What do you think?
Rate this book
Притулок для прудкого біса
Професор Богдан Лисиця разом з «однокашником» з юрфаку, полковником міліції Євгеном Кодаковським бере участь у розслідуванні заплутаної справи про кросворд-погрозу, що прийшов на адресу великого столичного бізнесмена Андрія Никонова. У порожні клітинки цього «кросворда смерті» таємничий автор пропонує вписувати прізвища людей з оточення Никонова. Опис їхніх злодіянь зашифрований у віршах. Після одержання кожної такої погрози, незважаючи на зусилля правоохоронців, обов’язково зникала відповідна людина. З кожним нерозгаданим прізвищем довкола Никонова звужується коло безпечного простору. Стає зрозуміло, що одного разу у вірші прийде заховане й прізвище бізнесмена... Спеціальна відзнака за ексклюзивний роман Міжнародного літературного конкурсу романів, кіносценаріїв, п’єс, пісенної лірики та творів для дітей «КОРОНАЦІЯ СЛОВА» – 2013.
ebook
Published September 4, 2017
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
April 24, 2022
До професора філології Богдана Лисиці звертається його ще університецький друг Євген Кодаківський, полковник міліції прозваний де Тревілем. Він пропонує в якості консультанта взяти участь у розслідуванні заплутаної справи. Місцевий досить успішний бізнесмен Андрій Никонов отримав листа-погрозу із кросвордом, в якому зашифровані 7 прізвищ з його оточення. Кожне належить людині, яку автор кросворду вважає злочинцем, що уникнув покарання. А щоб зрозуміти про кого мова, їх злочини зашифровані у віршованих кенотафіях. Прізвище не відгадано – людина зникає. Бізнесмен не надто й вірить у все це, але після зникнення свого заступника, розуміє, що все серйозно. Наступним зникає його тесть, потім начальник відділу маркетингу, коханка, начальник відділу кадрів, начальник охорони… З кожним новим прізвищем фінал стає зрозумілішим. Але хто цей таємничий борець за справедливість, прозваний слідчими Естетом? За що він мститься Никонову?
Дуже важкий, пересичений афоризмами та латинськими виразами текст. Діалоги інколи вражали своєю беззмістовністю. Головний герой з ноткою зарозумілості і надто впевнений у собі. Ставлення до жінок дуже своєрідне. Та і єдина жінка, описана в романі більше ніж трьома словами, хоча і вражає Лисицю інтелектом та інтересами, сама фактично пропонує себе в перший же день. Хм… Хто і навіщо вбиває бідолашних злочинців стає відомим у середині роману, далі починаються хащі, які мали б пояснити мотиви і засоби. І перше, і друге не виявилися для мене не певними, а тому і не вразили. Дуже зачепив один момент. Облава. Лисиця, з ласки свого друга, також присутній і сидить в одному із міліцейських авто, звісно, із «співробітником». Останньому «припекло». Він знімає (!) пояс із зброєю (!), лишає рацію (!) і йде «у кущики»… ЩОООО???!!! Але далі цікавіше! Злочинець починає тікати на іншому авті, і наш детектив-любитель рушає за ним! Десь чверть тексту займає гонитва. По яких шляхах, з якими перешкодами і т.д. Несучись на швидкості, він примудряється телефонувати Кодаківському і повідомляти в якому напрямку йдуть перегони. Каскадер, не інакше… «Вся надія – на тебе!» - каже йому Кодаківський. За-ши-бісь…
В процесі читання я відчувала, що щось вже читала про Лисицю. І таки так, перевірила і виявила, що у 2019 році було в мене побачення із іншим романом Васильченка. І тоді також враження були схожі. Тут я спокусилася на антуражну обкладинку і таки інтригуючою анотацією. Але на тому все, дякую, більше не треба.
Дуже важкий, пересичений афоризмами та латинськими виразами текст. Діалоги інколи вражали своєю беззмістовністю. Головний герой з ноткою зарозумілості і надто впевнений у собі. Ставлення до жінок дуже своєрідне. Та і єдина жінка, описана в романі більше ніж трьома словами, хоча і вражає Лисицю інтелектом та інтересами, сама фактично пропонує себе в перший же день. Хм… Хто і навіщо вбиває бідолашних злочинців стає відомим у середині роману, далі починаються хащі, які мали б пояснити мотиви і засоби. І перше, і друге не виявилися для мене не певними, а тому і не вразили. Дуже зачепив один момент. Облава. Лисиця, з ласки свого друга, також присутній і сидить в одному із міліцейських авто, звісно, із «співробітником». Останньому «припекло». Він знімає (!) пояс із зброєю (!), лишає рацію (!) і йде «у кущики»… ЩОООО???!!! Але далі цікавіше! Злочинець починає тікати на іншому авті, і наш детектив-любитель рушає за ним! Десь чверть тексту займає гонитва. По яких шляхах, з якими перешкодами і т.д. Несучись на швидкості, він примудряється телефонувати Кодаківському і повідомляти в якому напрямку йдуть перегони. Каскадер, не інакше… «Вся надія – на тебе!» - каже йому Кодаківський. За-ши-бісь…
В процесі читання я відчувала, що щось вже читала про Лисицю. І таки так, перевірила і виявила, що у 2019 році було в мене побачення із іншим романом Васильченка. І тоді також враження були схожі. Тут я спокусилася на антуражну обкладинку і таки інтригуючою анотацією. Але на тому все, дякую, більше не треба.
Displaying 1 of 1 review