Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939-1941

by Андрій Галушка, Єгор Брайлян

Версальський мир, підписанням якого завершилася Перша світова війна, ще в 1919 році Фердинанд Фош назвав «перемир’ям на двадцять років». Бо саме такою короткочасною виявилася пам’ять світової громади. За двадцять років Європа опинилась у вирі нового протистояння. Гітлер і Сталін розпочали кривавий поділ чужих територій. Західні демократії були загнані в глухий кут, і за рік континент було поділено між двома диктатурами — нацистською і більшовицькою. А рік потому два диктатори зійшлись у смертельному двобої. Європа опинилася затиснута між молотом та ковадлом…

На сторінках видання містяться аналіз подій, процесів та персоналій, що призвели до трагедії Другої світової війни; інформація про її хід протягом перших двох років до моменту, коли європейський конфлікт переріс у світове протистояння; факти та свідчення про зламні й знакові події Другої світової. Агресія СРСР проти сусідніх країн вписана в загальний контекст війни і світової політики. Крім того, показано передумови та причини, які спонукали Гітлера розпочати війну проти нещодавнього союзника.

Genres: History, Nonfiction

368 pages, Hardcover

First published October 29, 2018

Reviews

[Данило Судин]

Дуже хороша книга про Другу світову війну, а точніше - про період від вересня 1939 до червня 1941 рр.

Загалом в книзі 6 частин, але найкращими є частини 3 та 4 - про війну на Заході (захоплення Данії та Норвегії і розгром Франції; "битва за Англію"). Особисто в мене складається враження, що саме з цих розділів і "виростала" книга, а далі авторів попросили її "розширити", тобто "вернутися" до війни в Польщі, Зимової війни, а також "рушити вперед" - і описати всі події між завершенням битви за Англію і вторгненням німецьких (і не тільки) військ до СРСР.

Які ж сильні сторони цієї книги?
1. Автори успішно розвіюють радянські (і не лише!) історичні міфи. Поразка Франції в травні-червні 1940 р. не була результатом технічної відсталості її армії, низького бойового духу солдатів, бездарного офіцерського корпусу. Насправді, німцям просто пощастило. Гудеріан (як Роммель, до речі) просто зігнорував всі правила ведення бойових дій - і своїми танками помчав до моря, залишивши фланги неприкритими. Якби ж французи атакували! Але вони вирішили, що оточення буде за планом Шліффена, тобто атака через Ардени буде повертати наліво, тобто матиме на меті оточити війська, які тримають оборону на лінії Мажино. Насправді, атака пішла направо, тому французи даремно окопувалися: треба було контр-атакувати. Французькі танки були кращими від німецьких. Хоча автори й не кажуть, скільки їх було у французькій армії. А це, як на мене, доволі важливе питання. Та й французькі офіцери були цілком притомними. Просто верховне командування було переконане, що Франція програла. (Париж було оголошено вільним містом, бо політичний провід Франції військові переконали, що в місті почалося повстання комуністів - і місто не втримати під час боїв.)

Так само гарно пояснено особливості битви за Англію. І які основні етапи, і як британці боронилися. І чому німці програли.

2. Автори показують, що вторгнення до Норвегії підірвало сили Райху: Кріґсмаріне зазнав таких втрат, що не відновився. І це посилило позиції Великобританії. Несподівано цікаво!

3. Третьою сильною перевагою книги є паралелі між діями СРСР та ІІІ Райху: тільки німці розбивають Францію, СРСР одразу починає захоплювати території сусідів, які покладалися на підтримку Франції чи Великобританії. Це вражає! І пояснює логіку радянського керівництва: не просто загарбування сусідів, а загарбування за умов, коли вони максимально слабкі.

Чи є в книги слабкі сторони? На жаль, є. Їх особливо видно в 1-2 та 5-6 розділах.
1. Автори орієнтуються на аудиторію, яка "щось чула, але не впевнена, чи добре пам'ятає". Втім, деколи інформація подається так, наче ви все й так знаєте. Змова генералів, в якій брав участь Гальдер. Якби я не читав Ширерівський Злет і падіння Третього Райху. Історія нацистської Німеччини. Том 1, я б не знав, що це за змова - і чому вона зовсім безнадійна. Та й не змова, взагалі-то. Так само інші факти деколи подаються як загально відомі, хоча я читав трохи історій Другої світової війни - і це доволі специфічні факти. Наприклад, "кишенькові лінкори". Звучить гарно, але в чому суть?
2. Деколи автори оминають те, що мені було б найцікавішим. Наприклад, якими були плани Франції та Великобританії між вереснем 1939 та травнем 1940 р.? Франція просто мобілізувала армію - і все? В тексті є натяки, але... Це вже треба додумувати (і не факт, що такі додумування будуть правильними). Так само автори доволі побіжно проскочили Зимову війну та плани французів та британців. Насправді, фіни самі не хотіли приймати допомогу від західних держав, бо... Бо виявилося, що британцям не стільки йдеться про допомогу фінам, скільки контроль над Швецією та рудниками у Фінляндії. Отже, армії фіни не отримали б, але отримали б ворога у вигляді ІІІ Райху, який би "вписався" у війну, бо союзник мого ворога - мій ворог. Але якими були плани союзників? Атака на Баку - це цікаво, але... З тексту випливає, що ці плани британці та французи мали і після поразки фінів. На що вони розраховували?
Або "Червоний" та "Жовтий" плани (в тексті вони названі "папками", що цікаво, бо німецькою там fall, а не unternehmen, тому, чому б і ні). Автори вказують, що Гальдер був дурнем, бо хотів повторити план Шліффена, але вчасно з'явився інший план. В чому була його революційність - зрозуміло. Але... Далі в тексті виявляється, що ці плани були реалізовані через ризиковану гру Гудеріана, якого, до речі, змістили з посади за це, але... потім поновили. Чому поновили? Чи Гудеріан відійшов від оригінального плану? Чи просто його пришвидшив? Але він дійсно ризикував, тому виходить, що план був безнадійний, все ж таки? Незрозуміло.
3. Деколи автори подають суперечливу інформацію. Наприклад, критикують версію Ширера, що якби 1938 р. Франція та Великобританія вирішили почати війну, то ІІІ Райх швидко програв би - і меншою кров'ю. Мовляв, ні, бо ні Франція, ні Великобританія не були готовими: не переозброїлися, не мобілізували армій. Але 1940 р. виявилося, що ця відстрочка не була використана, але німці вже мали ресурси Чехословаччини. І тут починаються проблеми: автори не аналізують, яку ж роль відіграла чеська промисловість, але... подають фото танкової колони групи Гудеріана, де лише один (!) танк PzKpfw III, а решта (десь дюжина) - чеські танки! То без чехів бліцкриг не вдався б, так?
4. Назва книги, насправді, не про змову диктаторів... Змова відбулася 23 серпня 1939 р. Після чого Гітлер та Сталін свої дії ніяк не координували. А деколи ще й заважали один одному. Або ж в книжці про це замало написано :(
5. Інші театри бойових дій описано дуже скупо. Греція, Єгипет, Югославія... Так само вторгнення СРСР до сусідів (навіть Зимову війну хотілося б почитати більше). З іншого боку, книжка не може охоплювати всього :)

Тому книга варта уваги. І я радий, що українською є такий текст - інформативний, але написаний дружньо до читачів. І дуже гарний опис кампанії на Заході 1940 р.

[Oleksandr Golovatyi · Rating 5 out of 5]

4 кращих книг про швидкочитання (промо-лінк)

Нотатки з книги:

"Ціна Першої світової війни виявилася більшою, ніж будь-якої іншої війни в історії людства до того часу. Понад 100 мільйонів солдатів і матросів було мобілізовано на неї. Майже 10 мільйонів із них загинули від серпня 1914 до листопада 1918 року. Німеччина втратила 1,8 мільйона полеглих, Росія — 1,6 мільйона, Франція — 1,2 мільйона, а Британська імперія — майже 800 тисяч. Тому природною відповіддю на трагедію 1914—1918 років стало глибинне бажання суспільства уникнути повторення подібного. Серед електорату набрали популярності антивоєнні рухи й пацифістська культура"

"Угоду, що отримала назву «вісь Берлін—Рим», було укладено вже 1936 року"

"У листопаді 1937 року Муссоліні приєднався до Антикомінтернівського пакту, спрямованого проти СРСР та укладеного між Німеччиною і Японією на рік раніше. У березні 1938 року Гітлер мав вільні руки щодо Австрії: Італія була на його боці."

"Щоб запобігти війні, Чемберлен пішов на безпрецедентний крок, заодно започаткувавши практику «зустрічей на вищому рівні», що стала звичною в наступні десятиліття. 15 вересня він прилетів (уперше в житті сівши в літак) до Німеччини на особисті перемовини з Гітлером. Повіривши абсолютно брехливій заяві Гітлера про те, що чехи вбили три сотні судетських німців, Чемберлен погодився («в принципі», як він гадав) на те, що Судети мають перейти до Німеччини, — не забезпечивши перед тим згоди ні Франції, ні ЧСР — й переконав себе в тому, що амбіції Гітлера обмежуються лише Судетами."

"Існує думка, що якби західні демократії діяли рішучіше восени 1938 року — тобто довели ситуацію до початку війни, — шанси перемогти були б вищі, ніж виявилися, коли війна таки розпочалася."

"23 серпня 1939 року стався міжнародний землетрус. Міністр закордонних справ Німеччини Йоахім Ріббентроп прилетів до Москви та підписав із народним комісаром закордонних справ СРСР В’ячеславом Молотовим угоду про ненапад між Німеччиною та СРСР. Окремий таємний протокол зафіксував поділ Східної Європи на «сфери впливу» між двома тоталітарними диктатурами — Гітлер міг запропонувати Сталінові набагато більше, ніж Британія та Франція."

"Детальніше про пакт Молотова—Ріббентропа, а також про дальші події на території Польщі див.: Іван Гоменюк «Спекотна осінь 39-го. Польсько-німецько-радянська війна від Вестерплятте до Пав’яка, Катині та Ротсей»."

"У Катині неподалік Смоленська було розстріляно 4 410 військовополонених з Козельського табору, у Харкові — 3 793 офіцерів (переважно офіцерів запасу, в мирний час представників еліти Польської держави) із табору військовополонених у Старобільську, в Мідному під Калініним (Твер) — 6 314 офіцерів із табору в Осташкові. Також було розстріляно 7 305 політв’яз­нів у тюрмах новоанексованих територій. Правда про Катинь вийшла на яв 1943 року, а остаточно стало відомо про цей злочин проти людства лише на початку 1990-х років"

"Плани військового нападу на Фінляндію в СРСР почали розробляти ще з середини 1930-х років. У червні 1939 року було затверджен�� план командувача Ленінградського військового округу командарма 2-го рангу Кирила Мерецкова про наступ проти Фінляндії. Основну відповідальність за проведення майбутньої війни покладали на Ленінградський військовий округ... На думку маршала Радянського Союзу Климента Ворошилова, народного комісара оборони СРСР, війна з Фінляндією мала тривати не більш як півтора тижня."

"Червона армія на кінець 1930-х років нараховувала 1 мільйон 600 тисяч бійців (98 дивізій). Важливим фактором, що вплинув на подальше ведення бойових дій для збройних сил СРСР, була їхня непідготованість до зимових умов, відсутність систематичної підготовки до операцій у лісистій місцевості. У боях з японцями 1938—1939 років було виявлено важливі недоліки в Червоній армії: недисциплінованість, засилля алкоголізму та відсутність чіткої організації взаємодії між піхотою та артилерією. Червона армія після репресій 1930-х років була не в найкращому стані в кадровому аспекті. Багатьох воєначальників високого рангу, що мали бойовий досвід участі в Першій світовій та Громадянській війнах, було розстріляно. Значну частину військових формувань сформовано поспіхом, солдати та офіцери були мало навчені. Усього на війну з Фінляндією СРСР виділив 24 дивізії загальною кількістю 425 тисяч осіб, 2289 танків, 2876 гармат та мінометів, 2446 літаків."

"Формальним приводом до розгортання конфлікту став Майнільський інцидент. 26 листопада 1939 року відбувся артобстріл прикордонного села Майніла в Ленінградській області, внаслідок чого загинули 13 радянських військовослужбовців. СРСР стверджував, що саме фінська артилерія обстріляла радянські позиції, хоча насправді це здійснили сили 221-ї артилерійської дивізії Червоної армії."

"колишній міністр закордонних справ Ейно Рудольф Вольдемар Холсті запропонував скликати Раду цієї організації 9 грудня 1939 року й Асамблею 11 грудня 1939 року задля вирішення питань радянської агресії проти своєї країни. СРСР 14 грудня 1939 року було виключено з Ліги Націй."

"Радянські війська тричі намагалися взяти штурмом «лінію Маннергейма». Уперше це сталося 17—23 грудня 1939 року на західній частині Карельського перешийка... Генерал-лейтенант Гаральд Еквіст вирішує провести атаку на радянські позиції після нетривалого перепочинку. Розгром фінами радянських військ 23 грудня 1939 року увійшов у воєнну історію як «чудо Сумми»."

"Усього за кампанію Раате—Суомуссалмі фіни втратили 2700 убитими, Червона армія — за різними оцінками від 22500 до 27000 бійців. СРСР зазнав важких втрат у техніці."

"Фінські перемоги на раатській дорозі та під Суомуссалмі показали, що Червону армію можна здолати незначними силами. Невеличке село в центральній Фінляндії стало символом боротьби фінських військ проти радянського агресора, про яке писали газети всього світу."

"Наслідки першої радянсько-фінляндської («Зимової») вій­ни були жахливі та важкі для обох сторін. Втрати СРСР — 140 тисяч вбитими, до 3500 танків, до 500 літаків; Фінляндії — 24918 вбитими, 43557 пораненими, 62 літаки та до 30 танків."

"Незважаючи на всі складнощі перебування у війні, фінському політичному керівництву вдалося зберегти відносно стабільне життя у своїй країні. Маннергейм так і залишався головнокомандувачем, пе­реселенцям та біженцям компенсували втрати й надавали умови для господарювання на новому місці."

"Фінляндія, вийшовши з кровопролитного протистояння з СРСР, зберегла найголовніше — державну незалежність та суверенітет"

"Витоки Скандинавської кампанії Гітлера можна прослідкувати до книги німецького віце-адмірала Вольфґанґа Веґенера, надрукованої 1929 року, «Die Seestrategie des Weltkrieges» («Морська стратегія світової війни»)... Книга Веґенера була в особистій бібліотеці Гітлера, і він був з нею знайомий."

"Король Крістіан X після короткої наради з урядом та командуванням армії, побоюючись повітряного нальоту Luftwaffe, о 8:43 вирішив капітулювати. Кампанія в Данії закінчилася лише за чотири з половиною години"

"Вторгнення до Норвегії було однією з причин, через які Гітлер програв війну. Втрати під час операції практично виключили можливість того, що Kriegsmarine зможе сприяти вторгненню до Британії після того, як Франція виявилася розгромленою та постало питання, як далі вести війну"

"Протягом війни Норвегія стала основною базою для німецького військово-морського флоту. У дальшому процесі війни стратегічна роль Норвегії полягала в тому, що німецькі сили, розміщені там, мали можливість перехоплювати конвої, які везли з Британії військові вантажі для її нового союзника у війні з Німеччиною — того ж таки СРСР."

"Ціна, яку заплатив вермахт за захоплення Норвегії, виявилася меншою, ніж ціна за її утримання. У середині 1943 року в Норвегії було розміщено 170 тисяч німецьких солдатів, або еквівалент 14 піхотних дивізій, яких не вистачало німцям на фронті."

"Історичний центр Роттердама горів ще три дні — німці не спішили його гасити. О 17:30 місто капітулювало. Опівдні наступного дня генерал Вінкельман, щоб урятувати від долі Роттердама інші міста Нідерландів, підписав капітуляцію армії під його командуванням. Королева Вільгельміна створила в Лондоні уряд у вигнанні, якому підкорялася колоніальна імперія Нідерландів, з якої найважливішою була Голландська Ост-Індія (зараз Індонезія) з її стратегічно важливими запасами нафти, каучуку та іншої сировини."

"Польська кампанія дала німцям досвід, якого не могли дати навіть найскладніші навчання. Не лише бійці низової ланки та офіцери отримали досвід реального бою, але штаби навчилися керувати великими масами людей в умовах протидії достатньо сильного та впертого супротивника, зв’язок і логістика були випробувані в масштабі, який неможливо зіставити з жодними навчаннями. Вище керівництво вермахту набуло досвіду командування масовою армією в умовах сучасної війни: двоє з командувачів німецькими групами армій отримали досвід на такій самій посаді в Польщі, четверо з п’яти командувачів ключових німецьких армій уже командували армією в кампанії 1939 року. Жоден із французьких чи британських командирів такого досвіду не мав."

"Суперечка серед верхівки німецького командування показала слабкість німецької стратегії. Німці були приголомшені власним успіхом не менше, ніж їхні супротивники, і так само, як і під час польської кампанії, не мали загального плану, що дозволяв би з’єднати тактичні успіхи на полі бою у стратегічну перемогу в війні."

"провина за те, що союзники проґавили головний удар німців, лежить на французькому головному командуванні."

"Пізно ввечері 17 червня 1940 року німецький посол у Москві Шуленбурґ вислав телеграму до міністерства закордонних справ у Берліні, де писав: «Молотов запросив мене сьогодні ввечері до свого кабінету та висловив найтепліші поздоровлення радянського уряду з приводу блискучого успіху німецьких збройних сил"

"Реакція Сталіна на успіх свого колеги-диктатора на іншому кінці Європи була блискавичною. Радянський ультиматум, що відкривав фінальну стадію анексії цих держав більшовицькою диктатурою, було надіслано уряду Литви в день, коли німецькі війська увійшли до Парижа, а урядам Латвії та Естонії — в день відставки уряду Рейно"

"У кампанії травня—червня 1940 року німці втратили 27 тисяч солдатів убитими та 111 тисяч пораненими. Франція, крім півтора мільйона полонених, втратила 92 тисячі вбитими та 200 тисяч пораненими. Втрати Британії були 11 тисяч убитих, 14 тисяч поранених та 40 тисяч полонених. Катастрофічний розгром Франції, чия армія вважалася перед війною найсильнішою у світі, став несподіванкою для всіх, у тому числі для німців."

"Після інкорпорації держав Балтії до СРСР там розпочалися масові репресії та депортації. Так, за 1940—1941 роки в Литві було репресовано 39 тисяч осіб, у Латвії — 35 тисяч, в Естонії — 61 тисячу."

"Латиші, литовці та естонці ніколи не погоджувалися зі своїм становищем й боролися за свою незалежність з радянськими окупантами. Після завершення Другої світової війни це вилилося в підпільні націоналістичні рухи «лісових братів». Відновлення державності трьох балтійських народів відбулося лише наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років."

"4 липня 1940 року Румунія приєдналася до союзу Берлін—Рим."

"З часом британці наздогнали та перегнали німців у виробництві літаків: з червня до жовтня 1940 року «мессершмітів» Bf 109 було вироблено 919, а «спітфайрів» — 731, «гаррикейнів» — 1334. На початок липня 1940 року одномісних винищувачів у RAF було 754, у Luftwaffe — 1107, двомісних винищувачів — відповідно 149 і 357, бомбардувальників — 560 і 1380."

"Остаточно британці змогли зламати коди «Еніґми» для окремих підрозділів лише 1941 року. Уперше в Блетчлі-Парку могли безперервно читати повідомлення флоту з березня 1941 року, до кінця року було прочитано 25 тисяч шифрограм. Це допомогло зберегти 400 тисяч тонн вантажу британських суден"

"Британці ще з часів Першої світової почали розробляти засоби для виявлення в��рожих літаків. У міжвоєнний період такою технічною новинкою став радар. Його ідея належить шотландському науковцю Робертові Александеру Ватсон-Ватту, який досліджував знаходження об’єктів за допомогою радіохвиль."

"До початку війни вдалося створити мережу радарних станцій (RADAR: RAdio Detection And Ranging) уздовж узбережжя Англії."

"Битву за Британію (10 липня 1940 року — 31 жовтня 1940 року) можна умовно поділити на декілька етапів:
• 10 липня 1940 року — 12 серпня 1940 року. Luftwaffe зондувало стан оборони Британії та її RAF. Німецькі літаки в цей періо�� атакували здебільшого військово-промислові об’єкти на південному сході Англії й конвої в Ла-Манші (так звана «боротьба за Ла-Манш» — Kanalkampf).
• 13 серпня 1940 року — 23 серпня 1940 року. Від бомбардування кораблів у Ла-Манші нацисти переходять до знищення радіолокаційних станцій та аеродромів на південному узбережжі. Період найбільш інтенсивного протистояння в повітрі.
• 24 серпня 1940 року — 6 вересня 1940 року. На цьому етапі німецькі бомбардувальники мали попередню основну ціль — британські радіолокаційні станції та аеродроми. Німці прагнули знищити насамперед сили протиповітряної оборони. У цей час спостерігається криза військово-повітряної стратегії німців.
• 7 вересня 1940 року — 30 вересня 1940 року. Спочатку основні сили німецької авіації було сконцентровано з метою завдання точкових ударів по Лондону. Потім головними цілями німців стали інші британські міста.
• 1 жовтня 1940 року — 31 жовтня 1940 року. Жовтневі бомбардування тривали здебільшого вночі та були довготерміновими. Після того як Битва за Британію скінчилася, продовжувалися бомбові удари по містах Британії (що отримали у британців назву «Бліц»). Вони продовжувалися до 11 травня 1941 року."

"Серед пілотів, що воювали в складі RAF, було 112 канадців, 127 новозеландців, вихідці з Вест-Індії (1 пілот), Родезії (3), Австралії (32), Південної Африки (25), Чехословаччини (89 пілотів), Польщі (145 пілотів), Франції (13), Бельгії (28). Середній вік пілотів, які служили в RAF, був 20 років. Усього в Битві за Британію брали участь 2934 пілоти RAF. Найбільш відомим британським асом був Браян Джон Джордж Карбері з Нової Зеландії, який за один день (31 серпня 1940 року) зміг збити п’ять «мессершмітів» Bf 109E, здійснивши три бойові вильоти."

"Однією з основних причин поразки німців у британському небі було те, що Британія змогла мобілізувати всі свої сили на відновлення завданих втрат. За червень—жовтень 1940 року RAF втратив 915 винищувачів, але було випущено 2091 «спітфайр» та «гаррикейн». Німці втратили 1733 літаки, але збудували лише 988 одномоторних винищувачів."

"основною метою сучасної війни є «не обов’язково вбити, але виснажити до того стану, коли мозок уже не працюватиме добре»."

"Битва за Британію показала, що уряд країни, маючи той самий вибір, що й французький уряд, — шукати миру з Німеччиною чи продовжити війну — обрав інший варіант, ніж французи."

"На 60-річчя Сталіна в грудні 1939 року Ріббентроп надіслав вітальну телеграму. Радянський диктатор відповів, що «дружба між народами Радянського Союзу і Німеччини, зміцнена кров’ю, має всі підстави бути сильною та тривалою»."

"25 листопада 1940 року німецький посол у Москві отримав меморандум, де було перелічено радянські умови, в разі виконання яких СРСР пообіцяв приєднатися до Троїстого пакту"

"Муссоліні розпочав воєнні дії проти Британії 11 червня 1940 року авіаційним бомбардуванням Мальти. У липні 1940 року почалися бої на кордоні Ефіопії з Суданом і Кенією."

"Італійський флот після невдач початку війни вирішив зберегти сили в добре захищеній бухті Таранто. Британський розвідувальний літак повернувся з польоту до Таранто з фотоплівкою, яка показала, що п’ять із шести італійських лінкорів стоять у бухті, а шостий прямує до неї. Там же було зосереджено кілька крейсерів та есмінців... Три італійські лінійні кораблі — «Conte di Cavour», «Littorio» і «Caio Guilio» — були пошкоджені торпедами... Одним ударом баланс сил на Середземному морі змінився на користь Британії."

"У 1941 році підводні човни потопили 328 суден сумарним тоннажем півтора мільйона тонн, тоді як Британія змогла побудувати лише мільйон тонн нових транспортів. Від вересня 1940 року до липня 1941 року торговельний флот Британії скоротився з загального тоннажу 18 мільйонів тонн до 15 мільйонів. Хоча Британії вдалося шляхом імпортозаміщення та раціонування зменшити щорічну потребу в імпорті з 55 до 43 мільйонів тонн, втрати від німецької підводної війни суттєво прискорювали наближення мінімально допустимого рівня життя населення країни."

"У березні 1941 року запрацював прийнятий конгресом закон про Lend-Lease, а 2 квітня 1941 року президент Рузвельт підписав План № 1 із захисту Півкулі (Західної) та дав дозвіл американським військовим кораблям атакувати німецькі підводні човни на захід від 25º західної довготи"

"11 грудня 1941 року він (Гітлер) разом із Муссоліні оголосив війну США."

Що почитати українською. (promo)

[Віталій Роман · Rating 5 out of 5]

Чудова книга про початок жахливого періоду в житті світу — Другої Світової війни. В книзі детально показано як і які країни були захоплені Гітлером і Сталіним до своїх "володінь. Вражають подібні паралелі тієї кон'юнктури світу з цьогочасними — ті самі інформаційні війни, імперські блохи в головах сильних світу, одвічний пошук ворога, зради, підступні змови та сотні тисяч жертв. На додачу книга наповнена майже сотнею тогочасних фото та кількома картами найважливіших театрів війни 1939-1941 рр.