👟👟 Ця книга стала для мене підтвердженням злого жарту: "Як би ви не любили своїх дітей, їм завжди буде що розказати психіатру"
👟👟 Дитячо-недитяча книга. Я не знаю, як скандинавам вдається писати так, щоб дитяча книга була цікава й дорослому. Короткі речення, більше схожі на вірші, але кожне слово відгукнулося мені, як мамі, і мені, яка колись була дитиною. Я навіть відрефлексувала деякі свої дитячі травми.
👟👟 Ніна - єдина донька Мартіна й Еви. У неї є люблячі батьки, які вирішують, як провести літо. Та вирішують вони це самі, не спитавши Ніни. Приїхавши у свій сільський будинок, родина виявляє, що у ньому хтось жив. Хтось, хто носив сині парусинові черевики з червоним написом "Цепелін". Згодом на хуторі починають траплятися дивні події: зникають продукти, речі переміщуються, чути дивні звуки, а пізнім надвечір'ям вулицею блукає самотній чоловік у плащі та щось виглядає на подвір'ї Ніни.
👟👟 Розгадка цієї детективної історії обов'язково буде, та чи така, як хотілося б дорослим?
👟👟 Прочитавши цю книгу, я зрозуміла, що ідеальних батьків не існує. Хтось задихається від любові, а хтось почувається самотнім і непотрібним у власному домі. Хтось спокійно зростає серед шуму, а хтось полохається найменшого крику. Навіть у найкращій сім'ї діти мають таємниці, потребують когось нерідного, щоб виговоритися і в будь-якому віці можуть втекти із дому...
📌 #улюблені_цитати:
- Вони весь час мене гукають.
- Вони ніколи мене не гукають.
- Вони весь час мене питають, що я роблю та куди йду.
- Вони ніколи мене не питають, що я роблю та куди йду.
- Мені рідко дозволяють робити те, що я хочу.
- Мені майже завжди дозволяють робити те, що я хочу.
- Мені ніколи не можна побути на самоті.
- Я завжди змушений бути на самоті.
- Вони цікавляться усім, що я роблю.
- Вони ніколи не цікавляться тим, що я роблю.
👟👟 Хочу, щоб цю книгу прочитала моя 11-річна донечка. З одного боку, цікаво, як сучасні діти реагують на книгу, а з іншого - впевнена, нам буде про що поговорити.