Твій погляд, Чіо-Чіо-сан

by Andriy Lyubka

П’яний суддя на пішохідному переході збиває на смерть молоду жінку і, ясна річ, без особливих зусиль уникає покарання. Але чоловік збитої – не з тих, кого можна купити чи залякати, він краще втратить усе, та відомстить. Психологічний трилер про сучасну Україну, де вартість людського життя вимірюється хабарами, а вбивці стоять у перших рядах на церковних службах. Але до чого тут Пучіні і здатний спопелити душі обох антагоністів погляд мадам Батерфляй? І чи справді поділ на добро і зло є в цьому романі таким однозначним? Відповіді на останнє запитання читач не знайде до самої розв’язки. А можливо, й після неї.

Genres: Ukrainian Literature, Ukraine, Fiction

336 pages, Hardcover

First published September 5, 2018

About the author

Ukrainian poet, essayist, and translator. He grew up in Vynohradiv, in South-Western Ukraine, and then enrolled at the Uzhhorod National University, where he studied Ukrainian Philology. His second master's degree in Balkan Studies was received from Warsaw University in 2014. Lyubka currently lives in Uzhhorod.

Lyubka is the author of four collections of poetry, one book of short stories, Saudade, and six novels. His novel Carbide depicts the daily life of smugglers in Zakarpattia Oblast. He also translates prose and poetry from Polish, Serbian, Bosnian, Croatian, and English. Additionally, he is a columnist for Ukrainian and European journals, Newspapers and media outlets, Nowa Europa Wschodnia / New Eastern Europe, Radio Free Europe/Radio Liberty, Den'', zbruc.eu, and kontrakty.ua,

Reviews

[Oleh Bilinkevych · Rating 3 out of 5]

Любка-есеїст таки більше до вподоби ніж Любка-романіст.
Більше того, хоч це і роман, та книга по відчуттях більше нагадує збірку новел, об’єднаних однією канвою. Від цього виникає не мало проблем. Сюжет фрагментарний, психологічний портрет героя одноманітний, звідусіль відганяє штучністю. Це не та книга, в яку поринаєш з головою, однак, стилістично книжка гарно написана.

Недавно слухав есеїстику Любки на АБУК, звучить круто. Можливо, у форматі аудіо розповіді роман зайшов би краще.

[Mariana Gevak · Rating 4 out of 5]

"ТВІЙ ПОГЛЯД ЧІО-ЧІО-САН" Андрій Любка.
⠀
Давненько у мене не було такого, щоб головний герой практично з перших сторінок викликав не те що розчарування, а якусь навіть огиду.
⠀
Востаннє таке ставлення було до вчительки із "Баборні" Лаюка! Пам'ятаєте героїню?
⠀
Багато хто пише, що закінчення типове для Любки. Я ж читала автора вперше і очікувань не мала жодних.
⠀
Тим не менше, кульмінація у цьому романі, це те, на мою думку, що додає йому найбільше балів.
⠀
Я пів книги не могла второпати чи це продуманий авторський хід чи таке відверте, майже вульгарне, самолюбування. І феєрична кінцівка примирила мене з наростаючим внутрішнім роздратуванням.
⠀
У анотації, як завжди, все дуже просто.
Нетверезий суддя збиває на переході молоду дівчину, уникає розплати і викликає, звісно ж, шалене бажання помститися.
⠀
Але чи буде кому здійснювати помсту і за що?
⠀
Роман дуже цікаво побудований.
На перший погляд розділи ділять події на минуле і теперішне.
Та якщо дивитися глибше, то на внутрішнє і зовнішнє життя героя.
⠀
Егоїст, навіть егоцентрист, з бажанням домінувати, принижувати, володіти. З бурхливими еротичними фантазіями, невмінням просити вибачення та будувати стосунки.
⠀
Чи легко бути буферною зоною у такій парі?
⠀
Чи можливо у ній відшукати щастя?
⠀
Чи однозначні такі стосунки?
⠀
Чи можна лише брати і вимагати, нічого не пропонуючи взамін?
⠀
Важко відповідати на ці питання, щоб не спойлерити.
⠀
Поміж перипетіями основних героїв міститься повно цікавої інформації про оперу, Рyмунію, життя Овідія, сходження на вершину Олімпу, ужгородських художників.
А що таку інформацію з художніх творів я ніколи не сприймаю на віру, а шукаю додаткові джерела, то й знання мої з цих тем суттєво збільшилися.

[Yevheniia Shepel · Rating 3 out of 5]

Основна ідея та головна сюжетна лінія хороші.
Але я не можу назвати книгу динамічною 🤷‍♀️ місцями було дуже нудно читати, особливо там де були розмови про Овідія 🙄
Взагалі мені не гармонійною була лінія розповіді про минуле, якось її було забагато. Розумію, що автор хотів познайомити мабуть з персонажами та занурити в їх життя. Але мене не чіпляли ці описи.
Цікавими були початок та кінець книги.
І багато описів думок героя, ну таких побутових.
Не знаю чи то книга не моя, чи очікування були завищені але оцінка 3 ⭐️ Хоча прочитавши анотацію, я думала буде вища оцінка.


В цілому з автором ще знайомитись буду, прочитаю його оповідання, про них чула схвальні відгуки 🙂

[Svitlana Sishchuk · Rating 2 out of 5]

як же мене вибішував головний герой чи не з першої сторінки!

щоб розлого не писати, зазначу, що есеї Любки — то любов, а от романи мені не дуже.

[Oleksandra · Rating 5 out of 5]

Коли я почала читати книгу, цікаво було з першої сторінки, але особливого напруження не відчувалось. Та розв’язка мене дуже зачепила, аж мурахи побігли.
Загалом, книга цікава, змушує багато над чим порозмислити. Читаючи, постійно відчувала емпатію до головних персонажів, намагалась поставити себе на їх місце і зрозуміти емоції, які керують їх вчинками.

[Olena Landar · Rating 4 out of 5]

Зняла зірочку за часом нудні описи думок гг, багато побутових описів - куди пішов, двері відкрив, чай випив.
Книга для роздумів і в яку потрібно заглиблюватись, як самих подій небагато.
Те, що заклав автор в книгу, мені сподобалось.
Ну і фінал був очікуваний, тому читала без інтриги.
Головний герой - Дон Кіхот в цій історії

[Наталя Іліщук · Rating 5 out of 5]

Цікаво написано і описано, особливо сподобалися детальні нариси Ужгорода, мандрівки Румунією. Проблема моїх стосунків із цією книгою, мабуть, в тому, що я геть не повірила і не змогла співпереживати головному герою. Він і його роздуми викликали в мене здебільшого негативні емоції, тож так і не змогла проникнутися цією історією і його начебто щирими прагненнями щось довести, комусь чи собі. Не зрозуміла ні його, ні Ралуки.

upd: після обговорення цієї книги на Книжковому клубі міста ІФ враження змінилися в позитивну сторону, тут дійсно є, про що поговорити, і як що інтерпретувати. Як хочете обговорити на книжковому клубі якусь книжку сучукрліту чи Андрія Любки, раджу звернути увагу на цю!

[Arkadii Tkachuk · Rating 3 out of 5]

Якось і не дуже хочеться писати якийсь коментар до книги.

Так сталося, що Андрій Любка подобається мені як особистість значно більше, ніж його художні тексти. Його краще слухати, ніж читати (тож аудіокниги в його виконанні, які можна придбати на сайті автора - це чудове рішення!).

Есеї зі збірки "Саудаде" - один з найкращих літературних спогадів минулого року. А от "Твій погляд, Чіо-Чіо сан" - такоє. Інтерес підігрівало місце дії - Studium Europy Wschodniej на UW, де я вчусь і сам, а не сюжет. Не вірте анотації.

Можна констатувати, що Андрій Любка впевнено проривається до українського літературного олімпу. Проте цей роман хоч і дає дозвіл на такий підйом, та пропускає хіба до підніжжя. Хай вибачить мені автор. Натомість він як есеїст, на мою скромну думку, завдяки "Саудаде" вже заслуговує поніжитися в шезлонгу на тій вершині.

[Kate · Rating 3 out of 5]

Книга читалась доволі повільно.
Видання - прекрасне, а от головний герой і сама історія - розчарували. Очікувала більшого.

[Софійка Лучкевич · Rating 5 out of 5]

аааааааааа.
дочитала книжку 10 хв тому і сиджу в шоці, не можу відійти. я аж ніяк не очікувала такого, хоч мене і бісив головний герой, але такої розв'язки придумати собі не могла. точніше, напевно якоюсь мірою її відсутність.
сильно люблю творчість Андрія Любки!
багато людей пишуть що люблять більше його есеї, ніж романи. можливо в цьому щось є.
однак, ця книжка абсолютно перевертає з ніг на голову, показує реалії, змушує задуматись. а ще не можу позбутись однієї паралелі в своїй голові, сподіваюсь мене не спіткає доля головного героя...

[christty · Rating 3 out of 5]

Красиво написано, але, уж така моя думка, це «красиво» дуже відволікало. Хоч і люблю подібні сюжети, але тут було набагато більше описів Закарпаття, Румунії та уточнюючих деталей, ніж вирішення основного питання.

В цілому сподобалося. 3,5/5

якщо в тебе є ворог — убий його,
не можеш убити — вибач йому,
не можеш вибачити — забудь його,
не можеш забути — убий його.

[Roslyna · Rating 2 out of 5]

трошки дивна вийшла книжка, котра майже повністю складається з марень головного героя, переплетіння його думок. зустріч з потаємним, прощання з реальністю.

це все чимось мені віддалено нагадало «Нудоту» Сартра.

тобто, самої цілісної історії взагалі нема. є випадок, і від нього починається туманний шлях в глибину себе. хто винен? кому платити? яка ціна?

на відміну від «Карбіду» цього ж автора, у якому було багато цікавих і добре розкритих персонажів, прописані їхні історії, і ти дійсно розумів мотиви кожного. то тут з цим сильно гірше.

[Malecha · Rating 2 out of 5]

Це третя, прочитана мною, книга Любки. Певно, в нього така манера письма: дати читачеві зав‘язку, а от кінцівку зробити дуже не логічною та найменш очікуваною.

Від книги чекала більшого, але, на жаль, було надто багато «води». Втратила інтерес до сюжету ще на середині книги.

[Victoria Havryluik · Rating 3 out of 5]

На початку книжка здалась нудною - забагато стереотипів як на квадратний сантиметр сторінки. Але ближче до кінця історія реабілітувалась: багато моментів, які дратували врешті виявилися логічними й сюжетно виправданими.

Найбільше сподобались відсилки про Румунію й Овідія, а ще вайб Ужгорода як прикордонного містечка, з якого можна просто взяти й спонтанно махнути на закупи в сусідню країну.

Було трохи забагато описів "ні про що", які читались по діагоналі: персонаж поставив чайник / покурив / поспав / попив.

Моє перше знайомство з Любкою і враження суперечливі, але не категоричні. Ще щось у автора прочитала б.

[Jovance Ristov · Rating 4 out of 5]

(3.8/5)

[Yaryna · Rating 5 out of 5]

Традиційно неймовірний Андрій Любка!

[Piotr · Rating 4 out of 5]

Trochę mieszanych uczuć (ostatnio czytałem kilka lepszych książek z Ukrainy) ale czwarta gwiazdka za zakończenie i naprawdę intrygujący zwrot.
Można nieco sparafrazować klasyka: „wcale tak nie jest, jak się Państwu zdaje…”.
Ale wcale ciekawa opowieść o miłości, odpowiedzialności, dojrzałości, międzyludzkich relacjach… Zdecydowanie polecam… panom - pouczająca lektura.

[Daria Reshetnikova · Rating 3 out of 5]

Історія ні про що, як на мене. Саме оповідання і манера письма пісні, але кінцева думка, до якої підвів автор, порадувала. Було кілька толкових думок і фраз, які мені сподобались, але на цьому все. Дякувати богу, в фіналі був несподіваний поворот, інакше книга точно була б розчаруванням.

Головний герой бісив, опис спільного життя в більшості був нудним, багато вставок а-ля «я встав, почистив зуби, вдягнув сорочку» і тд, якоїсь буденності, яка не давала ніякого ефекту, просто перелік банальних дій. Настирливі думки Марка, незрозумілі мотиви, пласка точка зору типу «на жінок не потрібно звертати уваги, щоб вони тобою зацікавились» і «аборт - вбивство» і жалкувати про це після кількох років, навіть якщо це спільне і правильне на той час рішення. І звісно шаблонне мислення героя: всі судді й менти підараси, всі неправі, всі один одного покривають, система гнила, я жертва, замість того щоб звернути увагу хоч раз на себе і свої вчинки.

Постійні акценти на країнах і містах, Овідії, річках, я просто не уявляю з якою метою це все тут було. Забагато всього і в той же час автор ніякої цікавої думки не доніс, окрім однієї - не будьте байдужі до близьких людей. За цей посил + 1 зірка. Кілька разів хотіла кинути читати, але реально фінал змінив мою оцінку, хоча перечитувати точно не буду.

[yuliia · Rating 3 out of 5]

читала собі розмірено і не спішила. взагалі історія як історія. неприємний головний герой, який не те шо самолюбується, а просто «я» і от такий «я» не такий як всі. і розумніший, і язик гостріший, і взагалі ну отакий🤘🏼, ну. питань нема. я, в принципі, його толерувати могла, до відкриття кінцівки, але діалоги з Ралукою просто мене виводили з себе.
ставлю 3 зірочки за неймовірний естетичний поінт історії. цікавий опис і про румунію, і про закарпаття, і про Овідія, ну супер. зняла 2 за те, шо мене збісив Марк і за неприємний, мені особисто, опис сексуальних бажань головного героя і взагалі стиль опису інтиму😐. Нагадало мені Муракамі, але особливо в мене питань нема, просто не мої преференції.

[Mariana Semenyshyn · Rating 3 out of 5]

Навіть якщо наступна книжка Любки матиме назву ‚Одіссея‘ , вона буде про #Закарпаття.
Так і тут. Ця книжка про Закарпаття передусім. І про стосунки. Або їхню відсутність, радше.

Про те,що важливо чути, а не лише слухати.
Про вдячність. Про вибачення.
Про бажання йти на поступки і вміння їх робити.
Про вміння неозиратися, але бачити обставини під іншим кутом.

Як на мене, то твір може стати прекрасною канвою для фільму,що стане і таким собі промо роликом Закарпаття.

[Elis Borysova · Rating 5 out of 5]

Текст читається надзвичайно легко (два вечора і одна перерва на каву), проте переживання сюжету залишаться зі мною надовго.

[Anastasiia Kyrpychnyk · Rating 5 out of 5]

Після прочитаного дуже хотілося в Румунію

[Eli · Rating 5 out of 5]

4.5/5

[Daria · Rating 4 out of 5]

Мені було цікаво і легко читати цю книгу, подорожувати разом з головним героєм Румунією, Польщею, Україною. Але, мені не вистачило Ралуки, а її не відчула, не зрозуміла….

[Iryna Maltyz · Rating 4 out of 5]

«Людина так влаштована, що в центрі мислення завжди вона сама, але коли їй вдається через це самозациклення переступити, тоді і стається любов»

Це історія чоловіка, чию дружину вбили, а злочинець уникнув покарання. Історія про пошук справедливості і бажання помсти. З одного боку. А з іншого – історія про людські почуття, справжність кохання і те, як его може затьмарити погляд людини.

Оповідач – сам головний герой Марк Задорожний, а не третя особа. І з перших сторінок він викликає негативні емоції, навіть огиду. Він самозакоханий та зарозумілий, відверто егоїстичний, з бажанням брати, домінувати і володіти. Він критикує, забуваючи про власні помилки. Ображає, вважаючи себе розумнішим і вищим, при цьому не вміє перепросити за причинений іншим біль. «Самовпевнені люди – найбільш закомплексовані, жорстокі – глибоко зранені», і головний герой добре це ілюструє.

Роман має дві основні лінії – теперішнє з плануванням помсти та минуле зі спогадами Марка про дружину Ралуку.

Спостереження за суддею, планування, що переростає в одержимість – лінію помсти цікаво читати, аналізуючи мотиви головного героя. Його дії дещо хаотичні, він забуває про своє життя і справи, створивши собі одну єдину мету. Втім, навіть вона не тільки про помсту за кохану жінку. Великою мірою ідея покарання – про потіху для его Марка, про втілення його нав'язливої ідеї не виглядати слабаком, "зламати систему" і увійти в історію.

Через спогади головного героя ми бачимо, як він знайомиться з Ралукою, як починаються і розвиваються їхні стосунки. Але це не було кохання з першого погляду. Марк завойовує увагу Ралуки маніпуляціями, а першоджерелом до цього є його сексуальні фантазії. Він відверто об'єктивізує дівчину на майже 6 сторінках, ігноруючи її після першого побачення, і тільки згодом продовжує спілкування.

Зближуючись з Ралукою, Марк усвідомлює, що кохає її, але багато ситуацій демонструють його зверхнє ставлення до жінки. Він вважає себе розумнішим за неї, проте визнає що вона мудріша – і не може з цим примиритися. Часто завдає їй болю, але не вміє перепросити і зробити крок до примирення.
«Людина так влаштована, що в центрі мислення завжди вона сама, але коли їй вдається через це самозациклення переступити, тоді і стається любов», – такі слова є в романі. На мою думку, головний герой так і не зміг зробити крок через своє его і це зрештою призвело до трагедії.

Окремо хочеться виділити описи мандрівок – вони чудові, буквально переносять до Трансильванії та острівця Овідіу, величних гір і дельти Дунаю. Маршрути і краєвиди описані живописно –настільки, що можна відчути всю романтику автомобільних подорожей.

Гарно в оповідь вплетено мистецтво. Було справді цікаво почитати відступи і про поета Овідія, і про художника Тівадара Костку, і нагадати собі сюжет «Мадам Батерфляй». Мистецтва у цій історії багато, воно супроводжує героїв і також по-своєму розкриває їх.

Фінал напружений, він розвертає сюжет на 180°, змушує подивитись на історію під іншим кутом і до кінця усвідомити ненадійність оповідача.

[Anastasiia Svyryda · Rating 4 out of 5]

Для мене ця книга була на тверду 4, тобто так це цікава і повчальна історія, але я так і не змогла виділити чогось щоб мене вразило.

За анотацією це проста історія про бажання помсти. Чоловіка, чию дружину вбили і ніхто за це так і не поплатився. Але в реальності все набагато глибше. Ми переживаємо внутрішню боротьбу головного героя, знайомимось з його власними демонами всередині і потрошки намагаємось пробратись думками, що заполонили його свідомість.

Сама оповідь поєднує події теперішнього й минулого, що дає нам змогу краще зрозуміти історію цієї пари. І скажу чесно, давно в мене ніхто так не викликав відрази, як головний герой. Його бачення світу, стереотипні погляди на жінок та стосунки в цілому, дивні навʼязливі думки й звісно впевненість в тому, що у всіх його бідах винна або держава, або просто інакші люди й обставини.

З явних плюсів відмічу фінал, саме він дав зрозуміти цю історію з абсолютно інакшого погляду.

Також для мене цікавими були згадки про оперу, подорожі, життя Овідія й художників. Викликало бажання дізнатись про все детальніше й побачити згадане власними очима.

“Вільною людина почувається лише в клітці, що збудована за її власним проектом.”

“Людина так влаштована, що в центрі мислення завжди вона сама, але коли їй вдається через це самозациклення переступити, тоді й стається любов.”

“Все, що ми відкладаємо на потім, — не збувається, забувається, поступається новим бажанням. Я думаю, якщо в тебе є імпульс, раптове бажання, то треба йому скоритися, здійснити.”

“Як у вірші одного поета, який знав, що не встигнеш вимовити просте слово «тепер», а воно вже належить минулому.”

“Людина завжди щаслива, просто забуває про це. Заберіть у людини те, що вона любить, і вона відчує втрату.”

[Tetiana Kostiuk · Rating 5 out of 5]

Загалом мені сподобалось і я смакувала книгою, особливо це стосується опису Ужгорода і загалом подорожей головного героя. Іноді, мені вже починали набридати одні і ті ж його думки, але дочитавши до кінця, розумієш, що по-іншому і бути не може. Я догадувалась про Ралуку (Чіо-Чіо-Сан), але розчарування від того не було. Чудова сумна жива оповідь.

П.м. обкладинка просто неймовірна

4,5/5

[Anna · Rating 4 out of 5]

Неоднозначне враження, ніби і сподобалось, але в якийсь момент набридло і головний герой став таким...токсичним
Розв'язка теж лишила дивний післясмак
Хоча інші книжки автор, все ж, мабуть, буду читати

[Sophie · Rating 2 out of 5]

навіть не буду коментувати

[Anna Tsimbolynets · Rating 3 out of 5]

«Твій погляд, Чіо Чіо Сан». Мені сподобалась назва. Так спроба пера Андрія Любки опинилась на моїй книжковій полиці.

Взагалі початок класний. Як газетна вивіска «Пяний суддя на переході збиває мою дружину». Тут і спогади про дружину, їх знайомство, і переживання автора її смерті, і бажання помсти, і наші українські реалії, де суддя залишається безкарним, його провину не визнають, класифікуючи ситуацію як нещасний випадок.
Зав‘язка - супер. Далі, розвиток дії. Тут починається щось не те. Читаючи, я відчувала якусь дуже гостру неприязнь до головного героя, до його слабкодухості, жаги помсти, якихось нелогічних вчинків.
Кульмінація - головний герой на опері «Мадам Батерфляй» в Бухаресті. Йому здалось що він побачив дружину, починає за нею бігти, кричати. Потім прокидається в психіатрії з підозрою на шизофренію. Повертається в Ужгород, відчуває що за ним стежать (або принаймні йому так здається), але він вирішує все-таки завершити задумане і вбити суддю.
Розвязка - все виглядає так ніби смерть Ралуки - самогубство, в головного героя - шизофренія, суддя - порядний і невинний.

Пара-пара-пам.

Висновок: історія непогана, але деколи незвязна, забагато ліричних відступів-спогадів.
Декілька еротичних сцен на манеру Вишневського, а я чогось дуже не люблю еротичні сцени в літературі.
Назва дуже вдало підібрана.

Оцінка: 3/5