What do you think?
Rate this book
Історія життя Анни Бойко
Ці історії — про життя маленької дівчинки у селі на кордоні Львівської та Івано-Франківської (тоді Станіславської) областей у 40-х – 50-х роках ХХ ст. Її дорослішання припало на тривожні часи змін, що закарбувались у дитячій пам’яті.
Анна Бойко (дівоче прізвище — Хандога) згадує своє дитинство: життя з мамою, родину, сусідів. А також — війну та колективізацію, що не оминули її близьких.
Та навіть складне життя на межі старого та нового світу не завадило дівчинці потрапляти у власні дитячі пригоди, трагічні та комічні.
Зараз Анна Бойко — пенсіонерка, яка мешкає в селі Яглуш, Рогатинського району Івано-Франківської області. Свого часу вона Закінчила чотири класи школи, пізніше — вечірню школу. Через хворобу з дитинства багато часу проводила в санаторіях, читала та займалася самоосвітою. Пише самобутні вірші.
Протягом 2010 – 2016 років Анна Бойко записувала свої дитячі спогади. А її онука — архітекторка, художниця та блогерка Оля Супрун створила блог ABoykoHistory.com.ua, присвячений життю та творчості бабусі. Ці тексти, зберігши авторську манеру мовлення: щиру та просту, лягли в основу книжки «Історія життя Анни Бойко».
Анна Бойко (дівоче прізвище — Хандога) згадує своє дитинство: життя з мамою, родину, сусідів. А також — війну та колективізацію, що не оминули її близьких.
Та навіть складне життя на межі старого та нового світу не завадило дівчинці потрапляти у власні дитячі пригоди, трагічні та комічні.
Зараз Анна Бойко — пенсіонерка, яка мешкає в селі Яглуш, Рогатинського району Івано-Франківської області. Свого часу вона Закінчила чотири класи школи, пізніше — вечірню школу. Через хворобу з дитинства багато часу проводила в санаторіях, читала та займалася самоосвітою. Пише самобутні вірші.
Протягом 2010 – 2016 років Анна Бойко записувала свої дитячі спогади. А її онука — архітекторка, художниця та блогерка Оля Супрун створила блог ABoykoHistory.com.ua, присвячений життю та творчості бабусі. Ці тексти, зберігши авторську манеру мовлення: щиру та просту, лягли в основу книжки «Історія життя Анни Бойко».
208 pages, Hardcover
First published September 9, 2018
1 person is currently reading
26 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 7 of 7 reviews
November 11, 2018
Дуже проста і добра книга, після якої стає тепло на душі. Тут немає карколомного напруженого сюжету, героїв з надзвичайними здібностями або добре прописаного антагоніста. Натомість є маленька дівчинка, якій дуже непросто живеться у довоєнний, воєнний і повоєнний періоди.
Головна героїня і, власне, авторка цієї книги - Анна Бойко, мешканка села Яглуш Івано-Франківської області, описує в невеликих оповіданнях своє дитинство, родину, побут, війну й ще десятки таких, здавалося б, простих і буденних речей, які складають з себе дитячий світ. З одного боку книжка доволі сумна, бо життя було несправедливим ні до дівчинки, ні до її матері, котрій довелося багато і тяжко працювати, а з іншого вона настільки щира, що післясмак лишається хороший.
У книзі багато родинних фотографій та ілюстрацій, які дають змогу читачеві краще зрозуміти, проникнутися тою епохою, неспокійною й болючою, але люди не можуть обирати, коли їм жити.
Фінальним акордом цього твору є післямова, написана онучкою Анни Бойко, яка і скомпонувала цю книгу. Вона відкрито зізнається, що бабуся - її кумир, її перші спогади, її підтримка. І, читаючи цю післямову, одразу хочеться взяти телефон і поговорити зі своїми бабусями, розпитати їх побільше. Шкода, що не з усіма вже вдасться.
Прочитати "Історію життя Анни Бойко" було чудово, я вдячна за це й авторці, й її онуці, й усім людям, що дотичні до створення книги. Дуже б хотілося колись взятися за продовження.
Головна героїня і, власне, авторка цієї книги - Анна Бойко, мешканка села Яглуш Івано-Франківської області, описує в невеликих оповіданнях своє дитинство, родину, побут, війну й ще десятки таких, здавалося б, простих і буденних речей, які складають з себе дитячий світ. З одного боку книжка доволі сумна, бо життя було несправедливим ні до дівчинки, ні до її матері, котрій довелося багато і тяжко працювати, а з іншого вона настільки щира, що післясмак лишається хороший.
У книзі багато родинних фотографій та ілюстрацій, які дають змогу читачеві краще зрозуміти, проникнутися тою епохою, неспокійною й болючою, але люди не можуть обирати, коли їм жити.
Фінальним акордом цього твору є післямова, написана онучкою Анни Бойко, яка і скомпонувала цю книгу. Вона відкрито зізнається, що бабуся - її кумир, її перші спогади, її підтримка. І, читаючи цю післямову, одразу хочеться взяти телефон і поговорити зі своїми бабусями, розпитати їх побільше. Шкода, що не з усіма вже вдасться.
Прочитати "Історію життя Анни Бойко" було чудово, я вдячна за це й авторці, й її онуці, й усім людям, що дотичні до створення книги. Дуже б хотілося колись взятися за продовження.
October 11, 2018
Дуже сподобалась книга. Перед тим як скласти свою думку про неї мені потрібен був один додатковий день, бо хотілось просто прожити, продумати все прочитане. Для мене особисто описана історія стала сильним емоційним зв'язком з минулим. У книги дуже багато нюансів, які сприяють прямому зв’язку читача з тодішньою реальністю. І водноча є моменти, які самі по собі навіть поза контекстом всієї історії є цінним джерелом для роздумів.
Для прикладу, мені дуже сподобався історія, коли Анна розповідає про розмову із своєю мамою, і та її запитує, як їй вчинити в складній ситуації. “Я тільки слухала і плакала, бо мені було дуже шкода матір, адже вона розмовляла зі мною як з дорослою, а я не могла ні відповісти, ні порадити, ні тим більше їй допомогти”. Мені це сподобалось в розрізі того, що от в одному із сучасних напрямів виховання діток кажуть, що от ставтесь до дітей, як до дорослих, вони окремі особистості, а тут такий цінний погляд з точки зору дитини, що може і не знати дитина як вчинити в такій ситуації, і що їй може бути прикро, що не знає як маму розрадити і їй допомогти.
Особливою роздзинкою книги стало поєднання сучасної графіки з розповідями, фотографіями та відбитками документів. Я дуже здивована як все збереглось ще з тих часів.
На мою думку, книга сильно і в деяких моментах дуже тонко написана, і була б цікавою, навіть, якби всі персонажі були вигадані. Але все це відбулось насправді.
Для прикладу, мені дуже сподобався історія, коли Анна розповідає про розмову із своєю мамою, і та її запитує, як їй вчинити в складній ситуації. “Я тільки слухала і плакала, бо мені було дуже шкода матір, адже вона розмовляла зі мною як з дорослою, а я не могла ні відповісти, ні порадити, ні тим більше їй допомогти”. Мені це сподобалось в розрізі того, що от в одному із сучасних напрямів виховання діток кажуть, що от ставтесь до дітей, як до дорослих, вони окремі особистості, а тут такий цінний погляд з точки зору дитини, що може і не знати дитина як вчинити в такій ситуації, і що їй може бути прикро, що не знає як маму розрадити і їй допомогти.
Особливою роздзинкою книги стало поєднання сучасної графіки з розповідями, фотографіями та відбитками документів. Я дуже здивована як все збереглось ще з тих часів.
На мою думку, книга сильно і в деяких моментах дуже тонко написана, і була б цікавою, навіть, якби всі персонажі були вигадані. Але все це відбулось насправді.
April 2, 2020
Дякую Олі, що книга про її бабусю побачила світ. Обожнюю такі історії людей про село, життя, побут.
Я сама виросла в селі, тому мені це все близьке. Протягом книги згадувала свою прабабцю Касю та її історії, пісні та вірші яких не можна знайти в інтернеті. Колядки, які ніхто не чув. Звідки вона те все знала, я так і не знаю.
Отак історія однієї бабусі, нагадує нам історії власних.
Дуже рекомендую кожному до прочитання. Книга, яка дарує справжні емоції, переживання. Я навіть сказала чоловіку: «от би колись цю книгу додали до списку обов‘язкових книг у шкільну програму».
Я сама виросла в селі, тому мені це все близьке. Протягом книги згадувала свою прабабцю Касю та її історії, пісні та вірші яких не можна знайти в інтернеті. Колядки, які ніхто не чув. Звідки вона те все знала, я так і не знаю.
Отак історія однієї бабусі, нагадує нам історії власних.
Дуже рекомендую кожному до прочитання. Книга, яка дарує справжні емоції, переживання. Я навіть сказала чоловіку: «от би колись цю книгу додали до списку обов‘язкових книг у шкільну програму».
April 2, 2020
Цікава книга про нелегке життя маленької дівчинки та її мами на початку минулого століття. Дуже захопливо було читати і уявляти, що в схожих умовах жили і мої бабусі/прабабусі. Під час прочитання стає зрозуміло, наскільки наше життя відрізняється від тодішнього. А ще книга викликає бажання дізнатися у власної бабусі, як проходило її дитинство і молодість.
Раджу для читання!
Раджу для читання!
November 19, 2025
«Історія життя Анни Бойко» — це, мабуть, одна з найбільш виснажливих і розчаровуючих книжок, які мені будь-коли доводилося читати. Текст, що мав би стати зворушливою хронікою дитинства, перетворюється на сумбурний набір побутових епізодів без структури, без сенсу і без будь-якої літературної цінності. Замість живої автобіографії — далеко не майстерно відредаговані щоденні дрібниці, які важко читати навіть із поваги до жанру усної історії.
Авторка книги подає свої спогади з претензією на «самобутність», але на практиці це лише хаотичні уривки, що не створюють жодної цілісної картини. Текст одночасно прямолінійний, примітивний і емоційно порожній. Складається стійке враження, що видавці намагалися зліпити книжку з будь-якого матеріалу, який просто був під рукою, навіть якщо він абсолютно не придатний для публікації.
Найбільше ж відштовхує те, що книгу популяризує людина, яка, за моїм суб’єктивним враженням, роками займається розпалюванням внутрішнього конфлікту в Україні під час війни — зокрема, на мовному ґрунті. Складається враження, що їй важливіше заборонити російську мову повністю, ніж об’єднувати суспільство. Ця токсична риторика неминуче накладається і на сприйняття книжки, роблячи її не просто слабким текстом, а ще й неприємним символом нав’язливої поляризації.
У результаті маємо продукт, який не працює ні як література, ні як історичне свідчення, ні як мистецтво. Це — слабка, поверхнева, роздроблена оповідь, що не несе ні естетичної, ні інтелектуальної, ні моральної цінності. Я щиро не розумію, навіщо було видавати те, що не витримує жодної критики навіть у межах вузького жанру домашніх мемуарів.
Не рекомендую цю книжку нікому — ані тим, хто любить якісні автобіографії, ані тим, хто цінує історичні наративи, ані тим, хто шукає щось хоча б мінімально вартісне.
Авторка книги подає свої спогади з претензією на «самобутність», але на практиці це лише хаотичні уривки, що не створюють жодної цілісної картини. Текст одночасно прямолінійний, примітивний і емоційно порожній. Складається стійке враження, що видавці намагалися зліпити книжку з будь-якого матеріалу, який просто був під рукою, навіть якщо він абсолютно не придатний для публікації.
Найбільше ж відштовхує те, що книгу популяризує людина, яка, за моїм суб’єктивним враженням, роками займається розпалюванням внутрішнього конфлікту в Україні під час війни — зокрема, на мовному ґрунті. Складається враження, що їй важливіше заборонити російську мову повністю, ніж об’єднувати суспільство. Ця токсична риторика неминуче накладається і на сприйняття книжки, роблячи її не просто слабким текстом, а ще й неприємним символом нав’язливої поляризації.
У результаті маємо продукт, який не працює ні як література, ні як історичне свідчення, ні як мистецтво. Це — слабка, поверхнева, роздроблена оповідь, що не несе ні естетичної, ні інтелектуальної, ні моральної цінності. Я щиро не розумію, навіщо було видавати те, що не витримує жодної критики навіть у межах вузького жанру домашніх мемуарів.
Не рекомендую цю книжку нікому — ані тим, хто любить якісні автобіографії, ані тим, хто цінує історичні наративи, ані тим, хто шукає щось хоча б мінімально вартісне.
October 11, 2018
Книжка із розповідями моєї бабусі Гані. Вона оповідає про свої роки дитинства у селі Яглуш в 40-50их роках. В книзі описане життя діда Василя (мого прапрадіда) за часів Польщі та панування графині. Прихід в село більшовиків у 1939 році, початок війни, життя села під час окупації. Всі ці історичні події переплітаються з пригодами маленької дівчинки Ганусі. Деякі історії я знала дуже давно і часто чула, а деякі вперше почула, коли бабця записала у рукопис. Також у книжці є бабусині вірші, ілюстрації та старі фото з героями книги. Книжка має свою окрему історію, про це можна буде прочитати в післямові.
February 16, 2019
Неймовірно чуттєва книжка-спогади Анни Бойко. Напевно ви відразу ж думаєте, хто ж вона така..і намагаєтесь згадати видатних людей з таким прізвищем? Дарма, тому що Анна Бойко звичайна жінка, мама та бабуся, яка у цій книжці розповідає про своє дитинство та юність.
Книжка з тих, в яку закохуєшся ще до того як почнеш читати! А потім знову, бо смієшся, плачеш, співчуваєш та радієш разом з авторкою. Історії, яких не вигадаєш. Любов та вірність, втрати та розлуки.. так багато дитячого болю і образ, так щиро я ще не читала.
А поезії та сімейні фото! - вони чудові. З таких історій і складається життя
Книжка з тих, в яку закохуєшся ще до того як почнеш читати! А потім знову, бо смієшся, плачеш, співчуваєш та радієш разом з авторкою. Історії, яких не вигадаєш. Любов та вірність, втрати та розлуки.. так багато дитячого болю і образ, так щиро я ще не читала.
А поезії та сімейні фото! - вони чудові. З таких історій і складається життя
Displaying 1 - 7 of 7 reviews