What do you think?
Rate this book
Як навчають у Фінляндії
Фінляндія неабияк здивувала світ, коли в 2001 році її п’ятнадцятирічні школярі, які взяли участь у Міжнародній програмі з оцінювання освітніх досягнень учнів (PISA), отримали найбільшу кількість балів під час тестувань з математики, природничих наук і читання. І сьогодні ця невелика північна країна продовжує лідирувати за якістю шкільного навчання. Тімоті Вокер, американський вчитель, що кілька років працював у Гельсінкі, докладно розповідає, яким чином побудовано систему освіти в Фінляндії (це, зокрема, нетривалі уроки, невеликі за обсягом домашні завдання, стандартизовані тестування), чому фінські школярі досягають найкращих результатів, і радить якомога ширше впроваджувати напрацьовані фінами методики та засоби навчального процесу. Це видання буде корисним усім, хто прагне змін у шкільній освіті.
Paperback
Published January 1, 2018
2 people are currently reading
7 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
May 25, 2020
Чогось таку тоненьку книжечку на 200 з лишком сторінок читав 10 днів. Не скажу, що не цікаво. Якраз навпаки, але вона здалася мені доволі поверхневою і не достатньою мірою дає відповідь на запитання, що автор виніс у назву.
Це не дослідження освітньої системи Фінляндії, досвід якої викликає захоплення в наших освітян, а скоріше за все це рефлексії автора щодо його досвіду роботи у цій північній країні. Безумовно, американцю є від чого здивуватися, але в мене здивування під час читання було набагато менше.
І тим не менш педагогам варто почитати книгу. Адже багато в чому ми і так маємо фінську систему, проте не маємо тієї свободи і того рівня відповідальності учасників освітнього процесу, який є у Фінляндії.
Це не дослідження освітньої системи Фінляндії, досвід якої викликає захоплення в наших освітян, а скоріше за все це рефлексії автора щодо його досвіду роботи у цій північній країні. Безумовно, американцю є від чого здивуватися, але в мене здивування під час читання було набагато менше.
І тим не менш педагогам варто почитати книгу. Адже багато в чому ми і так маємо фінську систему, проте не маємо тієї свободи і того рівня відповідальності учасників освітнього процесу, який є у Фінляндії.
January 23, 2023
На цю книгу я натрапив випадково в книгарні, сплутавши її з більш популярною на цю тематикою книгою під назвою "Фінські уроки". Купив її, бо незвично низька ціна виглядала заманливо, порівняно з тим, за скільки зараз продаються свіжі новинки. Хоча я здогадувався, що це може навпаки свідчити про її не досить високу літературну цінність. Це підтвердилося як рейтингом книги на GoodReads, так і моїм особистим післясмаком.
Думаю, навіть люди, далекі від теми шкільної освіти, ніколи нею не цікавившись, хоча би раз чули з якихось ЗМІ хвалебні оди Фінляндії за бездоганну підготовку учнів. Виявляється, корені в цього захоплення ростуть з першого оцінювання учнів PISA, проведеного Організацією економічного співробітництва та розвитку у 2001 році. Тоді Фінляндія з великим відривом випередила всі інші розвинені країни за всіма категоріями. Цікаво, що до цього дослідження навіть усередині самої країни методи вітчизняної системи освіти піддавали величезному сумніву. І хоча Фінляндія не змогла зберегти першу сходинку в наступних дослідженнях, хвиля хайпу навколо фінських шкіл не вщухала впродовж усього ХХІ століття.
Тому з цієї книги я очікував дізнатися більш конкретно, що саме робить фінську систему такою особливою та конкурентною. Раніше я читав, немовби у їхніх школах узагалі відсутній поділ на наукові дисципліни (біологія, хімія, історія), а уроки є міждисциплінарними, присвяченими якійсь більш конкретній темі з реального життя. Імовірно, це твердження трохи перебільшене, але міждисциплінарний підхід явно простежується. По-перше, серед учителів дуже розповсюдженою є практика запрошення своїх же колег або навіть експертів ззовні на якийсь урок, що стосується теми, у якій гість розбирається набагато краще за самого вчителя. По-друге, приклади есейних запитань з фінського аналогу нашому ЗНО, наведених у книзі, явно вимагають розвиненого аналітичного та критичного мислення, а не просто конкретних завчених категорій. Ось дивіться самі:
"ЗМІ конкурують за аудиторію - які наслідки?"
"У якому сенсі щастя, хороше життя та добробут є етичними концепціями?
"Якою є основа харчових рекомендацій у Фінляндії і яка їх мета?"
Тобто щось корисне з книги я таки дізнався. Проте далеко не кожна сторінка була однаково цінною. Більшість "стратегій", які пропонує автор, до непристойного банальні: "робіть перерви між уроками", "використовуйте підручник", "не забувайте про баланс між роботою і дозвіллям" і всяке в такому дусі. Але на те є причина. Сам автор - американець, який до переїзду у Фінляндію навчався і викладав у США. У зв'язку з цим його розповідь на основі власного досвіду набуває форми порівняння двох протилежностей. І якщо провести уявну шкалу між обома крайностями - фінською та американською системами освіти, виявиться, що українська стоїть значно ближче до фінської. Сам автор - учитель молодших класів. Проте у Фінляндії початкова школа триває 6 років, а не 4, як в Україні. Незважаючи на це, уже в 6 класі в дітей є біологія, хімія й фізика. Прекрасно пам'ятаю, що в мої часи це все добро починалося вже з 7 класу) Окрім звичайних вправ із підручника, фінські діти також часто виконують великі проєкти, виконання яких розтягується на багато уроків уперед. Я, звісно, пригадую подібні завдання у старших класах, але ж не в шостому! Як на мене, це круто, бо саме довгострокові проєкти виховують у людині навчальну дисципліну, якої багатьом так не вистачає навіть у зрілому віці під час написання курсових та дипломних...
Неочікувано, але сама ж фінська система в цьому контрасті виглядає значно простішою та консервативнішою, ніж американська. Це й призвело до того, що автор упродовж 2 років свого перебування у Фінляндії щиро дивувався абсолютно буденним речам. "Ого, у них вчителі не працюють з дня до ночі і не винаходять велосипед без вагомих на те підстав!" "Ого, у них користуються підручниками на заняттях!" "Ого, у них між уроками роблять перерви (!)" Тобто книга, яка мала би стосуватися виключно фінської системи, штучно роздувається ось цими не завжди доречними імпресіями, так що важко зрозуміти, про елементи якої саме національної освітньої системи автор говорить. Окрім того, непристойно вагому частку змісту книги займає цитування інших праць, так ніби до науково-популярного тексту автор ненароком додає частинами огляд літератури з академічної статті.
Щось не щастить мені з книжками про країни Північної Європи) Можливо, у мене просто завищені очікування щодо них?..
Думаю, навіть люди, далекі від теми шкільної освіти, ніколи нею не цікавившись, хоча би раз чули з якихось ЗМІ хвалебні оди Фінляндії за бездоганну підготовку учнів. Виявляється, корені в цього захоплення ростуть з першого оцінювання учнів PISA, проведеного Організацією економічного співробітництва та розвитку у 2001 році. Тоді Фінляндія з великим відривом випередила всі інші розвинені країни за всіма категоріями. Цікаво, що до цього дослідження навіть усередині самої країни методи вітчизняної системи освіти піддавали величезному сумніву. І хоча Фінляндія не змогла зберегти першу сходинку в наступних дослідженнях, хвиля хайпу навколо фінських шкіл не вщухала впродовж усього ХХІ століття.
Тому з цієї книги я очікував дізнатися більш конкретно, що саме робить фінську систему такою особливою та конкурентною. Раніше я читав, немовби у їхніх школах узагалі відсутній поділ на наукові дисципліни (біологія, хімія, історія), а уроки є міждисциплінарними, присвяченими якійсь більш конкретній темі з реального життя. Імовірно, це твердження трохи перебільшене, але міждисциплінарний підхід явно простежується. По-перше, серед учителів дуже розповсюдженою є практика запрошення своїх же колег або навіть експертів ззовні на якийсь урок, що стосується теми, у якій гість розбирається набагато краще за самого вчителя. По-друге, приклади есейних запитань з фінського аналогу нашому ЗНО, наведених у книзі, явно вимагають розвиненого аналітичного та критичного мислення, а не просто конкретних завчених категорій. Ось дивіться самі:
"ЗМІ конкурують за аудиторію - які наслідки?"
"У якому сенсі щастя, хороше життя та добробут є етичними концепціями?
"Якою є основа харчових рекомендацій у Фінляндії і яка їх мета?"
Тобто щось корисне з книги я таки дізнався. Проте далеко не кожна сторінка була однаково цінною. Більшість "стратегій", які пропонує автор, до непристойного банальні: "робіть перерви між уроками", "використовуйте підручник", "не забувайте про баланс між роботою і дозвіллям" і всяке в такому дусі. Але на те є причина. Сам автор - американець, який до переїзду у Фінляндію навчався і викладав у США. У зв'язку з цим його розповідь на основі власного досвіду набуває форми порівняння двох протилежностей. І якщо провести уявну шкалу між обома крайностями - фінською та американською системами освіти, виявиться, що українська стоїть значно ближче до фінської. Сам автор - учитель молодших класів. Проте у Фінляндії початкова школа триває 6 років, а не 4, як в Україні. Незважаючи на це, уже в 6 класі в дітей є біологія, хімія й фізика. Прекрасно пам'ятаю, що в мої часи це все добро починалося вже з 7 класу) Окрім звичайних вправ із підручника, фінські діти також часто виконують великі проєкти, виконання яких розтягується на багато уроків уперед. Я, звісно, пригадую подібні завдання у старших класах, але ж не в шостому! Як на мене, це круто, бо саме довгострокові проєкти виховують у людині навчальну дисципліну, якої багатьом так не вистачає навіть у зрілому віці під час написання курсових та дипломних...
Неочікувано, але сама ж фінська система в цьому контрасті виглядає значно простішою та консервативнішою, ніж американська. Це й призвело до того, що автор упродовж 2 років свого перебування у Фінляндії щиро дивувався абсолютно буденним речам. "Ого, у них вчителі не працюють з дня до ночі і не винаходять велосипед без вагомих на те підстав!" "Ого, у них користуються підручниками на заняттях!" "Ого, у них між уроками роблять перерви (!)" Тобто книга, яка мала би стосуватися виключно фінської системи, штучно роздувається ось цими не завжди доречними імпресіями, так що важко зрозуміти, про елементи якої саме національної освітньої системи автор говорить. Окрім того, непристойно вагому частку змісту книги займає цитування інших праць, так ніби до науково-популярного тексту автор ненароком додає частинами огляд літератури з академічної статті.
Щось не щастить мені з книжками про країни Північної Європи) Можливо, у мене просто завищені очікування щодо них?..
July 24, 2023
Розкішна книга про інше бачення освіти. Навчання може бути пригодою, а не дисциплінованим примусом зі смаком стаху помилки....
Displaying 1 - 3 of 3 reviews