe, d.h. wir werden weder Ehefrauen noch Mütter sein, wohl aber Frauen für sich allein".

Auch in der Erzählungen "Eine Unzivilisierte", "Über den Hotar" und "Die Waldmutter" geht es um Frauen, die teilweise am Rande der Gesellschaft stehen, aber immer wissen, was sie wollen und entsprechend ihrer eigenen Ideen und Moralvorstellungen handeln und leben. In einigen Erzählungen spielt die Natur eine besondere Rolle, die zum Teil fast mystisch und personalisiert ist. Das gilt v.a. für die beeindruckende Erzählung "Eine Schlacht".

Mit haben die Erzählungen "Valse melancolique", "Eine Unzivilisierte" und "Eine Schlacht" am besten gefallen, sowohl im Hinblick darauf, was sie erzählt als auch im Hinblick auf die Sprache. Aus heutiger Sicht ist es manchmal ein wenig irritierend, wenn sie von "kleinrussisch" oder "ruthenisch" spricht statt von "ukrainisch", aber der Sprachgebrauch hat sich eben geändert. Auffällig fand ich, wie oft auch in diesen frühen Erzählungen, die auf Deutsch geschrieben wurden, ihre Figuren auf Ukrainisch sprechen und auch mit dieser Sprache eine besondere Verbundenheit haben.

Ich denke, Olha Kobylianska ist eine interessante Schriftstellerin, die es verdient gelesen zu werden - auf Deutsch, auf Ukrainisch und in Übersetzungen in andere Sprachen.

[Victoria · Rating 5 out of 5]

Stories of three friends, feminism and music in Olga Kobylianska’s novel “Valse melancolique”, are set in late 1890s in Ukraine.
The story revolves around three women, who don’t fit in the standards of an ordinary woman. Initially, one apartment was rented together by two friends: the future teacher Marta (she tells a story) and the artist Hanna. They are independent, love art and understand it. After raising the rent, the girls decided to take on a third roommate. Pianist Sofia, who captivated them with the skillful and touching performance of a Chopin’s etude, responded to the announcement. The fates of the young women went various ways.
The novel has a gripping plot and sophisticated language, but what appealed to me most was the way of revealing main characters’ intricate personal features. The protagonists have completely different tempers but the willing to be happy connects them. Hanna is the most modern in the views on life and only art can make her pleased. Marta is a traditional mother and wife; a family will bring her joy. The last is Sofia, elegant, lyrical and self-controlled, she thinks that a woman shouldn’t forget about herself and should be proud. Author’s expressive use of French words and music terms helps to understand the atmosphere of those circumstances. Waltz unites all events in the a complete story (Sofia plays her own one three times throughout the novel).
“Valse melancolique” is an insightful image of women emancipation in Ukraine. That period gave girls independence. It’s a must-read for lovers of Ukrainian classic literature.

[Maryana · Rating 4 out of 5]

“Valse mélancolique” es una imagen reveladora de la emancipación de la mujer en Ucrania a finales del siglo XIX.

Una obra emocionante.

Trata sobre la vida de tres mujeres - heroínas, tres personalidades distintas, una amistad extraña pero a la vez auténtica en el cual se fundamenta el amor y el apoyo entre ellas para lograr sus sueños.

[Valentyna Merzhyievska · Rating 3 out of 5]

Свого часу, думаю, це був текст-бомба. Читаючи зараз усвідомлюєш, який шлях пройшли з того часу жінки у своїй реалізації.

ПереФарбований лис про цю новелу https://youtu.be/DNpMnhjNbpI

[Andrii Mykula · Rating 5 out of 5]

Рве душу на частини, дуже раджу!

[Sofiia · Rating 5 out of 5]

Абсолютно фантастична книжка. Глибина історії й багатство мови заворожують. А, якщо вдуматися в часовий контекст, в якому вона була написана - то й зовсім дивовижа! Дуже рекомендую!

[yulia zabolotna · Rating 4 out of 5]

Дуже вишуканий стиль письма у Кобилянської.

«— Чия композиція?
— Моя.
— Маєш у нотах?
— Ні, в душі...»

[Mary Riz · Rating 4 out of 5]

«Гордість, яку природа кладе нам у душу, повинна ти більше розвивати. Се одинока зброя жінки, якою вона справді може вдержатися на поверхні життя.»

[Yana · Rating 5 out of 5]

Три жінки. Три особистості. Кожна по-своєму особлива. Проте ця дружба існує і є рідкісною, адже які б героїні не були, вони турбуються і підтримують одна одну.
Безперечно цей твір вирізняється з-поміж української літератури того часу (в позитивному значенні), тим він мені й сподобався. Не такий як усі. Він відкрив мені дійсно цікавий світ української прози. Там описані актуальні проблеми
жінок-інтелігенток кінця 19ст.
Звісно,я ставлю 5 зірок.

[Orysia Khomiak · Rating 5 out of 5]

Одне із найулюбленіших оповідань Ольги Кобилянської

[Анастасія · Rating 4 out of 5]

Сильні історії, сильних жінок

[Ангеліна Іванченко · Rating 4 out of 5]

Перечутуючи, багато на що звернула увагу, неначе того ніколи й не читала, а моменти, які пам'ятала чудово, виявилися не такі вже і яскраві. Дивна штука пам'ять.

[themariestmarie · Rating 5 out of 5]

— Музична новела? Дайте дві :)

Я, як палка шанувальниця музики (особливо інструментальної… особливо фортепіанної!) та піаністка, вознесу цей витвір мистецтва на окремий пʼєдестал серед моїх літературних фаворитів.

Єдине, що мені здалося трохи дивним — героїні не відчувалися класично українськими. Твір дуже проєвропейський, модерний, мистецький, естетичний, психологічний.

Словотворення, зміни темпу наративу, відчуття та проживання описаних авторкою емоцій, післясмак — все сподобалось. Читатиму більше Кобилянської.