Книжку про людські чесноти й пороки Блаженніший Любомир написав наприкінці свого земного буття. Він часто цікавився – як просуваються справи з підготовкою до друку, проте так і не встиг побачити її. У легкій і доступній манері автор ділиться власним баченням рис, притаманних окремій особистості та суспільству загалом, вказує, як позбутися вад, а також як розвинути в собі те краще, дароване нам Богом, що є в кожному з нас. Книжку ілюстровано дитячими малюнка- ми, відібраними конкурсним журі. Розрахована на людей різного віку – усіх, хто цікавиться питаннями морально-етичного плану, проблемами людських відносин, психологією особистості та соціальною психологією.
Любомир Гузар — єпископ Української Греко-Католицької Церкви, кардинал Католицької Церкви; з 28 січня 2001 року Верховний архиєпископ Львівський, з 25 серпня 2005 року по 10 лютого 2011 року Верховний архиєпископ Києво-Галицький — предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.
Народився 26 лютого 1933 року в родині Ярослава та Ростислави з роду Демчуків у Львові, де закінчив народну школу та перший клас гімназії. У 1944 році сім'я його батьків виїхала до Австрії: у місті Зальцбург майбутній Владика продовжив навчання в українській гімназії, а переїхавши у 1949 році в США, закінчив середню освіту в малій духовній семінарії (St. Basil College Seminary) у Стемфорді, штат Коннектикут. Член Пласту. Капелан молодечих таборів Спілки Української Молоді (СУМ) в Елленвілі, штат Нью Йорк.
Студіював філософію в Колегії св. Василія та в 1954 році одержав ступінь бакалавра.
Богословські студії відбув у Католицькому університеті Америки у Вашингтоні, а в 1958 році, як питомець Великої Духовної Семінарії Святого Йосафата, одержав ліценціат богослов'я. 30 березня цього ж року Владика Амвросій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священика для праці в Стемфордській єпархії. У 1958–1969 — вчитель і префект у Стемфордській Духовній Семінарії Святого Василія. Також служить в Кергонксоні, штат Нью-Йорк, як душпастир оселі «Союзівка» Українського Народного Союзу та виховної оселі Спілки української молоді Америки в Елленвілі, штат Нью-Йорк. 3 1965 року — настоятель парохії Пресвятої Трійці в Кергонксоні.
Продовжив філософські студії в Фордгамському університеті Нью-Йорка і в 1967 році здобув ступінь маґістра.
В 1969 році переїхав до Рима для продовження богословських студій, які завершив доктором богослов'я в 1972 році (дисертація на тему «Митрополит Андрей Шептицький — провісник екуменізму»). У 1972 році вступає в монастир св. Теодора Студита у Ґроттаферрата в Італії.
У 1973–1984 Кардинал Гузар викладав у Папському Місійному універстеті «Урбаніана» в Римі, виконував різні доручення Патріарха Йосифа.
2 квітня 1977 року в монастирі Студійського Уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Рима, висвячений Верховним Архієпископом Йосифом Сліпим на єпископа без згоди Римського Архієрея (тому аж до 1996 Л. Гузар не діяв як єпископ)[1].
У 1978 році Патріарх Йосиф призначає єпископа Гузара архімандритом цього монастиря, а також відповідальним за монастирі студійського уставу за межами України.
3 1984 до 1991 року — протосинкел Львівської Архієпархії в Римі.
Глибокі та мудрі роздуми. Такі думки може мати справжня Людина, з великої літери. Але і формат книги теж додає шарму написаному, особливо дитяча творчість, яка відображає чесноти та гріхи. Супер!
Читати Блаженнішого Любомира Гузара це велике щастя та задоволення, але до нього треба бути готовим.
Це не означає, що треба бути «посвяченим» в таєнства віри. Ні! Вистачить стану душі, що відкрита на зустріч духовної чистоти та любові.
Я не є невіруючою людиною чи (не приведи Боже) атеїстом. Лише, як людина з філософською освітою спілкуюсь з Богом в свій специфічний спосіб. І зараз, коли на моїй рідній Україні, на моїй землі війна і щодня гинуть невинні люди серед яких є і діти (які взагалі, за будь яких обставин, є нівчому не винні), - мені важко читати про мир та спокій на душі.
Але не зважаючи не це, я прагну спокою. І можливо те що я в книжці Любомира Гузара колись дасть свої плоди.