What do you think?
Rate this book
Le Diable au corps & Le bal du Comte d'Orgel
A l'occasion du centième anniversaire de la naissance de Radiguet, Grasset publie ce volume exceptionnel, qui regroupe les deux romans de Raymond Radiguet : Le diable au corps et Le bal du comte d'Orgel . Le Diable au corps , premier roman et chef d'oeuvre de Raymond Radiguet, publié chez Grasset en 1923. L'auteur avait vingt ans. Ce livre, qui traite des amours d'un adolescent et de l'épouse d'un soldat mobilisé au front, fit scandale et entra dans la légende. Le Bal du comte d'Orgel , son second roman, publié à titre posthume chez Grasset, en juin 1924. A sa mort, Radiguet laissait un manuscrit qu'il n'avait pas entièrement révisé, et qui fut assez largement amendé par Jean Cocteau, Joseph Kessel et Pierre de Lacretelle. Le texte est ici restitué dans la version originelle et intégrale , jusqu'alors inacessible au grand public. Un dossier donnant un éclairage sur les différents états du Bal du comte d'Orgel et une chrono-biographie complètent ce volume, édité et préfacé par Monique Nemer, biogaphe de Raymond Radiguet.
- GenresFranceLiteratureClassics
268 pages, Paperback
First published January 1, 1923
9 people are currently reading
280 people want to read
About the author
Raymond Radiguet
32 books173 followersRaymond Radiguet was born in Saint-Maur, Val-de-Marne close to Paris, the son of a caricaturist. In 1917 he moved to the city. Soon he would drop out of the Lycée Charlemagne, where he studied, in order to pursue his interests in journalism and literature. He associated himself with the Modernist set, befriending Picasso, Max Jacob, Jean Hugo, Juan Gris, and especially Jean Cocteau, who became his mentor. Radiguet also had several well-documented relationships with women. An anecdote told by Ernest Hemingway has an enraged Cocteau charging Radiguet (known in the Parisian literary circles as "Monsieur Bébé" – Mister Baby) with decadence for his tryst with a model: "Bébé est vicieuse. Il aime les femmes." ("Baby is depraved. He likes women." [Note the use of the feminine adjective:]). Radiguet, Hemingway implies, employed his sexuality to advance his career, being a writer "who knew how to make his career not only with his pen but with his pencil."
In early 1923 Radiguet published his first and most famous novel, Le Diable au corps (The Devil in the Flesh). The story of a young married woman who has an affair with a sixteen-year-old boy while her husband is away fighting at the front provoked scandal in a country that had just been through World War I. Though Radiguet denied it, it was established later that the story was in large part autobiographical. Critics, who initially despised the intense publicity campaign for the book's release (something not normally associated with works of literary merit at the time), were finally won over by the quality of Radiguet's writing and his sober, objective style.
His second novel, Le bal du Comte d'Orgel, also dealing with adultery, was only published posthumously in 1924. Radiguet had died the previous year, aged 20, of typhoid fever, which he contracted after a trip he took with Cocteau. In reaction to this death Francis Poulenc wrote, "For two days I was unable to do anything, I was so stunned" (Ivry 1996). Alongside these two novels, Radiguet's works include a few poetry volumes and a play.
In early 1923 Radiguet published his first and most famous novel, Le Diable au corps (The Devil in the Flesh). The story of a young married woman who has an affair with a sixteen-year-old boy while her husband is away fighting at the front provoked scandal in a country that had just been through World War I. Though Radiguet denied it, it was established later that the story was in large part autobiographical. Critics, who initially despised the intense publicity campaign for the book's release (something not normally associated with works of literary merit at the time), were finally won over by the quality of Radiguet's writing and his sober, objective style.
His second novel, Le bal du Comte d'Orgel, also dealing with adultery, was only published posthumously in 1924. Radiguet had died the previous year, aged 20, of typhoid fever, which he contracted after a trip he took with Cocteau. In reaction to this death Francis Poulenc wrote, "For two days I was unable to do anything, I was so stunned" (Ivry 1996). Alongside these two novels, Radiguet's works include a few poetry volumes and a play.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 22 of 22 reviews
May 2, 2019
Celle-ci est, à mon sens, l'une des oeuvres les plus touchantes jamais écrites !
Bien qu'il ne soit pas le meilleur que j'ai lu, j'ai une profonde affection pour ce livre. J'en ignore l'origine.
Je l'ai lu en 2009, l'ai relu à trois/quatre reprises, mais n'ai jamais su comment le décrire proprement sans pour autant courir le risque d'en galvauder l'esprit - par inadvertance-. Pourtant, c'est le genre d'écrits à me rendre prolixe tellement il a eu de l'effet sur moi (en a toujours). Je suppose que je craignais digressions sans le moindre à-propos.
D'ailleurs, j'en parle à tout le monde, et ne manque aucune occasion pour le recommander. C'est même devenu un dada que j'enfourche à chaque fois que je discute littérature avec quelqu'un.
Dans ce qui suit, je me permets de mettre en exergue des éléments clés de cet écrit, en espérant ne pas tarabuster sa portée significative.
Dès sa parution "Le Diable au corps" suscite une consternation tous azimuts ; certainement parce que son histoire n'obtempère pas du tout aux censures littéraires instaurées à l'époque.
Quant au style, il est simple sans frôler à aucun moment le simplisme, avec des enjolivures discrètes et subtiles. Rien de pompeux, rien d'emphatique, rien de sentencieux ! Que des paragraphes ciselés dans un français classique comme je l'aime, raffiné et très affuté.
La façon dont Radiguet retrace son intrigue est vraiment carrée, tout est opportun (Il existe quelques passages frénétiques, mais ils sont élégamment placés). Je reconnais que l'usage du terme "opportun" pour dépeindre une histoire qui importunait à l'époque, semble indu, mais c'est ce qui fait justement tout le charme du livre : Il est écrit sans la moindre indignation, sans la moindre retenue. Remarquable contraste ! Très beau surtout. Joliment représenté.
Radiguet n'avait que 18 ans lorsqu'il rédigeait ce qui deviendra, par la suite, un chef-d'oeuvre français notoire des années 20. Néanmoins, son approche était très profonde pour un si jeune et novice écrivain.
Dommage que la grande faucheuse l'ait emporté avant qu'il n'ait le temps de produire d'autres chefs-d'oeuvres. Néanmois, le prodige a marqué l'histoire de la littérature française.
Ce livre n'est pas un branle-bas de combat ! Toutefois, il ne manque point de spontanéité.
Les péripéties et la fin malheureuse et imprévisible de l'histoire ont provoqué chez moi un tohu-bohu de sentiments et de réflexions, pourtant ce livre n'a rien d'un tohu-bohu.
Tout ceci me porte à croire que c'est peut être cette espèce de tempérance maitrisée, dont ce livre est empreint, qui me charme autant.
Bien qu'il ne soit pas le meilleur que j'ai lu, j'ai une profonde affection pour ce livre. J'en ignore l'origine.
Je l'ai lu en 2009, l'ai relu à trois/quatre reprises, mais n'ai jamais su comment le décrire proprement sans pour autant courir le risque d'en galvauder l'esprit - par inadvertance-. Pourtant, c'est le genre d'écrits à me rendre prolixe tellement il a eu de l'effet sur moi (en a toujours). Je suppose que je craignais digressions sans le moindre à-propos.
D'ailleurs, j'en parle à tout le monde, et ne manque aucune occasion pour le recommander. C'est même devenu un dada que j'enfourche à chaque fois que je discute littérature avec quelqu'un.
Dans ce qui suit, je me permets de mettre en exergue des éléments clés de cet écrit, en espérant ne pas tarabuster sa portée significative.
Dès sa parution "Le Diable au corps" suscite une consternation tous azimuts ; certainement parce que son histoire n'obtempère pas du tout aux censures littéraires instaurées à l'époque.
Quant au style, il est simple sans frôler à aucun moment le simplisme, avec des enjolivures discrètes et subtiles. Rien de pompeux, rien d'emphatique, rien de sentencieux ! Que des paragraphes ciselés dans un français classique comme je l'aime, raffiné et très affuté.
La façon dont Radiguet retrace son intrigue est vraiment carrée, tout est opportun (Il existe quelques passages frénétiques, mais ils sont élégamment placés). Je reconnais que l'usage du terme "opportun" pour dépeindre une histoire qui importunait à l'époque, semble indu, mais c'est ce qui fait justement tout le charme du livre : Il est écrit sans la moindre indignation, sans la moindre retenue. Remarquable contraste ! Très beau surtout. Joliment représenté.
Radiguet n'avait que 18 ans lorsqu'il rédigeait ce qui deviendra, par la suite, un chef-d'oeuvre français notoire des années 20. Néanmoins, son approche était très profonde pour un si jeune et novice écrivain.
Dommage que la grande faucheuse l'ait emporté avant qu'il n'ait le temps de produire d'autres chefs-d'oeuvres. Néanmois, le prodige a marqué l'histoire de la littérature française.
Ce livre n'est pas un branle-bas de combat ! Toutefois, il ne manque point de spontanéité.
Les péripéties et la fin malheureuse et imprévisible de l'histoire ont provoqué chez moi un tohu-bohu de sentiments et de réflexions, pourtant ce livre n'a rien d'un tohu-bohu.
Tout ceci me porte à croire que c'est peut être cette espèce de tempérance maitrisée, dont ce livre est empreint, qui me charme autant.
April 24, 2022
Due romanzi brevi che trattano entrambi di adulterio. Nel primo, Il diavolo in corpo è lo stesso protagonista, uno studente adolescente, a narrare la sua storia di passione con Marthe, una giovane di poco più grande di lui, fidanzata con un soldato che poi sposerà e che partirà per il fronte. Nel secondo romanzo - Il ballo del conte d'Orgel pubblicato postumo grazie a Jean Cocteau, dato che Radiguet morì ad appena vent'anni - l'adulterio non si consuma nel corso del libro, ma viene praticamente annunciato dall'indifferenza del conte d'Orgel - Anne, un nome che mi ha fortemente confusa per tutto il libro, ma ho scoperto che un tempo Anne era un nome maschile in francese, in particolare tra l'aristocrazia sotto l' Ancien Régime - e dalla mancanza di forza di volontà di sua moglie Mahaut, che, pur essendo innamorata del marito, si piega agli eventi e non riesce a respingere il giovane Francesco de Seryeuse, che prova per lei un'attrazione malsana.
In entrambi i romanzi la relazione tra i due amanti è febbrile, malata; nata dall'indifferenza e dalla noia di vivere.
In entrambi i romanzi la relazione tra i due amanti è febbrile, malata; nata dall'indifferenza e dalla noia di vivere.
This entire review has been hidden because of spoilers.
May 30, 2018
L'amour et l'immaturité, leurs excès, leur égoïsme, leurs petites intrigues insignifiantes qui prennent des proportions injustifiées sous la pression d'une société en guerre et mue par des valeurs conservatrices, dont on s'accommode en dissimulant et en intrigant encore plus, jusqu'à la mort. Le Diable au Corps n'est pas une lecture facile, elle est cousue de réflexions sur l'amour bien sûr et les extrémités auxquelles il nous porte. On est tantôt agacé par celui qui découvre son pouvoir sur une femme plus âgée alors qu'il est si jeune et bénéficie lui-même d'une grande liberté au sein de sa famille, tantôt touché par sa fougue et sa quasi absence de pudeur sur ses sentiments et son attitude souvent discutable dans sa relation amoureuse. Marthe, l'objet de sa passion, en devient fade et quasi transparente. Peut-être est-ce parce que c'est justement un aperçu des tourments d'un très jeune homme amoureux pour la première fois qu'on est malgré tout intrigué, taiseux qu'ils sont pour la plupart.
January 20, 2012
L'histoire d'une femme mariée vivant une passion dévorante avec un adolescent. Radiguet à écrit ce livre à 18 ans environ et disons-le c'est un chef d'oeuvre du genre. C'est beau, finement mené et sans fioritures. On va droit au but, droit au coeur sans arabesques de style. Cette simplicité, ce focus sur la seule psychologie des personnages, sans digressions, rendent ce récit d'autant plus fort. A lire donc...
March 30, 2025
Mais quel livre !
J'ai préféré "Le Diable au corps" - quoique "Le bal du Comte d'Orgel" fut très bon.
"Mais la minute où nous nous désanlaçâmes, et ses yeux admirables valaient bien mon malaise. Son visage s'était transfiguré. Je m'étonnai même de ne pas pouvoir toucher l'auréole qui entourait vraiment sa figure, comme dans les tableaux religieux."
"Je flambais, je me hâtais, comme les gens qui doivent mourir jeunes et qui mettent les bouchées doubles."
J'ai préféré "Le Diable au corps" - quoique "Le bal du Comte d'Orgel" fut très bon.
"Mais la minute où nous nous désanlaçâmes, et ses yeux admirables valaient bien mon malaise. Son visage s'était transfiguré. Je m'étonnai même de ne pas pouvoir toucher l'auréole qui entourait vraiment sa figure, comme dans les tableaux religieux."
"Je flambais, je me hâtais, comme les gens qui doivent mourir jeunes et qui mettent les bouchées doubles."
November 23, 2014
Quite good but not a book we remember during a long time.
February 16, 2025
il diavolo in corpo
(letto da paola pitagora)
(letto da paola pitagora)
July 29, 2025
Раймон Радіге
«Тенета пристрасті»
Я обожнюю вибирати книги за обкладинкою, тому що завжди може чекати приємний сюрприз, а якщо ще й цікава назва, то книга точно буде в моєму листі на прочитання. Тут видавництво Апріорі постарались на славу, адже і обкладинка і назва одразу ж захопили мою увагу.
Насправді книга «Тенета пристрасті» містить два романи «Диявол у плоті» та «Бал у графа д’Оржеля». Обидва романи мають однакову тему подружньої зради, проте в різних умовах.
«Диявол у плоті» роман про стосунки шістнадцятирічного юнака і дев’ятнадцятилітньої дівчини, яка на момент їх зустрічі була заручена, а вже згодом одружилась. Чоловік не знав про зраду, оскільки це був час першої світової війни і він служив далеко від дому. Окрім саме стосунків головного героя і його першої коханої/коханки, в тексті дуже багато емоцій і думок підклітка, буквально від кохання до ненависті і назад.
Цікаво, що написав це автор, коли й сам був підлітком.
«Бал у графа д’Оржеля» - це історія обожнювання графині молодим аристократом. Мені здалося, що тут більше показали дитячу позицію графа, який був ярим прихильником будь яких забав. І саме кохання хлопця, якого граф сам запросив у свій дім, та його дружини, до якогось моменту забавляло і було наче гра. Читаючи, постійно думала про те, що хотіла б я мати приблизно такі самі проблеми,як у аристократів 20х
Роман був виданий вже після смерті Радіге
Насправді, обидва романи мене мало вразили, проте не прочитавши їх, я б не дізналася про письменника. Його недовге життя варте окремої книги.
Раймон народився у передмісті Парижу, а вже в 14 років подався туди вчитися і ліцеї. Він був знайомий з видатними митцями Парижу – Пікассо, Хуан Гріс, Жан Кокто. Останній був його наставником, а можливо чимось більшим. У літературних колах його прозвали Місьє Малюк, за словами Хемігуея він був «письменником, який знав, як зробити кар'єру не лише за допомогою ручки, але й за допомогою олівця»
Помер Радіге неочікувано від тифу у 20 років.Похорони оплатила Коко Шанель, а Жан Кокто був настільки приголомшений, що декілька тижнів не міг прийти до тями.
До речі, Жан Кокто був дуже відомою постаттю першої половини ХХ століття і 25 років прожив з Жаном Маре.
Отакий він французький світ митців першої половини ХХ століття.
****
Знавці завжди мають бути невдоволеними,вважали вони
Це свята людина!- так завершували діфірамби про її чесноти.Це означало,що насправді природа її обділила.
«Тенета пристрасті»
Я обожнюю вибирати книги за обкладинкою, тому що завжди може чекати приємний сюрприз, а якщо ще й цікава назва, то книга точно буде в моєму листі на прочитання. Тут видавництво Апріорі постарались на славу, адже і обкладинка і назва одразу ж захопили мою увагу.
Насправді книга «Тенета пристрасті» містить два романи «Диявол у плоті» та «Бал у графа д’Оржеля». Обидва романи мають однакову тему подружньої зради, проте в різних умовах.
«Диявол у плоті» роман про стосунки шістнадцятирічного юнака і дев’ятнадцятилітньої дівчини, яка на момент їх зустрічі була заручена, а вже згодом одружилась. Чоловік не знав про зраду, оскільки це був час першої світової війни і він служив далеко від дому. Окрім саме стосунків головного героя і його першої коханої/коханки, в тексті дуже багато емоцій і думок підклітка, буквально від кохання до ненависті і назад.
Цікаво, що написав це автор, коли й сам був підлітком.
«Бал у графа д’Оржеля» - це історія обожнювання графині молодим аристократом. Мені здалося, що тут більше показали дитячу позицію графа, який був ярим прихильником будь яких забав. І саме кохання хлопця, якого граф сам запросив у свій дім, та його дружини, до якогось моменту забавляло і було наче гра. Читаючи, постійно думала про те, що хотіла б я мати приблизно такі самі проблеми,як у аристократів 20х
Роман був виданий вже після смерті Радіге
Насправді, обидва романи мене мало вразили, проте не прочитавши їх, я б не дізналася про письменника. Його недовге життя варте окремої книги.
Раймон народився у передмісті Парижу, а вже в 14 років подався туди вчитися і ліцеї. Він був знайомий з видатними митцями Парижу – Пікассо, Хуан Гріс, Жан Кокто. Останній був його наставником, а можливо чимось більшим. У літературних колах його прозвали Місьє Малюк, за словами Хемігуея він був «письменником, який знав, як зробити кар'єру не лише за допомогою ручки, але й за допомогою олівця»
Помер Радіге неочікувано від тифу у 20 років.Похорони оплатила Коко Шанель, а Жан Кокто був настільки приголомшений, що декілька тижнів не міг прийти до тями.
До речі, Жан Кокто був дуже відомою постаттю першої половини ХХ століття і 25 років прожив з Жаном Маре.
Отакий він французький світ митців першої половини ХХ століття.
****
Знавці завжди мають бути невдоволеними,вважали вони
Це свята людина!- так завершували діфірамби про її чесноти.Це означало,що насправді природа її обділила.
August 25, 2022
Ma situation est, pour citer l'auteur lui-même la suivante : "ce qui est trop simple à dire, on n'arrive pas à l'énoncer clairement". Je devrais donc vous annoncer, sans plus tarder, mon plaisir de lecture, malgré un rythme de la narration qui ralentit par moments. Je suis arrivé(e) à cette lecture grâce à un auteur roumain de la même époque, Anton Holban. Celui-ci, dans sa nouvelle "Prélude sentimental", non encore traduite en français à ma connaissance, explore les ressorts et les paradoxes de l'amour. Son narrateur affirme n'avoir ressenti le bonheur parfait qu'à l'écoute du quartet Op. n°127 de Beethoven, mais surtout il offre à son amoureuse Le Bal du Comte d'Orgel qu'il qualifie de "livre subtil, écrit probablement sous l'obsession de Dominique". L'histoire des "sentiments interdits" (le syntagme revient plusieurs fois dans le roman) entre Mahaut (Mme. d'Orgel) et François de Séryeuse est, en effet, une fine analyse psychologique écrite en un style sobre je dirais, mais d'époque. Le charme est désuet, mais il opère, comme ce "charme slave", la seule chose dont peut encore se vanter le prince Naroumof.
Je cite encore un passage sur l'idée de bonheur (parfait ?) : "François de Séryeuse se laissait porter par la sérénité des lieux, comme le nageur qui fait la planche. Tout ne s'attachait-il pas à lui donner des leçons de calme ?"
Cela me fait penser aussi à l'image de fin du film de Mathieu Almaric, "Le stade de Wimbledon" (1997) où, Jeanne Balibar, si je ne m'abuse, fait la planche. Il ne me reste naturellement plus à présent qu'à me plonger dans la lecture du "Diable au corps".
Je cite encore un passage sur l'idée de bonheur (parfait ?) : "François de Séryeuse se laissait porter par la sérénité des lieux, comme le nageur qui fait la planche. Tout ne s'attachait-il pas à lui donner des leçons de calme ?"
Cela me fait penser aussi à l'image de fin du film de Mathieu Almaric, "Le stade de Wimbledon" (1997) où, Jeanne Balibar, si je ne m'abuse, fait la planche. Il ne me reste naturellement plus à présent qu'à me plonger dans la lecture du "Diable au corps".
April 3, 2025
Автор поезій та 2х романів, який помер в 20 років в 1923 р. Був знайомий з Ж. Кокто, П. Пікассо, його похороном опікувалась Коко Шанель.
Збірка "Тенета пристрасті" складається із 2х геть не рівноцінних, як на мене, творів.
"Диявол у плоті"- роман, який опублікований в 1923 році. Уявляю, який ураган він викликав. Перше кохання, 16 річний хлопець та заміжня 19річна жінка, яка зраджує свого чоловіка, який пішов на війну. Доволі відверті описи, як на той час. Здивована, що такий глибокий та зрілий текст щодо власних переживань змогла написати така молода людина. І знов таки, є момент, який трохи спростив для мене цей шедевр, це фінал- він найбанальніший та найзручніший для завершення твору. Оцінючи літературну складову, це 4-5 зірок. А от герої- не мої, та й тема теж.
А от другий роман "Бал у графа д'Оржеля" хоч також про зародження кохання, та геть мене не зацікавив. Дуже манірно, як на мене, люди з вищого світу теж люди. Мені було нудно, їх переживання не зацікавили мене. Але деякі сцени описані пречудово, влучний образ князя Наумова та інфантильність Анн д'Оржеля.
А ще мені однозначно не зайшли ілюстрації, вони нагадували мені мої шкільні роботи, непропорційні і страшненькі
Тому і вийшла досить посередня оцінка.
Збірка "Тенета пристрасті" складається із 2х геть не рівноцінних, як на мене, творів.
"Диявол у плоті"- роман, який опублікований в 1923 році. Уявляю, який ураган він викликав. Перше кохання, 16 річний хлопець та заміжня 19річна жінка, яка зраджує свого чоловіка, який пішов на війну. Доволі відверті описи, як на той час. Здивована, що такий глибокий та зрілий текст щодо власних переживань змогла написати така молода людина. І знов таки, є момент, який трохи спростив для мене цей шедевр, це фінал- він найбанальніший та найзручніший для завершення твору. Оцінючи літературну складову, це 4-5 зірок. А от герої- не мої, та й тема теж.
А от другий роман "Бал у графа д'Оржеля" хоч також про зародження кохання, та геть мене не зацікавив. Дуже манірно, як на мене, люди з вищого світу теж люди. Мені було нудно, їх переживання не зацікавили мене. Але деякі сцени описані пречудово, влучний образ князя Наумова та інфантильність Анн д'Оржеля.
А ще мені однозначно не зайшли ілюстрації, вони нагадували мені мої шкільні роботи, непропорційні і страшненькі
Тому і вийшла досить посередня оцінка.
April 13, 2025
Книга складається з двох творів, об'єднаних однією темою - коханням. Але ж наскільки по-різному вони написані: Диявол во плоті - майстерно, влучно, концентровано, в той час як Бал у графа - ніби ескізи, намітки дій до більш масштабного роману. Тому моя оцінка за перше оповідання 5, за друге - 2. Але середню оцінку округлю у більшу сторону, адже з цим автором точно варто ознайомитись!
January 10, 2021
"L'infelicità non si accetta. Solo la felicità sembra dovuta". (Il diavolo in corpo) Un romanzo non perfetto ma che dimostra eccezionale finezza psicologica considerato il suo autore diciassettenne...
May 16, 2024
Le tre stelle solo perché l'autore era giovanissimo quando li ha scritti, ma sebbene abbia un ottimo modo di scrivere, i temi toccati sono superati legati all'inizio del secolo scorso che non aggiunge nulla al mio bagaglio personale.
March 5, 2025
"Дьявол во плоти" не слишком меня впечатлил – начало бодрое, но всё как-то скомкано и сумбурно. А вот "Бал у графа д'Оржеля" – прелестная вещица, спасибо, Кокто! Тоже под конец вышло торопливо, но как много метких замечаний о людской природе, почти Моэм.
April 27, 2019
One of these books that made me feel like every page I finished was one less page of pleasure for me.
April 15, 2024
LISEZ LE
December 11, 2024
A éviter. Un mystère qu'il soit sur les listes de lecture du bac français...
May 1, 2025
more than anything this was a character study on three people whose problems could've been solved in seconds if they knew anything about ✨polyamory✨
February 3, 2025
Перша історія хоч аморальна, але цікава дуже. А от друга була дещо нуднувата, можна було б скоротити. Або додати більше гумору
June 29, 2013
Belle histoire d'amour avec une fin inattendue. Français ciselé à l'ancienne. Mériterait d'être relu.
May 3, 2017
"Tüm anneler, prensip olarak şu hayatta en çok oğullarının mürüvvetini görmek isterler ama seçtikleri eşleri hiç bir zaman oğullarına uygun bulmazlar."
(sayfa 108)
Kitaptaki hikaye o kadar canlı anlatılmıştı ki, okuyanda sanki en yakın arkadaşının gizli bir sırrını uzun uzun dinlemiş hissi yaratıyor.
Birinci Dünya Savaşı sırasında Paris'te geçen bu hikayede François, kendisi 16 yaşında, güzeller güzeli Marthe'ya aşık oluyor. Yalnız bu aşkta tehlikeli bir şey var, Marthe nişanlı evlenmek üzere...
Beni bu kitapta en çok şaşırtan durum , yazarın bu kitabı "on dokuz" yaşında yazmış olması ve yetenekli yazarın ne yazık ki, yirmi yaşında tifodan vefat etmesi.
Kısacacık ömrüne üç kitap sığdırmış bu yazarın vefat ederken en yakın arkadaşına söylediği son sözler şuymuş:
"Dolaşan bir renk var ortalıkta ve o renkte saklananlar..."
Radiguet her zaman gençlerin yazma hakkını savunarak ‘bu bir gerçek, hem de hiç savsaklanmayacak bir gerçek, yazmak için yaşamış olmak gerekir'
demiş.
Bence bu İçimizdeki Şeytan kitabını adeta yazmamış yaşamış. Zaten söylentilere göre, kitap kendi hayatındaki bir kesiti anlatıyormuş.
(sayfa 108)
Kitaptaki hikaye o kadar canlı anlatılmıştı ki, okuyanda sanki en yakın arkadaşının gizli bir sırrını uzun uzun dinlemiş hissi yaratıyor.
Birinci Dünya Savaşı sırasında Paris'te geçen bu hikayede François, kendisi 16 yaşında, güzeller güzeli Marthe'ya aşık oluyor. Yalnız bu aşkta tehlikeli bir şey var, Marthe nişanlı evlenmek üzere...
Beni bu kitapta en çok şaşırtan durum , yazarın bu kitabı "on dokuz" yaşında yazmış olması ve yetenekli yazarın ne yazık ki, yirmi yaşında tifodan vefat etmesi.
Kısacacık ömrüne üç kitap sığdırmış bu yazarın vefat ederken en yakın arkadaşına söylediği son sözler şuymuş:
"Dolaşan bir renk var ortalıkta ve o renkte saklananlar..."
Radiguet her zaman gençlerin yazma hakkını savunarak ‘bu bir gerçek, hem de hiç savsaklanmayacak bir gerçek, yazmak için yaşamış olmak gerekir'
demiş.
Bence bu İçimizdeki Şeytan kitabını adeta yazmamış yaşamış. Zaten söylentilere göre, kitap kendi hayatındaki bir kesiti anlatıyormuş.
Read
March 26, 2018jeune écrivain français qui écrirait sur les choses qui occupent le cerveau d'un adolescent fermé dans la salle vicelarde
Displaying 1 - 22 of 22 reviews