Комікс у музеї сучасного мистецтва

Small Run Books #04

by Ганс Ульріх Обріст, Роберт Крамб, Арт Шпіґельман

«Для коміксу Ліхтенштейн зробив не більше, ніж Воргол для супу», — казав Арт Шпіґельман, автор графічного роману «Маус» і редактор журналу RAW, повертаючись до питання взаємин коміксу та мистецтва. Виставка «Високе й низьке: сучасне мистецтво [і] популярна культура» (Музей сучасного мистецтва Нью-Йорка, 1990), що представляла американські комікси поруч із роботами Хуана Міро, Енді Воргола, Роя Ліхтенштейна, Філіпа Гастона тощо, обурила спільноту незалежних коміксистів. Шпіґельман надрукував комікс проти виставки в журналі Artforum, а п’ятнадцять років потому за його консультації було створено виставку «Майстри американського коміксу» (Музей сучасного мистецтва Лос-Анджелеса, 2005) — без творів сучасних художників узагалі.

Чи можлива історія сучасного мистецтва без коміксу? Що розділяє поп-арт і андеграунд комікс? Яким бачать власний канон американські коміксисти? Відповіді на ці питання пропонують куратори, арт-критики, комікс-критики й автори коміксів — у четвертій книзі серії Small Run Books.

Genres: Nonfiction

Paperback

First published September 1, 2018

Reviews

[Maksym Karpovets · Rating 4 out of 5]

Можливо, це чи не перша книжка про комікси в серйозному академічному ключі (якщо хочете, близька до comics studies). Тут зібрано інтерв'ю, есе та роздуми про взаємодію коміксів та мистецтва, зокрема андеґраундних коміксів, найбільш виразними представниками яких є Роберт Крамб та Арт Шпіґельман. Перший згадує у французькому ресторанчику свій шлях, коміксну сцену 60х і взагалі важливість коміксу як соціального медіуму, що здатен порушувати расові, ґендерні й політичні питання, позаяк комікс не лише про смішне й наївне. Арт Шпіґельман, своєю чергою, не тільки говорить про "Мауса", ще одного переломного графічного роману, а про скандальну виставку в 90х "Майстри американського коміксу". Саме ця виставка змусила критиків переглянути свої погляди на комікс як мистецтво. Шпіґельман дуже добре знає історію коміксів, тому це також концентрований енциклопедичний матеріал, що мотивує до наступних відкриттів і прочитань. Джон Карлін та Борис Філоненко приєднуються до дискусії, узагальнюючи згадані тези в контексті канону коміксу.

Цей збірник варто рекомендувати тим, хто вже трохи прочитав коміксів, особливо альтернативних, і має загальне уявлення про американську історію графічних романів. Для першого знайомства це все ж таки надто академічне чтиво зі згадуванням не тільки відомих і невідомих аспектів історії коміксів, але й різноманітних теорій, ідей, фактів, які утворюють широчезний культурний контекст. Додаткові коментарі й виноски ще більш поглиблюють цей метатекст. Якщо читач ще прочитає інтерв'ю із Крамбом, то далі, ймовірно, він вже не дочитає. Водночас для серйозних поціновувачів цього виду мистецтва (а все ж це мистецтво), дослідників історії коміксів, культурологів і усім, кому не байдужа доля коміксів - книжку обов'язково потрібно прочитати. Поспішайте, поки ще є в накладі.

[verbava · Rating 2 out of 5]

перша читацька печалька року. мене не відпускає враження, що цей манюній томик збирали на коліні й так і недозібрали.

понад третина книжки — інтерв'ю з робертом крамбом, яке, мабуть, класне, якщо вам цікаві політичні переконання й музичні смаки крамба, але викликає запитання, коли ви повелися на назву й зібралися почитати про місце коміксів у мистецькому просторі (передмова чесно попереджає, що крамб не вкрай охочий до мистецтвознавчих балачок; проте в ній бракує попередження, що про самі комікси він теж небагато каже).

стаття бориса філоненка корисна, але напрочуд кепсько вичитана; перекладним пощастило більше. фінальний текст джона карліна хороший, хоча тільки на 20 сторінок.

із трьох коміксів у книжці два належать артові шпігельману, один — крамбові. філоненко пише насамперед про шпігельмана, карлін — про шпігельмана і крамба. тобто розмаїття персоналій не те щоб дуже, гм, розмаїте; та з покликань можна наколупати корисних імен, то й то хліб.

[Yurii Samusenko · Rating 4 out of 5]

Дуже локальна література. Не так для прихильників коміксів, як для тих, хто вивчає їх з різних точок зору. Корисна інформація про Ротберта Крамба, комікс-рецензія від Арта Шпігельмана і ретельний аналіз його "Маусу" і чим він врешті-решт крутий. Читається швидко, деталей багато і вряди-годи здається, що переглядаєш статті зі свіжого Esquire. Розумні люди про розумні комікси для розумних людей.

[Marichka Blindiuk · Rating 5 out of 5]

• у 1990 році відбулася виставка "Високе й низьке", де художників поп-арту протиставляли коміксистам

• Роберта Крамба й Арта Шпіґельмана це страшенно скурвило

• Арт написав гнівну рецензію-комікс (першу таку)

• комікс – теж мистецтво, що може розповісти так, як не може література чи зображення

[Iva · Rating 4 out of 5]

Дуже добра книжка про комІКСи, про які українським читачам невідомо нічого і перекладів на які немає: ось вам американські кАмікси, дрібка манґи та добірка якісних творів європейського БД, але нонконформістських комІКСів, із наррацією від першої особи та абсолютним (на той момент ще не визначеним як жанр) метамодерном - ніц. Та й не треба, якщо чесно, бо, НМД, українські комікси самі мають до того дійти (а наразі відстають за розвитком від штатівських років на 50-60 у поданні пропогандистських сюжетів зразку ранніх супергеройських кАміксів від ДіСі та Марвелів).

Але ж щодо перекладів, то навіть "Маус", якого має згодом надрукувати "Видавництво", написано-мальовано Шпігельманом-комІКСистом, але у формі, значно ближчій до БД, ніж до американської альтернативи. У результаті чи не єдиними представниками є ті ж андеґраундні дрібнокаліберні зіни на кшталт GON, твори у якому значно ближчі до інтернет-стріпів, аніж комІКСів, через що навіть речі, що робить Женя Миронюк для "Заборони", можна назвати ближчими до описаного у виданні не завжаючи на підігнаність під веб-формат.

Тексти добрі, перший - інтерв’юха зі сприйняттям роботи у жанрі зсередини, друге - трансформація коміксів від "Дрібноти" до "Кота Крейзі" (корисний текст), і третє - текст, що мав те підсумувати разом, але і сам у результаті не має висновку. І ось вже третій текст, нехай і добре написаний, збиває оцінку всьому виданню, бо зроблений упорядником-видавцем.

З одного боку, приємно мати це у паперовому форматі, нехай навіть і у дорожезному майже-самвидаві, з іншого - виходить як зі "Страдающим средневековьем", де після логічного викладу текстів загалом йде розділ упорядника, що розбиває ту логіку вщент.

Утім, все одно маст-рід, якщо не зажмете кровні зі з/п.

[Roman Vynohradov · Rating 2 out of 5]

Манюсінька книжечка «Комікс у музеї сучасного мистецтва» від IST Publishing виявилася монстром Франкенштейна. Я про неї дізнавсі абсолютно випадково від Павло Задніпряний (Pavlo Zadnipryanyy) і відразу загорівся, бо мальописами захоплююся не на жарт. Це своєрідна збірка різнопланових текстів та коміксів, які дотичні до виставки «Високе й низьке: сучасне мистецтво та популярна культура», яка відбулася у 1990-ому році в музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку. Ця виставка була однією з перших, де так зване «високе мистецтво» (сорян за потрійну тавтологію) звернуло увагу на комікси.

Тут є інтерв'ю з Робертом Крамбом (відомий автор андерґраундних мальованих історій, як виявилося) в якому однією з тем є обговорення цієї виставки, його комікс «Коротка історія Америки», стаття Арта Шпіґельмана, яка теж стосується вищезгаданої виставки, та його рецензія на неї ж (зроблена у вигляді коміксу на одну сторінку). З усього цього єдиними справді цікавими речами виявилися мальсторії. Що інтерв'ю, що стаття непогано показують освіченість авторів у питаннях культури, але глобально не несуть ніхуя важливого. Вони можуть бути лише поштовхом для обговорення різних тем між читачами цієї книги, хіба що. Якийсь інакший сенс в них годі шукати. Зрозуміло, що в Україні культура коміксів активно почала розвиватися не так давно, та все одно обговорення, які апелюють до проблематики піднятої ще в 1990-му році зараз видаються не сильно актуальними. Їх можна використовувати хіба для дослідження історії коміксу.

Тому можу сказати, що книжка розрахована не на широкого читача, а на відбитих любителів мальописів, яким цікаво не лише їх читати, а й дізнаватися більше про їх розвиток, вплив на художнє мистецтво та роль у ньому.

Оцінка: 4/10

#книги #книгорецензія #ррцз #бецзензури #нонфікшн #комікси