Сеньйор Ніколо

by Юрій Косач, Іван Сулима (cover)

Сюжети опублікованих у цій книжці історичних повістей та оповідань Юрія Косача — одного з найзначніших письменників ХХ століття — розкинені в часі на 2500 років: від невдалого походу перського імператора Дарія І проти скіфів у VI ст. до н.е., крізь бурхливу добу давньоруських та козацьких воєн, через витончені епохи бароко та класицизму ХVII–XVIII століть і романтичне відродження ХІХ століття — аж до українських визвольних змагань 1917–1920 рр. Віртуозний майстер історичної белетристики, Косач зачаровує читача то незвичними ракурсами погляду на вузлові моменти української історії, то яскравими зображеннями маловідомих, а то й зовсім невідомих подій з нашого минулого.

Серед інших його талантів, Косач-прозаїк — ще й незрівнянний творець літературних портретів видатних історичних постатей і митців, які в його творах інтеґрально єднають Україну із загальноевропейським контекстом. Мабуть, ніхто інший в нашій літературі не зумів так написати про гетьманича Тимоша Хмельницького, про маляра-класициста Антона Лосенка, про українських декабристів чи про екстраваґантного і неповторного «сеньйора Ніколо» — Миколу Гоголя. Це вже четверта книжка історичної прози Юрія Косача (1908—1990) — цього чи не найбільш україноцентричного класика сучасної літератури.

Genres: Fiction, Ukrainian Literature

512 pages, Hardcover

Published September 13, 2018

About the author

Український поет, прозаїк, драматург, редактор. Був небожем Лесі Українки та онуком Олени Пчілки.

Reviews

[Andriy Lyubka · Rating 5 out of 5]

Жоден інший український письменник не має такої багатої мови.

[Adelais · Rating 4 out of 5]

Збірка менших творів Косача, від спроби психотерапії в Гоголя до голосів у голові через лихоманку. Майстер слова, не відняти, але часом хочеться сказати, щоб мав совість та не так вже знущався над читачами. Моє улюблене - "Глухівська пані" про гетьманшу Скоропадську, вміє він писати сценки з життя так, що ще хочеться.
"Вечір у Розумовського": slice of life, за що і любимо, плюс Кирило Розумовський весь у жінках, політиці і Бетховені.
"Вітряк": їхав полтавський козак по французьких угіддях, а потім у нього сталася дитина. Якось навіть трохи беззмістовно як на Косача.
"Місія Симоновського": поїхав бунчуковий товариш у Францію по допомогу з незалежністю, а там революція. Ну й трішки зустрів Наполеона, але це не допомогло.
"Сонце у Чигирині": була в Косача висока температура, так він про декабристів з українського боку написав, щоб настрій та гарячка не пропадала. Пафос, тютюновий дим, всі махають палашами і хоч зараз вирізати російську верхівку під корень, а далі і трава не рости, трішки зверху присипано антисемітизмом і відсутністю планів на подальшу післяреволюційну роботу. Всі страшенно полумяні, один князь Капніст зітхає невтішно.
"Молодість Савича": поїхав український студент-хімік до Парижу та й закохався у емігрантку-італійку, захоплену ідеями революції (разом з іншими вигнанцями). А надворі 1830 рік, отака в Косача ідея трагічного кохання. Теж дуже сумбурно, хоча тут до подій більше пасує.
"Марш Паскевича-Ериванського": зловіщий Паскевич їде душити весну народів і зловіще зиркає очима, нехай.
"Чарівна Україна": жахливчик без жахливчика, розказаний з точки зору німецького офіцера. На фоні чудовної природи лунають постріли і гуляє підозріле весілля, класний контраст між багатющими описами і власне сюжетом.
"Голос здалека": глюки про Україну. І шкода героя, але якось занадто.

[Valentyna Merzhyievska · Rating 5 out of 5]

Про одне оповіданя з цієї книжки ми записали випуск подкасту ПереФарбований лис. Сподіваюсь, ще повернемось і до інших текстів Юрія Косача https://youtu.be/r9UCreU-4PU