Стара холера

by Володимир Лис

272 pages, Hardcover

Published January 1, 2018

About the author

Український журналіст, драматург, письменник. Відомий також як народний синоптик.
У літературі дебютував як драматург, п'ять його п'єс було поставлено в різних театрах України, на українському радіо. Як прозаїк заявив про себе 1985 року. Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Довгий час був поза письменницькими організаціями.
Автор романів «Айстри на зрубі», «І прибуде суддя», «Камінь посеред саду», «Маска», «Острів Сильвестра», «Продавець долі», «Романа», «Графиня», «Століття Якова». Побачили світ книги «Володимир Лис про Сократа, Данила Галицького, Фернандо Магеллана, Ісаака Ньютона, Шарлотту, Емілі, Енн Бронте», «Господар нашого двору» (п'єса), «Таємна кухня погоди» (книга народного синоптика).
Отримав багато відзнак, зокрема: Перша Премія на республіканському конкурсі творів про молодь (за повість «Там, за порогом»), Володар Гран-прі Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» за роман «Острів Сильвестра» (2008), Володар Гранд-коронації Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» за роман «Століття Якова» (2010), та інші.

Reviews

[Iryna Zinets · Rating 4 out of 5]

Не сподобалось як автор змальовує своїх персонажок. З чоловіками там все гаразд (майже все гаразд).

[Юлія Баткіліна · Rating 5 out of 5]

Дуже приємна книга - динамічна, але не занадто, з гумором, з любов'ю до людей.І поетична, а я це люблю. Хай живуть старі холери!

[Світлана · Rating 4 out of 5]

"Стара холера" Володимира Лиса – це роман, який спочатку давався мені важко. Приблизно до середини тексту. Ну, а далі "вжух" – і дочитала. Лінія Лізи та Степана й перипетії з Максимом тримали увагу до останнього словечка. Часто виникали думки: "А що зробила б я?", "А як би я вчинила на місці героїні?", "Чи вистачило б у мене сміливості для цього?" Я раділа тому, що переді мною не стоїть такий вибір. Описи життя Єви з усіма її пригодами, діями, вчинками, переживаннями торкаються усіх струн душі. Доля цієї жінки є дуже непростою, але, думаю, що подібних історій у світі є чимало. Як кажуть: "Знала б, де впаду, то постелила б". Так і з учинками. Знали б люди, до чого призведуть їх слова, то чи вимовили б їх, знали б, якими будуть наслідки дій, то чи робили б їх. Від змалювання житла Євки стає тепло й затишно, а риси її характеру допомагають найточніше відтворити в уяві її образ. Розповіді про Адама та його товаришів-дідів є теплими, а часом і кумедними. Адам чи не єдиний персонаж, якого дійсно шкода. Тішить той факт, що доживати віку буде не сам. Колоритна Волинь протиставляється холодному Києву, прості щирі люди – мажорам, яким все дозволено, стара холера-любов – самотності. Володимир Лис яскраво змалював життя простих людей і підкреслив той факт, що кохати можуть абсолютно всі й у будь-якому віці, однак від пристрасного захоплення до ненависті – один малюсінький крок. Галина Цвях 3 серпня 2020 р. 0 0 Супер книга

Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/stara-holer...

[Ольга Савоцька · Rating 5 out of 5]

Жили собі Адам і Єва і немали вони пари до самої старості, отак і стали парою одни для одного.

Тут явно розкрита нова (для мене принаймні) тема в літературі - про любов, точніше її потребу і пошук, коли тобі далеко так десь за 70 років...

На відмінну від попередніх книг Володимира Лиса, які я читала, "Стара холера" не стане викручувати вам мізків. Це не психологічний детектив, які так часто пише Лис.
Це дуже щемлива і добра історія про те як старі дідусі не дають померти своєму другу на самоті і сватають свого Адама за Єву🍎

На противагу сільській любовній лінії є також міська, тобто історія двоюрідної внучки Єви. Нам співставляють історії цих двох прекрасних дам, які завжди були в пошуках свого єдиного і неповторного.

Історія хоч і проста, але не банальна. Дуже цікаво слідкувати за персонажами та їхніми діями, які не йдуть за стандартами суспільства, але водночас ніби і є звичайними, життєвими.

Є тут і гумор і драма і справжня любов. І приємний післясмак після прочитання, як запах чистого сільського повітря.

[Anastasia Reznichenko · Rating 5 out of 5]

Історії про кохання не завжди мене захоплюють. Але сама ця книга захопила. Сподобалася мова, навіть взяла для себе кілька словечок, як от "щістичко". Наче б то банальна історія кохання недо-Попелюшки здається не такою нудною шляхом іншої "любовної" ліні.
Якось так вийшло, що ми асоціюємо "кохання" з молодістю. А як же бути зі старим "дідиськом" і "бабцею", які прожили окремі життя, сповнені власних драм і трагедій, навчилися жити одиноко. Але доля просто зводить дві стомлені душі та й не питає, чи хочуть. Бо зна, що скажуть "нащо та стара холера мені здалася", а по правді, хочуть. І цікаво читати про їх долю, про те, як вони зійшлися, як їм то далося. І душа тішиться.
А любовний трикутник Попелюшки, подавав "перцю" цій історії, викликав переживання і тривогу.
Книга чудова! Художні образи прописані з любов'ю. Давно не читала таких гарних зворотів, детальних описів і простецьких діалогів. Однозначно рекомендую. Тепер думаю, де дістати примірника і для мами — їй сподобається.

[Olena · Rating 1 out of 5]

Багато героів, автор про них мимохідь розповідає потроху. Я не встигала до них звикнути, а вже йде інша історія, потім інша. І всі люди нещасні, все таке сумне. Може далі пішло краще, але не схотіла читати далі.

[Anna Glezina · Rating 5 out of 5]

Захопило несподівано. Але якось дуже гарно все вийшло, що Максим просто взяв та помер собі у 30 років від інфаркту 👍😁

[Оксана Цінявська · Rating 4 out of 5]

Хороша книга. Дуже мені сподобалася. Осіння атмосфера. Минуле і сьогодення переплітається тут. Хороші і добрі герої. Варто прочитати цю книгу.

[Віка · Rating 2 out of 5]

Після Століття Якова мала великі надії на ще одну книжку Лиса, але даремно.

Ледве дочитала, просто не залишаю книжки недочитаними

[Ruslana · Rating 3 out of 5]

Неоднозначні враження. Початок дуже сподобався, аж зачепив, середина теж цікава, а от кінцівка дуже не сподобалась. Загалом не припала до душі частина про Лізу і її хлопців + мова героїв, не діалектизми чи суржик, а манера висловлювати свої думки, якісь дурнуваті жарти, словечка, які безкінечно й без потреби повторювались. Складно пояснити, бо я не філологиня, та й не бачу сенсу це робити, але місцями було важко читати - дуже вже відштовхувало те все.