На Кожум'яках

by Іван Нечуй-Левицький

87 pages, ebook

First published January 1, 1875

About the author

Український прозаїк, перекладач. Народився 25 листопада 1838 року в м. Стеблеві Київської губернії, в сім’ї сільського священика.
У 7 років віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі.
У 14 років вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік.
Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем.
1861 року вступає до Київської духовної академії.
1865 року закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії в гімназіях Каліша та Седлеця.
Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати.
З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів.
Потрапляє під таємний нагляд жандармерії.
1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці.
До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях.
Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 2 квітня 1918 року.

Ivan Nechuy-Levytsky was born on 25 November 1838 to a family of a peasant priest in Stebliv (Cherkasy region of central Ukraine). In 1847 entered the Boguslav religious school. Upon graduating from the Kiev Theological Academy (1865) he taught Russian language, history, and geography in the Poltava Theological Seminary (1865–1866) and, later, in the different gymnasiums in Kalisz (Congress Poland), Siedlce (Congress Poland, 1867–1872), and Kishinev (Bessarabia, 1873–1874). He started writing in 1865, but due to Russian imperial censorship his works appeared only in Galician periodicals, such as the journal Pravda, Dilo, and Zoria (Lviv).

He died in 1918 in one of almshouses of Kiev.

Reviews

[Marysya Rudska · Rating 5 out of 5]

Дуже цікаво було побачити, з якого тексту почалася вся ця історія з "За двома зайцями". Цікаво, як цей твір змінювався на кожному етапі

[meowkotmarina · Rating 4 out of 5]

Скажу одразу, що не планувала читати Нечуя-Левицького. Але мені було цікаво порівняти першоджерело з п'єсою Старицького.
По-перше, дуже цікаво було знаходити схоже і відмінне між персонажами. А по-друге, порівнювати яка була структура п'єси у Нечуя-Левицького і які зміни зробив Старицький. Певно вже можна здогадатись, що оригінал мені сподобався значно менше, проте рада що ознайомилась з ним.
Окрема тема — персонажі. Тут — головну героїню звати Єфросина і вона не настільки комічний персонаж, як можна було очікувати. На вигляд вона досить симпатична, але в тексті згадується, що в неї завеликий ніс. Як ми знаємо цю рису згодом перейме Проня — наступниця Єфросини. Хочу зазначити, що Левицький не наклеює на Єфросину ярлик розбалуваної дівчини, натомість показує цю особливість її характеру в діях щодо оточуючих.
Також було вельми неочікувано що у Нечуя-Левицького сестра Єфросини — Оленка закохується у Гострохвостого. Вона красивіша, ніж її багата сестра. Але зовсім проста, довірлива, наївна.
Загалом фінал оригіналу і переробленої версії досить схожий. Але тут під удар потрапляє Оленка, тому що закохана, або думає що закохана в Гострохвостого. І саме вона ледь не втрачає свідомість в фіналі.
Оскільки автор змалював Гострохвостого вибачаюсь як істинного мудилу, то особливо не хочу на ньому зупинятись. Просто зазначу, що тут у цього персонажа нема тої харизми, привабливості, комічності, яку потім віднайшов Старицький. Тож, коли до нього в кінці приходить покарання у вигляді євреїв з векселями ти відчуваєш, що все справедливо.
Прочитала я з задоволенням. Але залишилось враження, що це був знайомий незнайомий твір, де з одного боку наче і знаєш що очікувати, а з іншого боку відчувалась як незнайома територія.

[Andrii Litvynchuk · Rating 4 out of 5]

Наче й проста драма, але гумор тут чудовий, читається дуже легко й навіть хочеться ще. Всі діалоги буквально просочені українським духом

[Volodymyr Okarynskyi · Rating 4 out of 5]

цікаво порівняти з пізнішою переробкою Михайла Старицький. тобто, це першотвір з життя київського міщанства, ремісничого Подолу. на відміну від пізнішої переробки цей твір більш гармонійний та мелодраматичний. натомість у Старицького, щоб додати більшої драматичности/сценічности, куди більше сатири, жорсткості.
тут Гострохвостий (той що став потім Голохвостим/Ґалахвастовим) не такий русифікований, а Єфросина/Проня не така тупа, Оленка/Галя закохана в Гострохвостого, а Степана тут зовсім немає. як нам мене, ці два твори варто надалі перевидавати разом. та й сценічна адаптація могла б враховувати й "На Кожум'яках" Нечуя.
кому хочеться краще пізнати світ старого міщанства бл. середини ХІХ ст. - сюди. та й посміятися є над чим

[Alona · Rating 5 out of 5]

Я не знала, що пʼєса «За двома зайцями» була адаптована від цієї пʼєси. Сподобалась!