What do you think?
Rate this book
Бухара
Сюжет побудований на спогадах головного героя, особливо його дитинство та навчання в медресе (традиційній мусульманській школі).
Характерною особливістю є велика кількість вставних епізодів-новел. Кожна з них – прояв уваги до людей, до їхнього досвіду, описаний побут тих часів. Тому твір має велике пізнавальне значення, його з повним правом називають енциклопедією дореволюційного життя таджицького народу.
«Бухара» (спогади) таджицького письменника стоять на рівні кращих зразків світової мемуаристики, художньо-біографічних творів.
Характерною особливістю є велика кількість вставних епізодів-новел. Кожна з них – прояв уваги до людей, до їхнього досвіду, описаний побут тих часів. Тому твір має велике пізнавальне значення, його з повним правом називають енциклопедією дореволюційного життя таджицького народу.
«Бухара» (спогади) таджицького письменника стоять на рівні кращих зразків світової мемуаристики, художньо-біографічних творів.
592 pages, Hardcover
First published January 1, 1954
1 person is currently reading
55 people want to read
About the author
Sadriddin Ayni
18 books15 followersSadriddin Said-Murodzoda. He was an outstanding writer in Tajikistan. With his "March of Freedom", composed on the world-famous motif of the "Marseillaise" in 1918, the history of Soviet Tajik literature begins.
Sadriddin Aini was born in the village of Soktar, Gijduvan fog of the Bukhara Khanate (now Gizhduvan district: Bukhara region of the Uzbek SSR) into a dekhkan family. His father, a great lover of poetry, managed to plunge, into the soul of the future writer, who was just beginning to master reading and writing, a love of literature and knowledge. His mother came from the village of Mahalai Bolo, Shafirkan fog (now the Bukhara region of the Republic of Uzbekistan). In 1890, during a cholera epidemic, father and mother die almost simultaneously. Sadriddin leaves his native village in Bukhara (September 1890), and the madrasah, a religious institution traditional for Muslim countries, enters, as it were, combining high school and high school. While studying in a madrasah, he earns a living by washing, serving in rich houses, cleaning, student cells.
Aini was closely acquainted with prominent Bukhara intellectuals: Sadri Ziyo, Damullah Ikramcha and others.
Aini’s life was changed not by the Russian state as such, but by the Russian Jadids-Tatars, whose community arose both in Bukhara and in its railway station New Bukhara (Kagan ) Sadriddin Aini was a member of the Jadid Enlightenment movement. He embarks on the path of enlightenment - takes an active part in organizing the first new method schools for Tajik children in Bukhara, writes textbooks, poems, and stories for them, arguing in favor of secular knowledge as a counter to religious Muslim theology.
The persecution of the authorities forced S. Aini in 1915-1916. hiding outside Bukhara. He has been working as a weigher for about a year at a ginnery in Kizil Tepp. In April 1917, during a rampant reaction caused by the provocative Jadid manifestation in honor of the hefty reforms announced by the emir, S. Aini was punished with 75 stick strikes and thrown into prison. Together with other political prisoners, he was released from prison by Russian revolutionary soldiers, and after almost two months of treatment at the hospital in Kagan, he moved permanently to Samarkand. In 1918, the emir of revenge executed his younger brother S. Aini.
Since 1918, he unequivocally sided with the opponents of the emir regime, and together with the left wing of the Jadids of Young Bukhara he drifted towards the Bolsheviks. In 1920, he supported the revolution in the emirate and the creation of the Bukhara people's Soviet republic.
On June 15, 1926, Aini became a literary employee of the Tajik State Publishing House, an office opened in Samarkand. There were no other literary employees in it then.
Some time after the creation of the Bukhara People’s Republic, he was elected a member of the CEC of the republic, and after the creation of the Tajik Autonomous Soviet Socialist Republic, he worked for several years in the Tajik office in Samarkand, in the Samarkand branch of the Tajik state publishing house. With the creation of the Tajik Soviet Socialist Republic in 1929, he was elected a member of the Central Executive Committee of the Tajik SSR.
In 1934, at the I All-Union Congress of Writers, he was also elected a member of the Board of the Union of Writers of the USSR.
S. Aini was repeatedly elected deputy of the Dushanbe and Samarkand city councils, twice (1937, 1947) as a deputy of the Supreme Council of the Tajik SSR.
In 1940, S. Aini was awarded the title of Honored Scientist of the Tajik SSR for great services in the field of literary studies. In 1943, he was elected an honorary member of the Academy of Sciences of the Uzbek SSR, and later he was awarded the title of Honored Scientist of the Uzbek SSR. In 1949, the Academic Council of Leningrad State University.
Sadriddin Aini was born in the village of Soktar, Gijduvan fog of the Bukhara Khanate (now Gizhduvan district: Bukhara region of the Uzbek SSR) into a dekhkan family. His father, a great lover of poetry, managed to plunge, into the soul of the future writer, who was just beginning to master reading and writing, a love of literature and knowledge. His mother came from the village of Mahalai Bolo, Shafirkan fog (now the Bukhara region of the Republic of Uzbekistan). In 1890, during a cholera epidemic, father and mother die almost simultaneously. Sadriddin leaves his native village in Bukhara (September 1890), and the madrasah, a religious institution traditional for Muslim countries, enters, as it were, combining high school and high school. While studying in a madrasah, he earns a living by washing, serving in rich houses, cleaning, student cells.
Aini was closely acquainted with prominent Bukhara intellectuals: Sadri Ziyo, Damullah Ikramcha and others.
Aini’s life was changed not by the Russian state as such, but by the Russian Jadids-Tatars, whose community arose both in Bukhara and in its railway station New Bukhara (Kagan ) Sadriddin Aini was a member of the Jadid Enlightenment movement. He embarks on the path of enlightenment - takes an active part in organizing the first new method schools for Tajik children in Bukhara, writes textbooks, poems, and stories for them, arguing in favor of secular knowledge as a counter to religious Muslim theology.
The persecution of the authorities forced S. Aini in 1915-1916. hiding outside Bukhara. He has been working as a weigher for about a year at a ginnery in Kizil Tepp. In April 1917, during a rampant reaction caused by the provocative Jadid manifestation in honor of the hefty reforms announced by the emir, S. Aini was punished with 75 stick strikes and thrown into prison. Together with other political prisoners, he was released from prison by Russian revolutionary soldiers, and after almost two months of treatment at the hospital in Kagan, he moved permanently to Samarkand. In 1918, the emir of revenge executed his younger brother S. Aini.
Since 1918, he unequivocally sided with the opponents of the emir regime, and together with the left wing of the Jadids of Young Bukhara he drifted towards the Bolsheviks. In 1920, he supported the revolution in the emirate and the creation of the Bukhara people's Soviet republic.
On June 15, 1926, Aini became a literary employee of the Tajik State Publishing House, an office opened in Samarkand. There were no other literary employees in it then.
Some time after the creation of the Bukhara People’s Republic, he was elected a member of the CEC of the republic, and after the creation of the Tajik Autonomous Soviet Socialist Republic, he worked for several years in the Tajik office in Samarkand, in the Samarkand branch of the Tajik state publishing house. With the creation of the Tajik Soviet Socialist Republic in 1929, he was elected a member of the Central Executive Committee of the Tajik SSR.
In 1934, at the I All-Union Congress of Writers, he was also elected a member of the Board of the Union of Writers of the USSR.
S. Aini was repeatedly elected deputy of the Dushanbe and Samarkand city councils, twice (1937, 1947) as a deputy of the Supreme Council of the Tajik SSR.
In 1940, S. Aini was awarded the title of Honored Scientist of the Tajik SSR for great services in the field of literary studies. In 1943, he was elected an honorary member of the Academy of Sciences of the Uzbek SSR, and later he was awarded the title of Honored Scientist of the Uzbek SSR. In 1949, the Academic Council of Leningrad State University.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
April 5, 2019
Справжнє ім’я відомого таджицького письменника, зачинателя таджицької радянської літератури — Садріддін Саїд-Мурадзаде, і раніше я про нього зовсім нічого не знала. Але його книжка «Бухара», яку торік купила в букініста, стояла перед очима, й одного дня рвучко дістала її з полиці.
Доволі товстенька книжка є спогадами автора про його дитинство та молоді роки в другій половині 19 століття в Бухарському еміраті, що вже на той час був приєднаний до Російської імперії на правах васальної держави. Роман складається з чотирьох частин, кожна з яких — це кілька окремих новел. Але оповідь цілісна, оскільки новели описують події хронологічно та плавно.
«Бухару» можна назвати розгорнутим полотном буття та культури таджицького народу за кілька десятків років до перетворення ханства на Бухарську Народну Радянську Республіку. Але це станеться трохи згодом, 1920 року. А поки що маленький Садріддін розпочинає свою оповідь із рідного села Соктарі, де він осягав усі тонкощі життя в своїй країні. Зі спогадів хлопчика ми дізнаємося, як відбувався процес обрізання, якою смачною була халва, що її варила мама за власним рецептом, який одяг носили селяни й мешканці Бухари, якими промислами займалися, як молилися та як розважалися. Окрему увагу автор приділяє навчанню в медресе, а їх йому довелося змінити кілька. Усе було в молодого хлопця — труднощі, негаразди, важка праця, роздуми про життя і, звичайно ж, приємні моменти.
Читаючи книжку можна відчути ту сильну любов до своєї землі та культури, що проніс письменник крізь усе життя. Багато чого відбулося, змінювалися часи, правителі й закони, доводилося важко працювати та ретельно навчатися, але величезна мудрість старих людей, їхні легенди, котрі всотав дитиною Садріддін Айні та переповів нащадкам, сьогодні дозволяє дивуватися та насолоджуватися багатющим спадком далеких народів Центральної Азії.
https://books-herbarium.blogspot.com/...
Доволі товстенька книжка є спогадами автора про його дитинство та молоді роки в другій половині 19 століття в Бухарському еміраті, що вже на той час був приєднаний до Російської імперії на правах васальної держави. Роман складається з чотирьох частин, кожна з яких — це кілька окремих новел. Але оповідь цілісна, оскільки новели описують події хронологічно та плавно.
«Бухару» можна назвати розгорнутим полотном буття та культури таджицького народу за кілька десятків років до перетворення ханства на Бухарську Народну Радянську Республіку. Але це станеться трохи згодом, 1920 року. А поки що маленький Садріддін розпочинає свою оповідь із рідного села Соктарі, де він осягав усі тонкощі життя в своїй країні. Зі спогадів хлопчика ми дізнаємося, як відбувався процес обрізання, якою смачною була халва, що її варила мама за власним рецептом, який одяг носили селяни й мешканці Бухари, якими промислами займалися, як молилися та як розважалися. Окрему увагу автор приділяє навчанню в медресе, а їх йому довелося змінити кілька. Усе було в молодого хлопця — труднощі, негаразди, важка праця, роздуми про життя і, звичайно ж, приємні моменти.
Читаючи книжку можна відчути ту сильну любов до своєї землі та культури, що проніс письменник крізь усе життя. Багато чого відбулося, змінювалися часи, правителі й закони, доводилося важко працювати та ретельно навчатися, але величезна мудрість старих людей, їхні легенди, котрі всотав дитиною Садріддін Айні та переповів нащадкам, сьогодні дозволяє дивуватися та насолоджуватися багатющим спадком далеких народів Центральної Азії.
https://books-herbarium.blogspot.com/...
September 25, 2018
Книга дає можливість поринути у тогочасне життя місцевих жителів, їх побут. Крім своєї історії автор розповідає про своїх друзів та значних постатей свого оточення, часу.
Книга варта уваги
Книга варта уваги
Displaying 1 - 2 of 2 reviews