What do you think?
Rate this book
Служитель
Життя Олексія кардинально змінилося восени. Обставини змушують його залишити обласний центр та перебратися з сім’єю до провінційного містечка. Там на нього очікує батьківський спадок – просторий маєток зі старим будинком, де приховані таємниці Олексієвої сім’ї, до яких він ледь торкнувсь у дитинстві. Чи готовий Олексій зустрітися з минулим, оповитим темрявою та небезпекою? Чи готовий він стати на бік добра в майбутній боротьбі світла та мороку? Розгадка таємниці близька, однак чим вона стане — прокляттям чи благословенням?
312 pages, Hardcover
First published December 6, 2018
30 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
January 26, 2019
Один з небагатьох нових українських романів, написаних дійсно у жанрі жахів (горрор). Спокійний початок розповіді, ніби, не віщує тих карколомних пригод і жахіть, які пізніше відбуваються з героями книги. Головний герой, звичайна людина, змушений волею провидіння вибирати між спокійним служінням злу та кривавою боротьбою з ним. Несподівані повороти сюжету. З'ясовується, що усі зміни у житті Олексія зумовлені давньою угодою, укладеною між його предком, і певним створінням. Книга не має звичного хеппі енду. Читалося цікаво. Завершення книги дає надію на можливе продовження.
June 19, 2021
Нічогенько такі розбірки з темними. Впевнена, що від трилогії автора отримаю ще більше задоволення (на полиці два романи «Падіння орла» та «Кров Крихдему» чекають на третій заключний. В мене «шиза»: обожнюю читати серії з повним комплектом книг, але не факт - можу «зірватися» 😅).
October 24, 2022
На дворі дванадцяте липня і поки що ця книга - головний претендент на звання найгіршої з прочитаних у 2022 році. Це не той випадок, коли я нічого не чекала від книги, певні надії на неї все ж покладалися. Я дуже вболіваю за український горрор, а письменників, які працюють в цьому напрямку, в Україні не так і багато. Тому книга зацікавила мене в першу чергу новим іменем у жанрі, а також вампірською тематикою, якої наші автори не часто торкаються. Хоча роман не був гайповим, ті кілька відгуків, що я зустріла на просторах мережі, були в цілому схвальні. Тому очікувала на історію, яка захопить і може трохи нажене дрижаків.
Але вже на початку книги на мене посипались нелогічності. По-перше, дія відбувається в Україні, але автору чомусь захотілось додати до нашої країни нову область та обласний центр. Одразу скажу, він взагалі не відіграє ніякої ролі, це просто місце, в якому герої жили до початку оповіді. Його без проблем можна було замінити на Луцьк, Рівне чи Чернівці, але в цьому світі в нас є місто Квітополе і по ходу Квітопольська область. Живіть з цим.
По-друге, зав'язка полягає в тому, що головний герой Олексій отримує в спадок від батька, з яким давно не спілкувався, сімейний маєток та доволі значну суму грошей. Дещо банальна зав'язка для містичних творів, яку часто використовують американські та англійські автори. Але в історії України був період, який робить такий сюжет неможливим у наших реаліях - совєцька окупація. І в цей час подарований предку Олексія наприкінці 19 століття особняк неодмінно мав стати "социалістічєской собствєнностью", навіть якби вампір міг фізично захистити будівлю від перетворення на архів чи дачу якого-небудь партійного чиновника.
По-третє, там де за законами жанру мало б бути розслідування з пригодами і небезпеками, героєві раптом пощастило. Хтось уже накопав усю потрібну інформацію і акуратно записав у щоденник. Залишалось тільки прочитати цей щоденник, в якому про способи добування та джерела інформації не було геть нічого, а паралельно вивалити на читача кількасторінковий інфодамп. А коли його вмісту Олексієві вже не вистачало, то виявилось, що тутешня кровосіся теж охайно веде щоденник, в якому без проблем можна знайти всі необхідні персонажам дані. Окремо хочу виділити розділ наприкінці - Уявний, бляха-муха, щоденник одного з героїв.
В мене ще багато-багато претензій до цієї книги, однак навряд я зможу їх висловити без серйозних спойлерів. Там і сюжетні діри, і проблеми з мотивацією героїв, і відсутність якоїсь напруги у сюжеті. Серйозно, я переживала за Олексія єдиний раз, коли він виказав, що знає про минуле барона значно більше, ніж той розповів йому сам чи можна було нарити у доступних джерелах. Але цього здається не помітив ані підступний вампір, ані протагоніст, ані сам автор. Принаймні там, де можна було скористатись цим випадком, він обрав щось середнє між інстинктом самозбереження та містичною інтуїцією нечисті.
Можливо, прискіпливий редактор міг би зробити з цього роману пристойний середнячок, але з редактурою тут теж біда. От просто один уривок, який наочно показує масштаби трагедії: "Ніхто з сусідів не бажав поглянути хоч би з вікон, що там коїсться. Більшість зачаїлись у хатах, проте були й такі, хто зателефонував у поліцію, проте там певний час не йняли віри, що у тихомирному селі триває жахлива стрілянина, проте дзвінки не припинялися, тому врешті одну машину таки вислали у село". Як вам ця багатоповерхова конструкція, побудована на нескінченних "проте"?
Якщо коротко, то не рекомендую. Надто багато проблем на сторінку тексту.
Але вже на початку книги на мене посипались нелогічності. По-перше, дія відбувається в Україні, але автору чомусь захотілось додати до нашої країни нову область та обласний центр. Одразу скажу, він взагалі не відіграє ніякої ролі, це просто місце, в якому герої жили до початку оповіді. Його без проблем можна було замінити на Луцьк, Рівне чи Чернівці, але в цьому світі в нас є місто Квітополе і по ходу Квітопольська область. Живіть з цим.
По-друге, зав'язка полягає в тому, що головний герой Олексій отримує в спадок від батька, з яким давно не спілкувався, сімейний маєток та доволі значну суму грошей. Дещо банальна зав'язка для містичних творів, яку часто використовують американські та англійські автори. Але в історії України був період, який робить такий сюжет неможливим у наших реаліях - совєцька окупація. І в цей час подарований предку Олексія наприкінці 19 століття особняк неодмінно мав стати "социалістічєской собствєнностью", навіть якби вампір міг фізично захистити будівлю від перетворення на архів чи дачу якого-небудь партійного чиновника.
По-третє, там де за законами жанру мало б бути розслідування з пригодами і небезпеками, героєві раптом пощастило. Хтось уже накопав усю потрібну інформацію і акуратно записав у щоденник. Залишалось тільки прочитати цей щоденник, в якому про способи добування та джерела інформації не було геть нічого, а паралельно вивалити на читача кількасторінковий інфодамп. А коли його вмісту Олексієві вже не вистачало, то виявилось, що тутешня кровосіся теж охайно веде щоденник, в якому без проблем можна знайти всі необхідні персонажам дані. Окремо хочу виділити розділ наприкінці - Уявний, бляха-муха, щоденник одного з героїв.
В мене ще багато-багато претензій до цієї книги, однак навряд я зможу їх висловити без серйозних спойлерів. Там і сюжетні діри, і проблеми з мотивацією героїв, і відсутність якоїсь напруги у сюжеті. Серйозно, я переживала за Олексія єдиний раз, коли він виказав, що знає про минуле барона значно більше, ніж той розповів йому сам чи можна було нарити у доступних джерелах. Але цього здається не помітив ані підступний вампір, ані протагоніст, ані сам автор. Принаймні там, де можна було скористатись цим випадком, він обрав щось середнє між інстинктом самозбереження та містичною інтуїцією нечисті.
Можливо, прискіпливий редактор міг би зробити з цього роману пристойний середнячок, але з редактурою тут теж біда. От просто один уривок, який наочно показує масштаби трагедії: "Ніхто з сусідів не бажав поглянути хоч би з вікон, що там коїсться. Більшість зачаїлись у хатах, проте були й такі, хто зателефонував у поліцію, проте там певний час не йняли віри, що у тихомирному селі триває жахлива стрілянина, проте дзвінки не припинялися, тому врешті одну машину таки вислали у село". Як вам ця багатоповерхова конструкція, побудована на нескінченних "проте"?
Якщо коротко, то не рекомендую. Надто багато проблем на сторінку тексту.
February 7, 2019
«Служитель» – пригодницька книга в жанрі жахів від молодого українського письменника Андрія Гулкевича (автор епічного фентезі «Падіння Орла»). Наперед хочу сказати, що я не читаю книги в жанрі жахів/містики (не на мій вік, вони мене не лякають :)) – а тому, порівнювати з чимось не можу і не буду. Єдине, з чим я можу порівняти цю динамічну історію, це із фільмами в цьому жанрі. І тут все чітко і зрозуміло. Пам’ятаю другим фільмом який налякав мене до бісиків, був «Дракула» з Гері Олдменом. Потім була серія «Інший світ», «Блейд», «Від заходу до світанку» і багато інших. Але найулюбленішими є два фільми, естетика і дух яких ідеально (для мене) продовжені в цій книзі – фільми «Ван Хелсінг» та «Соломон Кейн». В книзі, як і в цих фільмах, є яскраві представники Зла і Добра – барон та його слуга. Також є інші гравці – вампіри кількох мастей та гурт служителів релігійного ордену зі Львова. Очікувано, що таке протистояння рано чи пізно кульмінує неминучими жертвами.
Отримавши від долі відкоша, директор школи переїздить зі своєю сім’єю з Квітополя до Темного Гаю. Тут його очікує маєток і спадок, який так вчасно падає на голову. Усе б добре, якби не одне АЛЕ – щоб життя не здавалось кольоровою казкою, його заміщає темна постать барона, який живе в тому самому маєтку…
Про дію і наслідок небезпечних кровних угод, про довіру і страх, про матеріальну спокусу і справжню всепереможна любов – от про що ви дізнаєтесь якщо прочитаєте цю книгу. Поряд із цим вас чекає динамічний сюжет, який не дасть вам знудитись якщо ви бодай трохи цікавитесь містичною історією Європи, древніми легендами та вампіризмом у культурі.
Особливо сподобалась кінцівка – спонукає очікувати на продовження і будувати теорії що ж там чекає наших героїв.
Отримавши від долі відкоша, директор школи переїздить зі своєю сім’єю з Квітополя до Темного Гаю. Тут його очікує маєток і спадок, який так вчасно падає на голову. Усе б добре, якби не одне АЛЕ – щоб життя не здавалось кольоровою казкою, його заміщає темна постать барона, який живе в тому самому маєтку…
Про дію і наслідок небезпечних кровних угод, про довіру і страх, про матеріальну спокусу і справжню всепереможна любов – от про що ви дізнаєтесь якщо прочитаєте цю книгу. Поряд із цим вас чекає динамічний сюжет, який не дасть вам знудитись якщо ви бодай трохи цікавитесь містичною історією Європи, древніми легендами та вампіризмом у культурі.
Особливо сподобалась кінцівка – спонукає очікувати на продовження і будувати теорії що ж там чекає наших героїв.
June 8, 2019
Один з пунктів на шляху ознайомлення з українським фентазі, - почитати жахи українських авторів.
Служитель - якраз такий варіант. Насправді настільки нагадало 'Дракулу', що аж захотілось перечитати.
Що сподалось: події розвиваються жваво. Кінець виважений і не закритий, є очікування продовження пригод героїв. Що не сподобалось: однобокість деяких персонажів. Хоча цікаво працює моє сприйняття, - така сама однобокість в сторону добрих характеристик мене чомусь влаштовує.. напевно кожний мислить через себе..)
Твір класно візуалізувати. Хто любить тему вампірів, - це саме ця тема.
Служитель - якраз такий варіант. Насправді настільки нагадало 'Дракулу', що аж захотілось перечитати.
Що сподалось: події розвиваються жваво. Кінець виважений і не закритий, є очікування продовження пригод героїв. Що не сподобалось: однобокість деяких персонажів. Хоча цікаво працює моє сприйняття, - така сама однобокість в сторону добрих характеристик мене чомусь влаштовує.. напевно кожний мислить через себе..)
Твір класно візуалізувати. Хто любить тему вампірів, - це саме ця тема.
November 20, 2025
книга має непогано розкриту головну тему - носферату.атмосфера книги просто чудова, а от з сюжетом іноді є прогалини. загалом він креативний, але часом настільки затягнутий, що просто нудно читати.
іноді сюжет настільки розкручується і злітає, що не можна відірватись. головні герої Олексій та носферату прописані добре.
повторюсь, що горор має неймовірну магічну атмосферу, яка дійсно затягує.
загалом за стилем написання дуже нагадує якийсь шкільний твір з програми української літератури у середній школі. але не скажу, що це є погано
іноді сюжет настільки розкручується і злітає, що не можна відірватись. головні герої Олексій та носферату прописані добре.
повторюсь, що горор має неймовірну магічну атмосферу, яка дійсно затягує.
загалом за стилем написання дуже нагадує якийсь шкільний твір з програми української літератури у середній школі. але не скажу, що це є погано
Displaying 1 - 6 of 6 reviews