точна оцінка - "4,5". ⅔ книги, вочевидь, написані Олексієм Толочком - жваво, просто, з гумором, але без спрощень. автор показує особливості аналізу літописних свідчень, намагається реконструювати спосіб мислення князів Х-ХІІІ ст. та й ця частина книги пронизана однією ідеєю: як налагодити передачу князівської влади в Русі таким чином, щоб і держава не розпалася, і князі один одного не повбивали. нарешті а) історія Русі до смерті Ярослава Мудрого позбавлена казково-легендарного присмаку, б) стає зрозумілою логіка князівських усобиць ХІ-ХІІІ ст. критичний, структурований та інтригуючий виклад. чого не скажеш про останню ⅓ книги, де автором, мабуть, є Петро Толочко. стиль нагадує енциклопедію: детальна реєстрація ключових фактів, подій, осіб, досягень. інформативно, але не затягує: немає центральної лінії. але найцікавіше, що в низці питань текст входить в суперечність з першою частиною: про язичництво, про племінні союзи, про антивізантійство руських князів. та й понятійний апарат інший, де мотиви князів починають вписуватися в канву історичного розвитку, хоча самі дійові особи цими категоріями не мислили. це радше вже марксистська побудова, з якою єдина проблема: вона зовсім не стикується з першою частиною книги. втім, книга однозначно варта уваги. для мене це перша книга, де б політична історія Русі була написана так цікаво та інформативно
Книга детально викладає загальну історію України, мабуть найдетальніше для не-академічної книги. Більше інформації буде тільки в наукових виданнях, та книгах присвячених окремим темам. Це робить книгу дещо нудною, але не для того, хто цікавиться історією.
Автори пишуть помірковано, незаангажовано, у випадку існування декількох гіпотез з того чи іншого питання згадують них, але й не соромляться, якщо вважають за необхідне, відстоювати свою точку зору.
Все що написано вище, стосується всіх томів серії.
Четвертий том присвячено історії Київської Русі, від походження Русі до кінця XII ст.
Книга цікава відходом від традиційної безплідної дискусії навколо золотої середини між норманізмом та антинорманізмом та доволі критичним аналізом літописних джерел. Наприклад, автори ставлять під сумнів існування торговельного шляху "із варяг в греки" на момент заснування Київської Русі, який в літописі згадується один раз при описі плавання Апостола Андрія через Київ, Новгород, Балтику, Гібралтар у Візантію. Також позначено такими, що викликають великі сумніви, розповіді літопису про реформування язичництва та занадто аморальну поведінку Володимира. З точки зору авторів, задачею літописця тут було перебільшити "глибину морального падіння" князя-язичника перед тим як описувати його духовну зміну після хрещення. Та ін.