Про Біллі Мілліганом не знає, напевно, тільки ледачий... Майстерно розказана письменником Деніелом Кізом, історія цієї реальної людини свого часу вразила багатьох читачів до глибини душі! Важко було уявити, що можна співчувати гвалтівнику, але факт залишається фактом - ця людина пережила жорстоке знущання, стала найвідомішим злочинцем в США і страждала розщепленням особистості. Всього у Біллі було 24 альтер-его.
В "Війнах Міллігана" описаний період життя Біллі, коли його після цілком вдалого лікування, але за порушення режиму, відправили в більш сувору клініку, ніж та, де він лікувався. І ці описи наскрізь просякнуті протистояннями системи і людини, яке більшість, м'яко кажучи, не любить і боїться.
Daniel Keyes was an American author best known for his Hugo award-winning short story and Nebula award-winning novel Flowers for Algernon. Keyes was given the Author Emeritus honor by the Science Fiction and Fantasy Writers of America in 2000.
Keyes was born in Brooklyn, New York City, New York. At age 17, he joined the U.S. Maritime Service as ship's purser. He obtained a B.A. in psychology from Brooklyn College, and after a stint in fashion photography (partner in a photography studio), earned a Master's Degree in English and American Literature at night while teaching English in New York City public schools during the day and writing weekends.
In the early 1950s, he was editor of the pulp magazine Marvel Science Fiction for publisher Martin Goodman. Circa 1952, Keyes was one of several staff writers, officially titled editors, who wrote for such horror and science fiction comics as Journey into Unknown Worlds, for which Keyes wrote two stories with artist Basil Wolverton. From 1955-56, Keyes wrote for the celebrated EC Comics, including its titles Shock Illustrated and Confessions Illustrated, under both his own name and the pseudonyms Kris Daniels, A.D. Locke and Dominik Georg.
The short story and subsequent novel, Flowers for Algernon, is written as progress reports of a mentally disabled man, Charlie, who undergoes experimental surgery and briefly becomes a genius before the effects tragically wear off. The story was initially published in the April 1959 issue of The Magazine of Fantasy & Science Fiction and the expanded novel in 1966. The novel has been adapted several times for other media, most prominently as the 1968 film Charly, starring Cliff Robertson (who won an Academy Award for Best Actor) and Claire Bloom. He also won the Hugo Award in 1959 and the Nebula Award in 1966.
Keyes went on to teach creative writing at Wayne State University, and in 1966 he became an English and creative writing professor at Ohio University, in Athens, Ohio, where he was honored as a professor emeritus in 2000.
Keyes' other books include The Fifth Sally, The Minds of Billy Milligan, The Touch, Unveiling Claudia, and the memoir Algernon, Charlie, and I: A Writer's Journey.
Ця книга настільки суперечлива, що її не видали навіть на батьківщині автора, і вона існує лише в кількох перекладах. Але КСД, я гадаю, спіймав хвилю Кіза і вирішив вичавити з успіху перших книжок все, що вдасться. «Війни Мілліґана» – це логічне продовження «Таємничої історії Біллі Міллігана» (нагадаю, ця назва мене досі дивує). Оскільки це не вимисел, а твір, заснований на реальних подіях, після першої книги – на жаль для Біллі – нічого не змінюється: він досі поневіряється по медичних закладах різних режимів суворості і намагається протистояти зовнішньому світу, незважаючи на те, що всередині нього теж немає гармонії. Отже, суспільство не хоче приймати Біллі, тому що боїться його. В лікарнях його принижують і обмежують йому свободу у випадках, коли з іншими пацієнтами такого б не вчинили. Прокурори хочуть знову засадити його за ґрати, щойно його випишуть, незважаючи на ті травми, які він вже пережив. Політики досі тиснуть заради прихильності електорату. Скільки би Біллі не намагався спокійно налагодити життя, знаходиться хтось або щось, що перекриває йому кисень, і процес одужання опиняється під загрозою. Очікуєш, що ось-ось він зламається від безнадії. Чому його хочуть вічно тримати в клітці? Він же хоче стати звичайною людиною. Книга, яка, як я вже писав, заснована на реальних подіях, ще раз засвідчує, що виправна система навіть найбільш демократичних країн не виконує своїх функцій. Її мета – підготувати до звичайного життя в суспільстві. Натомість, в медичних закладах Біллі стикається з банальною некомпетентністю, тому що в найтяжчий момент там не має жодного психіатра. А детективи і поліція просто хочуть його заарештувати, оскільки намалювали його дияволом. Всім байдуже, чи принесуть їхні дії якусь користь Біллі, вони просто виконують те, що вважають за потрібне. Найболючіше те, що всі вони борються лише з образом Біллі, а потерпає від боротьби сам пацієнт, справжня людина, яка просто хоче віднайти саму себе.
Сложилось впечатление, что у Даниэла Киза начали заканчиваться деньги и он начал думать: «Что бы такое родить, чтобы хорошо продавалось и люди схавали?». И вспомнил же. Вообщем если вам нравятся плохие словечки то пожалуйста, а так, не тратьте время. Лучше Гарри Поттера перечитайте.
"The Milligan Wars" este continuarea poveștii misterioase (sau nu) a lui Billy Milligan. Anterior, am citit prima carte practic dintr-o suflare, iar când am aflat că este și o continuare, am fost încântată și am decis că trebuie să o citesc. Dar această parte nu a fost la fel de interesantă ca prima carte. Interminabile ședințe de judecată, certuri cu personalul medical, transferuri de la un spital la altul. Totuși, am continuat să citesc pentru a afla sfârșitul și dacă va putea Billy să devină o persoană cu drepturi depline.
P.S. după ce am terminat cartea, am decis să mă mai informez despre Billy și am privit câteva video. Vă recomand canalul Читалочка/Полина Парс și video "МИЛЛИГАН И ЛИШНИЕ ФАНТАЗИИ. ЗАЧЕМ ТЫ ВСЕ ИСПОРТИЛ, КИЗ?" și Utopia Show "БИЛЛИ МИЛЛИГАН ЛЖЕЦ? [Топ Сикрет]"
Продовження історії про людину, в голові якої «жило» 24 різних особистості. І воно мене відверто розчарувало... мабуть, не так сама історія, як персонаж Біллі Міллігана. . Якщо спочатку я навіть, деякою мірою, співчував йому, задавався питанням правильного вибору - злочинець він чи жертва обставин, то тут переді мною постає егоїстична й нарцисична особа, яка вважає, що світ повинен обертатися навколо неї. Це не хочу, це не буду, тут ви повинні... дратує, чесно кажучи. Завжди ще є інша сторона, в даному випадку - це 3 зґвалтованих жертви, яким, я думаю, одинаково, свідомо він це робив чи ні, а далі йдуть тисячі людей, які житимуть поруч і ніколи не будуть впевненими, що цього не повториться, бо Біллі Мілліган - душевно хворий, хочеться йому цього чи ні. А ще, вкотре переконуюся, який би вчинок не зробила людина, завжди знайдеться групка «співчуваючих», які будуть кругом доводити, що це сталося випадково, він не винен і більше цього не повториться.
Паралельно у книзі зображено жахливі умови утримання людей в психіатричних клініках з посиленими заходами охорони або простіше, тюрм для психічно хворих, знущання над ними персоналом цих закладів, де весь сенс зводиться до того, щоб просто вижити. В це якраз можу повірити. Описано, скільки всіляких «гнилих» процесів протікає в таких системах, і як легко можна ними маніпулювати володіючи інформацією, яка може зацікавити дурналістів чи владу.
Також можна подивитися на що готові політики та преса, заради рейтингів та тиражів і як це можна успішно використовувати задля досягнення власних цілей.
В цілому, на мою думку, однієї книжки для цієї історії було цілком достатньо. Тому вирішуйте, чи дійсно вам так хочеться далі заглиблюватися в «Таємничу історію Біллі Міллігана».
Причитано уже давно, отзыв созрел недавно. Я окончательно преисполнилась историей Билли Миллигана, а когда узнала, что есть продолжение, то сразу пошла читать.
В данной книге мы узнаём как сложилась жизнь Билли Миллигана во время долгих судебных разберательств и что с ним стало во время лечения в Лиме. Как ему пришлось выживать в дичайших условиях и при этом стараться не распадаться на личности. Но из-за халатности персонала и предвзятого отношения к пациентам режим выживания увеличился в 1000 раз. Навязчивая пресса, транквилизаторы, отсутствие нужного лечения, побои и прочее - всё это минимум с чем пришлось столкнуться Билли.
Но насколько было тяжело, настолько сложнее работал его мозг и разрабатывались нужные решения и задачи для того, чтобы получить желаемое и начать лечение в хорошей клинике.
Мой топ по событиям : 1. Приготовление вина из хлеба и сока из столовой. 2.Запись разговора докторов на магнитофон при отсутствии инструментов 3.Создание мастерской и продажа изделий из дерева.
Было очень интересно наблюдать за пациентами и развеять в голове стереотипы о людях в клиниках для душевно больных. Открыть глаза и увидеть душу каждого, посочувствовать и запомнить столько интересных историй жизни. Документалистика и художественная манера описания событий, как сладенький сиропчик для души. Я знатно хихикала временами. А ещё мне нравится наблюдать и анализировать персонажей вместе с писателем с точки зрения психологии, копаться в их головах. Однозначно советую, если словили такую же гиперфиксацию на первой книге и сериале как и я.
Персонажи 10/10 Сюжет 100000/10 Голововзломки 10000000/10
What can I say? I always love abnormal psychology. Selama ini aku tidak percaya dengan konsep lahirnya kepribadian baru sebagai hasil dari fusi seluruh kepribadian majemuk seperti yg diceritakan dalam manga The Other Marionette. Tapi ternyata kasus Billy Milligan dan Eve White (lupa nama aslinya) menunjukkan bahwa hal itu memang masuk akal. Aku heran kenapa buku ini dijadikan other edition untuk 24 Wajah Billy, padahal buku ini seharusnya adalah semacam sekuel dari buku itu. Judulnya saja sudah beda. Aku belum baca buku pertama, tapi ternyata itu tidak membuatku kesulitan mengikuti cerita.
unfortunately could only find digital version of very poor translation. but as I was looking for the book for quite a few years I decided to give it a go. Curious story of Billy Milligan continues and it's only getting worse for him. young man who went through hell and finally got his freedom back. But was it worth it? or was he free in the end?..
ბილი მილიგანი - კრიმინალი თუ ფსიქიკური პრობლემების მქონე ჩვეულებრივი ადამიანი? ეს კითხვა დენიელ კიზმა ჯერ კიდევ "ბილი მილიგანის მრავალ გონებაში" დასვა. ბილის ფენომენი ფსიქიატრიაში განსაკუთრებული მნიშვნელობისაა, რადგან მასში არა ორი, სამი, არამედ 24 ადამიანი ცხოვრობდა. წიგნის მეორე ნაწილში, რომელიც აკრძალულ წიგნებსაც კი მიეკუთვნება (ალბათ იმიტომ, რომ მასში მწერალი ღიად აღწერს ფსიქიატრიულ კლინიკებსა და სამართალდამცავ ორგანოებში არსებულ, რბილად რომ ვთქვათ, არცთუ სახარბიელო მდგომარეობას), აღწერილია ბილის რთული ცხოვრება, მისი მუდმივი ბრძოლა ირგვლივ გამეფებული უსამართლობის, საკუთარი თავის "გაყოფისა" და ძალადობით სავსე ბავშვობის წინააღმდეგ...
Ця книжка просто щось нереальне. Стільки подій, які виглядають такими художніми вигадками, а насправді є реальністю. Я не читала попередню частину, але це мені не завадило поринути у історію цієї книги. Вона мені йшла трошки важко, але я рада що прочитала її, бо книги Деніела Кіза - це кожен раз якесь відкриття, особливо з психологічної точки зору. Мені подобається наскільки більше я тепер знаю про захворювання Білла, скільки цікавих подробиць тут є, а скільки ж жахливих моментів, депресивних і суїцидальних навіть, але це все є його життя. Цю книгу я б не рекомендувала б кожному, бо тут є певні психологічні, жорстокі моменти, які не для всіх читачів. Це історія про боротьбу з системою, боротьбу за своє життя і виживання, про усвідомлення, про 24 особистості, про багатьох людей. Однозначно рекомендую.
Друга частина для мене значно гірша аніж перша. Від цієї книги так і віє фантастикою, але автор і обкладинка книги хоче вас дуже сильно запевнити, що все це - реальні факти. На середині книги Біллі одружується. Але в мережі і натяку немає, що в нього була жінка. У книзі ж автор пише, що про це писали всі газети та телебачення.
Потрясающая книга, очень спорная так как и само дело Миллигана резонансное. Но если не брать во внимание этот факт, книга прекрасно показывает борьбу человека и системы, а также человека с самим собой
Порівняно з «Таємничою історією Біллі Мілліґана» тут вже знаєш про нюанси хвороби Біллі. Відтак яскравіше виділяються реалії заангажованої системи і краще проникаєш переживаннями, страхами Біллі. Спочатку думала, що книжка корисна для освітньої мети боротьби з стигматизацією психічних захворювань, але почитала деякі інші відгуки і вже не впевнена, чи поможе :)). З цікавого: в США книжка досі не видала, воно й не дивно - деталі суперечать American dream. З цитат: «Люди мають припинити завдавати шкоди одне одному».
Це вже не про про саме судове засідання, а про боротьбу Біллі Міллігана за своє звільнення. Про його життя та винахідливість у психлікарність.
Як і "Політ над гніздом зозулі" Кена Кізі, розкриває страшну сторону безправності пацієнтів психлікарень перед системою. Здається, що опинитись там для людини, що визнана такою, що потребує лікування, набагато страшніше, ніж у тюрмі. Бо в тюрми в тебе є чітко визначенні терміни виходу. А тут тебе мають визнати здоровим.
Відгук від 01/12/2019: Все таки перша частина краща, вона, якщо я правильно, пам'ятаю якась більш жвавіша і більше тримає в напрузі. А тут просто купа фактажу, хоч і розбавлене переживаннями і емоціями Біллі. Ти переживаєш за його долю, але якось аж сам втомлюєшся спостерігати, як система його не хоче відпускати. І коли уже кінець- свобода- аж самому не віриться, що це таки могло статись. І безумовно кінцівка дуже хороша і важлива. Добра така кінцівка.
Продовження біографії Біллі Міллігана, викликала неоднозначні враження серед читачів. Чимало рецензій вказують на те, що Кіз написав цей твір під впливом успіху першої книги та з комерційною метою. На батьківщині автора книга не отримала широкого розповсюдження, тоді як видавництва в інших країнах намагалися вижати останні краплі з популярності «Таємничої історії Біллі Міллігана».
Особисто для мене «Війни Міллігана» виявилася значущою книгою, яка розкриває численні недоліки системи охорони здоров’я США та її бюрократію. У книзі згадується, як Біллі потрапив у психіатричний заклад, де медичний персонал складався з колишніх злочинців та охоронців, які жорстоко знущалися з пацієнтів.
Декілька моментів з книги особливо запам’яталися: 1. Розслідув��ння Біллі:тБіллі вдавався до магнітофонних записів, щоб викрити корупцію та зловживання в медичному закладі. 2. Одруження та зрада: Біллі одружився з жінкою, яка його використала та кинула на гроші. Вона виявилася сестрою одного з охоронців. 3. Боротьба за права: Попри своє захворювання та численні спокуси, Біллі не порушував законів після звільнення і продовжував боротися проти системи.
Хоча ця книга менш вражаюча, ніж перша, вона додає важливі деталі до біографії Біллі Міллігана і показує його незламність та гуманність. Вона допомагає краще зрозуміти складну систему охорони здоров’я та правосуддя, з якою довелося стикнутися головному герою.
«Війни Міллігана» — це книга, яка, хоча і не досягає рівня свого попередника, все ж має свою цінність. Вона розкриває важливі соціальні проблеми та додає глибини історії Біллі Міллігана. Рекомендую її для тих, хто хоче повністю зануритися в цю трагічну, але вкрай важливу історію.
Кажуть, що після виходу серіалу книгу таки видадуть і в США
Вторая книга про Билли Миллигана уже не так воспринимается, как первая. Уже нет того эффекта от множественной личности одного человека, книга довольно скучная, потому что автор много акцентируется на бюрократической системе и тому как трудно было Билли в психиатрической лечебнице. Некоторые аспекты так и вовсе кажутся художественным вымыслом, например создание артелей в больнице или подготовка революции. Такое впечатление, что автор просто захотел повторить успех первой книге или сыграть на успехе первой и заработать немного денег. А может действительно рассказать читателям, что же случилось дальше в жизни Миллигана. А жизнь его не то чтобы интересная, но судя по всему описанному довольно захватывающая. Прежние личности, такие как Артур и Рейджн уже не играют той роли как в первой книге, а так появляются иногда в массовке. Сейчас главными персонажами в одном лице выступают сам Билли, Учитель, Томми и Ален. Название можно трактовать двояко с одной стороны его можно понимать как борьбу, которую ведет Билли за свою свободу с бюрократической системой Америки. С другой стороны название может указывать на личности Миллигана которые воюют с системой и пытаются выжить и сохранить себя и других. Для тех, кому очень понравилась первая книга, и кто купил ее себе на полку, не советую читать и брать в руки продолжение. Оно наверняка разочарует и смажет впечатление от первой книги.
It wasn’t easy to get my hands on this book as for some reason it’s not as widely available as “The Minds of Billy Milligan”. Hm, could it be because a lot of factual data about the jurisdiction system was provided in this sequel?
After reading the first book I became interested in Billy’s life and researched a lot to learn his fate. So I was happy to find out that Daniel Keyes wrote his second book on Billy.
The book is about injustice in the system, about people who decide themselves wether they want to give up or stand tall till the end.
I was deeply impressed by Billy’s willpower, by his exceptional skills (art, programming) and his decision to forgive Chalmer. It’s always easy to accuse someone, but it’s almost impossible for many of us to try and understand the accused one. I was appalled by Billy in the beginning when read about the rapes. But I grew compassionate and felt deeply sorry towards him after few pages. When we try to understand what made this/that person to commit crimes/misdeeds, it will help not only the world to become a kinder place, but also help that particular person to realise mistakes and become better.
Войны Миллигана — вторая книга о судьбе Билли Миллигана, в которой Дэниел Киз раскрывает более глубокие пласты его психической травмы. В центре повествования — пережитое в детстве физическое, психологическое и сексуальное насилие со стороны отчима, приведшее к формированию у Миллигана 24 отдельных личности как защитного механизма психики.
Особенно тяжёлым становится наблюдать, что даже после помещения в психиатрическую клинику Билли вновь сталкивается с насилием — уже со стороны системы, которая должна была лечить и защищать. Врачи, санитары, сотрудники учреждений и участники судебного процесса часто проявляют жестокость, равнодушие или прямое пренебрежение, усугубляя его состояние.
Книга поднимает серьёзные вопросы: • что такое ответственность перед человеком, пережившим травму; • где проходит граница между помощью и властью над психикой другого; • и почему общество так легко выбирает осудить, а не понять.
Это не просто история одного пациента и не просто документальная хроника. Это книга о человечности, о хрупкости сознания и о том, как легко разрушить то, что уже однажды было сломано.
Це продовження історії про Біллі Міллігана, всередині якого існувало 24 особи. У ній розповідається про нерівніу боротьбу людини і системи, а так само про те, що перемагає той, хто не здається. Протягом всієї книги мені було дуже шкода Біллі (і пацієнтів Ліми). Він пережив несправедливість, нерозуміння, жорстокість людей, то, як його ім'я використовували журналісти і політики. Від описів того, як його "лікували" у мене просто волосся дибки вставали (сцена в "Барбекю на колесах" особливо вразила, бідний Томмі). Звичайно, є і світлі, і навіть веселі моменти, але все ж книга викликала багато переживань через те як ставились до пацієнтів, через самого Біллі, який не завжди був в адекватному стані та купу інших причин. Фінал був передбачуваний, та все ж хотілося дізнатися скільки "кіл пекла" доведеться пережити Біллі, щоб знову бути на свободі.