Absolute Swamp Thing by Alan Moore Vol. 1

Absolute Swamp Thing by Alan Moore

by Alan Moore, Stephen R. Bissette (Artist), John Totleben (Artist)

Before the groundbreaking graphic novel Watchmen, Alan Moore made his debut in the U.S. comic book market with the revitalization of the horror comic book Swamp Thing. Moore's classic, critically acclaimed Swamp Thing stories are now collected in a slipcased hardcover edition with brand-new coloring in Absolute Swamp Thing by Alan Moore Vol. 1.

In 1983, a revolutionary English writer joined a trio of trailblazing American artists to revitalize a longstanding comic book icon. By the time they'd finished their work four years later, SWAMP THING by Alan Moore, Stephen R, Bissette, John Totleben, and Rick Veitch was universally recognized as one of the handful of titles that defined a new era of complexity and depth in modern graphic storytelling, and their run on the series remains one of the medium's most enduring masterpieces.

Now DC Comics and Vertigo are proud to present an all-new vision of this landmark achievement. Comprising three deluxe hardcover volumes, ABSOLUTE SWAMP THING BY ALAN MOORE debuts completely new coloring for every page, crafted exclusively for this definitive collector's edition by legendary color artist Steve Oliff (Akira, Miracleman). This first volume includes the issues THE SAGA OF THE SWAMP THING #20-34 and SWAMP THING ANNUAL #2 and features a monumental new afterword from Bissette accompanied by a wealth of historic behind-the-scenes material from the title's original creative team.

Genres: Comics, Graphic Novels, Dc Comics, Horror, Fantasy, Comic Book, Fiction

448 pages, Hardcover

First published January 1, 1985

About the author

Alan Moore is an English writer most famous for his influential work in comics, including the acclaimed graphic novels Watchmen, V for Vendetta and From Hell. He has also written a novel, Voice of the Fire, and performs "workings" (one-off performance art/spoken word pieces) with The Moon and Serpent Grand Egyptian Theatre of Marvels, some of which have been released on CD.

As a comics writer, Moore is notable for being one of the first writers to apply literary and formalist sensibilities to the mainstream of the medium. As well as including challenging subject matter and adult themes, he brings a wide range of influences to his work, from the literary–authors such as William S. Burroughs, Thomas Pynchon, Robert Anton Wilson and Iain Sinclair; New Wave science fiction writers such as Michael Moorcock; horror writers such as Clive Barker; to the cinematic–filmmakers such as Nicolas Roeg. Influences within comics include Will Eisner, Harvey Kurtzman, Jack Kirby and Bryan Talbot.

Reviews

[Aesaan · Rating 5 out of 5]

Mesmerizing!!!

[Maksym Karpovets · Rating 5 out of 5]

Писати про "Болотяну істоту" Алана Мура справа невдячна, адже це така ж канонічна й культова річ як його "Вартові" чи "З пекла". Проте все ж висловлю декілька власних вражень і спостережень, адже й для цього існує ґудрідз, хіба ні?

У цьому коміксі Алан Мур, здається, реалізовує подібний прийом як і в інших роботах, зокрема робить своєрідний метакоментар до усієї мальописної спадщини. Він прекрасно розуміє, що нічого нового не можна сказати про персонажів, про які написано тисячі сторінок, а тому або переосмислює усю попередню традицію, синтезуючи з неї найбільш цікаві речі, або переносить другорядні персонажі на перший план. Проте важко сказати, що Болотяна істота була популярним персонажем на початку вісімдесятих, тому Мур почав працювати на абсолютно невигідному для себе полі (щось подібне зробить Ґрант Моррісон із Animal Man). Не тільки Мур, але й художники, які жили в злиднях, але присвятили Болотянику увесь свій час, як правило нічний.

Ризик було виправдано, бо Мур на фоні невідомого, нецікавого героя зробив цілу міфологію, додаючи увесь культурний, історичний, коміксовий багаж. У якийсь момент видається, що ти взагалі читаєш філософську поему, сповнену натяків і алюзій. Безумовно, що така інтонація навряд чи всім підійде, але Мур, будучи блискучим постмодерністом, також лишає можливості для прочитання коміксу як горору. Тут багато моторошних, кріпових епізодів, які досі викликають огиду. Проте мені найбільш сподобалась арка із Демоном, який проводить Болотяну істоту до пекла, щоб врятувати душу своєї коханої. Відчувається, що цю атмосферу використов для себе Ніл Ґейман, ще один талановитий британський автор, який ствоить власний всесвіт, основу для імпринту Vertigo. Зрештою, не тільки він, бо згодом також постануть такі серії як Hellblazer, Lucifer, The Book of Magic, а також низка маловідомих альтернативних історій.

Проте це не тільки реінкарнація творіння Лена Вайна. Для мене робота Алана Мура -- це своєрідний екотрактат, роздуми про взаємини між людиною і природою. Остання часто поводить агресивно (читай першу арку), що цілком логічно, зважаючи на людську безвідповідальність. Сьогодні ця ідея ще гостріше звучить, але навіть тоді Мур зумів вплести у масовий жанр цілком серйозні й актуальні проблеми. Звісно, що це також роздуми про природу всередині нас. Скільки в нас лишилось природнього, архаїчного? Де межа між дикістю і цивілізацією? Чомусь природні й надприродні істоти в Мура видаються більш гуманними, аніж люди. Така інверсія не випадкова для британського мізантропа, адже чим далі людство розвивається, тим згубніше воно стає для себе й оточення. Зрозуміло, що все це потребує очищення.

Варто ще висловитись щодо видання. Воно блискуче без зайвих слів. Українська команда зробили надзусилля, щоб передати нам відчуття ексклюзивного, унікального видання, яке виходило у Штатах. Єдина різниця -- це менший формат, тому інколи читати діалоги важко, бо тексту багато. Однак усе решта викликає повагу й захват. Переклад теж зроблений чудово, разом із редактурою діалогів, монологів і віршів. Той момент, коли відчуваєш тактильне й інтелектуальне задоволення від того, наскільки це все якісно, відповідально зроблено. Лишається дочекатись другого тому, адже там нас чекає поява дуже важливих персонажів. А поки можна й перечитати, бо є відчуття, що щось упустив, не відчитав у цьому густому болотяному мальописі.

[Cesare Cantelli · Rating 5 out of 5]

Mesi fa, ammaliato da Watchman, decisi di cominciare a decorticare Moore dalla sua prima opera: Swamp Thing . Fra tutti gli incespichi di pubblicazione, e la moltitudine di versioni uscite negli anni, ho sempre atteso che qualcuno venisse a mettere in ordine la situazione perché, devo esser sincero, non capivo davvero COSA comprare. Panini esce con questi due volumi di raccolta e io le do un bacio di ringraziamento in cui lascio colare un rivoletto di bava. In parallelo sto portando avanti la saga di Sandman (di Gaiman) che ad oggi, arrivato agli ultimi due volumi, sentenzio come uno dei viaggi più emozionanti che abbia mai fatto.
Swamp Thing però arriva in scivolata.
Un pochino mi fa male.
Se è vero che Gaiman dice apertamente di essersi ispirato a quest’opera di Moore, è anche vero che quando conosci direttamente le due opere inevitabilmente tendi a sovrapporle, confrontarle.
E Gaiman, in un face to face con Moore, mi sembra rimpicciolirsi abbastanza.

Swamp Thing (per ora) rimane ancorato al terreno in balia dell’uragano dell’assurdo con il sorriso stampato in faccia.
Se è vero che sbrodolo dietro alla scrittura di Moore, è altrettanto vero che Swamp Thing gode di tavole meravigliose.


P.s.: per tutti i begoni che millanteranno la vecchia colorazione, quella attuale (a mio modestissimo e inutile parere) da un tocco decisamente più profondo all’insieme.

[James · Rating 4 out of 5]

Buddy read with Chad. That guy who reads shitty comics so you don’t have to.

This was pretty cool. Definitely different than any other comic I’ve read from the big 2, DC or Marvel. This book had a real regal feel to it as you could tell Alan Moore put a lot of care and time into this book. Definitely a great book to read for October as the antagonists Swamp Things deals with in here are creepy and vile. There is a sense of sadness also with some of the things Swampy goes through. Like discovering what he actual is and putting his old body to rest. You have another plant type guy who tried to turn the worlds plants against the people. You have Etrigan and the little white fear monkey. Another horror type story that was pretty good. Then you have Arcane coming back to life and bringing back a bunch of crazed killers to reek havoc on the town and get revenge on ol Swampy. That was probably my favorite yarn as it led to the annual with Swamp Thing finding a way down below to try and recover Abby’s soul. Some cool appearances by some other characters that I haven’t read much of like The Spectre for instance. The Pog story or issue #32 was my least favorite. But the artwork was really cool. A nice old school style that worked great for the horror themes and creatures that appeared through this book. Looking forward to vol 2.

[Lukas Sumper · Rating 5 out of 5]

This is as good as it gets for me, I did read this on the tail end of my Vertigo reading list which made me appreciate it even more. I knew before going in that this run spawned the publishing offspring Vertigo into being and man, what a start... its an incredible crafted story and even tho they label it horror I just feel that its so much more. While there are horror elements in it its a highly philosophical journey with so many unexpected cameos (which is another reason you should read some other material of vertigo first) that it fullfilled all the expectations I had and then some.

Yes it is true, what Alan Moore did here revolutioniced comics for decades to come. I don't want to analyse it and also don't want to give anything away about the story. Just go and read it if you haven't!
5 out of 5 stars

[Iva · Rating 4 out of 5]

Боги, яке ж воно сповнене шаблонів на зразок звеличення за рахунок безсилля всесильних (Ліга, що просто очікує в стороні) та "несподіваних" поворотів типу закоханості Еббі в Істоту.

Та неможливо не визнати, що Мур сильно задирає планку для усіх містичних серій тогочасного ДіСі, що потягне на своїх плечах цілу нову епоху після "Кризи". Малюнок же порівняно із попередніми випусками вражає своєю концептуальністю! Те само можна сказати про перші два томи що "Сендмена", що і "Геллблейзера" - двох зі спільної із "Болотяною Істотою" трійці тяглових коня ок Темного Світу. Далі ж (просто, аби знали), до самого фіналу рану Мура чекайте спаду. У фінальному для нього у якості сценариста томі концептуальним за артом буде всього один випуск, але про це пізніше...

Ліз із псевдо-лікарем з минулих випусків "БІ-'82"зникають, але стежте за руками! Бо я вам обіцяю, що вони ще повернуться, і ті, хто читав лише абсолютне видання, аж ніяк не зрозуміють, хто це, та якого біса відбувається. Те саме - із чоловіком Еббі, що вже зараз (нехай і виходить із гри) буде для нових читачів до дикості незнайомим. Як і Еббі. Як і будь-хто!

Усе ж, це Абсолютне видання більше для тих, хто бажав би мати у колекції конкретно ран Мура, але ніяк не тих, хто лише знайомиться із Істотою.
Я от, наприклад, саме з тих, хто таки бажав би володіти тим раном.

[Siona Adams · Rating 5 out of 5]

Finished this today since I was told not to come in to work due to over-scheduling (no complaints from me, I don’t wanna be in the pharmacy on the day before a holiday lol). The art was incredible and the stories were great. Sometimes Alan Moore is too “out there” even for me, but this was right up my alley. I kinda want to do my hair like Abigail once I grow it out some more. Would highly recommend this edition, it’s stunning and the contents are great!

[Anthony · Rating 4 out of 5]

I enjoyed the second half of this a lot more than the first. The artwork is also brilliant

[Alberto Palomino · Rating 4 out of 5]

Otra obra leída del gran maestro Alan Moore, una que entraría perfectamente en el top de Moore junto con Watchmen, From Hell, La broma asesina, etc. Aunque sin superarlas en mi opinión. También es que estoy valorando la primera parte de una larga etapa, cuando la termine juzgare todo al completo. Pero Moore nunca decepciona, aquí mezcla terror, amor, monstruos, corporaciones, el infierno y la tierra de los sueños. Un poco de todo y todo de calidad.
Mis partes favoritas sin duda la lucha contra Woodrue, el retorno de Arcane y ese escalofriante capitulo con Abigail, la Cosa viajando entre los mundos oníricos y las fronteras del infierno y el capitulo final con la unión sexual-metafísica de Alec y Abigail.

[James DeSantis · Rating 5 out of 5]

This to me is Alan Moore's best work, which is saying a lot.

Through this entire volume we get to catch up on who Swamp Thing is. Which is crazy cause it does continue the last run but it does it in a way to catch you up with the key players so quick and flawlessly really. But the real highlight is the evolution of Swamp Thing and what he becomes here.

The truth behind Swamp thing and what he really is changes the entire character in a positive way that also enhances every run after this one. Moore decides to take a big swing on the reason and origin basically of Swampy and it pays off. On top of that some excellent storytelling overall dealing with identity, leaving behind the past, family ties, and even sex. I would go as far to say this book was ahead of its time and still reads today so well, as if it never aged.

A 5 out of 5.

[Drew Canole · Rating 4 out of 5]

The first issue is probably the worst one in the series. Because the series existed as a monthly comic and when Alan Moore started writing it he needed to wrap up the previous stories. That makes the first issue very jarring, just chatting about all these characters I know nothing about! But once he gets started on his own story it gets very good very quickly.

I never noticed before how similar the first story arc about the villain Dr. Jason Woodrue is to the villain in Moore's Miracleman series. It's a very similar creative team, and they even replicate a splash page of the villain in the forefront and a a city in ruins in the background. I always enjoy reading an author and seeing similar ideas get played out - noticing the changes and enhancements, like he's got this idea and keeps trying to perfect it. Moore is great at making Woodrue a truly horrific villain while still (somehow) obeying the Comic Code that was still in place early in his run.

This book lacks a strong narrative arc.

[Highland G · Rating 3 out of 5]

This is my first read through and I have mixed feelings so far. The book starts off very slowly and reads like a combination of poetry and prose, placed around artwork.
This and the fact these were released as issues and not a complete graphic novel, means a lot of unnecessary recaps and descriptions of things that are already known or shown in the artwork.
I enjoyed the more comic like moments where other characters crossed in most as they had the least narration an actually felt like things were happening rather than being told.
The book is built very well and the artwork is mostly great with a few duds here and there.
I look forward to seeing how vol2 goes.

[A Fan of Comics · Rating 5 out of 5]

This book is gorgeous!

I know everyone and their mom has read this series by now so I'm going to talk about why you should buy the "Absolute" hardcover edition. Its simple, its a freakin cool book. Not only is it a oversized hardcover, the texture is a beautiful mossy green velvet with light green metallic foil pressed on for the script. The sleeve it slips into is really pretty and the spine alone gives me the chills with how cool it is. It literally has swamp thing looking back at you. The inside is as good as the outside is. They printed the series on gloss paper so the colors are super vibrant compared to the old newspaper pages. With that and it being oversized, I feel like I got sucked into the pages. The intro to this book blew me away and I'm glad I waited to read this series, this is a great edition for a first timer. It is a little expensive and it has a twin (second volume) but if you ever wished to experience this series for the first time again, now is your chance.

[Rumi Bossche · Rating 5 out of 5]

Before there was WATCHMEN, V FOR VENDETTA and FROM HELL, a relatively new writer, Alan Moore, got carte blanche to reinvent an obscure monster comic called Swamp Thing. In the beginning of the 70s it was made popular with writers like David Michelinie, Gerry Conway and Len Wein who created the character. After that first run it was back to obscurity, until the end of the 70s when DC wanted to revive the character, but they had to wait because of the infamous DC Implosion (short version, almost 20 titles got cancelled because of bad sales). Fast forward to 1982, now called Saga of the Swamp Thing, writer Martin Pasko tried to give the series new momentum, eventually Pasko moved on to work more for television, making room for Alan Moore. He was 30 years old and got his first try at an American comic.


He took over with issue 20, an issue that earlier collected editions took out. It's a weird beginning to Moore's run but he had to finish a lot of loose ends, boldly even naming the story Loose Ends. Swiftly killing most of the supporting cast and also its main character Swamp Thing, making a fresh start for the title and knocking it out of the park from day one. He took a formulaic monster comic, and turned it into a more poetic one, addressing environmental issues and social issues, while also honoring its horror and fantasy roots. He uses some lesser known supernatural characters from DCs massive roster like The Spectre, The Phantom Stranger and Jack Kirby's Etrigan the Demon. But most famous of all, introducing John Constantine.
Another important thing that they did on their classic run was to abandon the Comics Code Authority, something that happened only once before with Stan Lee's Spider-Man. Moore, Bissetre and Totleben were vetted by the Authority Code and decided to not submit the book, and even threatened to quit if they had to change stuff again and again, beginning a trend for more adult comics and paving the way for others. I think that this book made DC great again and led them to make a ballsy imprint like Vertigo Comics shortly after. It also paved the way for a lot of english writers, like Neil Gaiman and Grant Morrison to make the jump to American comics, often referred to as the “British Invasion”.

This classic run is finally collected in a fantastic Absolute Edition for the first time, with an embossed cover giving it a swampy/mossy feel. With a beautiful slipcover, great binding and oversized artwork, this is a must for the graphic novel nuts out there. A thing that I want to mention as well is the recoloring, something a lot of people are not a fan of, but I don't mind one bit in this collection. The original coloring is completely gone and redone by Steve Oliff who recolored great comics like Akira and Walt Simonson's Thor, giving this book a more modern feel to it and also making it a feast for the eye for a new generation. Also included in this Absolute, some sketch work, Moore's original script and an extensive afterword from Stephen R. Bissette. This is just an all round great book, and a big part of the revolutionizing of the graphic novel medium.

4.5 stars

[Donovan · Rating 5 out of 5]

What can you say about Alan Moore that hasn’t been said? This is a timeless supernatural horror story, yet its psychedelic mysticism, humor and love give it hope. The artwork is next-level in its beauty and intricacy—insert “frame or tattoo this artwork comment” here.

[Marcos Navarro Diago · Rating 4 out of 5]

4'5

Pille el comic hace años y lo tenia abandonado porque aunque el guión es de Alan Moore creía que el dibujo iba a ser un poco pedorro como el de algunos comics de los 80 PERO ha sido una experiencia súper bonita!!!

Si bien si que hay viñetas con dibujo muy de la época hay luego cada pedazo de página ultrahipermega chulona que hace que valga un montón la pena leerlo en físico ( las ultimas del libro son bffff pffff oonts pfff)

En cuanto a historia y narración pues sabiendo que es de este viejo loco ya me esperaba algo bueno pero la verdad es que me ha sorprendido en los temas que trata y la ejecución. Te coge a un tipo verde feucho hecho de arbustos y con él te crea unas historias geniales con demonios ,ocultismo y un montón de movidas oníricas y espirituales!!

Al final esto es una recopilación de diferentes números del comic, así que aunque la historia está unida se nota bastante tanto en la duración como en la estructuración de cada capítulo, pero no es algo que pueda decir que es negativo.

Dicho esto y para finalizar destacar de entre todos el capítulo que se llama el sueño de la razón produce monstruos donde sale el grabado de Goya y chillé y pegué brincos viva Aragón!!!
Luego el capítulo de la autopsia y también en el que el bonsai humano baja al infierno con un guía flow divina comedia y el dibujo mola un montonazo y los personajes son rarunos y curiosos lo amé totalmente!!!

Me he quedado con ganas de seguir leyendo la verdad gracias alanmur!!! A partir de ahora reciclaré más lo juro

[Rene Delić · Rating 5 out of 5]

Čitao sam dosta stvari iz ovog perioda stripovske povijesti, među njima kultni hitovi poput X-Men sage Chrisa Claremonta, ili Fantastične Četvorke Johna Byrnea. Ono što uvijek upadne u oko je stil pisanja; stripovi su puno sporiji u naraciji i dosta vremena se troši na predstavljanje scene.

Stoga sad napokon vidim zašto je kreiran termin "grafička novela" za stripove poput ovog. Moore već u osamdesetima piše strip koji je potpuno moderan u svojoj prezentaciji i naraciji. "Stvorenje iz močvare" postavlja interesantna filozofska pitanja, ima zanimljive glavne likove i dočarava vrhunsku horor atmosferu koja uvijek balansira između grotesknog i prelijepog.

[Xavi · Rating 4 out of 5]

Que buenos recuerdos. Me ha sorprendido menos que la primera vez, cosa que es normal. Me pregunto que hubiese pasado con otro dibujante.

[Henry Blackwood · Rating 4 out of 5]

Well here it is, the famed Swamp Thing run by Alan Moore. A legendary achievement in comics. One that is still as relevant and as interesting today as it was decades ago when it started. These stories are essential reading if you are a fan of this medium. They started the British Invasion movement and legitimised British writers in the eyes of American readers. For all the acclaim this run has and all it’s celebrated glory, does it truly live up to its hype? Of course it does.

When Alan Moore took this book over from Len Wein, he had a completely different vision of what Swamp Thing was. He had his own ideas on what happened to Alec Holland to turn him into the titular character. And they were amazing. If you’ve read any of my reviews, you know that I can’t stand what I’d call the: reactive meta story. Which is when a new writer comes in with their own ideas, retcons everything that made the character unique and interesting, and turns them into their own mouthpiece. I don’t like these stories because they often breed more reactive stories justifying the prior writer’s horrible changes. It becomes a cyclical feedback loop that never ends. Alan Moore on Swamp Thing does not fall into this trap. He expands upon a, quite frankly, boring origin story and gives it depth. SPOILERS: he says that Alec Holland died in the origin of Swamp Thing and that swamp thing is actually a plant that thinks it’s human. It’s brilliant. It’s one of the best comic stories I’ve ever read. It works so well because Alan Moore, for whatever reason, writes characters who struggle with their own humanity and identifying with the people they’re supposed to protect. Case in point: Dr. Manhattan from Watchmen. These characters are filled with so much mystique and wonder that it never gets old to ponder the philosophic struggle they enter into by just living their daily lives. Alan Moore found dirt and turned it into gold. Or in this case, he turned it to green. Not many writers have the ability to do this successfully with characters they didn’t create. But Alan Moore made it look easy. And most importantly he made it more interesting.

There was so much that happened in this trade but I don’t want this review to be too long so I’ll try and keep it brief. After this initial origin retcon story to kick off Moore’s Swamp Thing run, there’s a few clankers. I didn’t like the autistic kids storyline. I thought it was silly but I liked what it foreshadowed with the Arcane return. There were a few stories and issues that had pointless cameos. Like in one issue the Justice League show up, say about two lines of dialogue and peace out. It’s very pointless. I speculate that it would not have been Alan Moore’s idea to have these characters and cameos in them. I would say it was likely DC being scared to let Swamp Thing stand on his own as a character. Probably for fear that he wouldn’t be able to sell as many issues without the cameo. So I would tend to put more of the blame on them. But I can’t say for sure why they’re there, I can just say it adds absolutely nothing to the story. Outside of a few awkward cameos and one average story this trade was flawless. Moore spent a lot of time developing the characters who mattered, he foreshadowed interesting stuff, and made sure to write to where the strength of the series was. (Within the philosophical realms of what Swamp Thing feels). I would be remiss to mention that psychedelics also would have played a massive part in writing this based on the immaculate visuals and experiences Swamp Thing has. And that the art is amazing, it perfectly complements the elements of the stories.

This truly is one of the best comics ever made and this is the main reason why Swamp Thing is still a known name today. If you are a fan of comics you are doing yourself a massive disservice in not reading this.

[Левчук Михайло · Rating 5 out of 5]

Це просто бомбезна річ!!!
Шикарне видання. Респект видавництву.

[Drew Bechard · Rating 5 out of 5]

Holy f*ck do I LOVE Alan Moore as a writer. If you aren’t a comic reader I highly suggest this because the prose is absolutely stunning. The last issue in this volume gave me as much life as the characters in the issue. Alan Moore you will ALWAYS be famous!

[Hal Incandenza · Rating 5 out of 5]

Strepitoso!
E leggendo questo primo volume ho capito quanto in realtà Sandman sia debitore verso queste storie.

Da recuperare, edizione stupenda.

[Roman Vynohradov · Rating 5 out of 5]

Я чомусь довго відкладав (чомусь все частіше починаю рецензії зі слів про те, як я довго їблував) прочитання «Болотяної істоти» мого улюбленого автора коміксів Алана Мура, але таки зробив це.

Чим більше творів цього автора я читаю, тим більше впевнююся у тому, що у нього немає прохідних творів. Перший том абсолютного видання включає лише випуски написані безпосередньо Муром, тому початок історії трохи пройобується, але комікси така штука, що ти швидко втягуєшся у те, що відбувається і далі жодних (ну майже) питань не виникає. Не буду переповідати сюжет, бо то все хуйня. Головне тут, це те, як Мур намагається розкопати саму суть персонажа. Для того, щоб максимально розкрити для читача те, чим є Болотяна істота, автор спеціально підбирає йому противників, які допоможуть показати краще ту чи іншу його сторону. Наприклад, перший з них – доктор Вудру, дає змогу детальніше пояснити зв'язок істоти з природою та те, як він працює. Король мавп допомагає детальніше поглянути на страхи трав'яного втілення Алека Голланда (хоча у тому випуску більше уваги приділено для Ебіґейл). Випуск за випуском, крок за кроком нас все більше знайомлять з головним героєм. І такий метод чудово спрацьовує. Ти переживаєш за героя, тобі цікаво, що ж буде далі.

Майже в кінці тому я був приємно здивований випуском «Поґ» про маленьких інопланетян, які в пошуку нового дому потрапили на Землю та зустріли Болотяну істоту. Це так мило та душевно вийшло, що всратися. І серед цієї милоти та душевності автору вдалося вмістити тему безвідповідальності людства. У кожному з випусків насправді можна побачити якусь важливу тему для роздумів, але вони не завжди на першому плані.

На додачу до охуєнного сюжету, в нас є ще й охуєнний малюнок. Використання панелей просто пизда на якому високому рівні. Межі фреймів просто послані нахуй. А все для того, щоб максимально масштабно показати те, що хоче автор. І це працює. Я тепер бачу явне наслідування цього стилю у «Спауні» Макфарлейна. Той явно черпав натхнення з малюнків Стівена Біссета та Джона Тотлбена в Болотянику. Це треба бачити, як завдяки малюнкам, їх розміщенню та переходах між ними художники граються емоціями, епічністю, атмосферою чи просто роблять подачу естетично привабливою. Це неймовірний кайф, який словами не передати. Дещо просів малюнок у випуску з похороном, але далі все знову повернулося до норми. Мабуть, той випуск малював хтось інший (впадло перевіряти, але скоріш за все, що так і є).

Я був дуже приємно здивований коли побачив персонажів, з якими познайомився раніше у Піщаному чоловіку Ґеймана (який почав виходити майже через десятиліття). Дуже прикольно коли всесвіти грамотно поєднані (хоча в цьому випадку це заслуга Ґеймана).

Коротко кажучи, цей мальопис – це дике заєбісь. Алан Мур – йобаний геній коміксів. Рекомендую всім.

Сюжет: 10/10
Малюнок: 10/10
Оцінка: 10/10

[María Ferre · Rating 5 out of 5]

La Cosa vaga en soledad por su pantano protegiendo lo que cree que es su humanidad sin saber que poco o nada queda de ella. Lo tratan como a un monstruo y, la verdad, es que lo es, pero eso no significa que conozca el mal mejor que los humanos pues suele ser del revés.
Nunca me había llamado la atención este personaje, ni siquiera tras escuchar que Alan Moore lo había trabajado; me causaba bastante indiferencia. Ha sido a raíz de recibir este tomo como regalo por Reyes que me despertó la curiosidad -sobre todo esa portada tan bonita que tiene esta edición-.
Durante la lectura no se te pasa por la cabeza ni una sola vez que esta historia pertenezca al mismo universo que el resto de personajes superheroicos de DC porque el tono y la crudeza de sus páginas no son propias de los mismos (exceptuando a Batman en contadas ocasiones). Es más, podría asemejar a La Cosa del Pantano a obras de la literatura universal como Frankenstein de Mary Shelley o Demian de Hermann Hesse antes que a cualquier número de la Liga de la Justicia.
En cuanto al apartado artístico, tiene ese característico estilo clásico que contrasta el negro con colores semi-planos, exceptuando en la portada del tomo y en algunas otras portadas. Sin embargo, lo más característico es el estilo onírico que aparece en diversos capítulos que recuerdan a otras obras de esa temática como Sandman de Neil Gaiman.
Una obra muy importante también en el mundo de hoy para concienciar sobre el medio ambiente y como las plantas nos dan tanto y nosotros no hacemos más que robarles.

[Joan Sebastián Araujo Arenas · Rating 5 out of 5]

[Esta reseña aplica a toda la etapa de Moore...]

I

Leer a Moore supone plantarse ante un autor culto en el pleno sentido de la palabra. Y es que, para aquellos que leemos cada una de sus obras con afán casi religioso, se hace más evidente a medida que avanzamos por su vasta obra que, muy a contracorriente de aquellos que se especializan en cierto campo, es decir, aquellos que saben todo sobre poco, Moore parece saber un poco sobre todo, lo cual, en esta época, realmente es impresionante.

He comenzado de esta forma porque lo primero que hice al enfrentarme por primera vez con Una lección de anatomía, fue, simple y llanamente, hablar con una tía que es profesora titular de biología en la universidad más conocida de mi país. Sí, el pequeño organismo que consume al hombre que pasó a ser la cosa del pantano, efectivamente existe. Y tiene todas las propiedades que Moore nos enseña, aunque sus capacidades difícilmente podrían asumir la conciencia de una persona. Claro que, por ese lado, lo único que nos toca hacer es, dejar que el escritor se tome su libertad creativa.

Otro aspecto que toca desde el comienzo es...

El resto de la reseña se encuentra en mi blog: https://jsaaopinionpersonal.wordpress...

P.D.: La reseña continuará en el segundo tomo de esta edición...

[Adam Maloney · Rating 5 out of 5]

I've got a soft spot in my heart for Swamp Thing. My brother and I rapaciously watched the movies and TV series as kids, and we collected all of the figures from the short-lived animated series. I read some reprints of a few of the seminal issues over the years, and I read the entirety of the New 52 run in real time, along with the various one-offs and miniseries since then, but I'd never gotten to experience complete arcs of the series when it was in the hands of Alan Moore, Stephen Bissette, and John Totleben. Well my girlfriend got me this collection for my birthday last week, and it is a transcendent experience.

Upon sliding the massive tome out of its slipcase, I was delighted to discover an unexpectedly mossy feel to the cover. And it just kept getting better. This book is absolutely gorgeous. Moore's writing is a breathtaking and heart wrenching masterpiece. Couple that with the lush, mind-bending artwork by Bissette, Totleben, and a handful of fill-in artists, and Absolute Swamp Thing vol 1 is an absolute feast of horror and wonder for the eyes and soul.

I've already reached out to the folk at my local comic shop for assistance in acquiring vol 2, and I cannot wait.

[Jack Harding · Rating 5 out of 5]

As if 380 pages of rich, captivating and gloriously vivid panels and colouring weren’t enough, Alan Moore serves up wave after wave of sophisticated ideas and quite brilliant prose that breathe all kinds of life into an otherwise uninspiring DC character.


This stunning edition collects THE SAGA OF THE SWAMP THING issues #20-34 including an annual and an epic afterword. Some of the issues in here are easily amongst the most memorable I’ve ever read. And I’ve read allooooot of comics. Moore leans heavily into the horror genre throughout and even drags you through hell in one issue, but the grandmaster is also concerned with exploring far weightier themes while he unravels twist after turn. There’s just so much to love about this book and for £60, you really get your money’s worth!


I’ve spent the past 3 days pouring over these pages and have gone back and read numerous issues just to gawk at how accomplished Moore was even before books like Watchmen and Killing Joke. Unforgettable.

[ダンカン · Rating 5 out of 5]

I wonder why I didn't read this sooner and I found myself waiting to get an edition that is worthy and finally, this is it. Swamp Thing, being written by Alan Moore is a great read in so many levels. He makes you care about the characters. He makes you understand what Earth is going through. He makes you understand that horror is very important in our lives and the impact of horror to this day, can be not just scary, its needed. Swamp Thing was the beginning for Alan Moore writing for DC Comics in 1983 and its an important beginning where writing stories are important as the art itself. This edition, although the pages are recolored, is an absolute collector's gain. There is not much I can say more about this edition and only I can say - it's highly recommended read!

[Ana Boto · Rating 5 out of 5]

Quizás los primeros humanos que habitaron la tierra compartían tímidamente la fusión que la Cosa del Pantano tiene con la naturaleza. De vez en cuando la “tierra se siente obligada a crear un defensor que la proteja”. Alan Moore, vuelve a crear un personaje del que no puedes escapar, te conmociona su pureza y los dibujos de la Cosa de Stephen Bissette y John Totleben no podrían ser más precisos reflejando la belleza. determinación y la rotundidad del personaje.

[Jeffrey Schulte · Rating 5 out of 5]

I cannot put into words the beauty this book provides. The re-coloring was personally not an issue for me but do yourself a favor and get some medium of this book whether it's paperback or hardcover.